Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Розвиток ринку цінниї паперв України

Харківський національний економічний університет

ім с. кузнеця

Фінансовий факультет

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

з «Гроші та кредит»

на тему: Розвиток ринку цінних паперів в Україні

	Студента 2 курсу 10 групи
	напряму підготовки 6.030508 «Фінанси та кредит»
	Спеціальності «оподаткування »
	Кириченко А.В.

	Керівник к. е. Н., доц. Тищенко В. Ф.


	Національна шкала ____________________
	Кількість балів:______ Оцінка ECTS:______
Члени комісії	__________ д. е. Н., проф. Колодізєв О. М.
	(підпис) (прізвище та ініціали)
	__________ к. е. Н., доц. Тищенко В. Ф.
	(підпис) (прізвище та ініціали)
	__________ к. е. Н., доц. Яременко О. Р.
	(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Харків - 2013 рік

ЗМІСТ

Вступ	3
1. Теоретичні основи ринку цінних паперів	5
2. Аналіз розвитку ринку цінних паперів в Укаїні	20
3. Шляхи підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперіа в Україні	29
Висновки	34
Література	38
Додатки	41

ВстуП

Найважливішим етапом реформування економіки країни є створення ефективного ринку капіталу. Будь-які великомасштабні перетворення в економічній сфері залишаються незавершеними, якщо не буде створено конкурентоспроможного фінансового сектора і ринку капіталу, який буде здатний мобілізувати, перерозподіляти і надавати реформованій економіці необхідні інвестиційні ресурси. Отож, саме розвиток ринку цінних паперів, як складової ринку капіталу та невід'ємного сегмента національної економіки, набуває важливого значення.

Ринок цінних паперів України виступає однією з найважливіших складових української економіки, яка є показником розвитку не тільки ринку капіталу, а й всієї фінансової системи країни.

Актуальність теми даної курсової роботи пов’язана зі значенням ринку цінних паперів та його розвитку. Адже існування та стабільність даного ринку відіграють значну роль у його розвитку, який у свою чергу є ключовим гвинтиком у механізмі усієї економіки.

Метою курсової роботи є дослідження структури та інфраструктури ринку цінних паперів, визначення його особливостей, методи регулювання ринку цінних паперів та інструментарії впливу в Україні.

Завдання роботи полягає в обґрунтуванні сутності ринку цінних паперів, визначенні структури ринку цінних паперів, аналізі сучасного стану ринку цінних паперів в Україні, а також в підвищенні ефективності функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Об’єктом дослідження є ринок цінних паперів України, відносини держави з ринком цінних паперів з приводу регулювання його діяльності.

Предмет дослідження є регулювання ринку цінних паперів України, оптимізація методів регулювання.

Якщо проаналізувати наукову проблематику в наукових виданнях, то мусимо визнати – публікації про фондовий ринок з’являються невиправдано рідко. Проблемі формування та розвитку ринку цінних паперів приділяють увагу як вітчизняні, так і західні вчені-економісти: В. Базилевич, З. Варналій, О. Василик, В. Корнєєв, О. Мозговий, В. Оскольський, Дж. Долан, К. Форбс та ін. Водночас в умовах глобалізації фінансових систем та відкритості вітчизняного ринку цінних паперів виникають нові можливості та загрози для розвитку ринку цінних паперів як сектору ринку капіталу, що потребує проведення нових досліджень факторів впливу на зазначені вище сегменти економіки. Тому вивчення теоретичних аспектів функціонування ринку цінних в Україні та світі, а також фактичного стану та перспектив розвитку даного сегменту економіки є актуальним.

Розділ 1. Теоретичні засади ринку цінних паперів

Розвиток економіки країни постійно потребує розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, що здійснюється, як правило, на ринку фінансових ресурсів. Водночас ринок фінансових ресурсів – це загальна назва системи ринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби. У розвинутих країнах основою ринкової економіки є ринок цінних паперів як найефективніша форма обігу фінансових ресурсів. За обсягами він у середньому втричі перевищує грошовий і кредитний ринки, які поряд із ним також є складовими фінансового ринку та багатоаспектною соціально-економічною системою. Цінні папери відіграють важливу роль в інвестиційному процесі: з їх допомогою грошові кошти фізичних і юридичних осіб перетворюються на реальні матеріальні об'єкти, технології, обладнання.

Ринок фінансових ресурсів об'єднує три складові частини: кредитний ринок, валютний ринок і ринок цінних паперів. Кожна з цих складових частин синтезує в собі певну групу ринкових відносин, що взаємопов'язані в межах загальної системи.

Умови, що склались в перші роки незалежності України вимагали інтенсивного розвитку законодавчо-правового регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку. Необхідно визнати, що на сьогодні науковці не прийшло до єдиної точки зору щодо даних категорій. Одні вважають, що «ринок цінних паперів (фондовий ринок) виконує функцію посередника, приймаючи цінні папери, які пропонуються на публічних торгах, і конвертуючи їх у кошти шляхом продажу» [17]. Інші дослідники вважають, що «фондовий ринок» має бути частиною ринку цінних паперів. Тому, твердження про еквівалентність понять «ринок цінних паперів» і «фондовий ринок», яке закріпилось у вітчизняній літературі, вірне не за суттю, а за практичним застосуванням» [19].

Ринок цінних паперів – це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів – матеріальних або грошових.

За економічною суттю ринок цінних паперів – це форма розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів у державі з метою повнішого забезпечення потреб економіки в ресурсах та їхнього ефективного використання. Ринок цінних паперів – це продукт ринкової моделі економіки. В інших економічних системах ринок цінних паперів є фіскальним. Досвід розвитку світової економіки підтверджує, що ринок цінних паперів – явище, що об'єктивно зумовлене функціонуванням фінансів як підсистеми економіки, важливого механізму управління нею, досягнення збалансованості в розвитку матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

З одного боку, ринок цінних паперів – це вигідна система розміщення вільних коштів юридичних і фізичних осіб із метою одержання доходу, тобто перетворення власних накопичень у капітал, а з другого – ринок цінних паперів дає можливість задовольнити потребу в фінансових ресурсах підприємницьких структур для розширення своєї господарської діяльності. Крім того, ринок цінних паперів об'єктивно створює механізм ефективного використання фінансових ресурсів, оскільки розміщення паперів здійснюється на основі вільного вибору об'єкта вкладення з певними майновими гарантіями.

Ринок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку (зокрема, ринок позикових боргових інструментів, або ринок боргових зобов'язань) і повністю ринок інструментів власності. Цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їх похідних. До боргових інструментів належать передусім облігації, векселі, сертифікати. До інструментів власності – всі види акцій, а до їх похідних – опціони, ф'ючерси та інші аналогічні цінні папери.

Ринок цінних паперів умовно поділяють на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий (табл. 1.1) [16].

Назва	Описання
Первинний	ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів
Вторинний	ринок цінних паперів, на якому відбувається обіг цінних паперів
Біржовий	ринок з найвищим рівнем організації (як правило, вторинний), що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу
Позавіржовий	ринок, що охоплює операції з цінними паперами поза біржею: первинне розмі-щення та перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають чи не можуть виставляти свої активи на біржу

Таблиця. 1.1. Класифікація ринку цінних паперів

Межі первинного ринку фактично обмежуються першим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного папера. На цій стадії емітент (організація, що випустила цінні папери) передає майнові права на свою власність або її частину іншим особам, одержуючи грошові кошти для інвестицій. Найчастіше більшість цінних паперів згодом переходять від одного власника до іншого – відбувається подальша їх купівля-продаж, інші операції, що залежать від кон'юнктури ринку і в свою чергу впливають на неї. Іншими словами, цінні папери надходять у обіг. Одне із найважливіших завдань первинного ринку полягає в тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані вимоги щодо опублікування інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо.

Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними.

Інструментами фондового ринку є цінні папери, вони поділяються на три основні групи. Пайові цінні папери, за якими емітент не бере зобов'язань із повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні виробництвом і отримання частки майна при ліквідації емітента. Боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, або які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством. Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими інструментами чи правами щодо них.

Національний ринок цінних паперів охоплює випуск та обіг акцій, облігацій державних позик, державних казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів і векселів, а також приватизаційних цінних паперів – за своєю економічною природою вони є фіктивним капіталом першого порядку. На практиці фондові біржі застосовують фіктивний капітал другого і третього порядків, депозитні свідоцтва й варанти, сертифікати інвестиційних фондів та компаній, опціони і ф'ючерси.

На ринку цінних паперів можуть здійснюватися такі види професійної діяльності:

депозитарна діяльність – діяльність із надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод із цінними паперами;

торгівля цінними паперами – здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів за умови їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок із метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність);

розрахунково-клірингова діяльність – діяльність із визначення взаємних зобов'язань щодо угод із цінними паперами та розрахунків за ними;

діяльність з управління цінними паперами – діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом визначеного терміну щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів – збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що становлять систему реєстру власників іменних цінних паперів щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів та власників;

діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів – надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод із цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.

Органічною частиною сучасного етапу ринкових перетворень в Україні є побудова інфраструктури ринку цінних паперів. Завдяки інститутам інфраструктури фінансового ринку здійснюються залучення та обіг капіталу в ринкових умовах, забезпечення функціонального і технологічного зв’язку між інвесторами та емітентами. Існування розвинутої інфраструктури ринку цінних паперів є фактором, що забезпечує сприятливий інвестиційний клімат завдяки повнішому та швидшому переливу заощаджень в інвестиції.

Інфраструктура – це сукупність складових загальної побудови економічного життя, що мають підпорядкований характер і забезпечують нормальну діяльність економічної системи загалом; включає системи фінансового, інформаційного, технічного та інших видів забезпечення. На рис. 1.2. наведено інфраструктуру ринку цінних паперів України.

Суб'єкти, які беруть участь у операціях з цінними паперами, є учасниками ринку цінних паперів. Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька з випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними та фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій). Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснюють на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України. Основними учасниками ринку цінних паперів є наступні [7].

Рис. 1.1. Інфраструктура ринку цінних паперів України

Емітенти цінних паперів – юридичні особі, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів і певних проектів та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками. Цінні папери випускаються з метою залучення фінансових ресурсів для свого розвитку.

Інвестори – юридична або фізична особа, що придбаває цінні папери від свого імені і за власні кошти. Відповідно до українського законодавства інвесторами можуть бути не тільки вітчизняні юридичні та фізичні особи, а й іноземні. Інвестори поділяються: на індивідуальних (приватні особи); корпоративних(підприємства, організації, установи тощо); інституціональних (колективних).

Посередники – юридичні особи – підприємства, банківські, фінансово-кредитні установи, інвестиційні компанії, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів. Посередники для здійснення своєї діяльності можуть об'єднуватися в добровільні об'єднання, в тому числі й фондові біржі;

Держава, яка за допомогою прийняття законодавчих актів і створення відповідних державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримання його ефективного функціонування та захисту його учасників.

Учасники фондового ринку можуть на добровільних засадах об'єднуватися у саморегульовані організації, які отримують статус саморегульованих за умови державної реєстрації.

Важливим елементом інфраструктури ринку цінних паперів є системи обліку прав власності на цінні папери і виконання угод (реєстратори, зберігачі і депозитарії). Ефективне функціонування ринку цінних паперів неможливе без налагоджених вищеназваних систем, бо вони забезпечують швидке і надійне підтвердження прав власності або переходу прав власності на цінні папери.

Депозитарна діяльність – це надання послуг із зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску; відкриття та ведення рахунків у цінних паперах; обслуговування операцій за цими рахунками (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів:

зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, і реєстратори власників іменних цінних паперів (нижній рівень);

Національний Депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів і здійснюють кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів (вищий рівень). Обслуговування депозитарної діяльності щодо державних цінних паперів здійснює НБУ. Депозитарні активи – це знерухомлені цінні папери, випущені в документарній формі; глобальні сертифікати, що підтверджують випуск цінних паперів у бездокументарній формі й передані на зберігання до депозитарію; записи зберігачів про депоновані до депозитарію на зберігання знерухомлені або бездокументарні цінні папери.

Депозитарна діяльність здійснюється щодо бездокументарних чи документарних акцій, облігацій підприємств, облігацій внутрішніх і місцевих позик, інвестиційних сертифікатів та виключно в документарній формі ощадних сертифікатів та казначейських зобов'язань. Векселі та приватизаційні папери не обслуговуються депозитарною системою.

Депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами: відокремленим чи колективним. Відокремленим способом зберігаються тільки цінні папери в документарній формі на пред'явника, а депозитарна установа веде їх облік із зазначенням індивідуальних ознак (серія, номер). Знерухомлені цінні папери в документарній формі та випущені в бездокументарній формі зберігаються колективним способом [23].

Депозитарні установи здійснюють такі операції з обслуговування обігу цінних паперів:

адміністративні – депозитарні операції з відкриття та закриття рахунків у цінних паперах, внесення змін в анкету та інші не пов'язані зі зміною залишків цінних паперів на рахунку;

облікові (зарахування, списання, переміщення) – депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунку, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу; зміна режиму та місця зберігання;

інформаційні – надання виписок з рахунка та іншої інформації про операції депонентам (клієнтам) за їх запитом або іншим уповноваженим особам.

Для обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів депозитарні установи можуть виконувати такі операції:

викуп – придбання емітентом випущених ним цінних паперів для перепродажу, анулювання чи поширення серед працівників;

дроблення – зменшення номінальної вартості цінних паперів одного випуску з одночасним збільшенням їх кількості без зміни обсягу випуску;

консолідація – збільшення номінальної вартості цінних паперів одного випуску з одночасним зменшенням їх кількості без зміни обсягу випуску;

конвертація – обмін емітентом цінних паперів одного випуску відповідно до його умов на цінні папери іншого випуску;

анулювання – припинення дії всіх прав, що надаються цінними паперами;

погашення – припинення обігу цінних паперів відповідно до умов випуску;

виплата емітентом доходів за випущеними цінними паперами;

з реорганізації чи зміни розміру статутного фонду.

Обслуговування операцій здійснюється за розпорядженням клієнта (депонента) або керуючого його рахунком, окрім безумовних операцій, які здійснюються за чинним законодавством на підставі відповідних документів.

Важливим аспектом характеристики правового режиму цінних паперів є державне регулювання їх ринку, тобто здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних і запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Система регулювання ринку цінних паперів охоплює:

регулятивні органи (державні органи, СРО);

регулятивні функції та процедури (реєстраційні, ліцензійні, наглядові);

законодавчу інфраструктуру ринку (регулятивні норми, що діють на фондовому ринку);

етику фондового ринку (правила ведення чесного бізнесу);

традиції та звичаї [17].

Державне регулювання має забезпечувати захист суспільних інтересів, справедливість і рівноправність ринку та доступність і відкритість інформації. Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів держава здійснює шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких зумовлена організацією реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників ринку цінних паперів; специфікою способів регулювання, пов’язаних з контролем за наданням великих масивів інформації; необхідністю постійної адаптації законодавства та підзаконних норм фондового ринку, який швидко розвивається і змінюється; необхідністю для широкого загалу інвесторів створення органу, здатного захистити їхні інтереси.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів визначені Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. Згідно зі ст. З зазначеного Закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах [5]:

– прийняття законодавчих актів з питань діяльності учасників ринку і цінних паперів;

– регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків їх учасників;

– видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за нею;

– заборона та зупинення на термін до одного року професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

– реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформація про випуск цінних паперів;

– контроль за додержанням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

– створення системи захисту прав інвесторів і контролю за додержанням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

– встановлення правил та стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх додержанням;

– контроль за додержанням антимонопольного законодавства, системи ціноутворення на ринку цінних паперів та за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів тощо.

Нині в Україні функції державного регулювання ринку цінних паперів розподілені між різними міністерствами та відомствами. Всі ці органи можна поєднати в чотири групи:

1. Верховна Рада України, Президент України та Кабінет Міністрів України, які шляхом ухвалення законодавчих актів та нормативних актів з питань ринку цінних паперів, визначення напрямів державної політики щодо ринку цінних паперів, призначення складу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку забезпечують загальні засади державного регулювання. До цієї групи належить також Міністерство юстиції, що виконує загальну нормотворчу функцію у державі;

2. державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка безпосередньо формує й забезпечує реалізацію єдиної державної політики з розвитку й функціонування в Україні ринку цінних паперів та їхніх похідних. ДКЦПФР підпорядкована Президентові України й підзвітна Верховній Раді України. До системи цього органу входять ДКЦПФР, її центральний апарат і територіальні органи;

3. державні органи, які в межах своєї компетенції здійснюють контроль або функції управління на ринку цінних паперів України. Це Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Національний банк України, Антимонопольний комітет, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація.

Фонд державного майна, покликаний впливати на розширення інвестиційної діяльності, виконує такі завдання:

здійснює захист майнових прав України на її території та за кордоном;
розпоряджається майном державних підприємств у процесі їх приватизації або створення спільних підприємств;

здійснює повноваження щодо проведення приватизації майна підприємств загальнодержавної власності.

Відповідно до цих завдань Фонд виконує функції щодо розроблення й контролю за проектами державних програм приватизації, заміни в процесі приватизації форм власності шляхом перетворення державних підприємств на відкриті акціонерні товариства.

Важливим є податкове регулювання, адже для забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості національної економіки, окремих галузей та регіонів держава завдяки податковим пільгам чи канікулам, пільговим кредитам і державним субсидіям намагається заохотити вітчизняних та іноземних інвесторів.
Національний банк України виконує своєрідну роль на ринку цінних паперів, бо виступає водночас його професійним учасником, що активно здійснює операції з цінними паперами, та державним органом регулювання ринку цінних паперів, тобто:

НБУ є агентом з розміщення державних цінних паперів. У цьому разі він виконує функції інвестиційної компанії з обслуговування первинного розміщення цінних паперів. При цьому, вкладаючи в державні цінні папери власні ресурси, НБУ виступає як дилер;

створює вторинний ринок цінних паперів;

виконує функції депозитарію, клірингового та розрахункового центру, тобто виступає спеціалізованою організацією з обліку, зберігання та розрахунків за операціями з державними цінними паперами;

використовує операції з державними цінними паперами як інструмент грошово-кредитної політики;

є органом державного регулювання для комерційних банків – професійних учасників ринку цінних паперів;

виступає в ролі консультанта уряду та інших державних органів, співавтором розроблення законодавчих актів стосовно ринку цінних паперів.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за придбанням великих пакетів акцій підприємств, що мають монопольне становище на ринку; він контролює дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та іншими учасниками ринку;