Розвиток страхових посл в Україні

ВСТУП

Розвиток страхового ринку  – одна з найважливіших  умов становлення ефективної вітчизняної  економіки. Проте  формуванню сучасного страхового середовища перешкоджає безліч чинників, серед яких кризовий стан економіки, недосконалість податкового законодавства, небажання більшості фізичних та юридичних осіб витрачати гроші на сумнівні, з їх точки зору, переваги захисту від певних ризиків.  Поряд з цим одним з найбільш деструктивних чинників є криміналізація страхового ринку, проявом якого є страхове шахрайство.

Страхове шахрайство є  однією з найбільш проблемних ланок  розвитку страхового ринку, але суттєвих розробок в цьому напрямі не здійснено. Більше того, будь-які дослідження  в цій сфері не носять системного характеру і, як правило, спираються лише на розгляд гучних справ та випадків. Це значно обмежує можливості аналізу обсягів страхового шахрайства. Інформація, яка поширюється страховими компаніями, нажаль, не заслуговує особливої довіри, адже найбільш відомі страховики прагнуть дещо знизити кількісні показники втрат від шахрайства щоб не завдати шкоди іміджу, в той час як дрібні компанії навпаки можуть невиправдано завищувати свої збитки від шахраїв з метою уникнення фінансових зобов’язань перед державою. Тим не менш, окремі дослідники намагались вирішити частину проблемних питань цієї сфери, серед яких слід відзначити праці  В. Базилевича, О. Барановського,  Н. Внукової,  С. Осадця. Місце страхового шахрайства у генеруванні загроз взаємодії страхових компаній і банківських установ на сьогодні не знайшло відображення у роботах науковців і практиків.  Страхове шахрайство як окрема категорія розглядається такими дослідниками:  А.І. Алгазін,  Н.Ф. Галагуза,  М.С. Жилкіна, С.А. Кузнєцов, В.Д. Ларічев.¹ 

Метою курсової роботи є визначення місця страхового шахрайства у генеруванні загроз взаємодії страхових компаній і банківських установ;

Основними напрямами даного дослідження будуть виступати виявлення  джерел шахрайства, мотивів його здійснення, аналіз зарубіжного досвіду боротьби із злочинністю на страховому ринку, а також особливості вітчизняної  практики уникнення страхового шахрайства.

Об'єктом дослідження курсової є страхове шахрайство, як один із негативних факторів розвитку економіки.

Мета курсової роботи визначення місця страхового шахрайства у генеруванні  загроз взаємодії страхових компаній і банківських установ.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Теоретичні основи  страхового шахрайства

Страхове шахрайство зароджується разом із розвитком страхової галузі,  а його основним мотивом є фінансові інтереси або страхової організації, або інших зацікавлених осіб (страхувальників, перестрахувальних компаній, страхових посередників тощо).  Махінації,  спрямовані на отримання страхової виплати, займають значну частку в загальній сукупності щорічних страхових відшкодувань страхових організацій і можуть коштувати мільярди гривень. Типи страхового шахрайства різноманітні і виникають в будь-якій галузі страхування.

Результати роботи ряду конференцій, семінарів та інших публічних акцій,присвячених даній темі, показали, що широкий інтерес страхової громадськості до теми страхових шахрайств носить в основному практичний характер. Серйозних теоретичних досліджень у цій сфері в нашій країні довгий час не проводилося, і тільки в останні роки стали з'являтися поодинокі монографії вітчизняних авторів, які підходять до питання, знову ж таки, з суто практичної точки зору і орієнтовані восновному на вирішення будь-яких приватних, нехай і найбільш часто зустрічаються, випадків.²

У вітчизняній літературі переважає розширювальне трактування поняття "страхове шахрайство". Під страховим шахрайством розуміється "протиправну поведінку суб'єктів договору страхування, спрямоване на отримання страхувальником страхового відшкодування шляхом обману або зловживання довірою або внесення меншою, ніж необхідно при нормальному аналізі ризику, страхової премії(страхового внеску), а також приховування важливої інформації при укладанні або в період дії договору страхування, а також відмова страховика від виплати страхового відшкодування без належних, що випливають із закону і правил страхування підстав або гарантій, в результаті чого суб'єкти договору страхування отримують можливість незаконно і безоплатно звертати його в свою користь " . Інакше кажучи, до страхових шахрайствам відносяться всі види протиправних дій у сфері страхування незалежно від їх суб'єктів, наявності кримінальної складу і т.п.

Слід розрізняти страхове шахрайство, що має важкий і незначний характер (залежно від розміру втрат страхової організації від злочинних дій такого характеру). 

Необхідно зазначити,  що на практиці страхове шахрайство найбільш розповсюджене у таких видах страхування,  як особисте страхування,  страхування автомобільного транспорту і майнове страхування. 

Порушниками у галузі медичного  страхування у більшості випадків є лікувально - профілактичні заклади через включення у лікарняний рахунок пацієнта тих послуг,  які насправді не надавалися,  видача рецептів на більш дорогі ліки,  а також проведення непотрібних лікувальних процедур. 

Широко розповсюдженим є  шахрайство,  пов’язане із діяльністю неіснуючих або офіційно (не)зареєстрованих страхових агентів,  які укладають страхові договори від імені страхової компанії, а зібрані страхові премії не перераховують страховику. ³

В інших видах майнового  страхування шахрайські дії використовуються за тими ж принципами:  навмисне пошкодження або знищення майна страхувальником з метою отримання страхового відшкодування.  Ймовірними стимулами таких махінацій виступають знищення і відповідне одержання страхової виплати за майно,  яке не може бути з будь-яких причин реалізоване, отримання відшкодування у розмірі, що перевищує реальну вартість майна страхувальника та ін.

Існують два основні етапи  ідентифікації шахрайських дій  у сфері страхування:

1. Виявлення підозрілих  страхових випадків,  які мають  більш високу ймовірність відношення до страхового шахрайства.  На даному етапі спеціалістами бек-офісу страхової організації застосовуються спеціальні бази                                               

даних із статистичною інформацією або розглядаються заявки на підозрілі страхові випадки від аджастерів і страхових агентів.

2. Передавання страхових  подій із підозрою на страхове  шахрайство для розслідування співробітникам відділу безпеки страхової компанії.

Слід зазначити,  що перший етап ідентифікації страхового шахрайства є обов’язковою процедурою,  яка,  по-перше,  дає можливість страховику знижувати адміністративні витрати, не перевантажуючи персонал відділу безпеки, і, по-друге, дозволяє максимально знизити вірогідність понесення збитків від махінацій у страховій галузі. 

За кількістю страхових злочинів на вітчизняному ринку безумовними  лідерами є медичне страхування  і страхування виїжджаючих за кордон. Однак, якщо враховувати розміри  виплат, то найбільший збиток українські страховики одержують від автошахраїв.

Страховим компаніям поки дуже рідко  приходиться мати справу із шахрайством  при страхуванні майна, оскільки цей вид страхування в нас  ще широко не поширений. Тим часом  цей вид страхового криміналу  дуже "популярний" на Заході. Як правило, у шахраїв існує дві базові установки. Перша - це одержання неправомірного відшкодування, коли страхувальник  фабрикує документи чи навмисне створює  обставини, що приводять до появи  псевдооснови для виплати. Другий вид  шахрайства - збільшення розміру нанесеного збитку. Как показує практика, в Україні найбільше часто використовується другий варіант...”.

Схеми, за якими працюють шахраї

У медичному страхуванні найчастіше зустрічається інсценування нещасного  випадку, причому нерідко тут  не обходиться без "допомоги" лікарів. На експертизу в страхову компанію відправляються чужі рентгенівські  знімки, рахунки на зроблені послуги, призначається фіктивний діагноз, виписуються дорогі ліки, які не потрібні хворому тощо.

Зустрічаються випадки використання страхових полісів родичами страхувальників, придбання медикаментів для друзів і знайомих. Коли мова йде про  тисячі застрахованих, перевірити кожен  страховий випадок неможливо, а  ретельна експертиза обходиться занадто  дорого. В той час вибірковий контроль потрібного ефекту не дає.  
Що стосується страхування виїжджаючих за кордон, то тут шахрайством займаються, як правило, не самі клієнти, а лікарі, що перебільшують обсяг зроблених послуг, ставлять невірні діагнози, одержуючи потім зі страхових компаній сотні доларів за надання елементарних послуг.⁴

На цьому виді шахрайства спеціалізуються  такі країни як Туреччина, Єгипет, Греція. Однак "дорожче" усього обходяться страховикам автошахраї. І хоча в  нас шахрайство з автострахуванням ще не стало "бізнесом", як це відбулося  в більшості західних країн, в  Україні знаходиться все більше бажаючих "заробити" таким способом.

Дуже часто страхувальники намагаються  одержати відшкодування за збиток, нанесений автомобілю при обставинах, що не є страховим випадком. При  цьому аварія імітується вже після  ушкодження автомобіля, і несумлінний  клієнт одержує виплату від страхової  компанії.  
Ще одним розповсюдженим видом автошахрайства є "підстава" старих машин під нові, власники яких мають поліси страхування цивільної відповідальності. Причому фальсифікація ДТП може відбуватися як за змовою, у якій можуть брати участь і працівників ДАІ, так і без неї.  
Одержавши таким способом страхове відшкодування, "потерпілий" отримує можливість замінити старий автомобіль на новий.

Один з видів шахрайства, що дає  можливість заробити на страховиках  як несумлінним клієнтам, так і  станціям техобслуговування - включення  в рахунок по ремонту автомобіля робіт, що не мають відношення до страхового випадку. І хоча, як правило, страховики наполягають на тому, щоб ремонт здійснювався на "партнерських" СТО, з якими страхові компанії укладаються  договори, клієнти часто користуються послугами інших техстанцій. У  цьому випадку, так само як і у  випадку з медичним страхуванням, проведення суцільного контролю обходиться занадто дорого, тому страхові компанії змушені оплачувати додаткові витрати. 
Буває і так, що клієнт страхує автомобіль у декількох страхових компаніях, намагаючись одержати потім відшкодування відразу від декількох страховиків. Такі події в даний час регулюються шляхом двостороннього обміну інформацією з заявлених великих збитків. Претензії на незначні суми ніхто навіть не перевіряє...”⁵

Способи страхових шахрайст є велика кількість, але основні є такими:

l        одним із найпоширеніших видів шахрайства є страхування «заднім числом». Зрозуміло, що підписання такої угоди відбувається за участі заінтересованої особи, яка є представником страхової компанії. В такому випадку роль страхового представника полягає в тому, щоб «перетворити» незастраховані збитки в застраховані. Трапляються й випадки страхування майна, якого взагалі не існує (так зване «страхування пустоти»). Таке шахрайство здіснюється під час страхування вантажу або іншого майна. «Завдання» страхового представника полягає в тому, щоб внести в договір страхування (страховий поліс) відомості, які не відповідають дійсності, і створити видимість того, що об’єкт страхування дійсно існував. Цей метод є одним із найефективніших, оскільки «зникле» майно знайти неможливо, зважаючи на його існування лише у задумах страхового шахрая;

l        почасти страхувальники завищують вартість об’єкта страхування. Експерти називають цей спосіб безпрограшним для страхувальника. Основна роль в цьому випадку відводиться оцінювачу (залежно від об’єкта страхування). Але такий сценарій також не може бути реалізований без представника страхової компанії;

l        змовившись зі страховим агентом, страхувальник матиме можливість змінити час, місце й інші обставини страхового випадку. Цей спосіб шахрайства пов’язаний з тим, що страхувальник, якому заподіяний збиток, консультується зі своїм страховим агентом. При цьому страховий представник радить страхувальникові приховати правдиву інформацію, а повідомити помилкову для запобігання відмови у виплаті. Іноді страхові представники самі підтверджують правдивість відомостей, представлених страхувальником.

l        нині з розвитком страхового ринку актуальності набуває одночасне страхування в різних страхових компаніях. Більше компаній – більші виплати при настанні страхового випадку. Такий спосіб, зважаючи на слова директорів страхових компаній, набув популярності в нашій країні. Траплялися випадки, коли страхувальник після того як потрапив у ДТП і розбив при цьому одну фару, оббігавши кілька страхових компаній, міг поставити на власне авто не лише нові фари, а й сучасну аудіосистему, затонувати скло;

l        нерідко страхові представники «допомагають» страхувальникам збільшити розмір збитків від страхового випадку. Також популярними серед шахраїв є приховування інформації, яка має істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику.⁶

Проте, незважаючи на наведене вище можу запевнити Вас, що в Україні вже ж таки існують страхові компанії, які зарекомендували як надійні партнери та добрі друзі не одного споживача, а також те, що отримати належне страхувальнику чи потерпілій особі страхове відшкодування - реально.

Кожен, чиї права порушені у наслідок не правомірних дій (бездіяльності) страховиків, може звернутись за захистом із відповідною заявою до Органу фінансових послуг в Україні. Вирішення питання  страхового відшкодування через  Уповноважений орган набагато швидше, тай гарантії більші ніж у судовому порядку.

2. Аналіз страхового шахрайства в Україні

...Сьогодні українські  страховики не мають у своєму  розпорядженні достовірну статистику  по шахрайству. Однак, з мого  погляду, ця проблема в Україні  поки коштує не так гостро, як в країнах Західної Європи  чи США. За попередніми оцінками, на випадки, повв'язані із шахрайством,  у нас припадає 5% виплат. Однак,  на українському ринку вже  спостерігається тенденція зростання  як кількості шахрайських страхових  випадків, так і сум претензій...”

Злочини у сфері страхування  володіють підвищеною суспільною небезпекою, оскільки ускладнюють або блокують виконання його основних завдань, пов'язаних з формуванням за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування  можливого збитку, вирівнювання втрат в родинних доходах  у зв'язку з наслідками страхових випадків, що сталися. Криміналізація страхового ринку перешкоджає також виконанню страхуванням таких важливих функцій, як підвищення стабільності діяльності суб’єктів господарювання, обмеження економічних ризиків, стимулювання підприємницької ініціативи тощо.

Страхове шахрайство є  однією з найбільш проблемних ланок  розвитку страхового ринку, але суттєвих розробок в цьому напрямі не здійснено. Більше того, будь-які дослідження  в цій сфері не носять системного характеру і, як правило, спираються лише на розгляд гучних справ та випадків. Це значно обмежує можливості аналізу обсягів страхового шахрайства. Інформація, яка поширюється страховими компаніями, нажаль, не заслуговує особливої  довіри, адже найбільш відомі страховики прагнуть дещо знизити кількісні  показники втрат від шахрайства щоб не завдати шкоди іміджу, в  той час як дрібні компанії навпаки  можуть невиправдано завищувати свої збитки від шахраїв з метою  уникнення фінансових зобов’язань  перед державою. Тим не менш, окремі дослідники намагались вирішити частину  проблемних питань цієї сфери, серед  яких слід відзначити праці  В. Базилевича, О. Барановського,  Н. Внукової,  С. Осадця.⁷

Найбільш дискурсивними  питаннями  залишаються засоби боротьби із страховим шахрайством і, особливо, їх попередження. Це пов’язано із зростанням кількості випадків, коли шахраями є не поодинокі особи, а цілі групи  осіб, серед яких є і страхувальники, і представники страховиків та органів  правопорядку. Тому постає необхідність у систематизації джерел страхового шахрайства поряд із аналізом закордонного досвіду розв’язання подібних проблем.

Страхове шахрайство можна  визначити як протиправну поведінку  суб'єктів договору страхування  внаслідок чого суб'єкти договору страхування  отримують можливість незаконно  і безоплатно обертати капітал на свою користь. З одного боку вона спрямована на здобуття страхувальником страхового відшкодування шляхом обману або  зловживання довірою, або внесення меншої чим необхідно, при нормальній оцінці ризиків, страхової премії, а  також приховування важливої інформації при висновку або в  період дії  договору страхування. З іншого боку це  відмова страховика від виплати  страхового відшкодування без належних, зазначених в законодавстві, правилах страхування причин.

Протягом довгого часу страхове шахрайство не було проблемою  страхового ринку України. Це було пов'язано  з тим, що він лише розвивався і  потенційні шахраї ще не розуміли, як на цьому можна заробляти. Що стосується страхових компаній, то у них не було достатньо інформації і статистичних даних відносно збитків від шахрайських  дій, які вони могли б надавати один одному. Свою роль грав і низький  рівень інформованості з даної проблеми в державних та правоохоронних органів.

3. Заходи боротьби зі страховими шахраями

...Важко сказати, коли в Україні  на регулярній основі будуть  проходити судові процеси, у  яких страхові компанії будуть  притягати шахраїв до відповідальності. На даному етапі це навряд  чи можливо, зокрема тому, що, відмовляючись  виплачувати відшкодування і  збуджуючи справу проти клієнта,  страховик ризикує завдати шкоди  своєму іміджу і "віджахнути" інших клієнтів. Страхові компанії  намагаються убезпечити себе  від шахраїв проводячи ретельні  експертизи страхових випадків, забезпечуючи максимальну участь  своїх співробітників при розслідуванні  подій, що можуть завдати значної шкоди. Однак, найчастіше, страховики змушені дивитися "крізь пальці" на випадки шахрайства, оскільки адміністративні витрати на проведення розслідування і збір доказів нерідко можуть перевищити суму виплати.

Тому, до таких заходів страхові компанії прибігають тільки тоді, коли зіштовхуються з явним шахрайством  чи коли сума збитку дуже значна. З мого погляду, досить актуальним на даному етапі є питання про створення  єдиної бази даних і системи обміну інформацією про підозрілих клієнтів і страхові випадки, особливо в галузі автострахування. Однак, я думаю, що для Українського ринку такий  крок є передчасним: у нас шахрайство ще не досягло тих критичних обсягів, при яких би страховики погодилися розкривати інформацію про своїх  клієнтів...

З розвитком ринку страхування, збільшенням попиту на страхові послуги  і зростанням числа клієнтів, страховий  бізнес став привабливіший для різного роду авантюристів і шахраїв.⁸

В залежності від стадії розвитку страхового ринку страхове шахрайство і напрями протидії йому має такі прояви.

На першому етапі кількість  страхових випадків є невеликою  і  суттєво не зростає. Для усунення наслідків страхової злочинності  страховики часто йдуть шляхом підвищення страхових тарифів, особливо в  ризиковому страхуванні.

Водночас у злочинних  структурах зростає зацікавленість страхуванням. Другий етап характеризується тим, що кількість страхових випадків зростає, стає помітною і відчутною. Страхові компанії вдаються до певних захисних дій, але страхові злочинці в основному залишаються безкарними, оскільки кримінальні справи практично не порушуються. Повноцінної інформації про страхові злочини дуже мало, але вона з'являється частіше.

Третій етап характеризується зростанням кількості страхових  злочинів. Шахрайством у страхуванні  займається все більше осіб. Починають  формуватися організовані злочинні групи, що спеціалізуються на цих  злочинах.

У зв'язку із цим страховики починають взаємне співробітництво, обмінюються інформацією, ведуть спільні  реєстри і бази даних. На цьому  етапі починають створюватися групи  для  дослідження і класифікації страхових злочинів і боротьби з  ними.

На останньому етапі злочини  в страховій сфері суттєво  впливають на фінансовий стан страховиків. Злочинці виходять за межі однієї держави  і часто діють у складі транснаціональних  груп. Посилюється корупція в середовищі працівників страхових компаній, поліцейських, медпрацівників, митників.

Україна знаходиться на перехідному  етапі між другим і третім. Це пов’язано з тим, що кількість  страхових шахрайств зростає, але  в більшості випадків шахраї залишаються  безкарними. 

Злочини у сфері страхування  можуть бути класифіковані за різними  ознаками (табл. 1), які мають суттєве  значення при ідентифікації можливих загроз для суб’єктів страхових  відносин.

Таблиця 1 – Класифікація страхового шахрайства

Таким чином, серед найбільш популярних мотивів здійснення страхового

шахрайства найчастіше зустрічаються  наступні:

­ бажання скористатися випадком для здобуття максимуму компенсації; 

­ бажання повернути гроші, витрачені на страхові внески; 

­ жалість до самого собі, коли здобуття відшкодування, є своєрідною

формою моральної компенсації  за життєві невдачі; 

­ користь, коли здобуття відшкодування  є єдиним джерелом заробітку;

­ можливість не здійснювати  страхових виплат і перекласти

відповідальність на страхувальника;

­ повне або часткове привласнення страхових внесків страхувальників  з 

метою додаткової наживи (з  боку працівників страхових компаній).⁹

Відповідно до вказаних мотивів  можна виокремити певні групи  шахраїв з характерними психологічними рисами. Всіх їх, як правило, ділять на 4 категорії (табл. 2).

Таблиця 2 – Характерні риси страхових шахраїв

За даними зарубіжної статистики 90% всіх випадків шахрайства здійснюється шахраями-одинаками і лише 10% –  злочинними угрупуваннями.

Страхове шахрайство за кордоном має свої особливості. Наприклад, у  США та Канаді шахрайство переважає  у сфері медичного страхування  та страхування життя, в той час як в країнах Західної Європи протиправні дії частіше спостерігаються у майновому страхування, в тому числі більшість випадків присутня в автострахуванні.

Що стосується загальних  обсягів збитків, яких завдають страхові шахраї, то вони є доволі суттєвими. При цьому в Західній Європі до 10-15 % всіх страхових виплат отримують страхові шахраї. Наприклад, у Німеччині щорік реєструється від 9 до 11,5 тисяч випадків страхового шахрайства, на які доводиться близько 7-9 % всіх страхових виплат. В результаті страховики щороку втрачають від 3,5 до 5  млрд. євро. Ще більше випадків шахрайства зустрічаються в Швеції, а ринок страхування в Канаді щорік втрачає близько 1,8 млрд. дол. США.

За даними  Служби фінансового  контролю (Великобританія) на  шахраїв  припадає близько 10% обсягу виплат при  страхуванні особистих автомобілів  і до 15% при страхуванні особистого майна. Страхова компанія «Norwich Union» провела дослідження на базі звітів про масштаби шахрайства у Великобританії.

За розрахунками компанії у 2004 році втрати економіки країни від  дій страхових шахраїв склали 15,8 млрд. фунтів стерлінгів. У Франції збитки, заподіяні недобросовісними клієнтами страхових компаній, оцінюються в суму близько 3 млрд. дол. США. За офіційними даними, лише розкриті випадки шахрайства складають в цілому 10% від виплаченого страхового відшкодування. Не дивлячись на це, існує загальне переконання, що Франція лідирує в Європі по ефективності організації боротьби із страховою злочинністю. У Нідерландах виплати шахраям складають близько 5% від всіх страхових виплат, досягаючи приблизно  300 млн. дол. США. А найбільш вражаючими є втрати страховиків США – щорічно вони оцінюються в 100 млрд. дол. США.

Із страховим шахрайством  в країнах Заходу борються самі страховики, їх союзи і об'єднання, а також  держструктури. Практично у всіх розвинених країнах існують спеціалізовані організації, що протистоять страховому шахрайству (див. табл. 3). У Європі розуміння  загрози зростання злочинності  в страховому секторі досягло  такого рівня, що викликало вирішення загальних зборів Європейського комітету із страхування про створення програми протидії страховим махінаціям, прийняте 1993 року. ¹⁰

Таблиця 3 – Суспільні  організації по боротьбі зі страховим  шахрайством в різних країнах