Вступ 

     Фінансова криза, що відбувається по всьому світу, загострила багато проблем та змусила  уряди всіх країн застосовувати  нестандартні заходи з метою її подолання. Кризові явище в економіці  та суспільстві сприяють зростанню  ролі страхування як елементу соціального захисту населення та засобу компенсації матеріальних збитків від підприємницьких, техногенних та екологічних ризиків. Страхування виступає як елемент інституціональної системи держави та відображає загальні закономірності фінансових відносин, які сприяють більш ефективному використанню всіх ресурсів.

     Страховий ринок забезпечує дієву систему  захисту майнових прав та інтересів  усіх громадян і підприємств, підтримання  соціальної стабільності суспільства, економічної безпеки держави, а  також є важливим фінансовим інструментом регулювання національної економіки й потужним джерелом акумулювання коштів для їх подальшого довготермінового інвестування в народне господарство.

     Український ринок страхових послуг має значні можливості, проте потреби національної економіки та населення у якісних страхових послугах не задоволено. На страховому ринку є серйозні проблеми, які перешкоджають подальшому розвитку, зокрема це недосконала законодавча нормативно-правова база, недосконала система державного контролю за фінансовою надійністю страхових компаній, використання в неповному обсязі інвестиційних можливостей страхових компаній, зволікання страховими компаніями з виплатами страхових сум і страхового відшкодування, неправомірна відмова від виплати та порушення страхового законодавства тощо. Саме ці обставини роблять страховий ринок популярним об’єктом досліджень як серед науковців, так і серед практиків-фінансистів.

     Варто зазначити, що сьогодні вітчизняний страховий ринок значно відстає від страхових ринків розвинених країн. Інвестиційна діяльність страхових компаній знаходиться теж не на найкращому рівні, адже нерозвиненість фінансових інструментів, занепад фондового ринку суттєво впливають на розвиток страхування, оскільки знижують його інвестиційні можливості. Сьогодні інвестиційна діяльність страхових компаній фактично зводиться до утримання страхових резервів на депозитних рахунках в банках, що в умовах фінансової кризи загострює проблему своєчасної сплати страхового відшкодування.

     В Україні основні проблеми теорії та практики страхування в умовах ринкової економіки досліджували В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, О.І. Барановський, В.А. Борисова, Є.В. Бридун, Н.М. Внукова, О.О. Гаманкова, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, Н.І. Костіна, С.С. Осадець, Т.А. Ротова, Л.С. Руденко, К.В. Шелехов та інші.

     Основною метою даної роботи є визначення теоретичних засад, обґрунтування основних напрямів формування та розвитку страхового ринку України та визначення засобів реалізації цього процесу.

     Для досягнення мети необхідно вирішити ряд завдань, а саме:

• розкрити теоретичні засади функціонування ринку страхових послуг;
• дослідити сучасний стан ринку страхових послуг України та ефективність його функціонування;
• визначити основні проблеми функціонування ринку страхових послуг України та перспективи його розвитку.

     Об’єктом  дослідження роботи виступають соціально-економічні взаємовідносини суб’єктів ринку, що виникають при наданні страхових  послуг та пов’язані з процесом формування ринку страхових послуг.

     Предметом дослідження ринок страхових  послуг в Україні.

     При написанні роботи були використанні наукові розробки провідних вчених, нормативно-правові акти та офіційні статистичні дані Держаної комісії  з регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Міністерства економік України.

      РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади функціонування ринку страхових послуг України 
 

1. Етапи та чинники розвитку страхового ринку  України

     Як  свідчить історичний досвід розвитку страхування, людство завжди намагалося захистити себе від несприятливих явищ, які виникають в результаті природних катаклізмів та негараздів між окремими об'єктами виробничих відносин. Сам необхідність відшкодування збитків у результаті їх настання є об'єктивною передумовою виникнення певних економічних відносин між суб'єктами у формі страхового захисту.

     Страховий ринок України розпочав формуватися  на початку 90-х років двадцятого століття. За свою нетривалу історію  він пройшов три етапи розвитку. Першим був період з середини 90-х до 1993 року, коли фактично не існувало страхове законодавство (період так званого "стихійного розвитку"). Другим був період 1994-1996 рр., коли розвиток ринку регулювався Декретом КМУ «Про страхування» від 10.05.1993р. (період так званого "декретного розвитку"). Третім є період з 1997р. по наші дні. Цей період називають "законним розвитком", бо ринок регулюється Законом України «Про страхування»[5]. Вперше цей закон був прийнятий 07.03.1996р.

     Відокремлюють чотири основні чинники, які сприяли розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхування.

     Чинник 1-й — створення порівняно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні, що перетворилися згодом на самостійних юридичних осіб. Так, скажімо, виникла теперішня компанія АСКА.

     Чинник 2-й — створення комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху і Індержстраху СРСР. Цей процес відбувався поступово і певною мірою опосередковано. Оскільки до кінця 1993 року Держстрах залишався повністю державною організацією, то через слабкий розвиток на той час ринкового законодавства він був істотно обмежений щодо можливостей підписувати вигідні страхові угоди, отримувати доходи від інвестиційної діяльності, впроваджувати ефективні форми мотивації праці тощо.

     Чинник 3-й — створення страхових компаній комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами. Перші роки самостійності української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній, то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх страховиків, щоб ті їх обслуговували. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсально, не обмежуючись потребами своїх засновників.

     Чинник 4-й — створення так званих кептивних страховиків при галузях, підгалузях, сферах виробництва. З розвитком ринкових відносин у різних сферах виробництва постала потреба створити обслуговуючу, комерційну інфраструктури. Також значно зросла участь України в міжнародних організаціях, посилилися контакти з міжнародним страховим ринком [14, с.32-46].

     Формування сучасного  страхового ринку України відбувалося  в умовах поступового зростання  доходів населення; підвищення зацікавленості юридичних та фізичних осіб у захисті  своїх майнових інтересів; збільшення кількості прибуткових підприємств; законодавчого запровадження обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; розвитку ринків фінансових послуг та формування національної системи іпотечного кредитування; системи недержавного пенсійного забезпечення [17, с. 147].

     Отже, сьогодні ринок послуг страхових компаній в Україні є найбільш розвиненим серед інших сегментів фінансового ринку після банківського сектору. Це пов’язано в першу чергу з тим, що дані послуги є особливими та не можуть надаватись банками згідно чинного законодавства. Крім того, в багатьох випадках страхування є обов’язковим, не кажучи вже про обов’язкові види страхування, затверджені на законодавчому рівні. Проте актуальним питанням залишається якісний розвиток даного сегменту ринку фінансових послуг, адже за деякими показниками розвитку страховий ринок України відстає від ринку розвинених країн Європи на декілька десятків років.

     Також, формування стабільного страхового ринку потребує об'єктивного інформування всіх його учасників про основні умови, вимоги та ризики у процесі їх діяльності. Для підвищення рівня страхової культури населення необхідно забезпечити прозорість діяльності учасників страхового ринку та запровадити програми інформування населення через засоби масової інформації про стан та перспективи страхового ринку, переваги отримання страхових послуг. 

     1.2. Державне регулювання ринку страхових послуг

     Державне  регулювання — це сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження; — це набір здійснюваних державними структурами заходів, направленими на контроль за поведінкою індивідів або груп, які потрапляють під контроль цих структур. Воно включає закони і допоміжні інструменти, що створюються державою, а також правила, що встановлюються державними і недержавними агентствами в рамках делегованих повноважень [10].

     Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного регулювання і контролю. Державне регулювання спрямоване на:

     - створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм;

     - недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників;

     - дотримання вимог законодавства України про страхування.

     Головною  метою державного регулювання страхової  діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть виконати свої зобов'язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспроможності кожного конкретного страховика.

     Цілісний  механізм державного регулювання страхової  діяльності включає прямі і непрямі методи впливу держави та її втручання у здійснення страхової діяльності та розвиток страхового ринку.

     Надання страхових послуг передбачає індивідуальні  конкретні страхові відносини між  страховиком і страхувальником, реалізація яких потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності.

     Система законодавства щодо регулювання  страхової діяльності складається  з:

     - загального законодавства;

     - спеціалізованого страхового законодавства;

     - підзаконних актів.

     Норми та принципи правового регулювання страхової діяльності визначені Конституцією України, міжнародними угодами, законами та постановами Верховної ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, інструкціями, методиками, наказами, листами міністерств і відомств, нормативними актами Уповноваженого органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні), Закон України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року (зі змінами та доповненнями) [5].

     Основою системи законодавчого регулювання  страхового ринку є Конституція  України та Закон України "Про  страхування" в редакції від 4 жовтня 2001 року. Найбільш загальні принципи здійснення страхування викладені в Господарському кодексі України, нова редакція якого введена з 1 січня 2004 року.

     З прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. державний нагляд за страховою  діяльністю на території України  здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.

     Державний нагляд за страховою діяльністю в  Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України  про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності  страховиків і захисту інтересів страхувальників.

     Загальні  аспекти державного регулювання  страхового ринку характеризують такі основні законодавчі акти: Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року,-Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг " від 12.07.2001 року, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки" від 02.02.2001 року та інші.

     Нормативними  документами міністерств та відомств регулюються діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів тощо.

     Державне  регулювання також важливе для  проведення послідовної політики стосовно форм, методів і масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі.

     Після 26 квітня 2003 року спеціально уповноваженим  органом виконавчої влади у сфері  страхування є Державна комісія  з регулювання ринків фінансових послуг України, яка діє відповідно до Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року.

     Формування, подальший розвиток і вдосконалення  державної політики в галузі страхування здійснюється відповідно до сучасних потреб, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних угод та міжнародних організацій, до яких приєдналася й Україна. Держава сприяє цивілізованим методам інтеграції страхового бізнесу у глобальний ринок страхових послуг. 
 

     1.3. Світовий досвід функціонування ринку страхових послуг 

     Страхова  справа в більшості країн світу  розглядається як окрема галузь економічної  діяльності, до якої входять різноманітні за формами власності організації-страховики. Співвідношення між державними й приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою та економічної політики держави. В багатьох країнах світу певне розповсюдження мають товариства взаємного страхування.

     Загальноприйнятим у світовій страховій практиці є поділ страхування на Life assurance (страхування життя) і “Non - life (General) insurance” (загальні види). Міжнародні статистичні дані свідчать про те, що домінуючим є особисте страхування, що поділяється на страхування життя, страхування ануїтетів (ренти), страхування пенсій, страхування від нещасних випадків. Певне розповсюдження має індустріальне страхування. Особливою популярністю у більшості країн із ринковою економікою користується медичне страхування. Медичні послуги надаються в обов'язковій і добровільній формі, вибір якої залежить від таких чинників: культурно-історичних, соціально-економічних, демографічних умов, рівня захворюваності та інших факторів, що характеризують загальний стан здоров'я і рівень медичного обслуговування в тій чи іншій країні.

     Основні підходи до страхування в зарубіжних країнах зводяться до його ролі у  різних сферах виробництва та фінансово-кредитної  системи. В загальних рисах розглянемо досвід організації і особливості  на страхових ринках страхової системи  в зарубіжних країнах на прикладі окремих держав. Так, страхування в США отримало значний розвиток через необхідність зниження економічних ризиків. Страхування здійснюють приватні страхові компанії, страхові кооперативи, уряд.

     В Японії страхування здійснюється приватними страховими компаніями, державними організаціями і кооперативами. При цьому приватні компанії і державні організації зайняті пошуком найбільш прибуткових сфер для вкладання коштів, які накопичені від страхових внесків. Вони діють на національному і міжнародному рівнях, і їхньою метою є зростання власних доходів. Тому вони страхують тільки «надійних» партнерів. Кооперативні ж організації взаємного страхування зорієнтовані не на збільшення власного прибутку, а на задоволення потреб членів кооперативу.

     Розглянемо  страховий ринок Німеччини, що характеризується динамічним розвитком. Щорічний приріст  обсягу надходження страхових платежів складає в Німеччині 10%. Особисте страхування в структурі національного  страхового ринку займає 37%. Медичне  страхування, що користається трохи меншою популярністю, чим в інших країнах Західної Європи, складає близько 12% загального обсягу надходження страхових платежів. Майнове страхування займає 51% національного страхового ринку в Німеччині.

     Страховики  в Німеччині не мають права займатися якою-небудь іншою діяльністю, крім страхування.

     Федеративний  пристрій Німеччини є важливим чинником у розвитку каналів просування страхових  послуг безпосереднім споживачам. Регіональні  страховики підтримують свою фізичну  присутність у всіх федеральних землях Німеччини.

     Страхові  компанії Великобританії не мають права  займатися яким-небудь іншим видом  бізнесу, окрім страхування. Базова структура Лондонського міжнародного страхового ринку - корпорація «Ллойд»  представлена 400 страховими синдикатами, що поєднують фізичних осіб - андеррайтерів, безпосередньо здійснюючих страховий бізнес корпорації. Андеррайтери несуть відповідальність по зобов'язаннях згідно з договорами страхування в рамках синдикату.

     Отже, сучасний етап розвитку світової економіки й міжнародних відносин характеризується посиленням інтеграційних процесів, що призводять до формування спільних стандартів й у галузі страхування. Функціонування страхових систем різних країн Європи характеризується постійним взаємозв'язком і взаємодією.

      РОЗДІЛ 2. Оцінка ефективності діяльності ринку страхових послуг України 
 

     2.1. Аналіз розвитку  ринку страхових  послуг України 

     У сучасних економічних умовах страхування  – чи не єдина галузь економіки  України, яка протягом останніх років  мала стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Водночас, незважаючи на номінальне зростання обсягів страхового ринку, ця галузь забезпечує сьогодні перерозподіл незначної частини внутрішнього валового продукту. Українські страхові компанії ще не акумулювали вагомий обсяг інвестиційних ресурсів, тому їх частина у вітчизняній економіці ще доволі мала.

     Так, за даними Держфінпослуг України, у ІІІ кварталі 2009р. кількість зареєстрованих страхових компаній склала 475, в тому числі тих, які займались страхуванням життя — 73, а в І кварталі 2009 р. в Україні було зареєстровано 458 страхових компаній (СК). Тобто їх кількість протягом ІІІ кварталів зросла на 17 одиниці. Водночас реально протягом року на ринку працювало не більше 200 компаній, так як частка валових премій з усіх видів страхування, що належить першим трьом компаніям, складає 10,3% (у 2008 цей показник складав 11,7%), першим 50 страховим компаніям належить 69,9% зібраних премій (у 2008— 67,1%)[19, с.146-150].

     У порівнянні з 2008 роком обсяги валових страхових премій збільшилися на 876,4 млн. грн. (7,6%)[26].

     Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих  страховиками від страхування та перестрахування ризиків за 9 місяців 2009 року становила 17 379,3 млн. грн., з них: 5 538,9 млн. грн. (31,8%) становило внутрішнє перестрахування та 227,6 млн. грн. (1,3%) - премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників), решта – 11 612,8 млн.грн. (66,8%) становили премії від страхувальників (рис. 2.1.).

     Рис.2.1. Динаміка валових та чистих премій у 2008-2009рр. [25]

     Від страхувальників-фізичних осіб надійшло 5 726,7 млн.грн. (32,95% від валових премій та 49,3% від премій, отриманих від страхувальників). Більше половини всіх премій від громадян (54,2%) становили премії від страхування наземного транспорту (3 102,5 млн.грн.), від страхування обов‘язкової цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за внутрішніми та зовнішніми договорами) надійшло 643,1 млн.грн. (11,22% відповідно), а також сукупно за видами добровільного особистого страхування – 610,5 млн.грн. (10,7% відповідно).

     Сума  чистих страхових премій (валові премії за мінусом премій з внутрішнього перестрахування) складає 11 840,3 млн.грн., що становить 68,1% від валових страхових премій.

     Ринок страхування життя в Україні  є досить монополізованим, на перші  три компанії припадає майже 54% страхових премій, а на перші десять компаній - 87%, що свідчить про те, що на ринку реально працює не більше 20 компаній із 73 зареєстрованих. Не дивним є той факт, що першу трійку страховиків, становлять страхові компанії AIG, PZU, Grawe, адже, всі ці три страховика представлені по всьому світі, їх активи розміщенні за кордоном, на що дуже сильно акцентують увагу страхові агенти даних страховиків при спілкуванні з потенційними клієнтами. Також слід зазначити, що AIG та Grawe є стратегічними партнерами.   Щодо рівня монополізації на ринку ризикового страхування то він нижчий ніж на ринку страхування життя: так на перші три компанії припадає лише 13,5% страхових премій, а на перші 50 - 75%, тобто рівень конкуренції досить високий. У той же час, слід зазначити що на ринку зареєстровано більш ніж 350 компаній, тому враховуючи рівень монополізації можна сказати, що кількість реально працюючих з них не перевищує 150-170 компаній. Аналізуючи фінансову діяльність страхового ринку в Україні за 2008-2009роки (Додаток 1) [24].

     Аналізуючи  рівень страхових виплат за ІІІ квартал 2009 року слід зазначити, що загальна (валова) сума страхових виплат за підсумками ІІІ кварталу  2009 року за договорами страхування та перестрахування становила 5080,9 млн. грн., з них страхувальникам-фізичним особам було виплачено 2261,2 млн. грн. та перестрахувальникам-резидентам 979,2 млн. грн.. У порівнянні з 2008 роком валові страхові виплати зросли на 1105,4 млн. грн., а виплати страхувальникам-фізичним особам на 473,3 млн. грн.. Обсяг страхових платежів, сплачених перестраховиками становив 6254,1 млн.грн. та, зменшився на 6,4% (на 169,8 млн. грн.) порівняно з минулим роком[20, с.88-90].

     Варто зауважити, що рівень розвитку страхового ринку окрім абсолютних показників характеризує рівень страхових виплат, що розраховується як співвідношення страхових виплат та страхових премій. У розвинених країнах цей показик становить 35-50%, що свідчить про використання страхування з відповідною метою, а не у цілях уникнення оподаткування. В той же час високе значення цього показника може свідчити про прийняття на страхування необґрунтованих ризиків

     На  рис.2.2. представлені рівні страхових виплат, розраховані як відношення страхових виплат до страхових премій.

     Рівень  валових виплат (відношення валових виплат до валових премій) за результатами ІІІ квартал 2009 року досяг 29,2% є продовженням тенденції до збільшення рівня страхових виплат, що свідчить про поступовий якісний розвиток страхових резервів. 

Рис 2.2. Рівні страхових виплат у 2007 – 2009рр.[20, 26] 

     Разом з тим, валові показники премій та виплат по своїй суті є комбінованими  показниками, тобто мають у своєму складі подвійний рахунок, який утворюється  за операціями з перестрахування  на внутрішньому ринку. Види страхування за якими частка перестрахування у перестраховиків-нерезидентів становила більше 20% від валових премій отриманих за такими видами:

• страхування повітряного транспорту – сплачено 2,98 млн.грн. (ВП 9,5 млн.грн.), що становило 31,3%;
• страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) – 9,5 млн.грн. (ВП 29,9 млн.грн.), що становило 31,8%;
• страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) – 20,3 млн.грн. (ВП 63,3 млн.грн.), що становило 32,1%;
• страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) – 3,2 млн.грн. (ВП 8,5 млн.грн.), що становило 37,0%;
• обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації - 76,1%,
• обов'язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту  20,7%.

     На  рис.2.3 представлено структуру перестрахування ризиків у нерезидентів станом на 30.09.2009 року. Від загальної суми сплачених часток страхових премій на перестрахування (715,2 млн.грн.), найбільше сплачено до Сполученого королівства Великобританії (34,1%, або 244,1 млн.грн.); Німеччини (19,5%, або 139,7 млн.грн.), Російської Федерації (15,6% або 111,6 млн.грн.).

     Рис. 2.3. Країни перестрахування ризиків у нерезидентів станом на 30.09.2009р.[25] 

     Загальна  сума виплат отримана українськими страховиками, які передавали свої ризики в перестрахування становила 396,3 млн.грн. (15,2% від всіх валових страхових виплат), в тому числі отримано від:

• перестраховиків-нерезидентів -122,8 млн. грн. (4,7% від валових страхових виплат),
• перестраховиків-резидентів - 273,4 млн. грн. (10,5% від валових страхових виплат).