Розвиток творчих здібностей

Зміст

Вступ

1. Поняття творчих здібностей учнів та їх характеристика.

 2. Особливості формування творчих здібностей школярів у позаурочний час.

3. Шляхи виявлення творчих  здібностей учнів на заняттях  технічного гуртка.

Висновки

Список використаних джерел.

Вступ

      Обдаровані  люди приносять велику користь  суспільству та державі, є   її

гордістю.  Тому  перед  суспільством,  державою,  школою  і  сім'єю   постає

проблема навчання і виховання  таких дітей.

      Реформи,  що  відбулися  у  вітчизняній   системі  освіти  за   останнє

десятиліття,  їх  спрямованість  на  гуманістичні,  особистісно  орієнтовані

освітні технології змінили  ставлення до  учнів,  які  виявляють  неординарні

здібності.  З’явилися  освітні  заклади,  навчальні  й  соціальні  програми,

громадські організації  й фонди, що основною своєю метою  вважають навчання  й розвиток  обдарованих  дітей.  Поступово  в  суспільній  свідомості  починає формуватися  розуміння  того,  що  перехід  до  віку  наукоємних  технологій неможливий без збереження й примноження інтелектуального  потенціалу  країни з талановитими дітьми.

      За умов  реформування  системи  національної  освіти,  піднесення  ролі

творчої особистості в  суспільстві  значної  актуальності  набуває  проблема

розвитку обдарованих  дітей. Перспективним вирішенням може стати  організація такого педагогічного процесу, який  започаткує  методику  пошуку  й  відбору обдарованих дітей та створить умови для  розвитку  їхніх  природних  творчих потенціалів.

      Зацікавленість  суспільства цією проблемою досить  широко  відтворена  у

державній  програмі  „Обдаровані  діти”,  у  концепції  становлення   мережі

середніх закладів освіти для розвитку творчої  обдарованості  (1996  р.),  у

комплексній програмі пошуку,  навчання  й  виховання  обдарованих  дітей  та

молоді „Творча обдарованість” (1991р.).

      Побудова  національної  системи  освіти  в   Україні,   її   докорінне

реформування    зумовлені    необхідністю    відтворення     та     розвитку

інтелектуального, духовного  потенціалу  народу,  виходу  вітчизняної  науки,

техніки  й  культури  на  світовий  рівень.  У  зв’язку  з   цим   особливої

актуальності  набуває  проблема  пошуку,  розвитку,  навчання  й   виховання

обдарованої особистості.

      Одним з  важливих напрямів діяльності  вчителя в загальноосвітній  школі

є його робота з учнями, які  мають особливі здібності. Вони  характеризуються порівняно  високим  розвитком  мислення,   довготривалим   запам'ятовуванням навчального  матеріалу,  добрими   навичками   самоконтролю   в   навчальній діяльності, великою працездатністю  та  ін.  Їм  притаманна  неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів  пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву  й  науковому  осмисленню  певні явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні  умови для активної навчальної діяльності та збільшення її обсягу  й  інтенсивності з тим, щоб навчальне навантаження сприяло  розвитку  навчальних  можливостей учнів, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість.

      Метою   даного  дослідження   є   намагання    розкрити    психолого   –

педагогічні   основи  здібностей,   взаємозв’язок   здібностей,   інтересів,

обдарованості, таланту.

      Об’єктом  даного дослідження є категорія  творчих здібностей  на  уроках

трудового навчання

      Предметом  – процес їх розвитку в позаурочний   час в   межах дисципліни

«трудове навчання».

      Головними  завданнями даного дослідження  є:

      - аналіз  психолого-педагогічної літератури  з зазначеної теми;

      -  здійснення  класифікації здібностей згідно  основних критеріїв;

      - дослідження  актуального розвитку здібностей  підлітків;

      - виділення   особливостей при роботі  з  обдарованими  учнями;

      - розкриття   методичних прийомів по розвитку  творчих здібностей.

В процесі  вивчення  таких  далеких  один  від  одного  предметів,  як   мова,

математика, історія. В цьому  разі  говорять  про  «здібність  до  навчання»,

складниками якої можуть бути увага, сприймання, пам'ять, мислення, уява,

      Про багаторівневу  природу  загальних  здібностей  свідчить  кількісний

аналіз. Зокрема, на її органічний рівень вказує чинник g та існування  таких

задатків здібностей, як активність і саморегуляція.  Активність,  наприклад,

зумовлює різноманітність  дій, успішність виконання  завдань,  що  потребують швидкого темпу,  напруженості.  Саморегуляція  виявляється  в  методичності, організованості  в  діях,  систематичності.  При  цьому  і   «активних»,   і «саморегулятивних» характеризує параметр «довільність—  мимовільність».  Але загалом «в одній діяльності успішнішими  можуть  бути  люди,  які  володіють опосередкованим  типом  активності  і  безпосереднім  рівнем  саморегуляції, вміють  довільно  керувати  процесом  діяльності,   навіть   коли   вона   є монотонною; в другій — успішніші люди,  які  володіють  безпосереднім  типом активності і  опосередкованою  саморегуляцією,  вміють  працювати  на  рівні переважно неусвідомлюваних реакцій, в екстремальних умовах.

      Головною  ознакою загальних здібностей  є життєві успіхи індивіда  —  те,

наскільки повно і різнобічне він виявляє свою індивідуальність  у  стосунках

зі світом, і наскільки  успішними  є  такі  стосунки.  Цей  вимір  здібності

отримують у межах сходження  індивіда до особистості — шляху, де вони  стають

засобом, що визначає спосіб його життя.

      І в онтогенезі, і в історіогенезі загальних  здібностей має місце явище

спеціалізації:  коло   успішно   здійснюваних   діяльностей,   як   правило,

звужується. Вони стають основою  розвитку спеціальних здібностей,  але  також

зазнають впливу останніх: саме тому в  загальних  здібностях  виявляються  і

загальні, і особливі момент.

      Отже,  спеціальні   здібності—   властивості   індивідуальності,   які

забезпечують  успішність  виконання  певної  діяльності.  Вони  також  мають

багаторівневу  природу,  а  тому  ґрунтуються   на   відповідних   задатках,

потребують систематичних  і наполегливих вправ, що  зумовлюють  їх  розвиток,

передбачають ставлення  індивіда до них як до  засобу  розв'язування  життєво

важливих завдань.

      Здебільшого  це певна сукупність найрізноманітніших  властивостей,  які

утворюють структуру спеціальних  здібностей.

1.Поняття творчі здібності учнів та їх характеристика.

Творчі здібності є  вищою психічної функцією і відбивають дійсність. Проте якщо з допомогою зазначених здібностей здійснюється уявний відхід межі сприйманого. З допомогою творчих здібностей формується образ будь-коли яка була або існуючого в момент об'єкта. У дошкільному віці закладаються самі основи творчої діяльності" дитини, що виявляються у розвитку здатність до рішенню та його реалізації у вмінні комбінувати знання і її уявлення, в щирою передачі своїх почуттів.

Нині є багато підходів до визначення творчості, і навіть суміжних з цим визначенням понять: креативність, нестандартне мислення, продуктивне  мислення, творчий акт, творча діяльність, здібності та інші (В. М. Бехтерєв, Н. А. Ветлугина, В. М. Дружинін, Я. А. Пономарьов, А. Ребера та інших.).

Багато наукових працях широко представлені психологічні аспекти  творчості, у якому беруть участь мислення ( Д.Б.Богоявленская,                          П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, А. В. Запорожець, Л. В.Зан,  Я. А. Пономарьов, С. Л. Рубінштейн) і творча уяву як наслідок мисленнєвої діяльності, який би нове утворення (образ), реалізований по-різному діяльності (                              А.В. Брушлинский,Л. С. Виготський, О. М. Дяченка, А.  Я. Дудецкий,              О. Н. Леонтьєв, Н. В. Різдвяна, Ф. І. Фрадкіна,     Д. Б. Эльконін, Р. Арнхейм, До. Коффка, М.  Верггеймер).

Здібність - одне з загальних психологічних понять. У виконанні вітчизняної психології багато авторів давали йому розгорнуті визначення.

Зокрема,С.Л. Рубінштейн розумів  під здібностями "... складне синтетичне освіту, що містить у собі ряд  даних, без які людина ні здатний  до якоїсь конкретної діяльності, і властивостей, які лише процесі належним чином організованою діяльності виробляються" [4,с.134]. Аналогічні за змістом висловлювання можна знайти й інших авторів.

Здібності - поняття динамічне. Вони формуються, розвиваються і виявляється  у діяльності.

Б. М. Теплов запропонував три емпіричних власне ознаки здібностей, що й стали основою визначення, найчастіше використовуваного фахівцями [2,с.79]:

1) здібності - це індивідуально-психологічні  особливості, що відрізняють одну  людину від іншого;

ті особливості, які причетні до успішності виконання діяльності чи навіть кількох діяльностей;

здібності не зводяться знаннями, умінням і навичкам, у яких вироблені  в людини, хоч і зумовлюють легкість і швидкість придбання цих  знань і навиків.

Природно, успішність виконання  діяльності визначають і мотивація, і особистісні особливості, як і  спонукало К. К. Платонова зарахувати до здібностей будь-які властивості психіки, у тому мірою що визначають успіх у конкретної діяльності. Проте Б. М. Теплов йде далі і зазначає, що, крім на успіх діяльності, здатність детермінує швидкість і легкість оволодіння діяльністю, і це змінює ситуація з визначенням: швидкість навчання залежати від мотивації, але почуття легкості під час навчання (інакше - "суб'єктивна ціна", переживання труднощі), скоріш, назад пропорційно мотиваційному напрузі.

Отже, що більше розвинена  в людини здатність, тим успішніше  він виконує діяльність, швидше нею  оволодіває, а процес оволодіння банківською  діяльністю та сама діяльність даються  йому суб'єктивно легше, ніж навчання чи робота у тій сфері, де він немає  здібності. Виникає проблема: що це за психічна сутність - здібності? Одного свідчення про поведінкові і суб'єктивні лише її вияви недостатньо.

У узагальненому вигляді  визначення творчі здібності виглядає так.     В. М. Дружинін визначає здібності як індивідуальні особливості рис людини, які визначають успішність виконання ним творчої діяльності різноманітних [3,с.95].

Творчі здібності є  сплав багатьох якостей. І питання  про компонентах творчий потенціал  людини залишається досі відкритим, хоча у сьогодні є кілька гіпотез, які стосуються цієї проблеми. Багато психологів пов'язують здатність до творчої діяльності, насамперед із особливостями мислення. Зокрема, відомий  американський психолог Гілфорд, займався проблемами людського інтелекту  встановив, що творчим особистостям властиво званедивергентное мислення [2,с.436].

Люди, які мають таким  типом мислення, під час вирішення  будь-якої проблеми не концентрують всі  свої зусилля на перебування єдино  рішення, а починають шукати рішення  з всіх можливих напрямам про те, аби роздивитися якнайбільше  варіантів. Такі люди схильні утворювати нові комбінації з елементів, що більшість людей знають й використовують лише належним чином, чи формувати зв'язок між двома елементами, які мають здавалося б нічого спільного.Дивергентний спосіб мислення є основою творчого мислення, що характеризується такими основними особливостями:

1. Швидкість - здатність  висловлювати якомога більше  ідей, у разі важливо не їхня  якість, які кількість).

2. Гнучкість - здатність  висловлювати широке розмаїття  ідей.

3. Оригінальність - здатність  породжувати нові нестандартні  ідеї це може виявлятися у  відповідях, рішеннях, незбіжних з  усталеними.

4. Завершеність - здатність  удосконалювати свій "продукт"  чи надавати йому завершений  вигляд.

Далі звернімося до огляду різновидів творчі здібності.

Відомий вітчизняний дослідники проблеми творчості О.Н.Лук, спираючись на біографії видатних учених, винахідників, художників України та музикантів виділяє  такі здібності:

1. Здатність бачити проблему  там, де її бачать інші.

Здатність згортати розумові операції, замінюючи кілька понять тим і використовуючи дедалі більшеемкие  в інформаційному відношенні символи.

Здатність застосувати навички, куплені під час вирішення  одного завдання до вирішення інший.

Здатність сприймати дійсність  повністю, не дроблячи її в частини.

Здатність легко асоціювати віддалені поняття.

Здатність пам'яті видавати важливу інформацію у потрібний  хвилину.

Гнучкість мислення.

Здатність вибирати жодну  з альтернатив розв'язання проблеми до її перевірки.

Здатність включати знову  сприйняті відомості у вже  наявні системи знань.

Здатність бачити речі такими, які що є, виділити бачимо речей, що привноситься інтерпретацією.

Легкість генерування ідей.

Творчу уяву.

Здатність доопрацювання  деталей, до вдосконалення початкового  задуму.

Кандидати психологічних  наук В. Т. Кудрявцев і У. Синельников, виходячи з широкому історико-культурній матеріалі (історія філософії, соціальних наук, мистецтва, окремих сфер практики) виділили такі універсальні креативні здібності, сформовані у процесі перелому людської історії [1,с.79].

1. Реалізм уяви - образне  схоплювання деякою істотною, загальну  тенденцію чи закономірності  розвитку цілісного об'єкта, доти, як людина має неї чітке  поняття і може вписати їх  у систему суворих логічних  категорій.

2. Уміння бачити ціле  раніше частин.

Надситуативно - преосвітній  характер творчих прийняття рішень та здатність під час вирішення  проблеми непросто вибирати з нав'язаних з поза альтернатив, а самостійно створювати альтернативу.

Экспериментирование - здатність  свідомо та цілеспрямовано створити умови, у яких предмети найопуклішим виявляють свою приховану у звичайних  ситуаціях сутність, і навіть здатність  простежити і проаналізувати особливості "поведінки" предметів цих умовах.

Основні показники  творчих здібностей

Основними показниками творчих  здібностей є швидкість і гнучкість  думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.  
Швидкість думки - кількість ідей, що виникають в одиницю часу.  
Гнучкість думки - здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу, бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому.

Гнучкість - це добре розвинений навик переносу (транспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу досліджуваних  явищ до іншого, долати фіксованість методів  вирішення, своєчасно відмовлятися від скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуально, ризику і до парадоксів.  
               Оригінальність - здатність до генерації ідей, що відрізняються від загальноприйнятих, парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов'язана з цілісним баченням усіх зв'язків і залежностей, непомітних при послідовному логічному аналізі.

 Допитливість - здатність дивуватися, цікавість і відкритість до всього нового.  
Точність - здатність удосконалювати йди надавати закінчений вигляд свого творчого продукту.

Сміливість - здатність приймати рішення в ситуації невизначеності, не лякатися власних висновків і  доводити їх до кінця, ризикуючи особистим  успіхом та репутацією.

Чи є ці показники вродженими або ж вони можуть піддаватися  впливу середовища? Один з творців  системи вимірювання творчих  здібностей - Торренс - говорив з  цього приводу, що спадковий потенціал  не є найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. В якій мірі творчі імпульси дитини перетворяться  в творчий характер, залежить більше від впливу батьків та інших дорослих. Сім'я здатна розвинути або знищити  творчий потенціал дитини ще в  дошкільному віці.  
              Для дитини молодшого шкільного віку основною діяльністю, в якій проявляється його творчість, є гра. Але гра не лише створює умови для такого вияву. Як показують дослідження психологів, вона значною мірою сприяє (стимулює) розвитку творчих здібностей дитини. У самій природі дитячих ігор закладені можливості розвитку гнучкості та оригінальності мислення, здатності конкретизувати та розвивати як свої власні задуми, так і пропозиції інших дітей.

Ще одна винятково важливе  значення ігрової діяльності - це внутрішній характер її мотивації. Діти грають тому, що їм подобається сам ігровий  процес. І дорослим залишається лише використовувати цю природну потребу  для поступового залучення дітей  у більш складні і творчі форми  ігрової активності. При цьому  дуже важливо мати на увазі, що при  розвитку творчих здібностей у дітей  більш важливе значення має сам  процес, експериментування, а не прагнення  досягти якого-небудь конкретного  результату гри.

Особливості творчого розвитку

Багато таланту, розуму і  енергії вклали у розробку педагогічних проблем, пов'язаних з творчим розвитком особистості, в першу чергу особистості дитини, підлітка, видатні педагоги 20-х і 30-х років:                       А.В.Луначарський, П.П.Блонський, С.Т.Шацький, Б. Л. Яворський,                      Б.В.Асаф'єв, М.Я.Брюсова. Спираючись на їх досвід, збагачений півстолітнім розвитком науки про навчання і виховання дітей, кращі педагоги на чолі зі "старшими" - В. М. Шацької, Н. Л. Гродзенской, М. А. Румер, Г. Л. Рошалем, Н. І. Сац продовжували і продовжують теоретично і практично розвивати принцип творчого розвитку дітей та юнацтва.

Творчий початок народжує в дитині живу фантазію, жива уява. Творчість  за своєю природою грунтується на бажанні зробити щось, що до тебе ще ніким не було зроблено, або хоча те, що до тебе існувало, зробити по-новому, по-своєму, краще. Інакше кажучи, творче начало в людині - це завжди прагнення  вперед, до кращого, до прогресу, до досконалості і, звичайно, до прекрасного в найвищому  і широкому сенсі цього поняття.  
             Ось таке творче начало мистецтво і виховує в людині, і в цій своїй функції воно нічим не може бути замінено. За своєю дивовижною здатності викликати в людині творчу фантазію воно займає, безумовно, перше місце серед всіх різноманітних елементів, що складають складну систему виховання людини. А без творчої фантазії не зрушити з місця ні в одній області людської діяльності.

Нерідко від батьків і  навіть від вчителів-вихователів  можна почути такі слова: "Ну навіщо він витрачає дорогий час на писання  віршів - у нього ж немає ніякого  поетичного дару! Навіщо він малює - з нього все одно художник не вийде! А для чого він намагається складати якусь музику - адже це не музика, а нісенітниця якась виходить! .. " У дітей з високими творчими здібностями відносини з батьками зазвичай не є авторитарними і немає надмірної опіки. Найчастіше батьки таких дітей заохочують їх безпосередність і впевненість у собі. У сім'ї цінується почуття відповідальності. Всі ці якості надзвичайно важливі для розвитку творчих здібностей. Відзначають, що в таких сім'ях (на відміну від тих, де у дітей більше розвинені інтелектуальні здібності) часто спостерігається певна емоційна дистанція і навіть холодність, яка може доходити до глибокого розладу між батьками, хоча це і не призводить до ворожості по відношенню до дітей або нехтування ними.

Яке у всіх цих словах велике педагогічне оману! У дитині треба обов'язково підтримувати будь-яке  його прагнення до творчості, якими  б наївними та недосконалими не були результати цих прагнень. Сьогодні він пише нескладні мелодії, не вміючи супроводити їх навіть найпростішим акомпанементом; складає вірші, в  яких кострубаті рими відповідають кострубатості  ритмів і метра; малює картинки, на яких зображені якісь фантастичні  істоти без рук і з однією ногою ...

Тільки не здумайте посміятися над цими проявами дитячої творчості, якими б смішними вони вам не здалися. Це було б найбільшою вашою педагогічною помилкою, яку тільки можна зробити  в даному випадку. Адже за всіма цими наївності, нескладними і кострубатості  криються щирі і тому самі справжні творчі устремління дитини, самі справжні прояви його тендітних почуттів і неустатковане ще думок.

Він, можливо, не стане ні художником, ні музикантом, ні поетом (хоча в ранньому віці це дуже важко передбачити), але, можливо, стане відмінним математиком, лікарем, вчителем або робочим, і  ось тоді найблаготворнішим чином  дадуть про себе знати його дитячі творчі захоплення, добрим слідом яких залишиться його творча фантазія, його прагнення створювати щось нове, своє, краще, рухаються вперед справа, якій він вирішив присвятити своєжиття.

Про величезну роль мистецтва, творчої фантазії у розвитку наукового  мислення свідчить хоча б той разючий  факт, що значна частина науково-технічних  проблем висувалася спершу мистецтвом, а вже потім, часто через століття і навіть тисячоліття, вирішувалася наукою і технікою.  
           Розмова про виховання в людині творчого начала веде нас до дуже важливих і актуальних у наших умовах проблеми: про відмінності між фахівцем-творцем і фахівцем-ремісником. Ця надзвичайно важлива проблема найтіснішим чином пов'язана з проблемами естетичного виховання.  
           Справжній спеціаліст-творець відрізняється від рядового фахівця-ремісника тим, що прагне створити щось понад те, що йому "по інструкції" належить створювати. Ремісник же задовольняється тим, що створює лише те, що йому належить - "звідси і до цього місця". До більшого і на краще він ніколи не прагне і не хоче обтяжувати себе подібними прагненнями. Його не можна звинуватити в поганій роботі - адже він робить все, що йому належить, і, може бути, навіть добре робить. Але таке, взагалі-то формальне ставлення до своєї праці, в якій би області це не було, не тільки не рухає життя вперед, але навіть служить гальмом, тому що по відношенню до життя стояти на місці не можна: можна тільки або рухатися вперед, чи відставати.  
           Наявність або відсутність в людині творчого начала, творчого ставлення до своєї праці і стає тим вододілом, який проходить між фахівцем-творцем і фахівцем-ремесленнком.

 Це необхідно підкреслити з усією ясністю, бо доводиться іноді чути більш ніж дивна думка, ніби існують професії "творчі" і професії "нетворчі". Найбільша помилка! І оману це на практиці призводить часто до того, що людина, що займається нібито нетворчої роботою, вважає себе вправі не творчо відноситься до своєї праці.

Немає такої області, такої  професії, де не можна було б проявити творчий початок. І коли говорять, що учнів - випускників загальноосвітньої  школи треба орієнтувати на ту чи іншу професію, я думаю, забувають  про головне: про те, що з першого  класу школи треба вселяти  учням думку, що немає поганих  професій, як немає і професій нетворчих, що , працюючи в будь-якій професії, кожен з них зможе відкрити новий, хоч би і маленький світ. А от якщо буде працювати за ремісничому, не творчо, то і в самій "творчою" професії нічого путнього не створить.

Тому найважливіше творчі здібності в школі повині давати - розвиток в учнів творчого початку, в чому б воно не виявлялося - у математиці чи в музиці, у фізиці чи в спорті, в громадській роботі або в шефство над першокласниками. Творче начало відіграє величезну роль у самих класних заняттях. Це знають всі хороші педагоги. Адже там, де з'являється творча ініціатива, там завжди досягається економія сил і часу і одночасно підвищується результат. Ось чому не правд вчителя, несхильним вводити у вивчення викладаються ними предметів елементи естетики, мистецтва, посилаючись на те, що їх власна навантаження і навантаження учнів і без того дуже велика. Ці вчителі не розуміють, від якого доброго, щедрого і вірного помічника вони тим самим відмовляються.

2.Особливості формування творчих здібностей школярів у позаурочний час.

Сучасні наукові дослідження  наголошують, що творчі здібності можна  не лише розвивати, але й формувати. Коли від учнів вимагають творчості, але не вчать їй, то школярі доволі часто вдаються до підробки, імітування творчогопроцесу. Краще не вимагати одразу творчості, а формувати її, навчати їй.

Реалізація принципів  формування творчих здібностей школярів неможлива без врахування і застосування на практиці досягнень вітчизняної та зарубіжної науки, зокрема і психолого-педагогічних досліджень у царині механізму творчості.

Насамперед нам необхідно  враховувати такі психолого-педагогічні

передумови:

• вчення про закономірності розумового розвитку учнів і формування у

них творчих здібностей, а також про педагогічне керівництво  цим процесом

(Л. Виготський, А. Громцева, З. Калмикова, Г. Костюк, В. Сухомлинський);

• теорія асоціативності засвоєння  знань (С. Рубінштейн, Ю. Самарін);

• теорія поетапного формування розумових дій (П. Гальперін, Н. Тамаріна);

• теорія узагальнення і  форм способів пізнання (Д. Ельконін, В. Давидов).

Опорою також можуть слугувати  праці вчених-психологів: про діяльнісний підхід до розвитку особистості (С. Рубінштейн); про пізнання як результат набутого досвіду (А. Бодальов); про продуктивне мислення як основу навчання (З. Калмикова); про розвиток підлітків і старшокласників (Л. Божович, Л. Ружина); характеристики вікової та педагогічної психології (Г. Абрамова, Ф. Нащенко, Я. Коломинський, О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук).

Значний інтерес викликають думки вчених щодо умов засвоєння  понять учнями та успішного розв’язання ними розумових задач, психологічних основ навчання й розвитку особистості. Оскільки навчання і виховання є, по суті, керівництвом з індивідуального становлення особистості, а розвиток людини відбувається внаслідок цілеспрямованого, відповідним чином організованого навчання, можна говорити не лише про механізм психічного розвитку особистості, але й про засоби впливу на неї, що дає змогу моделювати педагогічний процес. На думку Л. Виготського, на вчителя покладаються функції консультанта, порадника, організатора і лідера пізнавального процесу; натомість учень одержує структуроване і дозоване в часі навчальне завдання, необхідні засоби для його успішного вирішення і стає особисто відповідальним за хід і результати роботи [5, 233].

Саме у процесі такого навчання можуть ефективно формуватися  творчі

здібності школярів, адже самостійне вирішення навчального завдання, вибір

тих чи інших засобів його вирішення, почуття особистої відповідальності за

результат допомагають сформувати певні уміння та навички, які будуть

використовуватися згодом вже  не у навчальному процесі, а в  самостійній

професійній діяльності.

Нам необхідно враховувати, що будь-який розвиток, у тому числі  і творчих здібностей, відбувається раптово і має спонтанний характер, тому навчання йде слідом за розвитком, і вчитель має дочекатися, поки учень дозріє для певних розумових і творчих дій. Ж. Піаже зазначає: «Найбільше, що можна зробити — це поділити неперервний розвиток на стадії, що визначаються певними зовнішніми критеріями». Але якщо розумові дії групуються і рівнем їх систематизації визначається рівень інтелекту, то можливо і впливати на розумовий розвиток. Утім, не кожне навчання має наслідком такий розвиток.