Розвиток у школярів досвіду творчої діяльності при вивченні курсу соціально-економічної географії світу

МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дніпропетровський обласний інститут  
післядипломної педагогічної освіти

Курсова робота

на тему:

«РОЗВИТОК У ШКОЛЯРІВ ДОСВІДУ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ ВИВЧЕННІ КУРСУ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ СВІТУ»

ВИКОНАВ:

Викладач  географії МЦППВ

Ліляков Владислав  Олегович

ПЕРЕВІРИВ:

Старший викладач кафедри природничої

освіти, методист географії та економіки 

навчально-методичного  відділу 

природничо-математичних дисциплін 

Скоробогатов  Андрій Вікторович

Дніпропетровськ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. Стратегічною метою розвитку освіти ХХІ ст. є виховання особистості, здатної не лише до збереження культурних цінностей і надбань, а й подальшого творення культури на засадах гуманізму, діалогічності та співтворчості. Означена тенденція знайшла відображення в основних державних документах: Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Національній доктрині розвитку освіти України, які вказують на пріоритетність збагачення інтелектуального і духовного потенціалу людини як цілісної особистості, становлення сутнісних сил і творчого потенціалу підростаючого покоління.

Вирішення окреслених завдань  потребує пошуку шляхів удосконалення  педагогічного процесу в професійно-технічних  навчальних закладах, організації навчально-творчої діяльності учнів, оскільки розкриття і подальше збагачення творчого потенціалу, власних сил та здібностей має винятково важливе значення для майбутнього кваліфікованого робітника.

Проведений науковий пошук засвідчує, що проблема підвищення ефективності організації навчального процесу розглядалася за багатьма напрямами, водночас цілісна система організації творчої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів, яка б забезпечувала розвиток творчої особистості на засадах діалогічної взаємодії, співробітництва та співтворчості, її вихід на рівень самоорганізації діяльності, набуття навчально-творчої компетентності, не отримала достатнього висвітлення в психолого-педагогічній науці. Актуальність цієї проблеми підтверджується і наявністю суперечностей між:

• потребою суспільства в розвитку творчої компетентної особистості, здатної до діалогічної взаємодії та співробітництва, й недостатньою сформованістю умов для її розвитку і саморозвитку в навчальному процесі;
• необхідністю вдосконалення організації навчального процесу й недостатньою розробленістю технології та конкретних засобів організації творчої діяльності в процесі вивчення  курсу соціально-економічної географії світу;
• прагненням особистості до творчої самореалізації й недостатнім рівнем сформованості в учнів досвіду творчої діяльності;
• необхідністю розвитку гуманістичних та суб’єктних якостей особистості й переважанням методів і засобів прямого управління з боку викладача, недостатньою розробленістю засобів співуправління та самоуправління.

  Отже, актуальність проблеми, недостатня її вивченість, необхідність подолання визначених суперечностей та потреби практики зумовили вибір теми дослідження „Розвиток у школярів досвіду творчої діяльності при вивченні курсу соціально-економічної географії світу ”.

Мета дослідження – розробити модель організації творчої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів і на цій основі теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити технологію її реалізації для підвищення рівня творчої компетентності учнів.

Відповідно  до мети дослідження визначено його завдання:

1. Проаналізувати філософську, психолого-педагогічну й методичну літературу з метою уточнення сутності, структури і функцій творчої діяльності учнів.
2. Визначити особливості організації творчої діяльності учнів.
3. Розробити інтегровану модель організації творчої діяльності учнів, уточнити критерії та показники її результативності.
4. Обґрунтувати й експериментально перевірити технологію організації творчої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Об’єкт наукового розгляду – творча діяльність учнів.

Предмет дослідження – організація творчої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Гіпотеза дослідження. Упровадження особистісно орієнтованої технології, яка ґрунтується на моделі організації творчої діяльності учнів на заняттях і в позаурочний час і містить такі етапи: на макрорівні – організаційно-творчий, розвивально-творчий і творчого саморозвитку, на мікрорівні – мотиваційно-стимулюючий, орієнтовно-пізнавальний, креативно-діяльнісний, рефлексивно-ціннісний – сприятиме підвищенню рівня їхньої творчої компетентності, зокрема зростанню мотивації й емоційно-ціннісного ставлення до творчої діяльності, повноти і гнучкості знань, сформованості навчально-творчих умінь, пізнавально-творчої активності, гуманістичної спрямованості особистості, здатності до саморозвитку та самоорганізації.

Відповідно  до визначених завдань і для перевірки  гіпотези використано методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення наукової, навчально-методичної літератури для зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, з’ясування основних понять, сутності, структури, функцій творчої діяльності, особливостей її організації; моделювання, порівняння та систематизація змісту, форм і методів навчання для розробки технології організації творчої діяльності учнів; прогнозування впливу розробленої програми на ефективність організації творчої діяльності учнів професійно-технічного навчального закладу); емпіричні (анкетування, тестування, метод експертних оцінок, вивчення продуктів творчої діяльності учнів для виявлення рівнів сформованості їхньої творчої компетентності; педагогічний експеримент з метою перевірки гіпотези); методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних.

Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що розроблена й апробована: технологія організації творчої діяльності учнів, комплекс засобів для організації такої діяльності в процесі вивчення курсу економічної та соціальної географії світу на уроках і в позаурочний час, програми факультативних курсів з географії „Життя як творчість” (Клуб „Економіст”) утілено в навчально-методичних матеріалах щодо організації творчої діяльності учнів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу, які доцільно використовувати в загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах, а також у системі післядипломної освіти й удосконалення кваліфікації педагогічних кадрів.

Структура й обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури ( 24 найменування), 10 додатків (на 23 сторінках). Загальний обсяг роботи – 70 сторінок, ( 44 сторінок – основний текст).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

1. Сутність, структура та функції творчої діяльності учнів.

Вирішення проблеми розвитку творчої особистості, здатної до культуротворення на засадах гуманізму, діалогічності й співтворчості, постійного самовдосконалення належить до актуальних питань педагогічної науки й потребує більш інтенсивного, системного підходу до організації творчої діяльності учнів, яка б забезпечувала розвиток творчого й інтелектуально-духовного потенціалу підростаючого покоління.

Однак, поряд з цим, навчальна діяльність має певні обмеження. В умовах необхідності засвоєння значного обсягу матеріалу, виконання завдань репродуктивного типу залишається недостатньо часу для оптимізації особистісного потенціалу кожного учня, творчої самореалізації особистості, що не забезпечує умов для найповнішого розкриття та розвитку її творчого потенціалу.

У зв’язку з цим  необхідним є залучення школярів до творчої діяльності з метою  формування їх як суб’єктів культури, здатних до її подальшого розвитку. Виявлення сутності творчої діяльності потребує насамперед звернення до феномену творчості в цілому, розгляду філософського, психологічного та педагогічного аспектів творчої діяльності. У тлумачному словникові української мови творчість визначається як діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей [17]. Згідно з філософським словником, творчість є діяльністю, яка породжує щось нове; вона являє собою здатність людини з існуючого матеріалу створювати на основі пізнання закономірностей об’єктивного світу нову реальність для задоволення власних потреб [21, с. 643]. Тема творчості є одвічною темою і проблемою, яка постійно потребує вирішення й хвилює людство з давніх часів. Проникнути в таємницю й зрозуміти природу творчого процесу намагалися мислителі, філософи, дослідники, вчені різних часів і народів й відповідно погляди щодо його сутності в різні епохи дещо відрізнялися.

Значний інтерес  з боку філософії, психології і педагогіки до аналізу проблеми творчості зумовлений прагненням не лише усвідомити природу творчої діяльності, виявити її провідні механізми, але й намаганням знайти можливості управляти цим процесом, впливати на формування і розвиток творчої особистості.

Однак, незважаючи на численні дослідження  з окресленої проблеми, понині не визначено єдиного підходу щодо розуміння сутності творчості, її ознак та показників. Аналіз досліджень, присвячених проблемі творчості [1; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 12], дозволяє стверджувати, що існують різні підходи щодо визначення цього поняття (табл. 1.1), в основу яких покладено сутнісні характеристики творчості при розгляді різних її аспектів.

Таблиця 1.1

Підходи до тлумачення поняття „творчість”

Продовження табл.1.1

Продовження табл.1.1

Аналіз розглянутих підходів дозволяє стверджувати, що більшість з них  у цілому не суперечать, а доповнюють один одного, відображаючи різні аспекти  даного поняття. При цьому існують і альтернативні погляди щодо розгляду творчості як діяльності й новизни як критерію творчості.

Отже, аналіз поглядів учених дає підстави стверджувати, що результат творчої  діяльності виявляється як у зміні  об’єкта, так і самого суб’єкта творчості; вона є активною діяльністю індивіда з реалізації й збагачення свого внутрішнього потенціалу, а отже – умовою становлення і розвитку особистості. Спочатку отриманий результат може не мати цінності для суспільства, але з розвитком творчих здібностей особистості продуктивність і суспільна значущість творчої діяльності поступово підвищуються. До того ж, організація такої діяльності в навчальному процесі має бути спрямована на формування особистості, здатної творити добро. Отже, творчість учня повинна мати гуманістичну спрямованість й завдяки цьому відзначається цінністю не лише для нього самого, а й для інших людей [14].

Аналіз праць учених (В.І. Андреєв, А.Т. Шумілін, В.А. Цапок) засвідчує, що творча діяльність, як і будь-яка інша, передбачає наявність мети, засобів, результатів і самого процесу діяльності, який містить такі етапи:

• усвідомлення та формулювання проблеми;
• знаходження принципу вирішення проблеми (формулювання гіпотези, ідеї винаходу, задуму художнього твору);
• обґрунтування і розвиток визначеного принципу (теоретична, конструкторська і технологічна його розробка);
• практична перевірка гіпотези та її реалізація.

На наш погляд, важливим також є виникнення в особистості  потреби і прагнення до виявлення  й розв’язання проблемних ситуацій та суперечностей, пошуку і знаходження механізмів їх вирішення. Умовним заключним етапом може бути вдосконалення отриманого результату, тому що творчий процес є нескінченним, при цьому наголошуємо на особистісній задоволеності самим процесом творчого пошуку, що стимулює до постійного розвитку й нарощування власного потенціалу.

Загалом, наведену вище структуру  вчені визнають універсальною і  наявною у творчій діяльності всіх видів.

Творча діяльність під час навчання, навчально-творча діяльність безумовно має свої особливості.

Так за визначенням В.І.Андреєва, навчально-творча діяльність є одним із видів навчальної діяльності, що спрямована на вирішення навчально-творчих завдань і здійснюється в умовах застосування педагогічних засобів непрямого або перспективного управління, орієнтованих на максимальне використання самоуправління особистості, результат якої характеризується суб’єктивною новизною, значимістю і прогресивністю для розвитку особистості й, особливо, її творчих здібностей [2, с. 51].

Аналіз наведеного визначення дозволяє виявити такі сутнісні характеристики:

1) навчально-творчу діяльність  маємо розглядати як складову  ширшого поняття – діяльності, в контексті чого обґрунтовуватимемо  її структурні елементи;

2) навчально-творча діяльність  є керованою діяльністю, важливим  є переведення учнів на рівень самоуправління;

3) результат навчально-творчої  діяльності характеризується суб’єктивною  новизною й виявляється в динаміці  розвитку особистості в процесі  її здійснення.

Застосування системного підходу  до аналізу навчально-творчої діяльності, окрім визначення будови та розвитку, передбачає виявлення функціонування цієї системи. За філософським словником, функція є способом поводження, характерним для певного об’єкта, який сприяє збереженню існування самого об’єкта чи системи, до якої він входить як елемент [21, с. 418]. Під системою ж розуміють упорядковану певним способом сукупність елементів, що взаємопов’язані між собою та утворюють певну цілісну єдність [21, с.383].

Обґрунтовуємо такі функції  навчально-творчої діяльності.

1. Функції, спрямовані на формування й підтримку позитивної мотивації та творчої активності суб’єкта.

2. Функції, пов’язані  зі здійсненням продуктивної  діяльності.

3. Функції, спрямовані  на усвідомлення та вдосконалення  результату.

Отже, дослідження сутнісних  характеристик навчально-творчої  діяльності, її філософського, психологічного й педагогічного аспектів дозволяє розглядати навчально-творчу діяльність учнів як вид діяльності, спрямований на вирішення навчально-творчих завдань, у процесі якого відбувається активне відкриття світу для себе через творення і пізнання, цілісний розвиток особистості учня, його перехід на рівень самоуправління, набуття творчого продукту, що характеризується гуманістичною спрямованістю, новизною й значимістю для особистості.

Обґрунтування цілісної системи організації навчально-творчої діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів, потребує виявлення її особливостей на даному віковому етапі й створення на цій основі моделі організації навчально-творчої діяльності учнів як підґрунтя для розробки відповідної технології.

1.2 Особливості організації творчої діяльності учнів

Виявлення і  обґрунтування напряму організації  творчої діяльності учнів професійно-технічного навчального закладу потребує насамперед розгляду дії взаємопов’язаної сукупності факторів, які впливають на означений процес, й виявлення існуючих суперечностей з метою подальшого визначення шляху зменшення їх дії.

Аналіз факторів –  об’єктивного, суб’єктивного, особистісного  і людського, що є ефективним методом дослідження процесів, у центрі яких перебуває людина (Д.І. Широканов, А.І. Петрущик) [23], дозволяє виявити наявність суперечностей у навчальному процесі.

Так, об’єктивний  фактор, відображаючи реальність, що існує  незалежно від людини, виявляється в процесах глобалізації та інтеграції в усіх сферах життя.

Зростає роль суб’єктивного фактора, що має впливати на можливі стихійні зміни внаслідок дії об’єктивних факторів й виражається в пошуку способів оптимізації навчального процесу [23]. При цьому виникають певні суперечності, а саме: з одного боку, між бажанням викладачів розвивати творчі здібності учнів та недостатньою розробленістю конкретних засобів реалізації зазначеної мети в процесі вивчення географії; з іншого – відбувається залучення учнів до самостійних творчих видів робіт з метою опанування предмета, однак недостатнє знання учнями методів, стратегій, прийомів такої діяльності значно знижує її ефективність, – учні виявляються не готовими до творчої діяльності. Означене відставання суб’єктивного фактора від об’єктивного потребує посилення уваги до розвитку особистості, її мотивації, когнітивних, креативних, комунікативних, організаційних умінь.

Особистісний  фактор відображає активність суб’єкта в навчальному процесі  й передбачає врахування і подальше збагачення індивідуальних можливостей, потреб та інтересів учнів, наявного досвіду під час організації творчої діяльності, використання засобів, що сприяють активізації резервних можливостей особистості, повнішому розкриттю її творчого потенціалу, формуванню прагнення до самовдосконалення і саморозвитку.

Треба відзначити постійно зростаючу роль людського фактора, коли важливим є ствердження гуманістичних  цінностей, взаєморозуміння, діалогічності, у творчій діяльності, коли ми, викладачі, прагнемо розвинути духовну особистість, здатну творити добро, жити в злагоді з іншими людьми й навколишнім світом. У зв’язку з цим поєднання, інтеграція в навчальному процесі пізнання, творчості й гуманізму набуває особливого значення.

Нині, коли постають глобальні проблеми, пов’язані з духовністю, збереження духовно-культурних цінностей людства й подальше творення культури на засадах гуманізму можливі за умов реалізації гуманістичної освітньої парадигми, спрямованої на розвиток творчої, мислячої особистості, яка поєднує компетентність і духовність.

Вирішення окреслених завдань  потребує цілеспрямованої організації  навчально-творчої діяльності старшокласників, для чого насамперед необхідно з’ясувати  сутність поняття „організація”.

Згідно зі словником іншомовних слів, організація (від франц. Organization) – будова, структура чогось; налагодження, впорядкування, приведення чогось у систему [20, с. 448]. У філософському словнику організація визначається як: 1) об’єднання індивідів, які спільно реалізують певну програму або мету й діють на основі певних процедур чи правил; 2) сукупність процесів або дій, спрямованих на утворення та вдосконалення взаємозв’язків між частинами цілого; 3) внутрішня упорядкованість, взаємодія більш чи менш диференційованих та автономних частин цілого, зумовлена його будовою [21, с. 448].

Аналіз наведених визначень  засвідчує, що організація розглядається  як з точки зору статики, коли йдеться  про певні об’єкти (об’єднання людей  чи конкретну особу) та особливості  структури певного цілого; так і з боку динаміки – функціонування, поводження і взаємодія частин цілісного утворення з метою налагодження, впорядкування, досягнення визначеної мети.

Організація творчої  діяльності має спрямовуватися на впорядкування, налагодження цієї діяльності, передбачає управління викладача та самоуправління учня й реалізацію замкненого циклу управління на кожному етапі творчої діяльності (орієнтаційному, пізнавально-перетворювальному, контрольно-корекційному), що потребує врахування основних законів управління. Так, згідно із законом необхідної різноманітності, управляюча система повинна бути не менш різноманітною, ніж керована, з метою здійснення впливу на неї, отже, завданням педагога є створення значної різноманітності засобів управління з метою подолання різноманітності об’єкта.

Однією з найважливіших  особливостей організації творчої  діяльності є необхідність створення  й розширення творчого мікросередовища  на заняттях, що сприяє залученню кожної особистості до активної навчально-творчої  діяльності, надає можливість вільного вибору, заохочує ініціативність, сприяє розкриттю і розвиткові творчого потенціалу, стимулює до самовдосконалення, характеризується ціннісним ставленням до кожного, взаємодопомогою і співтворчістю, діалогічною взаємодією суб’єктів навчального процесу.

На основі зазначеного вище можна дійти висновку, що організація творчої діяльності учнів є цілеспрямованою взаємодією викладача й учнів на засадах діалогу, співробітництва і співтворчості з метою активізації та розвитку мислення, почуттів, волі, творчого потенціалу, узгодження мотивів, цінностей, знань, умінь та рефлексивної поведінки учнів, поступового їх переведення на рівень самоорганізації власної діяльності завдяки створенню і розширенню творчого мікросередовища в навчальному процесі через упорядкування мети, принципів, змісту, методів, засобів і форм спільної діяльності.

Урахування специфіки  творчої діяльності (необхідність активізації всіх сфер особистості учня, його творчого потенціалу; створення сприятливої емоційної атмосфери) та вікових особливостей учнів (спрямованість на пошук істини, прагнення до пізнання власних можливостей, внутрішніх суперечностей у взаємовідносинах людини зі світом, схильність до аналізу, дедукції та узагальнення, зростання самостійності) дозволили виокремити особливості організації творчої діяльності учнів, які є основою для розробки відповідної технології, а саме:

1) узгодження  всіх компонентів педагогічної  системи (мети, принципів, змісту, методів, засобів і форм спільної  продуктивної діяльності), які поєднуються наявністю в кожному з них пізнавального, творчого й гуманістичного складників і спрямовані на активізацію й цілісний розвиток розумової, емоційно-чуттєвої й діяльнісної сфер особистості, її творчого потенціалу; забезпечують особистісну орієнтацію й водночас розвиток гуманістичної спрямованості особистості старшокласника;

2) створення й розширення  творчого мікросередовища на  заняттях через поєднання урочної та позаурочної діяльності, впровадження факультативного курсу, що дозволяє зважати на інтереси і потреби учнів, налагоджує неформальну атмосферу спілкування, розширює сферу взаємодії та сприяє повнішому розкриттю і розвиткові індивідуальних творчих можливостей і потенціалу особистості;

3) інтеграція  змісту загальноосвітніх  предметів  для формування цілісної картини світу, світогляду учня, пізнання взаємозв’язків у системі „природа – людина – суспільство – культура”, що стимулює мовно-мисленнєву активність учнів, формує гуманістичну спрямованість особистості, творчий підхід до життєдіяльності;

4) пріоритет  самоуправління, поступове переведення  учнів на рівень самоорганізації  творчої діяльності й організації  діяльності інших через опанування  методів, прийомів, стратегії творчої  діяльності.

Прогнозованим результатом  організації  творчої діяльності є підвищення рівня творчої компетентності учнів.