Рівень життя населення в Україні

23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

імені  В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

Інститут історії і права

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Міжнародна економіка"

на тему Рівень життя населення в Україні

Виконав студент II курсу, групи 274,

Данілов Руслан Миколайович

спеціальність "Міжнародна економіка"

Науковий керівник: Наумов А.Ф.

Миколаїв 2009

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ НАСЕЛЕННЯ

1.1. Вплив економічної ситуації в країні на рівень життя населення………….5

1.2. Роль соціальних стандартів та гарантій у забезпеченні гідного рівня життя…………………………………………………………………………….....7

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1. Оцінка матеріального становища різних соціально-демографічних групп населення…………………………………………………………………………10

2.2. Характеристика умов життя населення України………………………….15

РОЗДІЛ 3. РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

3.1 Регіональна оцінка рівня життя населення України………………………18

3.2 Порівняльна характеристика регіонів України …………………………...19

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...23

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….26

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..28

ВСТУП

Обрана мною тема курсової роботи є найактуальнішим  питанням для нашого суспільства, це питання турбує майже всіх громадян нашої країни. Після ретельного опрацювання цієї роботи кожен зможе дізнатися про причини не високого рівня населення, наслідки та майбутні перспективи. Якщо розглядати самі перспективи, то наш уряд впроваджує різні накази, постанови та законопроекти для найефективнішого та найдієвішого  поліпшення рівня життя, а також для подолання негативних тенденцій та формування цілеспрямованої державної політики щодо підвищення життєвого рівня населення та зменшення масштабів бідності в країні.

Мета цієї роботи є – системний аналіз чинників формування життєвого рівня населення України та виявлення тенденцій соціального розвитку, що простежуються на сучасному етапі; предме дослідженя – структкра та особливості розвитку; об’єкт дослідження – рівня життя населення України.

Основні завдання роботи:

а) дослідження рівня життя населення України на сучасному етапі розвитку;

б) оцінка економічних та інституціональних передумов для підвищення рівня життя;

в) аналізувати показники матеріального становища;

г) оцінити умови проживання населення в цілому та окремих соціально-демографічних груп та регіонів;

д) досліджуєти стан розвитку соціального середовища;

е) оцінити диференціацію населення за доходами.

В українському суспільстві впродовж двох останніх десятиріч відбулися значні зміни, які суттєво вплинули на рівень життя населення країни. Економічна криза 1990-х років призвела до різкого падіння показників матеріальної забезпеченості переважної більшості українських сімей та до занепаду соціальної інфраструктури населених пунктів. Частина населення змогла пристосуватись до нових економічних умов та знайшла своє місце в ринковому середовищі, однак більшість не адаптувалась до реалій сьогодення і опинилась у вкрай скрутному становищі. Попри певні позитивні зрушення, що відбулися після виходу економіки країни з кризи, життєвий рівень населення зростає дуже повільно, життєві стандарти залишаються вкрай низькими і не відповідають сучасним вимогам.

Неодмінною умовою для забезпечення можливостей отримання населенням вищих доходів є економічне зростання, яке надає людям можливість самостійно підвищити свій життєвий рівень та захистити себе від ризику бідності. Крім того, без підвищення національного доходу і, відповідно, бюджетних ресурсів важче здійснювати необхідні інвестиції у соціальний, людський та фізичний капітал, реалізовувати відповідні заходи стосовно перерозподілу доходу з метою підвищення життєвих стандартів та захисту найбідніших верств суспільства. Отже, стале економічне зростання є обов’язковою передумовою для підвищення добробуту всіх груп населення.

Проте, досягти зростання життєвого рівня більшої частини населення та значного зменшення масштабів бідності в країні можливо лише за умови рівномірного розподілу результатів економічного зростання серед усіх груп населення. Це призвело до відмови від спроб визначати підвищення рівня життя населення через зростання обсягу вироблених матеріальних благ та послуг, а отже, до усвідомлення того, що характеристиками розвитку не можуть бути тільки традиційні макроекономічні показники.

РОЗДІЛ 1. ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ НАСЕЛЕННЯ

1.1. Вплив економічної ситуації в країні на рівень життя населення

З моменту здобуття Україною незалежності та з початком реформування економічної системи країни й дотепер рівень життя населення тісно пов’язаний з успішністю та послідовністю соціально-економічних реформ. Перший етап реформування економіки країни (1991–1995 рр.) визначався структурною перебудовою виробництва, яка призвела до значних інфляційних процесів, що, в свою чергу, негативно позначилося на рівні життя населення. На другому етапі (1996-2000) реформ удалося приборкати гіперінфляцію та стабілізувати грошову систему держави, що створило певні умови для виходу економіки України з довготривалої кризи. На жаль, позитивні зрушення в економіці не дали очікуваного підвищення рівня життя населення. Внаслідок посилення фіскально-перерозподільчих процесів та тінізації значної частини економіки, відбувалося подальше зниження життєвого рівня, поглиблення соціального розшарування, зубожіння найбільш вразливих верств населення, оскільки недостатні податкові надходження не давали змоги підвищувати соціальні виплати у відповідності до зростання цін. Нарешті, третій етап реформ (2001-2007) позначився позитивними зрушеннями в економіці та, відповідно, у рівні життя населення: зростанням обсягів ВВП, низькими темпами інфляції та поступовим збільшенням реальних доходів громадян [10, С. 228-230].

Водночас відбувалося стрімке зростання смертності населення та зниження народжуваності, отже, в 1993 р. вперше відбулося скорочення чисельності населення, яке триває і донині. Загалом, чисельність постійного населення скоротилася з 52 156,5 до 46 724,8 тис. осіб, тобто загальне скорочення становило майже 4,5 млн осіб. Останнім часом (2005–2008) спостерігається певне уповільнення скорочення населення, яке пояснюється зниженням рівня від’ємного сальдо міграції (у 2005 р. вперше з 1993 р. було зафіксовано позитивне сальдо міграції), що відбулося на тлі зростання народжуваності та стабілізації смертності населення. Зниження чисельності населення сприяло більш позитивній динаміці показника ВВП на душу населення, ніж загального обсягу ВВП.

Рівень життя населення досить чутливий до показника індексу споживчих цін. У перші роки незалежності спостерігалося явище гіперінфляції. Так у 1992 р. у порівнянні з 1991 р. споживчі ціни в середньому зросли у 16,3 раза, а у 1993 р., порівняно з 1992 р. – у 48,4 раза. З моменту приборкання гіперінфляції та введенням національної валюти (1996) найбільше зростання цін спостерігалося у 2005 р.. Індекс споживчих цін станов 100,8%. Але відтоді спостерігається поступове зростання цього показника, який 2008 р. становив 113,5%. [15, С. 97].

Проведений аналіз довів, що незважаючи на позитивні тенденції в розвитку економіки. України, рівень життя населення підвищується досить повільно, до того ж посилюються процеси розшарування суспільства. Можна стверджувати, що сучасна економічна ситуація дає державі необхідні ресурси для підвищення рівня життя населення, підтримки формування середнього класу та зниження бідності Традиційне використання ресурсів економічного зростання переважно на розвиток економіки, без урахування соціальної складової та без належного регулювання процесів розподілу доходів, які б гарантували всім верствам населення отримання вищих доходів від економічного зростання, може призвести до подальшого зменшення темпів зростання рівня життя, повної втрати віри населення в можливість змінити своє становище завдяки наполегливій праці, а отже, до небажання сприяти піднесенню економічної могутності держави [14, С. 149-156].

1.2. Роль соціальних стандартів та гарантій у забезпеченні

гідного рівня життя

У кожному суспільстві на більш чи менш тривалий термін встановлюється уявлення про те, які потреби і в якій мірі мають задовольнятися, щоб спосіб життя людей не вступав у суперечність з існуючими вимогами матеріальної та духовної культури.

Взаємодія потреб та інтересів створює ієрархію потреб, засновану на тому, що кожний більш високий рівень потреб виникає та існує за умови повного чи достатнього задоволення більш низького рівня потреб. Найбільш визнаною в сучасній науці є мотиваційна модель ранжирування потреб, запропонована А. Маслоу. Так звана піраміда Маслоу послідовно містить у собі: потреби фізіологічного характеру, потреби безпеки, потреби причетності до колективу й суспільства, потреби визнання і самореалізації. Вершиною піраміди виступають духовні потреби. На мою думку, нинішній розвиток країн перехідної економіки зайвий раз обґрунтовує «піраміду Маслоу», до того ж на короткотривалому відрізку часу, упродовж якого життєві стандарти суспільства у глобальному вимірі не зазнали значних змін (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Поступове розширення тематичного поля життєвих стандартів для країни у кризовий та післякризовий періоди

Прожитковий мінімум щорічно, починаючи з 2000 р., затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Розміри прожиткового мінімуму з 2000 по 2005 р. затверджувалися окремими законами України, а починаючи з 2006 р. – Законом України «Про Державний бюджет України» від 20.12.05 № 3235-IV [13, С. - 94].

Розмір прожиткового мінімуму в середньому на одну особу у 2008 р. Підвищився більш, ніж у 1,7 раза (порівняно з 2003 роком). Аналіз реального зростання прожиткового мінімуму характеризує співвідношення темпів його зростання та індексу споживчих цін. За період 2003–2008 рр. загальне зростання прожиткового мінімуму виявилось значно вищим від індексу споживчих цін – відповідно 171,5% проти 157,7%. (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Співвідношення темпів зростання прожиткового мінімуму

та індексу споживчих цін

Таким чином, розмір прожиткового мінімуму зростав вищими темпами, ніж його реальна вартість на споживчому ринку. Проте за останні три роки це співвідношення змінилось на користь індексу споживчих цін (138,2% проти 135,4%). Тобто підвищення прожиткового мінімуму за цей період відбувається повільніше, ніж зростає інфляція [17, С. - 79-84].

Я вважаю, що стосовно до сучасних умов України соціально-економічний стандарт гідного рівня життя міг би використовувати такі орієнтири:

а) щодобюджету домогосподарств: частка витрат на харчування не перевищує 40% сімейного бюджету; члени родини мають реальну можливість підвищення свого загального чи професійного рівня освіти; у разі потреби витрати на лікування не впливають на якість харчування членів родини або на звичний спосіб життя;

б) майнова забезпеченість: домогосподарства, до складу яких входять працездатні особи та/або діти, забезпечені сучасною домашньою технікою та засобами комунікації; домогосподарство, у складі якого є дорослі особи працездатного віку, забезпечене легковим автомобілем;

в) житлові умови: наявність житла, що не потребує капітального ремонту, обладнане сучасними комунальними вигодами (водогін, каналізація, сучасні системи опалення тощо), а число кімнат відповідає числу членів родини;

г) територіальна доступність закладів соціальної інфраструктури: найближчі заклади освіти, охорони здоров’я, культури, побуту, зв’язку тощо розташовані в межах територіальної або транспортної доступності, відповідно до встановлених нормативів;

в) вільний час: робочий час, у тому числі час проїзду до неї, не перевищує 9–10 годин на добу; після витрачання часу на хатню роботу та задоволення фізіологічних потреб залишається 2–3 години вільного часу.

Але все-таки більш високий дохід не забезпечує комфортного самопочуття людини в суспільстві і не захищає її від впливу негативних факторів показників соціального середовища (табл. 1.3) [10, С. 90-93].

Таблиця 1.3

Показники соціального середовища, 2008 рік

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1. Оцінка матеріального становища різних соціально-демографічних групп населення

Доходи та витрати

Доходи та витрати є одними із ключових характеристик матеріального становища населення, а тому слід досить детально дослідити основні тенденції та структурні зрушення саме цих елементів матеріального добробуту (див. додаток 1).

Необхідно відмітити, що зростання соціальних гарантій держави є одним із ключових інструментів поліпшення рівня матеріального становища населення. В той же час, використання цього соціально-економічного інструмента має бути вкрай виваженим, прогнозованим і науково обґрунтованим. У дійсності, сьогодні в Україні, має місце деяка хаотичність і невідповідність підвищення державних соціальних гарантій сучасним економічним реаліям [5, С. 90-93].

Аналізуючи співвідношення сукупних еквівалентних витрат та доходів у домогос­подарствах України в 2005-2008 рр., можна стверджувати, що за цей період відбулося знач­не зменшення розриву між величиною сукупних еквівалентних витрат та еквівалентних до­ходів населення України (табл. 2.1) [4, С. 430].

Таблиця 2.1

Співвідношення сукупних еквівалентних витрат та доходів у домогосподарствах України, залежно від типу

проживання за 2005-2008 рр., разів

Покращення рівня матеріального становища населення України за 2002-2008 рр. отримало своє позитивне відображення і у структурі доходів домогосподарств (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Структура загальних доходів домогосподарств України

у 2002-2008 рр., %.

Досліджуючи структуру доходів домогосподарств України за 2002–2008 рр., зауважимо, що основним джерелом сукупних доходів домогосподарств України, як і раніше, залишаються трудові доходи. Протягом 2002-2008 рр. питома вага трудових доходів постійно зростала. Таким чином, зростання частки трудових доходів у структурі сукупних доходів домогосподарств свідчить про підвищення вагомості трудової діяльності як основного чинника поліпшення матеріального становища населення [7, С. 45-56]. Трудові доходи характеризують доходи, що формуються на основі оплати праці найманих працівників та доходів осіб, які займаються підприємницькою та індивідуальною діяльністю.

Отже, в цілому за досліджуваний період у структурі сукупних доходів домогосподарств України відбувається стабільне зростання питомої ваги оплати праці. Окрім цього намітилася стійка тенденція до зростання доходів від підприємницької діяльності. Особливо слід відзначити поступове зростання у структурі доходів домогосподарств питомої ваги пенсійних виплат. Натомість, уже котрий рік спостерігається зменшення питомої ваги пільг та субсидій у структурі сукупних доходів домогосподарств України. Також, починаючи з 2002 р. до 2008 р. відбулося зменшення питомої ваги натуральних доходів від особистого підсобного господарства, що певною мірою може свідчити про незначне, але все-таки  поліпшення матеріального становища населення.

Підсумовуючи проведений аналіз структури доходів домогосподарств України за 2002-2008 рр., відзначимо лише, що структурі доходів були притаманні більш інтенсивні зрушення. За останні роки структура доходів домогосподарств України змінювалася досить повільно, характеризуючи стабільність формування джерел доходів домогосподарств. Зменшення структурних зрушень у формуванні доходів домогосподарств супроводжувалося позитивними тенденціями зростання головних структурних елементів доходів. Наявність повільного характеру позитивних структурних зрушень у формуванні доходів домогосподарств може свідчити про певну стабілізацію процесів економічного розвитку країни, що дає можливість населенню формувати свої доходи з більш важливих джерел, таких як оплата праці найманих працівників, доходи від підприємницької діяльності. Наступним позитивним аспектом матеріального забезпечення населення України є поліпшення структури витрат домогосподарств України [6, С. 30-36].

Споживання

Процеси економічного зростання чи занепаду в країні впливають на рівень життянаселення та відбиваються на його споживчих можливостях, про що свідчать зміни в доходах та витратах населення. Упродовж останніх років, з початком періоду економічного зростання та підвищення доходів громадян, у споживанні домогосподарств України спостерігаються позитивні зрушення. Про це, передусім, свідчить зростання показників витрат на непродовольчі товари й послуги, поліпшення кількісних та якісних показників харчування [1, С. 50-51].

Так, за розрахунками протягом 2005–2008 рр. населення України відчуває значний «дефіцит» у споживанні сезонних, а тому більш дорогих, однак важливих для життєдіяльності організму, таких продуктів харчування, як фрукти, ягоди, виноград, горіхи, баштанні – на 30%, та овочів і м’яса (у тому числі м’ясопродукти, субпродукти та інші тваринні жири) – на 40%, тоді як більш дешеві продукти споживаються українськими домогосподарствами надмірно: на 21% хліба та хлібопродуктів, на 40% яєць, риби та рибопродуктів на 14%, на 78% олії та рослинних жирів. (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Співвідношення реального та нормативного споживання продуктів харчування за основними групами у 2005 та 2008 рр.

                                               2005                                                2008