Саморазвитие

Зміст

Вступ

Здійснення повноцінних  результативних змін в діяльності загальноосвітньої  школи не можливе без високого рівня науково-методичного забезпечення і стабільно творчо працюючих педагогічних працівників. Тому питання підвищення їх кваліфікації, вдосконалення майстерності, впровадження у масову практику сучасних досягнень психолого-педагогічної науки та передового досвіду залигається пріоритетним.              Система підвищення професіоналізму педагогічних працівників - це цільовий комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених організаційно-змістовних компонентів. Вона передбачає безперервну післядипломну педагогічну освіту. Методична робота - основний компонент цієї системи так як здійснюється практично постійно і найбільш повно враховує запити та потреби педагогічних працівників, більш динамічно реагує на потреби педагогічної практики. Її зміст, визначається як загальними цілями розбудови української національної школи так і конкретними завданнями, що витікають з реального стану професійної діяльності педагогічних працівників. Отже, методична робота - це є сучасна функціонуюча система організаційного та науково-методичного забезпечення професійного розвитку педагогічних працівників у міжкурсовий період і є дієвим засобом управління навчально-виховним процесом.

Ефективність процесу  підвищення професійної майстерності вчителів потребує підведення наукової бази до її організації. Оскільки науково-методична робота є цілісним, складним утворенням, то науковий підхід до її організації і здійснення буде системний. Цілі методичної роботи в школі з класами інтенсивної педагогічної корекції та класами допоміжної школи – це

• Формування індивідуальної системи педагогічної діяльності вчителя
• Збагачення знань педагогів
• Розвиток стійких моральних якостей особистості

З метою поліпшення фахової  підготовки педагогічних кадрів у школах проводять спеціальну методичну  роботу, яка спонукає кожного вчителя  до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку. У процесі методичної роботи здійснюються підвищення наукового рівня вчителя, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи вчителя, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

1.Загальна частина

1.1 Планування роботи  школи

Продумане планування роботи школи — важлива умова її раціональної діяльності. Воно здійснюється на основі глибокого аналізу наслідків діагностичного анкетування її працівників. Плануючи роботу школи, необхідно керуватися такими принципами, як: науковість (опора на закони суспільного  розвитку, дані сучасної науки, вимоги до наукової організації праці, передовий педагогічний досвід); цілеспрямованість і перспективність (аналіз досягнутого, творчість, визначення шляхів розв'язання проблем); системність (співвідношення перспективного і поточного планування, координація планів усіх рівнів управління освітою); наступність і послідовність у діяльності (врахування досягнень та недоліків); конкретність (визначення актуальних питань); встановлення термінів виконання і передбачення системного контролю; демократизація й гласність (залучення до планування всього педколективу, батьків та органів громадського самоврядування, обговорення і колективне схвалення планових заходів); неперервність (поєднання перспективного й оперативного планування); єдність планування і виконання; реальність планових завдань; економічність та оптимальність.

У практиці загальноосвітніх шкіл склалася така система загальношкільного  планування:

1. Перспективний план  роботи школи.

2. План роботи школи  на навчальний рік.

3. Календарний план  роботи школи на півріччя або  чверть.

4. Графіки загальношкільних заходів.

5. Розклади уроків  і позаурочних занять.

6. Плани роботи учнівських  організацій.

Перелічені плани повинні  бути погодженими, наступними, лаконічними,конкретними, стислими, хронологічно послідовними.

Перспективний план роботи школи (на 5 років) передбачає перспективні завдання, навчально-методичні проблеми, вивчення викладання окремих предметів, вивчення і впровадження досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду, питання атестації, тематику педагогічних рад, конференцій, педагогічних читань.

Річний план має бути динамічним і конкретним із точним визначенням осіб, відповідальних за виконання, та термінів виконання. Він складається на період з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року. Річний план охоплює такі розділи: аналіз роботи школи за попередній навчальний рік; завдання школи на новий навчальний рік; підвищення якості навчально-виховного процесу; позакласна і позашкільна виховна робота з учнями; методична робота школи; підвищення кваліфікації та атестації учителів; впровадження досягнень науки та передового досвіду; управління школою; внутрішній контроль; санітарно-оздоровча робота; організаційно-господарська робота, а також зміцнення навчально-матеріальної бази школи.

Календарний план — це спільний документ дирекції, громадських та учнівських організацій, який сприяє системному управлінню школою. Він складається на півроку або на чверть.

Правильно складений  розклад уроків (на півріччя) є однією з важливих умов ефективності навчально-виховного  процесу. При складанні розкладу уроків враховується, що: най-продуктивніші дні — вівторок, середа і четвер; перша година навчання буває не досить ефективною, найбільша працездатність учнів на другому і третьому уроках; потрібно чергувати предмети природничо-математичного циклу з предметами гуманітарними, уроки зі складних предметів з уроками фізкультури, музики, образотворчого мистецтва, народознавства; контрольні, практичні й лабораторні роботи недоцільно проводити після уроку фізкультури; уроки трудового навчання повинні бути спарені і ставитися в один день; спарені уроки можливі лише у старших класах для проведення лабораторних, практичних і великих письмових робіт. У розкладі необхідно враховувати дні й години телевізійних передач з окремих предметів, можливість використання навчальних кабінетів, технічних засобів навчання; слід враховувати навантаження вчителів.

Окрім розкладу уроків, у  школі ще є розклад позаурочних  занять, у якому передбачені графіки роботи гуртків, клубів, секцій, загальношкільних заходів, екскурсій, оглядів, виставок, олімпіад, конкурсів, предметних тижнів, позаурочних занять із учнями. У деяких школах практикується складання оперативного тижневого загальношкільного плану позакласної роботи

1.2. Внутрішньошкільний контроль

1.2.1. Зміст внутрішньошкільного контролю, вимоги до нього

      Внутрішньошкільний контроль — це глибоке і всестороннє вивчення і аналіз навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчально-виховному закладі і координація на основі цього всіх відносин в колективі.

     Внутрішньошкільний контроль невіддільний від внутрішньошкільного керівництва. У зміст внутрішньошкільного контролю входить контроль за виконанням всеобучу, станом викладання навчальних предметів, якістю знань, умінь і навичок учнів, виконанням навчальних планів і програм, покласною і позашкільною виховною роботою, організацією методичної роботи, веденням шкільної документації, виконанням наказів, розпоряджень, доручень.

     Результативність внутрішньошкільного контролю значною мірою залежить від дотримання певних вимог. Це плановість, систематичність і оперативність, диференційований підхід у ході контролю, об'єктивність, дієвість контролю, гласність його результатів.

      Знаючи зміст внутрішньошкільного контролю і вимоги до нього, керівництво загальноосвітнім навчально-виховним закладом повинно визначити, які види і методи внутрішньошкільного контролю доцільно використати при  перевірці того чи іншого об'єкту.

1.2.2. Види і методи внутрішньошкільного контролю

      Єдиної класифікації видів внутрішньошкільного контролю немає. У практиці роботи загальноосвітніх навчально-виховних закладів найбільш поширеними є такі види контролю: оглядовий, попередній, персональний, тематичний, фронтальний, класно-узагальнюючий. У цій класифікації немає єдиної основи, тому що оглядовий і попередній — класифікація за часом проведення, тематичний і фронтальний — за змістом, класно-узагальнюючий — за об'єктом і за змістом.

      Оглядовий контроль передбачає ознайомлення за короткий період зі станом справ у навчально-виховному закладі (з професійним рівнем учителів, з роботою над загальноосвітньою проблемою та ін.). Він використовується на початку та в кінці навчального року. Завдання оглядового контролю полягає у виявленні нового, передового в практиці роботи вчителів, а також тих труднощів, з якими зустрічаються окремі педагоги, і вироблення заходів для надання їм практичної допомоги.

     Попередній контроль спрямований на попередження можливих помилок вчителя в підготовці та проведенні уроку, виховного заходу, занять гуртка, вивченні окремих тем, розділів навчальної програми.

      Ця форма контролю використовується в роботі з молодими та малодосвідченими вчителями. Наприклад, окремим вчителям важко вдається правильно спланувати проведення уроку (доцільно вибрати тип уроку, форми і методи роботи з учнями, засоби навчання тощо). Директор закладу або його заступник з навчально-виховної роботи проводять з такими вчителями бесіду, під час якої дають рекомендації щодо планування уроку.

      Перед вивченням складної теми керівник навчально-виховного закладу рекомендує молодим учителям або вчителям, які вперше викладають дану тему, попередньо поурочно розробити її, підготувати роботи контрольного характеру і обговорити їх з керівником методичного об'єднання. Це допоможе уникнути помилок у роботі вчителів, позитивно вплине на результативність навчання.

     Персональний контроль застосовується для надання допомоги окремим педагогам, зокрема молодим і малодосвідченим вчителям, а також вчителям, які одержали рекомендації за наслідками атестації.

      Такий вид контролю дає можливість виявити недоліки в роботі вчителя (наприклад, в активізації пізнавальної діяльності учнів, в організації індивідуальних занять, виховної роботи з учнями, в дотриманні вимог єдиного мовного режиму, у використанні засобів навчання тощо) і надати йому необхідну методичну допомогу.

      Персональний контроль — це не одноразова дія (перевірив — надав допомогу). Керівник закладу вказує термін для виправлення недоліків, здійснює повторну перевірку роботи вчителя.

    Тематичний контроль — це контроль за розв'язанням окремих педагогічних проблем. Він може переслідувати різну мету: контроль за станом викладання окремих навчальних предметів, за формуванням національної свідомості учнів, розвитком пізнавальної самостійності школярів, за організацією фронтальної, групової і індивідуальної роботи на уроці, здійсненням диференційованого підходу до учнів на уроках, за організацією перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, формування в них інтересу до навчання, за організацією навчально-виховного процесу в групі продовженого дня, за використанням міжпредметних зв'язків у процесі вивчення навчальних дисциплін і ін.

      Це можуть бути такі, наприклад, теми: «Здійснення диференційованого підходу до учнів на уроці», «Виконання вимог єдиного мовного режиму», «Організація індивідуальної роботи з учнями», «Використання засобів навчання і навчальної техніки в процесі вивчення навчальних дисциплін», «Стан викладання інформатики в школі», «Про роботу із здібними і обдарованими учнями», «Організація гурткової роботи в школі, роботи факультативів, клубів, студій, секцій», «Забезпечення наступності у навчанні і вихованні при переході учнів із початкової в неповну загальноосвітню школу» та ін.

     Тематичний контроль передбачений в річному плані роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу. Результати цього контролю обговорюються на педагогічній раді закладу або узагальнюються в наказах директора.

      Фронтальний контроль використовується для перевірки в повному обсязі всієї системи роботи вчителя, групи вчителів. Він охоплює перевірку таких питань, як планування навчального матеріалу (календарне і поурочне), виховної роботи з класом, роботи гуртка, проведення уроків, позакласних заходів, участь у роботі методичного об'єднання вчителів, в інших формах методичної роботи, ведення шкільної документації (класних журналів, особових справ учнів, журналів роботи груп продовженого дня, гуртка тощо), організацію роботи з батьками учнів, обладнання класу-кабінету.

      Тривалість фронтального контролю — 2-3 тижні. Аналіз його результатів може проводитися у вигляді бесіди з учителем, розглядатися на засіданні предметного методичного об'єднання вчителів.

      Класно-узагальнюючий контроль передбачає вивчення впливу різних учителів на учнів одного класу. Керівник закладу освіти або його заступник з навчально-виховної роботи протягом кількох днів відвідує всі уроки в одному класі. Такий контроль, як правило, здійснюється в слабших класах. Мета його — вивчити причини відставання учнів у навчанні, низької дисципліни. Такими причинами можуть бути відсутність єдиних вимог зі сторони вчителів, що викладають навчальні предмети в даному класі, перевантаження учнів домашніми завданнями, розрив між теоретичними знаннями і формуванням вмінь і навичок і ін.

     Правильне використання керівництвом навчально-виховного закладу розглянутих видів контролю дає змогу отримати різносторонню інформацію про стан навчально-виховного процесу і на цій основі кваліфіковано керувати педагогічним колективом.

      Методи внутрішньошкільного контролю

Усна перевірка. Це найбільш поширений метод перевірки знань  учнів. У ході її є можливість виявити  не тільки знання учнів з того чи іншого предмета, теми, але і самостійність мислення, логіку викладу матеріалу, сформованість зв'язного мовлення, особливості пам'яті і т.д.

     Усна перевірка знань учнів дає можливість зразу ж бачити якість засвоєння учнями навчального матеріалу. Разом з тим, вона має і свої слабкі сторони : 1) не сприяє виявленню вмінь і навичок учнів; 2) під час усного індивідуального опитування немає можливості виявити знання всіх учнів класу, а тільки окремих (5 — 6 учнів). Тому усну перевірку потрібно поєднувати з іншими методами.

      Метод письмової перевірки дає можливість за один урок або частину уроку перевірити якість знань, умінь і навичок всіх учнів класу. Цей метод більш об'єктивний у порівнянні з усною перевіркою, оскільки дає можливість бачити кожну неточність.

      Проте письмова перевірка має і свої недоліки: немає живого контакту з учнем у процесі перевірки, тому в того, хто перевіряє, немає можливості простежити за розвитком зв'язного мовлення учня, логікою міркування.

     Методи спостереження навчальних і виховних занять. Вони дають змогу виявити стан викладання вчителем навчального матеріалу, правильність вибору типу уроку, форм і методів роботи на уроці, способів перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів і інше, вміння організувати і провести виховні заходи, а також їх вплив на формування поглядів і переконань учнів.

     В організації внутрішньошкільного контролю використовуються і такі методи, як анкетування, бесіда з педагогічними працівниками, вивчення письмової документації вчителя (планування навчальної і виховної роботи, записи в класному журналі, перевірка зошитів учнів тощо), навчально-матеріальної бази та її використання вчителем у навчально-виховному процесі.

1.2.3. Організація внутрішньошкільного контролю в загальноосвітньому навчальному закладі

Структура організації  внутрішньошкільного контролю складається  з таких етапів: 1) визначення мети і об'єкта контролю;

2) складання плану  перевірки; 

3) вибір видів і  методів контролю;

4) констатування фактичного  стану справ; 

5) об'єктивна оцінка  цього стану; 

6) висновки, що випливають з оцінки даного стану;

7) рекомендації щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу або ліквідації недоліків;

9) повторний контроль  за виконанням рекомендацій.

      Контроль за станом викладання навчальних предметів. Мета такого контролю — це підвищення якості викладання вчителем навчальних предметів і якості знань, умінь і навичок та вихованості учнів. У річному плані роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу вказано перелік навчальних дисциплін, стан викладання яких планується вивчати, а також строки вивчення, хто буде вивчати (директор чи заступник директора з навчально-виховної роботи), і в якій формі будуть заслуховуватися результати контролю: на засіданні педагогічної ради чи узагальнюватимуться у наказі.

      У ході перевірки стану викладання навчального предмету вивчаються такі питання:

— якість та ефективність уроків учителя; якість знань, умінь  і навичок учнів;

— виконання вчителем навчальних планів і програм;

— організація позакласної  роботи з предмета;

— участь учителя в  різних формах методичної роботи.

      Перед відвідуванням і спостереженням уроків директор (заступник директора з навчально-виховної роботи) знайомиться з програмними вимогами з даного навчального предмета, із змістом навчального матеріалу в підручниках, посібниках, з методичними рекомендаціями, статтями в предметних журналах щодо вивчення окремих тем, з методичними листами Міністерства освіти, з передовим педагогічним досвідом з даного предмету, на основі записів у журналі встановлює, який матеріал вже вивчено, що задано додому, яка система оцінок учнів.

      Результати спостереження навчальних занять директор, заступник директора фіксують у журналі внутрішньошкільного контролю (кожен окремо). Форма запису і ведення журналу довільна. У процесі спостереження уроків перевіряючий звертає увагу на такі питання:

— знання вчителем фактичного матеріалу;

— доцільність вибору методів і прийомів навчання;

— способи активізації  і стимулювання пізнавальної діяльності учнів;

— питома вага самостійних  і творчих завдань на уроці;

— використання диференційованого та індивідуального підходу до учнів на уроці;

— дотримання принципів  навчання;

— виховання інтересу до предмета;

— система перевірки  і оцінки знань, умінь і навичок  учнів, вмотивованість і об'єктивність оцінювання;

— щільність уроку, раціональне  використання часу;

— забезпечення міжпредметних  зв'язків у процесі реалізації дидактичної мети уроку;

— використання можливостей  уроку для формування загальнонавчальних умінь і навичок;

— якість засвоєння учнями навчального матеріалу на уроці;

— обсяг і характер домашніх завдань;

— психологічний мікроклімат  на уроці.

   Після відвідування  уроку чи системи уроків учителя  перевіряючий проводить глибокий педагогічний аналіз навчального заняття, вказує на його позитивні сторони, недоліки (якщо такі є), надає необхідну методичну допомогу.

   При перевірці  виконання вчителем навчальної  програми керівник школи зіставляє  календарні плани із записами  в класному журналі, зошитах  учнів, звертає увагу на виконання  практичних і лабораторних робіт,  навчальних екскурсій, проведення достатньої кількості контрольних робіт, з'ясовує доцільність внесення коректив (якщо такі зроблені) у послідовність вивчення навчального матеріалу, в розподіл часу на його вивчення.

      Контроль за організацією позакласної роботи з предмета передбачає перевірку виконання плану роботи предметного гуртка, спостереження і аналіз навчальних занять, якість відвідування гуртка учнями, результативність його роботи, а також врахування участі учителя в організації та проведенні учнівських олімпіад з предмета, днів або тижнів, вечорів з даної навчальної дисципліни та інших заходів.

     На рівень педагогічної майстерності значною мірою впливає і участь учителя в різних формах методичної роботи. Тому керівники школи при перевірці стану викладання навчального предмету вивчають і результативність методичної роботи вчителя.

     Контроль за якістю знань, умінь і навичок учнів. Рівень знань, умінь і навичок учнів є головним критерієм в оцінці роботи вчителя, тому перевірка їх є важливою складовою частиною внутрішньошкільного контролю. Контроль за якістю знань, умінь і навичок учнів передбачає такі завдання:

   1) виявлення фактичного  рівня знань, умінь і навичок  учнів та відповідність їх  програмним вимогам;

   2) з'ясування причин  низької успішності учнів класу  або окремих учнів;

   3) вивчення системи  роботи вчителя з відстаючими  учнями з метою попередження  недоліків та ліквідації прогалин  у знаннях, а також системи  роботи з обдарованими учнями;

   4) надання методичної  допомоги вчителеві щодо підвищення  якості знань, умінь і навичок учнів, удосконалення форм і методів роботи з відстаючими, а також з творчо обдарованими учнями.

     Основними методами контролю є спостереження уроків, усне опитування учнів за раніше складеними питаннями, опитування учнів у кінці уроку (5-7 хв.), короткочасні письмові роботи, письмові контрольні роботи після вивчення теми, в кінці чверті, навчального року, а також перевірка техніки списування, техніки читання учнів.

      До складання текстів контрольних робіт залучаються керівники предметних методоб'єднань, метооб'єднань учителів початкових класів.

     Директор або заступник директора з навчально-виховної роботи перевіряють об'єктивність оцінки знань, умінь і навичок учнів, відповідність її нормативним вимогам щодо оцінювання, наявності достатньої кількості оцінок для виставлення підсумкової оцінки за чверть.

     Результати контролю за якістю знань, умінь і навичок учнів обговорюються на засіданні педагогічною ради школи, методичного об'єднання, оформляються наказом по школі.

      Контроль за веденням шкільної документації. У систему контролю за веденням шкільної документації входить перевірка класних журналів, зошитів, щоденників учнів, журналів груп продовженого дня, факультативних занять, предметних гуртків.

     Перевірка ведення учнівських зошитів дає змогу виявити багато сторін навчально-виховного процесу: якість і характер письмових робіт, якість і періодичність перевірки вчителем зошитів, культуру ведення їх (охайність записів, каліграфія, дотримання вимог єдиного мовного режиму), систему роботи над помилками, обсяг і характер домашніх завдань, якість знань учнів.

     За результатами перевірки учнівських зошитів може бути виданий наказ по школі або це питання може вноситися на методичні оперативки, на засідання методичного об'єднання.

     Систематична перевірка ведення зошитів сприяє покращанню грамотності учнів, каліграфії, охайності в записах, відповідальності вчителя за якість та періодичність перевірки зошитів.

     Важливим джерелом отримання інформації про стан навчально-виховного процесу в школі є класний журнал. Він дає можливість з'ясувати виконання вчителем навчальних програм, характер самостійних і творчих робіт, успішність учнів, якість і своєчасність записів у журналі.

      Систематичність перевірки класних журналів — 1-2 рази в місяць. Зауваження щодо ведення класних журналів директор або заступник директора з навчально-виховної роботи записує на окремій сторінці в кінці журналу із вказівкою термінів ліквідації недоліків.

    Перевірка ведення учнівських щоденників дає можливість керівництву школи виявити обсяг завдань з кожного предмета, завантаженість учнів протягом тижня, виставлення оцінок класним керівником у щоденник, акуратність ведення записів, ознайомлення батьків з успішністю учнів.

2. Спеціальна частина

2.1  План  заняття №

Дата____________                                                         Група ТБ – 11

Тема заняття :  « Методична робота в школі »

Мета: а) навчальна: дає змогу учню дізнатися про роль методичної роботи;

           б) розвиваюча: розвиває уяву, самостійність, логіку мислення;   

           в) виховна: виховує працелюбність, етичність, естетичність, мораль.

Тип зайняття:   комбіноване;

Обладнання :  Проектор, екран.

Методрозробки:    тести, презентації, кросворд, заготівку під плівку, критерії оцінки знань, педагогічні ситуації.   

Міжпредметні  зв'язки: українська мова, психологія, соціологія.

Хід заняття:

I.  Організаційний  момент (перевірка наявності студентів,  оголошення теми та плану заняття)

II.  Перевірка домашнього завдання:

1. Що таке календарний план;
2. Які бувають види внутрішньошкільного контролю;
3. Які Ви знаєте методи внутрішньошкільного контролю.

III. Актуалізація і корекція опорних знань учнів:

1. Роль методичної роботи в школі;
2. Функції методичної роботи в школі;

IV.  Організація вивчення нового матеріалу:

1. Конспект лекцій.
2. Тести.
3. Кросворд.

V.  Організація закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів:

     1. Індивідуальне  опитування, тести, кросворд..

VI. Організація задавання домашнього завдання:

1. Вивчити конспект лекцій;
2. Відповісти на тести.

Література :

1. Жерносек І. П. Організація методичної роботи в школі. — К., 1995.
2. Завягинский В. Й. Учитель как исследователь. — М., 1980.
3. Красовицкий Ю. М. От педагогической науки к практике. — К., 1990.
4. Педагогічний пошук / За ред. В.Ф. Беха. — К., 1989.