Шляхи і засоби регулювання дебіторської заборгованості

Форма №  Н-6.01

Міністерство  освіти і науки,  молоді  та спорту  України

Державний економіко - технологічний університет транспорту

Кафедра «Фінанси і кредит»

КУРСОВА РОБОТА

                             з   Фінансів підприємства

                                                                                          (назва дисципліни)

на тему:     Шляхи і засоби регулювання дебіторської заборгованості

Студента (ки)       4   курсу   Ф-1        групи

Напряму підготовки

0305 «Економіка та підприємництво»

Спеціальності

6.030508 «Фінанси і кредит»

   Бобровнік   К.В.

                               (прізвище та ініціали)

Керівник:_ст.викладач    Талавіра   Е.В.

Національна шкала_______________________

Кількість балів:_______Оцінка: ECTS________

                                     Члени комісії           _______________  _________________________

               (підпис)                           (прізвище та ініціали)

____________________  __________________________________

               (підпис)                           (прізвище та ініціали)

_______________  _________________________

               (підпис)                           (прізвище та ініціали)

Київ-2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………… 3

Розділ 1 Зміст і нормативне регулювання дебіторської заборгованості…5

1.1 Сутність  дебіторської заборгованості ………………………………..5   

1.2 Зарубіжний досвід управління дебіторською заборгованістю………12

1.3 Методологічні основи управління дебіторською заборгованістю…..15

Розділ 2 Дебіторська заборгованість на прикладі ТОВ «Ковад Авто»…20

2.1 Організаційно-економічна характеристика  діяльності ТОВ «Ковад Авто»………………………………………………………………………………20

2.2 Аналіз основних показників фінансової діяльності підприємства…21

2.3 Аналіз складу і динаміки оборотних та необоротних активів ТОВ «Ковад Авто»……………………………………………………………………..28

Розділ 3 Шляхи підвищення ефективності управління дебіторської заборгованості…………………………………………………………………….32

3.1  Прогнозування  дебіторської  заборгованості на підприємстві……32

3.2  Фактори, що впливають на  рівень дебіторської заборгованості….33

3.3  Заходи, щодо зниження  дебіторської заборгованості……………..35

Висновок…………………………………………………………………….

Список використаних джерел……………………………………………..

Додатки……………………………………………………………………...

ВСТУП

   Аналіз і управління дебіторською і кредиторською заборгованістю мають дуже велике значення для підприємств, що функціонують в умовах ринку. Вміле й ефективне управління цією частиною поточних активів є невід'ємною умовою підтримки необхідного рівня ліквідності і платоспроможності. Управління дебіторською заборгованістю необхідно як при формуванні іміджу надійного позичальника, так і з погляду забезпечення ефективної поточної діяльності підприємства.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних  положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення та контролю дебіторської заборгованості. Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для вирішення  наступні завдання:

• розкрити економічну сутність та історичний аспект дебіторської заборгованості;
• провести огляд літературних джерел та виявити проблемні питання щодо дебіторської заборгованості;
• дослідити особливості організації дебіторської заборгованості на підприємстві;

           Об’єктом дослідження - товариство з обмеженою відповідальністю  «Ковад Авто»

         Предметом: шляхи і засоби регулювання дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість знаходить відображення як у діяльність підприємства так  і у звітності. Вплив дебіторської заборгованості на діяльність очевидний. Якщо будь-яке підприємство матиме значний обсяг заборгованості це буде впливати на процес виробництва  або збуту. Якщо наше підприємство має  величезну дебіторську заборгованість це означатиме що у підприємства є  кошти але вони тимчасово не доступні тобто ми не можемо розраховувати  на прибутки, тому що кошти не працюють. Таким чином підприємства повинні  уважно відноситися до обсягів дебіторської заборгованості і не допускати її не погашення. Для цього необхідно стежити за строками погашення заборгованості, яка виникла внаслідок діяльності підприємства.

Особливо  актуальним представляється аналіз і управління дебіторською заборгованістю для фірм, що здійснюють діяльність, велика частина господарських операцій якої полягає в русі коштів і фінансової документації, а не матеріальних потоків. У таких фірм значна частка поточних активів приходиться саме на дебіторську  заборгованість. Управління дебіторською заборгованістю має особливе значення в період інфляції, коли подібна  іммобілізація власних оборотних  коштів стає особливо невигідною.

У залежності від спрямованості діяльності деякі  підприємства працюють переважно за готівку, а деякі надають свої послуги визначеній частини покупців у залежності від рівня сталих відносин у кредит. Кредит може бути необхідною умовою існування підприємства, особливо якщо його надають конкуренти.

Рівень заборгованості визначається багатьма факторами: видом  продукції (послуг), місткістю ринку, ступенем насиченості ринку даною  продукцією (послугами), прийнятою на підприємстві системою розрахунків  та ін. Якщо підприємство має значну питому вагу дебіторської заборгованості в складі поточних активів, найважливішою  задачею фінансових менеджерів є  ефективне управління нею.

Інформаційною базою для аналізу заборгованості є офіційна фінансова звітність: бухгалтерський звіт (розділ "Оборотні активи"), форма № 5 "Додаток  до бухгалтерського балансу" (розділ 2 "Дебіторська і кредиторська заборгованість" і довідки до нього). Для більш детального аналізу  якості дебіторської заборгованості користуються даними ордерів чи відомостей обліку розрахунку з покупцями і замовниками, підзвітними особами і т.д.

Ліквідність дебіторської заборгованості визначається головним чином швидкістю і термінами  її оборотності. Якість дебіторської заборгованості визначається ступенем відповідності  термінів заборгованості умовам платежу.

Розділ 1 Зміст і нормативне регулювання дебіторської заборгованості

1.1 Сутність  дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість – це складова оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту, що, в свою чергу, вимагає додаткового фінансування.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Традиційна  класифікація дебіторської заборгованості передбачає її розподіл за правовим критерієм  на строкову або прострочену. До строкової  відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця і яка пов’язана з нормальними  строками розрахунків, визначеними  в угодах. Прострочена – це заборгованість з порушенням договірних термінів, або заборгованість, що пов’язана  з помилками в оформленні розрахункових  документів.

Окремо необхідно  виділити безнадійну дебіторську заборгованість – рахунки, які покупці не оплатили. Такі борги списуються на збитки по закінченні строку позовної давності.

Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді кредиту, що надається  по відкритому рахунку. Єдиним доказом  того, що покупець винен постачальнику  гроші за отримані ним товари чи послуги, є запис в бухгалтерських книгах і рахунок, підписаний покупцем. Щоб захистити себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту  шляхом виписки простого або переказного  векселя або виставлення покупцем акредитиву.

Розрахунки  з різними дебіторами виникають  з різних причин. У процесі господарської  діяльності підприємства вступають у розрахункові взаємовідносини з постачальниками (за куплені у них матеріали), з покупцями і замовниками (за реалізовану їм продукцію, виконані роботи та послуги), з установами банку (за одержані позички та кредити), фінансовими органами (за належні платежі податків і відрахувань від прибутків), з органами соціального страхування; проводять розрахунки по претензіях, по відшкодуванню матеріальних збитків; є посередниками між працівниками та іншими особами і господарськими органами (по розрахунках за виконавчими листами, за товари продані в кредит, по позичках молодим сім'ям, на індивідуальне житлове будівництво) та інші.

Дебіторські заборгованості: суми, очікувані до надходження від клієнтів за вже  продані товари.

Якщо розглянути дещо детальніше дебіторську заборгованість, то можна визначити, що розрахунки дебіторської заборгованості можуть виникати по відшкодуванню  матеріального збитку; по інших операціях, по претензіях; по розрахунках з  бюджетом та страхуванню; по внутрішньовідомчих розрахунках по поточних операціях, з різними організаціями та установами, фізичними та юридичними особами.

Дебіторська заборгованість може бути різною та по різних причинах. Основні розрахунки пов'язані з дебіторською заборгованістю проводяться на підприємствах з  постачальниками та підрядчиками, покупцями  та замовниками.

По характеру  виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

- нормальну або виправдану заборгованість, яка пов'язана з діяльністю підприємства та діючими на ньому формами розрахунку;

- не нормальну або не виправдану, наявність, якої означає порушення платіжної дисципліни.

Дебіторська заборгованість підприємства виражається у відстроченні платежів за користування майном в оренді, платежів по розрахунках з робітниками  і службовцями підприємства, за комунальні та інші послуги надані підприємством, фізичним і юридичним особам, підприємству дебітору тощо.

    Дебіторська заборгованість підприємства поділяється на такі види як:

• довгострокова - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу,
• поточна - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати складання балансу;
• безнадійна (безнадійний борг) - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності

В процесі  аналізу дебіторської заборгованості потрібно розрізняти ще три основних її поняття як:

• Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості, за товари, роботи, послуги з врахуванням резерву сумнівних боргів.
• Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
• Факторинг - передача права стягнення дебіторської заборгованості іншій особі (факторові) на узгоджених умовах.

В народному  господарстві країни існує таке поняття, як справедлива вартість дебіторської заборгованості - сума, за якою може бути здійснено обмін дебіторської заборгованості на інший актив у операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Дебіторська заборгованості визначається, відповідно як актив у балансі за умови, її оцінка має бути достовірно визначена  та існує ймовірність погашення  протягом визначеного терміну у  майбутньому. У балансі заборгованості визначаються за чистою вартістю.

Своєчасне стягнення  дебіторської заборгованості благотворно  впливає на фінансовий стан підприємства, організації чи установи. До невиправданої  дебіторської заборгованості відноситься  в першу чергу прострочена  дебіторська заборгованість по взаємним зобов’язанням. Поява такої заборгованості свідчить про поганий фінансовий стан підприємства, що пов’язано:

• з нестачею власних обігових коштів або помилкове їх використання;
• заборгованості покупців і замовників за товари та послуги, не сплачені в строк.

Дебіторська заборгованість може виникати в результаті здійснення розрахунків, що по своїй  економічній суті ділиться на:

• розрахунки по товарним операціях;
• розрахунки по фінансовим операціям;
• розрахунки з працюючими.

Вона також  може виникати при розрахунках з  постачальниками і підрядчиками, по авансах, з покупцями і замовниками, по претензіях, по оплаті праці, з підзвітними  особами, по відшкодуванню матеріальних збитків, з робітниками і службовцями  по інших операціях.

В сучасних умовах господарювання дебіторську  заборгованість на підприємствах класифікують за видами:

• дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
• дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги не сплачені в строк;
• дебіторська заборгованість по векселях отриманих;
• дебіторська заборгованість по векселях отриманих;
• дебіторська заборгованість по розрахунках з персоналом;
• інші види дебіторської заборгованості.

З усіх вище названих видів заборгованості найбільший обсяг припадає на заборгованість за відвантажену продукцію та надані послуги. З загальної суми дебіторської заборгованості на розрахунки з покупцями припадає біля 80-90%. Тому, управління дебіторською заборгованістю на будь-якому підприємстві пов’язано, в першу чергу, з оптимізацією розміру та забезпеченням індексації заборгованості покупців по розрахунках за реалізовану продукцію. Для більш ефективного управління дебіторською заборгованістю на підприємстві повинна розроблятися і впроваджуватися особлива фінансова політика управління або кредитна політика по відношенню до покупців.

Формування  політики управління дебіторською заборгованістю підприємства або його кредитної  політики по відношенню до покупців продукції  здійснюється по наступним основним етапам:

• аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому звітному періоді;
• формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції;
• визначення можливої суми фінансових коштів, інвестуємих у дебіторську заборгованість по товарному (комерційному) та споживчому кредиту;
• формування системи кредитних умов;
• формування стандартів оцінки покупців та диференціація умов надання кредиту;
• формування процедури інкасації дебіторської заборгованості;
• забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;
• побудова ефективних систем контролю за рухом та своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

Після розгляду загальної характеристики дебіторської заборгованості доцільно розглянути питання  аналізу: складу та динаміки дебіторської заборгованості, заборгованості по розрахунках  за товари роботи і послуги, інвентаризації дебіторської заборгованості та узагальнити  результати аналізу дебіторської заборгованості і дати можливі шляхи прискорення  погашення дебіторської заборгованості.

В роботі також буде показана діюча  система аналізу дебіторської заборгованості на базовому підприємстві.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

• безнадійну;
• сумнівну;
• дійсну.

Безнадійна  дебіторська заборгованість - це дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість  щодо її неповернення боржником або  за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву. Треба зазначити, що списання безнадійної  дебіторської заборгованості не торкається Звіту про фінансові результати, тому що витрати, понесені у зв’язку  з неповерненням боргу, підприємство визнало в тому ж звітному періоді, що й дохід від реалізації, пов`язаний з виникненням цієї дебіторської заборгованості. У цьому полягає  принцип нарахування та відповідності  доходів і витрат. За цим принципом  для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити  доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання  цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження  і сплати грошей.

Розглянемо ознаки визнання заборгованості безнадійною  наведені у Законі України «Про оподаткування  прибутку підприємства». Відповідно п.1.25 безнадійною вважається заборгованість:

• по зобов’язанням, термін позовної давності яких минув;
• прострочена заборгованість, яка залишилась не погашеною в наслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора направлені на примусове стягнення заборгованості майна боржника, не привели до повного відшкодування заборгованості ;
• заборгованість, що залишилась не погашеною в наслідок відсутності майна фізичної або юридичної особи, об’явленої банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;
• яка залишилась непогашеною внаслідок недостатньої кількості грошових коштів, отриманих від продажу на аукціонах майна боржника, яке було передане під заставу як забезпечення вказаної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості;
• заборгованість стягнення якої стало неможливим у зв’язку з діями непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажор), підтверджених в порядку, передбаченому законодавством;
• прострочена дебіторська заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, визнаних в судовому порядку зниклими без вісті, померлими або не дієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, яких позбавлено волі.

Сумнівна  дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення  боржником.

Сумнівні  борги завищують реальний результат  від реалізації, тому, згідно з принципом  обачності, підприємство повинне визначити  можливі витрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визначення доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці  не змогли оплатити товар.

Величину  цих витрат можливо визначити  на основі аналізу даних підприємства за попередні роки про фактичні втрати від неповернення дебіторської заборгованості. З іншого боку, сума дебіторської заборгованості не є реальною, доки вона не скоригована  на величину сумнівних боргів.

Дійсна дебіторська  заборгованість – це заборгованість, яка буде повернута або термін сплати якої ще не настав.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється  на:

• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
• векселі отримані;
• дебіторську заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість.

1.2 Зарубіжний досвід управління дебіторською заборгованістю.

Дебіторська заборгованість буває: поточної, яка погашається в строк до 1 року або протягом операційного циклу. Основна увага приділяється поточної заборгованості. Управлінням дебіторською заборгованістю займається фінансовий менеджер за участю головного бухгалтера. У середньому частка дебіторської заборгованості в оборотних активах фірми становить.

Дебіторська заборгованість у світовій практиці є досить надійним забезпеченням кредиту в якості застави. Кредитор має повне право забезпечити дебіторською заборгованістю випускається вексель зі всіма витікаючими звідси наслідками.

Правила стандартів фінансового обліку в США, що стосуються дебіторської заборгованості:

1. Виділення різних типів дебіторської заборгованості, якщо це суттєво.
2. Забезпечення правильного розташування оцінних (коригувальних) статей поряд з відповідними статтями дебіторської заборгованості.
3. Дебіторська заборгованість, відображена в розділі «Оборотні активи», повинна бути перетворена в гроші протягом одного року або операційного циклу.
4. Розкриття будь-яких непередбачених збитків, пов'язаних дебіторською заборгованістю.
5. Розкриття будь-дебіторської заборгованості, право на яку передано або віддано в заставу в якості забезпечення.
6. Розкриття всіх значних ризиків, пов'язаних з дебіторською заборгованістю.

У балансі підприємства дебіторська заборгованістю відображається за такими видами:

• рахунки до одержання;
• векселі до отримання;
• не пов'язана з реалізаційною діяльністю.

Заборгованість «Рахунки до отримання» виникає при розрахунках по «відкритому рахунку», що означає виставлення покупцю для оплати підписаного ним рахунки. Заборгованість «Векселі до отримання» виникає при відстрочці платежу та видачі покупцем векселі, тобто письмового боргового зобов'язання.

        Вся дебіторська заборгованість поділяється на два види:

• пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг;
• пов'язана з позареалізаційної діяльністю; це видані аванси працівникам або філіям, різні депозити, дивіденди і відсотки до отримання, претензії щодо повернення зайво сплачених податків.

         Значний вплив на дебіторську заборгованість роблять застосовувані знижки з ціни товару, які бувають двох видів: торгові і за оплату в строк.

Торгові знижки використовуються в  наступних випадках:

• постійним покупцям;
• за певну кількість товару;
• у зв'язку з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту;
• при втраті товаром якості або інших споживчих властивостей;
• при наближенні дати закінчення терміну придатності або реалізації товару;
• при просуванні на ринки нових товарів, що не мають аналогів, або товарів на нові ринки;
• при реалізації дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, за допомогою торговельних знижок враховуються всілякі ситуації, що виникають у продавця.

Знижки за оплату в строк - це стимул для покупця. Наприклад, умова договору «5/10-50» означає відстрочку платежу - 50 днів, але якщо покупець оплатить товар у перші 10 днів після поставки, він отримає знижку розмірі 5%. Якщо за договором умови такі: «5 / 10 ГГДМ-50», і «5 / 10 ЕОМ-50», це означає, що знижка надається,: платіж буде проведений протягом перших 10 днів наступного місяця, так як всі відвантаження (поставки ) в даному місяці вважаються в останній день місяця.

У бухгалтерському обліку дебіторська заборгованість в одних випадках враховується в цінах без знижок (валовий метод), в інших-знижками (чистий метод). У другому випадку виходять з того, знижка - основний варіант оплати в порівнянні з відстрочкою платежу. Тому якщо покупець не використовує знижку, підприємство-постачальник отримує додатковий дохід, який відображається у звіті про прибутки та збитки.

Списання безнадійних боргів здійснюється або прямо, за допомогою створюваного «резерву на покриття безнадійних боргів».

Напряму списуються, як правило, незначні суми, оскільки:

• не завжди можливо точно визначити момент появи безнадійної заборгованості;
• списання значних сум призводить до нерівномірності доходів і витрат підприємства і невідповідності їх один одному;
• на суму дебіторської заборгованості та її безнадійною частини впливають деякі фактори, такі, як знижки, повернення неоплаченої продукції та ін

Тому основним методом списання безнадійних боргів є їх списання через «Резерв на покриття безнадійних  боргів» («Резерв по сумнівних боргах» - в Росії). Розмір «резерву на покриття безнадійних боргів» визначають на основі досвіду минулих років виходячи з частки (відсотка) безнадійних боргів; або до загального обсягу продажів (обсягу продажів окремим покупцям); або до загального обсягу дебіторської заборгованості по рядку «Рахунки до отримання» (до загальній сумі або сумі в залежності від термінів виникнення) (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Розрахунок резерву на покриття безнадійних боргів

Резерв затверджується саме в цій сумі. Відрахування до нього вносяться з урахуванням позитивного чи негативного залишку резерву на початок періоду. Рахунок «Резерв на покриття безнадійних боргів" показується в балансі окремим рядком після рядка «рахунки до отримання», є оціночними Контррахунки до цієї терміні та виплачується з неї при підрахунку суми балансу.

1.3 Методологічні  основи управління дебіторською  заборгованістю

Після того, як встановлено тривалість виробничо-фінансового  циклу, слід провести аналіз дебіторської заборгованості підприємства-постачальника.

Далі проводиться  аналіз оборотності дебіторської заборгованості, для чого використовують відповідні коефіцієнти. Для розрахунку цих коефіцієнтів використовується бухгалтерський баланс і Звіт про фінансові результати.

Оборотність ДЗ = , (1)

де ВР –  виручка від реалізації;

ДЗ сер  – середня дебіторська заборгованість.

Для розрахунку середньої дебіторської заборгованості використовуються формули:

середньої хронологічної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості на початок кожного  місяця або кожного кварталу):

ДЗ сер = , (2)

де ДЗ1, ДЗ2,...,ДЗn – величина ДЗ на початок кожного  місяця або кварталу;

середньої арифметичної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості тільки на початок і  кінець періоду):

ДЗ сер = , (3)

Чим швидше обертається дебіторська заборгованість, тим менший ризик її непогашення. Чим вищий є цей коефіцієнт, тим агресивніша політика стягнення  платежів;

Період погашення  ДЗ = .   (4)

Чим більший  період погашення дебіторської заборгованості, тим вищий ризик її непогашення. Період до 60 днів вважається нормальним, до 90 днів – поганим, а більше 90 днів – суцільні проблеми.

Слід проаналізувати також такі показники рівня дебіторської заборгованості як:

Частка ДЗ в поточних активах =  (5)

Частка сумнівної  ДЗ = .

Цей показник характеризує якість дебіторської заборгованості. Чим вищий цей показник, тим  нижча ліквідність дебіторської заборгованості.