Шляхи підвищення ефективності формування та використання коштів на підприємстві
Зміст
Вступ
1. Розділ. Теоретичні
аспекти обігових засобів.
1.1. Поняття, сутність і класифікація обігових
засобів.
1.2. Ефективність управління оборотними засобами в ринковій економіці.
1.3. Методологічні
аспект аналізу ефективність
використання оборотних
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Аналіз формування обігових коштів на підприємстві
2.1. Загальна
характеристика ТОВ «ОСП
2.2. Аналіз
ліквідності і
2.3. Аналіз фінансової стійкості
2.4. Аналіз фінансових результатів
Висновки до розділу 2
Розділ 3. Ефективність використання обігових коштів підприємства
3.1. Аналіз структури оборотних активів
3.2. Аналіз
ефективності використання
3.3. Аналіз
основних показників
Висновки до розділу 3
Розділ 4. Шляхи підвищення ефективності формування та використання коштів на підприємстві
4.1. Стратегії
фінансування як засіб
Висновки до розділу 4
Розділ 5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Додатки
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБІГОВИХ ЗАСОБІВ ТОВ “ОСП КОРПОРАЦІЯ ВАТРА”
1.1. Поняття, сутність і класифікація обігових засобів.
Організація оборотних засобів є основною в загальному комплексі проблем підвищення їхньої ефективності. Організація оборотних засобів включає:
- визначення складу і структури оборотних засобів;
- установлення потреби підприємства в оборотних коштах;
- визначення джерел формування оборотних засобів;
- розпорядження і маневрування оборотними коштами;
- відповідальність за збереження і ефективне використання оборотних засобів.
Під складом оборотних засобів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу, тобто їхнє розміщення по окремих елементах.
Структура оборотних засобів являє собою співвідношення окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто показує частку кожного елемента в загальній сумі оборотних засобів.
Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.
Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.
Оскільки оборотні засоби підприємства функціонують як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, то їх поділяють на оборотні фонди та фонди обігу.
Якщо розглядати структуру більш детально, то вона представлена на рисунку 1.1.
Рис. 1.1. Структура оборотних засобів
Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).
У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.
Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.
У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.
Переважну частину оборотних виробничих фондів складають предмети праці - сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо і пальне, тара і тарні матеріали. Крім того, до оборотних виробничих фондів відносяться і деякі знаряддя праці - малоцінні і швидкозношуючі предмети (МШП), інструменти, спеціальні пристосування, змінне устаткування, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, спеціальний одяг і взуття. Ці знаряддя праці функціонують менше року або мають обмеження по вартості. Ліміти вартості коштів в обороті періодично змінюються, що зв'язано з проведеними переоцінками основних фондів і періодом їхнього придбання.
Крім того, на підприємствах ці знаряддя праці найчастіше обчислюються тисячами найменувань, що технічно утрудняє облік їхнього зносу. Тому на практиці їх відносять не до основних, а до оборотних фондів.
Перераховані предмети і знаряддя праці складають групу оборотних виробничих фондів - виробничі запаси. Крім них в оборотні виробничі фонди входять незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів.
Основне призначення коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди, полягає в забезпеченні безупинного і ритмічного процесу виробництва.
Крім оборотних виробничих фондів на підприємствах формуються фонди обігу. До них відносяться: готова продукція на складі; товари відвантажені; кошти в касі підприємства і на рахунках у банку; дебіторська заборгованість; кошти в інших розрахунках.
Основне призначення фондів обігу полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу.
Склад і структура оборотних засобів не однакові в різних галузях і підгалузях економіки. Вони визначаються багатьма факторами виробничого, економічного й організаційного порядку. Так, у машинобудуванні, де виробничий цикл тривалий, висока питома вага незавершеного виробництва. На підприємствах легкої і харчової промисловості головне місце займають сировина і матеріали (наприклад, у текстильній промисловості). У той же час у харчовій промисловості (наприклад, молочній, маслосирній) відносно високі запаси допоміжних матеріалів, тари, готової продукції.
На підприємствах, де застосовується велика кількість інструментів, пристосувань, приладів, висока питома вага малоцінних і швидкозношуючих предметів (наприклад, у машинобудуванні і металообробці).
У видобувних галузях практично відсутні запаси сировини й основних матеріалів, але велика питома вага витрат майбутніх періодів. Крім того, наприклад, у нафтовидобувній промисловості підвищену частку складають допоміжні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів.
На величину готової продукції, товарів відвантажених, дебіторської заборгованості впливають такі фактори як умови збуту продукції, форми і стан рахунків.
Оборотні засоби – це сукупність коштів, авансуємих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безупинний кругообіг грошових фондів.
Оборотні фонди промисловості являють собою частину виробничих фондів, що цілком споживається в кожному виробничому циклі, відразу і повністю переносить свою вартість на створювану продукцію й у процесі виробництва змінює натуральну форму. Їхнім речовинним змістом є предмети праці. У процесі виробництва вони перетворюються в готову продукцію, складаючи її матеріальну основу або сприяючи її утриманню.
Оборотні фонди охоплюють рух предметів праці від моменту надходження на склад підприємства до перетворення їх у готову продукцію і переходу в сферу обігу. У зв'язку з тим, що випуск продукції йде безупинно, у сфері виробництва постійно функціонує визначена частина оборотних фондів, що знаходяться на різних стадіях кругообігу і представлених наступними порівняно однорідними групами:
1. Виробничі запаси, що складають основну частину оборотних фондів. Вони включають сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо, пальне, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тару і тарні матеріали, запасні частини для ремонту основних фондів, малоцінні і швидкозношуючі предмети: інструменти і господарський інвентар вартістю до 100 мінімальних оплат праці за одиницю і терміном служби до року.
2. Незакінчена продукція, тобто предмети праці, що надійшли в процес виробництва і потребують подальшої обробки на наступних стадіях технологічного процесу. Вона може бути у виді незавершеного промислового виробництва і напівфабрикатів свого виробника.
3. Витрати майбутніх періодів не служать речовинним елементом оборотних засобів, а представляють витрати на проектування й освоєння нових видів продукції, проведення гірничо-підготовчих робіт на підприємствах видобувної галузей промисловості, організований набір на сезонних підприємствах і інші. Ці витрати виробляються в даному періоді, а погашаються частинами за рахунок собівартості в наступних. Виготовлена продукція надходить у сферу обігу, і після реалізації її вартість приймає грошову форму. Отже, для нормальної діяльності підприємства, крім оборотних виробничих фондів потрібні кошти, що обслуговують сферу обігу – фонди обігу. До них відноситься готова, але нереалізована продукція і кошти, необхідні для придбання матеріалів, виплати заробітної плати, виконання фінансових зобов'язань перед постачальниками і фінансовими органами й інші.
Таким чином, сукупність коштів промислових підприємств призначених для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, складають оборотні засоби.
В оборотних коштах промисловості основну частину займають оборотні виробничі фонди. Їхня питома вага в загальній сумі оборотних засобів у запасах товарно-матеріальних цінностей складає близько 85%.
Співвідношення між складовими елементами оборотних фондів у їхній загальній вартості представляє структуру оборотних фондів. Їхня структура в різних галузях промисловості визначається технологічним рівнем виробництва, ступенем спеціалізації, тривалістю циклу, складом споживаних матеріалів, географічним розміщенням стосовно постачальників.
З метою забезпечення обліку, ефективного планування та використання оборотні засоби підприємства класифікують за низкою ознак (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Класифікація оборотних засобів підприємства
Оборотні засоби можна класифікувати по наступних ознаках:
1. По місцю і ролі в процесі
відтворення розрізняють
Розгляд складу і структури оборотних засобів дозволяє торкнутися такої важливої проблеми організації оборотних засобів, як раціональне розміщення їх між сферами виробництва і обігу.
Встановлення оптимального співвідношення оборотних засобів у виробництві і обігу має важливе значення для забезпечення коштами виконання виробничої програми, а також є одним з основних факторів ефективності використання оборотних засобів.
2. По ступені планування
Вітчизняна практика припускає нормування, тобто встановлення планових норм запасу і нормативів по елементах оборотних засобів, за винятком товарів відвантажених, грошових коштів і коштів у розрахунках. Розмір ненормованих оборотних засобів визначається в оперативному порядку.
3. По джерелах нормування
У сучасних економічних умовах підприємствам надані широкі права в розпорядженні оборотними коштами. Оборотні засоби знаходяться в розпорядженні підприємства і вилученню не підлягають. Підприємства можуть продавати їх і передавати їх іншим підприємствам, організаціям, установам, громадянам, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування (за винятком тих, котрі не знаходяться у власності чи використанні підприємств).
Класифікація оборотних засобів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.
Система організації оборотних засобів побудована на певних принципах.
По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними засобами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.
По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних засобів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних засобах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).
По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.
По-четверте, раціональна система фінансування оборотних засобів. Це означає формування оборотних засобів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.
По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних засобів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту засобів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.
1.2. Ефективність управління оборотними засобами в ринковій економіці.
Згідно з економічною теорією, оборотними засобами (поточними активами) є активи, які можуть бути звернені в готівку протягом одного року. Як показує статистика, оборотні активи становлять у середньому від 58 до 75% всіх активів підприємств усіх форм власності країн Західної Європи.
Оборотні кошти (поточні активи) – це засоби, які інвестовані підприємством в поточні операції під час кожного операційного циклу.
Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їх використання одне з основних умов успішної діяльності підприємства. Розвиток ринкових відносин визначає нові умови їх організації.
Рис. 1.3. Склад оборотніх коштів
Інфляція, неплатежі й інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання. Матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у вигляді засобів праці 1.
У процесі функціонування засоби праці та предмети праці по-різному і, в різній мірі, переносять свою вартість на вартість виробленого продукту. Цим і обумовлено розподіл виробничих фондів на основні та оборотні. Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції, змінюючи первісну форму в процесі одного виробничого циклу. У своєму обороті оборотні фонди послідовно приймають грошову, продуктивну і товарну форми, що відповідає їх розподілу на виробничі фонди і фонди обігу 2.
Оборотні виробничі фонди являють собою необхідні для виробництва запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива, запасних частин для ремонту, незавершеного виробництва 3. [33, с.43]
Фонди обігу включають: готову продукцію, кошти й кошти в розрахунках.
Оборотні виробничі фонди і фонди обігу, перебуваючи в постійному русі, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. Кругообіг фондів підприємств починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів, палива й інших засобів виробництва - перша стадія кругообігу. У результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Друга стадія кругообігу відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знову створену вартість.
Авансована вартість знову змінює свою форму-із продуктивної вона переходить у товарну. Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і одержанні коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в сферу обігу. Перерване товарний оборот відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між сумою грошових коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг) і отриманих від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), складає грошові нагромадження підприємства.
Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають у новий. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва та обігу. Це найважливіша функція оборотних коштів – виробнича.
Здійснюючи аналіз оборотних коштів, необхідно виділити основні чинники, які впливають на швидкість обороту оборотних коштів.
Оборотні кошти є однією з основних фінансових категорій, що роблять істотний вплив на сферу виробництва, сферу обігу, стан розрахунків у народному господарстві і, тим самим, на грошовий обіг у країні, виконують свою другу функцію - платіжно-розрахункову. [33, с.44 ]
Майно, що є власністю організації, враховується окремо від майна інших юридичних осіб, що знаходиться у даної організації 1. Цим і обумовлюється необхідність обліку на підприємствах складу оборотного капіталу, а при необхідності їх угрупування за складом і розміщення.
У бухгалтерському обліку оприбуткування матеріальних цінностей відображається за дебетом відповідного рахунку обліку майна і кредиту рахунків 60 або 76 саме в момент виникнення права власності на отримані цінності.
Якщо право власності до покупця не перейшло, а товарно-матеріальні цінності надійшли на його склад, то вони мають обліковуватися на позабалансовому рахунку 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання".
Якщо перехід права власності здійснюється після оплати, то спочатку відбувається забезпечення виконання умов щодо оплати товару покупцем. У такому випадку покупець до переходу до нього права власності не має права продавати (передавати) товар іншим особам або розпоряджатися ним іншим чином. Товарно-матеріальні цінності, що належать організації, але знаходяться в дорозі, приймаються до бухгалтерського обліку за вартістю, зазначеною в договорі. Після отримання цінностей і розрахункових документів постачальника проводиться уточнення їх фактичної собівартості 1
Сучасний бухгалтерський облік визначає метод оцінки, обліку оборотних активів, а також витрати організації, визнані в результаті вибуття активів.
На сучасному етапі для більшості господарюючих суб'єктів по ряду об'єктивних причин не є вирішення завдань щодо оптимізації використання оборотного капіталу. Це відсутність типового цільового програмного продукту стосовно до умов організації, який необхідно розробляти або купувати в компаній, що реалізують системні рішення, і переводити підприємства на нові методи роботи.
Таким чином, синхронізація інформаційних і фінансових потоків повинна бути досягнута, використовуючи накопичений досвід в сучасному менеджменті.
Оборотні активи обслуговують поточну діяльність підприємства, від їх стану і оборотності залежить безперервність виробничо - комерційного циклу, а тому вивчення змін структури оборотних активів, їх галузевих особливостей необхідно для вирішення практичних завдань управління оборотним капітлом.
У системі управління оборотним капіталом заслуговує уваги підхід економіста у сфері банківського бізнесу Д.П. Додона, який вбачає в менеджменті фінансово-логістичного потоку наступні базові складові - оптимізація оборотного капіталу, закупівельно-збутового потоку і відносин з усіма учасниками процесу та фінансування закупівельно-збутового потоку . 3
Основний і важливим компонентом, який необхідно розглядати для цілей вдосконалення та впровадження менеджменту фінансово-логістичного потоку, Д. П. Додон вважає програмне забезпечення, або, іншими словами, «платформа, на основі якої будуть відбуватися оптимізація і синхронізація всіх інформаційних і фінансових потоків» 4.
Потреба фірми в оборотному капіталі не є незмінною величиною. Причини її змін можуть бути наступні:
- Збільшення масштабів
- Короткострокові зміни
- Сезонні коливання потреби в оборотному капіталі, характерні для ряду галузей. Непостійна потреба в оборотних активах є характерною рисою ряду видів виробничої і комерційної діяльності, пов'язані, в основному, з природними чинниками, чергуванням сезонів. Елемент сезонності найбільш гостро спостерігається у виробництвах, прямо пов'язаних з природою, наприклад у консервній промисловості;
- Зміна умов постачання
- Ринкова стратегія фірми, яка може, наприклад, передбачати накопичення товарних запасів для виходу на ринок в найбільш вигідний для фірми момент;
- Надмірне відволікання коштів в дебіторську заборгованість;
- Необхідність заповнення
Потреба підприємства в додаткових оборотних коштах може фінансуватися за рахунок власних джерел, але найбільша гнучкість поточного фінансування забезпечується за рахунок використання короткострокового кредиту. Для визначення потреби в джерелах поточного фінансування оборотний капітал ділиться на дві частини 1:
- Постійний оборотний капітал (системна частина оборотних активів) - потреба в ньому відносно незмінна протягом всього операційного циклу;
- Змінний оборотний капітал (варіює частина поточних активів) - потреба в ньому незначно змінюється аж до повної її відсутності.
Оборотні кошти і політика щодо управління цими активами важливі насамперед з позиції забезпечення безперервності і ефективності поточної діяльності підприємства. Оскільки в багатьох випадках зміна оборотних активів супроводжується зміною короткострокових зобов'язань (пасивів), обидва об'єкти обліку розглядаються, як правило, спільно в рамках політики управління чистим оборотним капіталом, величина якого розраховується як різниця оборотного капіталу і короткострокових зобов'язань. Менеджмент оборотного капіталу, «представляє собою процес, за допомогою якого компанія виробляє управління своєї дебіторської (ДЗ) та кредиторською заборгованістю (КЗ), а також товарно-матеріальними запасами (ТМЗ) з метою поліпшення періоду оборотності свого грошового потоку, скорочення витрат на фінансування оборотного капіталу і вишукування внутрішніх резервів для підвищення внутрішньої норми рентабельності ". 1 Це думка збігається з думками інших економістів, які займаються проблемами ефективності використання оборотного капіталу.
Управління чистим оборотним капіталом передбачає оптимізацію його величини, а також співвідношення значень окремих факторів його зміни. Що стосується загальної величини чистого оборотного капіталу, то зазвичай розумний зростання її розглядається як позитивна тенденція. Однак можуть бути і винятки, наприклад її зростання за рахунок збільшення безнадійних дебіторів навряд чи задовольнить фінансового менеджера. З позиції факторного аналізу прийнято виділяти такі факторні компоненти чистого оборотного капіталу, як виробничі запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти, короткострокові пасиви.
Цільовий установкою політики управління чистим оборотним капіталом є визначення обсягу і структури оборотних активів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємства.
Для будь-якого підприємства оптимальний рівень ліквідності є однією з найважливіших характеристик стабільної господарської діяльності.
Таким чином, політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити компроміс між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань.
1. Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня тоді, коли підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, знаходиться на межі банкрутства. Підприємство, яке не має достатнього рівня чистого оборотного капіталу, може стати неплатоспроможною.
2. Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Відомо, що різні рівні оборотних активів по-різному впливають на прибуток. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів потребують значних поточних витрат, у той час як широкий асортимент готової продукції надалі може сприяти реалізації та збільшення доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, повинно бути розглянуто з позиції як оптимальної величини даного виду активів, так і оптимальної структури оборотних коштів у цілому.
Отже, оборотні кошти являють собою авансуєму в грошовій формі вартість для планомірного утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків. Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства. [33, с.43]
Організація оборотних коштів є основною в загальному комплексі проблем підвищення їх ефективності. Організація оборотних коштів включає:
- Визначення складу і структури оборотних коштів;
- Встановлення потреби
- Визначення джерел формування оборотних коштів;
- Розпорядження і маневрування оборотними коштами;
- Відповідальність за збереження і ефективність використання оборотних коштів. [43, с.56]
Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу.