Шляхи підвищення прибутку і рентабельності підприємства (Райффайзен Банк Аваль)

Курсова робота

Шляхи підвищення прибутку і рентабельності підприємства (Райффайзен Банк Аваль)

Вступ

1. Загальна характеристика об’єкта дослідження.  

1.1. Характеристика продукції (робіт, послуг) і умов функціонування підприємства

1.2 Забезпечення підприємства ресурсами: матеріально-технічними, трудовими і природними

1.3    Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

2. Теоретичні та методологічні питання аналізу прибутку та рентабельності

2.1. Джерела формування та розподілу прибутку підприємства

2.2. Показники прибутку і рентабельності

3. Аналіз  прибутку і рентабельності

3.1  Аналіз динаміки показників прибутку та рентабельності

3.2  Аналіз формування та розподілу прибутку підприємства

3.3   Аналіз рентабельності виробництва і окремих видів продукції

4.  Оцінка резервів підвищення прибутку та рентабельності підприємства

Висновок і  пропозиції

Література 

Вступ

Ринкові умови господарювання обумовлюють необхідність поглибленого вивчення і всебічного удосконалення економічної діяльності усіх галузей національної економіки. Особлива увага в цьому контексті повинна бути спрямована на основу їх ланку-підприємств. Сукупність економічних проблем, які виникають в процесі динамічного функціонування підприємств, повинні вирішувати спеціалісти, які здобули високий рівень знань, відповідну професійну підготовку, мають достатній рівень кваліфікації. Від рівня одержаної загальної та професійної підготовки, їх компетентності і обізнаності у вирішальний мірі залежатиме успішне розв’язання конкретних практичних завдань, тобто розробка та здійснення заходів, спрямованих на ефективну діяльність підприємств в довготерміновій перспективі, забезпечення високих темпів його розвитку та підвищення конкурентоспроможності.

Економіка підприємства охоплює широке коло проблемних питань пов’язаних з управлінням численних взаємопов’язаних видів діяльності на основі процесного підходу. В результаті реалізації системи процесів повинен бути досягнутий якісний кінцевий результат у вигляді конкретного суспільного корисного продукту. В зв’язку з цим чільне місце відведено визначенню сутності підприємства як суб’єкта підприємницької діяльності, ґрунтовно висвітлене його сучасне середовище.

Для реалізації стратегії  та досягнення цілей  підприємства повинні бути визначені необхідні ресурси. Серед них визначальне місце займають основні та оборотні засоби, трудові та інформаційні ресурси. Мова йде не тільки про вивчення їх складу чи класифікування. Особливу увагу слід акцентувати на їх раціональному використанні в процесі виробництва, зокрема основних і оборотних засобів та нематеріальних ресурсів.

Поряд з тим, в полі зору поглибленого вивчення мають знаходитися  економічного розвитку підприємства. Мова йде про обґрунтування  джерел та форм фінансування та інвестування його розвитку, метою якого має бути інноваційний підхід та досягнення моделі ділової досконалості.

Основна мета і задача дисципліни « Економіка підприємства»  представлені в цьому  з нових наукових позицій, які узагальнюють висвітлюють здобутки авторського колективу. Мета їх викладення полягає в тому, щоб майбутні економісти і менеджменти набули таких знань з економіки підприємства, які дадуть змогу їм компетентно вирішувати практичні завдання безпосередньо на підприємствах.

Матеріали в підручнику додаються таким чином, щоб майбутні спеціалісти на основі глибокого засвоєння теоретичних питань були здатні сформувати досконалі економічні механізми переходу підприємств на інноваційні моделі господарювання.   

1.Загальна характеристика  об’єкта досліджень

  Книг і статі про банк і банківську діяльність завжди було багато. Проте 15-20 років тому у вітчизняній економічній і юридичній літературі розглядалися проблеми лише державного банку і місце банківської системи в плановій економіці. Юридичний аспект міжбанківських відносин і установ Держбанку з клієнтурою не розглядався у зв'язку з неактуальністю в умовах тотальної державної власності. Система організації і структура вимоги до персоналу установ Держбанку і Будбанку були уніфіковані. Існувала централізована система підготовки і розподілу кадрів, і дивуватися з цього не доводилося, оскільки банки займали своє відведене їм місце в жорстко централізованій системі державного управління економікою.

Нині  в ринковій економіці, що формується, роль банків стає іншою. Банківські установи беруть активну участь в регулюванні фінансових потоків, вступають у нові відносини з клієнтами - фізичними і юридичними особами. Від банків залежить багато що, їх правильна організація і цілеспрямована діяльність вимагають великих знань і зусиль.

      Тому  читач з цікавістю зустріне чергове  перевидання книги "Банки: організація  і персонал". На фоні численних, переважно  економічного характеру, публікацій дана книга, по суті справи вперше розкриває  питання організації банку як установи і питання роботи його персоналу. Адже в банки приходять нові люди, яким треба оволодіти технологією управління, виконання фінансово-кредитних операцій, нарешті, "людських відносин". Без цього успіху досягти дуже важко. Необхідність для кожного комерційного банку знайти своє місце в банківській системі, свій круг клієнтів, "своя особа" в умовах ринкової економіки і міжбанківської конкуренції, що загострюється, робить особливо актуальним питання, розглянуті в пропонованій роботі.

Видання дає глибокий і всесторонній аналіз різних аспектів організації банку. Стратегія банківської установи визначає його задачі і функції, від цього залежить вибір структури. Стійка система управління досягається тоді коли чітко визначені задачі банківських підрозділів, їх зв'язки між собою, режими роботи з інформацією і порядок діяльності. Кожний банкір знає, як це важливо.

Але банк - не інерційний і повинен бути мобільним  і швидко і які пристосовуватися до змін економічного і соціального  середовища. В книзі правильно  пояснюється, в якій ситуації як треба діяти, враховувати чинники. Корисні для читача матеріали і рекомендації про маркетинг в банківській справі, пошуку партнерів, технології нововведень і організаційно-консультуванні.

Нова  роль кадрів, що працюють в банківських  установах, на практиці реалізується не без праці. Тому дуже корисними є глави книги, присвячені банківському персоналу. Завіса таємності, властива кожному банку не повинна приховувати те загальне, що властиво всім банківськими працівникам. Хіба допустимо недооцінювати високі нормативи :

- кваліфікаційні вимоги до співробітників, нехтувати що виправдали себе способами їх підбору? Тільки з урахуванням цього можна сформувати злагоджені управлінські команди в кожному банку.

Книгу відрізняє глибоке знання банківської  практики. В ній багато узагальнень, цінних спостережень і порад. Багато читачів, безумовно, скористаються радами автора, як підвищувати організаційну культуру працівників яким чином покращувати їх відносини з клієнтами, як добиватися зміни мотивації службовців і стимулювання їх діяльності. До того ж пропонована технологія організаційного розвитку банку містить весь комплекс засобів необхідних для вирішення цих задач. Особливий інтерес представляють результати застосування технології організаційного консультування в банках, а також механізм дослідження організаційної банківської культури.

Конкретні рекомендації допоможуть краще налагодити справу в кожному банку. Додатки  містять корисні матеріали і  документи.

На закінчення відзначу, що книга "Банки: організація  і персонал" буде не тільки пізнавальна, але і цікава для читача. Багато корисного черпнуть в ній як працівники банків, так і їх клієнти. Адже банки сталі в нашій країні могутнім інститутом економічного розвитку.

Люди, що приходять  в банк, часто думають: "Що це за установа така? Беруть наші гроші, кудись їх дівають. І чим  вони тут займаються?

Ген яке приміщення собі "відгриміли". І охорона  яка. Звідки у них такі засоби?". Ці або подібні питання задають  собі багато наших громадян. Спробуємо  пояснити, що ж відбувається насправді.

Почнемо з головного. Значення банківської діяльності складає торгівля грошима. Як будь-яка торгівля, торгівля грошима може здійснюватися різними способами. Найпоширеніший - скупка з метою перепродажу. Вона має дві сторони. 

1. Характеристика продукції (робіт і послуг) і умов функціонування підприємства.

     Банки "купують" гроші, якщо клієнт до них  хоче покласти гроші. Об'єм (тобто сума) і ціна (тобто відсотки, які клієнт одержуватиме) ці операції безпосередньо  впливають на економічний стан і  ефективність роботи банків.

     Банки "продають" гроші, якщо клієнт хоче отримати кредит. Об'єм (тобто сума) і ціна (тобто відсотки, які клієнт платитиме 

за кредит) цих операцій також безпосередньо  впливає на економічний стан банків.

Крім  того, за деякі банківські операції стягується додаткова платня і комісійні (наприклад, за переклади і кредитні картки),

тоді  як у банків виникають додаткові  витрати (наприклад, на орендувати будівель, споруди, устаткування бланки, персонал і т.д.).

Спрощено  можна сказати, що банк, не одержувач зовнішніх субсидій, може існувати на ринку тільки в тому разі і до тих пір, поки його доходи (відсотки, які він одержує по кредитах, стягувана їм платня, комісійні і т.п.) перевищують його витрати (відсотки, які він платить, витрати на персонал і майно). Такий комерційний банк можна вважати ефективним, і ми надалі орієнтуватимемося саме на подібні банківські установи. Звідси всі видимі і невидимі для клієнта "багатства" банків.

     Сучасні словники визначають банк як "соціальний інститут економічного життя, фінансове підприємство, яке зосереджує грошові кошти (внески) і надає їх в тимчасове користування у вигляді кредитів (позик) за певну платню (відсоток) на принципах поворотності, терміновості (під матеріальні цінності, цінні папери, векселі і т.п.). Банк здійснює посередницькі функції у взаємних платежах і взаєморозрахунках між підприємствами установами і окремими особами; регулює грошовий обіг в країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей, операції з цінними паперами і т.п. Слід зазначити, що банки - тільки одна група організацій фінансового сектора. Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, які установи фінансового сектора надають клієнтам  то можна виділити три найважливіші елементи сучасної кредитної системи:

Задача  будь-якої організації - зробити ресурси більш продуктивними, продуктивними. Зміна продуктивності (від англ. productivity ).

     Продуктивність - кращий інструмент для порівняння менеджменту різних підрозділів  однієї організації або менеджменту  різних організацій, бо продуктивність включає всі зусилля, вкладені організацією, і виключає ті, які не контролює. Продуктивність - перша перевірка компетентності управління і відповідно можливої зміни.

Всі фінансові  організації  сучасності мають доступ приблизно до одних і тих же ресурсів. Єдино, що відрізняє одну установу банківської сфери від іншої, - якість менеджменту на всіх рівнях. Постійне підвищення продуктивності є однією з головних і найважчих задач менеджменту. Адже продуктивність є баланс між безліччю чинників зміни і розвитку банківської установи. Лише небагато з цих чинників піддаються чіткому визначенню і вимірюванню. Цей баланс і дає найбільший випуск продуктів і послуг при якнайменших зусиллях.

Відповідно  до XVIII століття вважалося, що ручна  фізична праця є зрештою єдиний продуктивний ресурс, а фізична робота - єдине реальне зусилля. Зростання продуктивності в сучасній економіці вже досягається не "кваліфікованою або некваліфікованою" мускульною працею, а знанням. В результаті, вирішальний вплив на продуктивність надають

не робітники, але "працівники знання" (knowledge workers) - менеджери, економісти, фахівці. Базовий  чинник в розвитку сучасної економіки - норма "накопичення мізків", темпи, якими країна "проводить" людей, що володіють освітою, уявою, теоретичною і аналітичною майстерністю.

їй прийшла  концепція продуктивності, що зводить разом всі зусилля, затрачувані на випуск продуктів і послуг. Але навіть і така концепція, будучи великим кроком вперед, залишиться неадекватною, якщо зусилля організації визначаються видами діяльності, вимірними лише у формі зримих, реєстрованих прямих витрат, тобто, згідно їх визначенню, в бухгалтерському обліку.  Є чинники, що надають істотне, якщо не вирішальне, вплив на продуктивність; вони ніколи не зможуть бути виражений реєстрованими цифрами витрат.

Перш  за все існує знання. Коли воно правильно  застосовується - це найпродуктивніший ресурс. Але застосоване невірно, воно

стає  не продуктивнішим ресурсом. Знання працівника  є результатом дуже високих соціальних інвестицій.

Далі, існує  час - найміцніший ресурс. Немає нічого менш продуктивного, ніж простота  дорогого устаткування або високооплачуваних і здатних людей. Але рівно непродуктивним може бути і "втиснення" найпродуктивніших зусиль в період нездібний їх вміщати, - скажімо, спроби працювати у дві зміни на старому або ненадійному устаткуванні або при постійних збоях програмного забезпечення. До речі кажучи, час вищих менеджерів організації є якнайменше відомим якнайменше аналізованим, якнайменше керованим зі всіх чинників продуктивності.

Продуктивність  є також функція асортименту  продуктів (product mix) і балансу між  різними комбінаціями одних і  тих же ресурсів.

Не кожний банк здатний на все, не кожна банківська установа повинна включатися в діяльність яка об'єктивно здається самою  прибутковою. Кожна управлінська команда  банкірів має особливі здібності  і специфічні обмеження. Спроби вийти  за їх межі, ймовірно, приречені на провал безвідносно до того наскільки прибутковим є банк. Тому використовування специфічних здібностей банківської установи і дотримання специфічних обмежень - важливий чинник продуктивності.

Нарешті, продуктивність залежить від організаційної структури і від балансу між різними видами діяльності в банку. Якщо відсутність чіткої організації вимушує керівників банківських підрозділів замість справи втрачати час на спроби з'ясувати що вони повинні робити, то найцінніший і дефіцитний ресурс банку витрачається даремно. Якщо вище керівництво зацікавлено

тільки  в економічній стороні справи, тоді як банк потребує особливій увазі  до маркетингу банку не вистачає продуктивності. Збиток при неувазі до таких чинників буває більше, ніж при зниженні прибутку.

Тому  банківським керівникам необхідно  охоплювати всі чинники, що впливають  на зміну продуктивності діяльності банківської установи. Потрібно поставити  таку мету підвищення продуктивності, при якій всі ці чинники враховувалися  б. Необхідно також розробити спеціальні методи і показники - інструменти для вимірювання впливу вказаних чинників розвитку банківської установи. Потрібні методи і технології, що дозволяють розрізняти продуктивні і нераціональні "невигідні витрати" оцінювати, як впливають на продуктивність використовування часу, асортиментних комбінацій фінансових продуктів і послуг, або комбінацій технологічних банківських процесів, організаційна структура, баланс між різними видами діяльності банку.

Крім  перерахованих, на продуктивність впливають багато чинників в трудовому процесі: контрольовані і неконтрольовані, критично важливі і тривіальні, передбачені і непередбачувані, довгострокові і короткострокові. Управляти продуктивністю значить управляти цими чинниками.

Поняття продуктивності тісно пов'язано з іншими економічними показниками, серед яких в менеджменті особливе значення мають економічність (efficiency) і дієвість (effectiveness). Ці слова на Українську мову  іноді переводять як ефективність і ми користуватимемося цим терміном, маючи на увазі сукупність цих і інших що приводяться нижче чинників.

Численні  теоретичні і практичні дослідження  показують, що в найзагальнішому  вигляді всі можливі критерії ефективності підрозділяються на психологічні і непсихологічні .

До числа  психологічних критеріїв (або змінних) відносяться .

- задоволеність  членів колективу різними аспектами  членства в ньому (наприклад,  відносинами з колегами і керівниками,        умовами праці, заробітною платнею  і т.д.);

- мотивація  членів колективу (йдеться про  їх бажання трудитися і прагненні зберегти членство в колективі);

- авторитет  керівника в колективі;

- самооцінка  колективу (вона торкається цілого  ряду важливих його характеристик  і є якимсь загальним підсумком  успішності 

його  функціонування). 

2. Забезпечення  підприємства ресурсами: матеріально-технічними, трудовими і природними.

   Термін « ресурси» (від французької ressjurce – допоміжний засіб) тлумачиться як засоби, можливості, джерела доходів. Під засобами розуміють прийом, способи дії для досягнення чого-небудь, а також предмет, пристосування (або їх сукупність) ,необхідні для здійснення будь-якої діяльності.

Процесний підхід до класифікації ресурсів базується  на їх групуванні відповідно до основних елементів процесу.  

Види  ресурсів:

- Ресурси  засобів праці ( матеріальні й нематеріальні );

- Ресурси  предметів праці;

- Трудові  ресурси;

- Інформаційні  ресурси;

     Продуктом процесу можуть бути матеріальна  й нематеріальна  продукція, роботи, послуг. До матеріальних предметів праці відносяться, наприклад, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, а матеріальні об’єкти, щодо яких виконуються роботи чи надаються послуги. До предметів праці, які не мають матеріальної форми, можна віднести об’єкти проектування, теоретичних досліджень, а також права користування природними ресурсами тощо.

     За  допомогою знарядь праці відбувається безпосередній вплив на предмети праці, внаслідок якого предмети праці видозмінюються. До матеріальних знарядь праці належать –машини – устаткування – прилади - інструменти та інше. До нематеріальних знарядь праці можна віднести  - програмні продукти – виробничі «ноу-хау» тощо. 

До трудових ресурсів можна ввіднести:- праця  людей полягає у виконанні  трудових функцій, процедур й операцій, специфіка яких залежить від особливостей процесу, та зумовлюється складом і розподілом персоналу підприємства за категоріями, спеціальностями, посадами, рівнем кваліфікації, набутими навичками та досвідом тощо.

Інформаційні  ресурси –це інформація яка є  мірою усунення невизначеності ситуацій щодо стану та взаємозв’язків між  першими трьома основними елементами процесу. Під інформацією розуміють сукупність даних, які мають новизну й корисність.

     Для ефективного функціонування підприємство застосовує взаємопов’язані види діяльності як систему процесів, в яких використовується ресурси та які управляються для уможливлення перетворення входів на виходи. За призначенням і значущістю розрізняють процеси створення цінностей і процеси реалізації стратегічних завдань. До основних елементів, без яких здійснити будь-який процес неможливо, належать предмети праці, засоби праці, праця людей та інформація. Процес ний підхід до кваліфікації ресурсів базується на їх групуванні відповідно до основних елементів процесу. За цією ознакою виділяються ресурси засобів праці ( матеріальні і нематеріальні ), ресурси предметів праці, трудові та інформаційні ресурси. 

     Класифікація  ресурсів за їх належністю до основних елементів процесу використовується при ресурсному забезпеченні підприємства.

Ресурси можна кваліфікувати як економічні, якщо вони забезпечують майбутній економічний ефект підприємства. Це можливо:

• якщо ресурси є грошовими коштами або легко можуть бути перетворені в грошові кошти;
• якщо ресурси є товарами, які передбачаються продати й отримати за них грошові кошти;
• Якщо ресурси будуть використані майбутній діяльності підприємства, яка призведе до надходження грошових коштів.

Економічні  ресурси підприємства називають  активами. Для того, щоб ресурси  вважалися активом, необхідне виконання  двох умов;

• він повинен знаходитися у володінні підприємства
• він повинен мати достовірно визначену вартість у грошовому виразі.

Згідно  з визначенням, наведеним у чинному  законодавстві України, активи –  це ресурси, контрольовані підприємством  в результаті надходження економічних  вигод у майбутньому. Майбутня вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів чи їх еквіваленту на підприємстві.

     Класифікація  ресурсів як активів підприємства використовується при веденні обліку та складанні  звітності. Активи є одним з основних елементів звіту про фінансовий стан підприємства-бухгалтерського.

Економічні  ресурси забезпечують майбутній  економічний ефект підприємству, під якими розуміються надходження  на підприємство грошових коштів. Економічні ресурси відображаються  як активи в бухгалтерському балансі підприємства на певну дату, якщо їх вартість буде достовірно визначена в грошовому виразі. Бухгалтерський баланс включає активи і пасиви(зобов’язання і капітал).пасивами є вимоги різних осіб щодо активів бухгалтерського балансу. Рівність активів і пасивів у балансі є основним бухгалтерським рівнянням. Класифікація ресурсів як активів здійснюється за нормативними розділами і статтями активу балансу. Основною класифікацією є поділ на оборотні й необоротні  оборотними активами є грошові кошти та їх еквівалент, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Всі, активи, що не є оборотними належать до необоротних.      

1.3 Аналіз основних  техніко-економічних  показників діяльності підприємства.

Основу  планів становлять договори, укладені із споживачами    ( покупцями) продукції, робіт, послуг і постачальниками  матеріально технічних ресурсів .

• Матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації України.
• Перелік інформаційних ресурсів у сфері витрат, які становлять комерційну таємницю.

   Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управління, фінансами та іншою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення ( передача, витік ) яких може завдати шкоди його інтересам.

Як ми вже говорили, будь-які банківські організації повинні починати свій бізнес з питань: хто наші покупці; де вони; що

вони  вважають цінністю. Банк, як і будь-який фінансовий інститут, визначається його внеском, тим що він вносить в  суспільне благо, все інше - це зусилля, а не результати. Дохід приходить  від покупця, клієнта, все інше - витрати. Звичайно питання, в чому полягає наш бізнес, задають, коли починаються неприємності. Тоді правильна відповідь може творити дива. Але чекати неприємностей - це, звичайно, безвідповідально. Питання повинне задаватися при народженні будь-якого банку і особливо коли він має намір рости. А головне, питання повинне задаватися на вершині успіху.

Річ у  тому, що успіх, особливо великий успіх, завжди примушує старіти ті самі методи, за допомогою яких він досягнутий. Ситуація

на ринку, у фінансовій сфері різко міняється. Успіх створює власні, абсолютно нові проблеми. Нелегко на вершині успіху запитати себе: в чому полягає наш бізнес? Всі думають, що відповідь настільки очевидна, що не

заслуговує  обговорення.

     Техніко –технологічна база підприємства-система сукупність найактивніших елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції9 виконання робіт, надання послуг), що здійснюється за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.