Шляхи підвищення прибутку та рентабельності підприємства

 

 

 

 

    РЕФЕРАТ

 

 

Курсова робота: 47 стор., 9 табл., 1 рис., 25 літературних джерел.

 

 

Об’єктом роботи – являється ДП “Львівтрансгаз”.

 

 

Мета роботи –полягає в дослідженні показників прибутку та рентабельності

 

підприємства та джерел його формування.

 

 

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв'язані з урахуванням фінансового положення підприємства.

Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці - вирішальній сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтовувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації і ефективності зі всесторонньо розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре відладженим господарським механізмом. В значній мірі необхідні умови для цього створюються ринковою економікою.  Один з чинників підвищення ефективності - вдосконалення структури економіки.

 

 

 

 

 

 

 

ПРИБУТОК, ФІНАНСИ, ОБОРОТНІ КОШТИ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ,    СОБІВАРТІСТЬ, РЕАЛІЗАЦІЯ, ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ,КАПІТАЛ. 
                                                      ЗМІСТ

 

 

ВСТУП                                                                                                                   4                

РОЗДІЛ 1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ДП “ЛЬВІВТРАНСГАЗ”       6          

1.1 Характеристика підприємства                                                                       6        

1.2 Загальна характеристика прибутку та рентабельності                               10

1.3 Методика аналізу використання ОВФ                                                         14

1.4 Методика аналізу використання ОК                                                            15

1.5 Методика проведення факторного аналізу прибутку від реалізації   продукції                                                                                                               16    

1.6 Методика проведення факторного аналізу рентабельності від реалізації   продукції                                                                                                               18   

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ НА ДП “ЛЬВІВТРАНСГАЗ”                                                                                            19     

2.1 Аналіз ОТЕП діяльності ДП “Львівтрансгаз”                                             19    

2.2 Аналіз використання ОФ на ДП “Львівтрансгаз”                                       22    

2.3 Аналіз використання обігових коштів на ДП “Львівтрансгаз”                  26   

2.4 Факторний аналіз прибутку від реалізації природного газу на підприємстві                                                                                                          28 

2.5 Факторний аналіз рентабельності від реалізації газу на підприємстві      31 

РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ  ПІДВИЩЕННЯ  ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ НА ДП “ЛЬВІВТРАНСГАЗ”                                                                                34         

3.1 Напрямки і резерви підвищення прибутку та рентабельності на   підприємстві                                                                                                           34   

3.2 Характеристика резервів підвищення фінансових результатів та          рентабельності підприємства                                                                               37                                                                                                                 

ВИСНОВКИ                                                                                                           42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                            44

ДОДАТКИ                                                                                                              4 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами. Порівняння прибутку з витратами означає рентабельність, або, точніше, норму рентабельності.  Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, сокупність витрат і так далі. Величина показників рентабельності показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Показники рентабельності зазвичай використовуються для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні. Вищими темпами необхідно розвивати галузі, що забезпечують науково-технічний прогрес і успішне рішення соціальних задач, добиватися поліпшення пропорцій між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, галузями агропромислового комплексу. Основою економіки вже довгий час є підприємство.  Розгляд питання здійснювався на прикладі виробничо-комерційної фірми "Львівтрансгаз". По організаційно-правовій формі - це товариство з обмеженою відповідальністю.

Об'єкт роботи —  ДП “Львівтрансгаз”.

Предмет роботи — у сучасних ринкових умовах кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем рентабельності. Рентабельність виступає одним з найважливіших основних показників роботи підприємства.

Мета роботи — аналізувати прибуток та рентабельність підприємства ДП “Львітрансгаз” і знайти рішення підвищення фінансових результатів.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

  • Дослідити прибутковість і рентабельність діяльності підприємства;

 

  • Аналізувати і виявити недоліки у фінансовій діяльності фірми;
  • Знайти шляхи підвищення прибутковості та рентабельності підприємства.

Методи дослідження даної курсової роботи:

    • Аналіз;
    • Узага́льнення;
    • Експеримент;
    • Дедукція;
    • Систематиза́ція.

 

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  ДП “ЛЬВІВТРАНСГАЗ”

 

1.1 Характеристика підприємства.

 

“Львівтрансгаз” є дочірнім підприємством акціонерного товариства “Укргазпром”. Предметом його діяльності є:

  • видобуток та транспортування природного газу;
  • зберігання газу в підземних сховищах;
  • постачання та реалізація природного газу споживачам;
  • розробка, експлуатація газових і газоконденсатних родовищ;
  • виробництво і реалізація стиснутого природного газу, низько октанового бензину та скрапленого газу, як моторного палива для автомобілів;
  • здійснення зовнішньоекономічної діяльності по узгодженню з акціонерним товариством;
  • надання послуг вітчизняним та іноземним фірмам по підземному зберіганню газу;
  • підрядна діяльність;
  • виробництво товарів народного споживання та надання послуг населенню.

Підприємство здійснює свою виробничо-господарську діяльність на території Західної України. Більшість виробничих об’єктів підприємства розташовані на території Львівської, Волинської, тернопільської областей, а також частково Івано-Франківської, Хмельницької, Житомирської областей.

Економіко-географічне розташування регіону для здійснення діяльності ДП “Львівтрансгаз”  є досить вдалим, оскільки забезпечується достатньо високий рівень розвитку соціальної і промислової інфраструктури. Виробничі і соціально-побутові об’єкти ДП знаходяться у добре економічно розвинутих районах України з великою кількістю різнорідних підприємств промисловості, сільського господарства тощо, яким постачається 56,8% реалізованого ДП “Львівтрансгаз” газу. Густа мережа залізниць, автомобільних шляхів і трубопроводів сполучає області з багатьма важливими економічними районами України і сусідніми країнами Східної і Західної Європи.

Здійснюючи виробничо-господарську діяльність переважно у прикордонних областях України ДП “Львівтрансгаз” має сприятливе стратегічне становище для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків з державами Західної Європи, куди транзитом постачається понад 47,5% від загального надходження газу в систему газопроводів. Історично найтісніші зв’язки склалися  підприємства з безпосередньо найближчими сусідами: Польщею, Білорусією, Росією та Туркменистаном, які є основними постачальниками природного газу.

Вироблені газові поклади в Дашаві, Опар, Угерсько і Білче-Валиці, які мають сприятливі геолого-промислові характеристики, розташовані безпосередньо біля головних експортних газопроводів та поблизу країн Західної Європи, дозволили створити на їх базі найбільші на континенті підземні газосховища.

Серед найбільших споживачів газу у ДП “Львівтрансгаз” числяться: Луцький державний підшипниковий завод, Луцький картонно-рубероїдний завод, Шовковий комбінат, Ковельський сільмаш, Ковельбудіндустрія, 4 цукрових заводи, 4 спиртзаводи, “Ватра”, “Оріон” і т.д.

Підприємством надавались послуги по зберіганню газу в підземних сховищах для Польського Гурніцтва Нафтового і Газового в циклах 2005-2006 і 2006-2007 років.

Постачання газу в систему здійснюється по газопроводах Івацевичі-Долина ІІ, ІІІ від ВО “Західтрансгаз” (49%), КЗУ-1,2 від ДП “Київтрансгаз” (42%) і по газопроводу Ду 1400 Б. Волиця-Долина підприємства “Прикарпаттрансгаз” (6%).

Транспортування газу власного видобутку складає 3%. Крім того, з травня 2006 року поступає газ по газопроводу Торток-Долина Ду 1400.

Загальна довжина газопроводів. Які експлуатуються ДП “Львівтрансгаз” станом на 1.01.2008р. складає 5112,123 км, в тому числі:

  • магістральні газопроводи – 3714,408 км;
  • газопроводи-відгалуження – 1397,715 км.

Станом на 1.01.2008 року в ДП “Львівтрансгаз” подачу газу споживачам забезпечували 231 газорозподільні станції, з яких 215 знаходяться на балансі підприємства, слід зазначити, що біля 50 ГРС експлуатуються вже понад 20 років. На ДП “Львівтрансгаз” знаходяться в експлуатації 13 компресорних станцій (23 компресорні цехи), де встановлено 160 газоперекачуючі агрегати загальною потужністю 844,4 тис кВт. Проте для зменшення темпів падіння видобутку на старих родовищах, таких як Свидницькі, Оперське, Тенянське необхідне будівництво нових компресорних станцій.

ДП “Львівтрансгаз” володіє одними з найбільших в Європі підземними сховищами газу (ПСГ). Вони є стабільними екологічно чистими джерелами постачання палива.  Вироблені газові поклади, що на теренах Дашави, Опар, Угерсько і Більге-Волиці мають сприятливі геолого-промислові характеристики, розташовані безпосередньо біля головних експортних газопроводів та поблизу країн Східної Європи. Розміщуються на глибинах від 600 до 1100 м з пластовими тисками від 4 до 10 МПа, загальною кількістю свердловин 610 штук.

Підземні газосховища виконують такі головні функції:

  • регулюють сезонні нерівномірності газопостачання;
  • зменшують капітальні вкладення в магістральні газопроводи і КС;
  • створюють державні запаси газу;
  • підвищують надійність всього газопостачання.

В цілому з підземних сховищ газу ДП “Львівтрансгаз” за 2007 рік відібрано 12168,786 млн. м3, витрати газу на виробничі потреби склали 105,017 млн. м3 і на технологічні операції – 4,361 млн. м3.

Підготовка газу проводиться в сепараторах на ГЗП і УКПП, де, як правило, є двоступенева очистка. На окремих шлейфах свердловин Угерського, Опарського та Хідновицького родовищ є сепаратори біля гирла свердловин. Якість газу в основному відповідає ГОСТу 5682-87 “Гази горючі природні для промислового і комунального призначення”. Промислові газопроводи, шлейфи свердловин та газозбірні пункти таких родовищ як Свидницькі, Рудківське, Угерське повністю амортизувались і потрібна їх реконструкція із заміною труб, обладнання і арматури.

Зараз на ДП “Львівтрансгаз” проводиться нарощування парку ПЕОМ як в апараті управління, так і на структурних підрозділах (виробнича структура показана на рис.1). Велика робота проводиться по комплектації обчислювальної техніки засобами модемного зв’язку, встановлено систему електронної пошти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1 – Виробнича структура ДП “Львівтрансгаз” станом на 1.01.2008р.

 

1.2 Загальна характеристика прибутку та рентабельності.

 

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від виробничо-господарської діяльності (від реалізації продукції чи послуг, позареалізаційних операцій та ін.) після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат та втрат на оплату праці. Тому аналіз показників прибутку дає повне уявлення про порядок формування прибутку підприємства.

На балансовий прибуток впливають наступні фактори:

  • прибуток від реалізації продукції;
  • позареалізаційний прибуток (збитки);
  • прибуток від реалізації продукції.

Прибуток від реалізації товарної продукції – це основна частина балансового прибутку підприємства. Це пов’язано з тим, що виробництво і продаж товарної продукції є головною задачею підприємства і основною його діяльністю.

Прибуток від іншої реалізації включає в себе результати від реалізації основних фондів, нематеріальних активів і матеріальних цінностей, від здачі окремого майна в оренду і т.д.

Позареалізаційний прибуток найчастіше є результатом порушень договірних відносин зі сторони пов’язаних з ним підприємств і організацій. Він включає в себе: поступлення списаних безнадійних боргів, проценти банку, отримані штрафні санкції, фінансові результати від ліквідації ОФ, індексація авансів по капітальному будівництву, дивіденди, безкоштовно отримані основні засоби, обладнання, різниця в цінах по придбанню обладнання, оприбутковані безкоштовно отримані матеріальні цінності та основні засоби, т.д.

Позареалізаційні збитки включають в себе збитки від стихійних лих, списання боргів через скорочення строків закової давності, затрати від спивання боргів і дебіторської заборгованості, від спивання інших безнадійних боргів, збитки від ліквідації не повністю амортизованих ОФ і т.д.

Наявність різного роду збитків потребує специфічного підходу до їх аналізу.

На підприємстві визначається також розрахунковий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядження підприємства). Величина розрахункового прибутку встановлюється за формулою:

  ,                                                                   (1.1)

де Кт – плата по процентах за кредит, грн., Песо – внески у вищестоячу організацію, грн., Пвб – внески в бюджет, грн.

Потрібно зазначити, що збільшення величини прибутку не відображає підвищення ефективності виробництва, так як абсолютна його величина і приріст залежать від розміру застосовуваних виробничих засобів (ОФ і оборотних коштів).

Балансовий прибуток визначається за формулою:

,                                                                              (1.2)

де Преал – прибуток від реалізації продукції, грн., Пін – прибуток від іншої реалізації, грн., Пп. – позареалізаційний прибуток, грн.

Прибуток від реалізації товарної продукції можна визначити за формулою:

,                                                                                  (1.3)

де Ц – ціна 1000 м3 транспортованого газу, грн., С – собівартість 1000 м3 природного газу, грн., Q – об’єм реалізованого природного газу, грн. (м3).

Для характеристики економічності та ефективності виробництва важливо враховувати не тільки розмір і приріст прибутку, але й рівень рентабельності, тобто знати скільки прибутку отримано на кожну гривну виробничих фондів.

Розрізняють наступні види рентабельності:

  • балансова рентабельність;
  • розрахункова рентабельність;
  • рентабельність по собівартості окремого виду продукції.

Рівень балансової рентабельності Рб визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

 ФОВФ і нормованих оборотних коштів Осер:

.                                                                           (1.4)

Саме тому при аналізі рівня рентабельності необхідного особливу увагу прибілити впливу на неї вище вказаних факторів (ФОВФ і Осер). Для цього можна використати рівень ланцюгових підстановок.

Рентабельність по собівартості окремого виду продукції є показником ефективності затрачених засобів підприємства, тобто засобів, які увійшли в собівартість транспортування газу у вигляді матеріалів, амортизації і заробітної плати. Визначається цей показник за формулою:

,                                                                                            (1.5)

де Преал – прибуток від реалізації товарної продукції, грн., С – собівартість реалізованого природного газу, грн.

В показнику рентабельності знаходять відображення основні фактори, що обумовлюють покращення використання ОФ, оборотних засобів, зниження собівартості продукції. Тому забезпечення високого рівня рентабельності господарської діяльності є важливою задачею підприємства.

Джерелами аналізу прибутку та рентабельності є наступні документи:

  1. планові документи;
  2. звітна та облікова документація:
      • для аналізу балансового прибутку використовується форма №22 “Про результати виробничо-господарської діяльності підприємства”;
      • для аналізу прибутку від реалізацій продукцій форма №12 річного звіту, розділ А;
      • для аналізу прибутку від іншої реалізації та позареалізаційних результатів форма №12, розділ Б та форма №22 річного звіту.

Для аналізу рентабельності, крім вище вказаних форм, використовуються дані додатку до форми №6 “Довідка про рентабельність найважливіших видів продукції” і бухгалтерський баланс.

Для аналізу прибутку підприємства необхідним є проведення аналізу розподілу його суми. Як правило, кожне підприємство після сплати відрахувань у державний бюджет, процентів за кредит, орендної плати одержує в своє розпорядження певну суму – розрахунковий прибуток. За допомогою розрахункового прибутку можна визначити розрахункову рентабельність:

.                                                                          (1.6)

За рахунок розрахункового прибутку підприємства створюють стимулюючі фонди: фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення, фонд розвитку та вдосконалення виробництва. Величина цих фондів визначається згідно з показниками господарської діяльності підприємства, а також нормативних відрахувань в централізовані фонди, які встановлюються вищестоячою організацією.

Кошти фондів споживання і соціального розвитку використовуються по напрямках та згідно кошторисів, за згодою профспілкових комітетів. Невикористані залишки цих фондів переходять на наступний рік і вилученню не підлягають.

У відповідності із задачами вдосконалення економічного стимулювання на сучасному етапі розвитку господарського механізму, важливим етапом аналізу ефективності утворення і використання фондів економічного стимулювання на підприємстві є визначення обґрунтованих на підприємстві фондоутворюючих факторів, основних принципів утворення нормативів.

Суму прибутку, яка залишилась після відрахування у всі фонди, може використати підприємство для своїх цілей (можлива виплата премій або закупка нових ОФ).

Використовуючи показники прибутку та рентабельності, колективи стають зацікавленими у збільшенні прибутку підприємства, оскільки від його величини залежать фонди економічного стимулювання.

 

 

1.3 Методика аналізу використання основних виробничих фондів.

 

Для розрахунку та аналізу прибутку  рентабельності слід приділити особливу увагу основним виробничим фондам підприємства.

Показники використання основних виробничих фондів в галузі транспортування газу, методологія їх побудови базуються на загальних методологічних принципах формування цих показників у народному господарстві з врахуванням специфіки галузі. Для нас достатньо розглянути узагальнюючі показники – фондовіддачі,  фондоємність. Які характеризують загальну результативність сукупності основних фондів.

В залежності від способу вираження обсягу продукції розрізняють два методи вимірювання фондовіддачі, а отже і фондоємності.

Абсолютне значення фондовіддачі визначається як відношення вартості продукції до вартості основних виробничих фондів:

,                                                                                            (1.7)

де Фв – фондовіддача, Q – вартість товарного газу (грн.), Фон – вартість основних виробничих фондів (грн.).

Вирахуваний таким чином показник фондовіддачі відображає випуск валової продукції в грн. (у вартісному виродженні) на 1 грн. основних фондів.

На магістральному транспорті газу натуральні показники фондовіддачі визначаються відношенням обсягу транспортованого газу або обсягу транспортної роботи до середньорічної вартості основних фондів:

                                                                                             (1.8)

або

,                                                                                            (1.9)

де Тр – обсяг виконаної газопроводами товарно-транспортної роботи.

Показник Q приймають по надходженню газу в газопровід, тобто з урахуванням витрат газу на власні потреби, а також його втрат.

Показник Тр на ДП “Львівтрансгаз” не вираховується.

Показнику фондовіддачі у вартісному вираженні притаманні серйозні неточності, які випливають з недоліків ціноутворення. З іншого боку, натуральний метод визначення фондовіддачі при всіх його позитивних сторонах (простота і зрозумілість) слабо враховує роботу всього комплексу допоміжного виробництва.

Тому доцільно провести аналіз фондовіддачі як у вартісному, так і в натуральному вираженні.

Як вже було згадано вище, рівень фондоємності визначається також як в натуральному, так і у вартісному вираженні. Значення фондоємності визначається як відношення вартості основних виробничих фондів до вартості продукції:

,                                                                                     (1.10)

Таким чином, показник фондоємності відображає кількість основних виробничих фондів, що приходиться на одиницю виробленої (реалізованої) продукції.

Джерелом для розрахунку і аналізу показників основних виробничих фондів є форма №11-ОФ (річна) “Звіт про наявність та рух ОФ. Амортизаційні відрахування”.

 

1.4 Методика аналізу використання оборотних коштів.

 

На рівень прибутку та рентабельності значний вплив мають оборотні кошти. При проведенні аналізу використання оборотних коштів необхідно розрахувати швидкість обертання оборотних коштів, тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження оборотних коштів. При цьому в склад оборотних коштів треба включити перехідні залишки незавершеного виробництва, сировини. Матеріалів, запасних частин та інструментів.

Швидкість обертання оборотних коштів визначається за формулою:

,                                                                                           (1.11)

де Осер – середній залишок оборотних коштів, грн., Q – об’єм реалізованого природного газу, грн.

Коефіцієнт обертання оборотних коштів показує кількість обертів, які здійснюють оборотні кошти за певний період. Ріст значення цього показника є позитивним фактором в діяльності підприємства.

Тривалість одного обороту рівна:

,                                                                                  (1.12)

де Д – тривалість періоду, дні (356).

Тривалість одного обороту характеризує час проходження оборотними коштами окремих стадій виробництва і обігу, причому задачею підприємства є наближення Т до мінімуму.

Коефіцієнт завантаженості оборотних коштів:

 

[грн/грн];                                                                    (1.13)

Кз показує величину оборотних коштів, що припадає на 1 грн. реалізованої продукції. Його зменшення означає зменшення матеріаломісткості продукції.

 

 

1.5 Методика проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції.

 

На магістральних підприємствах на величину прибутку від реалізації природного газу впливають три фактори:

  1. ціна 1000 м3 природного газу;
  2. собівартість 1000 м3 природного газу;
  3. об’єм реалізованого природного газу.

Взаємозв’язок між цими факторами можна представити у вигляді такої залежності:

,                                                                           (1.15)

де Ц – ціна 1000 м3 природного газу, С – собівартість 1000 м3 природного газу, Qреал  – об’єм реалізованого природного газу, Преал – прибуток від реалізації.

Поступово включаючи у вище наведену формулу зміну якісних, а потім кількісних факторів (при стабільному значенні решти), визначимо зміну величини прибутку:

1. За рахунок зміни  ціни:

,                                         (1.16)

де Ц1, Ц2 – ціна 1000 м3 газу відповідно у даному попередньому році;

С1, С0 – собівартість 1000 м3 газу відповідно у даному і попередньому році;

Q1, Q0 – об’єм реалізованого газу відповідно в даному і попередньому році.

2. За рахунок зміни  собівартості:

                                            (1.17)

3. За рахунок зміни  об’єму реалізованого природного  газу:

                                                                      (1.18)

загальна зміна величини прибутку:

                                                                              (1.20)

 

1.6 Методика проведення факторного аналізу рентабельності від реалізації продукції.

 

Н величину рентабельності від реалізації продукції природного газу впливають такі фактори :

    • прибуток від реалізації газу;
    • собівартість реалізованої продукції.

Взаємозв’язок між цими факторами можна представити у вигляді залежності:

                                                                                            (1.21)

Поступово включаючи вплив спочатку якісних, а потім кількісних факторів на величину рентабельності визначаємо її зміну:

1. За рахунок зміни  прибутку:

                                                                                  (1.22)

де Преал1, Преал0 – прибуток від реалізації природного газу відповідно у даному і попередньому роках, С1,С0 – собівартість реалізованої продукції

відповідно у даному і попередньому роках.

2. За рахунок зміни собівартості:

 

                                                             (1.23)     

Загальна зміна величини рентабельності:

ΔR = R1 – R0 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ НА ДП “ЛЬВІВТРАНСГАЗ”.

 

 

2.1 Аналіз ОТЕП діяльності ДП “Львівтрансгаз”.

 

Для аналізу господарської діяльності ДП “Львівтрансгаз” в динаміці за 3 роки (2005 – 2007 рр.) обрані такі показники: