Шляхи передачі англійських юридичних термінів на українську мову

ЗМІСТ 

ВСТУП 

У словниковому складі мови велике місце належить термінологічній  лексиці, кількість якої весь час  помітно зростає. До термінологічної  лексики належать усі слова, що об'єднуються в мові під загальною назвою терміни. Терміном називається спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання — науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва, юриспруденції тощо.

У зв’язку з постійним  розвитком сучасної української  мови з’являється все більше і  більше термінів, не тільки технічних  і наукових, а й економічних  і юридичних.

Тема  дослідження - з'ясування особливостей перекладу юридичних термінів з англійської мови українською. Тема актуальна з огляду на низку проблем, що витікають з неї. Насамперед це розгляд специфіки навчального технічного перекладу, який передбачає спеціальної літератури з різних галузей науки та техніки, а також спеціальних газетних, журнальних статей з техніко - економічних, правових питань, переклад технічної документації, правових документів, актів, законів тощо.

Мета  дослідження – дослідити особливості передачі англійських юридичних термінів українською мовою.

Предмет дослідження – особливості передачі англійських юридичних термінів на українську мову.

Об’єкт  дослідження – юридичні термінологія, що використовується при складанні правових законів, актів, при ведені судового діла.

Існує багато дослідницьких  робіт стосовно перекладу технічної  та наукової термінології, але недостатньо  розкрито проблему перекладу специфічної  термінології, зокрема правової, не розроблено систему правил, які могли  б допомогти при перекладі  специфічної юридичної термінології, недостатньо висвітлено питання  послідовності роботи над текстом  під година перекладу юридичного характеру. У цьому полягає новизна даної дослідницької роботи.

Актуальність теми пов'язана з розробкою методичних рекомендацій та вказівок щодо поліпшення розумів праці перекладача, який здійснює переклад юридичного тексту з англійської мови українською або навпаки, причому текст має специфічну юридичну термінологію, низку усталених слів, словосполучень, притаманних саме правовим текстам. Переклад тексту з дотриманням стильових ознак законодавчого характеру є також однією з найважливіших проблем, що витікають у процесі перекладу тексту.

Практична цінність роботи пов'язана із формуванням навичок роботи зі словниками, причому не лише загальними, але й спеціальними, довідниками, посібниками, законодавчими документами. А також навички перекладу юридичних звітів, правових законів та судових справ.

Теоретична  значущість даної курсової роботи полягає у повному аналізі способів передачі англійських юридичних термінів на українську мову. А також у визначенні загального поняття «термін» та його ролі в науковому (в даному випадку юридичному) тексті.

розділ 1. Загальна термінологія 

1.1. Термінологічна лексика  – поняття та  функції 

Термін - емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів. Передача англійських  термінів на українську мову вимагає  знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською  мовою і знання термінології рідною мовою. При передачі науково-технічної  та юридичної літератури з англійської  мови на українську важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова. [12]

Якщо слово вживається як термін у системі іншої спеціальної  галузі знань, то в ній воно теж  однозначне, семантично чітко відмежоване від тих його значень, що виявляються в позатермінологічному функціонуванні, а також і в термінологічному, але в іншій галузі знань.

Таким чином, термін являє  собою слово, що характеризується не лише стильовою співвіднесеністю, а  й певною замкненістю в системі  лексики на означення понять якоїсь окресленої галузі знань.[22]

Нерозривний зв'язок юридичних понять і відповідних  їм термінів виявляється в тім, що упорядкування правової термінології неможливо без досить глибокої наукової розробки юридичних понять, їхнього  логічного аналізу і точного  визначення. Якщо юридичні поняття  визначені недостатньо ясно, про  точну, зроблену термінологію не може бути і мови. Як відзначав академік В.В. Виноградов, усякі "спроби упорядкування  термінів без попереднього аналізу  понять, що ними виражаються, залишаються  безрезультатними". [8]

Отже, юридичний термін буває і багатозначним, хоча одним  з вимог до терміна є саме його однозначність, адже законодавець повинний дати юридичному термінові одне-єдине  визначення, включаючи в нього  всі істотні з його погляду  ознаки, тобто такі, котрі носять регулюючий характер, мають правове  значення. Наявність у терміна  декількох різних законодавчих дефініцій  веде до нечіткості, розпливчастості  правового регулювання, породжує непорозуміння  і помилки, як правило, з боку тих, на кого поширюється дія законодавчого  акта. Однак визначення правового  поняття в законі дуже важливо  і з нормативної сторони. Орган  або особа, що застосовують або виконують  правове розпорядження, не можуть трактувати дане законодавцем поняття інакше, чим це сформульовано в нормативному акті. Нормативні дефініції - норми  особливого роду, що включаються органічно  в механізм правового регулювання, що визначають його загальні основи, організаційні  передумови. [17] 

1.2. Розвиток юридичної  лінгвістики в  Україні 

Для розвитку наукової думки наприкінці ХХ - початку ХХІ  в. характерними є не тільки процеси  диференціації, але й інтеграції наук, унаслідок чого на стику окремих  галузей виникають нові науки, як, наприклад, математична логіка, хімічна  фізика, економічна геологія, військова  географія, технічна естетика й ін. Сказане повною мірою стосується і юридичної науки. Так, наприклад, на стику юридичної і психологічної  галузей виникла юридична психологія, юридична і філософська - філософія  права, юридична і соціологічна - юридична соціологія, юридична і філологічна - юридична лінгвістика.

Якщо юридична соціологія і філософія права одержали, як говориться, загальне визнання і навіть включені Вищою атестаційною комісією України в перелік наукових спеціальностей, по яких проводиться захист дисертацій на отримання вченого ступеня  доктора і кандидата наук, то юридична соціологія і юридична лінгвістика - тільки на шляху визнання.

Відомо, що будь-яка  нова наука виникає тоді, коли накопичується  достатня кількість спеціальних  наукових праць по даній проблематиці. Проведений нами аналіз свідчить, що у  вітчизняній і закордонній науці  чимало зроблено в області рішення  проблем, зв'язаних з лінгвістичним  забезпеченням розвитку правознавчої науки й удосконаленням законодавчої і юридичної практики, свідченням чого є численні роботи, опубліковані як в Україні, так і за її межами.

Спробуємо простежити етапи становлення юридичної  лінгвістики як окремої науки  в Україні. Перші роботи, що умовно можна об'єднати під рубриками "Правові  проблеми мови" і "Язикові проблеми права", почали регулярно з'являтися на сторінках авторитетних юридичних  видань тільки шість-сім років тому.

Трохи пізніше в  Україні з'являються і дисертаційні роботи з юридичної лінгвістики. Першою ластівкою була кандидатська дисертація З.А. Тростюк "Понятійний апарат Особливої частини Кримінального  кодексу України", захищена в спеціалізованій  ученій раді при Київському національному  університеті ім. Тараса Шевченко за фахом 12.00.08 - "карне право і кримінологія; кримінально-виконавче право" у  червні 2000 р. [Тростюк, 2000]. У жовтні цього  ж року в спеціалізованій ученій раді при Одеській національній юридичній  академії захищається кандидатська дисертація С.П. Кравченко "Мова як фактор правотворчості і законотворчості" за фахом 12.00.01 - "теорія й історія  держави і права; історія політичних і правових навчань" [Кравченко, 2000]. Потім у листопаду 2002 р. спеціалізована вчена рада при Національній академії внутрішніх справ України розглядає  кандидатську дисертацію В.Я. Радецкої "Мова науки криміналістики" (спеціальність 12.00.08 - "карний процес і криміналістика; судова експертиза") [Радецька, 2002].

На початку 2003 р. побачила світло перша в Україні монографія по юридичній лінгвістиці "Понятійний апарат Особливої частини Кримінального  кодексу України" З.А. Тростюк [Тростюк, 2003]. У передмові до цієї роботи доктор юридичних наук професор В.А. Навроцький пише: «Проблеми, зв'язані з термінологією  законодавства, відносяться до тих, актуальність яких безсумнівна. Адже від  їхнього правильного рішення  залежить не тільки дозвіл теоретичних  дилем, але і рішення питань правозастосування - долі конкретних людей. Визначальної є роль дослідження термінологічних  проблем для теорії і практики карного права. Саме в цій галузі ціна слова, іноді навіть букви або  розділового знака надзвичайно  висока» [Навроцький, 2003, с. 3-4].

Кілька місяців  потому з'являється й оригінальна  робота В.Н. Демченко "Органічна і  неорганічна українська мова", де в діахронному і синхронному  плані аналізуються природні і штучні риси юридичного субстиля української  мови [Демченко, 2003].

Продовженням роботи з узагальнення творчих досягнень  вчених в області юридичної лінгвістики  є і складений нами тематичний бібліографічний довідник, у якому  нараховується понад 500 позицій. Відзначимо, що цей перелік є далеко не повним, адже через об'єктивні і суб'єктивні  обставини в нього не ввійшов  ряд робіт, опублікованих за межами України [Прадід, 2003].

Дехто з наших опонентів  дорікає в "вторгненні" учених-мовознавців "у сферу впливу" вчених-юристів  і навпаки, хоча в цьому ми не вбачаємо нічого надприродного. Подібні процеси, як відзначалося вище, є типовими для  розвитку науки наприкінці ХХ - початку  ХХІ в. у цілому. Підтвердженням цього  стали роботи українських учених, юристів і лінгвістів, З.А. Тростюк  і Н.В. Артикуци, С.П. Кравченко й  А.С. Токарської, В.Я. Радецької і  О.Ф. Юрчук і ін.

Таким чином, можна  констатувати той факт, що потреба  і підстави, що не менш важливо, у  виділенні юридичної лінгвістики  як самостійної спеціальності є.

Отже, в недалекому майбутньому юридична лінгвістика  займе своє гідне місце й у  переліку спеціальностей, по яких проводиться  захист докторських і кандидатських  дисертацій, і серед навчальних дисциплін, що вивчаються у вищих юридичних  навчальних закладах як в Україні, так  і за її межами.[21]

1.3. Види та класифікація  юридичних термінів 

Існують деякі особливості  юридичного тексту, що ведуть до труднощів, що виникають у процесі його семантичної  інтерпретації.

Енциклопедичний юридичний  словник у словниковій статті "Юридична техніка" зупиняється  і на понятті юридичного терміна  як елемента юридичної техніки і  визначає юридичні терміни в такий  спосіб "словесні позначення державно-правових понять, за допомогою яких виражається  і закріплюється зміст нормативно-правових розпоряджень держави". Навряд чи можна  погодитися з тим, що це визначення саме по собі точно, тому що немає сумніву, що поняття споживач або доброволець  є правовими, але навряд чи їхній  можна назвати державними. Чи варто  вважати, що "нормативно-правові  розпорядження держави" - це просто правові акти (закони, постанови, розпорядження, укази і т.п.), класифікаційні в  залежності від їхнього державного органа, що видав?

Відповідно до положень Енциклопедичного юридичного словника юридичні терміни поділяються на три різновиди по ознаці "зрозумілості" тієї або іншої частини населення:

1. загальнозначущі  терміни характеризуються тим,  що вони вживаються в повсякденному  змісті і зрозумілі усім, до  цієї групи термінів відносяться,  наприклад: біженець, свідок, працівник; accomplice, accreditation.

2. спеціальні юридичні  терміни володіють особливим  правовим змістом, (і, видимо, зрозумілі  далеко не всім, а лише фахівцям  в області права), наприклад: необхідна  оборона, задоволення позову; coerced acquiescence, to retaliate accusation.

3. спеціально-технічні  терміни відбивають область спеціальних  знань - техніки, економіки, медицини  і т.д. (видимо, ці терміни повинні  бути зрозумілі юристові, що є  ще і фахівцем в іншій області)  наприклад: недоброякісна продукція,  правила техніки безпеки, non-patentable, nuclear-free. [29]

Термінів, що мають  відповідники у загальновживаній лексиці (пор. загальновживані слова довгота, додаток, рівняння, уявлення і терміни — географічний довгота, граматичний додаток, математичний рівняння, психологічний уявлення тощо), в сучасній мові відносно небагато. Основна функція термінологічної лексики номінативна, терміни називають спеціальні поняття з різних галузей людських знань. У цій функції вони завжди виступають у науковому, публіцистичному, професійно-виробничому й діловому стилях. Проте термінологічні слова можуть вживатися й поза цими стилями, їх досить часто використовують і в мові сучасної художньої літератури, в якій вони, крім свого прямого номінативного значення, набувають і додаткових значень, а також експресивного чи емоційного забарвлення.

У мові художньої літератури терміни можуть втрачати «свою стилістичну  замкненість», а використання термінологічних  слів «у ролі складових елементів  тропів і художніх образів» зумовлює часткову чи й повну їх семантичну детермінологізацію.[11]

У зв'язку з появою нових галузей права, відкриття  нових явищ виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, загальнотехнічної  галузевої і вузькоспеціальної  термінології: загальнонаукові і  загальнотехнічні терміни - це терміни, які вживаються в декількох галузях  науки і техніки.

Галузеві терміни - це терміни, які вживаються лише в  одній галузі знань. Наприклад: правові  норми, прийнятий закон, nugatory.

Вузькоспеціальні  терміни - це терміни, які характерні для спеціальності даної галузі. Наприклад: позов, нунціатура, chaplain, charge-sheet. [20]

В умовах, коли потрібно давати назви новим і новим  явищам та поняттям, багато загальновживаних слів набувають визначену специфіку.

Відбувається спеціалізація  їх значення при передачі термінів на іншу мову і уніфікація перекладних  еквівалентів.

Інколи в текстах  зустрічаються слова і словосполучення, які відносяться до різних функціональних систем, тобто різних галузей.

Термін може бути утвореним  на основі рідної мови або запозиченим  як із нейтрального термінологічного банку (міжнародні греко-латинські  терміноелементи), так і із іншої  мови, він повинен відображати  ознаки даного поняття; значення терміну  для спеціаліста рівняється значенню поняття.

Усі терміни по своїй  будові поділяються на:

1. прості, які складаються  із одного слова: punish - наказати;

2. складні, які складаються  з двох слів і пишуться разом  або через дефіс: the High Court – Високий  суд;

3. терміни-словосполучення,  які складаються із декількох  компонентів: specific performance – реальне  виконання. [16]

Оскільки серед  юридичних термінів переважають  в основному терміни-словосполучення, то вони й являються основною проблемою  при перекладі юридичного тектсу.

Найважливішою ознакою  терміну-словосполучення є його відтворюваність у професійній  сфері вживання для вираження  конкретного спеціального поняття. Складений термін буде стійким лише для певної системи зрозуміти. За межами конкретної термінологічної системи таке словосполучення не буде стійким і не сприйматиметься як зв'язана мовна одиниця. Отже, за кожним складеним терміном (терміном-словосполученням) стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття[15]. Термінологія для терміна є тім полем, яку дає йому точність і однозначність, і за межами якого слово втрачає ознаки терміна.

Особливістю синтаксичної структури складеного терміна є  ті, що за зв'язаністю елементів їх можна  вважати вільними (бо його компоненти зберігають своє пряме значення) і  одночасно - закритими (бо при довільному включенні до їх складу інших слів, вони втрачають свою термінологічність) [Скороходько 1974]. Порівняймо: слідча таємниця й важлива слідча таємниця

судова експертиза і ретельна судова експертиза.

У межах юридичної  термінології виділяється значний  відсоток термінів, утворених синтаксичним способом. За кількістю компонентів  можна виділити 1) двокомпонентні; 2) трикомпонентні: 3) полікомпонентні.

Найбільш поширеними в юридичній термінології є такі синтаксичні типи:

І. Двокомпонентні:

1. "прикметник -+- іменник  у Н. в. однини":

Приклади: юридична практика, кримінальне судочинство, авторське  право, фізична особа. умисне вбивство, цивільний позивач, правова допомога, юридичний факт. досудове слідство, повторний злочин, прямий умисел, дитяча злочинність, смертна кара, умовне звільнення, виправні роботи, nonprejudicial character, law charge.

2. "прикметник + іменник  у Н.в. множини":

Приклади: кримінальні  діяння, речові докази, противоправні  дії. умисні дії, правоохоронні органи, дисциплінарні провини, правові  інститути, загальні суди, тяжкі злочини, слідчі дії, port charges.

3. "іменник у  Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника":

Приклади: орган дізнання, місіце подій, вчинення злочину, суб 'єкти правовідносин, вирок суду, розірвання шлюбу, склад злочину, відчужувач майна, нападання арешту, право власності, присікання хуліганства, позбавлення  волі. касація вироку, санкція прокурора, сліди злочину, adult charge, accommodation of dispute.

4. "іменник у  Н.в. + іменниково-прийменникова конструкція":

Приклади: тримання під  вартою, передача під нагляд, пенсія по старості, вбивство на замовлення, недонесення  про злочин, кодекс про карі, готування  до вбивства, доведення до самогубства, to escalate accusation.

П. Трикомпонентні синтаксичні  типи:

1. "прикметник + прикметник + іменник":

Приклади: загальнодержавне адвокатське об'єднання, невольові  юридичні факти, організоване злочинне формування, міжнародна судова процедура, підзаконні нормативно-правові акти, загальний трудовий стаж, тяжке тілесне  ушкодження, judge’s finish charge.

2. "іменник у  Н.в. + прикметник + іменник у Р.в.":

Приклади: суд присяжних  засідателів, право промислової  власності, притягнення до кримінальної справи, вік кримінальної бідповіоальності, порушення кримінальної справи, подовження апеляційного терміну, одержання незаконної винагороди, застосування вогнепальної зброї, notice of witnesses, charge of crime.

3. "прикметник -+- іменник  у Н.в. + іменник у Р.в.":

Приклади: спільна  власність подружжя, фактичний рецидив  злочинів, позитивна поведінка потерпілих, судовий захист честі, достоїнства; законодавчі норми права, об'єктивне  ставлення в провину, суб'єктивна  сторона злочину, зворотня чинність закону, законна чинність вироку, закінчений замах на злочин, дійсний радник юстиції.

4. "іменник у  Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у  Р.в.":

Приклади: огляд місця  подій, право власності громадян, оскарження рішення суду, презумпція провини боржника, заподіяння шкоди  здоров'ю, закінчення рядок давності, відстрочка виконання вироку.

5. "іменник у  Н.в. + іменник у З.в. + іменник у  Р.в.":

Приклади: право на відшкодування витрат, право на волю слова, пенсія за вислугу років, right of copyrighting.

6. "прислівник -+- прикметник + іменник у Н.в.":

Приклади: особливо небезпечний  рецидивіст, суспільне небезпечні діяння, особливо злісне хуліганство, особливо небезпечний злочин, chance-medley.

III. Полікомпонентні  терміни можуть включати чотири, п'ять, шість і більше одиниць.

Приклади: добровільна  відмова від вчинення замаху на злочин; спроба застосування вогнепальної зброї; слідчий в особливо важливих справах; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; умисне вбивство з хуліганських мотивів; небезпечні для життя тілесні ушкодження, to acknowledge recognizance in false name, acquisition by discovery and occupation.[13]

Серед багатокомпонентних юридичних термінів особливе місце  посідають синтаксичні моделі предикативного типу: норми права, що надають повноваження; норми права, що зобов'язують; злочин, скоєний через необережність; злочин, скоєний умисне; громадяни, що мають  обмежену дієздатність; умисне убивство жінки, яка завідомо для винного  була в стані вагітності; умисне вбивство, вчинене з особливою  жорстокістю; умисне вбивство, вчинене  в стані сильного щиросердечного хвилювання.[6]

Терміни об'єднуються  в термінологічні системи, які виражають  поняття однієї галузі.

У кожній термінологічній  системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів або до класу  процесів, властивостей і т.д.

Основна кількість  термінів утворилась за рахунок загальновживаних слів, взаємного проникнення із різних галузей техніки, запозичень із міжнародної  лексики за словотвірними моделями, які характерні для сучасної англійської  мови.

Окремі терміни  утворюють термінолексику як складову частину загального складу мовної лексики. Якщо терміни об’єднуються одним  фахом або ділянкою науки, то вони складають номенклатуру – певну  системну схему, що криється за називанням понять. Точки зору на те, чи система  найменувань взагалі необхідна, що вона має означати і які терміни  охоплювати, досить різні – від  тих, що схиляються до будь-яких імен, взятих принагідно, до тих, які потребують описових, належним чином відокремлених  і фонетично відповідних термінів. До термінів часом відносять етикетки, прості цифрові стандарти і номенклатурні  скорочення – власне, їх нікуди більше віднести. Вітаміни, наприклад, спочатку позначались літерою і цифрою: останнім часом перевага надається  словам.

Не у всіх наукових сферах висуваються однакові вимоги до номенклатури, бо кожна ділянка  науки має властиві їй потреби. Вимоги конкретних наук, що мають справу з  реальними речами, відрізняються, скажімо, від вимог суспільних наук. Для однієї галузі науки досить родо-видової класифікації; в інших потрібно розрізняти причини, процеси, процедури, ефекти, деталі.[11]

Вимоги до терміну  такі:

1. Термін має бути  по можливості коротким і точним. Вдалий термін – не лише  етикетка; він повинен чітко і  повністю подавати характеристики  поняття. Не всі терміни подають  опис структури, аномалії, процесу  чи функції, але взагалі кожний  термін має короткі вказівні  чи описові характеристики.

2. Специфічність. Ця  ознака – дуже бажана якість  для терміна у кожній галузі  науки. В ідеалі термінологічне  найменування повинне бути однозначним  у межах окремої галузевої  термінології і не мати синонімів.

Від терміна також  вимагають, щоб він не мав емоційно-експресивного  забарвлення, був цілеспрямованим  на об’єкт у системі або ряді та відповідав словотворчим закономірностям  мови. Разом від терміна вимагається, щоб він служив ґрунтом для  утворення деривативів, але лише у межах своєї системи.

Сукупність перелічених  ознак, як показує практика, існує  лише в ідеалі для невеликої кількості  термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує  у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов’язані з  перекладом термінології. [20]

 
Лінгвокультурні фактори передачі юридичного тексту

Розгляд факторів передачі будь-якого тексту в умовах міжкультурної  комунікації будується з урахуванням  основних особливостей мовної культури, типу і механізму соціального  кодування рідної (української) і  іноземної (англійської) мов. Такий  підхід дозволяє виявити нову точку  зору на рішення практичних задач, зв'язаних із проблемами перекладу, наприклад, юридичного тексту. Чільну роль у цьому зв'язку грає не тільки володіння соціальними  знаннями правових норм, юридичної  термінології, судово-процесуальних  систем, але й особистісні якості перекладача, тому що передача будь-якого  тексту припускає взаємодію суверенних національних мов, і, відповідно, культурних концептів. Для досягнення адекватної передачі тексту необхідно володіти специфікою образів і зв'язаних з  ними програм діяльності тих типів  культур, між якими ведеться комунікація.