Шляхи поліпшення екологічного стану на планеті Земля
Наказ міністерства освіти і науки,
(у редакції наказу Міністерств
Форма № Н-6.01
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економіки
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Основи екології та економіка природокористування»
на тему: «Шляхи поліпшення екологічного стану на планеті Земля»
Студента І курсу 1 групи
напрям підготовки: 6.030504
Економіка підприємства
Сухарь К.В.
Керівник ас. Левіщенко О.С.
Національна шкала _________
Кількість балів: ________
Оцінка: ECTS __________
Члени комісії ____________ _________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ _________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ _________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
м. Київ – 2014 рік
Зміст
Вступ.........................
Розділ 1. Екологія як наука, її предмет
і завдання......................
- Поняття, завдання та об’єкти екології......................
.............................. ....4 - Втручання людини в стійку екологічну
систему.......................
................7
Розділ 2. Сучасні екологічні проблеми, що постають перед суспільством ......9
2.1. Екологічний стан планети на сьогодні......................
2.2. Поняття глобальної екологічної кризи
ХХІ століття......................
2.3. Стан водних ресурсів планети, атмосфери та літосфери .........................18
Розділ 3. Шляхи поліпшення екологічного стану на планеті Земля ...............27
3.1. Міжнародна співпраця у галузі охорони
довкілля......................
3.2. Стратегія і тактика виживання людства.......................
Висновок......................
Список використаної літератури....................
Вступ
Актуальність теми. Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення.
Суть проблеми, яка постала перед людством на сучасній стадії його еволюції, полягає саме в тому, що люди не встигають адаптувати свою культуру відповідно до тих змін, котрі самі ж вони і вносять у цей світ, і джерела цієї кризи — всередині, а не поза людською істотою, котра розглядається й як індивідуальність, і як колектив. Вирішення цих проблем залежить насамперед від людини, її внутрішньої сутності.
Нинішню екологічну ситуацію
в Україні можна
Мета даної роботи: дослідити сучасний екологічний стан планети Земля, виявити проблеми та знайти шляхи їх подолання.
Завдання курсової роботи:
- з’ясувати екологічний стан планети на сьогодні;
- з’ясувати причини виникнення екологічних проблем;
- розглянути шляхи поліпшення екологічного стану на планеті Земля.
Об’єкт: аналіз екологічних процесів планети, екологічних явищ та взаємозв’язок природи і суспільства.
Предмет: екологічний стан планети Земля та всі
його складові.
Розділ 1. Екологія як наука,
її предмет і завдання.
- Поняття, завдання та об’єкти екології.
Екологія - відносно молода наука, ще не так давно нею цікавилося невелике коло спеціалістів. Останніми десятиріччями вона почала швидко розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення таких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу. Екологія дає уявлення про те, яким чином досягти симбіозу техніки, виробництва і природи.
Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. Екологізація виробництва - один з провідних напрямів науково-технічного прогресу, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Таким чином, екологія все більше набуває особливостей прикладної науки.
Сьогодні екологія,в широкому значенні, визначається як комплексна інтегральна наука, яка досліджує навколишнє середовище (екосферу планети), його вплив на суспільство та зворотну реакцію природи на діяльність людства.
Екологія – це міждисциплінарна наука, яка базується, крім біологічних основ, на основах географічних, технічних, економічних та соціальних наук (рис. 1).
Рис. 1. Міждисциплінарний характер екологічної науки
Головні завдання екології:
· встановлення закономірностей взаємозв’язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля;
· дослідження структури та функціонування угруповань організмів; розробка методів визначення екологічного стану природних і штучних угруповань;
· спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їхніх наслідків;
· створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини;
· застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.
Об'єкти дослідження в екології - організми, тіла і речовини - матеріальні, а процеси з їх участю підкоряються законам фізики, хімії, біології та інших природничих наук. Природні об'єкти (у широкому розумінні — матерія) за розмірами й рівнем складності організації умовно поділяються на 20 рівнів, вказаних на рис.2.
Рис. 2. Рівні організації матерії та поле діяльності сучасної екології
Включаючи біоструктури, вони йдуть від субелементарних частинок типу кварків аж до Всесвіту в цілому. Ця схема корисна тим, що дає змогу порівняно чітко вказати ті рівні, які охоплюються всіма сучасними природничими науками:
· біологія займається рівнями 4—14;
· хімія - насамперед рівнями 2—4, але її застосування поширюються на інтервал 5—18;
· найзагальніші закони фізики стосуються всіх рівнів, хоча максимальна активність цієї науки спостерігається на обох кінцях цього ряду (1—4 і 14—20);
· у наш час екологія торкається насамперед рівнів 10—15, але в майбутньому, кооперуючись з іншими науками, може поширити свою увагу як на вищі (16, 17), так і на нижчі (6— 9).
- Втручання людини в стійку екологічну систему
Уперше вчені дійшли висновку про те, що люди можуть зникнуть як вид завдяки власним «зусиллям», досліджуючи наслідки передбачуваного ядерного конфлікту. Коли його загроза зменшилася, людство заспокоїлося. Однак слід враховувати, що енергія вибуху всіх термоядерних зарядів менша за енергію, яка виробляється енергетичними установками світу всього лише протягом року. Щороку людина намагається змінити щось на своїй планеті. Це й переміщення гігантських мас речовини, порушення величезних ділянок незайманої поверхні суші, що приводить до зникнення численних видів тварин і рослин. Чимраз більше зростає радіоактивний фон. Люди помічають, що навколишнє середовище швидко змінюється, але дотепер вірять у казки, ніби можуть створити ідеальний соціальний лад, у якому людство й природа зможуть жити в злагоді.
Навіть сьогодні уявлення людства зводяться до розуміння того, що воно неправильно господарює, але це можна виправити завдяки технологічному втручанню. Чимало дослідників чомусь дотримується думки, що зміни, які відбуваються в навколишньому середовищі, є безперервним, «гладким» процесом. Але дуже часто сама природа намагається продемонструвати, наскільки тонкими є ті межі, після подолання яких починаються катастрофічні руйнування. Тепер потрібно визначитися, який саме етап проходить сьогодні людство: це тільки, початок шляху, стан перед кризою або катастрофа, що наступила?
Останнім часом на виправлення ситуації були витрачені колосальні засоби, і все-таки бажаного результату домогтися не вдалося. Катастрофічні зміни не припиняються, а здається, навпаки, ще більше наростають. Щороку ситуація погіршується новими катаклізмами. Це може свідчити про неправильність обраних методів або про недостатність засобів, а можливо, про те й інше разом.
Щоб поліпшити стан навколишнього середовища, необхідні надзвичайні суми. Наприклад, щоб США вдалося скоротити викиди вуглекислого газу на 50%, переходячи з вугільних електростанцій на атомні, необхідно не менше 50 трлн доларів Слід враховувати, що протягом 38 років кожні 2,5 дня потрібно буде встановлювати один реактор. Учені підрахували, що в Західній Європі для контролю й очищення індустріальних відходів наприкінці XX століття було потрібно 120 млрд доларів, а в США — 200 млрд. Такі витрати дуже великі. До того ж штучна підтримка стаціонарного стану навколишнього середовища на якійсь локальній ділянці вимагає додаткового споживання енергії, а це призведе до погіршення в іншій частині біосфери. Отже, всі заходи, за допомогою яких людство намагається себе убезпечити, неефективні. Немає ніякого іншого джерела, крім біосфери та її ресурсів, яке б змогло підтримувати життя. На цьому етапі наше хазяйнування всередині біосфери виступає в ролі особливої системи (синтезу й розкладання речовини, причому людина взяла на себе функції тільки синтезу (виробництво), а функції розкладання надала природі. Однак істотна частина вироблюваних речовин не властива природі й не розкладається, до того ж асимілююча ємність біосфери, безсумнівно, вичерпана. Людству заважає жити в гармонії з природою ще один стереотип. Люди виробляють занадто велику кількість відходів. До них можна зарахувати і розсіювання теплової енергії будь-яким промисловим, транспортним або комунальним об'єктом, і воду, що використовується практично в будь-якій технології, і, І власне кажучи, будь-який кінцевий продукт, що відправляється на смітник через місяць або ж кілька століть.
Людина як біологічний вид є консументом. Вона використовує продукцію біоти (сукупність усіх рослин і тварин), а її технології стають інструментом, за .допомогою якого їй вдається споживати значно більше продукції біоти, ніж дозволено природними законами. І через це порушується баланс у природі.
Розділ 2. Сучасні екологічні проблеми, що постають перед людським суспільством.
2.1 Екологічний стан планети на сьогодні
Перед людством на весь зріст постає проблема виживання — центральна проблема сучасної науки.
Отже, можемо зробити висновок, що всім нам, мешканцям невеликої, прекрасної, але вкрай переобтяженої «плодами» людської діяльності планети, біосфера якої вже опинилася на останній межі, необхідно почати діяти. Мусимо активно рятувати природне середовище, зберігати й «ремонтувати» свій дім, що колись був чудовий, а нині почав розвалюватися з нашої вини. Але це — надзвичайно складне, важке й важливе завдання. І ефект може бути досягнутий лише в тому разі, якщо підходити до його вирішення старанно, з душею й серцем, а головне — професійно, грамотно, з урахуванням правил і законів, згідно з якими живе й розвивається Природа: народжується, набирає сили, квітне, старіє й умирає, передаючи протягом тисячоліть гени від покоління до покоління, від виду до виду у вічному кругообізі речовин, енергії та інформації, в тісному взаємозв'язку всього живого й неживого, земного й космічного.
Людина своєю діяльністю порушила еволюційно встановлений ритм і відпрацьовані напрями процесів біосфери — надскладної природної системи. Озброївшись новою — екологічною — філософією, ми повинні в XXI ст. спрямувати всю силу свого інтелекту на глибоке, всебічне вивчення біосфери, всіх складових природного середовища, обстежити завдані їй рани й віднайти засоби її лікування та відновлення.
Поставлене завдання може бути вирішене лише за однієї умови — всі люди зобов'язані глибоко оволодіти комплексною інтегральною наукою про довкілля — новою філософією нашого виживання й подальшого збалансованого розвитку цивілізації.
Основні завдання екології XXI століття:
– вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів;
– прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі;
– розробка з урахуванням
основних екологічних законів
шляхів гармонізації
Сучасні екологічні
Основні фактори деградації довкілля
Кінець XX століття поставив людство й біосферу в зовсім нові умови існування, для яких традиційні стандарти життя навряд чи стануть придатними. (М. М. Мойсеєв).
Початок XXI ст. — теж надзвичайно
складний, вирішальний період в
історії людства — період
– занепад людської моралі;
– зростання бідності, злочинності;
– підвищення агресивності;
– поширення хвороб (особливо СНІДу й злоякісних пухлин);
– деградація природи; загострення до критичного рівня конфлікту між техносферою та біосферою.
Занепокоєні ситуацією, що склалася
на планеті останніми
– вивчаються причини, динаміка й особливості розвитку зазначених негативних факторів та виявляються закономірності формування складних взаємозв'язків між ними;
– моделюються численні
– складаються прогнози й розробляються рекомендації щодо подальшого збалансованого еколого-економічного розвитку суспільства й біосфери в цілому;
– детальніше досліджуються
особливості функціонування
– виявляються нові
– укладаються нові
Безперечно, вирішальна роль
у розвитку суспільства
Спеціалісти Організації Об'
Погіршення стану більшості
екосистем біосфери, істотне зменшення
біопродуктивності й
До розвитку глобальної
Для повного уявлення ситуації пропоную невелику статистику:
Щогодини на нашій планеті:
– 6—8 га продуктивної землі стає пустелею;
– 2 тис. дітей помирають із голоду;
– 55 чоловік гинуть від отруєння
пестицидами та іншими
– 1 тис. людей помирає від отруєння водою;
– 2 тис. т кислотних дощів випадає у Північній півкулі.
Щохвилини:
– знищується понад 20 га тропічних лісів;
– використовується близько 159 л нафти;
– знищується 50 т родючих ґрунтів;
– викидається в атмосферу понад 12 тис. т вуглекислого газу.
Людству залишається одне: почавши з підвищення рівня освіченості народів, їхньої загальної культури, формування в них екологічної свідомості, із забезпечення технологічної дисципліни на виробництві, підвищення екологічної ефективності науки, поступово, але якомога швидше, створити нову спільноту — високоінформаційну, з могутнім колективним інтелектом, здатну організувати свій збалансований розвиток у злагоді з природою.
2.2 Поняття глобальної екологічної кризи ХХІ століття
Причини, які її зумовлюють
Екологічна криза - це порушення взаємозв'язків в системі географічної оболонки або незворотних явищ у біосфері, що викликані антропогенною діяльністю і загрожують існуванню людини як виду.
Наприклад, погіршується енергетична, мінерально-сировинна та продовольча забезпеченість земної цивілізації, зростає забруднення довкілля, є небезпека зміни генетичного фонду людства. В підходах до висвітлення екологічної кризи є два напрями наукової та суспільної думки: песимістичний та оптимістичний. Песимісти заперечують можливість поступального розвитку цивілізації за співвідношеннями народжуваності та смертності, темпів економічного зростання, умов забруднення довкілля. Вони пропонують обмежити чи навіть зупинити техніко-економічний розвиток людства.
Оптимісти відстоюють можливість збереження масштабів економічного розвитку за умови забезпечення суворих державних заходів захист географічного середовища та раціонального природокористування, організації процесів виробництва і споживання на основі радикальної перебудови технологій, створення нових технічних засобів і технологічних процесів, більш прийнятних з екологічної точки зору.
Найбільш логічний шлях подолання екологічної кризи полягає в усвідомленні того, що захист географічного середовища полягає в організації раціональнішого використання природи.
Життя географічної оболонки планети - не підвладне обмеженням, які створює політичне розмежування держав. Однак, деякі природні ресурси і процеси е більш локалізованими, контроль та управління ними можливі з боку окремих держав. До них належать природні ресурси, пов'язані з державною територією і які є її елементами: земля, надра, внутрішні води, ресурси континентального шельфу, рослинність тощо.
Водночас є природні ресурси, контролювати і зберігати які неможливо зусиллями окремих держав. Вони або знаходяться в міжнародному просторі (відкрите море, космос), або перемішуються між різними країнами і континентами. До них належать атмосферне повітря, ресурси Світового океану і прісної води, природні багатства Антарктиди, тварини, що мігрують. Охороняти їх можливо тільки за умови міжнародного співробітництва,
До цієї проблеми додаються й інші, пов'язані з організацією природокористування, їх кілька.
Основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних), усі помислові об`єкти (в першу чергу металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні і целюлозо-паперові), екстенсивне, перехімізоване с/г виробництво, військова промисловість і військові об`єкти, автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний), гірниче виробництво. Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими фізичними полями, шумами, вібраціями, надмірним теплом.
Першоджерелом і першопричиною бурхливого розвитку глобальної екологічної кризи є, як вважають міжнародні експерти, демографічний вибух, що неодмінно супроводжується збільшенням темпів і обсягів скорочення природних ресурсів, нагромадженням величезної кількості відходів виробництва і побуту, забрудненням довкілля - глобальними кліматичними змінами, хворобами, голодом, вимиранням.
З розвитком хімії, металургії, енергетики і машинобудування світові почали загрожувати відходи від синтетичних пральних порошків, нафтопродуктів, важкі метали, нітрати, радіонукліди, пестициди та інші шкідливі речовини, що не засвоюються мікроорганізмами, не розкладаються, а накопичуються тисячами тон у грунтах, водоймах, підземних водах.
Протягом 80 років з початку нашого століття з надр Землі було видобуто корисних копалин більше, ніж за всю історію людства.
Нині, лише в результаті спалювання паливних ресурсів, в атмосферу планети щорічно потрапляє понад 22 млрд тон двоокису вуглецю. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 км3 шкідливих стоків, щорічно в грунти людством вноситься 500 млн тон мінеральних добрив і близько 4 млн тон пестицидів, більша частина яких осідає в грунтах або виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани. За останні 45 років використання мінеральних добрив зросло в 43 рази, а отрутохімікатів - у десять разів.
Ще однією - не менш важливою ніж попередні проблеми, є проблема відходів. Збитки від них - це не лише величезні площі землі, зайняті звалищами, териконами, шлакосховищами та ін. (наприклад, на площі, де розташовані звалища навколо Києва, можна було б побудувати місто з населенням 300 тисяч чоловік), а й смертельні дози різних токсикатів та дими й пилюка від них... Здавалося б, дрібниця - биті люмінісцентні лампи на звалищах. Але кожна така лампа містить 150 мг ртуті, що здатна отруїти близько 500 м3 повітря.
До основних антропогенних забруднювачів довкілля, крім вище названих, належать також різні шуми від виробничих підприємств, транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи.
З додатку 3 видно, яку шкоду організму наносять хімічні забруднювачі.
Спеціалісти вважають, що близько 80-86% забруднювачів повітря сконцентровано над сильно розвиненими промисловими районами, 10-15% - над містами, 1-2% - над сільською місцевістю, 0,1% - над центральними районами Світового океану. Якщо у великому місті за добу осідає 1,5 тон пилу на кожен квадратний кілометр, то вже в 100 км від нього - приблизно 100 разів менше.
Основні екологічні проблеми зумовлені науково-технічних прогресом.
Вплив науково-технічної революції на взаємовідносини суспільства та природи оцінюється далеко не однозначно, адже саме вона призвела до різкого загострення глобальної екологічної кризи і поставила людство перед загрозою глобальної екологічної катастрофи. Різкий приріст темпів промислового виробництва, масове поширення в побуті здобутків науково-технічної революції, зростання добробуту населення - в першу чергу масова автомобілізація та можливості побудови власних будинків -призвели до значного збільшення споживання енергії та ресурсів. Особливо небезпечним виявилось масове виробництво автомобілів, що в 60-70-х роках перетворило атмосферу західних мегаполісів у суміш відпрацьованих газів двигунів, якою практично неможливо дихати. У футуристичній літературі та кінематографі кінця 70-80-х років зображувались апокаліпсичні картини майбутнього знищеної індустрією планети, де людина не могла б вийти на вулицю без протигаза, а чисте повітря продавалось би як один з найкоштовніших товарів. Головною причиною цього вважали науково-технічну революцію, яка начебто різко прискорила нищення оточуючого природного середовища.
В дійсності головною причиною різкого загострення кризового стану у взаємовідносинах суспільства та природи в 60-80-х роках було індустріальне використання досягнень науково-технічної революції. Безсистемний характер впровадження окремих досягнень НТР, що базувалось переважно на традиційних, невідновлюваних джерелах енергії (нафта, природніш газ, кам'яне вугілля) та традиційних видах сировини були головною причиною такого становища. Після ж усвідомлення комплексного характеру сучасної науково-технічної революції в індустріально розвинутих країнах Європи та Північної Америки ситуація в системі «суспільство-природа» почала поступово змінюватись на краще: були розроблені національні програми енерго- та ресурсозбереження, висунуті жорсткі вимоги до екосумісності автомобільних двигунів, відновлено екосистеми Великих озер, Рейну й багатьох інших водних резервуарів, почалось обмеження застосування хімічних препаратів в сільському господарстві (пестицидів, інсектицидів, гормонів) і т. ін.
Екологічний зміст сучасної науково-технічної революції проявляється в тому, що в ході її розгортання виникають необхідні наукові та технічні передумови забезпечення нового характеру ставлення до природи: можливість переходу виробництва на замкнені цикли, перехід до безмашинного виробництва, можливість ефективнішого використання енергії аж до створення автотрофних систем, створення замкнених циклів водоспоживання, непорушення природних циклів колообігу речовини та енергії і т. ін.
Основні екологічні проблеми людства.
До екологічних проблем належать ті, які пов’язані з погіршенням стану (якості) середовища проживання людей, спричиненого діяльністю самого людського суспільства. У процесі розвитку суспільства демографічне і господарське навантаження на природу зростало, а людство «відходило від інших живих організмів як нова небувала геологічна сила» (В. Вернадський). Особливо критичного характеру набули взаємовідносини між суспільством і природою з початком НТР.
Екологічні проблеми можуть бути локальними (характерними для вузької території, наприклад, конкретного міста), регіональними і глобальними. До глобальних належать проблеми:
- захисту атмосфери від
- загального потепління клімату внаслідок «парникового ефекту» (його результатом може стати танення льодовиків і підвищення рівня Світового океану);
- збереження захисного