Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Шляхи поповнення лексики в сучаснiй англiйськiй мовi

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Кафедра германської філології

ШЛЯХИ ПОПОВНЕННЯ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

РЕФЕРАТ

з основ наукових досліджень

студентки 304 підгрупи

факультету іноземних мов

Напрям підготовки:

6.020303 Філологія *.

Мова і література (англійська)

Стасюк Ірини Володимирівни

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук

доцент Снісаренко І.Є.

Кіровоград – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. ЗБАГАЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОГО СЛОВНИКА ІНШОМОВНИМИ ЗВПОЗИЧЕННЯМИ………………………………………………………………..4

1.1. Місце іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови .....4

1.2. Класифікація запозичень. Інтернаціональні слова………………………….6

1.3. Вплив запозичень на обсяг словника і семантичну структуру англійської мови………………………………………………………………………………….8

1.4. Основні джерела запозичень………………………………………………….11

Висновки до розділу 1…………………………………………………………….14

РОЗДІЛ 2. АНГЛІЙСЬКІ НЕОЛОГІЗМИ……………………………………….15

2.1. Проблема класифікації неологізмів…………………………………………15

2.2. Мовні та екстралінгвальні фактори виявлення неологізмів ……………….16

2.3. Семантично-тематичні групи неологізмів в сучасній англійській мові….19

Висновки до розділу 2……………………………………………………………22

ВИСНОВКИ………………………………………………..…………………......... 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................ 27

ВСТУП

Мова, як і суспільство постійно розвивається . Найважливішою рисою мови є рухливість, тому що людські потреби та досвід зростають, нагромаджується інформація про навколишній світ, поглиблюється наукове і художнє пізнання дійсності. Все це виявляється у спілкуванні а тому виражається в мові. Розвиток мови характеризується постійним удосконаленням і збагаченням функціональних можливостей, що досить інтенсивно реалізується на лексичному рівні. В 90-ті роки за оцінками дослідників (серед яких був Джон Чедвік ) було визначено, що англійська мова щорічно поповнюється на 15000 – 20000 мовних одиниць.

Актуальність дослідження полягає в тому, що абсолютний прогрес мови , як наголошують науковці виражається в розвитку словникового складу. Дослідження цього питання дає змогу зрозуміти тенденції мови взагалі, заглянути в її майбутнє. Зокрема виникає необхідність дослідження змін в шляхах збагачення словникового складу, процесів формування нових дериваційних елементів що активно відбувається в останні десятиліття.

Метою дослідження є визначення шляхів збагачення лексики в англійській мові на сучасному етапі. Потрібно звернути увагу на розвиток словникового складу в умовах взаємодії основних національних варіантів англійської мови, охарактеризувати іншомовний вплив на словниковий склад, джерела запозичення. Необхідно визначити вплив на літературну англійську мову розмовних підсистем, проаналізувати особливості запозичення та асиміляції в літературній нормі стилістично зниженої лексики та фразеології , а також виникнення неологізмів.

Об’єктом дослідження є запозичені слова та неологізми в англійській мови , а предметом – розвиток лексичного складу англійської мови шляхами її поповнення.

Для дослідження даної теми використано метод критичного аналізу наукових джерел.

РОЗДІЛ 1.ЗБАГАЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОГО СЛОВНИКА ІНШОМОВНИМИ ЗАПОЗИЧЕННЯМИ

Будь-яка мова певною мірою збагачується новими словами за рахунок власних ресурсів, а також за рахунок запозичень. Відомо, що важливу роль відіграли контакти англійської мови з іншими мовами. Саме завдяки запозиченням вона має достатні ресурси для задоволення потреб носіїв і тим самим у же не вимагає великої кількості нових запозичень.

1.1. Місце іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови.

Роль запозичень в різних мовах неоднакова і залежить від конкретних умов розвитку тої чи іншої мови. Як вже було зазначено, в англійської мови, порівняно з іншими мовами була можливість запозичувати іншомовні слова за у мов безпосереднього контакту з іншомовними носіями. Спочатку це були іноземні завойовники, які постійно змінювали один одного на Британських островах, а пізніше завдяки торговій експансії і колонізаторській активності самих англійців. Завдяки запозиченням в останні десятиліття англійська мова перетворилася на головне джерело поповнення словникового запасу багатьох мов. По відношенню до запозичених шарів лексики англійська мова володіє певною своєрідністю, і в ній зустрічаються запозичення в таких частинах мови, які в інших мовах залишаються цілком одвічними. Доктор наук Зацний Ю.А. зазначає, що діє так звана тенденція до зниження питомої ваги запозичень в англійській мові, вона складає не більше як 2,5%.[ 8, с. 3] Тому було б невірним вважати, що роль слова у мові визначається тим, чи є воно запозиченим чи одвічним. Тому з цього випливає, що у сфері лексики англійська мова залишається все таки германською мовою. Той чи інший вплив на мову завжди пояснювався історичними причинами. Інтенсивність запозичення тих чи інших слів є різною в різні періоди. Від залежить від конкретних історичних умов. В одні періоди ця інтенсивність збільшувалася, а в інші навпаки зменшувалася. При цьому ступінь впливу однієї мови на іншу, у значній мірі залежить від мовного фактору, а точніше від ступеня близькості взаємодії мов, та від того, яка в них спорідненість між собою.

Підхід до теми запозичень не повинен бути одностороннім і формальним. Не можна обмежуватися лише цим. Вчених лінгвістів цікавить не тільки звідки і чому прийшло в англійську мову певне слово, але і те як воно асимілювалося в мові, як співпало з її граматичною будовою і фонетичними нормами, як змінило своє значення, і які зміни з його появою були викликані в словниковому складі мови, яка його запозичила.

Арнольд І.В. Зазначає що запозичені слова відіграють досить важливу роль у термінологічній системі англійської мови, як у наукових словниках. Усе це відображається в історії світової культури. [5, с. 134]

Запозичені слова не можна плутати зі спільними індоєвропейським словниковим запасом, що включає в себе спільні слова Європейських мов. Внаслідок системного характеру мови загалом, і зокрема лексики, ніяке нове поповнення словника запозиченими словами не може не мати впливу на решту словникового запасу. Зазвичай, запозичене слово набуває одне чи декілька значень слів, які семантично є близькими до нього, і які вже раніше існували в мові. Часто відбувається і витіснення слів з мови, які є близькими за значеннями з новими запозиченими словами. Відбувається це тому, що тривале співіснування цілковитих синонімів в мові є неможливим, тому завжди їх значення ліквідуються або розмежовуються, чи з мови витісняються непотрібні слова.[1, с.87]

Взаємодію запозиченої лексики зі словниковим складом мови можна прослідкувати в історії мови, на прикладі слів, які позначають працювати, трудитися, тобто в англійській – to work. Наведемо приклад запозичення в середньоанглійський період дієслів: labouren – трудитися, прикладати великих зусиль, і travaillen – важко трудитися. Перше з цих дієслів є близьким до одвічного англійського слова swincan, витіснило останнє із мови у деякі територіальні діалекти. Друге ж слово не витримало конкуренції з середньоанглійським словом werken і тому відбулися значні зміни в структурі його змісту( його основним значенням стає подорожувати). Тому потрібно зазначити, що запозичені слова які закріпились в мові не завжди витісняють одвічні слова. Викликані ними зміни в словниковому складі можуть проявитися в стилістичному перегрупуванні чи в розмежуванні значень. Наприклад запозичені слова people і remain витіснили одвічні слова folk і abide, перше в розмовну мову а друге в поетичну сферу. Таким чином можна зазначити, що будь-які зміни в словниковому складі мови у вигляді проникнення іншомовних запозичень сприяють стилістичним і семантичним змінам в словах, які вже існують в мові.

1.2. Класифікація запозичень. Інтернаціональні слова.

Запозичення відбувалися протягом багатьох століть і під впливом багатьох мов, тому їх потрібно було класифікувати. Запозичення які існують в словниковому складі англійської мови, можна класифікувати за декількома принципами:

за джерелом запозичення: Кельтські, Латинські, Скандинавські, Французькі, та запозичення з грецької, італійської, іспанської, німецької мов, зумовлені економічними, культурними, політичними та іншими зв’язками з цими народами.[ 7, 129с.]
за тим який аспект слова був запозичений: фонетичні, семантичні, запозичення словотвірних елементів.
за ступенем асиміляції: слова які повністю асимілювалися, слова які частково асимілювалися, слова які позначають поняття пов’язані з іншими країнами.

Перша класифікація, була запропонована Арнольд, вона вважається найбільш вдалою, тому для характеристики запозиченої лексики доцільніше використовувати саме її.

Друга класифікація була запропонована Арбековим. За цією класифікацією фонетичні запозичення утворюють основну і найбільш чисельну групу. Вони характеризуються тим, що їх загальний звуковий комплекс виявляється новим для мови, яка їх запозичила, хоча кожен зі складових звуків іноді змінено звуком мови в яку вони потрапили. Гармаш О.Л. вказує, що існує так званий процес адаптації запозичених слів. Найбільш детально вона описує фонетичну та граматичну адаптації.

Фонетична адаптація полягає в максимальному наближенні звукової форми запозиченого слова до звукової форми відвічного слова. Звуки і звукові поєднання, не властиві мові-реципієнту, замінюються іншими звуками або звуковими поєднаннями, з метою наблизити звучання слів до норм цієї мови. Зазвичай підібрати відповідний еквівалент іншомовній фонемі дуже складно, оскільки фонологічні системи різних мов є досить специфічними, і їх звуки практично неможливо поставити у взаємно однозначні відповідності. Проте, за свідченнями лінгвістів, саме двомовний носій надає фонетичну форму новому слову, найближчу до оригіналу. Надалі при вживанні цього слова в мові білінгвів відбувається повна або майже повна підстановка елементів рідної мови, з'являються різні вимовні варіанти одного і того ж слова. Слід підкреслити, що поява фонетичних і орфографічних варіантів є характерною для тих слів, які прийшли в мову усним шляхом або через посередництво інших мов. Варіювання у вимові і написанні слів також може бути і відсутнім через збереження єдиної початкової форми.

Граматична адаптація полягає у тому, що як тільки слова з інших мов з'являються в мові-реципієнті, вони втрачають колишні граматичні категорії і парадигми і придбавають нові за аналогією до слів мови-реципієнту.[3, 236с.]

Крім адаптації існує також процес засвоєння. Він полягає в перетворенні семантичної структури слова, розширенні сполучуваності із словами мови-рецепієнта. Потрібно наголосити на тому, що запозичені слова досить рідко входять в іншу мову зі всім спектром своїх значень. Спочатку запозичується лише одне значення, іноді два або три, тобто відбувається зменшення об’єму семантичної структури слова.

Під семантичними запозиченнями розуміємо запозичення нового значення, дуже часто з переносним значенням, яке вже існує у мові.

Досить легко семантичне запозичення відбувається у споріднених мовах. Дуже багато прикладів можна знайти серед скандинавських запозичень. Так наприклад давньоанглійське слово dwellan баритися під впливом давньоскандинавського dwellja жити в сучасній англійській мові існує як dwell жити.

В іменників існує більше семантичних запозичень ніж у дієслів. Звичайно усі морфеми запозичуються не ізольовано, а в словах. Якщо будь-які іншомовні морфеми входять до складу більшості запозичених слів, то морфологічна структура цих слів починає ставати зрозумілою, а самі морфеми входять до складу словотвірних засобів мови, яка їх запозичує.

Але важливо знати, що не всі слова цілковито асимілюються і тому нам запропонована вищезазначена третя класифікація запозичень.

Особливу групу утворюють так звані інтернаціональні слова. Часто буває, що слово, яке позначає нове важливе поняття, запозичується не однією, а декількома мовами. Випливаючи з цього формується міжнародний фонд лексики, який включає в себе міжнародну термінологію з різних сфер людської діяльності: політики, філософії, науки, техніки, мистецтва, а також більшість абстрактних слів. До таких слів можна віднести так звані політ коректні одиниці. Як зазначає Л.В. Зайко такі слова описують явища, які зустрічаються, як і в сімейних так і в суспільних стосунках, або у ставленні людини до навколишнього світу та ін..[ 7, 255с.]

Також до інтернаціональних запозичень ми можемо віднести слова які стосуються екологічної сфери. Е.Г. Балюта описує, що на сучасному етапі найпріорітетнішим засобом стають складні екологічні слова-композити…Виникнення нових елементів, які виконують функцію словотвірних пов’язане із процесами переходу повнозначних слів у словотворчі морфеми. [6, 58с.]

Дослідження мовознавців свідчать, що розвиток англійської мови значною мірою детермінується взаємодією двох основних варіантів – британського й американського. Вчені називають цей вплив внутрішніми запозиченнями. Відтак, під внутрішніми запозиченнями нами розуміються міжваріантні запозичення, а також запозичення літературною мовою лексико-фразеологічних елементів соціальних діалектів, сленгу. Такі запозичення не тільки збагачують словниковий склад новими одиницями і лексико-семантичними варіантами, але й спричинюють формування в макросистемі англійської мови нових словотворчих елементів і моделей, зародження нових механізмів і засобів семантичного розвитку, сприяють здійсненню тенденції до демократизації сучасної літературної англійської мови [ 7, 289с.]

Вважається, що чим раніше слово було запозиченим, тим більш повно воно асимілювалося й міцніше увійшло в систему мови-реципієнта. Проте, слова, що не представляють комунікативної важливості, рідко використовуються в повсякденній мові, поступово залишають словниковий склад мови незалежно від часу їх надходження. Навпаки, інноваційні лексичні одиниці, що мають широку сферу вживання, мають можливість бути повністю адаптовані до системи мови-рецепієнта.

Значна частина запозичень до англійської мови надійшла внаслідок перекладницької роботи. Перші англійські глосарії – англійсько-латинські та латинсько-англійські, відомі з початку 7 століття. У глосаріях слова розташовувалися не за алфавітом, а в порядку виявлення їх у тексті.

Тож можна сказати, що існує декілька класифікацій запозичень, залежно від розгляду даної теми конкретним вченим-мовознавцем.

1.3. Вплив запозичень на обсяг словника і семантичну структуру англійської мови.

Відомо, що великий вплив на формування англійської лексики мала французька мова[ 8, 4с.]. Асиміляція французької лексики проходила поряд зі змінами, що їх викликала французька мова в орфографії, фонетиці й граматиці.

Якщо кількість запозичень у давньоанглійській мові була незначною, то після норманського завоювання запозичення стали масовими і були одним із джерел збагачення англійського словника[8, 4 с.]. Цей процес став поширеним не відразу після завоювання, а пізніше, коли англійська мова вже почала витісняти французьку

Зростання словника за рахунок запозичень розширило синонімічні ряди англійської лексики та спонукало виникненню нових, а також до утворення етимологічних дублетів.

З французькою мовою надійшли і запозичення з інших мов. При цьому значення багатьох слів зазнали семантичної зміни, або навіть змінили сферу вживання наприклад:

Лат.

ad visum

defendere

restare

trabs

франц.

avis погляд

defendrer забороняти

rester залишатися

travailler працювати

англ.

advice порада

defend захищати

rest відпочивати

travel подорожувати

Подібна доля спіткала низку німецьких слів, що перейшли до англійської мови через французьку. Наприклад: нім. blinken сяяти – англ. blanch, blank – пустий.

Запозичення не проникли ні до суплетивних форм, ні до групи модальних дієслів. Чому зникли деякі модальні дієслова достеменно невідомо. Окремі їхні значення перебрали на себе існуючі дієслова – як модальні так і звичайні. [7, c. 22]

Частина запозичень співіснує поруч з англійськими формами. Так французький прикметник ancient не зміг витіснити давньоанглійський eald (old).

Не всі запозичення поширилися однаково в межах Англії. До національної літературної мови надійшла низка слів, що становлять лексику наукової і технічної термінології, політико-адміністративного укладу тощо. Північні діалекти зберегли більшу частину англосаксонських та кельтських слів, ніж південні та південно-східні. Подібним чином у північних діалектах міцніше прижилися скандинавські запозичення, які нині є регіональними словами, наприклад: fell, hill, kirk, church, garth, yard, nay, no.

Сучасна англійська орфографія має складну систему. Ця складність системи пояснюється запровадженням ряду французьких літер протягом середньоанглійського періоду. Зміни відбулися як серед голосних так і серед приголосних.

Серед голосних давньоанглійська u що передавала [u:], набула форми буквосполучення ou, oou, наприклад: hus – house, sund – sound. Подвоєння голосних, властиве середньо англійському періоду, як наприклад, ouut, замість out, пізніше зникло.

Окремі особливості правопису залежали від переписувача, характеру тексту, місця перекладу. Пізніше ці розбіжності в орфографії зникають. Носові голосні в французькій мові перед носовими приголосними не вживаються. Дещо змінилося написання запозичених слів де вживаються носові звуки.

Такі дослідники, Мостовський та Смирницький вважають, що такі процеси властиві лише англійській мові, хоча можливо французька вимова і вплинула на декілька англійських слів.

1.4. Основні джерела запозичень.

Вивчаючи запозичення потрібно обов’язково звернути увагу на джерела запозичень. Першим джерелом запозичення можна назвати власне англійську лексику. На даний час ця лексика вже вивчена досить досконало. Власномовними вважаються англосаксонські за походженням слова, які були принесені з континенту германськими племенами. Ці слова є основою мови і вживаються протягом більш ніж тисячоліття. Терміни англосаксонська і давньоанглійська мова часто ототожнюють, але між ними все таки є суттєва різниця. Давньоанглійський лексичний склад розгалужувався в трьох діалектах – північному, середньоострівному і південному. З північного діалекту нам маже нічого невідомо, крім Нортумбрійського Євангеліє. З середньоострівного ми маємо Рашуортський список Євангеліє від Матвія. З південного відомо досить багато слів які називаються англосаксонською мовою .[1, 34с.]

За семантичними характеристиками власно мовні слова складають важливу групу, що відбиває життєво-необхідні поняття нації. Серед давньоанглійської лексики зустрічаються варіанти сучасної лексики abide, believe, dream, keep. Власномовними вражаються модальні і допоміжні дієслова may, can, ought, shall, will і їх похідні.

Власномовний лексичний склад переважав французькі запозичення, що з’явилися після приходу норманів в 1066 році. До цього спонукав ряд позамовних причин, одна яких та, що носієм англосаксонської мови протягом чотирьох століть був простий люд країни.

На сьогодні відомо, що майже за тисячу років до появи германських племен на острів прийшли кельтські племена – бритти і галли, які змішалися з корінним населенням острова іберійцями. Тому можна стверджувати, що наступним джерелом запозичення були кельтські мови. У середині першого тисячоліття до н.е. уся територія від Британських островів до території сучасної України була населена кельтами. Кельти часто працювали за межами поселення а тому частина кельтських назв збереглися в інших мовах в тому числі й в англійській. Довгий час панувала думка про те, що всі ті назви походили з латинської лексики тобто з Давнього Риму. Серед слів активного словника англійської мови знаходимо такі запозичення з Кельтської лексики, як bald, bard, bin, bog, doe, gull, loop. Певна кількість кельтських слів надійшла в англійську мову через інші європейські. [4, 90 с.]

На Британські острови постійно приходили різні завойовники, римські війська не виняток. Таким чином до джерел запозичень ми можемо віднести латинські запозичення. Це також тісно пов’язано з введенням на островах християнства. В першому випадку були запозичені певні географічні терміни або військові, а в другому слів які стосувалися християнського культу. Причому деякі запозичення досі повністю не з’ясовані. Пізніше також були запозичені слова з медицини, фізики, механіки, біології, мистецтва, літератури, суду, законодавства та ін..

Також в англійській мові були запозичення зі скандинавських мов, так як тривале перебування скандинавів на Британських островах не могло не мати впливу. Цьому перш за все сприяло те що суспільний лад та рівень розвитку англійців і скандинавів було однаковим а мови спорідненими. Основна відмінність між двома мовами полягала в особових та відмінкових закінченнях, в той час як корені слів були спільними. При взаємному спілкуванні скандинавів та англійців і ті і інші розуміли основну частину слова – корінь, а закінчення, які були різні в обох мовах, були елементами, що ускладнювали взаєморозуміння. Тому вся увага була спрямована на сприйняття та розуміння основи слова, а закінчення в цей же час почали ослаблюватися. При схрещуванні давньоанглійської та скандинавської мов, перша зберегла свій словниковий склад, поповнившись деякими запозиченими словами, зберегла свою граматичну будову, а вплив скандинавської мови лише сприяв розвитку тих тенденцій, які існували у мові давньоанглійського періоду задовго до скандинавського завоювання.

Битва при Гастінгсі, що відбувалася в 1066 році була наслідком подій, які розвивалися майже століття. Якщо до норманського завоювання, англійська мова мала просту форму суспільного спілкування то після цього періоду її офіційна і законодавча роль поступилася перед нормано-французькою.

В англійській мові також були запозичення з інших германських мов, що є вагомим внеском до англійської лексики. Якщо запозичення новітнього часу з німецької мови порівняно незначні, то надходження із давньоверхньонімецької і тевтонської мов досить численні. Перші писемні пам’ятки про давньоверхньонімецьку мову подані глосами до латинських текстів, хоча уже в цей час діалект саксів на півночі Німеччини мав власну писемність. Вважається, що ці запозичення були великим внеском в розвитку англійської мови.[8, 232с.]

Пізніше Англія мала економічні зв’язки з Італією. Тому італійська мова також певним чином впливала на англійську. Найбільше цей вплив був відчутний в добу Відродження. В цей період було знайомство з італійською літературою, подорожі в Італію, вивчення її культури, усе це стало вагомим внеском у запозичені італійської лексики. В цей період починають з’являтися і іспанські запозичення. Історичні події, які це спричинили пов’язані з великими географічними відкриттями. Більшість запозичень цієї мови спостерігалися у Південній та Північній Америці, і тому частина іспанської лексики ввійшла в англійську мову через американську літературу.

Існує один досить цікавий факт в англійській мові, як і в інших германських мовах зустрічалися слова, які мали спільні корені з словами слов’янських мов і очевидно були запозичені з діалектів слов’янських племен. В цей період в англійську мову проникали слова, які позначали назви предметів торгівлі, також різні терміни. Російські запозичення також відіграли велику роль в удосконаленні сучасної політичної і філософської лексики. Історія слов’янсько-германських стосунків у період праслов’янської та прагерманської мовної спільності викликала такі відповідності як – beat бити, call голос, day день.

Висновки до розділу 1: Таким чином розглянувши іншомовні запозичення, як засіб збагачення англійської лексики ми дійшли висновків , що іноземні мови вплинули на англійську в значно більшій мірі ніж на інші європейські мови. Сучасний словниковий склад англійської мови протягом століть змінювався, доповнювався і тепер має в своєму запасі значний обсяг лексики, проте не слід забувати, що попри всі і запозичення англійська мова не втратила своєї самобутності.

РОЗДІЛ 2. АНГЛІЙСЬКІ НЕОЛОГІЗМИ

Як і в будь-якій мові в англійській лексиці відбувається виникнення нових слів, тобто неологізмів. Процес появи неологізмів безперервний, він присутній в кожній галузі науки та суспільства, саме тому є актуальними об’єктом дослідження багатьох мовознавців.[1, 344с.]

2.1. Проблема класифікації неологізмів.

Зростання кількості нових номінацій призвела до появи нової науки – неології, яка займається пошуком нових слів, їх класифікацією, аналізом факторів та засобів їх утворення. Слово є неологізмом доки мовець усвідомлює його предметно-логічну новизну, або стилістичну своєрідність.

Неологізми – це слова, словосполучення, фразеологізми, окремі їхні значення, що з'явилися на певному етапі розвитку мови для позначення нових реалій і понять, актуалізація яких зумовлена соціальними і територіальними чинниками функціонування літературної мови, а також оказіоналізми (індивідуально-авторські новації), використані одноразово в мовній практиці певного автора, видання, редакції чи в конкретному тексті. Існування різних підходів до визначення поняття “ неологізм ” призводить до появи різних класифікацій та типології. Головко О.М. знаходить думку про те, що серед неологізмів можна виділити власне неологізми, трансномінації, семантичні інновації, або переосмислення. Деякі лінгвісти зазначають, що неологізми бувають лексичні, фразеологічні та семантичні. Спираючись на власне значення неологізмів виділимо такі типи неологізмів:

1. Нові за формою та змістом мовні знаки, які можна поділити на

а) неоверби, тобто слова, які характеризують одночасно новизну форми і змісту

б) неофрази, тобто неологічні фразеологізми і нові сталі сполуки:

2. Нові за формою мовні знаки – неоморфи

3.Нові за змістом мовні знаки – неосеми [2, 155с.]

Зважаючи на значний розвиток морфологічного (словотвірного) рівня англійської мови, який деякі вчені вважають “ трансрівнем ” [3], варто виділити особливу групу “ неофікси ” – повнозначні слова чи їхні уламки, що перейшли в розряд афіксів, наприклад: near-, cyber-, mom-, -rati, -cracy, -dom, -friendly та ін. Варто пам’ятати, що роль афіксів дуже важлива, оскільки вони формують надзвичайно великі парадигми, що не лише кількісно, а й якісно збільшують словниковий склад мови.

Поняття неологізму неминуче пов’язане із поняттям узуалізації. Вважаємо доцільним розподіляти новітні одиниці на “ узуальні інновації ” та “ оказіональні інновації ”. Перші ми розуміємо як новітні одиниці, що починають вільно відтворюватися поза межами первинного контексту, останні – нові слова, що виявилися словами разового використання чи тими одиницями, які відтворюються лише в первинному дискурсивному оточенні.