Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Шляхи регулювання торгівельного балансу України

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Тенденції розвитку міжнародної торгівлі………………………………….5

Загальна характеристика сучасної міжнародної торгівлі……………..5
Галузі міжнародної торгівлі……………………………………………8
Регіоналізм і регіональна структура в сучасній системі міжнародної торгівлі……………………………………………………………………9
Лібералізація і протекціонізм………………………………………… 13

Розділ 2. Торгівельний баланс України……………………………………………...15

2.1 Структура торгівельного балансу України…………………………15

2.2 Аналіз стану та динаміки торгівельного балансу України………..18

Розділ 3. Шляхи регулювання торгівельного балансу України………………….23

3.1 Проблеми зовнішнього торгівельного балансу України в кризових умовах………………………………………………………………………………….23

3.2 Використання міжнародного досвіду складання та регулювання торгівельного балансу в кризових умовах національної економіки………………25

Висновок……………………………………………………………………………….31

Список використаної літератури…………………………………………………….33

Додатки ………………………………………………………………………………..35

ВСТУП

Міжнародна торгівля на сучасному етапі – традиційна і найбільш розвинена форма міжнародних економічних відносин.

За деякими оцінками, доля торгівлі становить приблизно 80% всього об’єму міжнародних економічних відносин. Активний розвиток світової торгівлі вносить багато нового і специфічного в процес розвитку національних економік.

У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

За вартісними масштабами в загальному комплексі світогосподарчих зв’язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічній сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу «невидимої» торгівлі, що швидко розвивається. Ця сфера потребує оновлення торговельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають усе менш ефективними, постійно уступаючи місце системі нетарифних бар'єрів.

Проблеми зовнішньої торгівлі нашої країни, її інтеграції у світове господарство досліджувались у працях українських вчених Амоші О.І., Андрійчука В.Г., Безчасного Л.К., Білоруса О.Г., Будкіна В.С., Бураковського І.В., Вергуна В.А., Гейця В.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Дудченка М.А., Кістерського Л.Л., Климка Г.Н., Клочка В.П., Кредісова А.І., Лукінова І.І., Лук`яненка Д.Г., Макогона Ю.В., Онищенка В.П., Панченка Є.Г., Пахомова Ю.М., Пирожкова С.І., Поручника А.М., Рогача О.І., Рум`янцева А.П., Тимчука М.Ф., Філіпенка А.С., Федосова В.М., Чухна А.А., Шниркова О.І. та ін.

Актуальність даної роботи в тому, що економічний успіх кожної країни світу спирається на зовнішню торгівлю. Ще жодній країні не вдалося створити здорову экономіку, ізолювавшись від світової економічної системи. Успішна інтеграція України в систему міжнародної торгівлі – першочергова задача країни.

Метою роботи являється всестороннє вивчення сучасного стану міжнародної торгівлі.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі :

вивчити тенденції розвитку сучасної світової торгівлі;
структуру і динаміку сучасної міжнародної торгівлі;
основні показники краін-учасників міжнародної торгівлі;
оцінити ступінь участі України в системі міжнародної торгівлі, її роль і перспективи.

РОЗДІЛ 1. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1. Загальна характеристика сучасної міжнародної торгівлі

Необхідність зовнішньої торгівлі викликана нерівномірністю розвитку різноманітних галузей в різних країнах. Продукція галузей, що більш динамічно розвиваються, яку не можна реалізувати на внутрішньому ринку, вивозиться за кордон.

Структурні здвиги, які відбуваються в економіках держав під впливом науково-технічної революції (НТР), спеціалізація і кооперація промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств та активізацію міжнародної торгівлі.

Зовнішня або міжнародна торгівля – обмін товарами та послугами між різними країнами, пов'язаний з загальною інтернаціоналізацією господарського життя і інтенсифікації міжнародного розподілу праці в умовах НТР.

З другої половини XX століття, коли міжнародний обмін набуває «вибухового характеру», світова торгівля розвивається високими темпами. Еволюція зовнішньої торгівлі в другій половині XX століття характеризувалась вирішенням основних наслідків дезорганізації світового товарообороту, політичної деколонізації більшості країн що звільнилися, поштовхами на світовому ринку в зв’язку з НТР, топливно-сировинним, валютно-фінансовим і економічними кризами.

На сучасному етапі розвитку світової економіки простежується тенденція до безмежного розширення розмірів виробництва, тоді як внутрішній ринок обмежений платоспроможністю населення. Тому виробництво переростає межі внутрішнього попиту і підприємці кожної країни ведуть боротьбу за зовнішні ринки. У зв’язку з все більшим використанням сировини всі ресурси,які має світ потрібні майже кожній країні світу.

Згідно дослідів Всесвітової торгової організації (ВТО), на кожні 10% росту світового виробництва приходиться 16% збільшення об’єму світової торгівлі,і тим самим створюються більш вигідні умови для його розвитку. Коли ж в торгівлі відбуваються збої, уповільнюється і розвиток виробництва.

Відмінності в торговому розвитку між державами пояснюються в більшості видом торгівлі, якою вони займаються. Товари та послуги з високою доданою вартістю,особливо якщо для їх виробництва були використані високі технології і високо кваліфікаційний персонал, можуть значно збільшувати торговий прибуток, як це продемонстрували деякі держави. Рівень бідності в цих державах знизився на 40% до початку ХХI століття, а ВВП на одну людину утроївся за два останні десятиліття.

Особливу увагу слід звернути на наслідки развитку міжнародної торгівлі для економіки країн при зміні пропозиції факторів виробництва. Наростання експорту сировини для країн що розвиваються не завжди може привести до позитивного результату. Розширення експорту сировини для країн, економічний ріст яких пов'язаний здебільшого з цим ресурсом, может привести до погіршення умов торгівлі і зниженню благо стану нації. Швидке нарощення експорту сировини приводить до такого спаду світових цін на цей продукт, що воно перекриває позитивний ефект економічного росту [6, с.121].

Організація міжнародної торгівлі, її структура і динаміка багато в чому характеризують національну економіку, її проблеми і перспективи розвитку. На динаміку світового товарообороту впливає багато факторів. Це розширення виробництва, поглиблення міжнародного поділу праці, фаза світового економічного циклу і інші складові, які впливають на попит розвинених країн. Ці країни являються основними експертами і імпортерами товарів та послуг причому більша частина їх товарообороту приходиться на взаємну торгівлю. Впливають на динаміку світового товарообороту також кредитування, лібералізація внутрішньої торгівлі, інтеграція, валютний курс і інші фактори.

Зацікавленість окремих країн в розширенні своїх міжнародних зв’язків пояснюється потребами збуту продукції на міжнародних ринках, необхідністю отримання певних товарів і старанністю отримати більш високий прибуток у зв’язку з використанням дешевої робочої сили та сировини країн що розвиваються [11, с.54].

Сучасній світовій торгівлі притаманні наступні особливості: небувалий розмах міжнародного товарного обміну під впливом НТР і поглиблення його інтернаціоналізації. Ріст об’єму міжнародної торгівлі викликаний такими факторами, як корінна ломка структури енергетичного балансу розвинених промислових країн, збільшення потреби сировини, збільшений попит на машинні засоби праці у зв’язку з індустріалізацією сільського господарства, а також збільшення темпів промислового, транспортного і енергетичного будівництва в країнах які розвиваються. Цьому сприяло і розширення внутрішньо торгового обміну між промислово розвиненими країнами,що пов’язано з створенням регіональних торгово-економічних блоків в результаті процесу інтеграції; прогресуюча зміна в географічному розподілі міжнародної торгівлі, що проявляється в збільшенні удільної ваги країн що розвиваються в міжнародній торгівлі; динамічний розвиток міжнародної торгівлі; зміна торгової структури експорту під впливом НТР, яка прискорила об’єктивний процес міжнародного розподілу праці і викликала ріст обміну науковоємкої продукції, готовими виробами і послугами. В цілому зміна в структурі товарного експорту характеризується тим, що за останні роки не уклінно збільшується доля готових виробів, удільна вага яких складає більш 2/3 вартості світового товарообороту; поява нових галузей і виробництв, що викликало ріст залежності багатьох країн від імпорту деяких видів сировини; установлення під впливом НТР глибоких і стійких технологічних зв’язків між підприємствами різних країн з випуску виробів машинобудівельної, хімічної, електротехнічної і електронної промисловості.

Сучасна міжнародна торгівля поступово втрачає притаманні їй риси простої реалізації на зовнішньому ринку відповідного надлишку продукції і все більше зводиться до завчасно узгодженим поставкам товарів між підприємствами різних країн.

Кожна держава проводить систему заходів, направлених на захист внутрішнього ринку або на стимулювання росту об’єму зовнішньої торгівлі, зміна її структури і направлення товарних потоків. Ця система заходів являється зовнішньоторговою політикою.

1.2. Галузі міжнародної торгівлі

Найбільш динамічним сектором який розвивається в світовій торгівлі являється торгівля продукцією обробляючої промисловості, в особливості наукоємкими товарами.

Значною мірою збільшилася роль торгівлі машинами і устаткуванням. Найбільш швидкими темпами зростає експорт електротехнічного і електронного устаткування [10, с.79].

У зв’язку з ростом світового експорту машин і устаткування (лідери тут – промислово розвинуті країни) різко виріс і обмін відповідними послугами: науково-технічними, виробничими, комерційними, фінансово-кредитного характеру.

Розвиток світової економіки багато в чому визначається ростом торгівлі, послугами – транспортними, фінансовими, туристичними.

Однією з швидко розвинених сфер міжнародної торгівлі являється торгівля хімічною продукцією.

Важливою тенденцією останніх років являється динамічний ріст світового металургійного ринку. До особливостей цього ринку потрібно віднести відносне, але помітне зниження долі традиційних експортерів – Японії і країн ЄС. Помітно закріпилися позиції Республіки Корея і Бразилії.

Місце найкрупніших нетто-імпортерів досі зберігають США і Китай.

Слід відмітити тенденцію в збільшенні споживання сировини і енергоресурсів. Але темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів росту світової торгівлі. Таке відставання пояснюється створенням замінників сировини, більш економічним використанням і поглибленням його переробки.

Вимоги з охорони навколишнього середовища, направлені на обмеження викидів в атмосферу газів і, перш за все, вуглекислого газу, для попередження глобальної зміни клімату, в перспективі покаже відповідний вплив на зниження споживання вугілля і нафти, як найбільш екологічно забруднюючих енергетичних ресурсів. Водночас буде підвищена роль відновлюваних джерел енергії і природного газу.

Тенденціями розвитку світового продовольчого ринку являються випереджаючий розвиток торгівлі в порівнянні с темпами росту виробництва в окремих країнах. Друга тенденція – це випереджаючий розвиток торгівлі готової продукції в порівнянні з сільськогосподарською сировиною [11, с.23].

Характеризуючи галузеву структуру світової торгівлі в першій половині ХХ століття (до другої світової війни) і в наступні роки, ми бачимо значні зміни. Якщо в першій половині ХХ століття. 2/3 світового товарообороту доводилось на сировину і топливо, то на початку ХХI в століття на них доводилось тільки 1/4. Доля торгівлі продукцією обробляючої промисловості зросла з 1/3 до 3/4. І , нарешті, більш 1/3 всієї світової торгівлі – це торгівля машинами і устаткуванням.

1.3. Регіоналізм і регіональна структура в сучасній системі міжнародної торгівлі

Значні поштовхи в розвитку світової торгівлі в другій половині ХХ – початку ХХI ст. сприяли виникненню нових змін в її міжнародній організації. До ряду таких змін відносять так названий регіоналізм – згода про особливо тісне співробітництво окремих країн за типом зон вільної торгівлі, митних союзів.

Виникнення зон вільної торгівлі не вносить принципових змін в світове господарство. Активізація таких процесів з однієї сторони сприяє розвитку міжнародної торгівлі (в рамках зон, блоків, регіонів), а з іншої – створює для неї ряд перешкод, характерних кожному закритому формуванню.

В особливості, організації пільгових тарифів в рамках регіонального приводить до того, що торгівля ведеться неефективно. Цей процес в міжнародній практиці характеризується як «торгове відхилення». Для отримання найкращих результатів рекомендується керуватися принципом «порівняльних переваг».

Групування країн в економічні блоки не означає безумовного прогресу в реалізації ідей вільної торгівлі або капітуляції перед протекціоністськими принципами. Дилема «вільна торгівля» або протекціонізм не перестає існувати. Вона переноситься на інший рівень зовнішньоторгових відносин, на якому визначається рішення про вибір економічної політики групи держав по відношенню третіх країн.

Яскравим прикладом являється те, що навіть в рамках окремих торгово-економічних угруповувань виникають противоріччя між деякими країнами ,які переростають в так названі «торгові війни».

Сучасні тенденції такі, що відбувається перехід від «торгових війн» до зовнішньоекономічних. Якщо торгові війни приймають форму жорстоких заходів, направлених на заохочення експортної експансії за допомогою державного регулювання (тарифного, нетарифного, ліцензування, податків), то у зовнішньоекономічній боротьбі використовуються інші засоби і методи конкуренції.

Перш за все, маються на увазі стремління поставити під контроль ключові галузі економіки країни шляхом експорту товарів в підготовлену для цього інфраструктуру. І як результат – загроза їх «відчудження» або наступне наростання експорту товарів.

На шляху до єдиної, глобальної системи світового ринку лежить багато перешкод і противоріч інтересів,які будуть з'являтися в ході взаємодії окремих країн і торгово-економічних угруповувань один з одним.

Провідними учасниками світової торгівлі на початку ХХI ст. залишаються розвинені країни. Світовий експорт товарів розвинених країн складає до 65% всього світового експорту товарів, імпорт – 68%.

Основні долі в світовій торгівлі товарів і послуг за останні роки належать, США, країнам Азії, Японії і транзитним країнам (країнам з перехідною економікою).

Провідними експортерами товарів являються Німеччина, США, Японія, Китай і Франція. США поступилася своїм партнерством в світовому експорті товарів Німеччині. Цьому сприяло посилення споживацької і інвестиційної активності.

У світовому імпорті товарів мають лідерство: США, Німеччина, Китай, Франція і Великобританія [12, с.13].

В перші роки ХХI століття найбільш конкурентоспроможними країнами являються США.

Поки що країни які розвиваються в основному залишаються постачальниками сировини і порівняно простих видів готової продукції на світовий ринок. Відносно зниження попиту на сировину на світовому ринку до початку століття означало зменшення можливості країн що розвиваються для розширення експорту.

Характеризуючи основні тенденції потрібно відмітити,що стійкі високі темпи міжнародної торгівлі підтримуються за рахунок розширення торгівлі країн ОЕСР (Організації економічного співробітництва і розвитку).

Три четверті экспорту промислово розвинутих країн переходить в інші розвинуті країни. При цьому 4/5 экспорту – непродовольчі товари. Оскільки в експорті промислово розвинутих країн переважає техніка, більшість країн що розвиваються представляють для них порівняно менший інтерес як ринки збуту такої продукції. Техніка, часто буває не потрібна країнам що розвиваються, так як вона не вписується в виробничий цикл який уже склався.

В цьому взаэмозв'язку помітною тенденцією стало збільшення об’ємів внутрішньогалузевої торгівлі між розвинутими країнами (між автомобільними, авіаційними, електронними і іншими компаніями). Цей новий процес в міжнародній торгівлі на перший погляд не вкладається в класичну теорію порівняльних переваг. Проте ця теорія, основана на обліку природних факторів і основних факторів виробництва, не підтверджується новими процесами, а лише потребує її модифікації з врахуванням сучасного світового господарства, особливостей міжнародного товарного обміну. Міжнародна торгівля розвиваючись згідно принципів теорії порівняльних переваг відчуває всі впливи таких факторів як значна диференціація затрат виробництва (на відповідний період часу) в одних і тих же галузях під впливом НТП, ріст кваліфікації праці, все більший ріст затрат на науково-дослідницькі і конструкторські роботи, поглиблення процесів міжнародної спеціалізації і кооперації.

Остання четверть ХХ – початку ХХI століття свідчить про ріст ролі Азіатсько-Тихоокеанського регіону в системі міжнародних економічних відносин, в тому числі в області міжнародного товарообміну. За оцінкою Всесвітового банку більш 40% всього об’єму світової торгівлі знаходиться нині в басейні Тихого океану.

Свої позиції на світовому ринку експортери з Азії посилюють в основному за рахунок країн Західної Європи. Це трапляється як на традиційних для країн що розвивається ринках (текстиль, товари масового попиту), так і на ринках виробництв, включаючи засоби виробництв.

Стрімкими темпами росте роль Китаю. Основою експорту цієї країни являється промислова продукція. Китай має дешеву робочу силу, завдяки чому в перспективі може захопити світовий ринок майже повністю (в наш час держави не чинять перешкод китайському імпорту, західноєвропейські захищаються за допомогою мита). Після цього Китай почне оптимізувати свій внутрішній ринок, що приведе до росту благ населення.

Серед інших кандидатів на ведучі позиції в світовій торгівлі претендують країни, які об’єднані під загальною назвою «великі нові ринки». Це Аргентина, Бразилія, Мексика, Турція, Польша, а також Росія. Економіка цих країн має досить високу ступінь відкритості, і їх економічний ріст буде надавати великий вплив на розвиток світової торгівлі.

До числа дуже важливих тенденцій розвитку світової торгівлі останнього часу потрібно віднести швидкий ріст торгівлі між країнами що розвиваються. Так, доля Азії (без Японії) в світовій торгівлі перевищує долю Америки і продовжує зростати. Також росте експортна експансія «нових індустріальних країн» (НІК) на ринку НІК «другої» і «третьої» хвилі, а також країн периферії.

1.4. Лібералізація і протекціонізм

В сучасному світовому господарстві існують дві системи зовнішньої політики: протекціонізм і вільна торгівля, або її лібералізація.

Протекціонізм характеризується введенням високих митних зборів на імпортні товари. До цих зборів, які обмежуються ввозом іноземних товарів, нерідко приєднуються експортні премії, заохочуючи вивіз товарів. Хоча в нинішній час верховенствує концепція вільної торгівлі, думка про необхідність проведення протекціоністської політики дуже широко розповсюджена.

Вільна торгівля – це вільний, без збірний або обкладений незначними зборами ввіз товарів. Її особливості: стимулює міжнародну спеціалізацію, дозволяє кожній країні споживати таку ж кількість товарів, що і до спеціалізації з мінімальними реальними затратами робочого часу, необхідних для створення даного об’єму товарів; полегшує розвиток конкуренції, підтримуючи при цьому дух новаторства; дає можливість для розширення ринків і масового виробництва вигідного споживачам; сприяє економічному розвитку і соціальному прогресу в країнах, включених в міжнародну торгівлю.

В сучасній політиці регулювання зовнішнього обміну проявляється об’єктивна необхідність в поліпшенні міжнародного спілкування при зростанні ступеня інтернаціоналізації виробництва і капіталу. Ця тенденція в області міжнародних економічних відносин виражається в послабленні обмежень міжнародного обміну, потягу до усунення перешкод на його шляху. Такому курсу відповідає політика лібералізації торгівлі, під якою розуміється ввесь комплекс державних заходів з регулювання внутрішньої економіки і зовнішніх зв’язків для підтримки зовнішньоторгового обороту і зниженню митних та інших перешкод. З розширенням міжнародного співробітництва і лібералізацією торгівлі виходить поступова інтеграція різних країн в єдину світову ринкову систему [7, с.82].

Сучасні економісти прийшли до висновку, що лібералізація стає основною тенденцією сучасної міжнародної торгівлі. Відбувається значне зниження рівня митних зборів, відміни багатьох обмежень, квоти і т.п. Інколи лібералізація зовнішньої торгівлі відбувається в односторонньому порядку.

Окрім лібералізації зовнішньоекономічного фактору існує і інша тенденція – збереження, а інколи і посилення протекціоністських тенденцій в торгівельно-економічних зв’язках різних країн та їх економічних згрупувань.

Окрім явної, відкритої протекціоністської політики деякі держави застосовують форми невидного протекціонізму. Багато держав, знижуючи митні збори, компенсують їх так званими нетарифними бар'єрами. До них можна віднести дотації національному виробництву, введення різних стандартів і норм, сертифікацію товарів. Виступивши за лібералізацію міжнародної торгівлі, деякі економісти все частіше зв’язують її з поняттями «добросовісної», «справедливої» торгівлі.

Отже, ріст об’єму міжнародної торгівлі викликаний такими факторами, як корінна ломка структури енергетичного балансу розвинених промислових країн, збільшення потреби сировини, збільшений попит на машинні засоби праці у зв’язку з індустріалізацією сільського господарства, а також збільшення темпів промислового, транспортного і енергетичного будівництва в країнах які розвиваються.

РОЗДІЛ 2. ТОРГІВЕЛЬНИЙ БАЛАНС УКРАЇНИ

2.1. Структура торгівельного балансу України

Участь країни в міжнародній торгівлі здійснюється з метою отримання коштів за експортовані товари і послуги. Водночас, імпортуючи товари і послуги, вона змушена розраховуватися за них. Такі розрахунки щодо експорту та імпорту товарів і послуг формують торговельний баланс країни.

Торговельний баланс — баланс, який відображає співвідношення вартості експорту та імпорту країни за певний проміжок часу, як правило, за рік. Він складається із двох частин — з надходжень і платежів, а їх зіставлення утворює експортно-імпортне сальдо.

До торговельного сальдо входить вартість товарів, проданих і куплених на умовах негайної оплати, а також поставлених у кредит або наданих безкоштовно у формі урядової допомоги або дарунку. За винятком вартості безкоштовно наданих товарів і послуг торговельний баланс входить у платіжний баланс. В активній частині цього балансу відображено експорт товарів і послуг вітчизняного виробництва, а також ввезених з-за кордону й перероблених. В пасивній частині — імпорт товарів і послуг іноземного виробництва для внутрішніх потреб або переробки з метою їх подальшого вивозу.

Сальдо торговельного балансу — різниця між вартістю експорту та імпорту [13, с.57].

Платежі і надходження за "послуги" об'єднують надходження і платежі за використання однією країною транспорту інших країн (морського, залізничного, повітряного та ін., платежі за вантажно-розвантажувальні операції, портові збори тощо), за користування засобами міжнародного зв'язку (пошта, телеграф, телефон, радіозв'язок), за послуги міжнародного страхування, комісійні операції (наприклад, банкам за посередницькі, гарантійні та інші операції на міжнародному ринку). "Послуги", як правило, займають значне місце в статтях надходжень розвинутих країн, а в країнах, що розвиваються, - у статтях платежів.

До некомерційних платежів і надходжень входять витрати і доходи від іноземного туризму, утримання дипломатичних представництв і місій, адміністративного і військового апарату в інших країнах, некомерційні грошові перекази, репарації тощо.

У складі доходів і платежів, пов'язаних із закордонними капіталовкладеннями: платежі відсотків за іноземними позиками і банківськими вкладами; платежі дивідендів за акціями іноземних підприємств; частина прибутків від іноземних підприємств, що належать монополіям даної країни.

Показники зовнішньої торгівлі традиційно займають важливе місце в платіжному балансі. Співвідношення вартості експорту й імпорту товарів утворює торговий баланс. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, існують розходження між показниками торгівлі, платежів і надходжень, фактично зроблених за відповідний період.

Економічне значення активу чи дефіциту торгового балансу стосовно до конкретної країни залежить від її положення у світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальною економічною політикою. Для країн, що відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговий баланс необхідний як джерело валютних засобів для оплати міжнародних зобов'язань по інших статтях платіжного балансу. Для ряду промислово розвинутих країн (Японія, ФРН і ін.) активне сальдо торгового балансу використовується для створення другої економіки за кордоном.