Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Шляхи розвитку бюджетної системи України

ЗМІСТ

ВСТУП

На сьогоднішньому етапі розвитку економіки України в умовах кризового стану важливе місце займає правильне формування і ефективне використання бюджетних коштів. Через бюджет можна вирішувати пріоритетні напрямки економічних реформ, спрямовувати зусилля держави на тих моментах, вирішення яких в кінцевому підсумку дасть можливість вийти із економічної та фінансової кризи.

Всі питання, які стосуються бюджетної системи України, регламентуються Конституцією України, Законом України «Про бюджетну систему України» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законодавчими актами.

Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України,органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими радами.

В даній дипломній роботі розглянуто роль і місце бюджетного планування та бюджетного процесу в бюджетній системі України. Аналіз цього питання базується на дослідженні показників виконання міcцевих бюджетів Хмельницької області, Волочиського району Хмельницької області та м. Волочиськ.

Характеризуючи нинішній стан, проблеми і перспективи розвитку місцевих бюджетів України, основна увага в дипломній роботі приділяється найсуттєвішим етапам бюджетного планування, формування, виконання місцевих бюджетів та підвищення їх ролі в розвитку регіонів.

Наукова новизна дипломної роботи полягає у висвітленні ряду теоретичних рекомендацій, що мають важливе значення для посилення ролі місцевих бюджетів.

Метою роботи є дослідження місцевих бюджетів, їх призначення та проведення аналізу діючої практики бюджетного планування, формування і виконання місцевих бюджетів.

На наш погляд, дослідження проблеми місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах.

По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів в розпорядження місцевих органів самоврядування.

По-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державними бюджетами, а також в середині сукупності місцевих бюджетів.

В розділі першому буде викладено питання сутності бюджетного процесу та принципів бюджетного планування, буде дано характеристику бюджетному регулюванню, плануванню та прогнозуванню бюджетних коштів, що мобілізуються місцевими бюджетами.

В другому розділі проведено аналіз надходжень бюджетних коштів за всіма джерелами, визначено напрямки видатків місцевих бюджетів у Хмельницькій області, а зокрема бюджету Волочиського району.

В ході проведеного аналізу в третьому розділі надано пропозиції щодо вирішення проблем, які виникають в ході планування та прогнозування місцевих бюджетів. Сконцентровано увагу на порядку та строках затвердження бюджетів, визначено порядок взаємовідносин між різними рівнями місцевих бюджетів.

В бакалаврській роботі використовувались законодавчі та інструктивні матеріали, статистичні довідники та ряд інших джерел.

РОЗДІЛ 1. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Сутність бюджетного процесу та основні принципи бюджетного планування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бюджетну систему України» бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські бюджети.

Бюджет області об’єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об’єднує районний бюджет, бюджети міст районного значення, селищні та сільські бюджети.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у місті Раді народних депутатів адміністративно-підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські бюджети об’єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті, Радам народних депутатів яких зазначені населені пункти підпорядковані.

Бюджетне планування являється одним із основних компонентів фінансового планування і по своєму соціально-економічному значенні стоїть разом з найбільш важливими інструментами організації планомірного, пропорційного розвитку ринкової економіки.

До бюджетного планування в широкому розумінні цього поняття відноситься не тільки лише планування бюджету, по всіх ланках бюджетної системи, але й його виконання.

Планування, розгляд, складання та виконання бюджетів всіх рівнів базуються на одних і тих же принципах, взаємно доповнюючи один одного та представляють по своїй суті взаємозв’язані напрямки одного і того ж процесу.

Безпосереднє складання бюджетів виконується на майбутній рік на базі його виконання за поточний період і тих фінансових норм та нормативів, які доведені в установленому порядку до всіх галузей народного господарства, регіонів, різних підприємств та організацій. При цьому проектуємі взаємовідносини бюджетів з іншими фінансовими планами максимально наближаються до реальних потреб та можливостей як суб’єктів господарювання так і економіки України в цілому.

Відповідні органи виконавчої влади в ході виконання плану та бюджету можуть вносити окремі зміни та доповнення в показники затвердженого бюджету, з метою більш повного виявлення резервів додаткових бюджетних надходжень, забезпечення економії у витратах, пошуку ресурсів на невідкладні потреби та міроприємства, які не були передбачені в бюджеті на етапі планування.

Бюджетне планування – це централізований розподіл та перерозподіл в процесі складання та виконання бюджету сукупного суспільного продукту і національного доходу по всіх ланках бюджетної системи та по видах фінансових планів на основі державного плану соціально-економічного розвитку України.

Бюджетний процес – це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження, бюджетів, їх виконання та контроль за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, які складають бюджетну систему України. Бюджетний процес передбачає розробку нормативно-правових та організаційних основ, які дають конкретне уявлення про форми організації цієї роботи, про розподіл функцій при виконанні бюджету між органами державної влади та управління, планово-фінансовими органами та установами банків, об’єднаннями, підприємствами, бюджетними організаціями.

Зміст бюджетного планування більш ширший: воно також включає питання теорії та методології складання бюджетів усіх рівнів та всіх фінансових планів народного господарства України.

В процесі бюджетного планування вирішуються такі задачі, як:

організація складання фінансових планів в народному господарстві, їх відповідність загальній фінансовій програмі держави на майбутній період; відповідність показникам плану соціально-економічного розвитку країни;
встановлення загального об’єму фінансових ресурсів та їх розподіл по окремим міністерствам, відомствам та галузям народного господарства, регіонами країни; виявлення розмірів власних ресурсів господарства, які можуть бути направлені на їх розвиток;
визначення та обгрунтування (місцевого) бюджету по всіх джерелах поступлення доходів в відповідності з фінансовими планами суб’єктів господарювання.
визначення всіх напрямків видатків державного (місцевого) бюджету за цільовим призначенням як в загальному об’ємі, так і по видах витрат в відповідності до економічної класифікації;
встановлення загальних фінансових зв’язків в народному господарстві, визначення необхідних пропорцій та співвідношень між централізованими та децентралізованими фінансами, встановлення степеня участі кожного з фінансових планів в фінансовому забезпеченні потреб розширеного відтворення, розвитку економіки та невиробничої сфери;
надання в розпорядження органів державної влади централізованого фонду грошових коштів, призначених для проведення як загальнонаціональних міроприємств, так і соціально-економічних та культурних міроприємств окремих регіонів;
проведення та організація роботи по мобілізації грошових надходжень або фінансових ресурсів та визначення можливостей забезпечення ними всіх галузей економіки, які знаходяться на бюджетному фінансуванні;
здійснення державного фінансового контролю за ходом виконання бюджету.

При здійсненні бюджетного планування важливо керуватися його основними принципами:

Демократизація бюджетних відносин, яка полягає в тому, що при здійсненні бюджетного планування необхідно враховувати оптимальні взаємозв’язки між державним або консолідованим бюджетом та місцевими бюджетами, а також між бюджетними ланками місцевих бюджетів;
Пріоритетне значення бюджетного планування у всій сукупності фінансових планів;
Єдність системи фінансових планів. Бюджетні плани повинні бути погоджені як по доходній, так і по видатковій частині по всіх ланках бюджетної системи України;
Директивність та цільовий характер бюджетних призначень та обов’язків;
Органічний зв’язок бюджетного планування з планами соціально-економічного розвитку країни та регіонів.

Бюджетне планування здійснюється безпосередньо Міністерством фінансів України та місцевими фінансовими органами у відповідності з наданими їм правами. Основи бюджетного планування, права та обов’язки органів, які здійснюють планування визначені в Законі України “Про бюджетну систему України”, а також в Законі України “Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве та регіональне самоуправління” та ряд інших законодавчих актів.

Складання бюджету передбачає розробку плану в два етапи.

На першому етапі здійснюється зведене бюджетне планування, в ході якого визначаються основні напрямки планової роботи, шляхи та засоби мобілізації фінансових ресурсів, вишукуються можливості для балансового поєднання намічених доходів та видатків на майбутній період, розглядається можливий дефіцит бюджету та джерела його покриття.

Головною ціллю зведеного бюджетного планування виступає формування найважливіших народногосподарських пропорцій розвитку економіки. Разом з тим також до задач зведеного бюджетного планування слід віднести визначення факторів економічного зростання, а також факторів, які впливають на бюджетну політику країни чи певного регіону.

Основою зведеного бюджетного планування являються синтетичні балансові розрахунки, показники, такі як сукупний національний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход, прибуток, отримана в масштабі всього народного господарства, рівень споживання, рівень доходів населення, мінімальний споживчий бюджет та інші. Централізованим плановим органом України на цій стадії в першу чергу розробляється баланс народного господарства, який представляє собою систему зведених економічних таблиць, іншими словами, збалансованих та взаємопов'язаних натуральних і вартісних балансів, які дають представлення про рух (виробництво, розподіл та споживання) сукупного національного продукту та національного доходу, про співвідношення доходів та витрат бюджету, які складаються у відповідності з наміченими проектами плану; про грошові доходи та витрати населення, про валютні надходження та витрати в іноземній валюті.

Зведене бюджетне планування служить попередньою стадією планової роботи фінансових органів.

На другому етапі виконується адресне бюджетне планування, встановлення конкретних зв’язків з бюджетом всіх фінансових планів народного господарства. Потім ці бюджети приймають форму фінансових зобов’язань. При бюджетному плануванні здійснюється організація забезпечення бюджетів різних рівнів відповідними даними. Вона полягає в слідуючому:

Кабінет Міністрів України доводить до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів інструктивні матеріали про особливості складання розрахунків до проекту бюджетів на наступний бюджетний рік;

органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у встановлений їхніми радами строки, виходячи із необхідності затвердження бюджетів до початку нового бюджетного року, доводять до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів нижнього рівня відповідні вказівки відносно розробки проектів бюджетів.

У випадках незбалансованості доходів та мінімально необхідних витрат бюджетів селищних, сільських рад народних депутатів, бюджетів районів та міст виконавчі органи місцевих рад народних депутатів подають в виконавчі органи місцевих рад вищого рівня. а у випадках незбалансованості доходів та витрат бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя – Кабінету Міністрів України необхідні розрахунки для визначення нормативів відрахувань від регулюючих доходів, розміру дотацій, данні про зміни складу об’єктів, які знаходяться на бюджетному фінансуванні.

Мінімально необхідні витрати розраховуються по одиничним чи груповим соціальним та фінансовим нормативам, що встановленні вищими органами влади та управління на основі діючих законодавчих актів, з врахуванням індексу інфляції в межах фінансових можливостей країни та відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Для повного обліку всіх фінансових ресурсів, а також виявлення середнього фінансового забезпечення Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних одиниць відповідний виконавчий орган влади складає територіальний зведений баланс фінансових ресурсів, дані якого можуть бути враховані при визначенні розмірів субвенції.

Кабінет Міністрів України доводить до виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя наступні показники:

проектні нормативи відрахувань від регулюючих доходів;
розмір дотацій і субвенцій, які передбачаються до виплати з державного бюджету України та їх цільового призначення;
перелік витрат, які передбачається передати з державного бюджету України для фінансування з бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Аналогічні показники доводяться виконавчими органами влади вищого рівня безпосередньо радам народних депутатів та їх виконавчим органам нижчого рівня в строки, які забезпечували б затвердження бюджетів до початку нового бюджетного року.

Складанню проектів бюджетів передує розрахунок основних прогнозних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку України на плановий рік з виділенням показників об’єму валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів та витрат населення, платіжного балансу.

За допомогою основних прогнозних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку України на плановий рік керівні органи Автономної Республіки Крим, виконавчі комітети обласних, Київських та Севастопольських місцевих рад народних депутатів розробляють прогнозні показники соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, які є основою для складання проектів їхніх бюджетів.

1.2. Планування та прогнозування бюджетних коштів, що мобілізуються місцевими бюджетами.

Планування надходжень доходів в місцеві бюджети, є складовою частиною фінансового планування, яке здійснюється на базі показників проектів планів соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей України, міст Києва та Севастополя, а також прогнозних індексів цін з використанням матеріалів статистичної звітності за поточний період. Індекси цін застосовуються до прогнозних чи очікуваних показників аналізуємого періоду.

До основних задач бюджетного планування надходжень в місцеві бюджети слід віднести:

встановлення річних планів надходжень в бюджет (з розподілом по кварталах) по кожному виду платежів;
здійснення систематичного контролю за виконанням встановлених планових надходжень в бюджет по підприємствам, організаціям та установам, а також податків з населення;
активний вплив фінансових органів на промислові підприємства та інших господарюючих суб’єктів з метою забезпечення виконання планів виробництва та гуртової реалізації товарів.

Планування дохідної частини бюджетів та контроль за своєчасним надходженням коштів в місцеві бюджети повинен здійснюється в обов’язковому характері.

Бюджетне планування доходів здійснюється інспекціями відповідних фінансових відділів на основі законодавчих актів про оподаткування юридичних та фізичних осіб.

1.3. Бюджетне регулювання, як основна частина бюджетного планування.

Бюджетне регулювання – складова частина бюджетного планування, що означає балансування (відповідність дохідної частини бюджету видатковій) бюджетів, які включаються у вищестоячу ланку бюджетної системи: обласні бюджети – в державний чи республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети міст та районів – в обласні та міські бюджети.

Бюджетне регулювання – будується на загальних для всіх ланків бюджетної системи принципах, основні з яких можна виділити:

Всі доходи в цілому розподіляються на дві групи:

загальнодержавні регулюючі подитки та інші надходження, зараховуються в доходи всіх ланків бюджетної системи по методу розкладання чи дольової участі;

доходи з місцевих джерел надходження – це закріплені власні доходи місцевих бюджетів, які повністю зараховуються у відповідний бюджет. До них відносяться місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

Об’єм кожного нижчестоячого бюджету визначається виходячи з видатків, необхідних для виконання завдань та міроприємств державного плану соціально-економічного розвитку, підвідомчого конкретному органу влади.

Для покриття намічених витрат в першу чергу направляються доходи по місцевим джерелам надходження, які закріплені за даним бюджетом.

Часткова недостача бюджетних коштів щоб покрити заплановані витрати місцевого бюджету надходить з відрахувань від загальнодержавних податків та інших видів доходів. Їх величина встановлюється окремо по кожному виду доходів та надходжень у відсотках до загальної суми розрахованої для даного регіону.

В процесі складання плану відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів вирішуються наступні завдання:

досягається збалансування кожного бюджету, стійкість його дохідної частини;
забезпечується по можливості рівномірне надходження грошових коштів до бюджету на протязі року;
створюються умови зацікавленості місцевих органів державної влади та управління в виконанні плану надходження власних та регулюючих доходів, у вишукані та мобілізації внутрішніх резервів регіону;
формується раціональна структура місцевих доходів;
створюються тісні зв’язки місцевих органів влади та управління з підприємствами, установами та організаціями, що функціонують на території регіону.

Розмір доходів та податків, які передаються з вищестоячого бюджету в нижчестоячий, визначається як різниця між об’ємом видатків цього бюджету, розрахованих на основі планових показників, та сумою власних (закріплених) доходів. Об’єм загальнодержавних доходів, що надходить від платників на території даної ради народних депутатів, називається контингентом цих доходів чи податків, а самі вони – регулюючими, оскільки відповідна частина контингенту направляється для регулювання бюджету даної ради та бюджетів нижчестоячого рівня.

Основним методом балансування місцевих бюджетів є метод процентних відрахувань від контингенту загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів.

Якщо ж навіть повна передача всіх регулюючих доходів не дає можливості збалансувати бюджет, то передбачено дотаційний метод бюджетного регулювання. При використанні дотаційного методу знижується відповідальність та зацікавленість місцевих фінансових органів в мобілізації резервів та використання режиму економії грошових коштів.

Бюджетне регулювання в Україні здійснюється на засадах Закону України “Про бюджетну систему України”. У відповідності з цим законом з державного бюджету України в бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети областей, міст Києва та Севастополя, може передаватися частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів, чи дотації та субвенції. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі України “Про Державний бюджет України” на відповідний бюджетний рік, по представленню Президента України з врахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану території. До проекту цього закону Кабінетом Міністрів України додається техніко-економічне обгрунтування відрахувань, дотацій та субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які містять:

статистичні дані про економічну, екологічну, соціальну ситуацію визначених адміністративно-територіальних одиниць;
розрахунки необхідних затрат для вирівнювання економічного, екологічного, соціального стану та ефективного використання природних ресурсів та ін.;
інформацію про державну та регіональну програми вирішення різниці в розвитку між окремими регіонами.

Бюджетне регулювання та розподіл джерел надходження бюджету на закріплені, які входять в конкретну ланку бюджетної системи, та в загальнодержавний фонд грошових коштів, дає можливість своєчасно та безперебійно фінансувати міроприємства, передбачених народногоспо-дарським планом та планами соціально-економічного розвитку регіонів країни, дозволяє місцевим органам державної влади та управління контролювати діяльність підприємств, розміщених на даній території; вишукувати засоби мобілізації додаткових фінансових ресурсів.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПО ПЛАНУВАННЮ, СКЛАДАННЮ, РОЗГЛЯДУ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОЕКТІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ.

2.1. Суть, місце, роль та значення місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети - важливий і складний елемент бюджетної системи держави. Питання їх побудови, ефективного використання у фінансовому механізмі держави постійно привертають увагу, як наукових, так і практичних кіл.

В нинішніх умовах потенційно зростає роль місцевих бюджетів в проведенні економічної і соціальної політики. Разом з тим відповідного фінансового механізму проведення цієї політики створити ще не вдалося.

Фінанси місцевих органів влади в Україні залишаються слабкими і нестабільними.

Таким чином, проблеми місцевих бюджетів потребують більш глибокого аналізу.

Їх розв’язання пов’язане з необхідністю внесення суттєвих змін до чинного законодавства України, проведенням реформ відносин власності, бюджетної та податкової систем, міжбюджетних взаємовідносин, відносин між центральними і місцевими органами влади.

На наш погляд, дослідження проблеми місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах.

Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення видатків місцевими органами влади, місцеві бюджети - це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають доходну і видаткову частини, принципи збалансування, тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети - це балансові розрахунки доходів і видатків, здійснюванні для задоволення регіональних та місцевих інтересів, задоволення потреб.

Разом з тим місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме; відносини між місцевим бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на даній території, відносини між бюджетами і населенням даної території, що складаються при мобілізації і використанні коштів місцевих бюджетів; відносин між місцевими бюджетами різних рівнів з перерозподілу фінансових ресурсів; відносини між місцевими бюджетами і Державним бюджетом України.

Для аналізу ролі і місця місцевих бюджетів в бюджетній системі України потрібні їх кількісна та якісна характеристика.

З 1993 по 1997 рік питома вага видатків місцевих бюджетів у ВВП поступово збільшувалась і досягла в 1997 році 17,5 відсотка. А з 1998 року спостерігається тенденція до зменшення питомої ваги місцевих бюджетів. В 1999 році вона складала тільки 12,5 %.

Однією із причин, що призвели до скорочення питомої ваги місцевих бюджетів у ВВП є механізм розподілу доходів та видатків між ланками бюджетної системи.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Доходи бюджетів України поділяються на доходи Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Розмежування доходів, закріплених за бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, між республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими бюджетами і бюджетами районів, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування, районів у містах (міст Києва і Севастополя), здійснюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласним, міським (міст Києва і Севастополя) Радами народних депутатів, з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних районів та населених пунктів за поданням Рад нижчих рівнів.

Процентні відрахування від окремих видів доходів в межах, визначених законами України, затверджуються:

до бюджетів районів і міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного підпорядкування - Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними Радами народних депутатів;
до бюджетів міст, селищних і сільських бюджетів - районними та міськими (міст обласного підпорядкування) Радами народних депутатів;
до районних у містах бюджетів, до бюджетів міст, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні іншого міста, - міськими Радами народних депутатів.