Шляхи удосконалення спрощеної системи оподаткування в Україні

 


 


 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 
 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Зміст

Розділ 1 Теоретичні засади оподаткування фізичних осіб підприємців – єдиним податком………………………………………..

    1. Особливості спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності……………………………………………………………………
    2. Ставки і групи платників  єдиного податку……………………………

Розділ.2 Сучасний стан фізичних осіб – підприємців, що оподатковуються єдиним податком, на прикладі Уманської ОДПІ Черкаської області……………………………………………………...

2.1Коротка характеристика Уманської ОДПІ………………………………….

2.2 Єдиний податок при оподаткуванні фізичних осіб- підприємців, як джерело в системі оподаткування на прикладі Уманської ОДПІ…………......

Розділ 3.  Шляхи удосконалення спрощеної системи оподаткування  в Україні………………………………………………………………...

Висновки………………………………………………………………..

Список використаних літературних джерел…………………………

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Вступ

 

Оподаткування в україні є одним із найскладнішим у світі.Хоча в україні і не найбільші ставки оподаткування.

Плата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, особливості застосування якої закріплено Указом Президента України.         Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фізичні особи—підприємці, що відповідають таким вимогам: у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх родини, протягом року перебуває не більше десяти чоловік; розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень

Ставки єдиного податку для приватного підприємця встановлюють місцеві ради залежно від виду діяльності, вони становлять від двадцяти до двохсот гривень на місяць. Розмір ставки залежить не від отриманого доходу, а виняткова від виду діяльності. Причому в різних регіонах України ставки єдиного податку для фізичних осіб, а також перелік видів діяльності, що підлягають оподаткуванню, можуть бути різні. Періодичність зміни таких ставок законодавчо не встановлено. Перехід на спрощену систему оподаткування не означає автоматичного зменшення податкового тягаря.

Тому, приймаючи рішення про перехід на таку систему, необхідно враховувати безліч факторів, серед яких посідає особливе місце рентабельність здійснення тих чи інших видів підприємницької діяльності.  Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності природи оподаткування єдининим податком, його ролі у оподаткуванні,  фізичних осіб – підприємців, проведенні комплексного дослідження практичних аспектів єдиного податку  та виробленні пропозицій, щодо розвитку і вдосконалення спрощеної ситеми оподаткування.     Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання:

  • охарактеризувати ставки і групи платників єдиного податку
  • розглянути особливості спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності
  • розкрити характеристику Уманської ОДПІ
  • узагальнити теоретичні підходи єдиного податку
  • окреслити сучасні проблеми та шляхи удосконалення спрощеної системи оподаткування       Об’єктом дослідження  є оподаткуванням фізичних осіб - підприємниці єдиним податком.      Предметом дослідження  є норми Конституції України, чинних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які виступають засобами правового регулювання єдиного податку для фізичних осіб -  підприємців в Україні.       Методологічною основою  роботи є праці класиків економічної науки, а також роботи сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, де висвітлюються питання про оподаткування фізичних осіб – підприємців єдиним податком.      Методами дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, системний та комплексний підхід до вивчення теоретичних аспектів формування місцевих податків і зборів, у межах якого у роботі використовувались методи аналізу, синтезу, аналогії, статистичні прийоми групування, графічно-табличний метод, історичний метод, метод узагальнення.

 

 

 

 

Розділ 1 Теоретичні засади оподаткування фізичних осіб підприємців – єдиним податком.

1.1 Особливості спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

На сьогодні малий та середній бізнес,саме підприємництво, впливає на всі сторони суспільного життя, оскільки може швидко реагувати на різні зміни, що відбуваються вринковій економіці в контексті запровадження новітніх технологій та вимог ЄС. Тому в наукових сферах як серед економістів, так і серед юристів, і досі триває активне обговорення реформування діючої податкової системи, у розрізі запровадження ефективних новітніх податкових інструментів для створення належних умов переходу на нову модель економіки.

Проблематика оподаткування малого і середнього бізнесу входить до кола наукових інтересів багатьох вчених, таких як М. Азарова, З. Варналія, О. Василика,В. Вишневського, А. Єлисєєва, А. Крисоватого, М. Кучерявенка, С. Лондар, І. Луніна, Н. Пришви, А. Соколовського, В. Шпільова та інших. Зазначені науковці зробили значний внесок у вирішенні питань створення спеціальної системи оподаткування, якою і є діюча спрощена система[1, c.100].

 Проте необхідно зазначити, що все одно залишаються невирішеними деякі проблемні теоретичні та практичні аспекти, що й обумовило вибір тематики дослідження.

Наскільки запроваджені Податковим кодексом України [15] податкові пільги та  преференції для суб’єктів господарювання, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, впливають на їх конкурентноздатність та ефективність роботи, що надасть можливість виявити від повідні переваги та недоліки діючої системи оподаткування.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого діє на основі Указу Президента України«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» [14].

За 14 років існування спрощеної системи оподаткування кількість платників  єдиного податку збільшилась майже в 14 разів (з 95 тис. осіб до 1304,5 тис. осіб. При цьому, суб’єкти — «спрощенці» створили понад 1,2 млн. робочих місць [14]. А з прийняттям ПКУ, а саме за останні два роки, кількість спрощенців зросла майже в два рази.

На сьогодні залишається проблемним питання правової природи єдиного податку,оскільки відповідно до ч. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності [15].

Єдиний податок звільняє платників від  обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

  1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість  з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість,що сплачується фізичними особами та юри-дичними особами, які обрали ставку єдиного податку, зі сплатою податку на додану вартість;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких  видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства [11,c.146].

Крім цього, відповідно до ч.3 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України особи, що обрали спрощену систему оподаткування, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат з метою обрахунку об’єкта

оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України [15].

Отже, при виборі спрощеної системи оподаткування платники податку сплачуватимуть єдиний податок за обраною ставкою замість основних податків (податок на прибуток підприємств, на доходи фізичних осіб, на додану вартість тощо) та зможуть вести спрощений бухгалтерський облік .

 Мельник, В.М., Музиченко О.М. та  ін. В свою чергу Іванов Ю.Б. досліджує світовий досвід податкового  регулювання малого підприємництва, тоді як Каламбет С.В розкриває  проблему оподаткування доходів  фізичних осіб[17,c.56].

Спрощена система оподаткування забезпечила динамічний розвиток малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії суб’єктів підприємницької діяльності .

Спрощена система оподаткування дає можливість започаткувати власну справу без додаткової спеціальної економічної та бухгалтерської освіти. Привабливість системи для суб’єктів малого бізнесу зумовлена передусім спрощенням системи адміністрування і зменшенням небезпеки несвідомого порушення чинних правил .Особливим механізмом державної політики сприяння розвитку малого підприємництва було запровадження саме спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, яка стала справжнім спасінням малого бізнесу. Цікавим залишається питання правової природи єдиного податку,що слугує сферою наукових інтересів деяких науковців.

 Шевчук І.В.зазначає, що єдиний податок слід розглядати як складову податкової системи. Це пов’язано з тим, що такі поняття, як «податкове зобов’язання», «податкове повідомлення», «податковий борг», «податкова вимога» та інші, передбачені податковим законодавством, застосовуються до усіх платників податків, у тому числі і до єдиного[11,с.145]. Так законодавець фактично поширює на платників єдиного податку вимоги, які стосуються платників інших платежів, включених до податкової системи .

При дослідженні обов’язковості як однієї з рис податку можна зауважити, що вона має певну особливість для платників єдиного податку. Якщо у будь-яких інших платників конституційний обов’язок сплати податку,при наявності об’єкта оподаткування, то для обов’язковості єдиного податку цього недостатньо, так як є можливість вибору, тобто платник податку має можливість сам вибрати один із двох способів оподаткування своїх доходів: або сплата обов’язкових платежів на загальних підставах, або сплата єдиного податку.

Все це дає можливість зробити висновок, що єдиному податку, як і будь-якому іншому податку, притаманні загальні ознаки, Банківське та фінансове право,Наше право № 12, 2013 182 але при сплаті даного податку окремі з них (обов’язковість, адресність до бюджету, нецільовий характер, безвідплатність) мають певні особливості.

Бурковський В.В. відзначає: обов’язковість сплати єдиного податку наступає безпосередньо в результаті вільного вибору платника; даний податок надходить одночасно до бюджету, так і до державних цільових позабюджетних фондів, розподіляючи кошти між ними [4,с.60].

Потрібно виділити також і специфічні ознаки єдиного податку, за якими він відрізняється від інших обов’язкових платежів.

Такими ознаками є:

1) системність;

2) альтернативність;

3) добровільність сплати;

4) сфера застосування.

1. Системність єдиного податку  має прояв через об’єднання  в одному податку певної сукупності обов’язкових платежів, справляння яких передбачено чинним законодавством України. Так, сплата єдиного податку

замінює, по-перше, справляння сукупності основних обов’язкових платежів, які входять до складу системи оподаткування України та зараховуються до бюджету, по-друге, справляння сукупності страхових внесків, які

спрямовуються до відповідних державних цільових позабюджетних фондів.

2. Альтернативність єдиного податку  передбачає, що він є альтернативою  визначеній сукупності існуючих обов’язкових платежів, від сплати яких платник єдиного податку звільняється, а також платник податків може обирати оподаткування своїх доходів від підприємницької діяльності або шляхом сплати одного (єдиного) податку, або на загальних підставах .

3. Добровільність (самостійність) обрання  сплати єдиного податку розкривається  втому, що як юридичній, так і фізичній особам надано право самостійно обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та

до якої групи вони належать, та, відповідно до цього, яку ставку єдиного податку вони будуть сплачувати (зменшується кількість обов’язкових платежів, скорочуються витрати на ведення податкового обліку, спрощу-

ється порядок подання податкової звітності).На підставі реалізації цього права виникає обов’язок сплати єдиного податку. Даний податок стає обов’язковим тільки після факту добровільного взяття суб’єктом на себе

обов’язку його сплати.

4. Сфера застосування єдиного  податку визначається колом суб’єктів (тобто шість груп платників податків). Саме Податковий кодекс України визначає, які суб’єкти належать до шести категорій платників податків,також визначає, які саме суб’єкти господарювання не можуть бути платниками цього податку, лише ті, які відповідають встановленим вимогам та інше [4,с.100].

Так, Податковим кодексом України встановлені спеціальні норми, які конкретно встановлюють вимоги, необхідні для виконання зазначеними суб’єктами, що мають бажання перейти на сплату єдиного податку.

Отже, підсумовуючи вище викладене можна зробити висновок, що єдиному податку притаманні загальні юридичні ознаки, властиві властиві будь-якому податку, але деякі з ознак, такі як обов’язковість, адресність до бюджету, національний характер, безвідплатність, мають особливий прояв при сплаті єдиного податку. Це пов’язано з тим,що даний податок наділений специфічними ознаками, даний податок належить до місцевих податків [4].

Для єдиного податку чинним законодавством встановлено своєрідний спосіб його сплати шляхом отримання свідоцтва про право сплати єдиного податку, яке видається платнику безстроково виключно суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі та не може передаватися для провадження господарської діяльності іншим особам.

Єдиний податок як акумулюючий платіж у своєрідних формах ефективно справляється в розвинених країнах, наприклад, Австрія, Нідерланди, Японія, Канада, Швейцарія, які мають вже сформовані податкові системи [6,с.55].

Прийняття і затвердження відповідного розділу ПКУ, що стосується спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності викликало найбільш проблемні питання, оскільки раніше даний податок був загальнодержав-

ним, а не місцевим, і правове регулювання визначалося різними колізійними нормами.

З метою стимулювання підприємницької діяльності в Україні було прийнято такі зміни:

– підвищено граничний обсяг доходу, за яким можливе застосування спрощеної системи оподаткування;

– змінено відсоткову ставку єдиного податку;

– надано фізичним особам – платникам єдиного податку право реєструватися як платники ПДВ;

– створено ще дві групи платників єдиного податку (5 і 6 група) та інше [8].

Також необхідно звернути увагу на те, що спрощено сам механізм процедури обліку та звітності, який раніше не відповідав концепції спрощеної системи оподаткування.

Затверджуючи наступний етап змін до ПКУ, ВРУ прийняла рішення, що , необхідно:

– скасувати щорічне оформлення свідоцтва платника єдиного податку;

– встановити річний звітний період для фізичних осіб з незначним обсягом доходу;

– надати право фізичним особам, які не використовують працю найманих осіб, не сплачувати єдиний податок на час відпустки протягом календарного місяця, а також хвороби,підтвердженої лікарняним листком, якщо

вона триває календарний місяць і більше;

– встановити для фізичних осіб – платників єдиного податку (за винятком тих, які є платниками ПДВ) обов’язок щодо ведення книги обліку доходів (без обліку витрат), що й було зроблено [8].

Згідно з п. 291.4 ст. 291 і п. 298.3 ст. 298 ПКУ особам, які планують працювати на спрощеній системі оподаткування, доведеться в заяві про перехід на єдиний податок самостійно вказувати, до якої групи вони бажа-

ють належати (визначити, яку ставку єдиного податку мають намір сплачувати). При цьому для кожної групи спрощенців передбачено:

– свої обмеження за видами діяльності;

– різний гранично допустимий обсяг річного доходу;

– різні ставки єдиного податку;

– певна максимально допустима кількість найманих працівників;

– специфічні правила обліку доходів, витрат та подання звітності.

Перелік вчених, які приділяли увагу зазначеному питанню, вражає авторитетом прізвищ — від А. Сміта до наших сучасників — О. В. Бризгаліна , М. П. Кучерявенка , С. Г. Пепеляєва та багатьох інших відомих вчених[6,с.22].При цьому кожній історичній епосі притаманний власний підхід до визначення загальності оподаткування, що обумовлюється різним економічним,  політичним, культурним та соціальним розвитком суспільства. Отже, застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності надає суб’єкту малого підприємництва низку переваг:

– спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку (суб’єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку як з початку року, так і з початку будь-якого кварталу);

– значно спрощуються розрахунки, пов’язані з визначенням сум податків;

– замість різноманітних форм податкової звітності за податками та зборами, які заміщуються єдиним податком, заповнюється одна форма звітності – розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва.

– спрощується ведення поточного обліку та форм фінансової звітності, що передбачена Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

– надається право вибору сплати ПДВ,проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, існують і певні вади, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, зокрема:

– обмеження обсягів виручки суб’єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;

– суми єдиного податку фізичної особи платника податку сплачуються авансом за звітний період (квартал), при цьому не враховують, чи буде фактично отримано дохід від здійснення такої діяльності за звітний пе-ріод[14].

Незважаючи на значні переваги спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва,  на сьогодні справляння єдиного податку зумовлює такі проблеми: 

  • Низька фіскальна ефективність. Для фізичних осіб, які працюють за спрощеною системою оподаткування, верхня межа податку з часу її запровадження зросла лише на 20 грн – з 180 до 200. 
  • Мінімізація оподаткування підприєм ців, які застосовують спрощену систему оподаткування, власного доходу або застосування схем ухилення від сплати податків:

а) недекларування виручки або приховування отриманої виручки;

б) перенесення компанією, що застосовує загальну систему оподаткування, прибутку, який є джерелом сплати податку на прибуток, та об’єкта оподаткування ПДВ на платника єдиного податку, який не сплачує цих податків;

в) виписка фіктивних податкових накладних або реалізація товарів за завищеними цінами для штучного збільшення нарахованого ПДВ, який “дружня структура” зарахує до податкового кредиту і буде вимагати його

відшкодування з бюджету. Ця проблема зникає з втратою права платників єдиного податку реєструватися як платник ПДВ. Зокрема, запровадження спрощеної системи оподаткування із самого початку передбачало анулювання права на реєстрацію платником ПДВ;

г) мінімізація оподаткування доходів окремих категорій робітників та сплати роботодавцями внесків до пенсійного та соціальних фондів;

д) використання спрощеної системи оподаткування в непритаманних для неї сферах;

е) мінімізація податкових зобов’язань осіб, які займаються високодохідною діяльністю:  адвокатів, консультантів, юристів, оскільки в

цих сферах спостерігаються найбільші обсяги мінімізації податків та зловживань.

  • Отже, М.П. Бадида говоре,що « Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності мають право самостійно обирати спосіб оподаткування своїх доходів» [17,с.250].

Чинним законодавством передбачено такі способи:

  • за загальною системою оподаткування, обліку та звітності;  
  • за спрощеною системою оподаткування,  обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку;
  • за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту.

   

                             1.2 Ставки і групи платників єдиного податку.

Теоретико-методологічні основи про ставки і групи платників  єдиного податку закладено в працях таких видатних економістів як В.Петті,  А.Сміт, Д.Рікардо, Д.С.Мілль, Ж.Б.Сей, А.Пігу. Дослідженню цієї проблематики також присвячено чимало наукових праць сучасних зарубіжних і вітчизняних вчених, зокрема Ф.Еджворта, А.Кохен-Стюарта, А.Лаффера, П.Леруа-Больє, Р.Масгрейва, І. Озерова, І. Русакової, Е.Сакса, Е.Селігмана, А.Чухна та ін.[19,c.33].

В 2014 році є 6 груп платників єдиного податку . Для ФОП — їх чотири : 1 — 3, 5 групи, для юридичних осіб — 4 і 6.

Належність до тієї чи іншої групи залежить від річних показників прибутку і річної кількості працівників, що безпосередньо беруть участь в робочому процесі (оскільки для кожної групи встановлені обмеження за цими показниками).          До першої групи належать роздрібні торговці та ФОП, які надають побутові послуги населенню, без права прийому найманих співробітників і з річною виручкою до 150 тис. грн. розрахунок податку відбувається за фіксованою ставкою 1-10%, відсоток якої залежить тільки від виду діяльності ФОП, і розраховується від встановлених державою мінімальних зарплат на 01.01. Для цієї групи характерно ведення тільки обліку доходів.  Подання звітності здійснюється щороку. Для першої і другої групи можливість реєстрації, як платник ПДВ, не передбачається, для всіх наступних така можливість є.        До другої групи належать ФОП, що займаються торгівлею, ресторанним господарством, виробництвом, з річним доходом до 1 млн. грн. і річною чисельністю працівників до 10 осіб. Податок розраховується за фіксованою ставкою 2-20% (залежить від діяльності ФОП) і розраховується від встановлених державою мінімальних заробітних плат на 01.01. для цієї групи характерно ведення тільки обліку доходів. Звітність подається щороку. У третю групу входять ФОП без обмежень виду діяльності підприємця (крім тих, що заборонені в НК) з річним доходом 3 млн. грн. і 3 млн. грн. з урахуванням ПДВ для їх платників (подібна реєстрація можлива) і чисельністю співробітників до 20 осіб. Податок розраховується від доходу і становить 3% + ПДВ і 5% для неплатників. Ведення обліків передбачає як доходи, так і витрати (для платників ПДВ). Звітність подається кожен квартал.            До четвертої групи належать юридичні особи без обмеження виду господарської діяльності з доходом в 5 млн. грн. на рік і кількістю працівників до 50 осіб. Податок розраховується за процентною ставкою і розрахунок походить від отриманого доходу і становить 3% (для ПДВшників) і 5%. Звітність до податкової надається щоквартально.  До п’ятої групи відносяться ФОП без обмеження по виду діяльності, з річним доходом 20 млн. грн. (Для платників ПДВ ця сума враховується без ПДВ) і з необмеженою чисельністю найманих працівників. Обов’язкове використання РРО. Ведення звітності — облік доходів і витрат. Податок розраховується від отриманого доходу по процентних ставках 5% + ПДВ і 7%. Звітність надається кожен квартал[15].      До шостої групи належать юридичні особи без обмеження виду діяльності, з кількістю співробітників в 50 чоловік і дохід до 20 млн. грн. на рік. Податок розраховується за процентною ставкою від отриманого доходу і становить 7 і 10% для платників та неплатників ПДВ відповідно. Необхідно ведення обліку доходів і витрат. Подача звітності передбачена кожен квартал.[Додаток №1]          Ставка єдиного податку для фізичних осiб першої та другої груп залежить від розміру мінімальної заробітної плати станoм на 01 січня звітного року. Головне управління Міндоходів у м. Києві інформує платників податків, які обрали у 2014 році спрощену систему оподаткування, що розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 року складає 1218 гривень. Оскільки фіксовані ставки єдиного податку пропорційні розміру мінімальної заробітної плати, то у 2014 році ставки єдиного податку у грошовому вираженні складають:             - для платників єдиного податку 1 групи  – 121 грн. 80 коп.;   - для платників єдиного податку 2 групи – 243 грн. 60 коп [15]. Платники   єдиного   податку   першої  і  другої  груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення  авансового  внеску  не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.          Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском  за  весь  податковий  (звітний)  період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.     У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше  встановлених  ставок  єдиного  податку,  єдиний податок  сплачується  за  такими  ставками  у  порядку  та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового Кодексу.  Нарахування авансових внесків  для  платників  єдиного податку  першої  і  другої  груп  здійснюється   органами державної податкової  служби  на  підставі  заяви  такого  платника  єдиного податку  щодо  розміру обраної ставки єдиного податку,  заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви  щодо  терміну  тимчасової втрати працездатності.          Платники  єдиного  податку  третьої групи сплачують  єдиний  податок  протягом  10  календарних  днів  після граничного  строку  подання  податкової  декларації  за податковий (звітний) квартал.   Сплата  єдиного   податку   здійснюється   за   місцем податкової адреси.           Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують  працю  найманих  осіб,  звільняються  від   сплати єдиного  податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки,  а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків)   непрацездатності,   якщо   вона  триває  30  і  більше календарних днів.  Суми єдиного податку,  сплачені відповідно  до  абзацу першого даного  пункту  підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.    Єдиний  податок,  нарахований  за  перевищення  обсягу доходу,  сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку  подання  податкової  декларації  за  податковий  (звітний) квартал.    У   разі   припинення   платником   єдиного    податку провадження  господарської  діяльності  податкові  зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня  (включно)  календарного  місяця,  в якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної  системи оподаткування  у  зв’язку  з припиненням провадження господарської діяльності[15].  Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку в податковій декларації платника єдиного податку відображають нараховані до сплати щомісячні авансові внески, незалежно від здійснення ними фактичної сплати єдиного податку у вигляді авансового внеску за податковий (звітний) період.           Ювеліри можуть реєструватися платниками єдиного податку, але для них підходять тільки 3 група або 5 група.       Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).       Для побутових послуг населення, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг:

    • 1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;
    • 2) послуги з ремонту взуття;
    • 3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;
    • 4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;
    • 5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;
    • 6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;
    • 7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;
    • 8) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;
    • 9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;
    • 10) послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
    • 11) виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;
    • 12) послуги з ремонту трикотажних виробів;
    • 13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;
    • 14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;
    • 15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;
    • 16) послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;
    • 17) виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
    • 18) послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
    • 19) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;
    • 20) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;
    • 21) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;
    • 22) послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
    • 23) послуги з ремонту годинників;
    • 24) послуги з ремонту велосипедів;
    • 25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;
    • 26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;
    • 27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;
    • 28) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
    • 29) послуги з ремонту ювелірних виробів;
    • 30) прокат речей особистого користування та побутових товарів;
    • 31) послуги з виконання фоторобіт;
    • 32) послуги з оброблення плівок;
    • 33) послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
    • 34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;
    • 35) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
    • 36) послуги перукарень;
    • 37) ритуальні послуги;
    • 38) послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;
    • 39) послуги домашньої прислуги;
    • 40) послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.