Шляхи вдосконалення обліку розрахунків з підзвітними особами

                                                  Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….5

1. Теоретичні засади обліку розрахунків з підзвітними особами напідприємстві………………………………………………………………….8

1.1. Сутність розрахунків  з підзвітними особами та завдання їх обліку…...…8

1.2. Огляд нормативно-довідкової  бази . ……………………………………...12

2. Службові відрядження  працівників підприємства…………………....17 
2.1. Норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон працівникам підприємства……………………………………………..17

3. Організація  обліку розрахунків з підзвітними  особами на підприємстві 
3.1.Порядок видачі готівки під звіт…………………………………………….24 
3.2. Документальне оформлення господарських операцій з обліку розрахунків з підзвітними особами……………………………………………25 
3.3. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами..27

4. Шляхи вдосконалення  обліку розрахунків з підзвітними  особами…...34

Висновок…………………………………………………………………………37

Список використаної літератури……………………………………………39

Практична частина.

Вступ

У процесі фінансово-господарської  діяльності на підприємстві часто виникає необхідність придбання матеріальних цінностей, а також різних робіт, послуг не тільки за безготівковим розрахунком, але і за готівку. У таких випадках зазвичай працівникові видаються готівкові грошові кошти під звіт для виконання певних дій за дорученням підприємства.

 У підзвіт видаються  гроші для майбутніх відрядження витрат, для оплати господарських витрат, на представницькі цілі, для купівлі за готівковий розрахунок продукції в інших організаціях або у фізичних осіб, для оплати виконаних робіт, наданих послуг, а також на інші господарсько-операційні цілі.

Облік руху грошових коштів у підзвітних осіб здійснюється на рахунку 37 "Розрахунки з різними  дебіторами", субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами". Розрахунки з підзвітними особами охоплюють широке коло операцій з готівковими коштами, розрахунками, придбанням матеріальних цінностей, оподаткуванням тощо. Тому цей аспект облікової роботи вимагає чіткого дотримання чинних нормативних актів та оформлення відповідних документів.

Підзвітна особа –  довірена особа підприємства, яка  має сукупність прав і обов'язків  по відношенню до підприємства. В бухгалтерському  обліку повинна фіксуватися інформація про стан заборгованості підзвітної особи, а також забов'зання підприємства перед нею.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи , організації на певний строк  до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Грошовий аванс –  це сума, видана підзвітній особі для  здійснення майбутніх платежів за виконані роботи, на купівлю матеріальних цінностей , покриття витрат по відрядженню тощо. Грошовий аванс, як правило, включає всю суму передбачених витрат. Проте можливий і такий варіант, при якому підзвітна особа спочатку виконує завдання (здійснює витрати), а потім їй відшкодовують проведені витрати.

Залежно від конкретних обставин грошові кошти підзвітним особам можуть бути видані з субрахунків у банку (311, 312, 313, 314), отримані ними від різних організацій (з рахунка 37). Крім грошових коштів, підзвітним особам можуть бути видані грошові документи (різні марки, сертифікати, векселі та ін.) з рахунку 33 "Інші кошти".

Нормативними документами, які регулюють здійснення витрат на службові відрядження в межах  країн та за кордон є: Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 04. 99 р. № 663 "Про норми відшкодування  витрат на відрядження в межах  України та за кордон", що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13. 03. 98 р. № 59 ( в редакції наказу міністерства фінансів України від 10.06.99 р. № 146).

Керівник підприємства зобов'язаний організувати бухгалтерський облік  і створити необхідні умови для  правильного його ведення. Вони повинні забезпечити неухильне виконання усіма підрозділами та працівниками, що стосуються обліку, вимог головного бухгалтера у частині дотримання правил ведення бухгалтерського обліку, оформлення і її уявлення для обліку документів і майже відомостей.

Правильне ведення  облікової політики дозволить підприємству недопущення негативних моментів і  прямих помилок під час свою господарську діяльності. Правильне оформлення обліку розрахунків із підзвітними особами  дасть можливість уникнути конфліктні ситуації, які можуть виникнути між керівником підприємства його працівниками.

Необхідність  розрахунків готівкою викликає наявність  заборгованості за персоналом організації. Управління заборгованістю має особливе значення за умов інфляції, коли іммобілізація власних оборотних засобів стає особливо невигідною.

Раціональна організація  розрахунків із підзвітними особами  сприяє зміцненню розрахункової  дисципліни, підвищенню відповідальності підприємств за дотримання розрахунків, скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості, прискоренню оборотності оборотних засобів підприємств і закупівельних організацій. У результаті поліпшується фінансове становище підприємств і закупівельних організацій. Це особливо актуально у сприйнятті сучасних ринкових умов, оскільки грошова стадія кругообігу коштів грає величезну роль життя підприємства будь-який форми власності.

Велика роль відводиться бухгалтерського обліку, з допомогою якого суцільним  чином, безупинно і взаємозалежно  відбиваються всі документально підтверджені господарські операції, забезпечується достовірність, своєчасність і точність інформації. Правильна організація обліку розрахунків із підзвітними особами, з одного боку, забезпечує дієвий контролю над використанням для підприємства коштів і, з іншого боку, дозволяє підприємству уникнути конфліктним ситуаціям у відносинах з високою податковою службою.

У зв'язку з цим  тема дипломної роботи є підставою  актуальною.

Предметом дослідження є облік розрахунків із підзвітними особами

Метою дипломної роботи є підставою розгляд нормативно-правової бази на організації розрахунків із підзвітними особами, практики їх бухгалтерського обліку на матеріалах конкретного підприємства, аудит стану обліку, і розробка пропозицій з посилення контролю розрахунків.

1. Теоретичні основи обліку підзвітних коштів

1.1 Сутність  розрахунків з підзвітними особами  та завдання їх обліку

З каси підприємства, згідно діючого положення, можуть видаватись готівкові кошти для розрахункових  операцій на місці придбання товарно-матеріальних цінностей (на ринку, підприємствах роздрібної торгівлі, у населення і тлі.), а також для витрат по службових відрядженнях, інших потреб (пересилка службової кореспонденції, придбання господарського знаряддя та інше).

Як правило у складі розрахунків великих організацій розрахунки через підзвітних осіб не охоплюють велику валову, пустку розрахунків, проте на малих підприємствах, такий вид розрахунків займає відчутну їх частку.

Переважно, готівкові  кошти видаються працівнику підприємства на основі розпорядження керівника підприємства (або в службові обов'язки працівника входить робота по закупівлі товарно-матеріальних цінностей – тоді розпорядження не потребується, але з таким працівником заключають договір про його повну матеріальну відповідальність). Працівник, що отримав готівкові кошти підприємства, називається в бухгалтерській практиці підзвітною особою, так як він зобов'язаний прозвітуватись про цільове використання грошових коштів, або повернути їх в касу підприємства (організації). Суми, отримані підзвітною особою, називають авансовими сумами, а звіт працівника називають – авансовий звіт. Авансовим звітом буде вважатись документ, що підтверджує витрати працівника (так як до нього додаються підтверджуючі документи: чеки, білети, квитанції, закупівельні акти), обов'язковим реквізитом його є підпис керівника підприємства:»доцільність витрат підтверджую" і підпис, або «бухгалтерії оплатити".

Складає авансовий  звіт підзвітна особа, вказує дату і  підписується в ньому.

Завдання бухгалтера — контролювати цільове використання підзвітних сум.

З цією метою він встановлює строки подання авансових звітів, називає перелік документів, які  працівник повинен пред'явити, і  контролює правильність наданих  документів на предмет їх юридичної  сили (печатки, підписи і таке інше).

Якщо всі додані документи  є достовірними, суму "списують " з підзвіту, так як працівник вже  не повинен повертати готівкові  гроші видані йому в підзвіт. Таким  чином, підприємство вже вступає  з працівником в розрахункові операції, при веденні яких може бути дебіторська і кредиторська заборгованість на момент закриття бухгалтерських рахунків. Дебіторська заборгованість буде відображати наявність боргу працівника по отриманих ним коштам, в свою чергу, якщо сам працівник на виробничі цілі використав власні кошти, то підприємство до моменту їх відшкодування буде мети кредиторську заборгованість. Як і будь-яка інша заборгованість ця відшкодовується шляхом повернення готівкових коштів (за письмовою заявою працівника чи даних авансових звітів).

Методологічні засади формувань  у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість визначає П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" відповідно до даного стандарту дебітори — це юридичні і фізичні особи  які заборгували підприємству грошові кошти, і їх еквіваленти або інші активи.

Дебіторська заборгованість у бухгалтерському балансі відображається у складі активів тільки тоді коли існує можливість її погашення боржником.

Якщо дебіторську заборгованість* неможливо достовірно оцінити тобто  визначити її суму, то вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі. Згідно П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну (короткострокову).

Довгострокова дебіторська заборгованість —це сума дебіторської заборгованості яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська  заборгованість яка виникає в  ході нормального операційного циклу  або буде погашена протягом 12 місяців  з дати балансу.

Дебіторська заборгованість за об'єктами, щодо яких виникає зобов'язання дебіторів класифікується як:

1. Дебіторська заборгованість пов'язана з реалізацією товарів, робіт, послуг;
1. за продукцію, товари, роботи, послуги (36 рах.);
2. векселі одержані (34 рах.).
2. Дебіторська заборгованість, що не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій:
1. дебіторська заборгованість за виданими авансами (371 рах.);
2. розрахунки з підзвітними особами (372 рах.);
3. за нарахованими доходами (373 рах.).
4. за претензіями;
5. відшкодування завданих збитків;
6. за позиками членам кредитних спілок;
7.   з іншими дебіторами.

Службове відрядження - це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк  для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи . Якщо працівника відряджено до іншого міста, то йому видається відрядне посвідчення, яке він зобов'язаний пред'явити при поверненні. На практиці трапляються випадки, коли для переїздів використовується транспорт підприємства або особистий транспорт, тоді необхідно надати дорожні листи. Відрядженому працівнику видається грошовий аванс (відшкодовуються витрати) на оплату:

• з добових;
• з проїзду;

• з найму житла.

За відрядженим працівником  зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі. Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи. За бажанням відрядженого працівника йому надсилають поштовим переказом заробітну плату за місцем відрядження за рахунок підприємства, що його відрядило.

На час відрядження  особи, яка працює за сумісництвом, середній заробіток зберігається на тому підприємстві, що її відрядило. У разі скерування працівника у відрядження одночасно з основної роботи й роботи за сумісництвом середній заробіток зберігається за ним на обох посадах, а видатки для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між підприємствами, що відрядили працівника, за згодою між ними.

На працівника, який перебуває  у відрядженні, поширюється режим  робочого часу того підприємства, до якого  він відряджений . Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати ЗО календарних днів.

Термін відрядження  працівників для виконання в  межах України монтажних, налагоджувальних і будівельних робіт не повинен перевищувати терміну будівництва об'єктів.

1.2 Огляд нормативно - довідкової бази.

Працюючи над обліком  підзвітних коштів та розрахунків з  підзвітними особами, необхідно  звернути увагу на те, що згідно діючого  на момент написання курсової роботи законодавства відрядження регламентуються наступною нормативною базою:

1.Законом України від 22.05.97 р.  №283 /97-ВР "Про оподаткування прибутку  підприємств Л

2.1нструкцією про службові  відрядження в межах України  та закордон, що затверджена наказом  Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59 (в редакції наказу Мінфіну України від 17.03.2011 р. № 362.) Зміни, внесені згідно з Наказами Міністерства фінансів N 807 ( 2І245-12 ) від 07.07.2012.

1. Послідовно КМУ від 06.09/2000 №663 " Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон"
2. Деякими статтями закону України про працю.
3. Лист № 31-18030 - Лист Мінфіну України від 20.01.2007 р. № 31- 18030-07-10/854.

Отже, якщо працівник  спеціально відряджений для роботи у вихідні, або святкові й не робочі дні, то, відповідно до статей 72 та 107 Кодексу законів про працю, такому працівнику надається інший день відпочинку або здійснюється оплата в подвійному розмірі таким чином:

1. працівникам з відрядною оплатою праці — за подвійними відрядними розцінками;
2. працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3. працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день проводиться у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводиться понад місячну норму.

Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (компенсація подвійною оплатою Кодексом законів про працю чи. інструкцією про службові відрядження не передбачена).

Добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи) є окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження.

Державна податкова  адміністрація України розглянула лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 12.04.2011N 21-10/3091/0/6-11 щодо визначення сум добових витрат на відрядження працівників в межах України і повідомляє.

Згідно з абзацом  четвертим пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового  кодексу України (далі - Кодекс) сума добових, визначена в наказі про  відрядження, не може перевищувати суму, встановлену цим абзацом, а саме:

для відряджень у межах  території України не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи  на 1 січня звітного податкового  року, в розрахунку на добу;

для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу. Згідно з п. 4 розділу "Порядок відрядження в межах України" Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року N 362 (із змінами та доповненнями)), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за N 218/2658 (далі - Інструкція), визначено, що за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі - Постанова). Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Відповідно до п. 16 розділу "Загальні положення" Інструкції визначено, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального  підтвердження, є добові витрати (витрати  на харчування та фінансування інших  власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені Постановою.

Постановою передбачено, що в разі коли працівники відряджені в межах України, добові витрати  відшкодовуються у розмірах, що визначаються для відповідної держави згідно з додатком 1 до цієї постанови (в межах України: сума добових витрат - ЗО гривень; гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу (не більш як) 250 гривень).

Таким чином, сума добових  витрат в межах України для державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, складає 30 гривень згідно з додатком 1 Постанови. Для платника податків, які фінансуються за рахунок власних коштів, сума добових витрат в межах України повинна не перевищувати 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

При цьому сума добових  визначається згідно з наказом про  відрядження та відповідними первинними документами, що підтверджують відповідні витрати, за відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Розрахунок добових  проводиться з фактичного часу перебування працівника у відрядженні, що визначається за позначками відряджуючої та приймаючої сторін у посвідченні про відрядження. Якщо працівника відрядженню до різних населених пунктів, то позначки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.

Необхідно звернути особливу увагу, що інструкцією №59 передбачено, що якщо в посвідченні про відрядження  відсутні позначки, то добові не виплачуються.

Днем вибуття у відрядження  вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї години і пізніше - наступна доба. Якщо станція пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений, до строку відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Враховуючи сказане  вище, нараховуються добові витрати, які підприємство відшкодовує відрядженому працівнику. Згідно п.1 постанови Кабінету міністрів України для працівників підприємств, закладів та організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також осіб, направлених у відрядження підприємствами, закладами і організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються за рахунок бюджетів), встановлені наступні граничні норми добових витрат:

Для зручності переношу ці дані в таблицю (див.Таблиця 1)

Таблиця 1

Відшкодування добових витрат в межах України  і за кордоном в

залежності  від наявності у рахунках готелів  витрат на харчування

Щодо відшкодування побутових  послуг, які надаються в готелях (прання, чистка, ремонт і гладка одягу, взуття або білизни), згідно п.6 постанови  Кабінету Міністрів України, для  державних службовців або працівників  підприємств (організацій), що фінансуються з бюджету (повністю або частково), вони відшкодовуються, але не більше ніж 10% норм добових витрат для країни, в яку відряджено працівника, визначених в додатку до вище згаданої постанови, за всі дні проживання. Для працівників комерційних структур в даному питанні діють вимоги, передбачені п.1 постанови Кабінету Міністрів України (відносно добових) і положеннями пп. 5.4.8 п. 5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (відносно витрат на проїзд до місця відрядження і назад, та і по місцю відрядження), оплати вартості проживання в готелях з урахуванням включених в рахунки витрат на прання, чистку, ремонт і прасування одягу, взуття і білизни.

Підприємству потрібно врахувати обмеження видачі готівкових коштів. Як передбачено Указом Президента №436 та Інструкцією 21, підприємства можуть здійснювати видачу готівкових грошових коштів на господарські потреби з каси за рахунок залишку виручки в касі за відсутності податкової заборгованості.

Отже, готівкові розрахунки підприємств та індивідуальних підприємців між собою, а також з громадянами можуть проводитись як за рахунок коштів, одержаних із кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), та інших касових надходжень (виторгу), за винятком підприємств та приватних підприємців, які мають податкову заборгованість і повинні здійснювати виплати, пов'язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, отриманих в установах банку. Проте необхідно пам'ятати, що сума платежу готівкою одного підприємства (приватного підприємця) іншому підприємству (приватному підприємцю) не повинна перевищувати 10 000 грн. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. Платежі підприємства (приватного підприємця) іншому підприємству (приватному підприємцю) понад установлену граничну суму (10 тис. грн.) проводять виключно в безготівковій формі.

При веденні розрахунків  через підзвітних осіб, або відрядженнях необхідно враховувати всі вищезгадані нюанси законодавства для уникнення штрафних та інших санкцій з боку контролюючих організацій.

2. Службові відрядження працівників підприємства

2.1. Норми відшкодування  витрат на відрядження в межах  України та за кордон працівникам підприємства

Податковим агентом  платника податку при оподаткуванні  сум, отриманих на відрядження або  під звіт, не повернутих таким платником  податку протягом встановленого  строку, є особа, що надала такі суми.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або  під звіт, надається до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником  податку у касу або зараховується  на банківський рахунок особи, що їх надала, до чи під час подання зазначеного звіту.

Якщо під час службових  відряджень відряджена особа - платник  податку отримав готівку із застосуванням  платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження  коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження.

Якщо під час службових  відряджень відряджена особа - платник  податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у  безготівковій формі, а строк  подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Після виконання доручення  підзвітна особа повинна подати Звіт про використання коштів, наданих  на відрядження або під звіт про  здійснені витрати. До нього прикладаються  рахунки, квитанції, касові і товарні  чеки, проїзні квитки та інші документи, які підтверджують проведені витрати. На документах про придбання матеріальних цінностей мають бути підписи осіб, які їх прийняли на відповідальне зберігання. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, підписує підзвітна особа. Готівка видана під звітна відрядження, але не витрачена, має бути повернута до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження.

Подані Звіти про  використання коштів, наданих на відрядження  або під звіт, перевіряють в бухгалтерії в частині обґрунтованості здійснених  платежів і визначають суму витрат, яка має бути затверджена керівником підприємства. Після затвердження Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, бухгалтерія повністю розраховується з підзвітною особою. Якщо сума авансу перевищує суму витрат за звітом, то різниця повертається в касу, якщо навпаки, то відшкодовуються перевитрати шляхом видачі грошей з каси.

Найбільше грошей під  звіт видають на службові відрядження. Відрядження працівників підприємствами здійснюється відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 р. № 362). Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншої місцевості для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Направлення працівника у відрядження оформляється наказом по підприємству (розпорядженням) із зазначенням пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження, а відрядженому видається посвідчення про відрядження встановленої форми.

Строк відрядження не може перевищувати: в межах України  ЗО календарних днів, за кордон - 60 календарних  днів. Строк відрядження працівників  державної контрольно-ревізійної служби, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен  перевищувати періоду проведення таких заходів.