Шляхи вдосконалення справляння акцизного збору Європейська адаптація податкової системи України

                             ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Акцизний збір в системі оподаткування України

           1.1.   Непрямі податки та діюча система оподаткування в Україні............5

          1.2. Акцизний збір як форма специфічних акцизів.......................................10

           1.3.   Акцизні марки: порядок їх отримання та використання     

                      виробниками............................................................... …………….17

РОЗДІЛ 2. Аналіз акцизного збору в сучасних економічних умовах

            2.1.    Шляхи справляння акцизного збору та його 

                       недоліки............................................................................................... 20         

2. .    Аналіз надходжень акцизного збору за період з 2008-2011 роки

                       ………………………………………………………………………....26

            2.3.    Контроль за надходженням акцизного збору та відповідальність                         

                    платників................................................................................................ 31

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення справляння акцизного збору

1. Європейська адаптація податкової системи України..................................................................................................35
2. Напрями наближення специфічних акцизів до норм і стандартів податкового систематизованого надбання ЄС....................................37

ВИСНОВОК...............................................................................................................41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................42

ДОДАТКИ …………………………………………………………………………..44

 ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки податки, окрім фіскальної функції, є важливим економічним інструментом регулювання  ринкових відносин.

Системи непрямого оподаткування  включають групу акцизних товарів, а також товарів тривалого користування і розкоші, до яких застосовується особливий індивідуальний порядок оподаткування. Для інших видів товарів і послуг застосовується податок з продажу (або з обороту). Це створює можливість витягувати додаткові прибутки, контролювати виробництво і реалізацію.

Одним з видів непрямих податків є акцизи. У сучасних податкових законодавствах вони звичайно займають наступне місце після податку  на додану вартість (або податків, його що замінюють) і по значенню, і по об'єму надходжень до бюджету. Однак податкові системи XIX століття включали акцизи як основний канал забезпечення непрямого оподаткування, і нерідко термін "акциз" застосовувався як синонім до всієї системи непрямих податків.

Акцизами є непрямі  податки на певні товари, що включаються в ціну товару і оплачувані покупцями. Вони встановлюються, як правило, на дефіцитну і високорентабельну продукцію і товари, призначені для населення і держави, що є монополією. Акцизний збір поєднує в собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи державний бюджет, так і регулюючу функцію. Остання коректує попит і пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку оподатковуваних товарів.Акцизний збір, як і податок на додану вартість, є непрямим податком, включається в ціну товару і в результаті сплачується споживачем, а не виробником товару. Однак, якщо ПДВ відноситься до типу універсальних акцизів (що сплачуються по одній ставці з всіх товарів, робіт, послуг), то акцизний збір є специфічним акцизом, тобто сплачується по декількох групах ставок, диференційованих по окремих видах товарів.

Таким чином, викладене  вище зумовлює актуальність дослідження  курсової роботи.

Об'єктом  дослідження курсової роботи є податкова система України та податковий кодекс України.

Предмет дослідження – роль акцизного збору в доходах бюджету.

Метою курсової роботи є  дослідження ролі акцизного збору  в доходах бюджету.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• охарактеризувати акцизний збір в системі оподаткування України;
• здійснити аналіз акцизного збору в сучасних економічних умовах;
• виявити шляхи вдосконалення організації нарахування і сплати акцизного збору.

Для розв'язування поставлених  завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження. .[10, с.45]

 РОЗДІЛ 1. Акцизний збір в системі оподаткування України

1. Непрямі податки в діючій системі оподаткування в Україні

    Створення  незалежної демократичної держави потребувало побудови власної податкової системи й проведення ефективної податкової політики. Податкова система – невід’ємний атрибут держави, відображення її економічного, політичного, соціального та демократичного стану.

    Прийняття  1991 року Закону України «Про систему оподаткування» можна вважати початком створення податкової системи.

    Новим етапом  у розвитку податкової системи  стало прийняття Конституції  України, де зазначено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. На сьогодні можна стверджувати, що в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави. Вона чітко визначає порядок справляння податків і зборів, які існують в державі, принципи побудови податкової системи держави.

    Чинна податкова система в Україні далека від своєї довершеності і досконалості. Вона зазнає заслуженої критики як з боку наукових кіл, так  і з боку підприємців, політичних діячів, депутатів. Однак дедалі очевиднішим стає те, що ця критика ґрунтується на емоційних і поверхових оцінках економічної дійсності, позбавлена глибокого аналізу фінансових зв’язків в економіці, усвідомлення дійсних потреб держави у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функцій щодо регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.

    На сьогодні  є підстави стверджувати, що податкова  система виявилася неадекватною умова перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб’єкти господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткуваннях. Дуже негативно вплинули на результати господарської діяльності суб’єктів нарахування на фонд оплати праці.

Надмірна кількість  податковий пільг зумовила необґрунтований  перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.

    Удосконалення  системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи.

    Організаційна  основа податкової системи будь-якої  держави, тобто правильне обчислення  податків, своєчасна їх сплата, неможливість ухилення від оподаткування забезпечується добре продуманою системою обліку й звітності. Звідси – нагальна необхідність у вдосконаленні обліку й звітності в Україні.

    Важливим напрямком  удосконалення податкової системи  є зменшення нарахувань на  фонд оплати праці, що є одним із найбільших у світі, а також фактором зростання цін, деформації їхньої структури, зниження конкурентоспроможності українських товарів. Але суттєве зменшення цих нарахувань має бути пов’язане з реформуванням систем соціального й пенсійного забезпечення та із запровадженням системи персональних пенсійних рахунків.

     Перехід економіки України до ринкових структур та нових методів господарювання визначив, як одну з важливих проблем, розробку і застосування нових ефективних сучасних форм оподаткування.[13, с.45]

    Виникнення і розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується підвищенням ролі державного регулювання в управлінні економічними та соціальними процесами, що в свою чергу, підвищує значення податків та інших податкових платежів, які забезпечують державний вплив на пропорції суспільного виробництва.

    У практиці державного регулювання економіки ці фіскальні інструменти економічної політики потребують особливої уваги. Податкова система є важливим фінансовим інструментом мобілізації для виконання загальнодержавний функцій та здійснення макроекономічного регулювання економіки, що є важливою складовою забезпечення її розвитку.

    Непрямі податки  відіграють значну роль у формуванні  доходів держави та податковому регулюванні. Поєднання прямих та непрямих податків-характерна риса податкових систем сучасних держав. Оптимальне співвідношення між цими двома необхідними структуроформулюючими елементами оподаткування, оцінка властивих цим податкам переваг та недоліків, дозволить повніша використовувати потенціал такого фінансового інструменту, а вдосконалення оподаткування має бути визначальним для забезпечення потреб бюджету, а також для успішного рішення економічних і соціальних проблем.[11,с.55]

    Мета цього  пункту розглянути непрямі податки в діючій системі оподаткування України.

   Непрямі податки за своєю економічною суттю об’єднують універсальні акцизи, які включаються до ціни товарів,робіт або послуг. Універсальні акцизи включають податок на додану вартість, акцизний збір і мито. Усі вони належать до групи податків на споживання.

    Непрямі податки з’явились наприкінці 18 століття, коли розвиток податкових форм відбувався одночасно в двох напрямках-прямого й опосередкованого оподаткування.

    Непряме або опосередковане  оподаткування одразу ж було піддано нищівній критиці, воно трактувалось як податки на бідних. Проте процес розвитку фіскальної практики, а також теорії оподаткування підтвердив, що непряме оподаткування виникло й розвивалося як явище об’єктивне, зумовлене розвитком суспільного життя, оскільки забезпечити постійно зростаючі державні видатки лише за рахунок прямих податків стало неможливим.

    Об’єктивну необхідність непрямого оподаткування обґрунтували в своїх працях кращі представники  економічної теорії та фінансової науки-Дж.Мілль, А.Маралль, А.Пігу, М.Фрідмен, І.Фішер та інші. Необхідно заначити, що непрямі податки мають низку переваг і, насамперед, у забезпеченні доходів бюджету.

    Усі переваги непрямого оподаткування сприяли тому, що розвиток всієї системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.

   ПДВ за своєю суттю  є універсальним акцизом, його починали застосовувати як податок з обороту. В 70-80 роки ХХ століття було обґрунтовано доцільність оподаткування лише доданої вартості.

    Об’єктом оподаткування ПДВ є додана вартість, тобто вартість створена на даному конкретному еетапі руху товару. За економічною суттю, доданою вартістю є частина ВВП, створеного певною господарською одиницею.

   Суб’єктом податку фактично є споживач, незалежно від того, чи це юридична, чи фізична особа.

    На сьогодні ПДВ набув  широкого застосування. Він є  важливою складовою податкових  систем розвинутих країн. На думку багатьох зарубіжних вчених, ПДВ, за своєю суттю, є еволюційною і досить успішною формою в непрямому оподаткуванні.

    Іншим видом непрямого  оподаткування є специфічні акцизи, які є найактивнішими інструментами державного регулювання кількісних параметрів споживання певного переліку товарів.

    Специфічні акцизи в  більшості країн мають назву  „акцизного збору ”. Вони включаються в ціну товару й оплачуються покупцями, виробниками або імпортерами товарів.

    Світовий досвід застосування  в оподаткуванні специфічних акцизів підтверджує, що треба дуже обережно підходити до визначення ставок акцизних зборів. Високі ставки зумовлюють зростання тіньового обороту, ухилення від оподаткування та появу великої кількості неякісної фальсифікованої продукції. Боротьба з цим явищем не дає позитивних результатів і, що найголовніше, потребує великих затрат із боку держави, які іноді перевищують доходи від акцизного збору.

    Є підстави стверджувати, що впровадження акцизного збору  потребує продуманих загально державних заходів із контролю за виробництвом та імпортом підакцизних товарів. В більшості країн світу після проведення податкових реформ  у 70-80-х роках ХХ століття частка спецефичних акцизів у доходах бюджету зменшилась.

    Це пов’язано з тим, що стали поширюватися універсальні акцизи, зменшилася база оподатокування щодо особистого прибуткового податку, в податкових надходженнях швидкими темпами зростала частка податків на соціальне страхування.

    Важливим елементом непрямого оподаткування є мито. В Україні воно почало вводитись з перших років незалежності. У 1992 році був прийнятий Закон України „про єдиний митний тариф ”, відповідно до якого вводились мито як на імпортні товари так і на експорт за окремими товарними групами. В подальшому митна політика зазнала певної лібералізації, що зумовлено зміною структури внутрішнього ринку. Про те ліберальний митний режим, особливо з імпорту, який виражався в зниженні імпортних тарифів і численних пільгах, зумовив наповнення внутрішнього ринку імпортними товарами та погіршення при цьому позицій вітчизняних товаровиробників, що стало однією з причин платіжної кризи й падіння обсягів виробництва.

    На сьогодні можна дійти висновку, що митна справа в Україні набуває досконаліших форм та ефективності застосування. [12,с.67]

    Непрямі податки в Україні значно обмежені регулювальною можливістю. Податкова система повинна сприяти афективному здійсненню розширеного відтворювання і формуванню необхідних фінансових ресурсів у частині бюджету. Одним із засобів вирішення цієї проблеми може бути ефективніше застосування податків з урахуванням їхньої функціональної спрямованості. Про недостане і неефективне регулювання попиту та споживання за допомогою непрямих податків свідчить переживання на внутрішньому ринку України імпортних товарів  над відчизнянми.

    Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість, який у загальній сумі непрямих податків становить близько 90% надходжень. Так, непрямі податки переважають у Франції, Португалії, Греції, Іспанії, зростання їх ролі відбулося в Австралії, Італії, Швеції. Прямі податки переважають у Голландії, Данії, Канаді й Японії.

    В Україні у складі  податкової системи переважають  прямі податки, але, після аналізу динаміки надходжень до  бюджету, можна зробити такі висновки: починаючи з 1992 року у структурі податкових надходжень спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави. Але  мали місце й коливання переважання прямих та не прямих податків. У 1994-1996 роках питома вага непрямих податків зменшувалася, а починаючи з 1997 року непряме оподаткування стає домінуючим. Зміна акцентів свідчить про нестабільність податкової системи.

    Непрямі податки мають низку переваг для бюджету, підприємств та населення:

- непрямі податки  характеризуються простотою обрахування та  сплати;

- регулярно надходять  до бюджету;

- визначаються розміром  споживання, не мають примусового  характеру;

- для кінцевого споживача  непрямі податки зручні тим, що не потребують накопичення значних сум, зручність сплати в часі;

- вилучення податку  на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності.

    Головним недоліком  непрямих податків є те, що  їх сплата не залежить від  розміру доходів платників і зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, питома вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів. .[13,с.130]  

2. Акцизний збір як форма специфічних акцизів

    Одним з невід’ємних елементів податкових систем країн світу є сьогодні індивідуальний (по товарний акциз),який в Україні має своє втілення у функціонуванні такого податку,як акцизний збір. Він досить важливий фінансовий інструмент регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Запроваджуючи акцизний збір на тютюнові та горілчані вироби, держава добивається обмеження їх споживання. При акцизному оподаткуванні імпорту здійснюється захист власних товаровиробників. Оподаткування предметів розкоші має на меті перерозподіл доходів між різними верствами населення. Застосування акцизного збору дає змогу вилучати частку прибутку підприємств-монополістів з виробництва окремих товарів.[18,с.84]

    Акцизи сплачували ще з давніх давен. Так, широкого застосування вони набули ще в Стародавньому Римі на сіль та деякі інші товари. З поступовим вдосконаленням товарно-грошових відносин змінювалась і методика акцизного оподаткування. Спочатку сплачувались акцизи із землі, на якій вирощувалась підакцизна сировина, потім з напівфабрикатів і, нарешті, з готових товарів і виробів, які стали головними об’єктами оподаткування.[14,с.189]

    Повсюдне поширення акцизного оподаткування пояснюється, передусім, високим фіскальним потенціалом даного податку. Так, ще у 17 столітті французький економіст Ф.Демезон відзначав, що акциз „здатен один принести казні стільки і навіть більше,ніж усі інші податки”.При цьому одним з інструментів, за допомогою яких реалізується фіскальна функція акцизу, є законодавчо визначене коло підакцизної продукції і ставка податку.[14, с.84]

    Із розширенням  прямого оподаткування дещо зменшується  фіскальний зміст акцизного оподаткування,хоча  воно і залишається досить вагомою статтею доходів бюджетів як розвинутих держав світу так і України.

    Цей вид  податку в СРСР вважали найбільш  буржуазним,і в 1930р. податкова реформа відмінила систему акцизів, а в 1948-1949рр. по її слідах пішли і інші соціалістичні країнии.Це дало змогу критикувати „згниваючу” капіталістичну податкову систему, оскільки вона гнітюче діє на споживача і особливо на трудящі верстви.[12, с.34]

  У сучасних податкових системах він звичайно займає наступне місце після ПДВ і за значенням,і за обсягом надходжень до бюджету. Акцизним збором оподатковуються товари, які , як правило, не належать до речей першої потреби і рівень рентабельності при виробництві яких досить високий.

    Походження терміну”акциз” пояснюється по різному:

1)excidere-робити надрізи на клеймах, що означає сплату податку;

2)ciseaux- ножиці, які визначають відмінності у ціноутворенні;

3)assidere-відсікання,відрізання частини ціни товару при акцизі;

4)assidere- накладати,встановлювати.[11,с.45]

    Акцизний збір  був введений Декретом Кабінету Міністрів у 1992 році. У подальшому до нього було внесено значні зміни. У зміненому і доповненому варіанті він діє до цього часу[№11,стр.84] і визначається як ” непрямий податок на окремі товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів.[14,с.71]

    Акцизи стягуються з певних видів товарів незалежно від місця їх виробництва. Саме це відрізняє такий вид податку від мита. Акцизні збори відіграють важливу роль у наповненні бюджетів  багатьох країн,але з поширенням практики використання ПДВ важливість акцизів знизилася.

    Нині коло  підакцизних товарів у розвинутих країнах нешироке. До підакцизних товарів відносять алкогольні та тютюнові вироби, пальне,деякі види транспортних засобів,предмети розкоші,передусім ювелірні вироби. Наприклад, у Німеччині акциз на пальне у1993 році становив 7,5% усіх податкових надходжень,крім того акцизом обкладаються тютюн, міцні алкогольні напої,кава, шампанське.[23с.132]

    В Україні  акцизний збір і ставки акцизного  збору затверджуються законодавчо  і є єдиними на всій території  як для вітчизняних так і  імпортних товарів.

   До числа підакцизних  товарів віднесено:

- тютюнові вироби;

- спирт етиловий;

- алкогольні напої;

- пиво солодове;

- нафтопродукти(легкі, середні та важкі дистиляти,спеціальні та моторні бензини);

- деякі транспортні засоби.[16,с.87]

    У світовій  практиці всі підакцизні товари  класифікують за трьома групами:

1)товари, шкідливі для здоров’я людини(спирт[], тютюн, алкогольні напої);

2)товари,виробництво яких відрізняється високою рентабельністю(мотоцикли, автомобілі, причепи і т.п.);

3)деякі види мінеральної  сировини і продукти їх переробки(бензин, дистиляти,паливо)[17,с76]

    Акцизний збір, що входить до ціни товарів і сплачується у кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів.

   Слід зазначити,  що акцизний збір справляється тільки на одному етапі руху товару від виробника до споживача. Порядок справляння акцизного збору, визначення платників податку, об’єкту оподаткування, механізму сплати та подання розрахунків до Державної Податкової Інспекції регламентовано Декретом  Кабінету Міністрів ”Про акцизний збір ” від 26.12.1992 №18-92 із змінами та доповненнями [8].

Платниками акцизного  збору є:    

- особа, в тому числі  нерезидент, яка виготовляє підакцизні  товари (продукцію) на митній території  України, у тому числі з давальницької  сировини;

- юридична особа –  суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України;

- особа, яка реалізує  конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні  товари (продукцію), за якими не  звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

       - фізична особа – резидент або нерезидент, який ввозить підакцизні товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства;

- особа,  яка придбаває у володіння або у користування або у розпорядження  транспортні засоби, що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування ;

- особа, на яку покладається  дотримання вимог митних режимів,  що передбачають звільнення від  оподаткування, у разі недотримання  таких вимог; 

- особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких на митну територію України було надано звільнення від оподаткування, у разі порушення таких умов.                                       Замовники, за дорученням яких виготовляються підакцизні товари (продукція) на давальницьких умовах, сплачують податок виробнику.              

 Реєстрація осіб як платників податку відбувається у разі, якщо ними виступають суб'єкти господарювання, що виробляють спирт етиловий коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої і тютюнові вироби і підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб'єктів у п'ятиденний строк із дня одержання ліцензії на виробництво. Імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів реєструються під час придбання марок акцизного податку у продавців марок. Інші платники податку сплачують його відповідно до вимог без реєстрації.                                                                                                                                           До об’єктів оподаткування акцизним збором відносять операції осіб, які є платниками цього податку, з реалізації підакцизних товарів, обороту з продажу, обміну їх на інші товари (продукцію, роботи, послуги), а також з безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а саме:

1. обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші види товарів (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;
2. операції з реалізації підакцизних товарів для промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів);
3. обороти з реалізації або передачі товарів (продукції) для власного споживання, а також для власних працівників;
4. операції з реалізації підакцизних товарів без оплати їх вартості;
5. обороти з продажу (або з інших видів відчуження) податковими агентами підакцизних товарів.

Об’єктами оподаткування  по товарах що імпортуються (ввозяться, пересилаються) поза межами України, є  вартість імпортних підакцизних  товарів із врахуванням митних зборів та суми мита. Об’єктами обчислення податку по вітчизняних, а також імпортованих підакцизних товарах є кількісні показники виміру фізичної одиниці підакцизних товарів (кг, тони, штуки), якщо застосовуються ставки акцизного збору у фіксованих розмірах у гривні або в євро з одиниці оподаткування (наприклад,  з алкогольних напоїв – л, автомобілів – куб.см., сигар – 100 шт., бензинів – 1000 кг та ін.)[14,с.72]

До операцій з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню  належать:

1) вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції)  платником податку за межі  митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією;

2) реалізації легкових  автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога та для потреб підрозділів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

3) ввезення підакцизних  товарів (продукції) на митну територію України, призначених для використання дипломатичним представництвом, консульською установою іншої держави чи представництвом міжнародної організації в Україні, іноземцем, який є службовцем чи посадовою особою будь-якої з таких місій чи організацій або членом сім'ї такого службовця чи посадової особи, що проживає разом з ним, відповідно до встановленого законодавством порядку, виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.