Шляхи вдосконалення структури посівних площ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ     УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

                  КУРСОВА РОБОТА

                                        НА ТЕМУ:

                                                                                      Виконав:

                                                                           Пиж Ю. Б.

                                                                           Перевірив:

                                                                                           Дусановський С. Л.

Тернопіль – 2011 
Зміст

Вступ

1. Принципи вдосконалення структури посівних площ.
2. Структура посівних площ та орієнтовні схеми сівозмін для господарств різної спеціалізації
3. Орієнтовна структура посівних площ для різних виробничих типів господарств
4. Список використаної літератури.
5. Додатки

                                      ВСТУП

  Наукові принципи побудови сівозмін спрямовані на оптимізацію позитивних факторів взаємодії рослин із ґрунтом і між собою. Поза сівозміною в умовах беззмінної культури розвивається і посилюється у системі ґрунт - рослина вплив негативних біологічних (токсичні виділення рослин, накопичення фітопатогенних бактерій, грибів та інших шкідливих мікроорганізмів), хімічних і фізичних факторів, що спричиняє явище ґрунтовтоми і, як наслідок, зниження продуктивності рослин.

Науково обґрунтоване чергування культур у сівозміні передбачає, з одного боку, правильний відбір сприятливих для вирощування культур попередників, а з другого — оптимальне насичення сівозмін одновидовими культурами, яке враховує допустиму періодичність вирощування їх у полях сівозмін (додатки А, Б). При такій побудові сівозміна максимально виконує основну біологічну функцію — фітосанітарну і позбавляє посіви сільськогосподарських культур від зайвого застосування хімічних засобів захисту врожаю. У ній порівняно з беззмінними посівами культур ураженість рослин хворобами і шкідниками зменшується у 2—4 рази. Правильний підбір культур у сівозміні є ефективним способом боротьби з кореневими гнилями зернових, фітофторою картоплі, фузаріозом та іншими хворобами. Зменшується ураження посівів одновидовими шкідниками (додаток Д).

Завдяки чергуванню культур підвищується ефективність мінеральних добрив. Різні групи рослин виносять з ґрунту неоднакову кількість азоту, фосфору і калію та в різному співвідношенні. Зернові використовують більше азоту і фосфору, коренеплоди і бульбоплоди - калію. Льон, пшениця, цукровий буряк засвоюють фосфор тільки з легкорозчинних сполук, а овес, картопля, гірчиця і, особливо, гречка та люпин засвоюють його з важкорозчинних, створюючи сприятливі умови для забезпечення вирощуваних у сівозміні культур фосфором. За рахунок чергування бобових і небобових рослин покращується азотне живлення у сівозміні.

Принципи вдосконалення структури посівних площ

Зменшення частки просапних культур у сівозміні поліпшує структуру ґрунту, сприяє підвищенню вмісту гумусу внаслідок природних процесів оздоровлення агробіогеоценозу. Особливо покращує структуру ґрунту вирощування бобових і злакових багаторічних трав. При використанні соломи зернових і зернобобових культур в якості добрива, ґрунт теж збагачується органічною речовиною (додатки В,Г). Від співвідношення у сівозміні культур суцільної сівби і просапних, залежить розвиток вітрової і водної ерозії.

На всіх етапах розвитку сільського господарства сівозміна складала основу технології.

Інтенсивна технологія краще реалізовує потенціальні можливості попередника, ніж звичайна. З іншого боку, інтенсивні технології дещо знизили роль попередника, оскільки негативні наслідки повторного розміщення культури нейтралізувалися з допомогою хімічних засобів захисту рослин від шкідливих організмів. Проте така інтенсифікація за рахунок монокультурного вирощування є надзвичайно високозатратною.

В умовах нестабільності розвитку ринкової економіки ресурсоощадні технології стали основою сільськогосподарського виробництва. Базовим елементом даних технологій є  дотримання науково-обґрунтованої сівозміни.  Це є основою ресурсозбереження і досягнення високих урожаїв при менших витратах коштів.

До попередника ставляться такі вимоги:

- своєчасне звільнення поля;

- очищення поля від бур'янів;

- покращення фітосанітарного стану ґрунту;

- поліпшення поживного режиму ґрунту за рахунок удобрення органічною масою кореневої системи і вегетативної частини рослини;

- поліпшення структури ґрунту, повітряного і водного режимів;

- відсутність алелопатичної дії на сходи наступної культури.

Скорочення асортименту вирощуваних культур, створення менших за розміром господарств, звуження спеціалізації господарств не дозволяє мати багатопільні сівозміни. Тому необхідно перейти до сівозміни з короткою ротацією.

Побудова таких сівозмін має здійснюватись за науковими принципами, головний з яких — науково обґрунтоване розміщення і чергування культур за законами плодозміни. Саме цей чинник є основою високої і стабільної продуктивності культур, збалансованості показників родючості ґрунту і фітосанітарного стану посівів. Оптимальна тривалість ротації таких сівозмін має бути 4-пільна (при варіюванні від 3-до 5-пільної). Це зумовлено вимогами до розміщення культур після відповідних попередників і дотримання періоду повернення культур на попереднє місце вирощування, який для більшості з них становить 3-4 роки. Але є культури (льон, люпин, соняшник, капуста, баштанні), які можуть повертатися в сівозміні на попереднє місце вирощування не раніше, ніж через 5-8 років. Недотримання цих нормативів при побудові сівозмін призводить до накопичення інфекції в ґрунті і посівах, розповсюдження шкідників та хвороб. Тому в короткоротаційних сівозмінах поле, на якому такі культури вирощуватимуться, слід ділити на дві частини і поперемінно на кожній з них висівати ці культури.

Тут може бути й інший варіант, особливо це стосується соняшнику. Якщо у господарстві є кілька сівозмін з короткою ротацією, то цю культуру слід вирощувати поперемінно в одній сівозміні протягом однієї ротації, а потім в іншій.

За законом плодозміни сівозміна має бути насиченою на 50% зерновими колосовими, на 25 — бобовими (кормовими) і зернобобовими, на 25% просапними культурами. Це означає, що на окремих полях короткоротаційних сівозмін можна вирощувати декілька культур, близьких між собою за біологічними властивостями, наприклад цукрові і кормові буряки, кукурудза на зерно і силос.

Якщо сівозміна надто спрощена (до 2-3 полів), до неї слід максимально залучати проміжні, сидеральні посіви для послаблення явища алелопатичної ґрунтовтоми, періодично вводити парові поля, або поля під залуження, застосовувати підвищені дози органічних добрив, а в разі потреби і пестицидів.

Набір культур у короткоротаційних сівозмінах визначається спеціалізацією господарства, а остання в свою чергу — зональними ґрунтово-кліматичними умовами та кон'юнктурою ринку.

При введенні короткоротаційних сівозмін значення сівозмінного чинника настільки зростає, що за агротехнічною ефективністю він не поступається, а за економічною — навіть перебільшує такі заходи, як оновлення сортів, зміна технологій обробітку ґрунту.

А відтак довжина ротації сівозмін значною мірою залежить від того, які культури і скільки їх потрібно вирощувати. Якщо господарство вирощує великий набір культур, то розміщувати їх необхідно в багатопільних сівозмінах. Коли ж планується зосередити роботу на 2-3-4 культурах, то тут мають бути короткоротаційні 4-5-пільні сівозміни плодозмінного типу.

Слід зауважити, що питання переходу від довгоротаційних сівозмін до сівозмін з короткою ротацією в кожному випадку необхідно вирішувати відповідно до конкретних соціально-економічних і грунтово-екологічних чинників. Як правило, 8-10-пільні сівозміни складаються з 2-3 подібних ланок. Наприклад, у десятипільній сівозміні можуть бути виділені дві п'ятипільні; у дев'ятипільній — одна п'ятипільна і одна чотирипільна; у восьмипільній — дві чотирипільні сівозміни з відповідним скороченням кількості культур і коригуванням їхнього чергування.

У більшості випадків при переході до сівозмін з короткою ротацією немає потреби проводити нове землевпорядкування.

Перед введенням нової сівозміни треба ретельно і всебічно оцінити її, порівнюючи з попередньою сівозміною. Розміри її полів мають забезпечувати ефективніше використання техніки, робочої сили, ріллі. Посіви кормових культур треба розміщувати поблизу тваринницьких ферм, що дасть змогу знизити витрати на перевезення кормів. Звертають увагу на склад культур, від яких залежить вихід продукції на одиницю площі; цінність культур як попередників; потреби в мінеральних і органічних добривах, тракторах і сільськогосподарських машинах, складах, зерно- та картоплесховищах тощо.

Враховують вплив вирощуваних культур на родючість ґрунту, його фізичні та технологічні властивості, вишукуючи при цьому можливості для скорочення кількості обробітків ґрунту, особливо трудомістких. Визначають потреби й особливості використання механічних та хімічних засобів боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур. Така порівняльна оцінка продуктивності попередньої і кількох варіантів нової сівозміни дасть змогу встановити таку сівозміну, яка б найбільше відповідала сучасним ринковим відносинам, забезпечувала відтворення родючості ґрунту та захист його від ерозії. Проводять оцінювання сівозмін: кормове, енергетичне, екологічне та економічне.

Слід також враховувати господарське значення культур. Зокрема, продуктивність сівозміни, де значні площі зайняті зерновими культурами, оцінюють не тільки в кормових одиницях, а й за виходом зерна ярих і зернобобових культур на одиницю площі. Продуктивність сівозмін, в яких вирощують технічні культури, оцінюють переважно за вартістю продукції з одиниці площі в існуючих на рослинницьку продукцію загальних закупівельних цінах. Вартість продукції культур, на які ціни не встановлено, визначають шляхом розрахунку за вмістом кормових одиниць і прирівнюючи їх до ціни вівса.

В умовах економічної кризи і звуження попиту на сільськогосподарську продукцію (зерно, цукор, олія), прикладом оптимальної сівозміни може бути чотирипільна з таким чергуванням культур:

Перше поле - багаторічні бобові трави, зернобобові.

Друге поле - озима пшениця.

Третє поле - буряк, ріпак, соняшник, картопля, зернобобові, кукурудза та ін., крім зернових культур.

Четверте поле - ярий ячмінь, яра пшениця, однорічні трави з підсівом багаторічних трав або в одновидовому посіві.

Культури першого поля нагромаджують азот у ґрунті, покращують структуру за рахунок розвиненої кореневої системи і повернення в ґрунт значної кількості органіки. Це найкращі попередники для озимої пшениці.

Озима пшениця не забур'янює полів. Солому при збиранні зерна подрібнюють, розстеляють на полі і придисковують. На сидерат висівають гірчицю, зелену масу якої разом з соломою приорюють пізно восени. Таким чином, на другому полі теж повертається у ґрунт органіка.

На третьому полі висівається одна з перерахованих культур. Причому, гичка буряків, стебла ріпаку, соняшнику, кукурудзи, солома зернобобових повертаються в ґрунт і допомагають вирішити проблему бездефіцитного балансу гумусу.

Четверте поле зайняте зерновими культурами з  підсівом трав або в одновидовому посіві. Солому з цього поля можна використати на корм худобі, або ж заробити в ґрунт.

Така універсальна динамічна сівозміна в умовах економічної кризи дозволяє підтримувати баланс гумусу без внесення гною, боротися з шкідливими організмами без пестицидів, наполовину зменшити норму мінеральних добрив і одержувати екологічно чисту високоякісну продукцію при менших затратах матеріальних ресурсів.

Нижче в тексті та у додатку Е,  наведено варіанти довго- та короткоротаційних сівозмін, що рекомендовані для господарств Лісостепової зони в залежності від їх виробничого напрямку.

а) для вирощування продовольчого, фуражного зерна і коренеплодів цукрових буряків:

I. 1 — багаторічні трави, 2 — озима пшениця, 3 — цукрові буряки,      4 — кукурудза на зерно, 5 — ячмінь з підсівом багаторічних трав.

II. 1 — горох, соя 2 — озима пшениця, 3 — цукрові буряки, 4  -   кукурудза, 5 — кукурудза.

III. 1 — горох, соя, 2 — озима пшениця, 3 — кукурудза на зерно, 4 — ячмінь.

IV. 1 — кукурудза на силос, 2 — озима пшениця, 3 — кукурудза, 4 — кукурудза.

V. 1 — горох, соя,  2 — кукурудза, 3 — кукурудза, 4 — ячмінь;

б) для вирощування продукції круп'яних культур та зерна:

I. 1 — горох, 2 — озима пшениця, 3 — гречка, 4 — ячмінь.

II. 1 — горох, 2 — озима пшениця, 3 — просо, 4 — ячмінь;

в) для господарств по виробництву свинини:

І. 1 — соя, горох, 2 — кукурудза, 3 — кукурудза, 4 — ячмінь.

г) для господарств, які утримують молочну і м'ясну велику рогату худобу:

І.1,2 — багаторічні трави; 3 — озима пшениця; 4 — кукурудза на зерно і силос, коренеплоди, картопля; 5 — ячмінь, овес.

Структура посівних площ та орієнтовні схеми сівозмін для господарств різної спеціалізації

    Висока віддача кожного гектара ріллі сівозміни незалежно від типу і виду можлива за умови оптимального насичення її відповідними сільськогосподарськими культурами. За даними Інституту землеробства УААН в підзоні достатнього зволоження насичення озимою пшеницею до 40% не забезпечило збільшення валового збору зерна в сівозміні. Збільшення площі під горохом з 10 до 20% і більше викликало істотне зниження врожайності цієї культури і середньої врожайності зернових в сівозміні.

    Кукурудза знижує врожайність на 9–9,5 ц/га при збільшенні її частки в структурі до 30% (20 на зерно і 10 на силос). На врожайність ячменю збільшення його площі від 10 до 20% не вплинуло, але врожайність озимої пшениці знизилась на 2 ц/га внаслідок погіршення складу попередників та високого насичення колосовими культурами. Оптимальним для підзони цей показник лежить у межах 40%. Насичення сівозміни зерновими від 60 до 80% за рахунок збільшення вівса від 10 до 20% забезпечило збільшення валового збору фуражного зерна і не мало негативного впливу на врожайність озимої пшениці та ячменю.

    Оптимальною нормою насичення сівозміни цукровими буряками є 20%, але вона може бути збільшена до 30% за умови ретельного контролю за санітарним станом ґрунту. За багаторічними даними інституту землеробства УААН та інших наукових установ, найвищу рентабельність забезпечують сівозміни з багаторічними травами, зерновими 50–60% (озима пшениця 20–30, ячмінь, горох, кукурудза — по 10), просапними (цукрові буряки і кукурудза — по 20%) (табл. 4.1). Така структура придатна для багатогалузевих господарств різної форми власності.

Орієнтовна структура посівних площ для різних виробничих типів господарств

     Для господарств по виробництву свинини і продукції птиці доцільними є плодозмінні сівозміни, в яких відводиться конюшині 5–10%, зерновій групі 60–75%, у тому числі озимій пшениці 20–30%, ячменю 10–20%, гороху і кукурудзі 10–20%, вівсу до 10%, просапним 30–35%, у тому числі 15–20%для буряків, 10–20% для кукурудзи. Спеціалізовані господарства по виробництву молока і яловичини можуть запроваджувати плодозмінні сівозміни з люцерною 20–30%, зерновими 30–45, у тому числі озимої пшениці 10–20, горохом, ячменем, кукурудзою до 10% кожної культури.

    Для підзони нестійкого і недостатнього зволоження найбільш типовим виробничим напрямом великих колективних господарств є зерно-буряковий з розвинутим тваринництвом. Для таких господарств можна рекомендувати сівозміни з насиченням їх зерновими до 55–60% (у тому числі 25–30% озимої пшениці), 15–20% цукровими буряками, 20–25% кормовими культурами.

     У господарствах по виробництву зерна , свинини та птиці зернову групу слід мати в межах 65–70%, кормову — в межах 10–20% і цукрових буряків 15–20%. Більш поглиблена спеціалізація господарств по виробництву молока, м’яса, вирощування нетелей потребує зменшення зернової групи до 45–50% і збільшення кормової до 30–40%. Кількість буряків залишається в межах 15–20%.

     В десятипільних сівозмінах господарств підзони достатнього зволоження, яке мають зерно-буряковий з розвинутим тваринництвом напрямок можна рекомендувати наступне чергування культур: 1) конюшина на 2 укоси; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на силос; 5) озима пшениця; 6) кукурудза на зерно, цукрові буряки; 7) горох; 8) озима пшениця; 9) цукрові буряки; 10) ячмінь з підсівом конюшини.

    В залежності від необхідності або для зміцнення кормової бази в сівозміну можна внести зміни шляхом зменшення площі посіву під цукровими буряками і ввести в сівозміну картоплю, круп’яні, збільшити площу під кукурудзою та запровадити проміжні посіви. Чергування культур може бути і наступним: 1) конюшина на два укоси; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) горох; 5) озима пшениця плюс післяжнивні посіви; 6) кукурудза на силос; 7) озима пшениця; 8) цукрові буряки, картопля, гречка; 9) кукурудза на зерно; 10) ячмінь плюс конюшина. Запровадження сівозмін з більш коротким періодом ротації (7–9 років) веде до скорочення терміну повернення цукрових буряків на попереднє місце вирощування до 2–3 років.

     Для фермерських господарств вузькоспеціалізованих на виробництві цукросировини, зерна, м’яса і молока сівозміни можуть бути з наступним чергуванням культур: 1) конюшина на один або два укоси; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) ячмінь плюс конюшина. В залежності від потреби в інших видах продукції можна планувати збірні поля на площах, передбачених під конюшину (соя, горох, однорічні трави) під озиму пшеницю (озиме жито), під цукрові буряки (картопля, кормові буряки), ячмінь (гречка, просо).

     Львівський державний аграрний університет пропонує для селянських спілок сівозміни з наступним чергуванням культур: 1) конюшина лучна; 2) озима пшениця плюс післяжнивні сидерати; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на силос; 5) ячмінь з підсівом конюшини лучної. Ця сівозміна легко трансформується в 4-пільну шляхом виведення кукурудзи.

      У підзоні нестійкого зволоження в господарствах, які спеціалізуються по виробництву зерна, цукрових буряків, продукції тваринництва можна рекомендувати сівозміни з наступним чергуванням культур: 1) багаторічні трави на один укіс; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на зерно; 5) горох; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) кукурудза на силос і зелений корм; 9) озима пшениця; 10) ячмінь, овес з підсівом багаторічних трав. В разі необхідності збільшити виробництво цукросировини можна поле кукурудзи на зерно замінити збірним просапних культур, передбачивши в ньому половину поля під цукрові буряки.

      При зменшенні кількості полів сівозміни можуть мати наступне чергування культур: 1) багаторічні трави на один укіс, однорічні трави; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на зерно і силос; 5) горох, гречка; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) ячмінь, овес з підсівом багаторічних трав. У підзоні недостатнього зволоження в сівозмінах обов’язково слід запроваджувати чистий пар: 1) чорний і зайнятий пар ранніми культурами; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) ячмінь, овес, просо з підсівом багаторічних трав; 5) багаторічні трави; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) горох, кукурудза на силос; 9) озима пшениця; 10) кукурудза на зерно, соняшник.

      В господарствах зі спеціалізацією виробництва молока, яловичини, вирощування нетелей в підзоні нестійкого зволоження сівозміни можуть мати таке чергування культур: 1 — 2) багаторічні трави; 3) озима пшениця; 4) цукрові буряки; 5) зернобобові та їх сумішки з вівсом на зелений корм; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) кукурудза на зерно і силос, гречка; 9) кукурудза на силос і зелений корм; 10) ячмінь, овес, просо з підсівом багаторічних трав. Для збільшення виробництва зелених кормів в подібних сівозмінах слід запроваджувати проміжні озимі та післяжнивні посіви, якими можна займати 15–20% площі.

В підзоні недостатнього зволоження можливі такі сівозміни:

І. 1–чорний пар; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–ячмінь, просо з підсівом багаторічних трав; 5–багаторічні трави; 6–озима пшениця, багаторічні трави; 7–озима пшениця і жито; 8–кукурудза на зерно; 9–кукурудза на силос, зернобобові; 10–соняшник.

ІІ. 1–чорний пар і багаторічні трави; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–горох, однорічні культури на зелений корм; 5–озима пшениця;

Для вирощування круп’яних культур слід мати наступне чергування: 1–горох; 2–озима пшениця; 3–гречка (просо); 4–ячмінь.

Короткоротаційні сівозміни повинні базуватися на основі плодозміну. Це значить, що насиченість сівозміни має бути таким: 50% — зернові колосові; 25% — бобові і зернобобові; 25% — просапні.

Набір культур визначається спеціалізацією господарства, зональними особливостями, кон’юнктурою ринку. Оптимальна кількість полів 4 з коливанням від 3 до 5. Це обумовлюється допустимим періодом повернення культури на попереднє місце вирощування, який для їх більшості становить 3-4 роки.

Для Лісостепу можна навести такі сівозміни:

І. 1–горох; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–ячмінь.

ІІ. 1–горох; 2–озима пшениця; 3–кукурудза на зерно; 4–кукурудза на силос.

ІІІ. 1–горох; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–кукурудза на зерно.

IV. 1–еспарцет; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–ячмінь з підсівом еспарцету.

Розміщення культур у короткоротаційних сівозмінах, період повернення яких на попереднє місце вирощування становить 5–8 років (соняшник, баштанні), проводять, висіваючи їх на половині поля, міняючи місцями після закінчення ротації з культурою, яка займала другу половину поля.

Перша ротація: 1 — ? чистий пар, ? зайнятий пар; 2 — озима пшениця; 3 — ячмінь; 4 — ? соняшник, ? кукурудза на зерно.

Друга ротація: 1 — ? зайнятий пар, ? чистий пар; 2 — озима пшениця; 3 — ячмінь; 4 — ? кукурудза на зерно, ? соняшник.

Якщо сівозміни мають 2–3 поля, то їх слід насичувати проміжними посівами з метою подовжити період повернення культур на попереднє місце вирощування: 1–горох; 2–озима пшениця плюс післяжнивні посіви на зелені добрива; 3–цукрові буряки.

В підзоні недостатнього зволоження з метою стабілізації водного режиму та послаблення ґрунтовтоми при насиченні сівозміни озимою пшеницею слід вводити чистий пар: 1 — ? чорний пар, ? зайнятий пар; 2 — озима пшениця; 3 — озима пшениця.

Для спеціалізованих господарств можна навести орієнтовні короткоротаційні сівозміни:

І. 1–горох; 2–озима пшениця; 3– кукурудза (ячмінь).

ІІ. 1–соя; 2–кукурудза; 3–кукурудза (ячмінь) — для господарств по вирощуванні свиней, птиці.

І. 1–багаторічні трави; 2–озима пшениця; 3–ячмінь.

ІІ. 1–багаторічні трави на один укіс; 2–озима пшениця плюс післяжнивні посіви на зелений корм; 3–картопля, кормові буряки; 4–ячмінь з підсівом багаторічних трав — для господарств по виробництву молока, яловичини.

Багатопільні сівозміни, що мають великий набір культур, можна трансформувати в короткоротаційні з деяким корегуванням чергування культур.

Десятипільна сівозміна: 1) багаторічні трави на один укіс; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на силос; 5) озима пшениця; 6) кукурудза на зерно; 7) горох; 8) озима пшениця; 9) цукрові буряки; 10) ячмінь з підсівом багаторічних трав.

Короткоротаційні сівозміни з наведеної вище десятипільної:

І. 1–багаторічні трави на один укіс; 2–озима пшениця; 3–цукрові буряки; 4–кукурудза на зерно; 5–ячмінь з підсівом багаторічних трав.

ІІ. 1–кукурудза на силос і зелений корм; 2–озима пшениця; 3–горох; 4–озима пшениця; 5–цукрові буряки.

Восьмипільна сівозміна: 1) конюшина на один укіс; 2) озима пшениця; 3) цукрові буряки; 4) кукурудза на зерно; 5) горох; 6) озима пшениця; 7) цукрові буряки; 8) ячмінь з підсівом конюшини трансформують у дві короткоротаційні. Перша ланка з чотирьох культур — перша короткоротаційна сівозміна, наступні чотири культури є другою короткоротаційною сівозміною.

Додаток А

Нормативи періодичності чергування культур у сівозміні