Шляхи вирішення проблем інвестування в Україну

 

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади залучення іноземних інвестицій в економіку України.

    1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій.
    2. Економічний зміст, мета та завдання економічної діяльності.
    3. Форми руху капіталу та інвестицій
    4. Світовий досвід залучення інвестицій.

Розділ 2. Аналіз залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України.

2.1. Сучасний стан іноземного інвестування в Україні.

2.2. Регіональні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій.

2.3. Оцінка ризику інвестицій іноземними інвесторами.

Розділ 3. Шляхи вирішення проблем інвестування в Україну.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...4

Розділ 1.  Теоретичні засади залучення іноземних інвестицій в економіку України…………………………………………………………………6

    1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій……………………….6
    2. Економічний зміст, мета та завдання економічної діяльності……..9
    3. Форми руху капіталу та інвестицій………………………………….12
    4. Світовий досвід залучення інвестицій………………………………15

Розділ 2. Аналіз залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України…………………………………………………………………………….19

2.1. Сучасний стан іноземного інвестування в Україні…………………19

2.2. Регіональні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій………22

2.3. Оцінка ризику інвестицій іноземними інвесторами…………………25

Розділ 3. Шляхи  вирішення проблем інвестування в Україну………29

Висновки…………………………………………………………………….38

Список використаних джерел………………………………………………40

Додатки……………………………………………………………………….43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Інвестиції відіграють ключову  роль у процесах економічного зростання  національної економіки. Завдяки інвестиціям (як зовнішнім, так і внутрішнім) можливий розвиток господарюючих суб’єктів  на всіх ієрархічних рівнях та, відповідно, зростання національного прибутку. Отриманий приріст національного  прибутку частково знову накопичується, призводить до подальшого збільшення виробництва – процес повторюється безперервно, а інвестиції, що таким  чином утворюються за рахунок  національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. Причому, чим ефективнішим є інвестування, тим більшим буде зростання національного  прибутку, абсолютних розмірів накопичення, які можуть бути знову вкладеними у виробництво. Саме такою схемою можна подати позитивний ефект інвестицій на економіку.

Актуальність  теми. У сучасних умовах трансформаційні економіки та економіки, що розвиваються, потребують значних інвестиційних вкладень в економічне зростання, причому власних інвестиційних ресурсів катастрофічно не вистачає. Зазначене зумовлює необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку України з метою забезпечення ефективного розвитку у середньо- та довгостроковій перспективі.

 Широке коло питань, пов'язаних з дослідженнями в  галузі розвитку інвестиційної  діяльності та залучення іноземних  інвестицій, знайшли відображення  в роботах вітчизняних і закордонних  учених-економістів, зокрема: О. Барановського, І. Бланка, Л. Борщ, В. Волошина, О. Гаврилюка, П. Гайдуцького, В. Гейця, Б. Губського, Б. Данилишина, М. Денисенка, В. Загорського, Г. Захарчин, В. Кузнєцова, Д. Лук’яненка, А. Мерзляка, В. Осецького, А. Пересади, А. Поручника, С. Реверчука, О. Рогача, А. Румянцева, А. Степаненка, Н. Свірідової, І. Ткачук, М. Туріянської, В. Федоренка, А. Філіпенка, М. Чумаченка, Е. Берлоу, Є. Брігхем, Р. Вернон, О. Вільямсон, Д. Гофман, Дж. Данінг, М. Кесон, К. Кодзім, Р. Коуз, Т. Озава, М. Портер, А. Ругман, П. Семюелсон, П. Фішер, С. Хаймер, У. Шарп та інші. Однак деякі теоретичні та практичні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій в національну економіки розроблені недостатньо повно та потребують уточнення і подальшого розвитку в сучасних умовах.

Мета і завдання роботи. Метою курсової роботи є аналіз теоретичних основ і розробка практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-економічного механізму залучення іноземних інвестицій в економіку України та визначення основних стратегічних цілей для підвищення рівня інвестиційної привабливості українських підприємств.

Досягнення зазначеної мети потребує вирішення комплексу таких  завдань:

дослідити економічну сутність поняття «іноземні інвестиції»;

визначити основні напрями  державної політики у сфері залучення  іноземних інвестицій;

дослідити сучасний стан іноземного інвестування в Україні;

проаналізувати регіональні аспекти залучення іноземних інвестицій;

запропонувати напрями удосконалення політики залучення іноземних інвестицій задля покращення інвестиційного іміджу країни.

Об’єктом дослідження роботи є іноземні інвестиції в економіку України.

Предметом дослідження є теоретичні основи залучення іноземних інвестицій в економіку України та практичні аспекти покращення стану інвестиційної привабливості регіонів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.  Теоретичні засади залучення іноземних інвестицій в економіку України.

    1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій.

Економічна діяльність окремих  господарюючих суб'єктів та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.

Терміни "інвестиції", "інвестування", "інвестиційний  процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали  вживатись у нашій країні порівняно  нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів у нашій економічній  літературі все ще трактуються по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюється з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність" - з  інвестуванням. Хоча ці поняття за своєю  суттю та економічним змістом  не однозначні.

Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

За фінансовим визначенням, ІНВЕСТИЦІЇ — це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Інвестиції в об'єкти підприємницької  діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними  ознаками.

  1. За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

Під РЕАЛЬНИМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів у  реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення  коштів у нематеріальні активи, пов'язані  з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).

Під ФІНАНСОВИМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів у  різні фінансові активи, серед  яких найбільш значущу частку посідають  вкладення коштів у цінні папери.

  1. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.

Під ПРЯМИМИ інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення  коштів інвестором в об'єкти інвестування.

Під НЕПРЯМИМИ інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або  фінансовими посередниками).

  1. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Під КОРОТКОСТРОКОВИМИ інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних  сертифікатів і т. ін.).

Під ДОВГОСТРОКОВИМИ інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.

У практиці великих інвестиційних  компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином:

    • до 2 років;
    • від 2 до 3 років;
    • від 3 до 5 років;
    • понад 5 років.
  1. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.
  1. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.

Під ВНУТРІШНІМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів у  об'єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.

Під інвестиціями ЗА КОРДОНОМ (іноземні інвестиції) розуміють вкладення  коштів у об'єкти інвестування, розміщені  за межами даної країни.

Під інвестиціями звичайно розуміються довгострокові вкладення  капіталу в підприємства різних галузей  народного господарства, в інфраструктуру, в соціальні програми, в охорону  навколишнього середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних  цінностей, які вкладаються в  об'єкти підприємницької та інших  видів діяльності, у результаті якої формується прибуток (доход) або досягається  соціальний ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою  регулювання розвитку економіки[21].

Основними цінностями інвестицій є:

  • рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);
  • кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;
  • майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;
  • право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права.

За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою частиною інвестицій, у  нашій країні на них припадає близько 85% усіх інвестицій.

Головними етапами інвестування є:

  • перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);
  • перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої вартості;
  • приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту, тобто кінцева мета інвестиційної діяльності[10].

Початковий та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною передумовою. Інвестиційна діяльність є основою індивідуального кругообігу інвестицій на підприємстві. Інвестиційний цикл (період) містить один оборот інвестицій, тобто рух вартості, авансованої у капітальне майно від моменту акумуляції коштів до моменту їх відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльність підприємств шляхом надання їм податково-амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування прибутку або пільгових норм амортизації).

    1. Економічний зміст, мета та завдання економічної діяльності.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України  складається з більше ніж 100 законів  та інших нормативних актів, що регулюють  інвестиційну діяльність.

Серед них слід насамперед відзначити Закон України "Про  інвестиційну діяльність", Закон  України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в  Україні", Закон України "Про  цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності  та господарювання мають рівні права  в частині здійснення цієї діяльності; самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають  для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної  діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об'єктами інвестиційної  діяльності в Україні є:

  • новоутворюванні та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;
  • цінні папери (акції, облігації та ін,);
  • цільові грошові внески;
  • науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність[5,с. 126].

Аналогічні об'єкти має  і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона не суперечить законодавству  України. Іноземні інвестори мають  право здійснювати інвестування на території України шляхом:

  • пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у створенні підприємств;
  • створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, а також філіалів підприємств іноземних юридичних осіб;
  • придбання підприємств, будівель, споруд, паїв, акцій, облігацій та інших цінних паперів, а також іншого майна, яке за законодавством України може належати іноземним інвесторам;
  • придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами;
  • надання позик, кредитів, майна та майнових прав.

Суб'єктами інвестиційної  діяльності є:

  • інвестори (замовники);
  • виконавці робіт (підрядники);
  • користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
  • постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
  • юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);
  • громадяни України;
  • іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій.

До складу інвестиційної  сфери включаються:

  1. сфера капітального будівництва (ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального та кооперативного житлового будівництва та інших суб'єктів інвестиційної діяльності);
  2. екологічна сфера;
  3. інноваційна сфера;
  4. сфера обігу фінансового капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах);
  5. сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності.

Суб'єкти інвестиційної діяльності можуть об'єднувати кошти для здійснення спільного інвестування. Інвестори  мають право виступати в ролі замовників, вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції  учасників інвестиційного процесу.

Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

Основною метою інвестиційної  діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної  стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку.

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших  завдань розвитку економіки[27]:

  1. Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Тому основним завданням інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.
  2. Забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства. Стратегія розвитку будь-якої компанії (фірми) та будь-якого підприємства від моменту їх створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми), підприємства.
  3. Забезпечення максималізації доходів (прибутку) від інвестиційної діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.
  4. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику. За певних несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів,
  5. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії (фірми), підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Усі перелічені завдання інвестиційної  діяльності тісно взаємопов'язані  та взаємозумовлені.

    1. Форми руху капіталу та інвестицій.

За об'єктами інвестиційної  діяльності інвестиції поділяються  на два основних класи: реальні та фінансові. Останнім часом виділяють  також інвестиції у людський капітал.

Реальні інвестиції забезпечують приріст дійсного (фізичного) капіталу. Реальне інвестування означає організацію виробничого процесу, тобто створення (придбання, будівництво і т. ін.) виробничих потужностей та найом робочої сили.

Фінансове інвестування, на відміну від реального, не передбачає обов'язкового створення нових виробничих потужностей та контролю за їх експлуатацією. Як правило, фінансовий інвестор у сучасних умовах не бере участі в управлінні дійсними, реальними активами, покладаючись у цьому на фахівцїв-менеджерів.

Існує також поняття "споживчі інвестиції". У деяких зарубіжних економічних джерелах цей термін застосовується для позначення вкладень споживачів у товари тривалого користування або в нерухомість. По суті, даний об'єкт вкладень споживачів не відповідає поняттю інвестицій, оскільки не передбачає одержання прибутку та зростання капіталу. Ці вкладення доцільно розцінювати як форму заощаджень. Разом з тим, вкладення в нерухомість можуть набуває й інвестиційних рис. Наприклад, при високих темпах інфляції зростають заощадження, тобто зростає грошова оцінка нерухомості та товарів тривалого користування. Деякі такі вкладення можуть приносити прибуток за умови використання рухомого та нерухомого майна з комерційною метою (здача квартири в оренду і т. ін.)[18].

Відмінності між двома  основними видами інвестицій — реальними  та фінансовими - розкриваються тільки в процесі їх руху, в процесі інвестиційної діяльності.

У загальному випадку інвестиційна діяльність містить у собі такі етапи: формування нагромаджень -вкладення ресурсів (інвестування) -одержання прибутку. Отримання достатнього прибутку та приросту капіталу є цільовою установкою інвесторів. Згідне з метою інвестиційної діяльності, фірма у ринкових умовах вирішує три типи інвестиційних завдань: по-перше, вибір інвестиційних проектів та розміщення капіталів згідно з обраними проектами; по-друге, оптимізацію або безперервне коригування капітальної структури фірми шляхом залучення джерел зовнішнього фінансування (емісія цінних паперів, кредити банків) та, по-третє, формування нагромаджень та розподіл дивідендів, оптимізацію пропорцій між інвестиціями та дивідендами. Методи вирішення вказаних завдань і визначають усі показники процесу інвестування (основного етапу інвестиційної діяльності) кожної конкретної фірми.

В основі інвестиційної діяльності лежать перетворення Інвестицій, що постійно повторюються: приріст нагромаджень - витрати - приріст капітального майна - прибуток - інвестиції (нагромадження).

Постійне відтворення  даного ланцюжка перетворень являє  собою кругообіг інвестицій. Проте  в кругообігу виробничих (реальних) та фінансових інвестицій існують особливості.

Кругообіг виробничих інвестицій, поділяючись на окремі стадії, породжує кругообіг фінансових інвестицій. Кругообіг  фінансових інвестицій виявляє зворотний  вплив на кругообіг реальних інвестицій. У кінцевому підсумку це приводить  до злиття, неподільності потоків  виробничих та фінансових інвестицій за межами даного підприємства, на локальних  та національних ринках капіталів. Для  більшої ясності кругообіг інвестицій показано у схематичному вигляді на Рис. 1.1.(див. Додаток А).

Як видно з Рис.1.1, виділяються такі основні етапи руху інвестицій або інвестиційного процесу: по-перше, реалізація інвестиційного попиту (нагромадження), тобто процесу створення виробничих потужностей; по-друге, процес виробництва продукції (інвестиційних або споживчих товарів, робіт, послуг); по-третє, реалізація продукції, одержання прибутку; по-четверте, розподіл прибутку, формування інвестиційного попиту. Сукупність вказаних стадій руху інвестицій представляє собою їх кругообіг. Зі схеми також видно, що інвестиційна діяльність відбувається як у сфері виробництва, так і у сфері обігу (обміну)[15].

У сфері виробництва інвестиційна діяльність являє собою створення  нових інвестиційних товарів, що мають матеріально-речову форму. Зазначена  інвестиційна діяльність входить до складу кругообігу інвестицій конкретного  підприємства тільки за умови її здійснення для власних виробничих цілей. Якщо ж нові інвестиційні товари виробляються для інших економічних суб'єктів, то це різновид основної діяльності фірми.

 

    1. Світовий досвід залучення інвестицій.

Проблема інвестицій загальновизнана  в якості першорядної для української  економіки. У цьому зв'язку питання  про розмежування прямих і портфельних  іноземних інвестицій має дуже істотне  практичне значення. Основні вихідні  теоретичні положення поняття прямих іноземних інвестицій можна згрупувати в наступні пункти.

Основними характеристиками прямих інвестицій є:

  1. контроль над ними;
  2. високий рівень зобов’язань по відношенню до вкладеного капіталу, персоналу і технології;
  3. доступ до зовнішніх ринків;
  4. переважання продажів від виробництва за кордоном над експортом вітчизняної продукції (як правило);
  5. часткове право власності.

1. Прямі інвестиції справляють  безпосередній і довгостроковий  вплив на капіталовкладення в  економіку (пайова участь у  будівництві й організації господарських  об'єктів, повне або часткове  їх придбання з метою більш  ефективного використання).

2. Прямі інвестиції мають  на меті одержання не тільки  прибутку на капітал, але і  повного підприємницького прибутку  або основної його частини,  а також безпосередніх або  непрямих вигод від контролю  над фірмою, що включає визначення  її виробничої, закупівельно-збутової, інвестиційної, коопераційної, науково-технічної  і фінансової політики.

3. Прямі інвестиції припускають  більш високу рентабельність, ніж  портфельні, і з часом ведуть  до помітного відтоку прибутків  материнської компанії за кордон  або викликають нові капіталовкладення  за рахунок реінвестиції прибутків.

4. Прямі інвестиції більшою  мірою впливають на зайнятість, стан внутрішнього ринку, ніж  портфельні.

5. Прямі інвестиції значніше, ніж портфельні, сприяють зміні  місця країни в міжнародному  поділі праці, впливають на  національну конкурентноздатність.

6. Прямі інвестиції, на  відміну від портфельних, впливають  на зміну в країні відносин  національної власності, викликають  її відчуженість на користь  іноземців.

7. Прямі інвестиції відчутніше  впливають на стан конкуренції  в країні, посилюючи її або  призводячи до зміцнення на  внутрішньому ринку позицій іноземних  фірм.

Прямі іноземні інвестиції являють собою сьогодні одну з  найважливіших і найбільш динамічних складових частин світового руху капіталу.

Прямі інвестиції вигідні  тим, що не створюють зовнішньої заборгованості, генерують ріст кількості робочих  місць, звичайно тягнуть за собою  приплив нових технологій і модернізацію національного виробництва, сприяють встановленню міцних розгалужених каналів  господарського співробітництва національних фірм з іноземними партнерами.

Відомі також і ускладнення, пов'язані з безконтрольним притягненням іноземних інвестицій, що можуть виражатися в спробах закордонних корпорацій "скинути" у приймаючу країну застарілі й екологічно "брудні" виробництва, поставити під контроль національні виробництва конкретної країни з метою зміцнення своїх  конкурентних позицій на світовому  ринку, одержати невиправданий виграш за рахунок соціальної сфери[21].

Однак до сьогоднішнього дня  у світовому співтоваристві вже  накопичений великий досвід протидії цим негативним сторонам іноземного інвестування шляхом прийняття міжнародного кодексу поводження транснаціональних  корпорацій, зміцнення й удосконалення  національного законодавства щодо інвестицій, розробка взаємних договорів  між країнами, що регулюють порядок  інвестування, захист іноземних інвестицій і інші питання, пов'язані з їх притягненням. Одним із свідчень успішного  вирішення цих проблем служить помітний ріст притягнення прямих іноземних інвестицій країнами, що розвиваються, а також країнами Східної Європи.