Шляхи вирышення проблем зайнятосты молоды в Украъне

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шляхи вирішення проблем  зайнятості в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.ТЕОРИТІЧНІ ОСНОВИ ЗАЙНЯТОСТІ……………………………....5

1.1 Сутність і форми безробіття…………………………………………………….5

1.2 Визначення рівня безробіття…………………………………………...……….9

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ЗАЙНЯТОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ……………………………………………………………………….12

2.1 Основні проблеми молоді у сфері праці і зайнятості……………………...…12

2.2 Сучасні тенденції та особливості формування і розвитку молодіжного ринку праці України……………………………………………………………………….16

РОЗДІЛ 3 . Шляхи вирішення  проблем зайнятості молоді………………...……24

3.1 Напрями удосконалення нормативно-провової бази………………...…...….24

3.2 Шляхи вирішення проблем зайнятості……………………………...…..……25

Висновки…………………………………….………………………………………29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Перехід до ринкових відносин у сфері праці й зайнятості в умовах структурної перебудови економіки привів до виникнення принципово нової ситуації в соціально-трудових відносинах. Особливо важка й хворобливої дана ситуація виявилася для молоді, яка у силу специфіки своїх соціально-психологічних характеристик виявляється недостатньо підготовленою до сучасних реалій ринку праці.

Це робить молодь групою населення зі зниженою конкурентоспроможністю на ринку праці, що вимагає від держави розробки й реалізації особливої системи засобів, що забезпечують не тільки надання тих або інших гарантій зайнятості для молоді, але й надання підтримки в адаптації даної групи населення до сучасної економічної системи суспільства. При цьому представляється можливим забезпечити участь в адаптаційних програмах молоді до ринку праці не тільки державних органів, які регулюють зайнятість населення, але й освітніх установ (державних і недержавних), підприємців і роботодавців, органів місцевого самоврядування. 

Це пов'язано з наростанням  негативних тенденцій у сфері  молодіжної зайнятості (ріст чисельності безробітних у віці до 29 років, збільшення в їхньому складі частки осіб із середньою спеціальною і вищою професійною освітою, частки довгостроково безробітних), а також з негативними наслідками молодіжного безробіття (ріст числа правопорушень серед підлітків і молоді, широке поширення в молодіжному середовищі алкоголізму, наркоманії, проституції й інших антигромадських явищ). 

Одним з найбільш небажаних  наслідків молодіжного безробіття є зниження трудової мотивації, затримки у формуванні способу життя працюючої людини в тих молодих людей, чиє трудове життя починається з безробіття. У зв'язку із цим держава й суспільство не повинні пасивно очікувати самонастроювання молодіжного ринку праці: потрібно науково обґрунтована політика регулювання молодіжної зайнятості. Всі перераховані аргументи й обумовили вибір теми даного дослідження. 

Метою курсового дослідження є виявлення основних проблем молоді у сфері праці і зайнятості, а також причин зниженої конкурентоспроможності населення у віці 14–29 років. Відповідно до поставленої мети визначені наступні основні завдання дослідження: 

    • уточнити, через розкриття специфіки робочої сили молоді, поняття зайнятості молоді як соціально-економічної категорії;
    • провести більше глибоку диференціацію молоді в розрізі вікових границь; 
    • проаналізувати тенденції молодіжної зайнятості в сучасній Україні. 

Об'єктом дослідження є молодіжний ринок праці. 

  Предметом дослідження є соціально-економічні відносини, що виникають у процесі функціонування молодіжного ринку праці. 

Методи дослідження. В курсовій роботі застосовувались такі наукові методи: метод аналізу – для аналізу соціально-економічної сутності молодіжного ринку праці, обґрунтування методологічних основ оцінки його інтегрованості в сучасний соціально-економічний простір; метод узагальнення та описовий метод – для узагальнення основних наукових досліджень з питань даної проблематики. 

Практичне значення одержаних  результатів. Результати курсового дослідження створюють підґрунтя для теоретико-методологічного обґрунтування процесів формування і розвитку молодіжного ринку праці, а також можуть бути використані для подальших наукових розробок даної теми. 

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАЙНЯТОСТІ

1.1.Сутність і форми безробіття

Досить ретельно досліджував  безробіття К. Маркс у "Капіталі" (друга половина 19 століття). Карл Маркс  вважав, що безробіття виникає через  те, що: 

1.Виробництво розвивається повільніше, ніж зростає чисельність здатних до праці громадян, і частина населення країни виявляється як би зайвої; 

2.Нова машини заміняють  людей у ​​виробництві й ті виявляються непотрібними; 

3.меняется структура попиту  і виробництва і тому останнє  скорочується в традиційних, найбільш  трудомістких галузях. 

Маркс допускав і інші причини, зокрема, циклічність розвитку ринкового господарства, що робить її постійним супутником розвитку ринкового господарства. 

При цьому Маркс вважав, що хазяї підприємств навіть свідомо  підтримують безробіття, тому що позбавлені можливості працювати люди утворюють промислову резервну армію, якою може розташовувати капітал і яка так само абсолютно належить йому, як якби він виростив її за свій власний рахунок. 

Сенс для капіталістів - господарів підприємств в існуванні "промислової резервної армії", на думку Маркса, полягає в тому, що це дозволяє їм легше розбудовувати структуру виробництва при змінах попиту на ринку. Якщо попит вимагає розширення виробництва, то для залучення працівників не потрібно підвищувати заробітну плату - безробітні будуть готові працювати на будь-яких умовах. І, нарешті, загроза безробіття, за Марксом, зручна наймачам в боротьбі з вимогами профспілок. 

Століття, що минув після смерті Маркса, приніс багато нового в розуміння безробіття. Хоча деякі з факторів були помічені в "Капіталі" вірно, але сьогодні економічна наука вбачає коріння безробіття, насамперед у структурних змінах. 

Ці зміни в мінливому  економіці XX ст. пов'язані з тим, що технічний прогрес весь час породжує нові товари, технології і навіть цілі галузі (так, на наших очах народилися потужні галузі з виробництва персональних комп'ютерів, лазерних дисків і волоконної оптики). Це сильно змінює структуру попиту на робочу силу, тобто ту кількість робочих місць, яке є на ринку праці людям з певною спеціальністю і рівнем кваліфікації. 

Через це люди з непотрібними більше в колишньому кількості професіями виявляються не при справах і поповнюють ряди безробітних. 

За формою безробіття буває  фрикційної, структурної, циклічної, сезонної, добровільної, застійної, інституційної, вимушеної, прихованою. 

Фрикційне безробіття - це безробіття, пов'язане з добровільною зміною працівниками місця роботи та періодами  тимчасового звільнення. Тобто, що з  короткотерміновим періодом, необхідним для пошуків нової роботи, у  зв'язку з отриманням освіти, виходом  з декретної відпустки, переїздом. 

Існують також і сезонні  роботи - сільськогосподарські, торговельні, курортні послуги, будівельні, на які  частину працівників приймається  на сезон, тобто на певний період часу. У проміжках між періодами  робіт вони виявляються тимчасово  звільненими. Цей вид безробіття за окремими характеристиками відповідає циклічному безробітті, а якою буде говоритися далі, по інших - фрикційної, оскільки вона носить добровільний характер. Прогноз показників сезонної безробіття можна визначити з великим ступенем точності, оскільки вона повторюється з року в рік, і, відповідно, є можливість підготуватися до вирішення проблем, викликаних нею. 

Ще одним різновидом фрикційного  безробіття є те положення, коли деякі  люди шукають роботу вперше, що стосується більшою мірою молодих людей, що закінчили навчальні заклади. Існування фрикційного безробіття слід вважати неминучим, природним явищем. Це найлегша форма безробіття, так як не вимагає перенавчання, витрат на нього часу і грошових коштів.

Фрикційне безробіття є навіть бажаною, тому що дозволяє працівникам  поліпшувати умови праці та знаходити більш високу заробітну плату. Разом з тим, очевидно, що не кожна зміна робочого місця виявляється, в кінцевому рахунку, вдалою для працівника, а, отже, і для всієї економіки. Але це - неминучі витрати. Отже, фрикційне безробіття вважається хоч і неминучим, але все ж прийнятним наслідком здорової економіки.  

В Україні фрикційне безробіття існувала завжди, навіть тоді, коли право на працю гарантувалося законом,а не працювати заборонялося під страхом кримінальної відповідальності. Але початок економічних реформ родило на українському ринку праці серйозну загрозу виникнення застійно-структурного безробіття, здолати яку буде дуже непросто. 

Фрикційне безробіття непомітно  переходить в другу категорію, яка  називається структурним безробіттям.

Структурна безробіття - це безробіття, пов'язана зі змінами  попиту на товари і в технології виробництва. Структурна безробіття, що складається в результаті невідповідності, "не стикування" структури пропозиції та структури попиту на робочу силу, безсумнівно, є також неминучою, але при цьому більш довгострокової і складною, ніж фрикційне. 

Постійна наявність структурної  безробіття визначається такими факторами: ·

    • Дія НТП, що зумовлює виникнення одних галузей і професій і відмирання інших; ·
    • Диспропорції у розвитку галузей і регіонів країни; · Особливості географічного розподілу робочих місць; · 
    • Економічні процеси на мікрорівні, такі як банкрутство одних фірм, що супроводжується вивільненням кадрів, і розширення інших.

 

 При структурній безробіттю ринку  не обійтися без серйозної допомоги з боку держави. Потрібна організація гнучкої системи перенавчання працівників, проведення певних заходів у рамках структурної політики держави (регіональне розміщення нових виробництв, створення умов для міжрегіональної міграції робочої сили та ін.) 

Різниця між фрикційним і  структурним безробіттям дуже невизначена. Істотна відмінність полягає  в тому, що у «фрикційних" безробітних  є навички, які вони можуть продати, а «структурні» безробітні не можуть відразу одержати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а то й зміни місця проживання; фрикційне безробіття носить більш короткостроковий характер, а структурне безробіття більш довгострокова і тому вважається більш серйозною. 

Циклічне безробіття - це безробіття, породжена загальним  економічним спадом. Спад - це циклічне зниження ділової активності, в результаті якого люди втрачають робочі місця  на той період, поки знову не зросте попит і не відбудеться пожвавлення  ділової активності. Циклічне безробіття - один із наслідків скорочення ВВП. Зменшується сукупний попит, зменшуються  обсяги національного виробництва, скорочуються робочі місця, як результат  зростає безробіття. "Лікування" проблеми циклічного безробіття може бути тільки шляхом оздоровлення ситуації в економіці в цілому. Необхідність подолання спаду, активізації підприємницької активності - підставу для введення в дію важелів експансіоністського варіанти державної політики стабілізації. 

Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття росте. З  цієї причини циклічне безробіття іноді  називають безробіттям, зв'язаної з  дефіцитом попиту. У розпал «Великої депресії» 1933р. циклічне безробіття досягла приблизно 25%. [1,16]

Циклічне безробіття, пов'язана  зі стійкою тенденцією до спаду економіки, є головною формою безробіття в перехідній економіці. Фактично така стабільна безробіття може бути названа швидше застійної, ніж циклічно. 

Отже, застійне безробіття - це третя форма, найбільш характерна для економіки перехідного суспільства. Застійне безробіття як найбільш типова форма безробіття перехідної економіки посилюється тим, що традиції минулого багато в чому призводять до надій значної частини працівників на можливість вирішення своїх проблем у майбутньому за рахунок підтримки держави, але не за рахунок власної активності. 

Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна. Допустимо, неповна інформація про вакантні робочі місця. Рівень безробіття був би нижче при налагодженій роботі системи інформації. У цьому ж напрямку діє завищений посібник по безробіттю або занижені податки на доходи. У цьому випадку зростає тривалість безробіття тому гасяться стимули для енергійних пошуків роботи.  

Приховане безробіття - характерна для вітчизняної економіки. Суть її в тому, що в умовах неповного  використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, компанія не звільняє працівників, а переводить їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими. 

1.2 Визначення  рівня безробіття

До недавнього часу повна зайнятість прирівнювалася до тотальної. Її забезпечення розумілося, перш за все, як завдання змусити працювати всіх і кожного, а не задовольнити попит на робочі місця. У нових економічних умовах потрібна вже не просто зайнятість, а зайнятість ефективна. На відміну від командного розподілу і перерозподілу трудових ресурсів, ринок праці регулює особисте право громадян на працю і підвищує його економічний статус у суспільстві. Тепер кожна людина сама добровільно обирає форму зайнятості, вид діяльності і професію. Ніхто не має права примушувати людину до праці адміністративними способами.