Шляхи запобігання фінансового стану ВП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

КАФЕДРА «ФІНАНСИ»

КУРСОВА РОБОТА

З  дисципліни «Управління фінансовою санацією підприємств»

Студент ____________________________________________

Група______________________________________________

Керівник___________________________________________

Дата здачі__________________________________________

Оцінка_____________________________________________

Підпис керівника____________________________________

Донецьк 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

Серед фінансових проблем підприємств, мабуть, немає іншої, яка б так часто розглядалась науковцями й практиками та здавалась їм такою простою, як аналіз і оцінка фінансового стану підприємства.

Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його  оцінки приділяється тому, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, а з другого – виявляє переумови розвитку підприємства. У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов’язаних з аналізом фінансового стану підприємств, його оцінкою та управлінням. Методичні основи кількісного виміру та оцінки фінансового стану підприємств і трактування його сутності зафіксовано також і в нормативних актах відповідних міністерств (відомств). Серед науковців, які приділяли значну увагу дослідженню фінансового стану підприємств, слід виділити таких як І.Т. Балабанов, Л.А. Бернстайн, І.О. Бланк, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі, Т.Р. Карлін, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, Г.В. Савицька, В.Т. Савчук, О.С. Стоянова, Р. Холт, А.Д. Шеремета.

Водночас маємо великі розбіжності у трактуванні науковцями й практиками поняття «фінансовий стан підприємства», складу показників, що його визначають, та їхніх критеріальних значень. Брак уніфікації не дає змоги однозначно оцінювати реальний фінансовий стан підприємства. У згаданих розробках дедалі більше закріплюються відмінності в розумінні «фінансового стану підприємства» або повторюється трактування, зроблені раніше, що й зумовлює необхідність уточнення поняття «фінансовий стан підприємства» та показників, що його визначають.

Аналіз фінансового стану нерозривно пов’язаний з його виробничою і господарською діяльністю і є важливим засобом здійснення систематичного контролю за ефективністю використання коштів і розробки заходів щодо поліпшення фінансового стану, з’ясування невикористаних резервів, поліпшення використання основних і прискорення оборотності оборотних коштів, підвищення рівня рентабельності і збільшення прибутку.

Джерелами для аналізу фінансової діяльності і фінансового положення підприємства служать фінансовий план, звітний баланс доходів і витрат, баланс підприємства та ін. Основною метою фінансового аналізу є одержання ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об’єктивну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і керуючого (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу чи більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану. Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

Усе вищевикладене свідчить про те, що тема даної роботи «Оцінка фінансового стану підприємства та пошук шляхів його запобігання» - є дуже актуальною.

Метою цієї роботи є аналіз фінансового стану підприємства ВП «Шахта «Південнодонбаська № 1», закріплення навичок аналізу бухгалтерської (фінансової) звітності, придбаних протягом років навчання, і використання у даній роботі оцінки і визначення шляхів поліпшення фінансового стану підприємства.

Об’єктом дослідження у випускній роботі є Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», як представник однієї з провідних галузей промисловості Донбасу.

Період, що досліджується в роботі, складає три роки – 2002 – 2004 р.р.

1. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПОШУК ШЛЯХІВ  ЙОГО ЗАПОБІГАННЯ

1. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств

Оцінку фінансового стану підприємства здійснюють за низкою методик, розроблених міністерствами (відомствами), НБУ та комерційними банками. Першооснову таких методичних  підходів до оцінки фінансового стану підприємств закладено ще 1998 року Агентствомз питань запобігання банкрутству підприємств та Державною податковою адміністрацією України. Удосконалені варіанти останньої розробки представлено Методичними рекомендаціями з аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій у 2000-2003 роках. Для підприємств, що підлягають приватизації, Міністерством фінансів та Фондом державного майна України у 2001 році розроблено окреме Положення про порядок здійснення аналізу їхнього фінансового стану.

Для фінансового стану підприємств комерційними банками при оцінці їхньої кредитоспроможності вихідною основою послужило розроблене НБУ у 1995 році Положення «Про кредитування підприємств», яке нині скасоване. Удосконалені НБУ методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємтсв знайшли відображення у Положенні «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» (2003 рік). Кожний комерційний банк, з урахуванням рекомендацій НБУ, розробляє своє Положення про кредитування, де й вкладені методичні підходи до оцінки фінансового стану підприємства при встановленні можливості надання йому кредиту, визначенні його кредиспроможності.

Дослідження офіційних методик і положень та розробок науковців щодо трактування поняття «фінансовий стан підприємства» свідчить про їхнє розмаїття й неузгодженість, що підтверджується нижчевикладеним.

Зокрема методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затвердженою наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій № 22 від 23 лютого 1998 року, сутність цього поняття визначено так: «Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів». Вважаємо, що таке трактування поняття «фінансовий стан підприємства» чітко не відображає його сутності. З нашої точки зору, сутність фінансового стану підприємства виявляється не в комплексності поняття, що є взагалі другорядним, а тим більше – поняття не може бути результатом взаємодії певних фінансових відносин. Від останніх залежатиме фінансова спроможність підприємства щодо забезпечення своєї поточної діяльності, подальшого розвитку, погашення лише короткострокових чи довгострокових зобов’язань.

Практично аналогічно визначається і в інших положеннях сутність поняття «фінансовий стан підприємства», яке зводиться до системи показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Так, Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26 січня 2001 року, визначено «фінансовий стан підприємства» як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємств. Однак у цьому трактуванні знаходять відображення характеристики, що є найвагомішими у визначенні сутності фінансового стану – спроможність підприємств фінансувати різні види діяльності.

Щодо визначень цього поняття науковцями, то переважна більшість із них повторюють трактування сутності «фінансовго стану підприємства» за Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Вони визначають це поняття як комплексне, що  характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. Для узагальнення різних визначень, зроблених вченими-економістами щодо розуміння ними сутності поняття «фінансовий стан підприємства», розглянемо їхню еволюцію.

Так, Е.А. Маркар’ян та Г.П. Герасименко у книзі «Фінансовий аналіз» визначають це поняття так: «Фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, які відображають його спроможність погасити свої боргові зобов’язання». Таке визначення  не розкриває економічну сутність цього поняття, а вказує лише на одну із його характеристик – відповідний рівень  показника ліквідності.

Досить звужене визначення поняття «фінансовий  стан підприємства», на нашу думку, знаходимо у А.І. Ковальова і В.П. Привалова. Вони розуміють фінансовий стан підприємства як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Слід зауважити, що фінансовий стан підприємства – це не сукупність показників, за їх допомогою він лише кількісно вимірюється.

Отже, автор вказує радше на інструментарій виміру фінансового підприємства, що, безумовно, є важливим для його оцінки. Низка авторів при визначенні поняття «фінансовий стан підприємства» першоознакою, як і в згаданій методиці, вважвють його комплексність, яка, на наш погляд, як було сказано, не є визначальною.

Так, у підручнику «Фінанси підприємств» за редакцією професора А.М. Поддєрьогіна наведено таке визначення: «фінансовий стан» - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність розміщення і використання фінансових ресурсів». Це визначення є повтором зробленого раніше в Методиці інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій ще в 1998 році.

Порівняно з таким визначенням обгрунтованішим може бути трактування сутності поняття «фінансовий стан підприємства» серед вказаних вище авторів у тих, що підкреслюють віображення ним якісної сторони виробничої і фінансової діяльності, хоча й деякими редакційними відмінностями. Серед них можна виліпити тлумачення М.Я. Дем’яненка, В.В. Осмоловського, М.Ф. Коробова та інших. Зокрема найповніше визначення поняття «фінансового стану підприємства» наведено у фінансовому словнику-довіднику за редакцією М.Я. Дем’яненка, де серед його характеристик на перший план виступає якісна сторона діяльності підприємства. «Фінансовий стан – це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усії елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Він характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховуватися за своїми зобов’язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої дільяності на певний момент часу».

Досить певним і ширшим є визначення сутності поняття «фінансовий стан підприємства» у М.Я. Коробова – автора навчального посібника «Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств» Він стверджує, що «фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов’язанніми.

Доволі вагомим, але дещо суперечливим є визначення «фінансового стану підприємства», наведене авторами у навчальному посібнику «Економічний аналіз» за редакцією М.Г. Чумаченка. За їхнім визначенням, фінансовий стан підприємства – це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами. З нашої точки зору, конкурентоспроможність підприємств є дещо іншою характеристикою, а тим більше «фінансова конкурентоспроможність» потребує додаткового з’ясування.

На думку А.Д. Шеремета, Р.С. Сайфуліна, Є.В. Негашева «фінансовий стан підприємства» виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їхніх джерел. Справді, це так. Однак з цього визначення не видно про що можуть свідчити такі співвідношення, а оскільки вони будуть різними в аналогічних підприємтсв, то доцільно було б на цьому акцентувати увагу.

У спеціальній літературі знаходимо і зовсім спрощене трактування поняття «фінансовий стан підприємства». Так, В.І. Іващенко, М.А. Болюх у навчальному посібнику «Економічний аналіз господарської діяльності» наводять таке визначення: «фінансовий стан підприємства – це результат фінансової діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження». З цього визначення не зрозуміло, чому фінансовий стан підприємства є результатом лише його фінансової діяльності, чому він не є результатом також операційної та інвестиційної, і зовсім випускаються з поля зору якісні характеристики такого поняття.

Не уточнюють це поняття й автори навчального посібника «Фінансовий менеджемент» О.П. Крайник, З.В. Клепікова. Ними наведено таке визначення: «фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства». Отож тут не уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємств, а повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації.

Порівняння визначень цього поняття різними авторами та їх критична оцінка дає підстави дійти висновку, що «фінансовий стан підприємства» об’єктивно формується  в системі зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства і його слід розуміти насамперед як фінансову спроможність підприємства.

Отже, на нашу думку, фінансовий стан підприємства – це раельна (фіксований момент часу) і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов’язань перед державою. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.

Для правильної оцінки фінансового стану підприємства необхідне поєднання трьох стладових:

1) чого хочемо досягти у конкретному  випадку, визначаючи фінансовий  стан підприємства? (З якою метою  його оцінюємо? З метою здійснення  значних капітальних інвестицій  чи підвищення ліквідності тощо);

2) як виміряти фінансовий стан  підприємства?

3) як його оцінити?

З огляду на поставлену мету, з якою проводять оцінку фінансового стану, окремі автори пропонують визначати його коротко-та довгостроковий період. Так, В.В. Ковальов у посібнику «Фінансовий аналіз», а також В.М. Гриньова у навчальному посібнику «Фінанси підприємств» пропонують оцінювати фінансовий стан підприємтсв з точки зору короткострокової та довгострокової перспектив. У першому випадку критеріями оцінки фінансового стану виступають ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто його вчасно й у повному обсязі розрахуватись за короткостроковими зобов’язаннями.

З позиції довгострокової перспективи «фінансовий стан підприємтсва» характеризується структурою джерел коштів, ступенем залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Автори підкреслюють, що не існує будь-яких єдиних нормативів співвідношення власного і залученого капіталу, але поширеною є думка, що частка власного капіталу має бути досить великою (не менше 60%).

Фінансовий стан – важлива характеристика економічної діяльності підприємтсва у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці, оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємтсва і його партнерів і фінансових та інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства, будуть різними у них та кредиторів й інвесторів.

Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти спроможність підприємства розрахуватися за своїми зобов’язаннями. Платоспроможним є таке підприємство, у якого активи перевищують зовнішні зобо’язання. Спроможність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов’язаннями називають ліквідністю. Підприємтсво вважається ліквідним, якщо воно в спромозі виконати свої короткострокові зобов’язання за умови реалізації поточних активів.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану є фінансова стабільність (стійкість) підприємтсва. Вона пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності.

Фінансово стійким є такий суб’єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває витрати, вкладені в активи (основні кошти, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості й вчасно розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних коштів.

Фінансовий стан підприємтсва визначають сукупністю показників, що  відображають наявність, розміщення й використання ресурсів підприємства, його реальні і потенційні фінансові можливості.

Слід наголосити, що теоретичні та методічні питання аналізу, що стосуються функціонування вітчизняних підприємств у сучасних умовах, доволі глибоко опрацьовано авторами, і водночас у сучасних умовах зростає актуальність питань, пов’язаних з вибором та уніфікацією системи фінансових показників оцінки фінансового стану підприємства, оскільки саме правильний їх вибір, враховуючи поставлену мету, дасть змогу всебічно й якісно оцінити діяльність підприємства.

Критична оцінка фінансових показників, які представлені у спеціальній літературі, свідчить, що різні автори для аналізу фінансового стану підприємства використовують подібні групи, хоча ці групи можуть включати абсолютно різні коефіцієнти, і навпаки – аналогічні фінансові коефіцієнти згруповані у різні групи.

Повним комплексним набором показників характеризуються методики аналізу фінансового стану підприємства таких вчених-економістів, як В.Г. Атременко, М.В. Белендир, А.І. Ковальов, І.О. Бланк, М.М. Крейніна, Є.В. Негашев, В.П. Привалов, А.Д. Шеремет. Серед згаданих вчених найповніший перелік фінансових показників запропонував І.О. Бланк у книзі «Основи фінансового менеджменту», де також представлено моделі інтегральної оцінки (модель Альтмана).

Надзвичайно важливими показниками, виділеними І.О. Бланком у цій роботі, є показники «антикризового фінансового управління» та «ризик-менеджменту». Сформовані методики оцінки фінансового стану підприємств мають бути адаптовані відповідно до специфіки галузі економіки не стільки за набором коефіцієнтів, як за їхніми критеріальними значеннями.

Особлива увага нині вчених-економістів до поглибленого аналізу фінансового стану неплатоспроможних підприємств. У роботі Л.О. Лигоненко запропоновано здійснювати такий аналіз лише за 13 показниками, що, по-перше, явно недостатньо, а по-друге, слід врахувати, що окремі з них дублюються (зокрема коефіцієнт оборотності та час обороту обігових коштів, коефіцієнт оборотності та час обороту виробничих запасів).

Щодо запропонованих методик експрес-аналізу, то слід зауважити, що вони базуються на застосуванні дуже незначного переліку аналітичних коефіцієнтів, а тому зроблені висновки про фінансовий стан підприємства можуть бути не досить обгрунтованими. Майже усі ці методики не враховують показники, які характеризують грошові потоки підприємства, тоді як врахування реальних надходжень і витрат грошових ресурсів має бути одним із важливих, а радше пріоритетним завданням експрес-аналізу.

Критична оцінка різних методик дає підстави для висновку, що необхідно визначити оптимальну кількість груп фінансових показників (якомога меншу) та ранжувати їх за значенням при оцінці фінансового стану підприємства. На наш погляд, за рівнем значущості слід виділити, для оцінки фінансового стану, такі групи показників: група показників першого рівня – оборотність активів; другого – рентабельність; третього – фінансової стійкості; четвертого – ліквідність підприємства (а не лише активів). Крім вибору груп, необхідно обгрунтувати і перелік показників, що включатиме кожна з цих груп, з тим, аби врахувати ті недоліки, які нині мають місце і будуть розглянуті автором у подальшому.

Надзвичайно важливим аспектом при оцінці фінансового стану має бути оцінка активів, що використовують для розрахунку окремих показників. Так, зокрема при розрахунку показників ліквідності і платоспроможності враховують усю дебіторську заборгованість за оцінкою їх у балансі. Однак при цьому слід враховувати, що такий актив, як дебіторська заборгованість, яка вважається у світовій практиці досить ліквідною, для вітчизняних підприємств не є такою. В Україні дебіторська заборгованість підприємства часто є сумнівною.

У разі, коли підприємство визнає сумнівною частину дебіторської заборгованості, при розрахунках показників ліквідності, на наш погляд, треба враховувати чисту дебіторську заборгованість (рядок 160 балансу). На думку окремих авторів, методики експерс-аналізу повинні враховувати особливості функціонування підприємств на різних стадіях його життєвого циклу (зародження, зростання, стабілізація, спад), вибирати саме ті показники, за незначного їх переліку, які відображають особливості функціонування підприємства на різних етапах його розвитку. Але як це зробити практично? Реальним нині було б враховувати показники бізнес-плану підприємства, де якраз і повинні відбиватись особливості функціонування підприємства на конкретному етапі розвитку. Отже, усе це зумовлює необхідність вдосконалення методичних підходів до експрес-аналізу.

Відомо, що в міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємств широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнений показник фінансового стану підприємства – його інтегральну оцінку, серед яких заслуговують на увагу моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Чессера.

Розглянемо показники, використані в розрахунках, критичні значення їх у кожній з моделей та оцінимо можливості застосування їх у сучасних умовах функціонування підприємств України.

Модель Альтмана 1968 року: У = 1,2К1 + 1,4К2 + 3,3К3 + 0,64К4 + 1,0К5

де К1 – відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

К3 – відношення прибутку і сплати процентів до суми активів;

К4 – відношення ринкової вартості до заборгованості;

К5 – відношення виручки до суми активів.

При значенні показника, більшому за 2,675, - фінансовий стан підприємства є стійким, в інтервалі від 1,81 до 2,675 – фінансовий стан – нестійкий, меншому від 1,81 – високою є ймовірність бакрутства.

Удосконалена модель Альтмана 1983 року передбачає певні зміни, представлені так: У = 0.717К1 + 0.847К2 + 3.107К3 + 0.42К4 + 0.995К5,

де К1 – відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

К3 – відношення прибутку до оподаткування і сплати процентів до суми активів;

К4 – відношення ринкової вартості капіталу до заборгованості;

К5 – відношення виручки до суми активів.

При значенні показника, більшому за 1,23 – фінансовий стан є стійким, а меншому за 1,23 – нестійким.

Моделі, розроблені Альтманом, свідчать про потребу істотних уточнень критичних значень показників упродовж певного часу.

Модель Таффлера: У = 0,53К1 + 0,13К2 + 0,18К3 + 0,16К4,

де К1 – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань;

К2 – відношення оборотних активів до сукупних зобов’язань;

К3 – відношення короткострокових зобов’язань до суми активів;

К4 – відношення виручки до суми активів.

Критичними значеннями у моделі Таффлера фінансовий стан підприємства буде стійким при значенні, більшому за 0,3, меншому від 0,2 – нестійким.

Модель Ліса: У = 0,063К1 + 0,092К2 + 0,057К3 + 0,001К4,

де К1 – відношення оборотного капіталу до суми активів;

К2 – відношення прибутку від реалізації до суми активів;

К3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

К4 – відношення власного капіталу до позиченого.

У мол\делі Ліса відповідно до показників, що входять до неї, фінансовий  стан є стійким при значенні 0,037 і нестійким – меншому від 0,037.

Модель Чессера:

У = -2,0434 – 5,24К1 – 6,650К3 + 4,4009К4 – 0,0791К5 – 0,102К6,

де К1 – відношення готівки і ліквідних цінних паперів до суми активів;

К2 – відношення виручки до готівки і ліквідних цінних паперів;

К3 – відношення прибутку до оподаткування і сплати процентів до суми активів;

К4 – відношення заборгованості до суми активів;

К5 – відношення основного капіталу до чистих активів;

К6 – відношення оборотного капіталу до виручки.

При значенні показника, меншому від 0,50, - фінансовий стан  стійкий, а більшому за 0,50 – нестійкий.

Широке застосування згаданих моделей у зарубіжній практиці зумовлене такими перевагами: вони мають невелику кількість значущих показників, що забезпечує високу точність результатів за низької трудомісткості їх використання; моделі забезпечують інтегральну оцінку  і дають можливість порівнювати різноманітні об’єкти; інформація для розрахунку усіх показників є доступною, бо відображаться в основних формах фінансової звітності; існує можливість не лише оцінки фінансового стану, а й прогнозування бакрутства, оцінки зони ризику, в якій перебуває підприємство.