Шляхи зміцнення конкурентних позицій підприємства у зовнішньому середовищі

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи позиціонування підприємства в зовнішньому середовищі………………………………………………………..….4

1. Теоретичні основи зовнішнього середовища підприємства……………...4
2. Ефективність діяльності підприємства і його конкурентоспроможність..9
3. Фактори прямого та непрямого впливу на діяльність підприємства……11

РОЗДІЛ 2. Аналіз ефективності діяльності підприємства……………………..16

1. Загальна характеристика стану ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен»………………………………………………………………………16
2. Оцінка фінансового стану ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен»………………………………………………………………………21
3. SWOT-аналіз підприємства ПАТ«Київська кондитерська фабрика «Рошен»……………………………………………………………………...32

РОЗДІЛ 3. Шляхи зміцнення конкурентних позицій підприємства у зовнішньому середовищі………………………………………………………….36

1. Бренд-менеджмент як необхідний елемент розвитку сучасного підприємства………………………………………………………………....36
2. Формування стратегії зміцнення конкурентної позиції підприємства…39

ВИСНОВОК………………………………………………………………………...43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….44 
ВСТУП

При розробці стратегії фірми, у першу чергу, необхідно врахувати і оцінити її зовнішнє оточення та провести її стратегічне позиціонування в цьому оточенні. Це пов'язано з тим, що розгляд основних характеристик стратегії, її проблематики та особливостей базується на економічній категорії "середовище функціонування підприємницької організації" як відкритої матеріально-речової системи. А суть призначення ефективної стратегії полягає в такій організації діяльності підприємства, за якої напрямок його розвитку найбільшою мірою відповідає тенденціям змін в оточенні підприємства. Таким чином при прийнятті стратегічних рішень, тобто при розробці стратегії, аналіз структурних складових оточення підприємницької організації є найважливішим етапом. При цьому це й найбільш складний та трудомісткий етап процесу вироблення стратегії підприємства.

Аналіз зовнішнього середовища фірми передбачає структуризацію зовнішнього середовища та наступне дослідження факторів виділених компонент. Слід зауважити, що проблема структуризації середовища підприємства не є проблемою, що виникла сама по собі, вона скоріше має підпорядкований характер. Необхідність структуризації середовища виникає з необхідності класифікації сил впливу та необхідності кількісної або якісної оцінки цих сил. Оцінка сил проводиться для виявлення можливості їх впливу на організацію (підприємство) і навпаки з метою оцінки стратегічних зон господарювання (СЗГ) підприємства і вибору для них оптимальних стратегій.

При чому, на відміну від концепцій західних теоретиків, у вітчизняних економістів домінуючим є підхід до структуризації середовища, який базується на можливості вивчення окремих складових середовища, а середовище підприємства розглядається переважно з позицій можливості проведення аналізу факторів його впливу на підприємство і може бути структуроване на макро – середовище, безпосереднє оточення і внутрішнє середовище.

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи позиціонування підприємства в зовнішньому середовищі

1.1Теоретичні основи зовнішнього середовища підприємства

Стратегічний аналіз підприємства є одним із стержневих елементів процесу формування стратегій підприємства. За змістом стратегічний аналіз є вихідним етапом планування, в межах якого системно аналізуються фактори зовнішнього ділового середовища та ресурсного потенціалу підприємства (внутрішніх можливостей) для визначення поточного стану підприємства та виявлення можливостей його подальшого розвитку. Після закінчення цього етапу створюється інформаційна база, що дозволяє ґрунтовно виконати процес цілеполягання   та вибору стратегічних альтернатив.

Під зовнішнім офіційною сферою можна зрозуміти сукупність факторів, що впливають на підприємство та відповідно на ефективність його функціонування. У теорії та практиці менеджменту зовнішнє ділове середовище підприємства розглядають як дві підсистеми – дальнє зовнішнє середовище (ДЗС) та ближнє зовнішнє середовище (БЗС).

Перелік складових підсистем може бути розширений і іншими напрямами, так, при аналізі дальнього зовнішнього середовища можуть бути окремо виділені ринкове середовище, конкурентне середовище, природнє середовище та ін. При аналізі ближнього зовнішнього середовища додатково можуть бути виокремленні фінансові заклади, з якими підприємство взаємодіє у повсякденній діяльності, посередницькі структури та ін.

Досліджуючи природу зовнішнього ділового середовища (ЗДС), особливо звертають увагу на його динамізм та складність. Рівень динамізму  ЗДС пов'язаний зі швидкістю його змін. Рівень складності ЗДС, у свою чергу, пов’язаний з результатом взаємодії  різних факторів, серед яких найважливішими є нестача знань про ЗДС, а також узгодження та взаємовплив окремих факторів, що створює «системний ефект», який не може бути вивченим за окремими елементами. Все це призводить до того, що коли ми аналізуємо зовнішнє ділове середовище в основному використовуються методи неформальних експертних оцінок та прогнозів.

Підходи до здійснення аналізу зовнішнього підприємства:

1. PEST – аналіз;
2. Аналіз галузі;
3. SWOT – аналіз.

Результати аналізу незалежно від підходу, що був використаний для їх отримання, частіше за все є некількісними та такими, що слабо прогнозуються, але все ж таки дозволяють окреслити розмах тенденцій з тим, щоб максимально підготуватися до їх проявів.

Найбільшого розповсюдження на сьогоднішній день отримали аналіз галузі та  SWOT-аналіз як найбільш комплексні. PEST – аналіз в більшому ступені здійснюється з ціллю попередньої оцінки стану зовнішнього середовища підприємства, що створюється, або підприємства, в якому відбувається зміни власників

Технологія  PEST – аналізу:

Перелік факторів дальнього зовнішнього середовища досить великий, проте науковцями запропоновано виокремлення чотирьох ключових напрямів, аналіз яких отримав назву  PEST – аналіз ( від англ. political-logal – політико-правові,  economic – економічні, sociocultural – соціокультурні,  technological forces – технологічні фактори).

Політичне середовище. Політична стабільність держави є одним з ключових факторів, що дозволяють знизити ризики розвитку підприємства у межах обраної ним стратегії. Для підприємства при розробці стратегії важливо розуміти постійність та узгодженість (відсутність протиріч)  законодавчої бази з питань економічної діяльності.

Крім того, важливо також розуміти перспективи державного регулювання в таких областях, як:

1. Соціальна захищеність населення;
2. Зовнішня торгівля;
3. Регулювання ціноутворення;
4. Екологічна політика;
5. Обмеження діяльності підприємств шляхом встановлення вимог до якості продукції  та ін.

Економічне середовище.  В умовах ринкової економіки аналіз економічного середовища включає прогнози змін економіки, що виражені в показниках інфляції, державної політики  в області податків та кредитування, рівня зайнятості населення, циклів ділової активності, грошового обігу та ін.

Важливим аспектом аналізу є визначення циклу ділової активності національної економіки та його співставлення з циклом ділової активності галузі та підприємства, що в майбутньому дозволить обрати більш ефективну стратегію, що враховує стан економіки та тенденції його розвитку.

Соціокультурне середовище. Посилення конкуренції між товаровиробниками та відповідно диференціація товарів за групами споживачів потребують більш детального вивчення останніх.Споживчі вимоги впливають не лише на економічні міркування, але й на демографічні, освітні та ін. ознаки. Саме вони стають об’єктами дослідження та прогнозування.  При вивченні даного середовища аналізують:

1. Демографічні ознаки населення.
2. Розподіл доходів за групами населення.
3. Зміни в стилі життя, традиціях та устоях.
4. Рівень освіти населення.
5. Рівень споживання товарів та послуг, інше.

Результати аналізу оформляються в виді пояснювальної записки. Технологічне середовище. У процесі аналізу виявляються науково-технічні тенденції, що характерні для галузі (можливості технологічних проривів, виникнення товарів з принципово новими характеристиками та ін.). Також виконується порівняння можливостей підприємства з можливостями його конкурентів з точки зору техніко-технологічного та науково-технічного рівнів підприємства.

Результати аналізу зовнішнього середовища дають змогу менеджерам підприємства організувати роботу підприємства більш ефективно за рахунок розуміння того, на які аспекти роботи підприємства потрібно звернути увагу.

Технологія SWOT – аналізу підприємства. Метод SWOT – аналізу (в перекладі з англ. – сила (strength), слабкість (weakness), можливості (opportuniets) та загрози (threats) базується на одночасному вивченні зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства. Технологія передбачає виявлення сильних та слабких сторін в роботі підприємства, можливостей та загроз, що очікують його у майбутньому, а також встановлення взаємозв’язку  між ними, що може бути використаний при формуванні стратегії підприємства. Ідеологія технології може бути відтворена у вигляді матриці (рис. 1.1).

Середовище

Зовнішнє        Внутрішнє

Рисунок 1.1 -  Логіка формування матриці SWOT – аналізу

Проведення  SWOT-аналізу виконується з виокремленням трьох етапів.

Етап 1. Формування переліку сильних та слабких сторін роботи підприємства, можливостей та загроз, що його очікують. Як правило, компоненти матриці (див. рис. 1.1)  деталізуються з виокремленням певних прошарків. На сьогоднішній день загальновизнаної класифікації факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства немає, в додатку 1 наведений приклад можливого групування цих факторів. При обґрунтуванні прошарків аналізу слід враховувати, що достатньо важко виокремити групи факторів, що не перетинаються, що і обумовлює відсутність стандартного підходу.

Етап 2. Можливості та загрози, виявлені в процесі аналізу, розбиваються на три групи за ступенем впливу на підприємство та вірогідністю впливу.

Етап 3. Між компонентами матриці встановлюються ланцюги зв’язків, які в подальшому можуть бути використані при формуванні стратегії.

1.2 Ефективність діяльності  підприємства і його конкурентоспроможність

Для досягнення високої ефективності процесу виробництва в умовах ринкової економіки недостатньо мати сучасне технічне обладнання, знаряддя та високоякісні предмети праці, необхідна також відповідна організаційна система зв’язків між виробниками та споживачами продукції.

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту і ефективності,  розуміючи під першим результат заходу, а під другим  співвідношення ефекту і витрат, які його викликали. Принциповий взаємозв’язок між вказаними двома поняттями може бути виражений різницею умовного економічного результату та повних капітальних вкладень і, залежно від рівня господарювання, може отримувати:

1. національний рівень;
2. рівень підприємства.

Якщо результати економічної діяльності перевищують витрати,  то можна говорити про позитивний ефект, у протилежному випадку –  про негативний ефект (збиток).

 Ефективність роботи  виробничих підприємств характеризується  показниками рентабельності, норми  прибутку, продуктивності праці, урожайності, продуктивності тварин, собівартості  продукції,  трудоємності, матеріалоємності, фондоємності тощо.

Ефективність діяльності, наприклад, обслуговуючих кооперативів,  як правило, характеризується показниками ефективності товарної, цінової, збутової, комунікаційної політики, індексами товарообороту і витрат кооперативу, часткою ринку, структурою товарообороту, ступенем задоволення потреб членів кооперативу, питомою вагою робіт та послуг, виконаних у технологічні терміни та ін.

Проте такі показники відображають окремі аспекти діяльності підприємств і не спроможнізабезпечити комплексну оцінку ефективності використання всіх факторів виробництва відносно кінцевих результатів.

Механізм забезпечення підвищення ефективності функціонування підприємства . При цьому досягнення високих результатів господарювання підприємств можливе завдяки виявленню та нейтралізації негативних факторів та стимулюванню дії позитивних, зокрема удосконалення організаційної структури, збалансування виробничого потенціалу, впровадження нових технологій. Реалізація внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення ефективності діяльності підприємств забезпечить отримання не лише економічного ефекту,  але й соціального та екологічного. Основним резервом підвищення економічної ефективності діяльності є раціональне формування, відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу підприємства.

1.3 Фактори прямого та  непрямого впливу на діяльність  підприємства

Організація становить взаємодію таких основних елементів, як цілі, структури, завдання, технології, люди, а також оточення політичне, економічне, культурне, ринкове, до якого вона повинна пристосуватися. Будь-яка організація перебуває у середовищі та функціонує, якщо середовище дає таку можливість.

Внутрішнє середовище організації є джерелом її життєвої сили і включає потенціал, що дає змогу організації існувати і виживати в певному проміжку часу, але воно може бути і джерелом проблем, навіть банкрутства організації в разі незабезпечення функціонально необхідних потреб.

Зовнішнє середовище організації — це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але справляють на неї певний вплив.Зовнішнє середовище є джерелом забезпечення організації ресурсами, необхідними для підтримання її внутрішнього потенціалу на необхідному рівні для досягнення цілей.

Для визначення майбутньої поведінки організації її керівництву потрібно мати уявлення як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовище, їх потенціал і тенденції розвитку, а також знати місце своєї організації в середовищі. Розрізняють зовнішнє середовище прямого і непрямого (опосередкованого) впливу.

Зовнішнє середовище прямого впливу — це середовище, яке включає елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та зазнають прямого впливу операцій організації: споживачі, конкуренти, постачальники, закони, державні установи та ін.

Споживачі — це фізичні або юридичні особи, які використовують продукцію організації для особистих потреб або потреб своєї організації.

Конкуренти — це виробники подібної продукції на ринку.

Постачальники — фірми або окремі особи, які постачають машини, устаткування та інші матеріальні ресурси для задоволення технологічних або особистих потреб організації чи окремої особи.

Закони і державні установи — це правові та нормативні акти вищого органу законодавчої та виконавчої влади або їх спеціальні органи, які здійснюють нагляд за дотриманням державних вимог підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами.

Серед названих факторів зовнішнього середовища найважливішим є державне регулювання, тому що без втручання держави, без державного регулювання підприємство ніколи не зможе зробити виробництво економічно безпечним, гарантувати реалізацію соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції тощо. Роль держави сьогодні в умовах ринку недосконалої конкуренції значно посилюється і стає об'єктивною потребою.

Держава виконує свої економічні функції, застосовуючи різноманітні форми і засоби впливу на економіку. Серед основних форм державного регулювання ринкової економіки виокремлюють форми правового, економічного та адміністративного регулювання. Правові регулятори захищають систему ринкового підприємництва, визначають права й обов'язки підприємств та інших суб'єктів ринкової економічної системи. До форм економічного регулювання належать фінансова, грошово - кредитна, цінова, структурна та соціальна форми регулювання.

Державне регулювання діяльності підприємств - це вплив держави на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності та ринок з метою забезпечення нормальних умов їх функціонування. Для здійснення ефективного державного регулювання підприємництва створені відповідні механізми, тобто система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. До цієї системи заходів належать державні органи та фонди, форми та методи реалізації державного регулювання, правовий та фінансовий механізми, механізм стимулювання, контролю, підтримки. Основними елементами є центральні та місцеві органи виконавчої влади й установи, які здійснюють державну політику, спрямовану на регулювання, підтримку та розвиток підприємництва.

Так, головним центральним органом державного регулювання підтримки та ліцензування підприємницької діяльності є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. До інших центральних органів влади, які здійснюють державне регулювання підприємництва, належать: Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, інші міністерства, відомства, Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, державні регіональні адміністрації, Ліцензійна палата України, Фонд державного майна України, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (Укрдержкомзахист), інші органи державної виконавчої влади.

Основними елементами механізму державного регулювання підприємництва є: система законодавчих і нормативних документів, затверджених органами державної влади та управління; податкова та фінансово-кредитна політика (встановлення ставок податків і процентів за державними кредитами, податкових пільг; політика цін і правил ціноутворення; ліцензії й торгові патенти; валютний курс, цільові дотації, економічні санкції, соціальні пільги, науково-технічні, економічні та соціально-економічні програми держави, антимонопольна політика, умови інвестиційної політики, державні замовлення на виробництво і постачання певних видів продукції; політика захисту прав споживачів).

Розрізняють прямі і непрямі адміністративні методи державного регулювання.

Прямі здійснюються на основі законодавчих актів, а також впливу на діяльність підприємств органів державної виконавчої влади й управління.

Непрямі охоплюють комплекс таких інструментів економічної і фінансової регуляторної політики, як розроблення механізму ціноутворення, систем оподаткування, кредитування, пільг і процентних ставок тощо.

Середовище непрямого (опосередкованого) впливу визначає напрями процесів у економіці, формує загальні тенденції розвитку галузі на віддалену перспективу. Виокремлюють такі фактори непрямого впливу:

1. економічні: стан економіки, рівень зайнятості, стабільність валюти, платіжний баланс країни, середньорічний темп інфляції, дефіцит бюджету країни, частка приватної власності в загальній власності країни, показники податкової системи та зовнішньоекономічної діяльності тощо;
2. політичні: потрібно враховувати політичну ситуацію в країні, будувати свою діяльність відповідно до норм, законів та інших правових аспектів, зважати на митну, антимонопольну політику, стежити за кредитною політикою місцевої влади, нормативними актами місцевих органів влади та центрального уряду, кримінальним станом у країні тощо;
3. технологічні: керівництво організації повинно постійно стежити за технологічним зовнішнім середовищем, щоб не пропустити появи в ньому тих змін, які становлять загрозу організації, й існуванню, тобто не пропустити момент появи нових технологій, нової обчислювальної техніки, змін у технології збирання, оброблення та передавання інформації;
4. ринкові: легкість входу на ринок, місткість ринку та захищеність його урядом, рівень конкуренції, життєвий цикл різних товарів і послуг, рівень прибутків населення та їх розподіл, зміни демографічних умов;
5. міжнародні: якщо фірма розташована за кордоном, її майбутнє залежить від міжнародних відносин, протекціоністських законів, доступу в іншій країні до ресурсів тощо. Для вітчизняних підприємств важливо відстежувати політику інших країн, яка передбачає зусилля, спрямовані на захист чи розширення національного ринку в цілому та в окремих галузях;
6. фактори конкуренції: потрібно весь час аналізувати майбутні цілі конкурентів, оцінювати поточні стратегії конкурентів, вивчати їх сильні та слабкі сторони, стежити, що робить конкурент, що ним рухає, у чому він вразливий, що може спровокувати конкурента на найефективніші кроки;
7. соціальні: виявляють вплив зміни суспільних цінностей, прав, звичаїв суспільства, традицій тощо. У нашій країні низка факторів соціального середовища набула особливого значення. В умовах економічної нестабільності постало багато соціальних проблем, таких як загострення національного почуття, негативне ставлення значної частини населення до підприємництва, порушення і зловживання у процесах приватизації, деформації в розподілі національного багатства, поглиблення соціальної нерівності, недосконале і нестабільне законодавство, високі процентні ставки за кредит, низька платоспроможність населення, зміни в системі соціальних цінностей та інші чинники. Дотепер в Україні остаточно не сформувалися соціально-економічні умови для успішного розвитку підприємництва і бізнесу: реальний плюралізм форм власності (реалізації цієї умови перешкоджає тотальна приватизація, наявність значного тіньового сектору економіки); розвинута інфраструктура підтримки підприємництва; стабільна науково обґрунтована політика держави; державне регулювання економіки за допомогою економічних важелів (дотепер переважають адміністративні важелі регулювання); раціональна внутрішня і зовнішня економічна політика (зокрема виважена політика протекціонізму, захисту вітчизняного товаровиробника) тощо.

РОЗДІЛ 2. Аналіз ефективності діяльності підприємства

2.1 Загальна характеристика  діяльності підприємства

Міжнародна Кондитерська Корпорація ROSHEN – один з найбільших європейських виробників кондитерських виробів.

Корпорація "ROSHEN" є лідером українського ринку шоколаду, заснована в 1996 році. Об'єднує 4 кондитерські фабрики - Вінницьку, Київську, Маріупольську та Кременчуцьку. А з 2002 року до складу корпорації увійшла Ліпецька кондитерська фабрика "Ліконф" (Росія), із виробничими потужностями до 30 тис. т продукції на рік. У 2006 році до складу корпорації приєдналася Клайпедська кондитерська фабрика (Литва). "ROSHEN" входить до складу групи «Укрпромінвест». Ключовий співвласник групи - відомий український бізнесмен і політик, голова ради Нацбанку України Петро Порошенко.

Об'єднання продукції під однією маркою відбулося з метою:

1. Чіткої ідентифікації бренду як українського, що випускає продукцію високої якості.
2. Підвищення знання марки.
3. Підвищення рівня продажів виробів під ТМ Roshen.

В ході написання курсової роботи проведемо аналіз діяльності ТМ Roshen на прикладі "Київської кондитерської фабрики "Рошен". Знаходиться фабрика за наступною адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/9. Публiчне акцiонерне товариство "Київська кондитерська фабрика "Рошен" є повним правонаступником всiх прав та обов’язкiв Закритого акцiонерного товариства "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса".

Закрите акцiонерне товариство "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса" створено шляхом реорганiзацiї (перетворення) Орендного пiдприємства "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса" внаслiдок

повного викупу державного майна цього пiдприємства Органiзацiєю 21 орендарiв Київської кондитерської фабрики iм. Карла Маркса за договором купiвлi-продажу державного майна вiд 30.12.1993 р. № 48. Засновниками Товариства виступили фiзичнi та юридичнi особи, що набули право власностi на акцiї Товариства в процесi реорганiзацiї (перетворення) Орендного пiдприємства "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса". За організаційно-правовою формою підприємство є публічним акціонерним товариством. Розглянемо організаційну структуру підприємства. Вона представлена загальними зборами акціонерів, Наглядовою радою, Дирекцією і Ревізійною комісією. Загальнi Збори акцiонерiв - вищий орган управлiння Товариства.

Наглядова рада - орган, який здiйснює захист прав акцiонерiв Товариства, i вмежах компетенцiї, визначеної законодавством України та Статутом, контролює та регулює дiяльнiсть Дирекцiї. Дирекцiя - виконавчий орган Товариства, який здiйснює управлiння поточною дiяльнiстю Товариства.

Ревiзiйна комiсiя - орган, що здiйснює перевiрку фiнансово-господарської дiяльностi Товариства.  Слід зазначити, що ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" веде бухгалтерський облiк господарських операцiй щодо майна i результатiв своєї дiяльностi в натуральних одиницях та в узагальненому грошовому виразi, шляхом безперервного документального i взаємопов'язаного їх вiдображення. Бухгалтерський облiк господарських операцiй здiйснюється методом подвiйного запису згiдно з Планом рахункiв бухгалтерського облiку у вiдповiдних журналах - ордерах та аналiтичних вiдомостях. Бухгалтерський облiк повнiстю автоматизований. Бухгалтерський та податковий облiк ведеться вiдповiдно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16.07.99 р., № 996-XIV, затверджених Положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, iнших нормативних документiв з питань органiзацiї бухгалтерського облiку та оподаткування та Наказу "Про ведення бухгалтерського облiку та формування облiкової полiтики ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".22 На сьогодні асортимент підприємства нараховує більше 100 найменувань кондитерських виробів. Серед них основними видами продукції "Київської кондитерської фабрики "Рошен" є:

1. шоколад та цукристi кондитерськi вироби;
2. какао,сухарi, печиво, пироги, тiстечка тривалого зберiгання;
3. хлiб та хлiбобулочнi вироби;
4. оптова торгiвля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами.

Доцільно, на нашу думку, визначити постачальників, посередників, а також споживачів, на яких спрямований випуск продукції. Постачальниками для компанії "ROSHEN" є:

1. швейцарська компанія Taloca – какао-боби;
2. ТМ "NEMIROFF", ТМ "Златогор", ТМ "Французький бульвар", ТМ

"ВінЛюкс", "Бюро Вин", Одеський вино-коньячний завод  – виробники і постачальники алкогольної продукції;

3. Bears (Київ), "Етол-Україна" (Борислав Львівської обл), "Есаром- Україна" (Харків), "Лев" (Дніпропетровськ), "Аромат" (Хмельницький;
4. дочірнє підприємство Санкт-Петербурзького комбінату) – харчові добавки (ароматизатори);
5. "Світ Юніон" (Київ), "Авіс" (Макіївка), "ЗІМ" (Рівне), "Ін-Вайс" і "Троя" (Дніпропетровськ) – какао-порошок;
6. Полтавський цукрозавод – цукор;
7. Австралія – рослинні жири (для начинки);
8. Польська компанія „Пемпакс” – сухе молоко;
9. Німецька компанія „Vita+” – емульгатори, ванілін.