Шляхи зростання ефективності діяльності підприємства

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Економічна сутність підприємства та характерні ознаки

    1. Цілі і напрямки діяльності підприємством……………………….............5
    2. Види об’єднань підприємств, їх характеристика……………………….11
    3. Законодавчо- нормативне регулювання діяльності в Україні…………17

Розділ 2. Оцінка та аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства ВАТ « Коростенський м’ясокомбінату»

2.1.   Загальна  характеристика діяльності підприємства……………………...22

2.2.   Оцінка  та аналіз стану структури підприємства………………………...27

2.3.   Оцінка  фінансових результатів діяльності підприємства………………31

Розділ 3.Шляхи  зростання ефективності діяльності підприємства

3.1.  Підвищення рентабельності підприємства……………………………….34

3.1. Методи підвищення фінансового стану підприємства…………………...40

Висновки ………………………………………………………………………...42

Список використаних джерел…………………………………………………..44

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Докорінні зміни в економіці України, зумовлені  переходом її до ринку, визначили  необхідність створення такого господарського механізму, який дасть змогу підприємствам (фірмам) реалізувати принципи ринкових відносин, сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності, забезпечить  динамічний розвиток.

    В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які  рішення у межах чинного законодавства. Водночас підприємство у своїй діяльності зазнає впливу макроекономічних чинників, зовнішнього середовища, воно відповідальне  за свої дії перед державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї продукції.

    Задоволення потреб споживачів – основна мета ринкової економіки. Але фірми, які  виробляють певні товари чи надають  послуги, у своїх бажаннях далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне  підприємство прагне мати прибуток, одержання  якого потребує знань та досвіду  з економіки підприємства. Саме тому я вибрала цю тему для курсової роботи, щоб повніше розкрити зміст  підприємства як суб’єкта ринкової економіки. Адже підприємство як суб’єкт господарювання водночас є основною ланкою народного господарства, отже, від результатів його діяльності залежить і загальний стан економіки країни, добробут її населення.

    Детальне  вивчення цієї теми дає можливість з’ясувати основні принципи формування і використання його виробничого  потенціалу і на цьому підґрунті  розробити конкретні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних ринкових умовах.

    Серед суб’єктів господарювання домінуюче  місце належить саме підприємствам. Це зумовлено унікальними економічними і соціальними функціями підприємства у економічній системі, адже підприємство виконує функції товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби  у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства як суб’єкт господарювання є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою. Тому усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства.

    Предметом курсової роботи є  вивчення та аналіз діяльності підприємства як суб’єкта господарювання.

    Метою даного курсового дослідження є  дослідження підприємство як суб’єкт господарювання, висвітлення теоретичних та практичних аспектів діяльності підприємства на прикладі Коростенського ВАТ «М’ясокомбінату».

    Дослідження проводяться на матеріалах фінансової звітності та загальної інформації про ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» .

    Об’єктом  дослідження роботи є фінансова  робота підприємства, а саме показники  прибутку та рентабельності у динаміці за 2009 – 2010 роки.

    Завданням курсової роботи:

    • дослідити роботу підприємства ВАТ «Коростенський м’ясокомбінат» в системі господарювання;
    • охарактеризувати організаційно-правові форми підприємства:
    • визначити принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку.

   Курсова робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновку, списку джерел та додатків. Робота складається з 45 сторінок друкованого тексту, має 3 рисунки, 2 таблиці та 21 використаних літературних джерел. 
 
 
 
 
 

 

Розділ1. Економічна сутність підприємства та характерні ознаки. 
 

    1. Цілі  і напрямки діяльності підприємством
 

       Будь-яке  суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї  життєдіяльності здійснює безліч видів  конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові  колективи), які спільно виконують ту чи іншу місію ( реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій різні. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

   Підприємство - це організаційно відокремлена та економічно самостійна одиниця виробничої сфери народного господарства, яка спеціалізується на виготовленні продукції, наданні послуг або виконанні робіт. 

     

       

     

     

     

     

     

     

     

     

       
 

     Рис.1 Підприємство як суб’єкт господарювання

     Підприємство   -   самостійний   суб'єкт   господарювання, створений   компетентним   органом  державної  влади  або  органом місцевого самоврядування,  або іншими суб'єктами  для  задоволення  суспільних  та  особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої  господарської діяльності   в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими законами [1, ст.42] .

     Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву - завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць - заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під словом «фірма» розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництві, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержання кінцевого фінансового результату - прибутку. Кожна з них визначає для себе певне фірмове найменування, під яким її записують до державного реєстру своєї країни. Фірмове найменування, як правило, включає ім'я та прізвище одного чи кількох власників фірми, відображає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву компаній, США - корпорацій, країнах континентальної Європи - товариств.

     Підприємство  має самостійний баланс, розрахунковий  і інший рахунки в банках, печатку  зі своїм найменуванням, а промислове підприємство - товарний знак. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних  осіб.

     Підприємство  здійснює будь-які види господарської  діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Фірмовий знак (марка) служить для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх відокремлення на ринку від продукції (послуг) конкурентів [1, ст.42].

     Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення  та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину  його існування, у світовій економіці  заведено називати місією. Здебільшого  місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку  та одержання максимально можливого  прибутку.

           На основі загальної місії  підприємства формулюються і  встановлюються загально фірмові  цілі, які мають відповідати певним  вимогам:

  • по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними й піддаватися вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень. Завдяки цьому можна більш обґрунтовано визначити наскільки ефективно підприємство (фірма) діє в напрямку здійснення своїх цілей;
  • по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює п'яти рокам, інколи більше (7—10 років) — для передових у технічному відношенні фірм: короткотермінова — в межах одного року;
  • по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати         підвищення ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати, зменшення рівня їхньої мотивації, погіршання показників інноваційної, виробничої та соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку;
  • по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей.

             У кінцевому підсумку цілі  підприємства (фірми) мають бути  чітко сформульовані для кожного  виду його (її) діяльності, що є  важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спостерігати й вимірювати результати цієї діяльності.

     Цілі  діяльності підприємства:

    • виживання підприємства на ринку;
    • зростання курсу акцій підприємства;
    • зростання активів підприємства та збільшення обсягів виробництва;
    • відповідальність перед суспільством;
    • відповідальність перед найманими працівниками;

               Варто також знати, що цілі  підприємства (фірми) будуть значущою  частиною стратегічного планування  у тому разі, коли їх не лите  правильно сформульовано та ефективно  систематизовано, а й достатньо  про них інформовано весь персонал  і відпрацьовано дійову систему  стимулювання їхнього здійснення.

     Напрямки  діяльності. У практиці господарювання кожне підприємство (фірма), що є складною виробничо-економічною системою, здійснює багато  конкретних видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі головні напрямки.

              

     

     

     

       

       
 

Рис.1.2 Напрямки діяльності підприємства

     Відповідно  до логіки й послідовності стадій відтворювального процесу визначальним напрямком діяльності кожного підприємства за умов ринкових відносин є вивчення ринку товарів або ситуаційний аналіз. Такий аналіз повинен передбачати комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства

     Результати  вивчення ринку товарів служать  вихідною базою для обґрунтування  конкретних шляхів удосконалення і  розвитку інноваційної діяльності підприємства (фірми) на перспективний період. Інноваційна  діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, запровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо.

     Наступним найбільш складним за обсягом і вирішенням організаційно-технічних завдань  напрямком є виробнича діяльність підприємства (фірми), її організація  та оперативне регулювання в просторі й часі. З усієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що з них складається  виробнича діяльність, найважливішими треба вважати: обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку: формування маркетингових програм  для окремих ринків і кожного  виду продукції, їхню оптимізацію відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік  прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробку й дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.

     Ефективність інноваційно-виробничих процесів, постійно здійснюваних на кожному підприємстві (фірмі), визначається рівнем його (її) комерційної діяльності, значущість якої за умов ринку істотно зростає. Це очевидно, оскільки від масштабів та якості саме цього напрямку діяльності підприємства найбільшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характеризує величина одержуваного прибутку. Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання покупців.

     Іще одним важливим напрямком діяльності підприємства (фірми), який завершує послідовний  цикл відтворювального процесу, слід вважати  післяпродажний сервіс багатьох видів  товарів — машин та устаткування, автомобілів, комп'ютерної, розмножувальної, медичної, складної побутової техніки, інших виробів виробничо-технічного й споживчого призначення.                             

       Післяпродажний сервіс охоплює  пусконалагоджувальні роботи у  сфері експлуатації (використання) куплених на ринку товарів,  їхнє гарантійне технічне обслуговування  протягом певного терміну, забезпечення  необхідними запасними частинами  і проведення ремонтів під  час нормативного строку служби  тощо. Він є важливим джерелом  інформації для продуцентів про  надійність і довговічність виготовлених  технічних засобів, а також  про потрібні експлуатаційні  витрати. Ця інформація використовується  продуцентами для вдосконалення  продукції, оптимізації строків  оновлення її номенклатури та  асортименту.

     До  інтегрованого напрямку, що охоплює  багато конкретних видів, належить економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема  вона включає: стратегічне та поточне  планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну  та фінансову діяльність тощо. Цей  напрямок є визначальним для оцінки й регулювання всіх елементів  системи господарювання на підприємстві. Зміст окремих видів економічної  діяльності підприємства (фірми) детальніше буде висвітлено у відповідних розділах цього підручника.

           Непересічне значення має соціальна  діяльність, оскільки вона істотно  впливає на ефективність усіх  інших напрямків і конкретних  видів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, економічної), результативність  яких безпосередньо залежить  від рівня професійної підготовки  й компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу. Тому ефективне управління персоналом має бути пріоритетним і найважливішим напрямком діяльності кожного підприємства (фірми) за умов соціальне орієнтованої ринкової економіки. 
 
 

    1. Види  об’єднань підприємств, їх характеристика.

     Для забезпечення ефективного господарювання за ринкових умов, кваліфікованого  управління підприємствами винятково  важливою є їхня чітка й повна  класифікація за певними ознаками.

     Підприємства  – як організаційні форми господарювання – класифікуються за різними ознаками, а саме:

  1. Мета та характер діяльності:
  • комерційні - метою яких є одержання прибутку;
  • некомерційні - які не ставлять собі за мету отримання грошових економічних результатів(благодійні фонди і організації);
  1. Форма власності:
  • приватні – які,  в свою чергу, поділяються на індивідуальні, засновані на власності однієї особи і функціонують виключно завдяки праці власника без права найму робочої сили; сімейні, засновані на власності і праці однієї сім’ї; приватні, засновані на власності однієї особи з правом найму робочої сили;
  • колективні – засновані на власності колективу працівників підприємства, кооперативу, громадської організації, об’єднання громадян;
  • змішані – засновані на змішаній формі власності ( на основі об’єднання майна різних форм власності)
  • державні – засновані на власності держави, в тому числі казенні;
  • комунальні – засновані на власності громади адміністративно-територіальної одиниці;

3. Спосіб утворення та формування статутного фонду:

  • унітарного – створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджено статут, розподіляє доходи, здійснює керівництво; до унітарних належать державні, комунальні, колективні та приватні підприємства:
  • корпоративні – утворюються двома або більше засновниками на основі об’єднання майна, їх спільного управління справами на основі корпоративних  прав, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства; до корпоративних належать: кооперативні підприємства, господарські товариства, а також приватні підприємства, засновані на власності двох або більше осіб.

4. Форма господарювання:

  • одноосібні приватні підприємства – власником є фізична особа або сім’я; отримує прибуток; несе весь тягар ризику [8, ст.19];
  • кооперативні – добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності;
  • орендні – мають в основі функціонування договірні відносини між фізичними або юридичними особами з приводу тимчасового володіння і користуванням майном.
  • господарські товариства – створені юридичними  або фізичними особами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству. За ступенем участі партнерів-засновників у діяльності підприємства та відповідальності за її результатами розрізняють:
    • акціонерне товариство – господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язанням тільки майном товариства, в межах вартості належних їм акцій;
    • товариство з обмеженою відповідальністю – господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчим документами. Таке товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, тільки в межах своїх вкладів [8, ст.20];
    • товариство з додатковою відповідальністю є господарським товариством, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Воно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники товариства несуть солідарну відповідальність у розмірах, кратних до вкладу кожного із них:
    • повне товариство – це господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном;
    • командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарність відповідальність усім своїм майном ( повні учасники), а інші учасники беруть участь у діяльності товариства лише своїми вкладами [8, ст.21].
  1. Національна належність капіталу підприємств:
  • національні ( капітал підприємств належить підприємцям своєї країни );
  • іноземні ( капітал підприємства повністю є власністю іноземних громадян);
  • змішані (капітал підприємств належить громадянам різних країн);
  1. Галузево-функціональні види діяльності:
    • промислові;
    • сільськогосподарські;
    • будівельні;
    • торговельні;
    • транспортні;
    • лізінгові;
    • банківські;
    • та інші;
  1. Розміри підприємств( за чисельністю працюючих та обсягом валового доходу від реалізації продукції за рік):
    • малі (чисельність працівників до 50 чол., розмір річного валового обороту до 70 млн. грн.);
    • середні (чисельність від 50 - 250 чол., річний валовий оборот від 70- 100 млн. грн.);
    • великі (чисельність більше 250 чол., річний валовий оборот більше 100 млн. грн.) [8, ст.22].

      Підприємства  мають право на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність(виробничу, комерційну та інші види діяльності) на умовах і в порядку встановленому Господарським кодексом та іншими законами.

      Об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

      Об’єднання підприємств утворюються на засадах або за рішенням органів, які відповідно до законодавства мають право утворювати обєднання підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств. Утворенi на території інших держав.

      Об’єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання. Об’єднання підприємств є юридичною особоюі підлягає державнiй реєстрації. Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватись як господарські об’єднання або як державні (комунальні) господарські об’єднання.

     Господарське  об’єднання  – це об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність. Господарські об’єднання діють на основі установчого договору або статуту, які затверджують їх засновниками.

     Державне (комунальне) господарське об’єднання  – це об’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України, міністерств або органів місцевого самоврядування. Таке підприємство діє на основі рішення про його утворення і статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання. 
 
 

Види добровільних об’єднань підприємств:

  • Картельні (картель) – це об’єднання підприємств однієї галузі, яка зберігають за собою повністю виробничу фінансову та комерційну самостійність і домовляються про умови реалізації продукції на ринку.
  • Синдикат – це об’єднання самостійних однорідних підприємств,  створюється з метою регулювання збуту певного товару через збутові контори.
  • Асоціація – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств, створена з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, які об’єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих чи управлінських функцій, організації спільних виробництв та ін. Асоціація утворюється на основі об’єднання підприємствами фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення своїх господарських потреб. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств-учасників, а може тільки представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
  • Корпорація (спілка) – це договірне об’єднання створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств з делегуванням ними окремих повноважень органу управління корпорацією; цей орган використовує ці повноваження для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
  • Консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств (найчастіше промислового і банківського капіталу) для досягнення його учасниками певної спільної підприємницької ідеї, господарської мети. Консорціум використовує кошти, наділені його учасниками, а також централізовані ресурси, виділені для реалізації певної програми. В разі досягнення поставленої мети консорціум припиняє свою діяльність.
  • Концерн – це форма об’єднань (як правило багатогалузевого) самостійних підприємств пов’язаних  між собою системою участі у капіталі фінансовими зв’язками, договорами про спільність інтересів, тісним виробничим або торгівельним співробітництвом.
  • Холдинг – це організаційна форма об’єднання інвестиційних ресурсів , яка безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові ресурси для придбання контрольних пакетів акцій і дочірніх підприємств. Між холдинговою компанією ті її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю і підпорядкування.
  • Фінансова промислова група – це об’єднання юридичного і економічного підприємства різних галузей для реалізації крупних державних програм та розвитку пріорітетних галузей.   [10,ст.21].