Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Шляхів вдосконалення кредитної діяльності на базі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………...………………..4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ…………………………………………………...…………..6

1.1 Сутність банківського кредиту та історія його розвитку………..…..6

1.2 Види та принципи банківського кредитування……..………………16

1.3 Роль банківського кредиту у розвитку національної економіки та формуванні ринкових відносин……………………………..………………….33

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ………………………………………………….35

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ…………37

2.1 Загальна характеристика кредитної діяльності комерційних банків в Україні…………………………………………………………………..………..37

2.2 Основні показники ефективності діяльності банку «Райффайзен банк Аваль» в м. Снятин, Івано Франківської області………………..……….45

2.3 Аналіз та оцінка кредитної діяльності банку «Райффайзен банк Аваль»………………………………………………………….…………………51

ВИСНОВОК ДО 2 РОЗДІЛУ………………………...………………………..67

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ………………………...……………………..69

3.1 Основні проблеми розвитку банківського кредитування в Україні………………………………………………………..…………………..69

3.2 Зарубіжний досвід банківського кредитування та напрями вдосконалення кредитної діяльності банків в Україні……...…………………73

3.3 Пропозиції щодо вдосконалення організації кредитної діяльності «Райффайзен банк Аваль»……………………………………..………………..90

ВИСНОВОК ДО 3 РОЗДІЛУ…………………………………….……………98

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….………………..100

ВСТУП

В умовах формування ринкового середовища, спаду промислового та сільськогосподарського виробництва велика увага в організаційній та структурній перебудові економіки приділяється комерційним банкам та банківській системі в цілому.

Провідна роль у вирішенні значних проблем належить саме кредитним відносинам та банкам, що пояснюється не лише збільшенням їхньої ролі в розвитку економіки, але й наявною можливістю швидко і ефективно реагувати на нові механізми господарювання, тому актуальність даної теми є очевидною.

В той же час однією з проблем банківської системи в цілому, є досить високий ризик кредитних операцій. По-перше, теоретична недосконалість питання захисту інтересів кредитора від кредитних ризиків, по-друге, незадовільний фінансовий стан більшості суб’єктів підприємництва, по-третє, невисока кадрова підготовка працівників банківської системи тощо.

Аналізуючи ситуацію, яка склалася в банківській сфері, можна зробити висновок, що банки зазнають фінансового краху в зв’язку з надзвичайно ризикованою кредитною політикою.

З огляду на існуючи проблеми та ситуацію на грошово-кредитному ринку, питання щодо шляхів вдосконалення кредитної діяльності є досить цікавим. Адже, вивчення джерел і форм забезпечення погашення кредитів, розробка методів зниження питомої ваги неповернених позичок в загальному обсязі наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу наданих кредитів, ефективне управління процентним ризиком, формування банком резерву на покриття можливих втрат за позиками, впровадження якісних форм забезпечення та контролю за цільовим використанням позички справляють регулюючий вплив на банківську діяльність.

Тому з причини складності та багатогранності даної теми, що розглядається, чимало питань потребує поглибленого системного вивчення. Об’єктом дослідження виступає Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Предметом дослідження виступає кредитна діяльність ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Метою даної роботи є пошук шляхів вдосконалення кредитної діяльності на базі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Виходячи з визначеної мети задачами даної дипломної роботи є:

1) розкрити сутність та основні аспекти кредитної діяльності комерційного банку;

2) розкрити поняття кредитного ризику та структури кредитного портфеля;

3) розглянути нормативно-правове забезпечення у сфері кредитування;

4) дати загальну фінансово-економічну характеристику діяльності комерційного банку;

5) провести аналіз структури кредитного портфеля ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»;

6) на підставі проведеного аналізу кредитного портфеля та дослідження грошово-кредитного ринку запропонувати шляхи вдосконалення кредитної діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Методичну та теоретичну основу роботи складають праці українських та зарубіжних науковців (А.М. Мороз, М.І. Савлук, С.Н. Кабушкін, А.О. Мілай, І.М. Парасій-Вергуненко та інші), законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Національного банку України, внутрішньобанківські інструкції та положення. Інформаційну основу складають звітні та поточні матеріали комерційного банку, дані періодичного друку, підручники, посібники, інші джерела інформації [1-12,17,27,38-41,64].

Результати даної дипломної роботи можуть бути враховані банківською установою при розробці своєї кредитної політики, а також висвітлений матеріал буде цікавим широкому загалу фахівців у сфері економіки та фінансів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

1.1 Сутність банківського кредиту та історія його розвитку

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками – коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто – у кредит.

Згідно положення про кредитування, кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони : позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладена угода позички, є об’єктами кредиту.

Роль кредитної системи полягає в тому, що вона підтримує високу норму народногосподарського накопичення, сприяє розв'язанню проблеми реалізації товарів і послуг на ринку, розвитку галузей промисловості і будівництва, міжнародної торгівлі, що, в свою чергу, сприяє розвитку виробництва. Завдяки кредиту скорочується час на задоволення господарських і особистих потреб. Підприємство-позичальник за рахунок додаткової Вартості має можливість збільшити свої ресурси, розширити господарство, прискорити досягнення виробничих цілей. Громадяни, скориставшись кредитом, мають подвійний шанс: або застосувати здатності й отримані додаткові ресурси для розширення своєї справи, або прискорити досягнення споживчих цілей, одержати у своє розпорядження такі речі, предмети, цінності, якими вони могли б володіти лише в майбутньому.

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства й об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряд, так і окремі громадяни.

Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їхній передачі позичальнику, мають можливість одержати від нього додаткові кошти. Кредит, наданий у грошовій формі, являє собою нові платіжні засоби.

При всій очевидності тієї користі, що приносить кредит, його вплив на народне господарство оцінюється не однозначно. Найчастіше одними фахівцями вважається, що Кредит виникає від бідності, він недостачі майна і ресурсів, що маються в розпорядженні суб'єктів господарства. Кредит, на думку інших фахівців, руйнує економіку, оскільки за нього треба платити, що підриває фінансове положення позичальника, приводить до його банкрутства.)

Настільки рівно планове розуміння впливу кредиту на економіку багато в чому зв'язано з відсутністю про нього чіткого представлення.

Виникнення кредиту варто шукати не в сфері виробництва продуктів для їхнього внутрішнього споживання, а в сфері обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, юридично самостійні обличчя, готові виступити в економічні відносини. Товарообмін як переміщення товару з рук у руки, обмін послугами є тим ґрунтом, де можуть виникнути і виникають відносини з приводу кредиту. Рух вартості - ядро руху кредиту.

Конкретною економічною основою, на якій з'являються і розвиваються кредитні відносини, виступає кругообіг і оборот засобів (капіталу).

Засоби і предмети праці у вартісному вираженні на підприємствах у кожен даний момент можуть знаходитися в грошовій, виробничій і товарній формах. При цьому їхнє призначення різне.

На першій стадії кругообігу капіталу грошова форма «входить» у продуктивну: за рахунок коштів здобуваються засоби виробництва. На другій стадії (у процесі виробництва) створюється готовий продукт (товар), продуктивна форма переходить у товарну, до вартості засобів виробництва тут приєднується знову створена вартість. На третій стадії реалізується готова продукція. Товарна форма переходить у свою початкову грошову форму, найчастіше з деяким кількісним збільшенням у виді чистого доходу.

Рух засобів не замикається їхнім переходом з однієї форми в іншу. Рух засобів — не тільки їхній кругообіг, але й оборот. Кошти, отримані після реалізації продукції, знову витрачаються: здобуваються нові засоби виробництва, виплачується заробітна плата; кругообіг знову і знову повторюється, відбувається постійне кругообертання засобів.)

Послідовне перетворення з однієї форми в другу, а також постійне кругообертання капіталу, кругообіг і оборот не скрізь однакові; у кожнім конкретному випадку вони відбивають особливості виробництва і звертання продукції. Індивідуальні кругообіг і оборот виражають специфіку виробничої і збутої-постачальницької діяльності того чи іншого підприємства. Кожний з індивідуальних обертів тісно взаємозалежний з другими обертами як частина єдиного господарського обороту.

Кругообіг і оборот капіталу відрізняються безперервністю. Разом з тим це не виключає коливань у його кругообігу й обороті. У процесі його руху утворяться припливи і відливи коштів, коливання потреби в ресурсах і джерелах її покриття. Їх можна спостерігати в зв'язку з рухом як основних, так і оборотних капіталів підприємств.

У процесі руху основних капіталів спостерігається вивільнення ресурсів. Засоби праці використовуються в процесі виробництва тривалий час, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції частинами. Поступове відновлення вартості основних капіталів у грошовій формі приводить до того, що грошові засоби, що вивільняються, осідають на рахунках підприємств. При цьому підприємство може використовувати їх, лише нагромадивши визначену суму, достатню для придбання нових засобів праці замість зношених, у тому числі для чергової покупки нових машин і механізмів.

Однак поступове вивільнення вартості основних капіталів по своєму розмірі не може задовольнити потреби підприємств у придбанні їх нових партій, тому що нова техніка (машини, механізми і т.п.) здобуваються не у виді окремих частин і деталей, а цілком. Заміна зношених засобів праці новими здійснюється за рахунок амортизаційних відрахувань, що накопичуються в амортизаційному фонді. Ці витрати щораз досить великі, потребуючі нагромадження ресурсів протягом тривалого часу. Усередині кругообігу й обороту основних капіталів відбувається нерівномірний їхній рух, викликане природою відновлення їхньої вартості. Варто помітити, що подібна нерівномірність може привести до того, що в одних підприємств утворяться вільні кошти, в інших у зв'язку з потребою у великих одноразових витратах утвориться їхній недолік.

Аналогічна ситуація виникає й у русі оборотних капіталів. Більш того, тут коливання в їхньому кругообігу й обороті виявляють себе більш різноманітно. Насамперед вони виникають унаслідок сезонності виробництва, розбіжності часу виробництва і часу звертання продукції. Значна потреба в залученні додаткових коштів може бути викликана також імпортними постачаннями, разовим завезенням товарно-матеріальних цінностей, ціннісних факторами й ін.

Нерівномірність у русі засобів виникає верб зв'язку з відвантаженням готової продукції. Момент відвантаження продукції найчастіше не збіжиться з моментом одержання виторгу від її реалізації. Це відбувається внаслідок того, що місце виробництва продукції віддалено від місця її споживання, причому ця від ринку збуту може бути значної і викликати потреба в додаткових ресурсах.

На базі нерівномірності кругообігу й обороту капіталів природним стає поява відносин, що усувають невідповідність між часом виробництва і часом звертання засобів, дозволяють відносне протиріччя між тимчасовим осіданням засобів і необхідністю їх використання в народному господарстві. Таким відношенням є кредит.

Кредит стає неминучим атрибутом товарного господарства. Кредит беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що в нього в силу об'єктивності кругообігу й обороту капіталу повною мірою бракує власних ресурсів. Як підкреслювалося раніше, їх нераціонально накопичувати про запас, вони увесь час знаходяться в русі, в обороті.

Суспільство стає зацікавленим, по-перше, у тім, щоб уникнути дозвільного омертвляння ресурсів, що вивільнилися; по-друге, у тім, щоб економіка розвивалася безупинно в розширених масштабах.

Разом з тим кругообіг і оборот капіталу ще не повною мірою пояснює об'єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність кругообігу й обороту лише характеризує факт вивільнення засобів в одній ланці і наявності потреби в них на іншій ділянці; у кругообігу й обороті, отже, закладена можливість виникнення кредитних відносин.

Конкретною формою руху позичкового капіталу є кредит, сутність якого полягає в мобілізації тимчасових вільних грошових коштів і розміщенні їх на умовах повернення й прибутковості. За допомогою кредиту здобуваються товарно-матеріальні цінності різного роду: машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політ економічного аналізу. Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відношення між суб'єктами з приводу речей. У цьому зв'язку кредит як економічну категорію слід розглядати як визначений вид суспільних відносин.

Однак кредит — це всякі суспільні відносини, а лише таке, котре відбиває економічні зв'язки, рух вартості. Як же можна визначити сутність кредиту? Перш ніж відповісти на це питання, важливо уточнити, що вкладається в поняття «сутність». Необхідність у цьому зв'язана з тим, що сутність кредиту в ряді випадків ототожнюється з його змістом, природою і навіть причиною виникнення. Ці поняття не тотожні. Приміром, зміст виражає як внутрішній стан кредиту, так і його зовнішні зв'язки (з виробництвом, звертанням, іншими економічними категоріями). Сутність же кредиту звернена до внутрішніх його властивостей, виступає як головне в змісті цієї економічної категорії.

До сутності економічного явища тісно примикає і його природа, як уроджені властивості, природний стан, приналежність кредиту до якогось визначеного роду, у даному випадку - до вартості. У широкому змісті природа кредиту - це не якийсь його окремий вид, а всі кредитні відносини у різноманітті їх форм. Природа кредиту — це, отже, не тільки його сутність, але і форма існування.

Сутність кредиту тісно зв'язана з його необхідністю і причинами, але і тут немає тотожності. Причина виражає зв'язок кредиту з різноманітними економічними процесами. Причина може викликати різні наслідки, викликати до життя поряд із кредитом і інші економічні явища, тому вона не дає вичерпної характеристики сутності даної економічної категорії.

При виявленні сутності кредиту, як і сутності інших економічних категорій, важливо дотримувати наступних методологічних принципів. Їх можна звести до наступного.

• Усі різновиди кредиту повинні відбивати його сутність незалежно від тієї форми, у якій він виступає. Наприклад, позичка може обслуговувати різноманітні довгострокові і короткострокові потреби (витрати на придбання сировини, матеріалів, устаткування). Кредит може функціонувати у внутрішньому і зовнішньому економічних оборотах, у грошовій і товарній формах. Однак незалежно від потреб, що обслуговує кредит, його суть не міняється, кредит продовжує виражати характерні для нього риси.

• Питання про сутність кредиту треба розглядати стосовно сукупності кредитних угод. Якщо в одній із кредитних угод позичальник не повертає позичку, то це ще не означає, що одне з властивостей - зворотність стає не обов'язковим для кредиту як економічної категорії. Втрата одного з якостей у тієї чи іншій конкретній кредитній угоді не означає, що кредит утрачає свою визначеність і відокремлюваність.

• Аналіз сутності кредиту припускає розкриття ряду його конкретних характеристик, що показують сутність у цілому. Тому, відповідаючи на питання про те, що представляє сутність кредиту, потрібно розглянути:

структуру кредиту;
стадії руху;
основу.

Для того щоб можливість кредиту стала реальністю, потрібні визначені умови, принаймні, два:

• учасники кредитної угоди — кредитор і позичальник — повинні виступати як юридично самостійні суб'єкти, що матеріально гарантують виконання зобов'язань, що випливають з економічних зв'язків;

• кредит стає необхідним у тому випадку, якщо відбувається збіг інтересів кредитора і позичальника.

Для того щоб кредитна угода відбулася, потрібно, щоб її учасники взаємно виявили цікавість до кредиту, що володіє визначеними якостями. Ці інтереси не є щось суб'єктивне, регульоване в кінцевому рахунку волею учасників виробничих відносин. Всякий інтерес, що породжує дія, обумовлений насамперед об'єктивними процесами, конкретною ситуацією, що робить неминучої виникаючу взаємну зацікавленість.

На практиці, наприклад, підприємство як суб'єкт кредиту в силу кругообігу засобів може відчувати потребу в залученні додаткових ресурсів з метою забезпечення безперервності виробництва. Однак потреба в додаткових ресурсах у позичальника не є абсолютно обов'язковий фактор, що обумовлює видачу кредиту кредитором.

Банки як колективні кредитори зобов'язані проаналізувати можливості видачі позички позичальнику, визначати його реальну кредитоспроможність відповідно до вимог повернення засобів і змістом кредитного договору.

Умови кредитної угоди визначаються для кожного позичальника індивідуально, при цьому ступінь ризику кредитуємого заходу повинен бути мінімальним. У разі, якщо кредит надається не під заставу майна, нерухомості та цінностей, що мають реальну ринкову вартість, розмір власних коштів позичальника, як правило, не повинен бути нижчим 30% його потреби в кредитних коштах.

Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотного капіталу. Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не більше 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту.

Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння та розширення діючих підприємств і їх реконструкцію, тобто на створення та відтворення основного капіталу, надається в строки, що обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об’єктів. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Іншими словами, формування основного капіталу підприємства здійснюється за допомогою середньострокових та довгострокових кредитів.

Для надання кредиту важливе значення має оцінка платоспроможності. Вона проводиться перед укладанням кредитної угоди, тобто перевіряється здатність своєчасно повернути кредит, вивчаються фактори, що можуть вплинути на цей процес.

Аналіз фінансового стану позичальника ґрунтується на основі розгляду кредитоспроможності позичальника, який виконується за допомогою коефіцієнтів, аналізу грошового потоку та, як результуюча інформація, виводиться рейтингова оцінка фінансової сталості позичальника.

Для економічної оцінки фінансової діяльності, використовують відповідні показники за даними балансу та звіту про фінансові результати та їх використання. На основі наданої звітності, розраховуються такі показники, як : показники платоспроможності, показники фінансової стійкості, показники “солідності” підприємства та ін.

Питання про функції кредиту є найбільш дискусійними в теорії кредиту. Численність думок з приводу функцій кредиту та їх суті обумовлені відсутністю єдності у визначенні методологічних підходів до їх аналізу. Багато економістів підміняють дослідження функцій кредиту як економічної категорії аналізом функцій одного з елементів кредитних систем. Найбільш часто це ототожнення відбувається з окремими банківськими функціями або з окремими формами кредитних відносин.

Так, ряд економістів виділяють контрольну функцію кредиту як основну, змішуючи по суті функцію кредиту з функцією кредитора. Інші дослідники, спираючись на те, що контрольна функція однобічна - тільки з боку кредитора, взагалі відкидають її. Проте є підстави вважати її наявність навіть як однобічної дії.

Крім того, виділяються й ряд інших функцій кредиту, число яких у різних авторів різне. Виходячи з ролі кредиту в процесі відтворення, в першу чергу дослідники звертають увагу на його перерозподільну функцію. При цьому концентрується увага саме на участі кредиту в розподільчих процесах. А це означає, що при допомозі кредиту, за рахунок тимчасово вільних коштів одних юридичних і фізичних осіб, задовольняються тимчасові потреби в коштах інших учасників відтворювального процесу. Це підкреслює, що кредит охоплює тільки тимчасово вільні фінансові ресурси.

В залежності від погляду на суть кредиту визначається і зміст перерозподільної функції. Так, існує думка, що з допомогою кредиту перерозподіляється не вартість, а грошові кошти, тобто, кредитор передає в позику тільки грошові знаки, які не мають власної вартості, а є тільки грошима за формою. Тому сам процес перерозподілу вартості реально проходить у позичальника, тобто, на етапі використання кредиту.

Ряд економістів вважає, що перерозподіл включає обов'язкову акумуляцію коштів і послідуюче їх розміщення в позики як самостійні процеси, які відносяться до кредиту. Інші, визнаючи взаємозв'язок акумуляції коштів з кредитними відносинами, особливо з банківськими позиками, як кредитний процес, тобто суть кредиту розглядають лише з точки зору розміщення коштів, що визначається як створення кредитних ресурсів.

Існує також погляд, що перерахування коштів на банківські рахунки є процесом перерозподілу наявних кредитних ресурсів, а акумуляція їх має місце тільки в тому випадку, коли кошти вступають в обіг за рахунок новоствореної вартості або ново емітованих грошових знаків. Але це питання більш стосується визначення шляхів поповнення кредитних ресурсів, ніж функцій кредиту.

Крім тимчасовості виділяються і такі особливості кредитного перерозподілу як форми та способи надання кредитів (прямий або посередній), залежність від характеру угод, сфери використання (територіальний, галузевий та міжгалузевий перерозподіл) тощо.

Особливістю кредитних відносин в сучасних умовах є перехід від централізованого до ринкового механізму, який пов'язаний з розширенням сфери застосування кредиту. Тому в сучасних умовах і функції кредиту суттєво змінюються. Крім контрольної та перерозподільної функцій він виконує одну з найважливіших функцій, пов'язаних з грошовим обігом. Це заміщення готівки кредитними операціями. Ця функція випливає з самої суті кредитних відносин.

Відомо, що основна частина розрахунків і надання позик здійснюється через банки. Зберігаючи гроші в банках, клієнти тим самим вступають з ними в кредитні відносини і крім того створюють умови для заміни готівкової форми грошей в обігу кредитними операціями у вигляді записів по банківських рахунках. Тому стає можливим надання позик в безготівковій формі і розвиток безготівкових розрахунків. Останнє кредитними операціями, так як терміни оплати та поставки продукції не співпадають. Тому або постачальник кредитує одержувача товару, або навпаки - одержувач товару кредитує постачальника.

Крім того, внесені гроші, які по суті для банку є позичкою і створюють в ньому постійний залишок коштів, які в свою чергу використовуються банком для надання позичок клієнтам. Цим самим створюється фіктивний капітал, який обертається поряд з дійсним. Тут здійснюються не тільки кредитні відносини, але й грошово-емісійні, так як випущені боргові зобов'язання функціонують як засіб платежу, тобто як гроші. В цьому розумінні можна вести мову про специфічну функцію кредитних відносин - грошово-емісійну.

Специфіка цієї функції полягає в тому, що термін дії відповідної форми грошей обмежений терміном ДІЇ відповідного боргового зобов'язання і по закінченню дії останнього кількість платіжних засобів в обігу відповідно зменшується. Така емісія діє в авто регулюючому режимі, збільшуючи тимчасово в обігу кількість платіжних засобів при нестачі грошей і зменшуючи їх при закінчені кредитних операцій.