Шовковичний шовкопряд

Зміст

Вступ 3

Розділ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОРМКИ шовковичного шовкопряда

1.1. Основи анатомії і фізіології шовковичного шовкопряда:

1.1.1. Гусениця 5

1.1.2. Кокон 7

1.1.3. Лялечка 9

1.1.4. Метелик 11

1.1.5. Грена 13

1.2. Технологія вигодівлі шовковичного шовкопряда:

1.2.1. Вигодівельні приміщення 17

1.2.2. Особливості виігодівлі гусениць та догляду за ними. 21

Розділ II. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКОРМКИ шовковичного шовкопряда

2.1. Матеріал 27

2.2. Методи дослідження 27

РОЗДІЛ III. Шовковичний шовкопряд ЯК БІОІНДІКАТОР 32

ВИСНОВКИ 34

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35

ВСТУП

Шовківництво одна з найстаріших галузей сільського господарства, яка в Україні, завдяки її природнокліматичним умовам, має великі перспективи для розвитку.

Метою шовківництва є розведення шовкопрядів для отримання коконів - сировини для виробництва натурального шовку. Крім текстильної промисловості, шовк широко використовується в техніці, медицині. З шовку виготовляють млинарні сита, парашути, покришки, музичні інструменти, застосовують як шовний матеріал у хірургії.

Крім натурального шовку використовують і іншу продукцію шовківництва [25].

Лялечки шовкопрядів - цінний продукт виходів шовкомотального виробництва. Вони містять багато жиру, біологічно активних речовин, що необхідні для розвитку живих організмів: 8 % білкового азоту , 5 % мінеральних речовин, 25 % вуглеводів. Лялечки виявились цінним кормом для зооферм. Суп з лялечок старшого віку є делікатесом у деяких країнах.

Порошок з крил метеликів використовують в якості косметичного засобу. Екскременти-цінне добриво для культурних рослин, вони містять 3,5 % азоту, фосфор, мікроелементи [21].

Промислове розведення шовковичного шовкопряда в Україні почалося з 1929-1930 років. До цього часу шовківництвом займалися тільки аматори. Кокони використовувалися для виготовлення кустарних шовкових виробів.

Шовківництвом займаються в усіх шести природнокліматичних зонах. За обсягом заготівлі коконів і насадженням шовковиці першою йде зона Північного і Центрального Степу, потім Лісостеп 1 зона Південного Степу. На решту зон припадає 2% насаджень і обсягу заготівель коконів. З окремих областей провідними по виробництву коконів є Запорізька, Одеська, Дніпропетровська і Миколаївська. Вони заготовляють більшу частину щорічно вироблених коконів у державі [25].

З точки зору провідного вченого О.З. Злотіна для України вигідно запропонувати на Міжнародному ринку торгівлю продуктами

шовківництва, тому необхідно підтримувати і розвивати цю галузь.

Метою нашої роботи було експериментально провірить методику вікормки шовковичного шовкопряда

В задачі дослідів входило:

• оволодіти методикою ви годівлі шовковичного шовкопряда;

• навчитись доглядати за гусеницею під час линяння;

• засвоїти методи підтримки гігротермічного режиму вигодівлі;

• провести експеримент по вигодівлі шовковичного шовкопряда;

• визначити життєдіяльність потомства шовковичного шовкопряда.

Розділ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИКОРМКИ шовковичного шовкопряда

1.1. Основи анатомії і фізіології шовковичного шовкопряда

1.1.1. Гусениця

Гусениця є личинковою стадією розвитку лускокрилих. На цій стадії розвитку шовкопряд росте і досягає своїх кінцевих розмірів, накопичує запас поживних речовин, які будуть витрачатися в наступних стадіях, що не живляться, — лялечки, метелика та яйця.

На цій стадії отримується продукція у вигляді шовку і формується спадкова основа наступного покоління — відбувається розвиток статевих клітин, який закінчується після перетворення гусениці на лялечку.[7]

Морфологія гусениці

Тіло гусениці шовковичного шовкопряда має витягнуту, майже циліндричну форму, зверху заокруглену, а знизу — сплющену.

Голова оточена щільним хітиновим покривом, від якого всередину відходять хітинові вирости, що складають внутрішній скелет голови. По боках голови знаходяться шість пар простих очей і вусики. Вони складаються з трьох члеників, на останньому з них. розташовані чутливі волоски.

На зовнішній стороні голови знаходиться ротовий отвір, оточений ротовими придатками — щелепами. Верхня складка шкіри називається верхньою губою. Виріз верхньої губи надає листу шовковиці кращого напряму для захвату його жвалами. На верхній губі розташовані   чутливі волоски. На верхній поверхні губи з кожної сторони є по три гладеньких прозорих сосочки, які є органами нюху і дотику.

З обох боків ротового отвору розташована пара верхніх щелеп, або жвал. Вони мають вигляд коротких зубчастих пилок, якими гусениця з силою стискає край листа і відкушує його шматочки. Знаходячись у зімкненому стані, жвали закривають ротовий отвір.

Знизу ротового отвору є пара нижніх щелеп і нижня губа. Щелепи складаються з двох члеників і закінчуються тричленними щупиками з чутливими волосками. Нижні щелепи набагато слабші від верхніх і під час приймання їжі підтримують лист шовковиці.[30]

На нижній губі розташований ш о в к о в и д і л ь н и й сосочок, на кінці якого є отвір, через який виходить шовковина. З кожного боку від сосочка є по одному тричленному щупику. Тіло гусениці складається з члеників-сегментів. За головою перші три сегменти складають груди, а за грудьми дев'ять сегментів складають черевце.

Перший сегмент грудей малий, а другий і третій — досить великі, випуклі і зморшкуваті. Тут, у товщині шкірних покривів, розташовані зачатки крил метелика. Межу між грудними сегментами можна розрізнити тільки з черевної сторони, зі спинної вони злиті.

Більшу частину тіла гусениці складає черевце. Воно займає 5/6 довжини тіла гусениці. На восьмому сегменті розташований вигнутий назад шип.

Задньопрохідний отвір знаходиться на дев'ятому сегменті і прикритий зверху клапаном трикутної форми, на поверхні і по його краях розташовані щетинки.

На шкірних покривах черевця знаходяться чотири маленьких плями у вигляді правильних кружечків з крапкою в центрі. Вони називаються дисками Ішивата. Перша пара дисків знаходиться на восьмому сегменті, а друга — на дев'ятому. Ці диски є тільки в жіночих особин і є ознакою статі гусениць. Диски стають особливо помітними у п'ятому віці. По боках тіла гусениці на першому грудному і на восьми парних сегментах є чорні малесенькі плями. Це дихальця - отвори для дихання комах. Десята пара дихалець, що знаходиться на третьому сегменті грудей, не розвинена.[12]

У гусениці три пари грудних і п'ять пар черевних ніжок. Грудні ніжки мають конічну форму, складаються з трьох члеників і закінчуються одиноким міцним кігтиком, прикритим щетинками. Грудні ніжки не є органом руху, і їхня функція зводиться до підтримування у зручному положенні листа під час їжі.

Гусениця рухається на черевних ніжках, які являють собою невеликі виступи конічної форми і розташовані на третьому, четвертому, п'ятому, шостому і дев'ятому сегментах черевця. П'ята пара черевних ніжок прикрита короткими боковими лопатями.

Черевні ніжки бувають тільки в гусениці, метелики їх не мають, і тому вони називаються несправжніми.

З внутрішньої сторони по краю підошви кожна ніжка усаджена великою кількістю хітинових кігтиків у вигляді загнутих догори гачків. Великі кігтики чергуються з меншими. Цими кігтиками гусениця міцно (особливо перед сном) прикріпляються до підстилки. На несправжніх ніжках тримається тіло гусениці.

По середині внутрішнього краю підошви, між кігтиками, знаходиться шкірна подушка, яка може впинатися та випинатися під час руху гусениці. Коли гусениця наступає підошвою на гілочку, подушка випинається, і кінці кігтиків впинаються в гілочку.[6]

1.1.2. Кокон

Оболонка кокона захищає тіло лялечки від різких коливань температури і вологості повітря. Вона не змочується водою, і тому атмосферні опади не досягають лялечки. Але через оболонку кокона можуть проникати гази, в тому числі й отруйні. Вміст кисню в коконі близький до вмісту його в зовнішньому повітрі 19-21,5 %; кількість вуглекислоти в коконі значно вища, ніж в атмосфері, — 1,95-4,4%.[27]

Залялькування і метаморфоз шовкопряда можуть протікати поза коконом без видимих порушень. Встановлено, що біологічна роль коконної оболонки має необов'язковий характер, пов'язаний головним чином не з фізіологічними процесами при метаморфозі, а з захистом лялечки від зовнішніх несприятливих впливів.

У кінці п'ятого віку в гусениць з'являються ознаки «зрілості»: вони перестають їсти, звільняють кишечник від вмісту у вигляді рідких екскрементів і починають шукати місце для завивання кокона, намагаючись рухатися ввесь час угору. Цей прояв інстинкту сходження на коконник вироблено пошуком тонких закінчень гілок, зручних для завивки між ними кокона.[9]

Біодинаміка завивки кокона

Коли гусениця залізла на коконник, вона вибирає місце і починає натягувати нитки між розташованими недалеко одна від одної гілочками (соломинками). Простір для завивки кокона (пазуха) скоро виявляється обмеженим натягнутою шовковиною, утворюючи зовнішнє закріплення, яке фіксує положення гілок (соломин). Гусениця додатково підсилює це закріплення, обводячи декілька разів простір пазухи шовковиною й описуючи шовковидільним сосочком контури витягнутих еліпсів. Слідуючи від внутрішніх шарів до зовнішніх, вона утворює зовнішній остов кокона — так звані ліса. Вони ще не нагадують за контуром кокон, але є тією зовнішньою оболонкою, всередині якої гусениця влаштовується для завивки кокона.

Гусениця починає укладати шовковину на внутрішній поверхні лісів у вигляді петель, які розташовані без порядку і повільно набувають форми вісімки. Ця частина шару шовковини, яка нерівномірна за товщиною, з великою кількістю серицину, називається здиром. Він, як і ліса, складає нерозмотувану частину оболонки кокона.

По мірі завершення вистилання внутрішньої поверхні здиру починають проступати контури майбутнього кокона.

Гусениця займає в ньому характерне положення у вигляді літери 8. Закинута назад голова виплітає на поверхні коконного зводу, що знаходиться над нею, лежачі вісімки.

В третій період завивки гусениця черевними ніжками прикріпляється до внутрішньої поверхні одного полюса кокона, а рухома частина тіла випинається до протилежного полюса. Рухи стають більш одноманітними — вісімки укладаються маятникоподібними заокругленими рухами голови спереду назад. Група з 15-25 послідовних вісімок утворює пакет.

Кокон гусениця завиває не більше трьох діб. Шовковина, що виділяється нею в останній (четвертий) період завивки, укладається у вигляді подовжених, неправильної форми петель, утворює прошарок між стінками кокона і лялечкою, який захищає лялечку від механічних впливів. В оболонці кокона верхній шар містить більш тонку шовковину, ніж у розмотуваній частині, де вона потовщується. До кінця завивки діаметр шовковини зменшується. Він залежить від породи, умов годування, завивки і коливається від 18 до 35 мкм.

Закінчивши завивку кокона, гусениця линяє на лялечку. Шкірні покриви молодої лялечки світлі, м'які, дуже ніжні. Через три доби вони стають темними і більш міцними. Кокон «дозріває».[21]

1.1.З. Лялечка

Тіло лялечки має майже еліпсоподібну форму, з більш закругленим переднім і звуженим заднім кінцями.

Забарвлення тіла лялечки спочатку блідно-жовте, а потім поступово темніє і невдовзі стає темно-бурим. Голову лялечки видно лише у вигляді невеликої чотирикутної пластинки білого кольору. З боків до неї прикріплюються вусики у вигляді довгих відростків, що мають членисту будову і дугоподібно загнуті на вентральну сторону вздовж переднього краю крил.

Очі в лялечки розташовані біля основи вусиків з внутрішньої сторони. В молодої лялечки вони мають біле забарвлення, починають темніти на 5-6-й день після залялькування, на 6-9-й день стають зовсім темними.

Верхня губа з невеликим вирізом посередині сильно зменшена; по боках ззаду від неї знаходяться редуковані верхні щелепи у вигляді невеликих округлих утворень. Нижні щелепи помітні у вигляді великих мішкоподібних утворень, які розташовані позаду від верхньої губи; своїм заднім кінцем вони прилягають до передньогрудних ніг.

Нижня губа ззовні непомітна. Грудні сегменти видно тільки на спинній стороні. Передній — у вигляді чотирикутника, середній, найбільший, у вигляді п'ятикутника з повздовжньою борозенкою по середній лінії. На цій борозні відбувається розрив хітинової кутикули при линьці на метелика. Задньогрудний сегмент дуже малий і майже розділений на дві частини виступом заднього краю середньогрудного щитка. Грудні ніжки складаються з п'яти члеників: тазика, вертлуга, стегна, гомілки і лапки. Передні крила щільно притиснуті до тіла, загнуті на вентральну сторону; задні крила сховані під ним.

Черевце в лялечки складається з 10 сегментів. Перші три сегменти прикриті на вентральній стороні передніми крилами і їх можна помітити тільки з боків та зі спинної сторони. Перший і останніх два сегменти дуже малі, величина інших сегментів зростає до середини черевця. Самі крупні сегменти — четвертий, п'ятий і шостий; між собою вони сполучені рухомо.

По боках від другого до сьомого сегмента знаходяться дихальця, які мають видовжену форму. На восьмому сегменті помітні лише сліди дихалець, що існували в гусениці. На місцях розташування личинкових черевних ніг у лялечки помітні групи волосків.

На 10-й день метаморфозу добре помітні статеві відмінності у лялечок. У самок на черевному сегменті, де знаходиться шоста пара дихалець, дві останніх розмежувальні лінії між сегментами загинаються, утворюючи дві закруглені хітинові пластинки, між якими знаходиться вузька повздовжня щілина. У самців над останньою розмежувальною лінією є бура пляма — зародок копулятивного органа. За цими ознаками стать у лялечок визначається без особливих труднощів. На десятому сегменті в обох статей знаходиться анальний отвір [24].

1.1.4. Метелик

Метелик — кінцева стадія розвитку лускокрилих. її життєві функції скорочені до мінімуму. Метелик не росте і не розвивається. Життєдіяльність його організму забезпечується витратами запасних поживних речовин, які були накопичені під час личинкової стадії розвитку комахи.[25]

Метелик шовковичного шовкопряда повністю втратив здатність літати. Активно рухаються тільки самці під час статевого збудження. Самки залишаються сидіти на коконі, з якого вони вийшли, або на тому місці, куди їх посадили. Тут вони спарюються і відкладають грену.

Спеціалізація стадії метелика в функціональному відношенні зведена до ролі біологічного механізму, що здійснює запліднення і відкладання грени.

Коли з лялечки сформується метелик, у коконі відбувається шоста линька — на метелика. Шкірка лялечки розривається на спинній стороні, і метелик, звільняючись від неї, водночас скидає хітинову вистилку трахей, стравоходу, задньої кишки і т. д.[24]

Скинувши шкірку, метелик виділяє через рот 2-3 краплі вмісту смоктального шлунка. Ця рідина має лужні властивості і здатна розчиняти серицин завдяки наявності в ній ферменту серицинази. Змочивши стінку кокона цією рідиною, метелик головою і ніжками розсуває нитки і виходить з кокона

Діряві кокони після виходу метеликів називається персе. При виході метелик не розриває коконної нитки, але заплутує її так, що персе розщеплюють тільки на вату.[27]

Тіло метелика, що вийшов з кокона, змочене личинковою рідиною, луски приліплені до тіла, нерозправлені крила звисають. У міру того, як тіло метелика обсихає, його крила розправляються — цьому сприяє також проникнення повітря в трахеї, внаслідок чого питома вага метелика зменшується і він починає рухатися. Після виходу метелика смоктальний шлунок наповнюється повітрям, і тоді його називають повітряним м і пік о м .

Метелики шовковичного шовкопряда середнього розміру і не мають кольорового забарвлення. Вони білі з більш темними поперечними смугами; у самців ця пігментація більш чітка.

Тіло метелика покрите жовтувато-бурою шкірочкою, яка схована під лусками різної величини. Луски являють собою видозмінені волоски; біля основи вони звужені, в кінці розширені і мають декілька зубців на краю. При рухах метелика вони легко відпадають і розносяться повітрям. Луски можуть подразнювати верхні дихальні шляхи, викликати алергічну реакцію, що треба мати на увазі при організації охорони праці на гренажних заводах.

Тіло метелика складається з голови, грудей і черевця.

Голова метелика має яйцеподібну форму, з її боків розташовані очі і перисті вусики. У самця вусики більші, ніж у самки. Вони покриті чутливими волосками, довшими у самця, ніж у самки. За допомогою вусиків самець вловлює запах, що відходить від самки, і знаходить її.

Метелик шовкопряда не живиться, ротові придатки у нього не розвинені, хоботка немає. Від смоктального способу поглинання їжі своїх предків у шовкопряда залишився лише смоктальний шлунок. Перед ротовим отвором, який дуже малий, є два плівкових мішкоподібних придатки, які закривають рот. Нижньогубні щупики короткі і складаються з двох члеників, щупики нижніх щелеп атрофовані.

Груди метелика складаються з трьох сегментів, до яких прикріплено по парі ніжок, а зверху до другого і третього сегментів — по парі крил. За характером жилкування шовкопряд належить до різножилкових лускокрилих.

Ніжки метелика довгі і складаються з тазика, вертлуга, стегна, гомілки і п'ятичленистої лапки, що має кігтики і подушечки між ними.

У метелика несправжні ніжки і шип відсутні.

Черевце складається з дев'яти сегментів. Під покривом лусочок на другому і п'ятому сегментах метелика зберігаються напівмісяцеві плями гусениці [7].

1.1.5. Грена

В оваріолах яєчників протікають такі фізіологічні процеси:

1. оогенез, тобто розмноження і ріст первинних зародкових клітин, що супроводжується їх диференціюванням на зрілі яйцеклітини і живлячі клітини;
2. вітеллогенез, тобто забезпечення яйцеклітин поживними речовинами.

Проходячи по статевих шляхах, яйцеклітини покриваються яйцевими оболонками і перетворюються в яйця.

Крім того, статеві шляхи самки служать для осіменіння і збереження життєздатних сперматозоїдів, що запліднюють яйця.

Оогенез включає три основних етапи:

1. багатократний мітотичний поділ первинних зародкових клітин з утворенням оогоніїв;
2. повторні мітотичні поділи оогоніїв з їх наступним диферент ціюванням на ооцити і живлячі клітини;
3. мейотичні поділи ооцитів, в результаті яких утворюються гаплоїдні яйцеклітини, здатні до подальшого розвитку і злиття зі сперматозоїдами.

В типовій оваріолі виділяють два відділи — гермарій (передній) і вітеллярій (задній).

Мітотичні поділи і диференціювання оогоніїв протікають у гермарії оваріоли, а в вітеллярії здійснюється мейоз і ріст ооцитів. Послідовність явищ, що формують яйцеклітину, називають оваріальним циклом.

Речовини, необхідні для живлення ембріона, накопичуються в яйцеклітинах у вигляді білкових та ліпідних жовткових шарів і гранул глікогену. Всі вони утворюють жовток яйця. Вітеллогенез, тобто процес відкладання жовтка, починається з моменту вступання молодого ооцита в вітеллярій і триває до оформлення яйцевих оболонок.

Досліди показали, що місце найбільш активного відкладання жовтка — поверхнева зона яйця. Очевидно, що вихідні продукти для вітеллогенезу беруться з гемолімфи. їх переробка і транспортування до ооцитів здійснюються фолікулярним епітелієм. Проходячи через вітеллярій і захоплюючи поживні речовини, ооцити сильно збільшуються в об'ємі.

Білкові жовткові шари складають найбільшу частину поживних речовин, що накопичуються при вітеллогенезі. Білковий матеріал, який включається в жовток, синтезується або в жировому тілі, або в самих яєчниках. Білки першої групи називаються вітеллогенінами, другої — овогенінами.

Вітеллогеніни утворюються в трофіцитах жирового тіла, виділяються в гемолімфу і транспортуються нею до ооцитів. Ооцити поглинають їх шляхом піноцитозу. Процес проникнення вітеллогенінів у яєчники протікає на стадії імаго і швидко завершується.

Овогенінн синтезуються фолікулярним епітелієм, живлячими клітинами і самими ооцитами. Дослідним шляхом встановлено, що овогеніни виникають у фолікулярних клітинах, потім по міжклітинному простору переходять у вітеллярій і поглинаються ооцитами.

Живлячі клітини, як правило, поставляють в ооцити не готові білки, а лише вихідні продукти для їх синтезу і нуклеїнової кислоти, в яких закодована інформація про розташування амінокислотних залишків у білках, що синтезуються.

Ооцити, керуючись цією інформацією, самі створюють необхідні овогеніни.

Ліпідні жовткові шари містяться в яйцеклітинах у менших кількостях, ніж білкові. Гранули глікогену утворюються на самих пізніх етапах вітеллогенезу після того, як завершується формування ліпідних і білкових шарів.

До складу цих гранул включається глікоген, який синтезується в яєчниках з трегалози, яка розчинена в плазмі гемолімфи.

При перетворенні ооциту в яйцеклітину його тонка клітинна оболонка дає початок жовтковій оболонці, яка на початкових етапах утворення має пористу будову, але потім стає суцільною. Поверх неї утворюється хоріон, який у яйці комахи відіграє ту ж саму роль, що і шкаралупа в яйцях птахів.

Хоріон секретується фолікулярними клітинами. Його утворення нагадує процес секреції кутикули в покривах.

При формуванні яйцевих оболонок на поверхні яйцеклітини виникає мікропіле, яке має вигляд системи мікроскопічних канальців, що відкриваються назовні. Ці канальці утворюються навколо довгих цитоплазматичних відростків фолікулярних клітин. Вони необхідні для проникнення сперматозоїдів під час запліднення та для дихання ембріона, що розвивається. Газообмін яєць може також здійснюватися через спеціальні пори — аеропіле.

Будова мікропіле в яйці допускає одночасне проникнення трьох сперматозоїдів за кількістю мікропілярних канальців. Це явище називається поліспермія. У більшості тварин це досить рідкісне явище. Спостереження показали, що поліспермія пов'язана з таким типом будови яйця, яке містить велику кількість жовтка. Встановлено, що хоча з ядром яйцеклітини зливається тільки один сперматозоїд, інші спермії також беруть ту чи іншу участь у розвитку   яйця, в процесах формування структурних елементів зиготи, яка розвивається і впливає внесенням своєї додатково фізіологічно активної речовини в обмін речовин, який здійснюється при утворенні зародка.[27]

Яйце шовковичного шовкопряда має яйцеподібну форму. Один з полюсів його трохи загострений, а другий — тупий. Деякий час після відкладки широкі боки яйця залишаються випуклими. Потім об'єм його зменшується, широкі боки його стають спочатку маловипуклими, а потім один з боків — ввігнутим. Розмір яєць залежить від породи, строків відкладки, умов життя батьківського покоління. В середньому поздовжній діаметр дорівнює 1,5 мм. Маса яєць також сильно коливається. Яйця, відкладені в кінці, мають меншу масу. Середня маса одного яйця складає 2-3 мг. Питома вага грени — 1,08.

Свіжовідкладена грена має солом'яно-жовте або молочно-біле забарвлення. Потім на протязі перших 2-3 діб (у залежності від температури) це забарвлення змінюється на рожеве, цегляно-фіолетове і, нарешті, сіро-попелясте з різними відтінками.

Якщо грена не запліднена або ж загинула до моменту утворення серозної оболонки (точніше - до початку її пігментації), вона зберігає своє початкове забарвлення (жовте або біле).

Інтенсивність забарвлення і рівномірність його розподілення залежать від стану яйця. Зимуюча грена характеризується рівномірним розподіленням пігменту, тоді як грена весняного періоду розвитку - менш рівномірною пігментацією [5].

1.2. Технологія вигодівлі шовковичного шовкопряда

1.2.1. Вигодівельні приміщення

Вигодівельні приміщення для шовковичного шовкопряда повинні бути сухими, досить світлими, з опаленням та вентиляцією. Для гусениць молодших віків придатні лише капітальні приміщення, а для старших віків можна використовувати переобладнані корівники, телятники, пташники, склади, літні кухні, приміщення з легких матеріалів, горища під черепицею та шифером, траншеї з поліетиленовим покриттям та ін.

Розміри вигодівельних приміщень визначають за кількістю вигодовуваної гусениці та потребою площі для розміщення кожного віку. Об'єм приміщення розраховують, виходячи з норми 100 м3 на одну коробку гусениць п'ятого віку.

Вигодівлю проводять на етажерках або стелажах у два-шість ярусів. Відстань від землі до нижнього ярусу повинна бути не менше 40, відстань між ярусами — 60-100 см. Етажерки і стелажі можуть бути металевими або дерев'яними, розбірними або стаціонарними. Для вигодівельної поверхні стелажів використовують шпагат, різні сітки — металеві, рибальські, мати з лози, очерету та ін.

Підлога в приміщенні може бути дерев'яною, асфальтованою, цементованою, глинобитною, такою, що легко піддається очищенню.

До початку вигодівлі у приміщенні перевіряють опалення, проводять дезінфекцію, білять, ретельно прибирають.

Гігротермічний режим вигодівлі

Температуру й вологість у вигодівельному приміщенні підтримують залежно від віку гусениці (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Гігротермічний режим вигодівлі шовковичного шовкопряда

Провітрювати приміщення необхідно для видалення зайвої вологи та вуглекислоти й забезпечення гусені свіжим повітрям (киснем).

При вигодівлі гусениць п'ятого віку у приміщенні повітря має мінятися через кожні 30 хвилин.

Вигодівельна площа, заготівля, зберігання та використання листя шовковиці

Вигодівельна площа залежить від віку гусениць. її розширюють з таким розрахунком, щоб зайняти передбачену площу на період середнього віку гусениць, коли їх життєдіяльність досягає максимуму. Норми вигодівельної площі змінюються залежно від характеру вигодівлі (для племінної вигодівлі вона більша, а для шовкорадгоспів з добре організованою вигодівлею та раціональним використанням площі — менше).

Норми годівлі гусениць, вид кормів і характер їх підготовки до поїдання повністю залежать від віку гусениць, технології годування (листя чи пагони), типу вигодівлі (племінна вигодівля вимагає більше листя), а також від рівня організації процесу шовківництва. У шовкорадгоспах, де дотримують гігротермічних умов вигодівлі гусениць, раціонально використовують корми (особливо для гусениць молодших віків), ці норми знижують без шкоди для врожаю і якості коконів.