Система фінансового контролю

     ЗМІСТ 

ВСУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Правове та економічне значення фінансового  контролю.....6

1.1. Фінансовий  контроль як вид державного  контролю...................................6

1.2. Значення, сутність та поняття фінансового  контролю…………….……10

1.3. Проблеми  класифікації фінансового контролю...…………………...........15

РОЗДІЛ 2. Система фінансового  контролю………………………………...22

2.1. Суб`єкти фінансового контролю…………………………………………..22

2.2. Об`єкти  фінансового контролю……………………………………...........26

2.3. Предмет фінансового контролю……………………………………...........29

РОЗДІЛ 3. Проблеми, напрямки вдосконалення та перспективи розвитку інституту фінансового  контролю………………………………..33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..36

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….38

ВСТУП 

     Актуальність  теми. Одну з ключових ролей у діяльності держави відіграє фінансова діяльність, яка виступає важливою та необхідною складовою частиною механізму соціального управління.¹

     Дотримання  законодавства при здійсненні фінансової діяльності, тобто у процесі створення, розподілу та використання фінансових ресурсів, ефективність даних процесів, їх доцільність та повнота неможливі  без якісної організації системи  фінансового контролю.

     Стабільність  та нормальне функціонування фінансової системи, на які спрямована державна політика, без фінансового контролю залишаться лише деклараціями. У свою чергу, це означає, що будь-які недоліки у системі фінансового контролю будуть негативно відображатися  на фінансовій діяльності, наслідком  чого може бути нестабільність фінансової системи, не реалізація або не повна  реалізація державою своїх функцій, погіршення соціально-економічного становища  громадян. Таким чином, фінансовий контроль та ефективність його здійснення прямо  чи опосередковано відображаються на кожній особі.

     Зважаючи  на це, система фінансового контролю має функціонувати як єдиний, злагоджений  механізм. У той же час на сучасному  етапі досі не досліджено деякі аспекти  системи фінансового контролю, наявними є численні дискусії серед вчених навіть щодо визначення основних дефініцій  системи фінансового контролю, досить повільно відбувається вдосконалення  зазначеної системи. Це свідчить про  наявність великої кількості  проблем у системі фінансового  контролю та про необхідність пошуку шляхів їх вирішення.

     Аналіз  основних досліджень і публікацій. Дослідженню правових засад системи фінансового контролю присвячено досить велика кількість науково юридичних джерел. У той же час, деякі аспекти зазначеної системи є малодослідженими. Правові засади системи фінансового контролю розглядаються в працях В.К. Андрєєва, А. Берлина, М. Горбача, М. Крутевича, Т. Остапишина, Н.Д. Погосяна, Е. Понтовича, Л.А. Савченко, В.Д. Чернадчука та інших науковців.

     Мета  і завдання роботи. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на підставі аналізу чинного законодавства та наукових юридичних джерел розглянути окремі важливі, на думку автора, аспекти системи фінансового контролю, провести дослідження щодо її сучасного стану. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

     1.З`ясувати  зміст понять «державний контроль»  та «фінансовий контроль», суть  та значення останнього.

     2. Проаналізувати чинне законодавство  України та наукові юридичні джерела, що регулють систему фінансового контролю (її елементів) в Україні, вивчити недоліки та неточності зазначеного.

     3. Розробити власні пропозиції  щодо вирішення наявних проблем  системи фінансового контролю.

     4. Надати оцінку сучасному стану  системи фінансового контролю  в Україні та визначити перспективи  її розвитку.

     Об`єктом  курсової роботи є праввідносини, що виникають у процесі утворення, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів уповноваженими на те суб`єктами, а також правовідносини, що виникають у процесі здійснення фінансового контролю.

     Предметом курсової роботи є нормативно-правові акти, наукові юридичні джерела, в яких розглянуто питання системи фінансового контролю та інші питання, необхідні для дослідження теми роботи.

     Практичне та теоретичне значення курсової роботи. Теоретичне значення курсової роботи полягає в тому, що на основі проведених аналізу нормативно-правових актів та дослідження наукових юридичних джерел було з’ясовано правову природу системи фінансового контролю. Практичне значення полягає у можливості застосування результатів отриманих автором у процесі вдосконалення системи фінансового контролю.

     Курсова робота складається з трьох розділів, які поєднують шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (всього 29, з них: нормативно-правових актів – 9, наукових джерел – 20).

РОЗДІЛ 1. Правове та економічне значення фінансового  контролю 

     1.1. Фінансовий контроль  як вид державного  контролю 

     Взагалі, саме поняття “контроль” походить від французького controle – перевірка, від старофранцузького contre – role – список, що має дублікат для перевірки. Контроль – це одна з найважливіших функцій державного управління, перевірка виконання законів, рішень².

     Ефективна реалізація державою своїх функцій  можлива лише за умови наявності  дієвої системи державного контролю. Сьогодні виділяють прямий та непрямий державний контроль. До непрямого  державного контролю відносять: систему  пільг та податків; цінову політику; регулювання занятості населення, професіональні підготовка, вплив на розвиток інфраструктури, інформаційне забезпечення і т.д.

     До  прямого державного контролю належить:

     фінансовий  контроль;

     екологічний контроль;

     санітарний  контроль;

     пожежний  нагляд;

     контроль  за грошовою одиницею;

     контроль  за якістю продукції.³

     Таким чином, фінансовий контроль є видом  державного контролю. Відповідно, поняття  «державний контроль» є загальним  по відношенню до поняття «фінансовий  контроль». Це, в свою чергу, означає, що фінансовому контролю притаманні ті ж ознаки, що і державному контролю. З огляду на зазначене, необхідним є  з'ясування змісту поняття «державний контроль».

     Для більш досконалого розуміння  державного контролю (та фінансового  контролю як його виду), його сучасного  стану, вважаю, доцільним є дослідження його розвитку від витоку до сьогодення, адже це дозволить, по-перше, зрозуміти його суть; по-друге, врахувати помилки минулого.

     Зокрема одним з  головних інститутів держави  ще в ІХ столітті був контроль, який у той період, як правило, виявлявся  у формі контролю за сплатою поневоленими племенами данини та споряджання  війська на воєнні походи.⁴ Таким чином, у період Київської Русі державний контроль можна розглядати як контроль за сплатою податків (данина поневолених племен) уповноваженими на те суб`єктами владних повноважень, як правило, це були князі або особи зі спеціальним статусом.

     У період козацтва «військовий штат гетьмана, генеральна старшина були наділені функціями  сучасного Кабінету Міністрів»⁵,  здійснювали державний контроль за сплатою зобов`язаними особами податків та опосередковано контролювали їх розподіл. Отже, у цей період суб`єкти державного контролю починають виокремлюватися в єдиний орган, їх повноваження дещо розширюються, а державний контроль залишається переважно засобом поповнення державної казни.

     За  часів Російської імперії, до якої входила  й Україна, державний контроль  спочатку здійснювався двома видами суб`єктів: виборними населенням особами  та відповідними органами і посадовими особами. Згодом спеціально створені органи були реорганізовані, наслідком чого стали численні зловживання та занепад  держави. Реакцією на такі негативні  тенденції стало видання у 1811 році Олександром І маніфесту  про створення Головного управління ревізії державних рахунків, відповідно до якого фінансове господарство поділялося на три частини:

     1.Контроль  за державними доходами, що покладався  на Міністерство фінансів.

     2.Контроль  за рухом державних коштів, що  входив до компетенції Державного  казначейства.

     3.Ревізія  всіх рахунків, доходів та витрат, здійснювана Головним управлінням  ревізії.

     Форма контролю передбачала витребування звітності від підконтрольних об`єктів. Контролююче відомство зобов`язувалося  вимагати від міністерств щорічних звітів для відповідних органів. Згодом Головне управління ревізії  перейменували на Державний контроль, організований як окрему частину  державного управління. ⁶ Із зазначеного можна зробити висновок, що державний контроль практично ототожнювався з фінансовим контролем, доказом чого є перейменування Головного управління ревізії у Державний контроль, що у свою чергу свідчить про важливість ролі фінансового контролю у функціонуванні держави.

     Протягом  кінця ХІХ-початку ХХ сторіч форма та зміст державного контролю постійно змінювалися, але незмінною залишалася наступне: провідна роль продовжувала належати фінансовому контролю. У той же час, внаслідок цих змін державний контроль ставав все менш ефективним результатом чого стали негативні зміни в економіці держави, почалися численні кризи.

     За  часів радянської влади досить велика частка державного контролю була ввірена  у компетенцію органів робітничого  контролю.⁷ Таким чином, на мій погляд, виникла дещо парадоксальна ситуація, адже саме поняття державний контроль містить вказівку на те, що основними суб`єктами його здійснення має бути держава в особі органів державної влади, тоді як органи робітничого контролю можуть виступати як представники громадського, відомчого контролю з огляду на їх приналежність.

     Згодом  тенденція закріплення державного контролю за представниками трудящих мас продовжувала залишатися⁸, але враховуючи те, що за будь-яких умов більша частина населення країни, на мій погляд, не може бути de-factum суб’єктом державного контролю, практично він здійснювався невеликою кількістю осіб, що діяли задля задоволення власних інтересів та амбіцій, а громадяни стали зручним інструментом їх реалізації.

     З часом державний контроль набув  тотального характеру, як результат, контролювалися всі сфери життя громадянина  та суспільства в цілому, «проте, незважаючи на велику кількість контрольних  служб, у країні так і не змогли ліквідувати причини приписок, хабарництва, бюрократизму. Партійні органи постійно опікували контролюючі органи, не давали їм проявити власну ініціативу, що у підсумку і призвело до зниження кількості та якості перевірок на місцях.»⁹

     На  даному етапі, з набуттям Україною статусу  «суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави»¹⁰ зміст державного контролю дещо змінився, зокрема державний контроль – це врегульована нормами права діяльність органів державної влади, та інших, уповноважених на те законом органів та осіб, спрямована на забезпечення законності, справедливості, доцільності, ефективності у процесі реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків та виконання своїх повноважень зобов’язаними суб’єктами.

     Таким чином, на підставі зазначеного можна  зробити висновки, що державний контроль, по-перше, відомий людству практично  з моменту появи держави. Приблизно  у той же час з'являється і  фінансовий контроль, однак досить тривалий час останній існував як невід'ємний елемент державного контролю, як окремий вид виокримився порівняно нещодавно. По-друге, благополуччя та повнота реалізації державою своїх функцій багато в чому залежить від ефективності фінансового контролю.  

     1.2. Значення, сутність  та поняття фінансового  контролю 

     Як  зазначалося вище, одним з видів державного контролю, що притаманний практично кожній державі, є фінансовий контроль, який є одним з найважливіших напрямків її діяльності. Це можна пояснити, по-перше, тим, що одним із важливих напрямів діяльності держави є, як відомо, її фінансова діяльність, яка зумовлена необхідністю використання фінансів, яким «як економічній категорії притаманна не тільки розподільча, а й контрольна функції. Тому використання фінансів державою та місцевими утвореннями обов’язково передбачає здійснення контролю за їх використанням».¹¹ По-друге, благополуччя кожної людини і суспільства в цілому залежить у тому числі і від фінансового контролю, адже його здійснення є гарантією дотримання законодавства, забезпечення реалізації принципів ефективності, доцільності, справедливості тощо у процесі розподілу та використання державних фінансів.

     Розвиток  суспільних відносин у більшій або  в меншій мірі впливає і на наукові  погляди. Дефініція «фінансовий  контроль» не є виключенням.

     Так, за радянських часів фінансовий контроль визначався як діяльність державних і громадських органів, яка полягає у перевірці обґрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві. Таким чином, Е.О. Вознесенський визначає фінансовий контроль як різновид державного контролю.¹²

     Л.А. Савченко відзначає, пряму залежність фінансового контролю від фінансової діяльності, її цілей та завдань. За часів командно-адміністративної системи  «фінансовий контроль сприяв досягненню певної мети і тому фактично був  спрямований лише на перевірку повного  і своєчасного використання коштів державного бюджету»¹³

     Кінцевою  метою фінансової діяльності сьогодні є збір запланованих грошових коштів у відповідні грошові фонди та раціональне й ефективне використання грошових коштів для вирішення завдань  і виконання функцій держави. Відповідно, фінансовий контроль –  діяльність, основна мета якої –  забезпечити охорону державної  власності, раціональне та економічне використання грошових коштів.¹⁴

     Основним  недоліком даного визначення є відсутність  вказівки на суб`єкта (суб`єктів фінансового  контролю), що призводить до певної невизначеності, зокрема не зрозуміло, яка категорія  осіб має право здійснювати фінансовий контроль, внаслідок чого визначення поняття є не повним.

     У той же час, Л.А. Савченко надає й  інше визначення, у якому ліквідовано  зазначений недолік, зокрема зазначається, що «фінансовий контроль – це діяльність державних органів і недержавних  організацій, наділених відповідними повноваженнями, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, раціональності в ході мобілізації, розподілу і  використання фінансових ресурсів держави».¹⁵

     І.А. Бєлобжецький вважає, що фінансовий контроль – результат практичного використання державою контрольних функцій фінансів, тобто внутрішньо властивої їм риси – можливості виступати засобом контролю за виробництвом, розподілом і використанням сукупного суспільного продукту і національного доходу.¹⁶

     У зазначеній дефініції суттєвим недоліком  є ототожнення понять « контрольна функція фінанси» і «фінансовий  контроль», що є недоречним, адже ототожнювати можна лише слова-синоніми, тобто  ті, що мають ідентичний  або близький лексичний зміст.

     До  того ж і сам І.А. Бєлобжецький зазначав, що не можна «однозначно трактувати поняття»¹⁷, зазначені вище.

     Н.І. Хімічева розглядає фінансовий контроль як «контроль за законністю та цілеспрямованістю дій у сфері утворення, розподілу та використання грошових фондів держави та муніципальних утворень з метою ефективного соціально-економічного розвитку держави та її регіонів».¹⁸

     У словнику фінансовий контроль визначається як контроль за веденням фінансової документації, її відповідності встановленим нормам і правилам; за дотриманням законодавства  при здійсненні фінансових операцій юридичними та фізичними особами; за  законністю та цілеспрямованістю дій  у сфері утворення, розподілу  та використання грошових фондів держави  органів місцевого самоврядування з метою ефективного соціально-економічного розвитку держави та її регіонів¹⁹.

     Вважаю, дане визначення є не досить вдалим з огляду на те, що фінансовий контроль визначається як контроль. Більш доцільним  було б застосувати словосполучення  «вид державного контролю, спрямований  на…» або «діяльність, спрямована на…»

     На  думку Л.К. Воронової «фінансовий  контроль – це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів  публічної влади і недержавних  організацій, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою найефективнішого соціально-економічного усіх суб’єктів фінансових правовідносин».²⁰

    Л.А. Савченко зазначає, що «у самому визначенні поняття “фінансовий контроль” не потрібно вказувати, що  це цілеспрямована діяльність, оскільки далі з тексту видно на що вона спрямована, тобто конкретизовано її мету».²¹

     Становлення в Україні державного фінансового  контролю відбувалося одночасно  із процесом державотворення і переходом  до ринкових відносин.

     З початком реформ поширеною стала  думка про те, що в умовах переходу до ринкової економіки державний  фінансовий контроль втрачає своє колишнє  значення та стає зовсім непомітним²².

     Визначення  поняття фінансового контролю змінювалося  з розвитком суспільства. У наукових працях соціалістичного періоду, а  саме у працях Е.О. Вознесенського, фінансовий контроль розглядався як одна із форм контролю рублем на всіх стадіях розширеного  соціалістичного відтворення, важливу  ланку державного контролю за виробництвом і розподілом  суспільного продукту, використанням матеріальних грошових засобів, що належать суспільству. Фінансовий контроль це діяльність державних і  громадських органів, яка полягає  у перевірці обгрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві.²³

     В наш час дещо змінилися підходи  до визначення поняття фінансового  контролю. Ю. Воронін  висловив думку, згідно з якою фінансовий контроль слід розглядати як врегульовану правовими нормами діяльність державних органів місцевого самоврядування з перевірки формування, розподілу цільового ефективного і раціонального  використання державної і комунальної власності відповідно до чинного законодавства з метою виявити й попередити недоліки у роботі підконтрольних об´єктів.²⁴

     В.Г.Мельничук  дає таке поняття: фінансовий контроль – це один із видів державного контролю, що здійснюється спеціально створеними для цього державними органами і  службами, їх територіальними представництвами, органами виконавчої влади, контрольно-ревізійними  службами підприємств, установ, організацій, суб’єктами незалежного фінансового  контролю від імені державної  влади з метою перевірки законності та ефективності формування,  володіння  та використання коштів  зведеного  бюджету України, інших фінансових ресурсів, державного майна, фінансової діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності.²⁵  На думку І.Стефанюка, до переліку суб’єктів,  що здійснюють фінансовий контроль не віднесені органи місцевого самоврядування. Крім того,  предметом контролю поряд з фінансовими ресурсами безпідставно визначено державне майно,  фінансову діяльність, а також не враховано, що ці операції з майном та фінансова діяльність обслуговуються фінансовими ресурсами. Сам І.Стефанюк визначає фінансовий контроль, як систему активних дій, що здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та громадянами України, щодо стеження за функціонуванням будь-якого об’єкта управління в частині утворення, розподілу та використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності, виявлення й блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному використанню майна та коштів, розширеному відтворенню виробництва, задоволенню державних, колективних, приватних інтересів і потреб та удосконаленню управління економікою.²⁶

     На  думку професора Л.К. Воронової  фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність законодавчих і виконавчих органів публічної влади і  недержавних організацій, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих  грошових фондів держави з метою  найефективнішого соціально-економічного розвитку усіх суб’єктів фінансових правовідносин.²⁷

     Це  визначення ще раз підкреслює ту думку, що фінансовий контроль є однією з  основних функцій держави, яка реалізується шляхом реалізації органами державної  влади своїх повноважень, встановлених Конституцією України та законами України, є процесом державного управління.

    На  підставі викладеного вище можна запропонувати таке визначення фінансового контролю, яке слід закріпити у відповідних нормативних актах, що визначатимуть загальні засади здійснення фінансового контролю, зокрема у Законі «Про фінансовий контроль в Україні» (який слід найближчим часом розробити та прийняти): «Фінансовий контроль – це врегульована нормами права діяльність держаних органів та інших, уповноважених на те законом органів та осіб, спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності у процесі утворення, розподілу і використання державних фінансових ресурсів». 

1.3. Проблеми класифікації  фінансового контролю 

     Класифікація  – групування елементів єдиної системи  за однорідними ознаками. Класифікація фінансового контролю є інструментом, за допомогою якого можна більш  досконало дослідити сутність фінансового  контролю. 

     Вона  має не лише теоретичне, але і  практичне значення, адже неповнота  теоретичного дослідження спричиняє  наявність прогалин у розумінні  фінансового контролю, що в свою чергу прямо впливає на реалізацію його функцій, значно звужує можливості вдосконалення фінансового контролю.

    Питанню класифікації фінансового контролю приділялася незначна увага в радянській фінансово-правовій науці. Сьогодні в нових умовах розвитку зазначеному питанню приділяється дещо більша увага, але єдності у дослідженні класифікації фінансового контролю немає. Більшість вчених проводять класифікацію фінансового контролю за видами, формами та методами, хоча в основу поділу вони кладуть різні критерії або взагалі ніяких, що, у свою чергу, приводить до нечіткого визначення та неоднозначного розуміння різноманітних понять.²⁸

    Існування різних видів фінансового контролю зумовлене різноманітністю його функцій та завдань. Згідно з поглядами, що існували у фінансово-правовій науці  СРСР фінансовий контроль поділявся  на два види: державний та суспільний, у якому виділяли партійний, профсоюзний та народний контроль.²⁹

    На  даному етапі найпоширенішими критеріями поділу фінансового контролю на види є такі як час здійснення контрольних  дій, суб’єкти контролю, спосіб здійснення контрольних повноважень.³⁰

    Залежно від фактора часу проведення контролю виділяються такі види контролю:

1. Попередній фінансовий контроль, який здійснюється на стадії розробки і прийняття законів та інших нормативно-правових актів, передує витрачанню фінансових ресурсів та прийняттю будь-якого з фінансового чи іншого, пов’язаного з ним питання. Мета даного виду контролю – забезпечення об’єктивної оцінки доцільності прийняття відповідного рішення.³¹
2. Поточний фінансовий контроль, що полягає у систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни. Цей вид фінансового контролю справляє найбільший вплив на процес формування і використання фінансових ресурсів у всіх структурах суспільного виробництва.³²
3. Наступний фінансовий контроль, який здійснюється за результатами фінансової діяльності.³³

    У той же час деякі вчені, наприклад, І.Пахомова, зазначає, що залежно від  часу здійснення є три форми здійснення фінансового контролю: попередній, поточний, наступний.³⁴

    У даному випадку вчені, що є прихильниками  зазначеного виду класифікації за основу поділу беруть такі критерії як час та форма, однак критерій класифікації має бути один.

    Залежно від підстав проведення контролю виділяють:

    обов’язків фінансовий контроль;

    ініціативний фінансовий контроль.³⁵

    Наступним критерієм класифікації фінансового  контролю є його суб’єкти здійснення.

    Так, О.О. Анісімов, розглядаючи інститут фінансового контролю зарубіжних країн, розрізняв п’ять видів фінансового контролю: парламентський, інституційний (державний), адміністративний, внутрівідомчий, місцевий. Він називав цей поділ «умовним» і зазначав, що в логічному відношенні він позбавлений змісту, але для розуміння фінансового контролю є корисним . Цю точку зору підтримує І.П. Устинова.³⁶

    Е.Вознесенський вважає, що фінансовий контроль має бути розмежований на державний, в рамках якого виділяється загальнодержавний, внутрівідомчий та внутрігосподарський і громадський. Аналогічної думки дотримується і О.Орлюк, що доповнює державний контроль ще одним різновидом – аудиторським.³⁷

    У той же час, виділяти аудиторський контроль, як підвид державного фінансового контролю є недоцільним, адже аудит – форма  фінансового контролю, а не її вид. Таким чином, у класифікації О. Орлюк застосовується два критерії поділу: суб’єкт та форма, що є не зовсім логічним.