Система національних рахунків

КУРСОВА РОБОТА

на тему

«СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ»

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. Зміст і призначення системи національного рахівництва…………………………..5

1. Засади формування систем обліку та контролю товарно-фінансових потоків на макрорівні………………………………………………………………………...……………7
2. Класична структура та напрямки використання систем національних рахунків (СНР)…9

РОЗДІЛ II. Системи національних рахунків України та перспективи її удосконалення….…13

2.1. Загальна характеристика СНР України…………………………………………..………...13

2.2. Динаміка показників основних  рахунків вітчизняної системи  національного рахівництва…………………………………………………………………………………...15

2.3. Основні  напрямки удосконалення СНР України……………………………………...……30

ВИСНОВОК……………………………………………………………………………………….34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТРИ………………………………………………...…36

ВСТУП

Перехід України на ринкові відносини  потребує докорінної перебудови обліку та статистики. Але зробити це миттєво  просто неможливо. Цей процес має тривалий еволюційний характер. Для того щоб прискорити його, не порушуючи внутрішньої сутності, необхідно засвоїти практичний досвід, накопичений країнами з розвинутою економікою, та запровадити міжнародні стандарти обліку і статистики, з урахуванням позитивного національного досвіду.

Центральне місце з-поміж міжнародних  стандартів обліку та статистики належить системі національних рахунків (СНР). СНР – це найважливіший сучасний міжнародний стандарт ООН в галузі національного рахівництва. Ним користуються статистичні органи більшості країн світу. СНР, нині, в країнах з ринковою економікою є важливою складовою. Україна після проголошення незалежності почала переходити від колишнього радянського балансу народного господарства до СНР. У наш час Державний комітет статистики України розробляє і публікує тільки національні рахунки.

Отож робота над цією темою є  актуальною.

Але широке впровадження методології  СНР в економічну статистику та бухгалтерський облік гальмується обмеженою  кількістю фахівців, які володіють цим складним як в теоретичному, так і в практичному плані предметом.

Завданням цієї роботи є ознайомлення з основними категоріями, принципами побудови, показниками СНР, тобто  із системою економічної інформації, яка використовується у світі  для опису та аналізу економічного процесу. СНР є універсальною міжнародною економіко-статистичною мовою спілкування економістів, статистиків, політиків, фінансистів, дипломатів, менеджерів різних країн та наукових шкіл.

СНР є логічно послідовною, гармонічною  та цілісною сукупністю макроекономічних рахунків, балансів активів та пасивів, а також таблиць, в основу яких покладено низку узгоджених на міжнародному рівні понять, визначень, класифікацій та правил обліку. СНР дає можливість виражати економічні дані у формі, придатній для здійснення економічного аналізу та прийняття важливих управлінських рішень

Майбутнім фахівцям зі статистики, обліку, фінансів, державного управління економікою, з менеджменту, маркетингу, міжнародної  економіки важливо знати основні  засади побудови СНР для того, щоб ефективно використовувати систему показників СНР, яка адекватно описує структуру, механізм функціонування ринкової економіки.

Мета наукового дослідження. Метою  роботи є комплексний науковий аналіз системи національних рахунків, а саме змісту та значення для макроекономічного аналізу, теоретичні засади та принципи побудови, етапи розвитку СНР в Україні і власне показники, включаючи і нові.

Розділ І. Зміст і призначення системи національного рахівництва

Система національних рахунків – це адекватний ринковій економіці національний облік, що завершується на макрорівні системою взаємопов'язаних статистичних показників. Вона побудовану вигляді певного набору рахунків та балансових таблиць, що характеризують результати економічної діяльності, структуру економіки та найважливіші взаємозв'язки в національному господарстві.

Національна економіка охоплює  діяльність тільки резидентів, незалежно  від місця їх знаходження на території  даної держави чи за її межами.

До резидентів належать домашні господарства, підприємства та організації, які беруть участь в економічній діяльності на території держави протягом року або більш тривалого періоду. Поняття резидента не збігаються з поняттям громадянства чи національності.

Практично до резидентів даної держави належать особи, які проживають на її території, за винятком тих, які приїжджають на відносно короткий строк, тобто менше року (туристи, артисти, спортсмени, учені, сезонні робітники та ін.); виключаються також члени іноземних посольств, представництв та інших дипломатичних установ; склад військових підрозділів інших держав, які базуються на території даної держави. До категорії резидентів належать також громадяни держави, які наймані посольствами, консульствами інших країн, розташованих на території даної країни.

Таким чином, СНР  – це система взаємопов'язаних показників розвитку економіки на макрорівні. На її основі розробляються економічні моделі та прогнози. СНР охоплює абсолютно всі операції, які здійснюються в економіці, та всі ресурси, які має країна.

В основу СНР  покладено такі основні принципи:

Принцип перший. У цій системі зовсім інакше встановлюються межі виробництва валового продукту та національного доходу. СНР виходить з того, що валовий продукт і національний доход країни відтворюються як у сфері матеріального виробництва, так і у сфері послуг, тобто до сфери виробництва належить діяльність компаній та підприємств, які виробляють товари та послуги, приватних некорпоратизованих підприємств, підсобних господарств, осіб вільних професій (адвокатів, артистів, журналістів та ін.), працівників сфери управління, фінансово-комерційних організацій, некомерційних організацій (клубів, товариств, асоціацій), армії, найманої прислуги, господарів житла, яке здається в оренду. Таким чином, практично не враховується лише нелегальна діяльність членів суспільства.

Другий принцип, який лежить в основі СНР, пов'язаний з визнанням того, що у створенні  вартості товарів та послуг поряд  з таким фактором виробництва, як праця, беруть участь земля, капітал  та підприємницька діяльність. У зв'язку з цим отриманий прибуток розглядається як результат сукупного використання всіх факторів виробництва.

Хід та результати економічних процесів відображаються в показниках СНР з урахуванням  взаємодії різних сфер, секторів та форм господарської діяльності, у тому числі й у галузі зовнішньоекономічних зв'язків.

Таким чином, СНР, яка охоплює всі процеси й  стадії економічного обігу: виробництво  товарів і послуг, створення, розподіл і перерозподіл доходів, їх використання на споживчі витрати й нагромадження – та всіх наявних у країні юридичних і фізичних осіб, які беруть участь у цих процесах, найбільше відповідає своєму призначенню - аналізувати функціонування економіки з метою обґрунтування відповідних рішень та формувати принципи економічної політики.

Якщо групування економіки за галузями дає змогу  аналізувати склад лише двох стадій економічного обігу – виробництва й утворення доходів і їх використання на капіталоутворення, то секторна структура дає можливість дослідити роль груп інституційних одиниць на всіх стадіях економічного обігу – у виробництві, утворенні, розподілі та перерозподілі доходів, споживанні, нагромадженні капіталу, фінансових активів і пасивів.

Вчені пов’язують появу системи національного  рахівництва з найбільш екстремальними подіями, що відбувалися у суспільстві. Так, приміром, Перша світова війна поставила перед урядами країн, втягнутих у неї, проблему обліку агрегованих показників, необхідних для вироблення економічної політики, здатної реалізувати військові та політичні цілі.

Велика депресія 29–33-х посилила потребу в макроекономічних показниках. Вони були необхідні для  того, щоб поставити „діагноз”  економіці та виробити заходи впливу держави на економіку з метою  обмеження впливу на неї циклічних  коливань.

Отже, інформація, що міститься в системі національних рахунків, необхідна насамперед органам державної влади для вироблення економічної політики, прийняття управлінських рішень, розробки прогнозів соціально-економічного розвитку.

Її користувачами  є також науково-дослідні інститути та вищі навчальні заклади, котрі черпають з СНР інформацію для вивчення макроекономічних явищ і процесів, виявлення тенденцій розвитку макроекономіки, розробки макроекономічних теорій і моделей.

Окрім того, в  ній зацікавлені менеджери, підприємницькі та бізнесові структури, які хочуть мати інформацію про стан макроекономічного середовища, в якому вони планують здійснювати свою діяльність.

СНР вміщує в  собі інформацію, вкрай необхідну  міжнародним економічним організаціям (ООН, МВФ) для прийняття виважених управлінських рішень щодо надання кредитів, допомоги країнам-учасницям. [8]

1.1. Засади формування систем  обліку та контролю товарно-фінансових  потоків на макрорівні

Макроекономічний  аналіз оцінює народногосподарський комплекс загалом. Він вивчає сукупні економічні величини (національний продукт і національний прибуток, сукупне споживання, сукупне інвестування); досліджує взаємозв'язки, що формуються між цими величинами, які виражають діяльність цілих груп господарських суб'єктів; розглядає економічні явища з глобальної точки зору.

Розвиток макроекономічного  аналізу можна пояснити декількома причинами:

– міркування економічної  політики: державне втручання торкається всієї економіки або її великі сектори; воно позначається на самих  різних економічних рішеннях всіх громадян – їх споживанні, заощадженнях, капіталовкладеннях); проблеми, що встають при цьому повинні розглядатися в рамках глобальної теорії. Іншою перевагою такої теорії є можливість використати кількісні показники при підрахунку сукупних величин за допомогою технічних інструментів національного розрахунку.

– теоретичні міркування. Справа в тому, що макроекономічний аналіз може брати до уваги такі факти і труднощі, які не виявляються  в індивідуальному плані. Характерні особливості і поведінка якоїсь сукупності не піддаються визначенню за допомогою простого підсумовування характерних особливостей поведінки його складових елементів.

Нерідко виявляється  необхідним враховувати при макроекономічному  аналізі не тільки розмір сукупних величин, але і їх структуру. Сам аналіз буде тим більше плідним, чим більше вдасться розікласти агреговані величини на деяке число більш дрібних величин, з тим щоб скоротити неоднорідність, зберігти при цьому можливість оперувати системою загалом. [3]

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність взаємопов’язаних показників та класифікацій, яка віддзеркалює реальні явища і процеси економіки на макрорівні. Вона вміщує інформацію про всіх суб’єктів, що беруть участь у економічних процесах; відображає всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом та перерозподілом доходів, нагромадженням активів, кінцевим споживанням.

Ця система  застосовується в умовах ринкових відносин.

Національні рахунки розробляються  Державним комітетом статистики згідно з стандартом СНР, прийнятим міжнародними організаціями у 1993 р.

Мета системи національних рахунків (СНР) – дати наочне цифрове відображення стану національної економіки в цілому за певний період. СНР дає характеристику економічних процесів, а також основних узагальнених показників. Вона пов'язує воєдино найважливіші макроекономічні показники, які розраховані на основі ВВП. Йдеться насамперед про обсяг випуску товарів і послуг, сукупні доходи і сукупні витрати суспільства.

СНР – це сучасна система збирання та опрацювання бази даних, яка використовується сьогодні практично в усіх країнах світу для макроекономічного аналізу ринкової економіки. Вона дає можливість подати ВВП на всіх стадіях його руху – виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве споживання. Показники цієї системи відбивають структуру ринкової економіки, інституції й механізми функціонування тощо.

1.2. Класична структура та напрямки використання систем національних рахунків (СНР)

В основі СНР лежить концепція розширеного  трактування виробництва. СНР, ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 р., охоплює як галузі, що виробляють матеріальні блага, так і галузі, що виробляють послуги (галузі науки, освіти, мистецтва, культури, охорони здоров’я, державного управління, фінанси, страхування, житлово-комунальне господарство тощо). Вона не залишає поза увагою й економічну діяльність домогосподарств, але з певними обмеженнями. Наприклад, якщо догляд за будинком та подвір’ям, виховання та догляд за дітьми чи особами похилого віку здійснює наймана прислуга, то її діяльність враховується при підрахунку валового внутрішнього продукту та національного доходу. Якщо ж ці види діяльності виконують самі господарі дому – не враховуються. Пояснюють цей парадокс насамперед складністю збору інформації про зазначені види діяльності. [5]

СНР охоплює і тіньову економіку, але оскільки її обсяги обчислюють опосередкованим шляхом і держави  погоджуються на оприлюднення інформації про тіньовий сектор, що виробляє незаборонені законом товари і послуги, але  уникають висвітлення інформації про виробництво заборонених законом товарів і послуг (нелегальне виробництво і торгівля зброєю, торгівля живим товаром та органами людей, наркобізнес тощо), то це дає змогу зменшити похибки підрахунку макроекономічних показників, але не дає змоги уникнути їх.

Слід зазначити, що умовна оцінка житлових послуг, які надаються домовласниками самим собі, здійснюється за допомогою  ставок квартирної плати за аналогічні будинки і квартири. Такий підхід нівелює вплив зміни частки орендованого житла на загальний обсяг національного доходу.

До річного результату виробництва  СНР не включає:

• результати природного приросту рослин і тварин, якщо цей приріст здійснюється без участі людської діяльності;

• зростання вартості активів, зумовленого інфляційними чинниками і т. ін.

Окрім зазначеного вище, СНР-93 ґрунтується  на концепції первинних доходів. Ця концепція дуже близька за змістом  до концепції факторних доходів. Головна відмінність між ними полягає у тому, що теорія факторних  доходів розглядає доходи держави як такі, що отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів. Первинні доходи ж формуються такими факторами: земля, праця, капітал, здатність до підприємництва. Концепція первинних доходів виходить із того, що органи державного управління по суті є фактором виробництва. Первинні доходи, згідно з цією концепцією, – це доходи, які отримують суб’єкти економіки в процесі первинного розподілу створеної вартості. [3]

Принципи побудови Системи національних рахунків.

1. Відображення господарського кругообігу в трьох аспектах – виробництва, розподілу та кінцевого використання.

2. Групування інституціональних  одиниць у сектори економіки. 

Інституціональна одиниця – господарська одиниця, яка володіє активами, має право здійснювати господарську діяльність, веде повний набір бухгалтерських операцій і несе відповідальність щодо своїх зобов’язань.

Ознака інституціональної одиниці  властиві двом групам господарюючих  суб’єктів – юридичним особам і окремим особам, об’єднаним для  сумісного ведення домашнього господарства.

Домогосподарства СНР відносить  до самостійних суб’єктів з таких  причин:

• по-перше, доходи членів сім’ї (домогосподарства) повністю або частково передаються  в спільне володіння;

• по-друге, організація, облік витрат на споживання і заощадження здійснюється теж на сумісній (колективній) основі членів домогосподарств.

Домогосподарства та групи юридичних  осіб, які є інституційними одиницями, об’єднують (групують) у сектори  економіки.

СНР виокремлює такі сектори:

• не фінансові підприємства і корпорації;

• фінансові корпорації;

• сектор загальнодержавного управління;

• домогосподарства;

• некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства;

3. Розмежування між рухом товарів  та послуг та потоками доходів  (заробітна плата, рентні та процентні доходи, прибуток).

4. Розмежування між потоками  і запасами.

Потоки – показники, які дають кількісну характеристику виробництва, закупівель, виплат тощо.

Запаси – показники, що характеризують наявність ресурсів на ту чи іншу дату. Наприклад, наявність основного капіталу на кінець року. Взаємозв’язок між цими показниками проявляється в тому, що величина запасу на кінець періоду дорівнює величині запасу на початок періоду плюс потік, що характеризує надходження даного ресурсу в запаси мінус вилучення цього ресурсу із запасів:

Запас ЗапасНадходження Вилучення

ресурсу = ресурсу + ресурсу в запас - ресурсу із на кінець на початок  протягом року запасів протягом року

5. Розмежування кінцевої і проміжної  продукції. 

Це розмежування необхідне для визначення результатів економічної діяльності без повторного рахунку.

Розмежування продукції на кінцеву  і проміжну здійснюється не на основі фізичного змісту продукції, а на основі способу використання. Наприклад, борошно, яке домогосподарка купила для випічки пирогів для своєї родини – кінцевий продукт. Борошно, яке купує хлібокомбінат для випічки хліба – проміжний.

Кінцева продукція – продукція, призначена для кінцевого споживання, інвестицій або експорту.

Проміжна продукція – продукція, яка використовується для виробничого споживання.

6. Розмежування між доходами, отриманими  від виробництва та реалізації  товарів і послуг, тобто первинними  доходами, та доходами, отриманими  від перерозподілу. Цей принцип  важливий також для уникнення  подвійного рахунку.

7. Розмежування доходів та витрат  на поточні та капітальні і  відображення їх у різних рахунках. Додавати чи віднімати ці види  затрат неправомірно. Поточні доходи  – отримання заробітної плати,  прибутку, трансфертів (пенсії, стипендії,  допомоги тощо).

Поточні витрати – затрати на купівлю споживчих товарів, перерозподільчі поточні платежі (сплата податків, внесків тощо). Капітальні доходи – це трансферти одноразового характеру, які фінансують витрати на придбання основного і оборотного капіталу та заощадження.

8. Розмежування податків на продукти  та податків на виробництво. 

Податки на продукти встановлюють пропорційно  вартості або обсягу виробленої та реалізованої продукції (це ПДВ, акцизи, податок з продажу і т. ін.). Інші податки на виробництво встановлюють пропорційно факторам виробництва (податок на землю, збір за забруднення, будівлі, основний капітал, фонди заробітної плати). СНР розглядає субсидії як від’ємні податки. Їх також поділяють на субсидії на продукти та інші субсидії на виробництво. Субсидії на продукти встановлюють пропорційно обсягам вироблених і розподілених продуктів. Інші субсидії на виробництво розподіляють пропорційно факторам виробництва, використання яких субсидують. [10]

Економічні операції та система  цін у СНР 

СНР відображає систему економічних операцій між суб’єктами макроекономіки. Економічні операції – це добровільна взаємодія між двома господарюючими суб’єктами у зв’язку з виробництвом та використанням продукції, розподілом та перерозподілом доходів, придбанням фінансових активів та прийняттям фінансових зобов’язань.

Оцінювання операцій в СНР здійснюється в таких цінах:

• Валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінюється в цінах кінцевого покупця.
• Валовий випуск оцінюється в цінах виробника, або в основних цінах.
• Ціни виробника менші за ціни кінцевого покупця на величину

торговельно-транспортних націнок та ПДВ.

Основні ціни менші за ціни виробника  на величину ПДВ, але включають субсидії на продукти:

Якщо від основної ціни відняти  податки на виробництво і додати інші субсидії на виробництво, матимемо факторну вартість (ФВ).

Хоча СНР допускає оцінку валового випуску в цінах виробника  і в основних цінах, точніший результат  відображають основні ціни, оскільки вони включають субсидії. [5]

Розділ ІІ. Система національних рахунків України та перспективи ії удосконалення

1. Загальна характеристика СНР України.

Дослідження динаміки застосування СНР  , що нещодавно оприлюднила Державна служба статистики, із результатів даних рахунків України за 2001-2009 р., вказують на очевидне входження країни в світову фінансову кризу.

Україна, як і інші країни СНД, розпочала перехід на уніфіковану СНР-93. За методологією, запропонованою Статистичною комісією ООН, почали обраховувати основні макроекономічні показники: ВВП, НД та похідні від них показники. Запроваджено складання секретних національних рахунків за п’ятьма секторами. У 1998 р. в Україні запроваджено нову бюджетну класифікацію, узгоджено з міжнародними стандартами. Внесено зміни в методологію визначення рахунків первинного розподілу доходу (податків на виробництво та імпорт) і доходів від власності, що сплачують до бюджету суб’єкти підприємницького сектору.

Певні здобутки має Україна у  справі визначення кінцевих споживчих  витрат домогосподарств.

І все ж слід зазначити, що наша держава робить ще перші кроки  у напрямку запровадження цілісної СНР-93. ключовою проблемою для здійснення переходу на СНР-93 у повному обсязі є запровадження різних класифікацій. До 2000 р. вся статистична звітність в Україні базувалась на Загальному класифікаторі галузей народного господарства (ЗКГНГ), розробленому у 1987 р., який відповідав вимогам системи БНГ, і чітко розмежував галузі економіки на два сектори – виробничий та невиробничий.

З 2001 р. Україна здійснює перехід на Класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД), згідно з міжнародними стандартами СНР. У зв’язку з цим деякі галузі ЗКГНГ розподіляються у КВЕД між властивими їй видами економічної діяльності. Це, зокрема, матеріально технічне постачання і збут; заготівлі; інформаційно-обчислювальне обслуговування; загальна комерційна діяльність із забезпечення функціонування ринку; геологія і розробка надр; геодезична і гідрометеорологічна служби; побутове обслуговування і т. ін.

З’являються види діяльності, згідно з вимоками КВЕД, сформовані з окремих галузей ЗКГНГ:

• виробництва та розподіл електроенергії, газу, води;

• готелі та ресторани;

• операції з нерухомістю;

• здавання в оренду та послуги  юридичним особам;

• колективні, громадські та особисті послуги.

З’являються нові види діяльності, повністю відсутні у ЗКГНГ;

• послуги домашньої прислуги;

• екстериторіальна діяльність, що здійснюється міжнародними організаціями, тощо.

Статистичні обстеження за напрямками діяльності в останній час в Україні ще не проводились. Це ще тільки перспектива.

Для запровадження рахунків кінцевого  використання домогосподарств, сектору  некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, та сектору державного управління, слід запровадити такі класифікації:

• класифікацію індивідуального цільового  споживання (КІЦС);

• класифікацію цілей некомерційних  організацій (КЦНО), що обслуговують домогосподарства;

• класифікацію функцій органів  державного управління (КФОДУ).

КІЦС відображає витрати домогосподарств на харчування, утримання житла, комунальні послуги, особисті речі, предмети домашнього вжитку, транспорт, освіту, медицину тощо. КЦНО відображає витрати на послуги в галузі досліджень, охорони здоров’я, соціальної допомоги, релігії, культури, профспілкових об’єднань тощо. КФОДУ – витрати сектору на товари і послуги, які покращують добробут населення (освіта і охорона здоров’я, соціальне забезпечення і соціальна допомога) або пов’язані з діяльністю і послугами у виробничій сфері (послуги паливно-енергетичного комплексу, сільського, лісового та рибного господарства, добувної та обробної промисловості, будівництва та ін.), а також на ті, які не покращують добробут (забезпечення охорони правопорядку, оборони).

Для аналізу доходів і заощаджень СНР використовує такі типи господарств:

• домогосподарства осіб, які працюють за наймом;

• домогосподарства підприємців;

• домогосподарства самозайнятих (особи вільних професій, дрібні фермери тощо);

• домогосподарства осіб, які живуть на трансферти (пенсіонери, студенти й ін.);

• домогосподарства осіб, які живуть на доходи від власності (проценти, дивіденди, орендна плата).

Це класифікація не запроваджена ще в жодній із країн СНД.

Підбиваючи підсумок з цього  питання, слід зазначити, що перед Україною стоїть ще багато невирішених проблем щодо збору, обробки і систематизації інформації, необхідної для запровадження повноцінної системи національного рахівництва. Але початок покладено і багато вже зроблено. Одна попереду ще напружена і кропітка робота, яка потребує значних фінансових та висококваліфікованих кадрових ресурсів. [12,13,14]