Система оподаткування підприємств в Україні

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Миколаївське вище професійне училище №21

Курсова робота

на тему: «Система оподаткування підприємств в Україні»

Виконала:

Учениця групи  Кт-32

Мякенька Д.А.

Превірив:

Єнальєв М.М.

м. Миколаїв 2013

Зміст

Вступ 3

1. Теоретичні та організаційно-правові засади системи оподаткування підприємств в Україні 5

1. Теоретико-методологічні засади системи оподаткування в Україні 5

2. Податки і податкове регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств……………………………………………………………………..14

2.1. Склад, структура податків та динаміка рівня оподаткування підприємств ……………………………………………………………….27

 3. Порівняльний аналіз корпоративного оподаткування в контексті міжнародного досвіду 35

Висновки 41

Список використаної літератури 45

Вступ

При створенні незалежної України 1991 році передбачалося, що всі  подальші процеси будівництва держави  будуть спрямовані на утворення України, як багатої і авторитетної країни.

Особливою проблемою залишається  перехід до суто економічних відносин товаровиробників з державою, подолання  економічно необґрунтованого втручання  державних відомств у діяльність підприємств і організацій. Поряд  із цим не менш вважливою проблемою  для вітчизняних підприємств  є відсутність стабільної податкової системи. Постійні зміни та доповнення до податкового законодавства призводять до невиконання прогнозних показників виробничо-господарської діяльності підприємств та їх кінцевих результатів - прибутку, рентабельності, окупності  капітальних вкладень тощо. Це створює  фактор невизначеності в організації  підприємницької діяльності. Крім того, не можна заперечувати, що для окремих  підприємств сума податків, що сплачується  відповідно до діючого законодавства, обтяжлива і створює передумови для подорожчання продукції, звужує при цьому ринок її збуту.

Надмірне збільшення податкового  навантаження може привести до руйнування ринкового механізму, депресії та соціально-економічної  дестабілізації. Суб’єкти підприємницької  діяльності вирішують питання щодо зниження податкового навантаження самостійно неофіційними шляхами, виводячи свої відносини з іншими суб’єктами за межі офіційної економіки. За рахунок  цього, вони мають змогу зменшити свої витрати, знижувати ціни на свою продукцію, активізувати попит на неї.

Характерною особливістю  діючої податкової системи є і  те, що крім великої кількості та суттєвих за величиною податків, в  Україні формуються численні державні бюджетні та позабюджетні фонди цільового  призначення, що значно ускладнює систему  оподаткування та обтяжує платників  податків.

Предмет дослідження –  це податкові платежі до бюджету, оцінка ефективності податкових платежів та їх менеджмент.

Об’єкт дослідження –  система оподаткування підприємств  в  Україні, податкове адміністрування  та менеджмент, шляхи оптимізації  податкових платежів на рівні підприємства.

Мета роботи полягає у  комплексному дослідження існуючої теорії та практики оподаткування підприємств, виявленні переваг та недоліків  засад вітчизняного корпоративного оподаткування в порівнянні з  зарубіжним.

Методологічною основи для  написання роботи послужили:

1. Закони України.
2. Постанови Верховної Ради України.
3. Декрети Кабінету Міністрів України.

Курсова  робота складається  з трьох розділів, вступу, висновків, списку використаної літератури, 1 таблиці  та двох графіків. Основний текст роботи висвітлено на 36 сторінках тексту.

1. Теоретичні та організаційно-правові засади системи оподаткування підприємств в Україні

1.1. Теоретико-методологічні  засади системи оподаткування  в Україні

Податки є необхідною ланкою економічних  відносин в суспільстві з моменту  виникнення держави. Податкова система - основа фінансово-кредитного механізму  управління та один із найважливіших  важелів впливу на економіку. В Україні  конституційно закріплено обов'язок сплачувати податки і збори в  порядку і розмірах встановлених законом, та визначено, що система оподаткування  встановлюється виключно шляхом прийняття  відповідних законів.

Податкове законодавство в Україні  сформоване на основі нормативної бази, успадкованої від командно-адміністративної системи. Основи української національної податкової політики розроблялись під  тиском обставин без належного податкового  обґрунтування та аналізу макро і мікроекономічних наслідків запровадження різних податків і розміру їх ставок, без урахування світового та історичного досвіду формування і розвитку податкових систем. Більшість рішень щодо формування податкової системи в Україні приймалось відповідно до особистих знань, інтуїції чи інтересів керівництва держави та їх організаційних структур.

Відсутність науково обґрунтованих  підходів до формування національної податкової системи та до аналізу  наслідків від її впровадження робили і роблять систему оподаткування  не ефективним антикризовим засобом, а  однією із основних причин загострення  економічної кризи.

Проблема побудови ефективної податкової системи - одна із найбільш актуальних в процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок, її вирішення повинно здійснюватися  шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого в світі досвіду в сфері оподаткування.

Чинному законодавству України  притаманно включення його до бюджетного права, що і виділяє у податковому  регулюванні фіскальні функції. Розповсюджена ідея про те, що податки - це лише засіб наповнення державного бюджету або, інакше, джерело коштів, необхідних для функціонування держави  безпідставна і обмежена. В дійсності  податки суттєво впливають на діяльність господарюючих суб’єктів, податкова система виконує функцію  структурування економіки, створює  і посилює одні зв’язки або  послаблює інші. Недоцільно акцентувати  увагу лише на наповненні бюджету  з податкових джерел, ігноруючи при  цьому те, яким чином процедура  його наповнення впливає на економічні процеси. Мова повинна йти про  розробку такої податкової системи, яка б забезпечувала або, хоча б, не стримувала розвиток економіки.

Існуюча податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо  перешкоджає зусиллям підприємств  щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона часто не відповідає цілям економічної, у  тому числі промислової політики держави.

Податки не люблять платити всі, і це характерно для будь-якої країни. Але в Україні багато хто не сплачує податки тому, що вони великі за обсягом, несправедливі та їх сума не відповідає тій користі, що отримується  від держави. Закони, що регламентували податкову систему в Україні, весь час змінювалися з метою їх погодження з процесами, які мали місце у житті суспільства за відсутності єдиної податкової політики.

Закони про нові податки, збори  та обов’язкові платежі приймаються  відповідно до поточних потреб у фінансуванні доходної частини бюджету (зазначимо, що  в Україні встановлено 24 загальнодержавних  і 16 місцевих податків і зборів, обов'язкових  платежів). За таких умов суб’єкти господарювання та фізичні особи опиняються в  критичному становищі - більшість громадян в державі просто не в змозі  встигнути за змінами, вони не знають, що саме, коли і за яким механізмом вони повинні сплачувати.

В процесі реформування податкової системи України чинні норми  та положення, що регулюють процес оподаткування, повинні бути перероблені у відповідності  до обраних пріоритетів та напрямків  розвитку податкової системи, привести їх до впорядкованої, єдиної, логічно  узгодженої системи.

Проведення податкової реформи  в Україні повинно ґрунтуватися на таких засадах реформування системи  оподаткування:

1) загальне спрощення правової  бази оподаткування, забезпечення  зрозумілості норм основного  законодавчого акту з оподаткування  ;

2)  уніфікація підходів і методів  визначення елементів за всіма  податками (зборами) та вимог  до ведення обліку нарахування  податків (зборів);

3) зменшення кількості податків  та скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати  на адміністрування яких перевищують  доходи від їх стягнення;

4) зниження рівня податкового  навантаження на суб’єктів оподаткування  та зрівняння податкового тиску  на різні категорії платників  податків;

5) зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової  бази, що означає максимальне  розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг;

6) збільшення розміру суми неоподаткованого  мінімуму доходів фізичних осіб;

7) застосування замість податкових  пільг системи цільових бюджетних  дотацій, направлених на підтримку  найменш захищених верств населення  та на розвиток пріоритетних  галузей господарства та регіонів  України;

8) підтримка розвитку та поширення  малого підприємництва шляхом  запровадження  спеціальних   режимів  оподаткування  суб’єктів   малого підприємництва;

9) стимулювання здійснення реінвестицій, а також направлення коштів  на інноваційну діяльність, проведення  фундаментальних і прикладних  наукових досліджень та впровадження  нововведень;

10) урахування міжнародних аспектів (оподаткування доходів нерезидентів  та іноземних доходів резидентів, дія міжнародних угод у сфері  оподаткування) та досвіду побудови  податкових систем в розвинутих  країнах.

Зміни податкової системи, проведення яких передбачається під час здійснення податкової реформи в Україні, направлені на вирішення наступних завдань  реформування податкової системи України :

1.  Побудова стабільної, зрозумілої  та прозорої податкової системи,  встановлення правових механізмів  взаємодії всіх її елементів  у рамках єдиного податкового  простору.

З метою забезпечення стабільності податкового законодавства після  закінчення проведення податкової реформи  передбачається встановлення 5 -річного мораторію на внесення змін до законодавчих актів з питань оподаткування.

Зрозумілість норм та положень податкового законодавства України - це необхідна передумова його життєздатності та прийняття до застосування всіма  суб’єктами відносин, що виникають  в процесі оподаткування, повинні  викладатися із використанням загальноприйнятої  та широковживаної лексики.

Спрощення податкової системи  досягається зменшенням загальної  кількості податків і зборів, зокрема  шляхом об'єднання тих податків і  зборів одного рівня, які мають однакову податкову базу, а також скасування неефективних та безпідставних податків з незначними частками в бюджетних  доходах.

2. Формування єдиної податкової  правової бази.

Єдність податкової системи  та законодавчої бази  оподаткування  забезпечується повним охопленням всіх питань з оподаткування в одному законодавчому акті, яким встановлюється вичерпний перелік податків та зборів, що справляються на загальнодержавному і місцевому рівнях, та визначають конкретні ставки загальнодержавних  та граничні ставки місцевих податків та зборів. Таким законодавчим актом  прямої дії повинен стати Податковий кодекс України. Право встановлення загальнодержавних і місцевих податків і зборів необхідно закріпити  за одним органом законодавчої влади - Верховною Радою України.

3. Створення раціональної  податкової системи, яка забезпечить  збалансованість загальнодержавних  і приватних інтересів, буде  сприяти розвитку підприємництва  та нарощуванню національного  багатства України.

Проблема наповнення доходної частини бюджету не повинна прямо  відбиватися на рівні податкового  навантаження. Зростання обсягів  податкових надходжень повинно забезпечуватись  за рахунок прискорення оборотності  капіталу та підвищення ділової активності суб’єктів господарювання. Сприяти  цьому необхідно шляхом реалізації регулюючої функції податків. Під час побудови податкової системи передбачається раціональне співвідношення прямих та непрямих податків, кожний з яких має свої вади та позитивні риси.

4. Встановлення рівних  умов оподаткування всіх категорій  платників податків та скасування  пільг оподаткування.

Положення податкового законодавства  повинні однаково поширюватись на всі  категорії платників податків незалежно  від їх приналежності до тієї чи іншої галузі промисловості чи сфери  діяльності. Стимулювання підприємницької  діяльності шляхом застосування податкових пільг та надання їх певним категоріям, окремим" підприємствам чи фінансовим групам поза системою загальнодержавних  пріоритетів недоцільне і сприяє розвитку тіньової економіки та створює  основи для корупції. Тому одним  із завдань реформування податкової системи є скасування безпідставних  та невиправданих пільг оподаткування.

5. Забезпечення гарантій  соціального захисту щодо малозабезпечених  верств населення.

Доходи, які не перевищують  рівня межі малозабезпеченості, не повинні оподатковуватись, адже вони є незначними, і витрати на їх адміністрування перевищують бюджетні надходження від їх оподаткування. Тому необхідною передумовою запровадження  дійового механізму соціального  оподаткування доходів фізичних осіб вважається підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму до офіційної межі малозабезпеченості, яка встановлюється Верховною Радою  України.

6. Створення умов для  здійснення підприємствами переоснащення  основних фондів та оновлення  матеріально-технічної бази.

В податковому законодавстві  закладаються положення, згідно з якими  до витрат, на які зменшується валовий  дохід при визначенні об’єкту  оподаткування за податком на прибуток, будуть відноситись кошти, направлені підприємством на проведення інноваційної діяльності, зокрема витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, фундаментальні та прикладні дослідження та впровадження нововведень.

7. Забезпечення умов розвитку  суб’єктів малого підприємництва.

З метою створення сприятливого середовища для розвитку та поширення  діяльності малих підприємств в  податковому законодавстві передбачається застосування особливих режимів  оподаткування цих категорій  платників податків. При цьому  як один з можливих варіантів особливого режиму оподаткування суб’єктів  малого підприємництва виступатиме  застосування податку з продаж певних категорій платників податків. Це дасть змогу зменшити витрати  на адміністрування сплати податків суб’єктам малого підприємництва та зменшить їх податковий тягар.

8. Розробка нового механізму  податкового адміністрування та  вдосконалення системи відповідальності  за податкові правопорушення.

Для побудови ефективної системи  стягнення податків та гарантії прав і законних інтересів платників  податків (зборів) вирішення справ  про виконання податкових зобов'язань  та стягнення несплачених сум  податків, пені та штрафних санкцій  має проводитись лише у судовому порядку.

Правове регулювання податкових відносин базується на таких принципах  оподаткування :

1) принцип економічної  обґрунтованості - встановлення  податків та зборів відповідно  до фінансових можливостей платників  з урахуванням необхідності досягнення  збалансованості витрат та доходів  бюджету;

2) принцип стабільності - незмінності видів податків та  правил їх нарахування і стягнення  протягом тривалого періоду;

3) принцип передбачуваності - соціально-економічної обґрунтованості  змін податкового законодавства;

4) принцип антиінфляційної  спрямованості податків - запобігання  інфляції шляхом оптимальних  податкових вилучень;

5) принцип рівності - рівного  обов’язку платників податків  при рівних умовах оцінки та  розмірах, доходів;

6) принцип стимулювання - формування економічної та правової  зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов оподаткування та отримання більш високих доходів;

7) принцип економічності  - співмірності витрат, пов’язаних  зі стягненням податків, з доходами, одержаними від їх збору.

Одним з ключових моментів проведення реформи системи оподаткування  в Україні має стати прийняття  Податкового кодексу України, в  якому б врегулювалися усі  відносини, пов’язані з оподаткуванням в Україні, та визначилися правові  основи, принципи побудови і функціонування податкової системи. Податковий кодекс України повинен виконувати такі функції :

1) встановлення системи  податків та зборів, які стягуються  на всій території України;

2) визначення порядку встановлення, зміни та скасування податків  та зборів;

3) встановлення прав та  обов’язків платників податків  та зборів, податкових органів  та інших учасників правовідносин,  які регулюються податковим законодавством;

4) встановлення підстав  виникнення, зміни, припинення та  порядку виконання обов'язків  щодо сплати податків (зборів);

5) визначення форм та  методів податкового контролю;

6) встановлення порядку  та умови притягнення до відповідальності  за порушення податкового законодавства  платників податків та посадових  осіб податкових органів;

7) встановлення порядку  оскарження дій (бездіяльності)  податкових органів та їх посадових  осіб.

Отже підведемо деякі  підсумки. Система оподаткування  повинна ґрунтуватись на наукових принципах, повинно проводитись реформування системи оподаткування. Чіткість формулювання завдань податкової системи та функцій Податкового кодексу дозволить структурувати теоретико-методологічні засади податкової системи.

2. Податки і податкове регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств

Податкова система будь-якої країни ставить собі за мету: по-перше, акумулювати фінансові ресурси  в руках держави для того, щоб  виконати свої обов'язки перед суспільством щодо забезпечення соціальних умов життя населення, утримання органів державного управління, армії, флоту і для створення резервів на покриття витрат, викликаних надзвичайними подіями; по-друге, стимулювати розвиток економіки держави за рахунок розширеного відтворення. Ця мета може справдитися у тому разі, якщо суб'єкти підприємницької діяльності здійснять податкові відрахування і платежі до бюджетів усіх рівнів у потрібному обсязі, а частина нерозподіленого прибутку залишиться у їхньому розпорядженні. Саме за рахунок цієї останньої частини дозволяється поповнити статутний капітал підприємства, його додатковий і резервний капітал, виділяти кошти на капітальні й фінансові інвестиції і здійснювати інші операції, спрямовані на зміцнення і розширення своєї матеріально-технічної та економічної бази. Отже, система оподаткування має бути стабільною і передбачати вигоди для платників при дотриманні правил податкової дисципліни.

Діяльність окремого підприємства спрямована на одержання прибутку, величина якого залежить від обраної  стратегії підприємства.

Створення прибутку підприємства досягається за рахунок сполучення в його діяльності статичних і  динамічних складових. Отриманий у  результаті прибуток розподіляється на споживання та інвестиції, які, в свою чергу, розцінюються як можливість у майбутньому одержати більший прибуток.

Статичне забезпечення роботи підприємства — це всі наявні в  його розпорядженні ресурси, використовуючи які, можна отримувати прибуток. До них належать відносно незмінні фактори (ресурси): майно підприємства, обмеження, зумовлені чинним законодавством, а також соціальною і політичною реальністю, можливості використання природних ресурсів, переваги становища в інфраструктурі, професіоналізм робітників, назва (ім'я) підприємства тощо. Статична складова часто збігається з капіталом, і її грошовий вираз зазвичай дорівнює ринковій вартості підприємства.

Динамічне забезпечення діяльності підприємства — це засоби, які перетворюють можливості виробляти прибуток (статичну складову) в дійсність. До них належать ресурси, які безперервно оновлюються або витрачаються для створення прибутку: матеріальні й грошові потоки. Будучи об'єднані зі статичною складовою, ці потоки дають змогу виробляти і реалізовувати продукцію, а в результаті отримувати прибуток.

Якщо статична складова може не змінюватися, то величина динамічної складової залежить від інтервалу  часу, на якому вона вимірюється, тобто  стан — це запас, а процес — це потік. Величина динамічної складової  у розрахунку за рік змінюється і може вимірюватися вартістю матеріальних і величиною фінансових потоків.

Однак, крім статичної і  динамічної складових, в структурі  економічної діяльності підприємства можна виділити цільову складову або потоки чистого прибутку, отриманого в результаті діяльності підприємства, які споживаються та інвестуються. Обидві частки прибутку, як і динамічна складова, є потоками, але це потоки особливого роду. Потік прибутку, що споживається, являє собою мету економічної діяльності, заради якої існує і функціонує підприємство. Потік прибутку, що інвестується, збільшує статичну складову підприємства (капітал), а це, в свою чергу, спрямовано на збільшення прибутку, що споживатиметься у майбутньому. Таким чином, обидві частки прибутку якісно відрізняються від інших фінансових потоків, а тому виділяються з динаміки в окремий структурний елемент.

Структура економічної діяльності підприємства свідчить, яким чином  розподіляється отримана виручка. Вона спрямовується на відновлення статичної складової, як правило, у вигляді амортизаційних відрахувань, забезпечення динамічної складової (оплата праці й матеріальні витрати) та частки, спрямованої на виплату податків та інших відрахувань (процентів за кредит, повернення кредиту, оренда тощо). Частина виручки, що залишається, є прибутком підприємства і розподіляється загалом на три частини — прибуток, що споживається (мета діяльності підприємства), прибуток, що інвестується (йде на збільшення статичної складової) і податок на прибуток.

Викладена вище структурна філософія  діяльності підприємства дає змогу  класифікувати податки за їхнім  походженням. Кожній складовій структури  — статичній, динамічній і цільовій (прибуток) властивий набір економічних  показників, які повинні бути базою для нарахування кожного з податків, тобто кожному з податків відповідає оподатковуваний елемент структури, який може бути базою оподаткування. З іншого боку, кожний із податків залежить від того економічного показника, на який він нараховується, і чим більша величина показника, тим більший виплачується податок, а тому завжди у підприємства існує прагнення цей економічний показник якомога зменшити.

Крім того, розглянута структура  дає змогу виявити, що вплив кожного  з податків на економіку підприємства визначається тим елементом економічної  структури, на величину якого він  нараховується. Отже, походження і вплив  податків пов'язані зі структурою економічної  діяльності підприємства, а тому її природно покласти в основу класифікації податків. Тому доцільно в основу системи  податків в Україні включати податки  на статичну і динамічну складову діяльності підприємства і податки на результати діяльності (див. рис.).

Відповідно до цієї структури  податки розподіляються на три групи: податки на статику, податки на динаміку, податки на мету діяльності (прибуток). Податки, якими оподатковуються грошові виплати населенню, об'єднані в окрему групу нарахувань на фонд споживання. До податків на статику можна віднести податок на майно, плату за землю, рентні платежі та інші платежі, пов'язані зі спроможністю підприємства виробляти прибуток. Основний вплив цих податків на економіку підприємства полягає в стимулюванні ліквідації виробничих фондів, які не приносять прибутку. Щоб ця функція податків на статику здійснювалася найефективніше, їхні ставки повинні бути різноманітні для різних типів статичних податків та різних моментів часу. Крім того, вони повинні періодично уточнюватися відповідно до економічних умов, які змінюються.

Рисунок 1. Запропонована система  податків, виходячи зі структури діяльності підприємства [5, с.56].

Якщо ставки податків на статику  надмірно низькі, то вони не стимулюють ліквідації неефективних виробничих фондів (особливо на державних підприємствах). Занадто високі ставки податків на статику призводять до того, що підприємству стає невигідно мати не тільки наявні, а й ефективно працюючі виробничі фонди. Це спричинює розпродаж фондів і гальмує економічну діяльність, в якій вони використовуються, що в кінцевому підсумку призводить до дефіциту товарів і послуг і зростання цін на них.

До податків на динаміку можна  віднести податок на додану вартість, акцизний збір, нарахування на заробітну плату, інші податки. Цими податками оподатковуються грошові потоки, які одержуються і виплачуються підприємством. Податком на додану вартість на практиці оподатковується різниця між виторгом і матеріальними витратами. Акцизним збором — оборот від реалізації високорентабельних і монопольних товарів. А нарахуваннями на заробітну плату — фонд оплати праці, або потік оплати праці.

Вплив кожного з цих  податків на економіку підприємства пов'язаний із тим грошовим потоком, який ними оподатковується.

Податок на додану вартість регулює зростання цін. Якщо ставка цього податку невелика, то він орієнтує підприємців збільшувати прибуток не стільки за рахунок зростання цін, скільки за рахунок підвищення ефективності виробництва і збільшення обороту. Якщо ставка податку на додану вартість велика, то він гальмує динаміку виробництва, ефективність останнього падає, а це може призвести до загальноекономічної кризи.

Акцизним збором оподатковуються, як правило, товари, що не належать до предметів  першої необхідності та рівень рентабельності яких досить високий. тому високі ставки цього податку можуть стримувати виробництво і споживання товарів, шкідливих для здоров'я нації.

Нарахування на заробітну  плату обмежують не тільки зростання  фонду споживання, а й економічно впливають на підприємства шляхом додаткового  вилучення фінансових ресурсів. Однак, якщо значна частина населення непрацездатна і не має заощаджень, то обійтися без цих нарахувань важко.

До податків на результати діяльності відноситься податок  на прибуток. Цей податок впливає  на майбутнє підприємства. З метою  ефективного управління механізмом формування прибутку підприємств доцільно ввести окремий податок на прибуток, який спрямовуватиметься на інвестування і окремий на споживання.

Податок на прибуток, що використовується на інвестування, визначає розмір частки нагромаджень і завдяки цьому  формує майбутні можливості підприємства одержувати прибуток. Чим вища ставка цього податку, тим менша частка прибутку спрямовуватиметься на розвиток підприємства. Занадто високий рівень цього податку призведе підприємство до застою. Отже, рівень цього податку повинен бути невисоким.

Податок на прибуток, що споживається, діє на кожне підприємство як стимул підприємницької діяльності. Зростання  ставки цього податку до певної межі впливає тільки на рівень споживання підприємців. Однак, якщо ставка переважає  порогову величину, яка дорівнює величині банківського відсотка на депозит, то підприємство банкрутує. Різний пороговий рівень ставки податку на прибуток, що споживається, для різних підприємств може впливати на кількість і різноманітність чинних у національній економіці підприємств, а значить, і на спроможність економіки задовольняти потреби суспільства.

Ставки податку на прибуток, що споживається, і величина нарахувань на заробітну плату повинні бути взаємопов'язані, інакше грошові виплати

Чинна система оподаткування  передбачає досить складні розрахунки щодо визначення розміру податкових відрахувань. Це викликано різноманітністю податкових ставок і баз, до яких ці ставки застосовуються. Причому бази для обчислення податків — це обсяг реалізації, сума надходження товарно-матеріальних цінностей, розмір оподатковуваного прибутку, дохід тощо. Як результат — допускаються помилки при визначенні бази оподаткування, при розрахунку розміру податку, порушуються строки платежу, застосовуються відповідні санкції і часто відхід підприємців до тіньової економіки.