Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Система соціального страхування

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи соціального страхування

1.1 Історія виникнення і розвитку соціального страхування

1.2 Сутність соціального страхування

1.3 Види соціального страхування

Висновки до розділу 1

2. Формування бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального страхування

2.1 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового соціального страхування від тимчасової непрацездатності

2.2 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового соціального страхування на випадок безробіття

2.3 Аналіз виконання і формування бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

2.4 Аналіз виконання і формування бюджету фонду солідарної системи обов’язкового державного пенсійного страхування України (Пенсійний фонд)

Висновки до розділу 2

3. Удосконалення системи соціального страхування

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

Соціальне страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Зародившись у період розкладання первіснообщинного ладу, воно поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковий зміст розглянутого поняття пов'язаний із словом “страх”. Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відношення, переживали страх за його цілість, за можливість знищення або втрати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.

Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина занепокоєння кожного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому грунті закономірно виникнула ідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна. Якби кожний окремо узятий власник спробував відшкодувати збиток за свій рахунок, то він був би змушений створювати матеріальні або грошові резерви, рівні по розміру вартості свого майна.

Тим часом життєвий досвід, заснований на багаторічних спостереженнях, дозволив зробити вивід про випадковий характер настання надзвичайних подій і нерівномірності нанесення збитку. Було помічено, що число зацікавлених господарств, часто бувають більше числа постраждалих від різних небезпек. За таких умов солідарна розкладка збитку між зацікавленими господарствами помітно згладжує наслідки стихії й інших випадків.

При цьому чим більша кількість господарств бере участь у відшкодуваннях збитку, тим менша частка засобів доводитися на частку одного учасника. Так виникнуло страхування, сутність якого складає солідарне відшкодування збитків.

В умовах сучасного суспільства страхування перетворилося в загальний універсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, прибутків і інших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.

Термін “страхування”, що виражає перерозподільні відношення, із приводу відшкодування збитку, варто відрізняти від інших значень цього слова. Зокрема, вираз “страхування” (страховка, підстрахування) іноді вживається в значенні підтримки в якій справі, гарантії удачі в чому-небудь, забезпечення безпеки людей при проведенні небезпечних робіт, при виступах гімнастів і акробатів, а також запасу тривкості і надійності споруджень і механізмів і т.д. У даному випадку цей термін вживається в значенні інструмента відшкодування збитку.

Перерозподільні відносини, властиві страхуванню, повязані, з одного боку, із формуванням страхового фонду за допомогою заздалегідь фіксованих страхових платежів, з іншого боку - із відшкодуванням збитку з цього фонду учасникам страхування. Оскільки зазначені перерозподільні відношення повязані з рухом грошової форми вартості, економічна категорія страхування є складовою частиною категорії фінансів. Специфічність фінансових відношень при страхуванні перебуває в ймовірному характері цих відношень. Імовірність збитку лежить в основі побудови страхових платежів, за допомогою яких формується страховий фонд. Використання засобів страхового фонду вимушено з настанням і наслідками страхових випадків.

Ці особливості страхових відношень включають їх у самостійну сферу фінансових відношень.

1. Теоретичні основи соціального страхування

1.1 Історія виникнення і розвитку соціального страхування

Історія створення інституту соціального захисту працюючих і, зокрема, соціального страхування, не така вже й давня. Вона нараховує трохи більше 100 років і бере свій початок з Германії, де протягом 1883 - 1889 років було прийнято низку законів про організацію державного соціального страхування робітників. Цей приклад досить швидко поширився спочатку в багатьох західних країнах, а потім і по всьому світі. Тепер майже повсюдно в тій чи іншій формі існує державна система соціального страхування. Природно, що тут в залежності від групи держав або окремої держави спостерігається чимала різниця в можливостях соціального захисту. Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку ХХ століття як захисна реакція урядових структур на вимоги робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві. Вже в 1901 році законодавчим актом передбачалось призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок роботодавців, яких визнавали винними в пошкодженні здоров’я. І, як прямий наслідок організованих виступів і масових страйків робітників, 2 червня 1903 року введено “Правила о вознаграждении потерпевших вследствие несчастных случаев рабочих и служащих, а равно членов их семейств в предприятиях фабрично-заводской, горной и горнозаводской промышленности“. Цей день став, так би мовити, днем народження державного соціального страхування.

В 1912 році були прийняті на державному рівні закони "Про забезпечення робітників на випадок захворювання", "Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві" і ряд інших. Були створені так звані лікарняні каси, пізніше їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести неділь робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох місяців.

Після 1917 року соціальне страхування в Україні розвивалось в єдиному руслі всіх республік Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно від особливостей праці допомогою при тимчасовій втраті заробітку у зв’язку з хворобою, пологами і родами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомога здійснювалася безпосередньо підприємствами в залік страхових внесків.

В 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим вже тоді в нормативних-правових актах підкреслювалось, що кошти державного соціального страхування є цільовими і використовувати їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячі оздоровчі табори.

Переломним моментом в історії соціального страхування є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам

Демократичні перетворення в суспільстві вимагали відповідних змін і в правових відносинах. В Україні на порядок дня життя поставило питання про удосконалення системи соціального страхування. У лютому 1991 року Уряд України і профспілки (на той час Рада Федерації незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову "Про управління соціальним страхуванням в Україні", а в березні того ж року профспілки за участю представників Мінпраці, Мінфіну, Нацбанку України на практиці реалізували положення прийнятої спільної постанови. Так було створено принципово нову структуру – Фонд соціального страхування України. Організаційно Фонд здійснював свою діяльність через створене правління Фонду, до складу якого входила абсолютна більшість представників від профспілкових об’єднань. Правління Фонду розробляло та затверджувало Положення про Фонд та його виконавчі органи.

При створені Фонду ставилась головна мета – забезпечити фінансову самостійність та стабільність системи соціального страхування, використати накопичений досвід і не допустити руйнування механізму реалізації конституційного права громадян на соціальне страхування.

Мета була досягнута. Підтвердженням цього є те, що Фонд соціального страхування України, працюючи в екстремальних умовах, викликаними економічною кризою, стабільно забезпечував всі виплати допомог по соціальному страхуванню, передбачені діючим законодавством. Йдеться насамперед про виплати допомоги в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, на народження дитини, поховання, а також часткову оплату санаторно-курортного лікування та інших форм профілактичного оздоровлення.

18 січня 2001 року Верховною Радою України, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" і визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності правонаступником Фонду соціального страхування України.

1.2 Сутність соціального страхування

Сутність страхового захисту полягає у нагромадженні і витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних із ними витрат.

Нова система економічних і соціальних відносин, зумовлених переходом до ринку, породжує потребу у розвитку страхування як засобу захисту виробництва, майна, добробуту громадян. Страхування завжди передбачає акумулювання коштів багатьох осіб (учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною особою, що має на це право. Тому страхові відносини завжди складаються з приводу умов формування і використання коштів цільового страхового фонду.

Страхові фонди — це некомерційні самоврядні організації, які не можуть займатися іншими видами діяльності, окрім тієї, заради якої їх створено, та не мають права використовувати свої кошти для цілей, відмінних від тих, що визначають їхню страхову діяльність.

До фонду страхового захисту належать:

1. Централізовані та грошові резерви держави;

2. Децентралізовані фонди;

3. Фонди створені методом страхування.

Страхування — це вид цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Будь - які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів.

Страховики – це організація, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату, зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яким був завданий збиток та виплатити страхову суму.

Страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Соціальне страхування – це форма соціального захисту населення, система заходів щодо матеріального забезпечення та соціального обслуговування в старості, на випадок тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та в інших випадках, передбачених законодавством.

Предметом соціального страхування є основні соціальні ризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непрацездатність у результаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності та пологів, догляду за членом сім'ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу у зв'язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім'ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат у випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних послуг та поховання.

Об’єкт соціального страхування — майнові інтереси громадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

Як соціально-економічна категорія, соціальне страхування — це система відносин з розподілу і перерозподілу національного доходу, які полягають у формуванні зі страхових внесків, що сплачують працюючі громадяни та роботодавці, державних дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використовують для утримання осіб, які не беруть участі у суспільній праці.

Чітко виділяється дві форми страхування:

- добровільне страхування;

- обов’язкове страхування (в Україні ця форма є державною).

В Україні існують такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

-страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням чи народженням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України

Соціальний захист є однією з функцій держави, а конституційне закріплення соціального принципу державного устрою підтверджує факт існування в Україні соціальної функції в ряду пріоритетних.

Система соціального страхування в Україні повинна широко використовувати обидві форми: обов’язкову й добровільну, а саме соціальне страхування як організаційно-правова форма має бути як державною так і недержавною.

1.3 Види соціального страхування

За формою соціальне страхування може бути:

- Добровільне - страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та винятково особистій праці, а також інших громадян, які мають свідоцтво на право займатися індивідуальною діяльністю, та їхніх помічників;

- Загальнообов’язкове - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту.

Розрізняють за виплатою такі види страхування:

ü Ризикове – страхова виплата у разі настання страхового випадку;

ü Накопичувальна – працює по методу заощадження.

Розрізняють дві сфери страхової діяльності — соціальне та комерційне страхування, які взаємно доповнюють одне одного. Соціальне страхування ґрунтується на принципі колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок зборів обов'язкових страхових внесків і призначене для того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребують медичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування в Україні реформується у зв'язку з переходом до ринкових форм господарювання.

Комерційне страхування, на відміну від соціального, ґрунтується на принципах еквівалентності та замкнутого розподілу збитку в рамках цього страхового фонду. Зв'язок між двома сферами страхової діяльності полягає в тому, що комерційне страхування надає захист найперше в тих життєвих ситуаціях, які не «покриті» соціальним страхуванням. Чим вужча система соціального захисту, тим більша потреба в послугах комерційного страхування.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування».

2. Формування бюджетів фондів загальнообов’язкового соціального

страхування

2.1 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового

соціального страхування від тимчасової непрацездатності

Формування бюджету фонду

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом.

1) Cуб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, - застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик;

2) Застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники);

3) страхувальник відповідно до цього Закону - це:

а) роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону;

б) особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону;

4) страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

5) роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованих в Україні іноземних підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

6) найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи;

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наведений в законі України:

1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

- для роботодавців - 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- для роботодавців - на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС - 0,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб:

0,25 відсотка - для найманих працівників - інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Аналіз виконання бюджету фонду

У зв'язку із світовою фінансовою кризою, що суттєво вплинула на економіку України, у 2009 році не виконано показники доходної частини бюджету Фонду, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 р. N 6 ( v0006598-09 ), як в цілому, так і за окремими статтями. В першу чергу, це пов'язано з невиконанням основних макроекономічних показників розвитку країни на 2009 рік, атверджених постановою Уряду N 1105 ( 1105-2008-п ) від 17.12.2008 року.

За даними фінансового звіту виконання доходної частини бюджету Фонду за 2009 рік, із урахуванням залишку коштів на початок року, становить 7024,5 млн.грн. або 89,6% до плану. Загальний фонд оплати праці, з якого утримувалися страхові внески в Україні, у 2009 році становив 262,6 млрд.грн. або 97,3% до показника попереднього 2008 року та 89,8% до плану. Відповідно сума страхових внесків, що акумульована Фондом за 2009 рік, становить 6124,6 млн. гривень. Відрахування від єдиного податку склали 451,8 млн.грн. або 95,2% до надходжень 2008 року або 85,5% до плану. Часткова оплата за путівки до санаторно-курортних закладів - 177,9 млн.грн. (108,9% до минулого року). Інші надходження (пеня, штрафи, не прийняті до заліку витрати, пасивні доходи) - 73,4 млн.грн., що на 21,4% менше ніж за 2008 рік.

Якщо загальний фонд оплати праці найманих працівників і грошового забезпечення військовослужбовців очікувався у 2009 році на рівні 313 млрд.грн., то фактично він склав 285,7 млрд. гривень. За даними фінансового звіту за 2009 рік не виконано планові показники по доходах всіма відділеннями Фонду. Лише у Миколаївському обласному відділенні Фонду бюджетний показник за статтею "Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" виконано на 100,6%. Найгірші показники у Київському міському відділенні Фонду - 85,0% до плану, Донецькому - 86,6%, Запорізькому - 87,3% та Дніпропетровському - 88,5% обласних відділеннях Фонду.

Кількість страхувальників, які обліковуються в органах Фонду, протягом року збільшилася на 16,5% або на 237,3 тисячі підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і станом на 1 січня 2010 року становила 1673955 страхувальників. Чисельність застрахованих осіб, яка в органах Фонду обліковується в еквіваленті повної зайнятості за 2009 рік, становить 12464,6 тис. осіб, що на 1442,2 тисячі менше ніж за 2008 рік, що також є одним з наслідків економічної кризи.

Станом на 01.01.2010 р. дебіторська заборгованість Фонду становила 117,51 млн.грн., що на 16,8% менше по відношенню до показника на початок 2009 року. Зростання заборгованості за страхувальниками має місце лише в АР Крим (на 102 тис.грн. або на 1,4%).

Заборгованість за Фондом станом на 01.01.2010 року становить 604,9 млн.грн., що на 363,5 млн.грн. або у 2,5 рази більше порівняно з даними на початок 2009 року. Найбільше зростання заборгованості за Фондом протягом поточного року спостерігається у Рівненському (5,8 р.), Житомирському (5,1 р.), Чернівецькому (4,6 р.) та Дніпропетровському (4,6 р.) обласних відділеннях Фонду. Витратна частина бюджету Фонду за 2009 рік становить 7519,4 млн.грн. (95,9% до плану) або 103,8% до даних 2008 року. Фактичні витрати на виплату всіх видів допомоги за звітний період становлять 5477,2 млн. гривень. З урахуванням резерву страхових коштів планові показники на їх виплату виконані на 95,8 відсотка.

Витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за 2009 рік становили 3955,3 млн.грн. або 93,8% до плану, по вагітності та пологах - 1493,5 млн.грн. або 107,8% до плану, на поховання - 28,3 млн. гривень. При зменшенні протягом року кількості днів відпусток, пов'язаних з вагітністю та пологами (з 22,4 млн. до 21,6 млн. днів), видатки Фонду у 2009 році за цією статтею бюджету зросли у порівнянні з попереднім роком на 12,4%. Для реалізації програм відділень Фонду щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб і членів їх сімей в 2009 році використано 1594,2 млн.грн., що складає 97,9% від запланованих асигнувань за статтею бюджету Фонду "Оздоровчі заходи" на зазначений період.

На закупівлю 242323 путівок до санаторно-курортних закладів, у тому числі до реабілітаційних відділень, використано 1081,4 млн.грн. або 98,4% від запланованої суми на ці цілі. В 2009 році за рахунок коштів Фонду здійснювалося часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв на загальну суму 117,9 млн.грн. (94,7% від плану), у тому числі на 62,3 млн.грн. - санаторіїв-профілакторіїв вищих навчальних та професійно-технічних закладів. За рахунок цих коштів у санаторіях-профілакторіях поліпшили своє здоров'я 127626 застрахованих осіб та членів їх сімей, у тому числі 62825 студентів. На фінансування дитячих закладів оздоровлення за рахунок коштів Фонду використано 175,9 млн.грн., що склало 98,8% від суми, передбаченої кошторисами відділень Фонду. Завдяки коштам Фонду, передбаченим на часткове покриття суми вартості путівок до дитячих оздоровчих закладів (в частині вартості набору продуктів харчування, лікування та культурного обслуговування), оздоровлено 242400 дітей застрахованих осіб. Часткове фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл здійснено в минулому році на загальну суму 140,9 млн.грн. або 99,4% від планового показника. Це дало змогу забезпечити за кошти Фонду навчання у цих школах 172,1 тисячі вихованців. На виконання положень Закону N 2240 ( 2240-14 ) в 2009 році Фондом централізовано придбано майже 4,5 мільйона дитячих новорічних подарунків на суму 78,1 млн.грн. Середня вартість подарунка склала 17,45 гривні.

Організаційно-управлінські витрати та витрати по виконанню обов'язків страховика склали у 2009 році 375,2 млн.грн. та 36,6 млн.грн., або 97,7% та 45,5% відповідно до плану. Від'ємний результат виконання бюджету Фонду за 2009 рік становить - 494,9 млн. гривень.

Показники виконання бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за 2009 рік порівняно з 2008 роком

2.2 Аналіз виконання і формування бюджету фонду обов’язкового

соціального страхування на випадок безробіття

Формування бюджету фонду

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Страхувальники - роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Платниками страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) є:

1. Роботодавці.

2. Наймані працівники.

3. У разі взяття участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах:

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю;

фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами;

громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, у якій вони перебувають, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.