Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Система судів загальної юриздикції

План

Вступ
Поняття судової влади, її завдання
Поняття підвідомчості та підсудності у судовій системі. Поняття "судової ланки" та "судової інстанції".
Верховний Суд України - найвищий судовий орган України. Судові палати, президія і пленум Верховного Суду України.
Вищі спеціалізовані суди
Апеляційні суди. Апеляційний суд України.
Місцеві спеціалізовані суди в Україні, їх повноваження
Конституційний суд

8.1 . Статус Конституційного Суду України.

8.2 Принципи організації Конституційного Суду та його повноваження.

8.3 Статус Конституційного Суду України.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Конституція України закріпила здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Всі три види державної влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції, встановленої конституцією і законами України. Існування судової влади поруч із законодавчою і виконавчою є ознакою демократичної держави. Основне призначення судової влади - забезпечення реалізації принципу верховенства права.

Згідно з Конституцією України (ст.124), судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст.147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як основного Закону держави на всій території України.

Інститут конституційного правосуддя існує в переважній більшості сучасних країн. Це пов'язано зокрема з тим, що загальновизнаною стала ідея правової держави, однією з визначальних рис якої є верховенство права і його головного джерела - конституції. Верховенство конституції означає підпорядкованість їй як усіх інших джерел права, так і усіх гілок влади, у тому числі законодавчої. Світовий досвід підтверджує, що найбільш ефективною правовою гарантією верховенства конституції є судовий конституційний контроль.

Дана тема є актуальною, оскільки однією з необхідних ознак правової держави є забезпечення ефективного контролю за непорушністю законів і, перш за все, Конституції України.

2. Поняття судової влади, її завдання

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Це положення зафіксовано в Конституції України, з нього ж починається закон України "Про судоустрій України". В цій статті піде мова про судову владу.

Судова влада — незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя.

Відповідно до Конституції України (ст. 126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно з законами України.

Судова влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів.

Поняття судової влади містить два основні компоненти:

- цю владу можуть реалізувати тільки спеціально вповноважені органи (суди);

- ці органи наділені тільки їм притаманними повноваженнями.

Судову владу реалізують через:

- здійснення правосуддя;

- конституційний контроль;

- контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

- формування органів суддівського самоврядування;

- роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

- утворення державної судової адміністрації.

Здійснення судової влади за змістом є значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно – аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).

Судову владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної влади, яка створена для вирішення на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно – розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

Судова влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. З позицій реалізації права правосуддя і судова влада — поняття не тотожні.

3. Поняття підвідомчості та підсудності у судовій системі.

Поняття "судової ланки" та "судової інстанції".

Систему судів загальної юрисдикції складають:

місцеві суди;
апеляційні суди, Апеляційний суд України;
вищі спеціалізовані суди;
Верховний суд України.

Місцеві суди - це місцеві загальні суди, а також місцеві господарські та місцеві адміністративні суди. Вони є основною ланкою судової системи, оскільки розглядають переважну більшість справ, цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних. Ці суди є такими судовими органами, які найбільш наближені до населення. Місцеві суди є судами І інстанції, тобто вони розглядають і вирішують справу по суті.

У відповідності з принципом територіальності в кожній адміністративно - територіальній одиниці утворюється свій місцевий суд (загальні) - у районі, районі в місті, міський або міськрайонний суд, у кожному військовому гарнізоні - військовий суд гарнізону. В кожній області, а також АРК, м. Києві та Севастополі утворені апеляційні суди (загальні ).

З урахуванням компетенції судів, специфіки розгляду і вирішення окремих категорій справ створюються спеціалізовані суди - господарські та адміністративні. В подальшому можуть створюватися й інші види спеціалізованих судів. Відповідно до Указу Президента України " Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України" місцеві господарські суди утворені в областях, в АРК та м. Києві та Севастополі, тобто також з урахуванням принципу територіальності. Місцеві адміністративні суди передбачається створити у відповідних округах.

Апеляційні спеціалізовані суди - це апеляційні господарські та апеляційні адміністративні суди, перші утворені у відповідних округах, мережа яких затверджена вказаним Указом Президента.

Апеляційні суди є судами апеляційної інстанції, тобто переглядають рішення, вироки, постанови та ухвали місцевих судів, що не набрали законної сили, а також розглядають окремі категорії справ, віднесених до їх компетенції процесуальним законодавством по І інстанції.

Апеляційні господарські суди не мають визначених категорій справ, які б вони розглядали по суті як І інстанція, а відповідно до ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

До вищих спеціалізованих судів України належать Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України. Вони переглядають рішення відповідних спеціалізованих місцевих судів у касаційному порядку.

У системі судів загальної юрисдикції найвищим судовим органом є Верховний Суд України. Він має чітко окреслені повноваження, з яких майже виключено його право розглядати справи по І інстанції (виняток становить справи по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність ЦВК, а також заяви ЦВК про скасування реєстрації відповідної особи як кандидата у Президенти України - ст. 243, 243- 12, 243-16 ЦПК України ).

В межах своїх повноважень ВСУ розглядає в касаційному порядку рішення загальних судів по справах віднесених до його підсудності, переглядає в порядку повторної касації рішення вищих спеціалізованих судів, винесених ними як касаційними інстанціями, у випадках передбачених законом, розглядає справи, пов'язані з виключними та винятковими обставинами. Він дає судам роз'яснення з питань застосування чинного законодавства та має інші повноваження.

Організація системи судів загальної юрисдикції характеризується такими основними ознаками:

єдністю системи судів загальної юрисдикції, тобто єдністю принципів організації та діяльності, єдиним правовим статусом суддів, обов'язковими єдиними для всіх суддів правил судочинства, визначених законом; забезпеченням Верховним судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов'язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності (Державна судова адміністрація );
фінансуванням суду виключно з держбюджету України;
вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
Побудовою судової системи за принципами територіальності та спеціалізації;
Стабільності судової системи. Суди утворюються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою ВСУ чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

ІІ. Конституцією України закріплено правило, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. З цим конституційним положенням пов'язане поняття підвідомчості справ судам. Отже, підвідомчість - це коло справ, які характеризуються певними юридичними властивостями, в залежності від яких справа підлягає розгляду або загальними судами або спеціалізованими судами або іншими державними органами (нотаріат, ДОРАЦС, третейський суд і т.п.; розмежування підвідомчості загальних судів та господарських судів). У кримінальному судочинстві не має поняття підвідомчості бо усі кримінальні справи розглядаються лише загальними (територіальними) судами.

Як правило до юридичних властивостей, залежно від яких та чи інша справа розглядатиметься тим чи іншим судом загальної юрисдикції (загальним чи спеціалізованим ), а чи іншим державним органом належать:

наявність спору про право
суб'єктний склад учасників спірних правовідносин
зміст спору.

Отже, з'ясувавши питання чи підвідомча справа судам і власне судам якої з судових підсистем судів загальної юрисдикції (загальним чи спеціалізованим ) необхідно визначити якому суду підсудна дана справа.

Підсудність - це процесуальний порядок віднесення судових справ, що підлягають розгляду і вирішенню по суті до конкретної ланки судової системи і до певного конкретного суду цієї ланки. Тобто розмежування справ за підсудністю відбувається між місцевими судами (тобто в середині однієї судової ланки або між місцевим та апеляційним судом та місцевим судом). Підсудність справи на відміну від підвідомчості визначається всередині певної судової підсистеми, тобто в межах підсистеми загальних судів чи всередині підсистеми спеціалізованих судів, навіть розмежування справ за підсудністю окремо передбачається в системі господарських судів, а підсудність справ адміністративним судам має регулюватися АПК України.

Ланка судової системи - це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження й у більшості випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом.

Судами першої (низової) ланки є місцеві суди, другої ланки - апеляційні суди, третьої - вищі спеціалізовані суди та ВСУ, який одночасно є найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи, позначає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах. Кожна така стадія, (стадія процесу) відрізняється характерними рисами судочинства.

Процесуальне законодавство визначає такі судові інстанції:

інстанція, де справа розглядається вперше, і в судовому засіданні суд постановляє судове рішення по суті.
Апеляційна інстанція.
Касаційна інстанція, де переглядаються рішення, ухвали, вироки судів І та апеляційної інстанцій, а також перегляд судових рішень, ухвал у зв'язку з ново виявленими та винятковими обставинами чи при неправильному застосуванні норм процесуального права, що істотно вплинули на правильність судового рішення.
Інстанційність при здійсненні судочинства забезпечує всім суб'єктам правовідносин право на судовий захист а також є гарантією законності та обґрунтованості прийнятих судом рішень.

Інстанційність виключає всякого роду підпорядкованість скажімо місцевих судів апеляційним чи касаційним, завдяки принципу незалежності суддів, а отже не допускається вплив на внутрішнє переконання суддів судів І інстанції.

ІІІ. Місцеві суди (основна судова ланка та І судова інстанція) - це суди району, району у місті, місцеві суди міст, міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

На ці суди припадає основне навантаження, оскільки вони розглядають абсолютну більшість цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ.

Місцеві суди підрозділяються на місцеві загальні та місцеві спеціалізовані суди. Зараз мова йтиме про місцеві загальні суди. Оскільки ці суди розташовані з урахуванням адміністративно - територіального устрою, то у назві місцевих судів використовується назва населеного пункту, в якому вони знаходяться. Місцеві суди є найбільш наближені до населення.

Місцеві суди є судами І інстанції і розглядають справи по суті в судовому зсіданні, вперше, безпосередньо, як правило одноособово суддею, який діє від імені суду, у відкритому чи закритому судовому засіданні, за участю сторін і на основі їх рівності і змагальності процесу та інших принципі правосуддя, досліджує докази, отримуючи їх через пояснення позивача та відповідача, покази підсудного, потерпілого, свідків, заслуховує експерта стосовно його висновку у справі та ін.) і виносить вирок чи рішення

У справі, які після набрання ними чинності є обов'язковими до виконання.

В кримінальній справі суд встановлює винуватість чи не винуватість підсудного й вирішує питання про покарання винного. У цивільних справах суд визначає наявність чи відсутність певних правовідносин, юридичних фактів або юридичного стану, вирішує по суті подані до суду позови, заяви та скарги (задовольняє або відмовляє у їх задоволенні).

Судові рішення місцевих судів підлягають протягом певного строку, встановленого процесуальним законодавством, апеляційному та касаційному оскарженню і скасувати рішення місцевого суду може лише апеляційна чи касаційна інстанція за певних умов (наприклад у ст. 367 КПК України передбачено підстави для скасування або зміни судових рішень, наприклад: однобічність або неповнота досудового чи судового слідства; істотне порушення КПЗ; неправильне застосування КЗ; невідповідність покарання тяжкості злочину та особі засудженого та ін).

Юрисдикція місцевого загального суду охоплює всі кримінальні справи, за винятком справ про злочини проти національної безпеки України та злочини, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, оскільки такі справи підсудні апеляційним судам, а також за винятком кримінальних справ, підсудних військовим судам гарнізонів.

У порядку цивільного судочинства місцевий суд розглядає майже всі цивільні справи щодо спорів, які виникають із цивільних, сімейних, трудових та кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Місцевий суд розглядає також окремі категорії справ, тобто мова йде про справи окремого провадження:

про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним;
про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення громадянина померлим;
про усиновлення дітей, які проживають на території України;
про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану;
про встановлення фактів, щ мають юридичне значення;
про відновлення прав на цінні папери на пред'явника;
про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.

Згідно з нормами ЦПК на сьогоднішній день загальні суди розглядають справи, що виникають з адміністративно - правових відносин.

До компетенції місцевих загальних судів віднесено Законом про судоустрій розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Місцеві суди постановляють рішення, які не можуть бути скасовані або змінені ним же.

Суддя місцевого суду здійснює:

правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;
процесуальні дії й організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;
контроль за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, ухвалених під його головуванням і деякі інші повноваження.

Кожен суддя місцевого суду зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для своєчасного та якісного розгляду справ, які до нього надійшли. Для забезпечення своєчасного і належного розгляду справи суддя здійснює попередній розгляд справи та готує справу до судового розгляду, а також здійснює такі організаційні заходи як:

забезпечення своєчасного вручення підсудному копії обвинувального висновку, а в цивільній справі - вручення відповідачу копії позовної заяви;
забезпечення своєчасної явки в судове засідання осіб, які викликаються;
забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи заінтересованих осіб;
вжиття заходів, які залежать від судді, до своєчасного початку процесу в суді тощо.

Місцевий суд складається із суддів безпосередньо місцевого суду, голови і заступника (заступників) голови місцевого суду.

Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного суду України чи головою відповідного спеціалізованого суду України з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання суддів.

Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів та звільняється з посади Президентом України за поданням Голови ВСУ (а щодо рекомендацій Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі відповідної ради суддів. Звільнення судді із посади голови суду чи заступника голови суду не припиняє його повноважень судді, а призначення судді на адміністративну посаду не звільняє його від повноважень судді відповідного суду.

4. Верховний суд України

ВСУ є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Повноваження ВСУ по розгляду справ у касаційному порядку і в порядку повторної касації визначається процесуальним законодавством. Такі повноваження полягають у вирішенні справ, від яких залежить забезпечення однакового застосування і тлумачення норм матеріального та процесуального закону.

У випадках передбачених законом ВСУ розглядає справи, пов'язані із виключними обставинами. У кримінальному процесі, зокрема такою виключною обставиною неправильне застосування Кримінального закону та істотне порушення КПЗ, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Відповідно до ст. 400-10 КПК України подання суддів(вносять не менше 5 суддів касаційного суду) з про судовий розгляд клопотання щодо перегляду рішення з цієї підстави, розглядається на спільному засіданні судових палат ВСУ, уповноважених законом на розгляд справ у касаційному порядку. Спільне засідання судових палат є правомочним при наявності не менше двох третин складу кожної з палат. Головує на засіданні голова судової палати в кримінальних справах чи інший суддя. Ухвала спільного засідання приймається більшістю голосів відкритим голосуванням. Вона підписується головуючим та цим суддею.

У порядку цивільного судочинства ВСУ розглядає справи за винятковими обставинами в порядку касаційного провадження. Такі виняткові обставини як: Виявлене після касаційного розгляду справи неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного і того ж положення закону або його застосування всупереч нормам Конституції, а також якщо у зв'язку з цими рішеннями міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення Україною міжнародних зобов'язань.

ЦПК передбачено перегляд судових рішень за винятковими обставинами на спільному засіданні відповідних палат ВСУ.

Крім цього ВСУ в порядку провадження, що виникає із адміністративних правовідносин розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність ЦВК, а також заяви ЦВК про скасування відповідної особи як кандидата у Президенти України та скарги на рішення державного органу України у справах релігії прийняті щодо релігійних організацій (ст. 248- 12ЦПК).

ВСУ є остаточною судовою інстанцією і його рішення не підлягають оскарженню.

ВСУ має також такі виключні повноваження як надання висновку при виникненні питання про імпічмент Президента України та надання письмового подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я.

ВСУ має право звертатися до КСУ із конституційним поданням щодо конституційності правових актів, необхідності офіційного тлумачення Конституції та законів України.

На ВСУ покладено повноваження щодо розгляду і вирішення клопотань відповідних посадових осіб відносно продовження строків тримання під вартою - від 9 до 18 місяців у випадках особливої складності справи про особливо тяжкий злочин (п.3 ч.2 ст. 156 КПК). Розгляд і перегляд, віднесених законом до підсудності ВСУ справ відбувається у судових палатах, військовій судовій колегії.

До складу ВСУ судді ВСУ, обрані на посаду безстроково, кількість яких визначається Указом Президента України за поданням Голови ВСУ, погодженим з Радою суддів України. Очолює ВСУ Голова ВСУ, який обирається Пленумом ВСУ строком на п'ять років шляхом таємного голосування і вважається обораним якщо за нього проголосувало більшість від загального складу Пленуму.

У складі ВСУ діють:

Судова палата у цивільних справах;
Судова палата у кримінальних справах;
Судова палата у господарських справах;
Судова палата в адміністративних справах;
А також Військова судова колегія.

Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності ВСУ діє Президія ВСУ.

У ВСУ створюється Пленум ВСУ, до складу якого входять всі судді ВСУ, голова, заступники Голови ВСУ, а також Голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники та Голова Апеляційного суду України.

ДО повноважень Пленуму належать:

вирішення кадрових питань у ВСУ (щодо Голови ВСУ, призначення і звільнення суддів ВСУ на адміністративні посади тощо).
вирішення питань щодо організації роботи судових палат, Пленуму та діяльності відповідних судів
ініціювання звернень до КСУ;
вирішення відповідно до ст. 110, 11 Конституції України питань, пов'язаних з імпічментом щодо Президента України, неможливістю виконання ним повноважень за станом здоров'я (п.8 ч. 2 ст55 Закону про судоустрій)
надання роз'яснень судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства (п.6 ч2 ст. 55)
визнання не чинними відповідних роз'яснень вищих спеціалізованих судів.