Склад екологічного правопорушення

ПЛАН

Вступ.

1. Склад екологічного правопорушення

2. Види екологічного правопорушення

3. Санкції проти суб’єктів еколого-правової (превентивної) відповідальності

4. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

— Дисциплінарна відповідальність

— Адміністративна відповідальність

— Кримінальна відповідальність

— Майнова відповідальність

Висновки.

Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Відповідальність в  екологічному праві є важливим складовим  елементом правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об'єктів і охорони довкілля.

Законодавство про юридичну відповідальність за порушення права  природокористування тим чи іншим  природним об'єктом розвивалось  у рамках загальних правових норм про відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства.

Розвиток законодавства  в цій галузі йшло насамперед по шляху визначення кола протиправних дій, які посягають на порядок  користування природними ресурсами, та суб'єктів правопорушень, встановлення відповідальності за їх здійснення, уточнення обов'язків органів та посадових осіб по прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ про окремі правопорушення.

Однією із загальних  характеристик юридичної відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства є те, що природоохоронні закони містять більш-менш повні переліки правопорушень, котрі об'єднані в спеціальних статтях у самостійному розділі, який присвячено відповідальності за порушення водного, лісового, земельного тощо, законодавства.

Об'єктом порушення  права природокористування є  право виключно державної власності  на природні ресурси та правила користування природними ресурсами.

Суть екологічної відповідальності - проявляється в трьох функціях: стимулюючій, компенсаційній, превентивній, і полягає в збереженні сталого балансу економічних та екологічних інтересів у процесі господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення втрат у природному середовищі.

 

 

 

1. Екологічне правопорушення — це винна, протиправна, екологічно небезпечна дія, яка посягає на встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та порушує екологічні і пов’язані з ними ін. права людини і вимоги екологічної безпеки Екологічне правопорушення (екологічний делікт або екологічний злочин) може бути адміністративним або дисциплінарним.

 

Суб’єктами екологічного правопорушення є право- і дієздатні, осудні фізичні і юридичні (посадові особи) особи. Суб’єктивними ознаками є вина, необережність чи навмисність та екологічний ризик власників джерел підвищеної екологічної небезпеки.

 

До складу екологічного правопорушення входить предмет (об’єкт) посягання і екологічні правовідносини. Об’єктами посягання є навколишнє природне середовище (природні, умови життєдіяльності) та життя і здоров’я людини.

 

Об’єктивними ознаками екологічного правопорушення є дія  чи бездіяльність, які призводять до протиправного порушення екологічних  вимог. Дані порушення мають екологічну спрямованість і призводять до екологічної небезпеки та майнової і моральної шкоди природним ресурсам належним власнику чи користувачу, навколишньому природному середовищу, життю і здоров’ю людини.

 

 

 

 

 

 

 

2. Види екологічних правопорушень — це визначені чинним екологічним законодавством категорії незаконних дій (бездіяльність), за які в залежності від характеру і ступеню екологічної небезпеки, об’єкта, предмета посягання та ін. ознак можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу.

 

Екологічні правопорушення в залежності від предмета і об’єкта посягання можуть бути в галузі

 

— використання природних  ресурсів : земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, в сфері використання і охорони атмосфери;

 

— охорони навколишнього  природного середовища : порушення  природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень і в процесі здійснення господарської та ін. діяльності, порушення вимог охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих рекреаційних зон та ін. територій, що підлягають особливій охороні;

 

— екологічної безпеки : невиконання заходів щодо попередження виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення видів діяльності.

 

Правопорушення по окремих  галузях і інститутах екологічного законодавства поділяються на :

 

1) порушення у сфері  права власності на природні  ресурси;

 

2) порушення у сфері  права природокористування;

 

3) правопорушення у  сфері відтворення природних  ресурсів;

 

4) правопорушення у  сфері екологічної експертизи;

 

5) екологічні правопорушення  у сфері застосовування економічних  важелів щодо використання природних  ресурсів і охорони навколишнього  природного середовища;

 

6) порушення прав громадян  на екологічно безпечне навколишні  природне середовище;

 

7) порушення норм екологічної безпеки;

 

8) порушення екологічних  прав громадян (на повну і достовірну  інформацію та ін.);

 

9) екологічні правопорушення  у сфері управління і контролю.

 

Екологічне правопорушення за ступенем екологічної небезпеки  і заходами державно-правового примусу може бути :

 

— еколого-правовим проступком, що тягне за собою дисциплінарну  відповідальність;

 

— еколого-майновим деліктом, що тягне за собою майнову відповідальність;

 

— еколого-адміністративним правопорушенням, що тягне за собою  адміністративну відповідальність;

 

— екологічним злочином, що тягне за собою кримінальну  відповідальність.

 

3. Порушення лімітів використання природних ресурсів, екологічних нормативів, стандартів, вимог екологічної безпеки призводить до виникнення еколого-правової (превентивної) відповідальності. Проти юридичних осіб — суб’єктів еколого-правової (превентивної) відповідальності — застосовуються такі санкції :

1) обмеження діяльності;

 

2) зупинення діяльності;

 

3) припинення діяльності.

 

Органами по застосуванню санкції є

— органи місцевого самоврядування;

 

— органи Мінекобезпеки  України;

 

— органи місцевої державної  виконавчої влади.

 

Припинення діяльності здійснюють :

 

— Кабінет Міністрів України;

 

— органи місцевого самоврядування стосовно підпорядкування юридичних  осіб;

 

— Суд за позовом Прокуратури  у разі систематичних правопорушень;

— органи місцевої виконавчої влади.

4. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення — це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та ін. юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища або покладається обов’язкове виконання ін. обов’язків за допущене екологічне правопорушення.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують  екологічні вимоги у процесі невиконання  функціональних обов’язків та ін. вимог дисципліни праці, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки.

 

Умовами настання дисциплінарної відповідальності є

 

— протиправність;

 

— наявність вини суб’єкта;

 

— професійна правосуб’єктність  у галузі екології;

 

— невиконання чи неналежне  виконання екологічних вимог, які  складають коло службових професійних  обов’язків.

 

Види дисциплінарних стягнень :

 

1) догана; 2)звільнення  з посади.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні і протиправні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян.

Залежно від об'єкта посягання  адміністративні правопорушення поділяють  на кілька груп.

 

Першу групу екологічних  правопорушень, за які настає адміністративна  відповідальність, становлять адміністративні правопорушення, що стосуються права власності на природні ресурси (глава 4 ст. 47—51 Кодексу України про адміністративні правопорушення). До таких адміністративних екологічних правопорушень відносять порушення права державної власності нанадра (ст. 47), порушення права державної власності на води (ст. 48), порушення права державної власності на ліси (ст. 49), порушення права державної власності на тваринний світ (ст. 50), а також інші правопорушення.

 

Другу групу становлять адміністративні земельні правопорушення (глава 7, ст. 52—56 Кодексу України про адміністративні правопорушення). До таких правопорушень відносять псування і забруднення сільськогосподарських земель (ст. 52), порушення права використання земель (ст. 53), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53'), приховування або перекручування даних Земельного кадастру (ст. 532), несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх до стану, придатного для використання за призначенням (ст. 54), самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55), знищення межових знаків (ст. 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

 

Третю групу адміністративних правопорушень, в екологічній сфері становлять адміністративні надрові правопорушення, передбачені ст. 57, 58 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: порушення вимог щодо охорони надр (ст. 57), порушення правил і вимог проведення робіт з геологічного вивчення надр (ст. 58).

 

Четверту групу адміністративних екологічних правопорушень становлять водні правопорушення, передбачені ст. 59—62 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ці правопорушення стосуються порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59), порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59), порушення правил водокористування (ст. 60), пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61), невиконання обов'язків щодо реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами і сумішами (ст. 62).

Лісові адміністративні  правопорушення, які передбачені  ст. 63—77 Кодексу України про адміністративні  правопорушення, становлять п'яту групу  адміністративних правопорушень. До таких  правопорушень відносять незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63), порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64), незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65), знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66), здійснення лісових користувань не згідно з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст. 67), порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст. 68), пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69), самовільне сінокосіння і випасання худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст. 70), введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71), пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72), засмічення лісів побутовими відходами і покидьками (ст. 73), знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74), знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75), знищення корисної для лісу фауни (ст. 76), порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77), самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77).

 

Шосту групу екологічних  правопорушень становлять адміністративні  атмосферні правопорушення (ст. 78—83 Кодексу  України про адміністративні  правопорушення). Вони стосуються порушень порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78), порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ (ст. 78), недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79), недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд (ст. 79), пуску в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 80), експлуатації автотранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 81) та ін. (ст. 82—84).

 

Сьому групу екологічних  правопорушень становлять адміністративні  фауністичні (тваринні) правопорушення, передбачені ст. 85—89 Кодексу України  про адміністративні правопорушення. До таких правопорушень відносять  порушення правил використання об'єктів тваринного світу (ст. 85), виготовлення та збут знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу (ст. 85), експлуатацію на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням (ст. 86), порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин (ст. 87), незаконне вивезення з України та ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу (ст. 88), порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу, порушення правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах (ст. 88), порушення правил щодо зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними (ст. 88), жорстоке поводження з тваринами (ст. 89), порушення вимог щодо охорони тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90).

В окрему, восьму групу  екологічних правопорушень можна  об'єднати правопорушення природозаповідних  та інших природоохоронних норм і  правил. До таких правопорушень, передбачених у Кодексі України про адміністративні правопорушення, відносять порушення правил щодо природозаповідних територій (ст. 91), порушення правил охорони і використання пам'яток історії і культури (ст. 92), знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів (ст. 153), потрава посівів (ст. 104), порушення правил боротьби з карантином рослин (ст. 105), порушення правил карантину (ст. 106,107), невиконання вимог органів екологічного контролю (ст. 188) та ряд інших.

 

Дев'яту групу екологічних  правопорушень становлять адміністративні  екологонебезпечні правопорушення, передбачені в Кодексі України  про адміністративні правопорушення.

 

До таких адміністративних правопорушень відносять порушення  правил щодо промислових та побутових відходів (ст. 82), порушення правил щодо пестицидів, агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст. 83), невиконання вимог і норм щодо роботи з мікроорганізмами, біологічно активними речовинами та іншими продуктами біотехнологій (ст. 90), невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 91) та ін.

 

У десяту групу екологічних  правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні  правопорушення, можна виокремити адміністративні правопорушення в галузі охорони праці та здоров 'я населення.

Види адміністративно-правових стягнень є

1) штраф;

2 ) вилучення об’єктів  правопорушення;

3) позбавлення права  заняття спеціальною діяльністю;

4) конфіскація знарядь правопорушення;

5) обмеження, зупинення,  припинення діяльності чи експлуатації  об’єктів.

 

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини — це стан розвитку суспільних відносин, в якому  реалізуються засоби кримінально-правового  покарання осіб, винних у здійсненні екологічного правопорушення з високим рівнем екологічного ризику і екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища, природних ресурсів, життя і здоров’я людей.

Види злочинних діянь  в екологічній сфері відповідно до Кримінального кодексу України можна поділити на три групи:

 

1) у галузі природоресурсових  відносин:

- самовільне зайняття  земельної ділянки (ст. 199);

- незаконна порубка  лісу (ст. 160);

- незаконне видобування  корисних копалин (ст. 162);

- незаконне полювання  (ст. 161);

- незаконне заняття  рибним, тваринним та іншими воднимидобуваючими  промислами (ст. 162);

- жорстоке поводження  з тваринами (ст. 207);

2) у природоохоронній  галузі:

- забруднення водойм  і атмосферного повітря (ст. 228);

- забруднення моря  речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами (ст. 228);

- знищення і руйнування  природних об'єктів (ст. 207);

- навмисне знищення  або суттєве пошкодження лісових  масивів шляхом підпалу (ст. 89, ч. 2 і 3);

- проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 163);

- порушення законодавства  щодо континентального шельфу  України (ст. 163);

3) у галузі екологічної  безпеки:

- приховування або  перекручування відомостей про  стан екологічної обстановки чи захворюваності населення (ст. 227);

- заготівля, переробка  або збут радіоактивних продуктів  харчування чи іншої продукції  (ст. 227);

- порушення правил  безпеки гірничих робіт (ст. 218);

- незаконне придбання,  зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (ст. 228);

- розкрадання радіоактивних  матеріалів (ст. 228);

- загроза здійснення  розкрадання радіоактивних матеріалів  або їх викрадення (ст. 228);

- порушення правил  зберігання, використання, обліку, перевезення  радіоактивних матеріалів (ст. 228);

- незаконне ввезення  на територію України відходів  і вторинної сировини (ст. 228).

Види покарання за екологічні злочини :

 

1) виправні роботи;

 

2) кримінальний штраф;

 

3) позбавлення волі;

 

4) конфіскація незаконно  добутого, знарядь злочину

 

5) позбавлення права  займати відповідні посади

 

Майнова відповідальність за екологічні злочини — це різновид юридичної відповідальності, яка  передбачає виконання обов’язку  фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації  майнової чи моральної шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушенням екологічного законодавства або порушенням екологічних та ін. прав громадян.

 

Умовами майнової відповідальності є

 

— протиправність;

 

— причинний зв’язок  між заподіяною шкодою і протиправністю;

 

— наявність вини заподіячів шкоди;

 

— підвищений екологічний  ризик та небезпечна діяльність.

 

Майнова відповідальність може наставати за :

 

— земельні правопорушення;

 

— лісоправопорушення;

 

— водні правопорушення;

 

— гірничі правопорушення;

 

— фауністичні правопорушення;

 

— порушення законодавства  про атмосферне повітря;

 

— порушення законодавства  про охорону навколишнього природного середовища;

 

— порушення законодавства  про природно-заповідний фонд;

 

— порушення законодавства  про Червону книгу;

 

— порушення вимог  і нормативів екологічної безпеки;

 

— порушення прав громадян на екологічну безпеку;

 

— порушення вимог  радіаційної і ядерної безпеки;

 

— порушення екологічних  прав громадян.

Способами (методами) обчислення шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями є:

1) нормативний;

2) витратний;

3) таксовий;

4) розрахунковий.

 

Порядок відшкодування  шкоди може бути добровільним чи судовим.

 

 

 

 

Висновок: 

 

Із викладеного вище можна зробити висновок:

1) позитивна відповідальність, що існує у вигляді добровільного виконання нормативних приписів (обоє 'язків) спеціально уповноваженими на це особами (юридичними, фізичними, державою) і спрямована на забезпечення охорони довкілля, раціонального природокористування і забезпечення вимог екологічної безпеки та захист екологічних прав громадян. Вона носить в основному майновий характер, є правовою і економічною гарантією забезпечення і реалізації основного екологічного права громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля;

2) юридична відповідальність, що настає за скоєння екологічного правопорушення, реалізується шляхом застосування до винних осіб заходів державно-правового примусу, або ж шляхом добровільного виконання нового обов'язку замість невиконаного, що забезпечується державним примусом. Враховуючи те, що основне екологічне право громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля носить абсолютний характер, то незалежно від чинників, що призвели до його порушення, громадяни матимуть право на відшкодування шкоди, заподіяної його порушенням (тобто не тільки у випадку скоєння правопорушення, а й у випадку порушення екологічної безпеки довкілля стихійними лихами, техногенними катастрофами, ядерним інцидентом, військовими діями, техногенно-природними явищами).

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Байсалов С.Б. Экологическое правонарушение (понятие и состав). — К.,1982

2. Андрейцев В.І. Екологічне  право. — К.,1996

3. Малишко М.І. Екологічне право України: Навч. посіб. / В.З. Янчук (ред.). — К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2001. — 389 с.

4. Петров В.В. Экологическое преступление: понятие и составы. — М.,1991.

5. Петров В.В. Экологическое право. — М., 1995, с. 263.