Складання комбікормів і раціонів для різних видів і виробничих груп по завданню

Зміст

Вступ

1. Особливості різних  видів відгодівлі свиней

1.1 Породи і типи  у свинарстві

1.2 Годівля свиней

1.3 Годування свиней

1.4 Нові підходи  в годівлі свиней

1.5 Комбікорми

1.6 Відгодівля свиней  в домашніх умовах

1.7 Типи відгодівлі  свиней

1.8 Раціони годівлі

2. Розрахункова частина

2.1 Розрахункова частина  проекту

2.2 Розрахуноу річної потреби в кормах для корів

2.3 Розрахунок річної  потреби в кормах для молодняку

2.4 Розрахунок потреби  в кормах для свиней

2.5 Визначення потреби  в земельній площі для виробництва  кормів

3. Складання комбікормів  і раціонів для різних видів  і виробничих груп по завданню

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Правильна організація  відгодівлі свиней сприяє збільшенню виробництва свинини, зниженню її собівартості та підвищенню продуктивності праці  в галузі.

Досвід кращих господарств  показує, що високі виробничі показники  забезпечує утримання тварин великими групами. Якщо при звичайному клітковому утриманні (до 20 голів у групі) один працівник може обслуговувати 100-150 голів тварин на відгодівлі, то при  утриманні великими групами -- до 1200 голів. Це пояснюється тим, що всі  виробничі процеси, пов'язані з  обслуговуванням великої групи  тварин, можна комплексно механізувати.

Не менш ефективною є відгодівля свиней при табірному  утриманні з випасанням на посівах  багаторічних трав. Табір обладнують легкими пересувними навісами, встановлюють годівниці з металевих чи дерев'яних корит, самонапувалки. Площу пасовища розбивають на загінки і огороджують  електропастухом. Загінки випасають  почергово. Високі прирости бувають  при поїданні тваринами свіжої картоплі, топінамбура під час випасання. Посіви цих культур розміщують навколо  ферм.

При табірному утриманні  тварин зменшується потреба в  капітальних приміщеннях (поголів'я, відгодоване у таборах, реалізують до початку зимового періоду), затрати  праці і собівартість виробленої продукції.

Широке впровадження промислового схрещування свиней, за якого свиноматок осіменяють спермою  від двох кнурів-плідників, не тільки підвищує плодючість маток, а і дає  змогу отримати молодняк при відлученні від матки масою до 20 кг.

У деяких кращих колективах загальний період відгодівлі свиней поділяють на два періоди з  певними особливостями організації  виробничого процесу: дорощування  і власне відгодівлі (або заключний  період). Дорощування тварин починають  з 3-4 до 5-6 міс. У цей час свиням згодовують більшу кількість соковитих  кормів, які за поживністю становлять до 40% раціону, привчаючи тварин до поїданя об'ємних кормів. Власне відгодівля (заключний період) триває 2-3 міс. У раціоні в цей час переважають концентровані корми (до 70% загальної його поживності). За такої організації відгодівлі молодняку свиней значно зростають кінцеві виробничі результати. Зокрема, витрати кормів з розрахунку на 1 кг приросту зменшуються до 4,5-5 корм. од., у тому числі використання концентрованих (найбільш дорогих) не перевищує 1,5-2 кг.

Практика показує, що м'ясна і беконна відгодівля свиней вигідніша за сальну і м'ясосальну. Якщо при відгодівлі до сальної і м'ясосальної кондицій на 1 кг приросту витрачається 7-8 корм. од., то при м'ясній і беконній навіть за звичайних умов -- 6-7 корм. од. Особливо важливо при цьому зменшувати витрати концентрованих кормів. Крім того, сальна відгодівля триває більше року, а на м'ясо і бекон -- 7-8 місяців і менше. При цьому зменшується потреба у приміщеннях, обслуговуючих працівниках, значно підвищується продуктивність праці. [2]

1. Особливості різних  видів відгодівлі свиней

1.1 Породи і типи  у свинарстві

В Україні вирощують  біля двадцяти порід і типів свиней, в нашій області - 10. Всі породи свиней умовно можна розділити на чотири групи.

Перша група - свині  культурних порід (велика біла, українська м'ясна, ландрас, уельська, дюрок, полтавська м'ясна), створені для інтенсивного вирощування і їх використовують для виробництва більш пісного свинного м'яса.

Тварини цих порід  вибагливі, вимагають вишуканих  умов утримання, щеплення і особливо годівлі, яка в основному базується  на сумішах зернової дерті і преміксів (вітамінно-мінерально-білкові добавки).

В домашніх умовах молодняк цих порід дещо гірше розвивається і живої маси 100 кг набирає у  віці 8-9 місяців.

Друга група - свині  місцеві (біла короткорила довговуха (скороспілка), місцева чорно-ряба, магал і інші). Ці свині більш стійкі до захворювань, коливань температур і відносної вологості. Вони пристосовані до традиційних кормів (картопля, кормовий буряк, зерно ячменю, зелена маса і випасання на пасовищах). Помилково вважають, що ці свині скороспілі, це викликано швидким осаленням підсвинків. Свиня при інтенсивній технології досягає живої маси 100 кг в 9-10 місяців і товщина сала над 6-7 грудним хребцем - 6-8 см, про що і свідчить її напрямок продуктивності.

Третя група. Тварини  цієї групи відносяться до декоративних свиней (корейська, в'єтнамська і  інші). В'єтнамська порода в свою чергу залежить від величини і  поділяється на дрібні, середні і  великі. Дрібні - до 25кг дорослих особин. Цих тварин розводять як кімнатних. Середні - вага свиноматок 60 кг, кнурів - 90 кг. Крупні - вага свиноматок 90 кг, кнурів - до 130 кг. Середні і крупні в'єтнамські  свині в особистих господарствах  розводять заради м'яса. В'єтнамські  свині в основному чорної масті, зустрічаються рябої і сірої. Тварини цієї породи дуже чистоплотні, акуратно підтримують чистоту в  клітці, при утриманні в сараї  не відчувається специфічного запаху. Голова у в'єтнамських свиней невелика з прямостоячими короткими вухами, вислочереві. Свині цієї породи поїдають в основному зелені корми, концентрованих кормів споживають в день по 0,3 кг. Добре пасуться вранці і ввечері. В спекотну погоду відпочивають в холодочку. Тварини добре запам'ятовують власне подвір'я, тому при поверненні із пасовища на подвір'я в кориті повинна бути свіжа вода і концентровані корми. Дані тварини на випасі не риють дернину і землю. Ці свині ростуть повільно, у віці 8-10 місяців досягають живої маси 30-40 кг. Молодняк цих свиней спаровують у віці 5-6 місяців. При помірному типі годівлі концкормами товщина сала досягає 1-1,5 см. Свиноматки мають хороші материнські якості. За один опорос вигодовують по 8 поросят, які народжуються малою вагою (0,3 кг), тому в зимовий період в станку для поросят обладнують обігрівальні лампи.

Четверта група - мисливські свині. Дану породу виведено спеціально для збереження поголів'я диких  свиней, організації спортивного  полювання та спортивно-мисливського туризму. Ці тварини вкриті густою щетиною, яка буває від світло-бурого до чорного із сіруватим відтінком  кольору. Маса дорослого кабана досягає 300 кг. Після 116-120 денної поросності самка  народжує 4-12 світлосмугастих поросят. У місячному віці смугастість майже зникає. Статево-зрілими свинки стають на першому році життя. У віці 11-12 місяців дають перше потомство. Паруються та виводять молодняк протягом року без чиєїсь допомоги в природних умовах. Вигрівають новонароджених поросят, прикривши своїм тілом. Швидко звикають до людей. Це всеїдні тварини. [3]

1.2 Годівля свиней

Годівля свиней -- одна з передумов досягнення високих  показників м'ясної продуктивності. Важливим фактором є годівля тварин відповідно до потреби. Вміст енергії  та білка в раціоні суттєво  впливає на м'ясну продуктивність. Згодовування кормів із високим вмістом енергії, особливо на заключній стадії відгодівлі, призводить до великих відкладень жиру. Тому раціонально складати раціони  щоденної годівлі на заключній стадії відгодівлі на рівні 35 МДж метаболічної енергії (МЕ). Вміст енергії у звичних сумішах кормів (ССМ, зернові, соєвий шрот, ферменти) становить близько 13 МДж МЕ.

Свині потребують не сирого протеїну, а амінокислот, це найменші складові білків. У природному протеїні міститься 20 амінокислот. Усі  амінокислоти поділяються на замінні  та незамінні. Якщо бракує будь-якої з  незамінних амінокислот, синтез протеїну уповільнюється. У відгодівлі свиней це проявляється у вигляді зменшення  м'ясної продуктивності та зниження питомої ваги м'яса.

Для забезпечення тварин амінокислотами вагоме значення мають  лізин, метіонін, цистин, треонін і триптофан. Горох, ріпаковий шрот чи кукурудза мають порівняно низький вміст триптофану, натомість пшениця або соєвий шрот забезпечені ним краще. На заключній стадії відгодівлі можливо дещо зменшити кількість лізину, це не вплине на питому вагу м'яса. Наскільки оптимальним є забезпечення тварин на відгодівлі білком, можна легко визначити із м'ясо-сальних показників туш.

Сира клітковина є  важливим елементом у кормовому  раціоні свиней на відгодівлі через  її дієтичну дію. Годівля кормами, збагаченими  клітковиною, прискорює процес травлення, що запобігає розвитку кишкової палички. Утворюється менше токсичних  продуктів розкладу або ж вони швидше виводяться з організму разом  із калом. Важко досягти відповідного вмісту енергії та білка разом  із оптимальним вмістом клітковини. Але іноді її низький вміст  є причиною випадків канібалізму, захворювань  кишечнику або виразки шлунка.

Пшеничні висівки  несуть загрозу зараження мікотоксинами. Корм для свиней повинен мати відповідну структуру і не бути дуже дрібним. Мінеральні елементи також повинні надходити з кормами. Залежно від їх вмісту в організмі вони поділяються на макро- та мікроелементи. Для життя людей і тварин важливі 30 мінеральних елементів, зокрема кальцій (Ca), фосфор (P), магній (Mg), цинк (Zn), мідь (Cu), селен (Se).

Кальцій необхідний для  формування кісткової тканини. Вміст  кальцію в раціоні має бути щонайменше 8 г/кг на початковій стадії відгодівлі та 7 г/кг на заключній стадії. Внаслідок перенасичення організму  кальцієм зростає рівень рН, що перешкоджає перетравленню білка і може спричиняти захворювання шлунково-кишкового тракту. Кальцій додають до раціону разом із сумішшю мінеральних речовин чи концентратом. Головним джерелом кальцію є кормове вапно, іншими джерелами -- моно- та дифосфат кальцію. Перенасичення одним із цих макроелементів перешкоджає засвоєнню іншого елемента.

Фосфор відіграє важливу  роль в обміні речовин і для  формування кісткової тканини. Переважна  частина фосфору в рослинних  кормах міститься у формі фітати.

Магній бере участь у багатьох обмінних процесах організму. З економічних причин до мінеральних  сумішей як джерело магнію включають  оксид магнію. На стадії дорощування  та початковій стадії відгодівлі слід забезпечити наявність фосфату  магнію. Поряд із кращою доступністю  він не зв'язує кислоту, отже, не справляє негативного впливу на процес травлення.

Короткочасне підвищення доз магнію справляє заспокійливу дію. Таким чином у групах можна  вирішити проблеми підвищеної агресивності.

Цинк та мідь мають  фармакологічні властивості. Великі дози оксиду цинку застосовують у лікуванні  проносів; мідь підвищує рівень споживання корму.

У раціонах для свиней на відгодівлі важливі вітаміни А, В, D та Е. Вітамін А відповідальний за імунний статус організму; вітамін D сприяє кращому засвоєнню кальцію  та фосфору; вітамін Е необхідний у стресових ситуаціях. Надлишок вітаміну В справляє на свиней заспокійливу дію.

Існує зв'язок між  тим, наскільки відлучені поросята здатні досягати високих приростів  уже в перший тиждень після  відлучення, та вагою свиней на час  забою. Цей фактор є вирішальним. Тож необхідно, щоб поросята після  відлучення якомога швидше починали споживати, крім молока, інші корми.[1]

1.3 Годування свиней

Основні корми для  свиней. Свині - тварини з однокамерним шлунком, тому на відміну від великої  рогатої худоби вони значно більше споживають концентрованих і менше  грубих, соковитих і зелених кормів, а також потребують кормах живіт  ного походження. Все різноманіття кормів, що використовуються для годівлі свиней, за впливом на якість м'яса і сала можна підрозділити на три основні групи.

Перша група - корми, при  згодовуванні яких отримують свинину  високої якості. До них відносяться: зернові - ячмінь, жито, горох і просо; соковиті - цукрова й напівцукрові буряк, морква, гарбуз і картопля; зелені - люцерна, конюшина, еспарцет, кропива, лобода, щириця та ін, грубі - сінна борошно з високоякісного бобового сіна (люцерни, еспарцету, конюшини та ін); корми тваринного походження - молоко і молочні відходи, різні м'ясні відходи. Згодовування їх як окремо, так і в суміші дозволить отримувати свинину високої якості. Буряк, морква, зелені трави і особливо молочні відходи знижують негативну дію на продукцію свинарства сої, макухи, кукурудзи та ін Із зернових кормів особливо слід виділити горох і ячмінь. Вони сприяють підвищенню щільності сала і смакових якостей свинини. Крім того, горох сприяє швидкому зростанню молодняку. Введення в раціони буряка, моркви та гарбуза, як кормів містять велику кількість вуглеводів, веде до отримання щільного зернистого сала.

До другої групи - належать кукурудза, гречка, висівки пшеничні, житні і ячмінні, при згодовуванні яких якість свинини низька. Щоб  уникнути цього, їх вводять в раціон свиней в суміші з кормами першої групи в співвідношенні 1:1.

Третя група - корми, при  згодовуванні яких значно знижується якість продукції. Це - соя, макуха, овес. Сало відгодованих на них тварин втрачає  щільність та зернистість, швидко жовтіє при зберіганні; м'ясо виходить пухким, в'ялим, мало придатним для тривалого  зберігання. Ці корми можна використовувати  для м'ясного і беконного відгодівлі тільки до досягнення тваринам живої  маси 60 кг і в поєднанні зі знятим молоком, цукровим буряком або люцерною. [6]

Особливо сильний  вплив на якість м'яса і сала корми  надають в останні два місяці перед забоєм. У цей період необхідно  збільшити в раціонах свиней кількість  кормів, що підвищують якість м'яса  і сала, і повністю виключити з  них корми третьої групи. Для  відгодівлі свиней використовують також  відходи городніх культур, вирощуваних  на присадибних ділянках (бадилля  буряка, листя капусти, перезрілі  огірки, падалицю різних фруктів). Крім того, важливим кормовим засобом є  харчові відходи: залишки борошна, каші, м'яса, риби, сиру, варених і  сирих овочів, відходи при розбиранні птиці та кролів, очищення картоплі, ріпи, моркви, яєчна шкаралупа. Збирати  їх слід в окрему, підтримувану в  чистоті посуд. Бажано не кидати в  неї чайний та лавровий лист, кавову гущу, бананові скориночки і скоринки від цитрусових.

Не слід зливати  рідини в той посуд, куди збирають "сухі" покидьки. А такі пінні  відходи, як вода після миття молочного  посуду і каструль, а також залишки  молочних продуктів, необхідно тримати  в окремому посуді. Поживну цінність харчових відходів як корми для свиней визначає їх склад, сильно коливається  залежно від пори року і характеру  споживаних продуктів. Однак простежується  така закономірність: чим вище вологість  відходів, тим нижче їх поживність. Сухі харчові відходи за поживністю часто прирівнюються до концентрованих кормів. Харчові відходи дуже швидко псуються, та згодовувати їх потрібно в найкоротший термін.

Підготовка кормів до згодовування. Для поліпшення смакових якостей кормів і використання містяться  в них поживних речовин корму  піддають попередній підготовці. Так, всі грубі корми піддають подрібненню  і запарювання протягом 2-3 ч. Після  цього їх згодовують свиням у суміші з концентратами та соковитими кормами. Сіно можна дрібно подрібнювати на січкарні. Але краще приготувати з нього сінну борошно на дробарках. Сінну потерть запарюють без попереднього подрібнення. Так само роблять і з половою зернових культур.

Сиру картоплю і  картопляні очистки перед згодовуванням  необхідно проварити, це підвищує перетравність  крохмалю, що міститься в них, крім того, частково руйнується отруйна  речовина - соланін, частина його переходить у варильну воду, тому воду після  варіння картоплі свиням краще не давати. Варену картоплю ретельно розминають і дають свиням теплим у суміші з грубими і концентрованими  кормами.

Буряк, моркву та інші коренеплоди перед згодовуванням  миють, потім, так само як і баштанні культури, подрібнюють на різанні, тертці або іншими способами і згодовують в сирому вигляді. Готують їх тільки на одне годування, так як в подрібненому вигляді вони швидко псуються.

Якщо до складу раціону  входить велика кількість гарбуза, буряка чи моркви, частина з них  можна варити і разом з варильною  водою згодовувати свиням у суміші з іншими кормами. Залишати варені корми  можна не більше ніж на один день, інакше вони можуть прокиснути. Підморожені  коренеплоди та баштанні культури необхідно  розморозити в теплому приміщенні, потім проварити і згодувати. Зберігати розморожений корм можна, щоб уникнути його псування.

Зернові корми піддають різнобічної підготовки. Найбільшого  поширення набули розмел зерна та його дроблення. Ці прийоми підготовки треба вважати необхідними, так  як зерно покрите твердою оболонкою, що складається в основному з  важкоперетравлюваних клітковини. Ступінь подрібнення зерна залежить від його виду і віку тварин, проте чим дрібніше размолото зерно, тим краще воно перетравлюється. Згодовування в цілісному вигляді або у вигляді грубого помелу призводить до неповного використання поживних речовин корму. Зернові концентровані корми згодовують дрібно розмолотими. Зерно з високим вмістом жиру (кукурудза, овес і ін) доцільно розмелювати в невеликих кількостях, тому що в процесі зберігання борошна або дерті жири корму окислюються і прогоркают.

Варка концентрованих кормів не завжди ефективна, краще їх не варити - деяке підвищення їх перетравності  не окупається витратами часу. Але  подрібнене зерно бобових (гороху, вики, сої та ін) перед згодовуванням необхідно варити, так як в сирому вигляді перетравність його різко знижується.

Іноді зерно пророщують. Для цього його насипають в  ящик зі стінкою заввишки 4-5 см, ставлять ближче до світла і щодня поливають. Через 8 - 10 днів, коли паростки досягнуть  висоти 10 см, його згодовують поросятам  і свиноматкам. Неразмолотое зерно злаків можна згодовувати також, попередньо його підсмаживши на металевому листі або залізному листі до придбання ним коричневого кольору. Таке зерно призначається виключно для поросят-сосунов.

Зелені корми ретельно подрібнюють і згодовують у суміші з концентратами. При цьому стежать, щоб стебла і листя зеленої  трави були ніжними, легко перетравний. Згодовувати їх можна тільки свіжоскошеної. Пров'ялених траву або з ознаками зброджування свині поїдають погано, окрім того, вона може викликати  у тварин розлад травних органів.

Як правило, корми  згодовують у вигляді складних сумішей, куди входять грубі, соковиті, концентровані  і корми тваринного походження. У  літній період суміші можуть бути із зелених  та концентрованих кормів. Окремі види кормів змішують безпосередньо перед  згодовуванням. Готують вологі і  рідкі суміші. Перші більш кращі, так як годування свиней рідкими  кормами призводить до зниження їхньої продуктивності: внаслідок переповнення органів травлення рідиною організмом виділяється менше травних соків, які, крім того, розбавляючи водою, знижують перетравлювальну здатність. Після годування необхідно почистити годівницю, щоб уникнути закисання і заплесневенія залишків корму.

При годівлі свиней рідкими і вологими мешанками, тварини вимоглива до води. Однак чистий, свіжу воду їм давати необхідно, наливаючи її в вимиту після годування годівницю, особливо в літній період.

Годування свиней при  різних видах відгодівлі. М'ясний  відгодівлю краще всього вести інтенсивно. Для цього придатні поросята старше двох місяців. Їх годують за максимальними  нормам з використанням високопоживних кормів (концентрованих і тваринного походження). При цьому в раціоні  повинно бути менше вуглеводів, а  більше білків, інакше рано відбудеться  осаливания тварини. Можна давати також велику кількість грубих і соковитих кормів (взимку) або зеленої трави (влітку). Хоча прирости при цьому будуть невеликими, а термін відгодівлі подовжиться, це вигідно через дешевизну кормів.

Для того, щоб отримати хорошої якості окіст і грудинку з соковитим, ніжним і смачним  м'ясом, придатним для консервування, і велика кількість сала високої  якості, свиней ставлять на м'ясо-сальний відгодівлю. При цьому тварин до досягнення живої маси 100 кг можна годувати за нормами і раціонів для м'ясної відгодівлі, надалі необхідно через кожні 10 днів норму годівлі збільшувати на 0,3-0,35 кормової одиниці і 30 г перетравного протеїну. Цього можна домогтися за рахунок збільшення кількості вуглеводних концентратів (ячмінь) на 0,3 кг при тих же нормах інших видів кормів. При такому годуванні середньодобові прирости складуть 800-900 г і через 2,5-3 місяці тварина досягне живої маси 160-170 кг. [13]

Для м'ясо-сального відгодівлі з успіхом використовують також  концентрати: кукурудзу, ячмінь, овес, зерновідходи, макуха, висівки, змішуючи їх в різних пропорціях; соковиті корми - буряк, картопля, морква, кормової кавун, гарбуз і ін До кінця відгодівлі середньодобові прирости знижуються до 600 г, що вказує на закінчення відгодівлі.

Якщо на відгодівлю поставлена свинка, то у віці 6-6,5 місяця рекомендується каструвати її або покрити  хряком за 1,5-2 місяці до завершення відгодівлі. Кастровані або злучені свинки значно краще і швидше відгодовуються при менших витратах корму. При будь-якому відгодівлі хороші результати можна отримувати як при триразовому, так і при дворазовому годуванні. Але поросят до чотирьох місяців краще годувати тричі, а старшого віку - двічі на добу. У тому випадку, якщо раціон складається з малопоживний об'ємистих кормів, переводити тварин на дворазове годування недоцільно.

Значно більший  вплив, ніж кратність годування, на результати відгодівлі надає режим  годування. Свиней необхідно годувати в строго встановлений час, так як виданий раніше часу корм вони поїдають без апетиту, а при запізненні з годуванням тварини турбуються і знижують прирости. У період відгодівлі з тваринами необхідно звертатися ласкаво, дотримуватися в приміщенні тишу, в останні два місяці прогулянки слід виключити, а приміщення затемнити. [10]

1.4 Нові підходи  в годівлі свиней

Відомо, що запорукою  ефективного свинарства, яке передбачає швидке отримання значних об'ємів продукції, а відповідно і високих  прибутків, самого лише формування стада  з елітних високопродуктивних свиней недостатньо. Ключову роль у вирощуванні  свиней відіграє раціональна і збалансована годівля, що передбачає не лише правильне  складання раціонів і створення  ефективної кормової бази, але й  використання сучасних високоефективних систем годівлі.

Вивчення аспектів годівлі свиней дає можливість різко  підвищити їх продуктивність, зокрема  молодняку на відгодівлі завдяки  науково обґрунтованому балансуванню раціонів за вмістом енергії і  кількістю поживних та біологічно активних речовин. Проте навіть оптимально високий  рівень енергії поряд із балансуванням  раціону за біологічно повноцінним  протеїном за рахунок незамінних амінокислот (лізин, метіонін, цистин, триптофан, треонін) макро- і мікроелементами та біологічно активними речовинами також не забезпечує стовідсоткової реалізації відгодівельної програми, якщо господарник не приділяє належної уваги системам годівлі. Що таке система годівлі в сучасному розумінні? Це комплекс відповідних технологій, які можуть бути реалізовані за наявності відповідного обладнання і дотримання відповідних методик в контексті обраного типу годівлі.

На сьогодні виділяють  два основні типи годівлі свиней: рідкий і сухий.

Суха годівля. Донедавна  більшість свинарських ферм віддавали  перевагу саме методу сухої годівлі. Вважалося, що такий тип годівлі  пов'язаний з нижчими витратами  на установку і обслуговування устаткування, і забезпечує кращий санітарно-гігієнічний  стан ферми. Таке твердження справедливе  лише стосовно годівлі гранульованими комбікормами. Сучасне устаткування для сухої кормораздачі через годівниці, суміщені з поїлками, порівняно легко обслуговувати, знижуються втрати корму і його забруднення. Можливий будь-який режим дозування, але більш виправданим є вільний доступ свиней до корму. Годівниці всіх провідних виробників оснащуються ніпелями напування або сосковими поїлками. З їх допомогою свині можуть самостійно визначати, корм якої консистенції споживати. При сухому типі годівлі можливе застосування системи фазового годування, проте не в такому об'ємі, як при використанні систем рідкого годування. Це пов'язано з обмеженою різноманітністю готових раціонів і технічними можливостями устаткування. [11]

Рідка годівля свиней існує з давніх часів, оскільки харчові  відходи традиційно складали основу раціону свиней ще за епохи дрібномасштабного  виробництва продукції свинарства. Різке збільшення поголів'я свиней та перехід до крупних свинокомплексів  обумовив потребу у постійному надходженні  великих об'ємів кормів, що призвело до розвитку технології отримання сублімованих раціонів. На фоні розробки сухих комбікормів  з'являлось дедалі більше автоматизованих  систем сухої годівлі, які в 70-80-х  роках ХХ століття здавалися єдиним шляхом ефективного підвищення виробництва  свинини. Невідомо у якому напрямку йшов би розвиток системи сухої годівлі свиней в подальшому, якби не різкий стрибок цін на зернові наприкінці 80-х - на початку 90-х років. Після короткотривалої стабілізації в середині 2000-х років, уже в 2007 р. динаміка росту світових цін на зерно знову стала позитивною, а скорочення посівних площ під зернові та збільшення попиту на продовольство на фоні світової фінансової кризи змусило виробників знизити витрати на корми та знаходити нові засоби підвищення продуктивності тварин. Так відбулося відродження інтересу до рідкої годівлі свиней.

Отже, які тенденції  в годівлі свиней превалюють на сьогодні? Лідером в рідкій відгодівлі свиней серед європейських країн є Ірландія (90% поголів'я), на другому місці - Німеччина, Данія і Голландія (до 50% поголів'я_. Сполучені Штати і Канада залишаються  прихильниками сухої годівлі, тоді як на південному заході США протягом останніх декількох років почали освоювати системи рідкої годівлі, які вже охопили 20% поголів'я свиней. [9]