Складові професії журналіста
Державний вищий навчальний заклад
«Запорізький національний університет»
Факультет
журналістики
ДО ЗАХИСТУ ДОПУЩЕНИЙ
Зав.кафедрою______________
Костюк Віктор Володимирович
___________________________
Курсова робота
СКЛАДОВІ ПРОФЕСІЇ ЖУРНАЛІСТА
Виконав
студент 3 курсу , группа 3338 -6
спец.: журналістика Фандуль Максим Ігорович
Керівник:
К.філол.н.,доцент
Запоріжжя
2011
ЗМІСТ
Вступ.........................
1.1 Історія появи і виникнення журналістики..................
1.2 Актуальність журналістики в 21 столітті......................
Розділ 2. Складові
професіїї.....................
2.1 Журналістика: покликання, ремесло,
професія......................
2.2 Професійні особливості особистості
журналіста....................
2.3 Журналістика: професія у дзеркалі моделі світу......................29
Висновки......................
Список використаних
джерел........................
Додаток А………………………………………………………………….38
ВСТУП
Мало на землі професій, які з боку здаються настільки ж романтичними і авантюрними, захоплюючими і повними високої творчості. Про представників цього ремесла знімають кіно і пишуть пригодницькі романи.
Здавалося б, що особливого в цій професії і чому деяких журналістів знає і шанує весь світ?
Перш за все, журналіст це не тільки творча професія, а й наполеглива праця, часто пов'язана з певним ризиком для життя. Крім видобутку актуальної інформації, журналіст повинен зуміти викласти її так, щоб її суть була зрозуміла звичайній людині. Статті, написані журналістом повинні бути цікаві та захоплюючі, а головне написані грамотним і доступною мовою.
Журналісти можуть працювати в друкованих виданнях, на телебаченні, радіо та в інтернеті. У журналістиці є декілька спеціалізацій, але, жодна зі спеціалізацій журналіста не є постійною, тому що журналіст, який працює, наприклад, на телебаченні може запросто перейти працювати в друковане видання і навпаки.
Робота журналіста пов'язана з відрядженнями і спілкуванням з великою кількістю людей. Для того щоб мати престижне місце роботи потрібно перш за все самому заробити собі ім'я і визнання з боку редакторів ЗМІ.
Отже актуальність моєї теми в тому, щоб розібратися, в чому унікальність професіїї і які навики потрібні для опанування роботи журналіста.
Об’єктом дослідження є професія журналіст.
Предметом дослідження – складові професії.
Мета дослідження – визначити професійні особливості особистості журналіста.
Для досягнення мети потрібно вирішити такі завдання:
- висвітлити історію появлення і виникнення журналістики;
- встановити її призначення;
- визначити актуальність в сучасному світі.
- проаналізувати багатоаспектність професії, властивості особистості журналіста.
У роботі використовувались такі методи дослідження, як аналіз джерел, конкретизація представленої в них інформації, порівняння цієї інформації,
доповнене власними дослідженнями.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що питання пошуку професійного самовдосконалення актуальне завжди. Журналістика – це постійне навчання.
Адже
для того, щоб забезпечити успішне
виконання професійної
Були опрацьовані й систематизовані матеріали з різних джерел, що стосуються історії й актуальності професії, аналізу певних моделей світу. У цьому полягає теоретичне значення наукової роботи.
Практичне значення – результати дослідження можуть бути використані під час подальших наукових розробок, викладання вузівських і шкільних курсів, при створенні інформаційних презентацій та докладів.
Робота
складається зі вступу, основної частини,
висновку та списку джерел (21 найменування).
РОЗДІЛ 1
ВИЗНАЧЕНЯ
І ПРИЗНАЧЕННЯ
ПРОФЕСІЇЇ ЖУРНАЛІСТ
Якщо ще 20 років тому всі школярі мріяли бути вчителями, лікарями або космонавтами, то сьогодні більшість молодих людей бачать себе юристами, економістами і, звичайно ж, журналістами. І якщо професію юриста або економіста вибирають для себе ті, хто мріє про багатство і престиж, то журналістами стають ті, в чиїх амбіціях домінують популярність і бажання змінити світ.
Надамо визначення з відомої інтернет енциклопедії Вікіпедії, журналіст - людина, що займається журналістикою в якості свого основного роду занять, сприяє інформаційному наповненню ЗМІ шляхом збору, осмислення і викладу для аудиторії інформації про значимі факти, події, людей, явища [1]. Зв'язок між журналістом та аудиторією здійснюється за допомогою інформаційного каналу (друковані ЗМІ, телебачення, радіо, Інтернет), в залежності від якого виділяють наступні журналістські спеціалізації: співробітники друкованих видань (газет, журналів, довідників),журналісти електронних ЗМІ (телебачення, радіо, Інтернет), фотокореспонденти (у деяких випадках фотографії не просто грають роль ілюстрації до літературного матеріалу, а є повноцінними творами).Також журналістів можна класифікувати по напрямку роботи: журналісти-міжнародники, галузеві журналісти, політичні, економічні або спортивні оглядачі, рекламний журналіст, телерепортер і так далі - і за жанром робіт: репортер, публіцист, оглядач, нарисовець, фейлетоніст.
Чому багато хто прагне отримати цю професію? По-перше, така робота передбачає активний спосіб життя - не доведеться просиджувати в офісі з 9 до 6. Потім - постійно мінливі завдання, зустрічі з новими людьми, в тому числі і відомими людьми, подорожі. Хоча робота журналістом передбачає і ряд мінусів: ненормований робочий день, стан постійного авралу, необхідність здавати матеріали в строк, що б не сталося - а значить,часто неможливість взяти навіть лікарняний або піти у відпустку тоді, коли хочеться. Крім того, робота журналіста вважається однією з найнебезпечніших професій, і смертність тут висока. Що стосується кар'єри - тут є можливість як горизонтального, так і вертикального росту. Вертикальна кар'єра журналіста передбачає перехід на більш високі посади - від кореспондента до оглядача, далі - редактор відділу, випусковий редактор, головний редактор. Горизонтальна кар'єра для журналіста означає створення відомого імені, напрацювання контактів, роботу для декількох видань одночасно і зростання гонорарів.
Романтичний ореол роботи журналіста полягає в тому, що здалеку здається, ніби-то журналістика - це щось пов'язане з розслідуванням заплутаних справ або в крайньому випадку - постійні зустрічі з зірками шоу-бізнесу.Насправді журналісти - це в тому числі, і найчастіше, і ті, хто пише новини, невеликі замітки, в тому числі про поголів'я великої рогатої худоби в «Агровестнік Прикарпаття» або нишпорить днями в Інтернеті в пошуках останніх пліток. Найчастіше така проста робота дістається новачкам.
У список обов'язків журналіста входить пошук тем для статей і новин, пошук контактів для інтерв'ю або якщо потрібно думку експерта, розшифровка записів з цих інтерв'ю, на які іноді може йти велика частина часу - дороги і пробки ніхто не відміняв.Крім того, всі ці експерти і зірки рідко говорять зв'язно - тобто отримане інтерв'ю або цитату з нього після розшифровки ще потрібно «причепурити», не забуваючи при цьому, що сенс спотворювати не можна.Не потрібно забувати про «дипломатичний етап» узгодження матеріалу з усіма учасниками, кожен з яких бажає внести свої правки. І все це - для того, щоб отримати в потрібні термін невелику статейку, скажімо, про новий фасон чоловічих сорочок.
І все ж таки бути журналістом - означає бути людиною цілеспрямованим, наполегливим і в той же час легким у спілкуванні і чуйним. І ці, здавалося б, протилежні якості може об'єднати в собі саме журналіст.Гарним журналістом можна стати тоді, коли не жалієш своїх сил і часу на вивчення важливих явищ у суспільстві, коли у тебе досить натхнення, сил і таланту, щоб «докричатися» до аудиторії.І все ж, на мій погляд, немає більшого задоволення, коли ти бачиш, що за допомогою «свого пера» когось захистив, знайшов справедливість, вселив у кого-то надію [2].
1.1.
ІСТОРІЯ ПОЯВИ І ВИНИКНЕННЯ
ЖУРНАЛІСТИКИ
Журналістика (друковані періодичні видання) могла виникнути тільки після винаходу книгодрукування. У Європі друкуються календарі, збірники звісток, листки - безпосередні попередники газет, журналів та альманахів. Але з часу винаходу друкарства пройде ще півтора сторіччя, перш ніж друкарська техніка почне використовуватися для тиражування журналісткої періодики.
Вирішальним чинником
Всі ці соціальні, політичні, культурні економічні фактори стали поштовхом для більш широкого та регулярного розповсюдження торгової, комерційної, наукової, культурної інформації, а також політичної - про внутрішнє і міжнародне становище справ. Технічні можливості тиражування інформації сприяють швидкому зростанню і розвитку всебічних зв'язків між країнами. Саме тому час виходу на арену історії буржуазії з її економічними інтересами, а потім і політичними домаганнями супроводжувалися становленням і розвитком журналістики. Крім, того, і феодально-клерикальні кола стали підтримувати розвиток друку, розуміючи її значення для політичної та ідеологічної боротьби.
Перші газети, розраховані, перш за все на купців і городян, містили відомості про торговельні шляхи, ціни, час торгівлі, рух товарів, внутрішнього життя країн, міждержавних відносинах та іншу інформацію, важливу для ділових людей того часу. Але вже «Gasette», створена за участю кардинала Рішельє, стала публікувати і політичні новини з орієнтацією на державні інтереси Франції.
У другій половині XVII століття
з'явилися журнали, стали
Преса ледь чи не з моменту свого народження стала учасницею ідеологічних і політичних процесів. Прогресивні ідеологи буржуазії прагнули використовувати печатку для поширення своїх поглядів на суспільний устрій, а феодально-монархічні сили і ортодоксальна церква за допомогою газет відстоювали своє панування і привілеї. Ніякий інше засіб не міг конкурувати з пресою за здатністю впливати на масову свідомість.
У XVIII - початку XIX століття журналістика розвивалася переважно у формах так званого «персонального журналізму», коли засновник і керівник видання був головним, а часом і єдиним автором, він же займався друкарською справою і розповсюдженням. Видавалися переважно журнали, газети займали друге місце. Тиражі були невеликі, вплив преси обмежувалася вузьким колом людей.
У XIX столітті європейська журналістика стала динамічно розвивається найважливішою областю суспільно-політичної, економічної, культурному житті суспільства. Політичні угруповання, урядові установи, наукові, культурні та інші товариства і асоціації прагнули обзавестися своїми виданнями, щоб з їх допомогою засобів масової інформації знайомити широкі кола громадськості зі сферою своїх занять,впливати на громадську думку і умонастрої людей.Сформувалася журналістика різних напрямків, що виражають інтереси різних соціальних сил. Із зростанням значення журналістики все ширше використовувалися різні технічні засоби для відтворення та передачі інформації (техніка гравірування для ілюстрування, телеграф для передачі повідомлень, залізні дороги для доставки і т.д.).У другій половині XX століття були винайдені способи відтворення фотографічних знімків за допомогою клішировання, ротаційна машина, лінотип. Газети і журнали завойовували широкі кола аудиторії, завдяки чому зростали тиражі і доходи, формувалися редакційні гуртки, корпус професійних журналістів [3].
У кінці XIX виділилися два різновиди журналістики: масова (для широкого читача і низів суспільства) і якісна (для заможних, правлячих кіл, інтелігенції). Комерційна вигода змушує випускати масові бульварні газети, розраховані на невисокий смак читача. Безпринципові, готові нажитися на будь-якому скандалі і сенсації, користуються пером як ключем до грошового сейфу, шантажисти, наклепники - такі характеристики журналістів бульварної преси [3].
Вплив журналістики сильно
На рубежі XIX і XX століть було винайдено радіо і телебачення. Радіо стало важливим засобом масової інформації вже в 20-х роках, а телебачення - в кінці 40-х років XX століття.До 80-х років розвиток всіх трьох типів каналів масової інформації завдяки успіхам радіоелектроніки призвело до створення єдиної системи журналістики, до їх «рівноправності» (в деяких відносинах лідером стало телебачення).Почало формуватися єдиний світовий інформаційний простір, коли міждержавні кордони перестали бути перешкодою для поширення масової інформації [3].
Наступ після ери «холодної війни» розрядки, а потім і мирного періоду у розвитку людства додало журналістиці ще більш вагому роль в процесах розвитку земної цивілізації. Якщо раніше в умовах ідейно-політичних зіткнень журналістику називали «п'ятою великою державою» або «третьою силою», то тепер все частіше її почали називати «четвертою владою» (крім законодавчої,виконавчої та судової) завдяки значній ролі в суспільстві через формування масової свідомості у світових масштабах.
У
постіндустріальному
В останнє десятиліття приєднується і активно розвивається четвертий тип каналів інформації - всесвітня комп'ютерна мережа (представлена в наш час Інтернетом), у якій значне місце (разом зі спеціальною) займає масова інформація. Це електронні версії і дайджести газет, тобто мережеві газети і журнали, радіо-та теле - "сетевещание", сайти ("сторінки") окремих журналістів, при тому оперативно змінюють зміст і одержувані в режимі реального часу.
Таким чином, комп'ютерні мережі з'єднують в собі можливості всіх типів ЗМІ, щоправда, друковані тексти можуть читатися лише з монітора (і при необхідності роздруковуватися на власному принтері).Важливо врахувати також, що найбільша частина інформації передається на іноземних мовах, що ускладнює для багатьох повноцінне освоєння інформації навіть за наявності в комп'ютері програми-перекладача.
Більш того, нинішнє інформаційне середовище мережі перевантажене чисто комп'ютерною інформацією, так само як і сильно політизованою інформацією в соціальних областях. З іншого боку, ситуація повільно змінюється в тому сенсі, що вся інформація стає комерційною, тобто комерціалізованою. На багатьох сайтах неможливо побачити повної структури новин, оскільки переважають так звані "гарячі" теми, сенсації дня.
Інтернет - користувачеві пропонується лише короткий огляд найбільш важливих подій. Складно сказати, чи є інтернет засобом масової інформації. Швидше за все поки не є, але ситуація розвивається таким чином, що інтернет як джерело інформації стає більш структурованим, добірка новин починає здійснюватися менш хаотично, багато новин поширюються офіційними джерелами.
Основною перевагою електронного видавництва перед традиційним є висока оперативність інформації: після верстки видання її можна миттєво помістити в мережу. Застосування гіперпосилань забезпечує швидкий доступ до довідкової інформації, крім того, є можливість включати в текст мультимедійні кошти. Колірна палітра монітора більше різноманітна в порівнянні з поліграфічною, до того ж можна використовувати об'ємну 3D графіку.
З економічної точки зору, на перший погляд, електронне видавництво не вимагає великих фінансових вкладень, так як відсутні витрати на поліграфічні послуги, матеріали, зберігання готової продукції, витрати на транспорт, багаторазового друку. Прямими витратами, не рахуючи оплату журналістської праці, будуть кошти на установку сервера з якісними лініями зв'язку.
Як
і всякий суспільний інститут, журналістика
пройшла складний історичний шлях,
перш ніж зайняти своє сьогоднішнє
становище у світі. Вона виникла,
удосконалювалася, і росла під
впливом того суспільства, якому
була покликана служити. Преса є продуктом
і складовою частиною людської цивілізації,
«дзеркалом» національної та світової
культури, а зміст і форми її діяльності
прямо залежать від потреб певної соціальної
системи на конкретному рубежі історії
[3].
1.2.
АКТУАЛЬНІСТЬ ЖУРНАЛІСТИКИ
В 21 СТОЛІТТІ
Сьогодні, на початку 21 століття, коли світ вражає економічна криза і, мабуть, ще більш різноманітні інтерпретації цієї події, виявилося, що дуже багатьом, і в нас, і в інших країнах, не цілком зрозуміло, про що ж саме ми говоримо. Де журналістика, де політична агітка, де розвага, промоушн самого різного роду, і при чому тут головний одержувач всього цього різноманіття - людина.
Cучасний журналіст помітно відрізняється від журналіста в традиційному розумінні, від хрестоматійних образів, які існують в підручниках. Намагаючись визначити, що є сьогодні журналіст і журналістика, ми, звичайно, зобов'язані дивитися на дуже широкий соціальний і глобальний контекст, розуміти, що журналістика сьогодні одна з найважливіших спеціальностей сфери мас-медіа, але все ж не єдина. Нещодавно в прямому ефірі одного з телеканалів, я побачив як запитали абітурієнта, хто його улюблений журналіст, які особистості залучають його в журналістиці. Відповідь була дивною: «Моя улюблена журналістка - Ксенія Собчак». І це для журналістики проблема, тому що медіаперсони, представники шоу-бізнесу сьогодні в ЗМІ підміняють журналіста.
Питання про місце журналістики і журналіста у житті сучасної людини здається мені дуже важливим. Журналіст - це, звичайно, творець тексту для ЗМІ, точніше сказати медіатексту, але медіатекстом може бути сьогодні і художній фільм, і рекламний ролик, і ігрове шоу, і комбінована фотографія. Саме тому ми повинні сьогодні зрозуміти, що ж відрізняє журналістику від інших професій зі створення текстів. На мій погляд, головне в журналістиці - це опора на факт, на реальні події дійсності. Журналіст - це такий літературний працівник, який завжди працює з реально існуючою «сировиною» - тобто з подіями дійсності.
Для того, щоб зрозуміти, в якому суспільстві ми живемо, абсолютно необхідно відповісти на питання про місце журналістики і журналіста як професіонала в нашому житті і світовідчутті, у нашому світорозумінні, в просторі життя окремої людини. Цей процес непростий і неоднозначний, оскільки сучасна людина в соціумі поступово позбавляється своєї винятковості, своєї неповторності, він стає частиною суспільства масового споживання, а в політиці все менше враховується тими, хто приймає рішення [4].
Журналістика, звичайно, спирається на факти, але журналістика це не просте фіксування подій. Журналістика все одно формує якусь думку. Вона транслює якусь тенденцію важко визначним, яка існує в умах і душах.Зараз до цього дуже цікаво схиляються люди самих різних систем журналістики, в тому числі і школи Бі-Бі-Сі, які не можуть не визнати того, що журналіст не тільки зобов'язаний завжди зберігати деякі цінності, основні моральні цінності, а й повинен в якийсь спосіб виражати, тим більше,що це співвідноситься насправді з спонуканням більшості читачів.Тобто журналіст, звісно, це людина небайдужа в будь-якому випадку, інакше його інформацію важко буде продати, як це модно говорити, в сучасних умовах. Мені здається, тут важливо, подивитися на динаміку розуміння самого образу журналіста, і ставлення людини - читача, слухача і глядача - до того, що роблять журналісти, що робить журналістика для нього особисто.
Журналістика спирається на реальну дійсність. Отже, опора на факт. Звичайно, журналістика зобов'язана спиратися на факт, але не можна забувати і про те, що думка - теж факт дійсності.Однак журналіст, який починає розмірковувати перш, ніж сам отримає факти, передасть, ретранслює їх аудиторії, який починає розмірковувати перед тим, як проінформує, - це поганий професіонал. Парадокс: ми живемо в світі, де джерел інформації незліченна безліч.І навіть самим вибором факту для свого матеріалу журналіст уже може висловити позицію, ставлення. Вибір факту для журналістського матеріалу - це і є перший крок журналіста за висловом своєї думки щодо цього факту[4].
Які ж критерії, які орієнтири повинні бути у журналіста в процесі пошуку цього факту? На мій погляд, це професіоналізм і етика. Ці дві речі, напевно, неможливо розділяти в журналістиці, оскільки журналіст працює не на одну людину, а на досить велику аудиторію. Журналістика є досить складною професією, якщо врахувати, що журналісту потрібно не тільки повідомляти факти і коментарі до них, але і необхідно розуміти можливі соціальні ефекти цих повідомлень.Я думаю, що сьогодні актуально говорити про журналістику як про соціальну роботу саме тому, що журналісти в першу чергу працюють на інформування соціуму, на досягнення соціальних ефектів.І тому журналістика у своїй діяльності за повідомленням суспільству фактів зобов'язана розуміти самий широкий контекст соціальних наслідків, які може викликати повідомлення про ці факти.Сьогодні більшості практиків повинно бути очевидно, що без знання теоретичних концепцій про ефекти ЗМІ і журналісткою діяльності робота журналіста неможлива.
Природа журналістики як освітнього ресурсу суспільства заслуговує окремого обговорення. В умовах кризи якраз очевидно, що люди, звертаючись до мас-медіа, намагаються отримати відповіді на хвилюючі їх питання. Дуже цікаві дані оприлюднені вже зараз, коли ми бачимо наслідки кризи. Виявляється, люди починають менше витрачати і тому більше часу проводити вдома, споживаючи ЗМІ. Це означає, що у ЗМІ в момент кризи не тільки збільшується соціальна відповідальність, а й з'являються нові можливості. Журналіст без емоцій приречений, він просто профнездатний. Його призначення - бути транслятором не тільки інформації (яка насправді ніколи не буває нейтральною, що б не говорили), але і якихось енергетичних потоків, що існують у суспільстві, в соціальному просторі.Тобто я - якийсь інструмент, який фіксує ці енергетичні потоки, що руйнують гармонію світу, я намагаюся їх перетворити в щось інше, те, що здатне цю негативну енергію подолати.