Зміст

Вступ                                                                                                                        2 
Розділ1. Визначення поняття слідчої дії у чинному                                            4

кримінально-процесуальному законодавстві

1.1. Зміст слідчих  дій                                                                                              4                      
1.2. Класифікація слідчих дій у кримінальному процесі                                    9

Розділ 2. Загальнообов’язкові умови та процесуальний порядок

проведення  слідчих дій.                                                                                     15

2 .1 Допит свідка, потерпілого, обвинуваченого                                              16

2.2 Очна ставка                                                                                                     25

2.3 Огляд та  ексгумація  трупа                                                                           27

2.4. Проведення  освідування                                                                              29

2.5. Пред’явлення  для впізнання                                                                        32

2.6 . Порядок проведення  обшуку і виїмки                                                       36

2.7. Порядок проведення  експертизи                                                                 39

2.8 Відтворення  обстановки і обставин подій                                                   41

Висновок                                                                                                                46

Список використаної літератури                                                                         50

Вступ

 Актуальність  теми дослідження. Основним змістом процесуальної діяльності є встановлення об'єктивної істини, а основним засобом отримання і перевірки доказів є слідчі дії.

 Основу  слідчих дій складають окремі методи пізнання – візуальне спостереження, розпитування, сприйняття, пошук, порівняння (ідентифікація), відтворення, дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної доказової інформації чи висновків дослідження в відповідних процесуальних документах. Передбачуваний законом для певних випадків метод пізнання втілюється в практичній діяльності слідчого з провадження слідчої дії, а хід і результати пізнання відображаються в протоколі слідчої дії (процесуальному документі).

 Норми права, які регламентують провадження  слідчих дій, являють собою певну  модель діяльності слідчого і несуть у собі конструктивні засади. Вони створюють правовий інститут – слідчу дію. Виступаючи як пізнавально-засвідчувальна дія, слідча дія одночасно є також і актом застосування права і в силу цього являє собою певну систему правовідносин.

 Інститут слідчої дії – це система правових приписів, що визначають: сферу й об'єкт слідчої дії, його мету і завдання; підстави проведення; коло учасників та їх правовий статус; механізм реалізації ними своїх прав і обов'язків; порядок здійснення і правила провадження пізнавально-засвідчувальних дій; способи і форми їх фіксації; гарантії захисту прав і свобод людини, заходи та межі примусу і відповідальності, які застосовуються у разі невиконання положень закону.

 Кожна слідча дія є не тільки засобом  пізнання, засобом збирання, дослідження та перевірки доказів, а й виступає як акт правозастосовної діяльності. Тому інститут слідчої дії має встановлювати певну систему гарантій як встановлення істини, так і забезпечення прав і свобод людини.

 Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

 Об'єктом  дослідження даної курсової роботи є кримінально-процесуальне законодавство  України.

 Предметом дослідження – проведення слідчих  дій.

 Метою курсової роботи є дослідження проведення слідчих дій.

 Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:

• дослідити поняття і значення слідчих дій;
• охарактеризувати класифікацію слідчих дій у кримінальному процесі;
• визначити загальнообов'язкові умови та процесуальний порядок проведення слідчих дій.

 Розділ1. Визначення поняття слідчої дії у чинному кримінально-процесуальному законодавстві 

 1.1. Зміст слідчих дій

 Основним  змістом процесуальної діяльності є встановлення об’єктивної істини, а основним засобом отримання  і перевірки доказів є слідчі дії.  
На даному етапі розвитку правової науки в Україні, актуальною є проблема визначення змісту поняття „слідча дія” як такого, з’ясування сутності всіх її різновидів як з точки зору наукового обґрунтування, так і з метою подолання прогалин у законодавстві та задоволення потреб слідчої практики. Варто зазначити, що особливу актуальність дана проблема набула на сьогоднішньому етапі кримінально-процесуальної законотворчості, оскільки наша держава знаходиться на межі вирішення важливого завдання – прийняття нового КПК України.

 У кримінальному  процесі на поняття слідчих дій  висловлені різні погляди. Одні автори розглядають це поняття в широкому змісті, вважаючи, що під слідчими діями  можна розуміти всі процесуальні дії, які проводить слідчий . Якщо так, до слідчих дій відносяться, зокрема, порушення кримінальної справи, притягнення особи як обвинувачуваного і т.п. Тому такий погляд піддано справедливій критиці. У вітчизняній криміналістиці переважна більшість науковців використовує термін «слідча дія» у більш вузькому розумінні, вважаючи, що будь-яка слідча дія є процесуальною, однак не кожна процесуальна дія є слідчою. Ряд авторів уважають слідчими ті процесуальні дії, за допомогою яких виявляються, закріплюються й перевіряються докази . У цьому визначенні, з одного боку, підкреслюється специфічна спрямованість слідчої дії на збирання доказів, однак з іншого - не проводиться розмежування слідчих і інших процесуальних дій як способів збирання доказів.

 Іншими  авторами слідча дія визначається як найважливіший елемент процесуальної  діяльності слідчого, який має пізнавальну й засвідчуючу сторони, як свого роду детально регламентовані законом процесуальні засоби отримання й перевірки доказів .

 Однак, далеко не кожна слідча дія може служити засобом збирання доказів. Так, накладення арешту на майно не містить у своїй структурі пізнавальних операцій і з цієї причини не може вважатися способом одержання доказів. Слідча дія в кримінальному судочинстві виконує активну пізнавальну функцію, забезпечуючи перетворення доказів-слідів у докази в процесуальному розумінні .

 Однак, не тільки слідча, але й інша процесуальна дія може бути спрямоване на одержання  доказів. Саме детальна регламентації  законом процесуальних дій, безпосередньо  спрямованих на збирання доказів, дозволяє називати їх слідчими, тому що, якщо «інші процесуальні дії», спрямовані на збирання доказів, детально регламентувати в законі, то вони перейдуть у розряд слідчих.

 Інші  науковці визначають слідчу дію як вид пізнавальної діяльності слідчого й інших уповноважених законом  осіб, здійснюваної в стадії досудового розслідування й при розслідуванні за нововиявленими обставинами, відповідно до регламентованого кримінально-процесуальним правом порядком виявлення, дослідження, фіксації й вилучення доказів. Із цього визначення виділяють три ознаки слідчих дій, які відрізняють їх від «інших процесуальних дій»: 1) пізнавальний характер; 2) проведення їх у стадії розслідування й при розслідуванні за нововиявленими обставинами; 3) процесуальна регламентація, яка визначає порядок виявлення, дослідження, фіксації й вилучення доказів. Друга й третя ознаки не специфічні для слідчих дій, а властиві всій процесуальній діяльності слідчого. Що ж стосується пізнавальної спрямованості, то вона характерна не тільки для слідчих дій, але й для інших способів збирання доказів .

 Що  ж до думки про те, що процесуальна регламентація це ознака, не специфічна для слідчих дій, то тут необхідно  звернути увагу на таке. Будь-яка  процесуальна діяльність слідчого є  такою саме тому, що вона регламентована нормами карно-процесуального права. Не кожна процесуальна діяльність слідчого спрямована на збирання доказів. Процесуальна діяльність, спрямована на збирання доказів, здійснюється у двох формах: проведення слідчих дій і проведення інших процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів.

 Отже, і слідчі дії, і інші процесуальні дії по збиранню доказів, зазначені  в законі, але мають різну ступінь  правової регламентації. Її детальність  і спрямованість як один з критеріїв  відмежування слідчих від інших  процесуальних дій дозволяє висловити думку про специфічність цієї ознаки для слідчої дії.

 Що  стосується ознаки проведення таких  дій в стадії досудового розслідування, то це положення потребує уточнення. Кримінально-процесуальне законодавство  майже всіх республік колишнього Радянського

 Тривалий  час наука кримінального процесу  та криміналістика потребують однозначного наукового і законодавчого визначення поняття „слідча дія”[4,121]. На це були спрямовані зусилля багатьох провідних  теоретиків, існує напрацьований  значний дослідницький матеріал, але питання залишається відкритим і актуальним. Неабияку увагу розв’язанню даної проблеми приділяють В. Т. Нор, В. П. Шибіко, Ю. Грошевий, В. Кузмічов проте комплексного дослідження інституту слідчих дій у всіх його проявах проведено не було і дане питання залишається відкритим. 
Слідчі дії, на мою думку, можна визначити так - це процесуальні дії, здійснювані для одержання доказової інформації, збирання, дослідження та перевірки доказів. Вони мають пізнавальний характер та процесуально-правову природу. Пізнавальний характер слідчих дій представлений такими прийомами як спостереження, допит, опис. А процесуально-правова природа слідчих дій полягає в детальній регламентації правил і умов їх проведення, які встановлені кримінально-процесуальним законодавством. 
Слідча дія як самостійний елемент кримінально-процесуальної діяльності має власну структуру, що складається з трьох основних елементів: процесуальних, тактичних та етичних. Лише у їх сукупності, взаємозв’язку та взаємозалежності повністю функціонує слідча дія [3,85]. 
Процесуальна характеристика слідчої дії складає її правову основу, забезпечує законність провадження останньої, процесуальний порядок її здійснення та фіксації отриманих результатів. Закріплення і регламентація слідчої дії в КПК України – обов’язкова умова її проведення. 
Тактичний елемент слідчої дії забезпечує можливість отримання об’єктивної, повної і достовірної доказової інформації, діючи при цьому в межах, визначених кримінально-процесуальним законом. Тактична характеристика є досить непростою, оскільки складається з тактичних прийомів, рекомендацій, що ґрунтується не лише на нормах кримінально-процесуального законодавства, а й широко використовуються дані психології, логіки, фізіології та інших наук, досягнення яких дозволяють виробити тактику проведення слідчих дій. Особливістю тактичних прийомів є те, що вони залежать від конкретної ситуації, особливостей кримінальної справи і за своєю сутністю тактика конкретна та індивідуальна у кожному випадку. 
Етична або моральна характеристика слідчої дії визначається з точки зору дотримання прав і свобод громадян, поваги до їх гідності. Етичне регулювання вказаних дій пов’язане з процесуальною регламентацією, оскільки норми КПК відображають також моральну сторону провадження слідчих дій.

   Також не менш важливим елементом у здійсненні процесу розслідування виступають організаційні дії слідчого. Даний аспект діяльності слідчого знаходить вираження у різноманітних формах: 1) це – організаційні дії слідчого, які забезпечують ефективність процесу розслідування загалом; 2) організаційні заходи, які забезпечують ефективність вирішення одного чи декількох завдань розслідування; 3) організаційні дії, які забезпечують ефективність окремих дій слідчого, тобто дії з організації окремої слідчої дії. 
Враховуючи вимоги законодавства та наукові дослідження у даному напрямі, є потреба виділити наступні відмінні ознаки слідчих дій від інших дій процесуального і не процесуального характеру, які здійснюються в процесі розслідування злочину: передбачені кримінально-процесуальним законодавством; безпосереднім призначенням є направлення на збирання, перевірку та оцінку доказів; крім винятків, зазначених у КПК України, можуть бути застосовані після порушення кримінальної справи; підлягають єдиним правилам та вимогам до фіксації ходу слідчої дії та закріплення отриманих результатів; дозволяють об’єктивно фіксувати хід проведеної дії та її результати.

   Отже, слідчі дії — це передбачена  кримінально-процесуальним законом  сукупність операцій, що забезпечується  державним примусом і прийомами, які здійснюються при розслідуванні злочинів для виявлення, фіксування і перевірок фактичних даних, що мають значення доказів по кримінальній справі [2,562].

 1.2 Класифікація слідчих дій у кримінальному процесі

 Для інституту слідчих дій характерна наявність системи загальних норм, які застосовуються при провадженні кожної слідчої дії або окремої групи таких, що дозволяє законодавцю при регламентації певної слідчої дії обмежуватися оглядом та регулюванням лише окремих аспектів, які визначають його специфіку.

 Кримінально-процесуальний  закон передбачає та регламентує  проведення таких слідчих дій:

• огляд (місця події, предметів, документів, місцевості, приміщень, трупа);
• освідування;
• обшук (обшук житлових приміщень та інших приватних володінь, обшук службових та інших приміщень, обшук особи);
• виїмка (предметів, документів);
• виїмка поштово-телеграфної кореспонденції;
• зняття інформації з каналів зв'язку;
• накладення арешту на майно;
• накладення арешту на вклади;
• затримання підозрюваного;
• відтворення обстановки та обставин події злочину;
• допит (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта);
• очна ставка;
• впізнання;
• ексгумація трупа;
• отримання зразків для порівняльного дослідження;
• призначення та провадження експертизи .

 Система слідчих дій передбачає такі процесуальні форми здійснення пізнавальних дій, які включають у себе всі необхідні та допустимі методи пізнання і дають можливість встановлення об'єктивної істини.

 Котрі з названих слідчих дій і в  якій послідовності будуть проведені  у кримінальній справі, залежатиме від конкретної слідчої ситуації і вирішуватиметься слідчим, дізнавачем, а в необхідних випадках також прокурором, начальником слідчого підрозділу чи начальником органу дізнання, які мають право давати вказівки особі, що провадить розслідування, щодо провадження конкретних слідчих дій.

 Слідчі  дії можна класифікувати залежно  від цілей, об'єктів, методів виконання, часу і правил провадження, а також  деяких інших критеріїв. Класифікація за різними критеріями допомагає  усвідомити внутрішню сутність слідчих дій, визначити їх місце серед інших подібних.

 В юридичній  літературі є різні критерії для  класифікації слідчих дій. М.М. Михеенко, В.Т. Hop і В.П. Шибіко пропонують наступний  поділ слідчих дій:

 1) основні  та додаткові. Наприклад, після першого допиту свідка-очевидця розбійного нападу проводиться додатковий допит з метою з'ясування окремих обставин вчинення цього злочину;

 2) первинні  та повторні. Йдеться про те, що  після першого допиту, огляду, обшуку  тощо та сама дія проводитиметься в повному обсязі;

 3) невідкладні  та інші. При цьому слід мати  на увазі, що невідкладність  проведення певної слідчої дії  може виявитися не тільки на  початку розслідування, а й  у ході подальшого його провадження.  Наприклад, достатні підстави  для проведення обшуку на квартирі знайомої обвинуваченого виникли лише після допиту самого обвинуваченого;

 4) обов'язкові  й необов'язкові. Обов'язковість  слідчої дії може визначатися  прямою вказівкою в законі, наприклад,  обов'язкове призначення судово-медичної  експертизи для встановлення причин смерті або встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, обов'язковий допит обвинуваченого у справі, що передається з обвинувальним висновком до суду .

   За своєю процесуальною формою слідчі дії можна поділити на такі, що провадяться:

   1) за постановою слідчого і без неї. Без попереднього винесення постанови слідчий виконує такі слідчі дії: допити, огляди, відтворення обстановки й обставин події, Пред'явлення для впізнання і, як правило, затримання підозрюваного, а також, як виняток із загального правила, обшук особи та виїмку в неї предметів та документів (ч. 3 ст. 184 КПК);

   2) з дозволу (чи за рішенням) суду або без нього. Лише голова апеляційного суду своєю постановою може дозволити слідчому накласти арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за мотивованою постановою судді;

   3) з санкції прокурора і без санкції. З санкції прокурора проводиться обшук, за винятком житла та іншого володіння особи, арешт розшуканого обвинуваченого для направлення етапом до місця провадження слідства, призначення судово-медичної та судово-психіатричної експертиз з поміщенням обвинуваченого до відповідної медичної установи. Постанова слідчого про ексгумацію трупа має бути затверджена прокурором (ч. 2 ст. 192 КПК). Інші слідчі дії санкції прокурора не потребують;

   4) за участю понятих і без них. Стаття 127 КПК визначає коло слідчих дій, які обов'язково провадяться в присутності не менше двох понятих – це провадження обшуку, виїмки, огляду, огляду і виїмки кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку (ч. 1 ст. 187¹) пред'явлення осіб та предметів для впізнання, відтворення обстановки й обставин події, опису майна. До цього переліку не увійшли допити, очні ставки, призначення експертизи.

 На  думку В.М. Тертишника слідчі дії  залежно від мети, яка ставиться  перед ними, можуть бути такими, що спрямовані на збирання або перевірку доказів. Слід зазначити, що одна і та сама слідча дія за різних обставин справи, на різних етапах провадження розслідування може бути спрямованою як на збирання нових доказів, так і на перевірку вже зібраних .

   Слідчі дії, залежно від їхньої мети, можуть бути такими, що спрямовані на збирання або перевірку доказів. Зауважимо, однак, що одна й та сама дія може за різних обставин справи, на різних етапах провадження розслідування бути спрямованою як на збирання нових доказів, так і на перевірку вже зібраних. Виняток становить, як правило, лише перша слідча дія, мета якої – виявлення і закріплення доказів .

   Слідчий може використати будь-яку зі слідчих дій для досягнення мети досудового слідства, однак це не означає, що він повністю вільний в їх виборі. Багато залежить від досвіду і кваліфікації слідчого, його вміння орієнтуватися в слідчій ситуації і знання можливостей кожної слідчої дії. Слід мати на увазі, що помилка у виборі слідчої дії, підміна однієї слідчої дії іншою може спричинити незворотні наслідки: порушення строків розслідування, прав учасників досудового слідства, Слідчий, який добре володіє методикою розслідування різних видів злочинності, знає слідчу практику, володіє теоретичними, аналітичними підходами до розслідування, як правило, уникає грубих помилок у виборі слідчої дії.

   Ефективність слідчих дій переважно залежить від умов сприйняття слідчим доказової інформації, яку він отримує в результаті виконання слідчих дій. Особливо важливими щодо цього є приписи закону про місце і час провадження слідчих дій.

   Найчастіше слідчі дії проводяться в кабінеті слідчого, де зберігається кримінальна справа і під рукою завжди є необхідні довідкові матеріали, бланки.

   Деякі слідчі дії, які зручно було б виконувати в кабінеті, слідчий повинен проводити в іншому місці. Наприклад, потерпілих можуть допитувати в лікарні, обвинувачених – у слідчому ізоляторі.

   Іноді необхідно почати слідчі дії в одному місці, а закінчити – в іншому. Виїжджаючи у відрядження, слідчий може поступово виконувати слідчі дії в різних містах, або ж ті самі дії за окремими дорученнями слідчого проводять органи дізнання чи інші слідчі.

   Кримінально-процесуальний закон передбачає провадження слідчих дій у денний час. У нічний час (з 22.00 до 6.00) слідчі дії можуть бути проведені в тих випадках, якщо затримання загрожує настанням небажаних наслідків (втрата доказів, продовження злочинних дій тощо).

   Іноді виконання слідчої дії обумовлюється попередніми діями слідчого чи прямо вказується в законі. Наприклад, ч. 1 ст. 148 КПК покладає на слідчого обов'язок допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу, в будь-якому разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення.

   Тривалість слідчих дій кримінально-процесуальним законом не обмежується. Вона повністю залежить від характеру самої слідчої дії, умов, в яких вона проводиться, .а також досвідченості та кваліфікації слідчого.

   При виконанні слідчих дій, незважаючи на те, що вони в деяких випадках мають примусовий характер, недопустимими є вимагання показань, посягання на честь і гідність учасника слідчої дії (ч. 3 ст. 22 КПК). Слідчий зобов'язаний, крім цього, забезпечити безпеку і майнові інтереси учасників слідчих дій.

   Слідчий, розпочинаючи ту чи іншу слідчу дію, повинен роз'яснити права й обов'язки учасникам слідчої дії (гл. 3 КПК).

   За необхідності він попереджує свідків, потерпілих, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих та інших осіб, що присутні при провадженні слідчих дій, про недопустимість розголошення даних досудового слідства без його дозволу. Учасники слідчих дій можуть оскаржити прокурору незаконні, на їх думку, дії слідчого.

   Хід і результати провадження кожної слідчої дії відображаються в протоколі. Це основний вид фіксування інформації, отриманої при провадженні слідчих дій. Додатковими способами, що застосовуються поряд із веденням протоколу, є машинопис, звукозапис, стенографування, кінозйомка та відеозапис (ч. 6 ст. 115 КПК).

   Протокол слідчої дії складається з трьох частин: вступної, описової та резолютивної.

   Зміст протоколу визначається характером слідчої дії і порядком її виконання.

   Обов'язкові реквізити протоколу кожної слідчої дії передбачені ст. 85 КПК. У ньому повинні бути вказані: місце і дата його складання, прізвище осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб, роз'яснення їх прав і обов'язків, зміст проведення слідчої дії, час її початку і закінчення, всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії.

   Якщо при виконанні слідчої дії застосовувались спеціальні технічні засоби, в протоколі зазначаються назва, призначення, умови і порядок використання цих засобів, об'єкти, до яких ці засоби застосовувались, отримані результати (як позитивні, так і негативні). При цьому повинно бути зазначено, що всі присутні при виконанні слідчої дії були попереджені про застосування технічних засобів.

   Протокол підписують всі особи, які брали участь у слідчій дії. Якщо обвинувачений, підозрюваний, свідок або інший учасник слідчих дій відмовляється підписати протокол, слідчий робить позначку в протоколі та завіряє її своїм підписом. Відмову підписати протокол має пояснити особа, що відмовилася. Це пояснення заноситься до протоколу. Всі доповнення і виправлення повинні бути застережені в протоколі перед підписанням.

   Якщо хто-небудь з учасників проведення слідчої дії не може особисто підписати протокол, то для підписання запрошується стороння особа.

   Порядок провадження кожної слідчої дії та її оформлення визначено в чинному КПК та спеціальній юридичній літературі.

 Розділ  2. Загальнообов’язкові умови та процесуальний порядок проведення  слідчих дій. 

 Перед початком проведення будь-якої слідчої  дії слідчий повинен роз'яснити учасникам їхні права й обов'язки та порядок їх реалізації.

 При проведенні слідчої дії особа, яка  її провадить, зобов'язана беззаперечно додержуватись передбаченої законом процедури, забезпечувати захист прав і свобод людини, поважати її честь і гідність. Слідчий, дізнавач, прокурор, начальник слідчого відділу можуть робити тільки те і тільки в тій формі, що і як визначено законом.

 При провадженні слідчих дій необхідно  забезпечити безпеку учасників  процесу.

 У процесі  слідчої дії слід вжити заходів  для забезпечення нерозголошення конфіденційної інформації, захисту сфери особистого життя людини.

 Забороняються будь-які дії, що принижують честь і гідність особи, не передбачені законом засоби примусового характеру.

 Учасників слідчої дії необхідно повідомити про застосування кінозйомки, відеозапису  до початку цієї дії. Після зйомки, запису та виготовлення кінострічки, відеострічки вони демонструються всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.

 У разі провадження слідчої дії із застосуванням  звукозапису про це повідомляються всі учасники перед її початком. Фонограма повинна містити відомості, вказані в протоколі, та відображати весь хід слідчої дії. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході її провадження не дозволяється.

 Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю відтворюється її учасникам. Висловлені ними зауваження та доповнення заносяться до фонограми.

 У протоколі  має бути зазначено про застосування звукозапису та про повідомлення про це учасників слідчої дії, про технічні засоби та умови звукозапису, про відтворення звукозапису  учасникам слідчої дії та про  їх заяви з приводу застосування звукозапису. 

 2 .1 Допит свідка, потерпілого, обвинуваченого

 Допит — це слідча дія, в процесі якої слідчий отримує від особи, яка  володіє відомостями, що мають значення по кримінальній справі (свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного чи обвинуваченого), словесну інформацію про обставини події злочину та інші факти, які мають значення для встановлення об'єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону.

 Допит — це процес отримання показань від осіб, які володіють відомостями, що мають значення по кримінальній справі.

 Допит поділяється на окремі види залежно  від процесуального статусу допитуваних  учасників процесу і провадиться  за певними правилами.

 До  окремих видів допиту належать: допит  свідка, допит потерпілого, допит  експерта, допит обвинуваченого допит підозрюваного.

 Загальними  правилами проведення будь-якого  виду допиту такі положення.