Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Слiд росii в Украiнi

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Кафедра туризму

Курсова робота на тему:

«СЛІД РОСІЇ В УКРАЇНІ»

Виконала:

студентка ІІ курсу

групи Т-092

Кондратей Д.Г.

Прийняв:

ЧЕРНІГІВ, 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3 РОЗДІЛ 1. КУЛЬТУРНО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ ТУРИЗМ……………………………...5 РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА СХЕМИ МАРШРУТУ………………………………………….8 РОЗДІЛ 3. ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРУ…………………………………...20 РОЗДІЛ 4. РОЗРОБКА РЕКЛАМНОЇ СТРАТЕГІЇ…………………………………….22 РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОК ВАРТОСТІ ТУРУ………………………………………....27 ВИСНОВОК……………………………………………………………………………...29 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….…....31 ДОДАТКИ………………………………………………………………………….…….32

ВСТУП

Сучасне визначення туризму, прийняте ООН, полягає в тому, що туризм – це активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, пов'язаний з пересуванням за межі постійного місця проживання, різновид рекреації, в процесі якого, відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю. В „Законі України про туризм” 1995 року в редакції 2003 року зазначено, що туризм – це тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях, без здійснення оплачуваної діяльності в місцях перебування. В Україні туризм зараховується до числа динамічних галузей.

Туризм в Україні стає сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія внутрішнього туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

Об’єкт курсової роботи – внутрішній пізнавальний туризм.

Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Суб’єкт – пізнавальний тур по Україні.

Отже, пізнавальний туризм заснований на цікавості до великого пізнавального потенціалу кожної території, включаючи багато численні пам’ятки історії, архітектури, літератури, археології, а також історичні міста і поселення з включенням до програми перебування туристів та участь у святах, фестивалях, знайомства з живописом, балетом, оперою, по місцях дії відомих літературних творів, по місцях життя відомих людей. Основну роль в таких програмах відіграють екскурсійно-пізнавальні і культурні заходи, спрямовані на задоволення цікавості туристів.

Пізнавальні тури до різних міст з економічної точки зору є дуже вигідними для країни, бо саме такі тури є майже найдорожчими, і найцікавішими для туристів. Такі тури розраховуються на людей, що люблять та прагнуть чогось нового. Екологічно, тури пізнавального характеру дуже оздоровлюють, але й туристи повинні піклуватись про екологічне становище того чи іншого місця перебування. Отже, саме пізнавальні тури є одним з найприбутковіших турів у галузі туризму.

Мета роботи – створити пізнавальний тур містами України, який матиме попит серед туристів та задовольнятиме відповідні потреби споживачів у якісному обслуговуванні та цікавому відпочинку.

У відповідності з обраною темою та метою курсової роботи потрібно виконати наступні завдання:

розробити схему маршруту обраними містами та пам`ятками;
оформити програмне забезпечення туру;
розробити рекламну стратегію просування продукту;
розрахувати вартість туру;
оформити необхідні документи.

В даній курсовій роботі використано наступні методи дослідження: спостереження, графічне моделювання, компіляція, аналіз, табличні методи та інші.

Під час написання курсової роботи були використані наступні джерела: картографічні зображення місцевості, Інтернет, періодичні видання, посібники, підручники та монографії вітчизняних та закордонних авторів.

РОЗДІЛ 1.

КУЛЬТУРНО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ ТУРИЗМ

Тур є ринковим продуктом туристичних підприємств, формою, яку набуває споживання послуг, матеріальних і нематеріальних благ, заходом, який реалізує мету подорожування і в той же час результатом діяльності тур фірми.

Пізнавальний туризм – це туризм екскурсійного типу, тобто відвідання культурних, історичних, природних об’єктів з метою ознайомлення. Суто пізнавальний туризм, - його метою є не тільки ознайомлення, але й вивчення природних або інших об’єктів.

Екскурсії, подорожі, походи як види пізнавального туризму сприяють поглибленню і зміцненню теоретичних знань, формуванню практичних умінь та навичок, розвивають уяву. Пізнавальний туризм до Польщі дуже захоплює екскурсійними маршрутами, що залишить слід на довго у пам’яті.

Для багатьох країн пізнавальний туризм, а саме міжнародний, став найприбутковішою галуззю економіки, а доходи від нього – важливою складовою національних бюджетів. Подорожі та туризм стимулюють розвиток інвестиційних проектів з розбудови транспортної та готельно-туристичної інфраструктури (аеропортів, шляхів, морських портів, реставрацію історичних пам’яток, музеїв, розвиток природних охоронних зон), що підвищує і якість життя корінного населення.

Пізнавальний туризм набуває дуже великих темпів розвитку за кордоном, де потік туристів значно більший. Розвиток пізнавального туризму в Україні, ще не набув великих висот, але щорічно пізнавальними турами користується все більше і більше туристів з інших міст, або з найближчих країн – сусідів.

Історико-культурний туризм є туристичною аттрактивністю, яка визначається сукупністю чинників культури і історії. Після загального значення історико-культурний туризм є найактивнішою частиною серед всіх чинників туристичної аттрактивності. У сучасній інтерпретації, культурний ландшафт має властивість універсальності, автентичності і цілісності як об'єкт культурної і природної спадщини.

Для формування туристичної аттрактивності історико-культурний туризм повинен містити наступні аспекти ( таблиця 1. 1 ).

Таблиця 1. 1

Зміст історико-культурного туризму

Вид	Зміст	Рівні *	Тип мотивів **
1. Туризм мистецтв і літератури	відомі діячі літератури, театру, кіно; твори скульптури; художні промисли; театри, студії і так далі	спеціальний	МЕ МД
2. Історичний туризм	пам'ятники людської цивілізації і соціально-економічної культури; стародавні міста, розвалини стародавніх міст; пам'ятники військової культури (фортеці, оборонні стіни і вали, місця битв і тому подібне)	спеціальний	МД
3. Туризм архітектурної культури	архітектурні ансамблі, палацові комплекси, культові споруди і храми; малі архітектурні форми (будівлі, башти, арки, зали, пантеон, мавзолеї, меморіальні печери, камені і обеліски); гідротехнічні споруди (дамби, канали, гідроелектростанції); портово-промислова архітектура; рекреаційна архітектура	спеціальний	МД
4. Туризм тематичних парків культури	штучні ландшафти (селітебні, рекреаційні, спортивно-оздоровчі, промислові, транспортні)	підвищений спеціальний	МД МЕ МТ
5. Туризм міського середовища і культури	міське середовище і міська культура; панорами міст; ландшафтно-планувальна організація і забудова міст	основний підвищений	МН МД
6. Музейний туризм	музеї, виставки, історико-культурні заходи і презентації	спеціальний	МД

*) рівні рекреаційної діяльності.

**) За теорією рівнів вимоги людини (Abraham Maslow), ми пропонуємо наступні типи мотивів рекреантів: мотив настрою(МН) – туга за рідними місцями, знайомство з людьми, віра; мотив тіла(МТ) – лікувальна потреба, оздоровча потреба, спортивна потреба; мотив душі(МД) – пізнавальна потреба, потреба знань, потреба задоволень і милування; і мотив економіки(МЕ) – купівельна мета, торгова мета, ділова мета.

Отже, пізнавальний туризм з кожним роком приваблює все більше і більше туристів, як в Україні так і за її межами.

РОЗДІЛ 2

РОЗРОБКА СХЕМИ МАРШРУТУ

Вибір пунктів маршруту:

Чернігів – Качанівка – Дніпропетровськ – Ялта – Чернігів

Качанівка: садиба в Качанівці - сформувалася в середині XVIII - наприкінці XIX століття. Розташована вона на південно-західній околиці села на двох рівнях. На верхньому плато містяться сам палац із двома флігелями і вежею, які утворюють курдонер - парадний двір, альтанка М.Глинки, два корпуси служб та Георгіївська церква. У регулярно розпланованому парку - могили Г.Честахівського, О.Агіна, М.Гарама, пам'ятник Т.Шевченкові, а також окремі житлові й господарські будівлі. Нижній рівень - це ландшафтний парк із 12 ставками, павільйоном, парковою скульптурою, містками, "руїнами", амфітеатром. Територію площею близько 560 га нині обмежують автомобільна дорога та каскади ставків.

Ансамбль розвивався протягом 150 років, неодноразово перебудовувався, змінювався його обсягово-просторовий устрій. Садиба заснована в першій половині XVIII століття. Першим власником її був Ф.Болгарин. У нього садибу купив придворний співак Ф.Коченовський, від якого її успадкував родич, майор М.Коченовський. Від їхніх прізвищ походить назва маєтку. У 1771 - 1808 роках Качанівкою володіли генерал-фельдмаршал граф П.Рум'янцев-Задунайський та його син О.Рум'янцев, у 1808 - 1824 -Г.Почека, 1824 - 1853 - Г.Тарновський, 1853 - 1866 -В.Тарновський, а в 1866 - 1897 роках власником садиби був його син - славетний колекціонер Василь Тарновський-молодший. Після нього протягом 20 років, аж до 1919-го, садибою володіли послідовно цукрозаводчики Харитоненки, князі Урусови, М.Олів.

За більшовицького правління в садибі містилися різні заклади - дитячий будинок, санаторії тощо. Внаслідок варварського господарювання не збереглася частина споруд ансамблю, значною мірою втрачені декор інтер'єрів, умеблювання, спотворено ландшафтний парк. Та навіть те, що збереглося, визнається найкращим зразком палацової садибної архітектури кінця ХУІІІ-ХІХ століть.

Дніпропетровськ: Дворець Потьомкіна - одне з перших найбільш значних будівель Дніпропетровська. Авторство проекту палацу приписується видатному російському зодчому І.Старову. Спочатку головний корпус вміщував ряд парадних приміщень, у тому числі величезний зал в центральній частині.

За первинним проектом центральний корпус з'єднувався лоджіями-галереями з невеликими бічними флігелями. Головний корпус вміщував ряд парадних приміщень, у тому числі величезний зал в центральній частині, виділений із загальної маси будівлі. На початок XX століття палац прийшов в запустіння. При відновленні будівлі змінився його первісний вигляд, зал був перегороджений стіною. Після революції 1917 року палац перетворений на будинок відпочинку трудящих міста. Під час другої Світової війни будівля була зруйнована. У 1952 році реконструйовано архітекторами А. Баранський, С. Глушковим та інженером А. Мучник і став палацом культури студентів (з 1961 року - імені Ю. А. Гагаріна). У нову композицію органічно включені, хоча і в перетвореному вигляді, елементи первинного проекту і проекту В. П. Стасова. Загальна площа будівлі 5632 кв. м. Тут є концертний зал на 600 місць, лекторій на 150 місць, кімнати для студійних занять, танцювальна зала, кінотеатр, кафе.

Готель Єкатеринославський розташований на відстані декількох хвилин ходьби від палацу. Він пропонує звуконепроникні номери, кожен з яких обладнано кондиціонером та безкоштовним бездротовим доступом до Інтернету (Wi-Fi). Цей район виграє завдяки відмінному транспортному сполученню з усіма частинами Дніпропетровська.

Ялта:

Юсуповський палац
Лівадійський палац
Массандровський палац
Замок «Ластівчине гніздо»
Воронцовський палац
Палац княгини Гагаріної

Юсуповський палац. Юсуповський палац був спроектований в відомим ялтинським архітектором Н.П. Красновим. Раніше на місці Юсуповського палацу знаходився «Рожевий дім», саме після перебудови «Рожевого дому», Юсуповський палац знайшов свій нинішній вигляд. В архітектурі Юсуповського палацу простежується неонормаскій стиль і різні елементи архітектури епохи Відродження. Сходові площадки і арки біля входу прикрашені скульптурами левів, різних персонажів з давньогрецьких міфології, виконаних з мармуру і привезених з Венеції.

Парк Юсуповського палацу, був закладений одним з найвідоміших садівників того часу Карлом Кебахом. На території парку ростуть понад 200 видів декоративних дерев і чагарників.

Юсуповський палац був побудований однією з найбагатших Російських династій - князя Юсупова. У 1912 році восени в палаці відбулася заручини Фелікса-молодшого з княжною Іриною Олександрівною, яка була племінницею Миколи II.

У революційні часи будівлю палацу залишилося цілим і було передано Всесоюзної надзвичайної комісії.

Друга світова війна також залишила палац недоторканим. Тут проживав А.В. Сталін під час Ялтинської конференції. Також тут пройшла нарада міністрів закордонних справ та урочистий обід на честь президента США і прем'єр-міністра Великобританії.

У післявоєнний часи будівлю палацу передали Центральному Комітету КПРС. Зараз же Юсуповський палац знаходиться у відомстві служби безпеки України.

Лівадійський палац. Колишня літня резиденція Миколи II. Окрім головного корпусу, комплекс включає в себе графський палац і церкву. Палац був збудований в 1910-1911 рр. в традиціях італійського Відродження з використанням елементів готики. Палац оточений великим парком - одним з кращих на Південному узбережжі.

Літня резиденція останнього російського царя. Перший санаторій для селян у 20-і роки. Наприкінці другої світової війни - місце зустрічі керівників трьох союзних держав - СРСР, США і Великобританії, на якій вирішувалось питання закінчення другої світової війни і післявоєнного устрою миру.

Державна дача керівника радянської держави І. Сталіна в перші післявоєнні роки.

Лівадійський палац був побудований за проектом ялтинського архітектора Я.П. Краснова (1864-1946), який одержав за спорудження цього палацу та низки інших будівель на південному березі Криму звання академіка російської архітектури

Будівництво продовжувалося з квітня 1910 року по вересень 1911 року - 17 місяців. Будинок витриманий, переважно, в стилі Відродження з включенням мотивів візантійської (церква), арабської (внутрішній дворик), готичної (колодязь з химерою) архітектури. Різноманітні архітектурні стилі - своєрідна данина моді початку XX століття використана й в оформленні інтер'єрів палацу.

Особлива розкішність та урочистість характерні для оздоблення вестибюля і Білого залу. Парадна приймальня палацу з темного горіхового дерева нагадує зал Ради п'ятисот у палаці дожів у Венеції. Поліроване червоне дерево зі смужками бронзи використано в оздобленні парадного кабінету. Елементи англійської архітектури 16 століття (стилю Тюдор) - в оформленні колишньої більярдної. Витончені інтер'єри другого поверху, виконані в стилі «модерн».

Єдине художнє рішення всіх елементів декору кожної кімнати, мистецтво проробки деталей, дозволяють говорити про високу майстерність виконавців і талант архітектора.

Наприкінці другої світової війни Лівадія була обрана місцем зустрічі глав трьох союзних держав антигітлерівської коаліції - СРСР, США і Великобританії. Конференція проходила в Білому залі палацу з 4 по 11 лютого 1945 року. Учасники конференції визначили спільні дії союзних держав на завершальному етапі війни, намітили основні принципи загальної політики у відношенні післявоєнного устрою світу і прийняли «Декларацію про звільнену Європу». Були обговорені питання створення нової міжнародної організації для вирішення кардинальних проблем забезпечення миру - Організації Об'єднаних Націй.

У 20-і роки, після націоналізації в палаці був відкритий музей «побуту останньої династії Романових» (16 липня 1922 р.).

У травні 1925 року за рішенням Раднаркому СРСР, у виконання ленінського декрету «Про використання Криму для лікування трудящих» у Лівадійському палаці був відкритий санаторій, але «для збереження художньо-матеріальних цінностей, що є у Великому і Малому Лівадійских палацах з метою організації музею побуту революційної епохи» були закріплені за Наркомпросом «8 кімнат на 2 поверсі Великого Лівадійського палацу...».

Ліквідований музей був у 1927 році на підставі розпорядження Кримнаркомосвіти.

З 1925 року по 1974 рік, включаючи період використання палацу під державну дачу І.В. Сталіна (з 1946 по 1953 р.) - будинок був одним з корпусів санаторію. В 1974 році за рішенням ВЦРПС і Центральної Ради по управлінню курортами профспілок Лівадійський палац був відкритий для відвідувачів з 2 відділами – історико-меморіальним і виставочним.

Унікальність, історико-культурна значимість Лівадійського палацу, організації, проведенню і прийманню міжнародних конференцій, симпозіумів, семінарів, фестивалів і т.п. дозволяють говорити про те, що Лівадійський палац-музей - визнаний громадсько-культурний центр у Криму по проведенню найбільших миротворчих акцій, значних культурних і політичних заходів на високому державному рівні

Приймаючи гостей і туристів з багатьох міст країн світу, Лівадійський палац-музей по праву є одним з найбільш популярних у Криму, Україні.

Массандровький палац. Массандра примітна своїм палацом — резиденцією царя Олександра III. Споруду палацу поблизу від церкви в ім`я Усікновення глави Іоана Предтечи почав в 1881 році князь С.М. Воронцов — спадкоємець генерал-губернатора Новороссії м.С. Воронцова. Він вибрав для будівництва місцевість, багату живописними скелями, гротами і джерелами. Палац в стилі часів Людовика XIII проектував французький архітектор Бушар.

В 1882 роду у зв`язку з кончиною князя С.М. Воронцова будівництво Массандровського палацу надовго зупинилося, і життя тут завмерло до 1889 року, коли Массандру придбало питоме відомство. З 1892 по 1900 рік за проектом професора М.Е. Месмахера споруда палацового ансамблю продовжилася з внесенням багато зміні в декор фасаду, виражений в стилі модерну, інтер`єр і планування парка. Будівництвом керував архітектор О.Е.Вегенер.

Трьохповерхова будівля з множиною декоративних зовнішніх деталей вінчає пірамідальний дах. Стрілоподібне завершення захисних башт, високі камінні труби додають будові спрямованість увись, і тому палац здається легким, витонченим, казковим.

Палац призначався для відпочинку, тому в нім немає апартаментів для прийомів, парадних залів. Житлові кімнати мініатюрні, з низькими стелями і затишними камінами кримського мармуровидного вапняку.

Парк площею 6 гектарів і композиція палацу створюють унікальний палацово-парковий ансамбль. Довгий час палац використовувався як державна дача, а в 1990 році був переданий музейному об`єднанню "Дворцы и парки Южного берега Крыма" для відновлення в ньому інтер`єру-експозиції часів Олександра III.

К Массандровському палацу можна проїхати з Ялти на тролейбусі до зупинки "Верхня Массандра", у скелі з скульптурою орла вийти на дорогу, що відгалужується від магістралі на північ, і пройти по ній до палацу.

Замок «Ластівчине гніздо». Замок «Ластівчине гніздо» – пам’ятник архітектури і історії національного значення, розташований недалеко від Ялти, в селищі Гаспра на прямовисній 40-метрової скелі Аврора, названої римлянами на честь богині ранкової зорі.

Тут на мисі Ай-Тодор в незапам’ятні часи розташовувався античний храм.

Після приєднання Криму до Російської імперії на скелі Аврора було побудовано дерев’яну будівлю якимось відставним генералом.

Друга будова на цьому місці була теж з дерева, але в екзотичному стилі. Приліпившись до прямовисної скелі, немов гніздо ластівки, повис над хвилями «замок любові» – так називала свою садибу колишня власниця – московська купчиха Рахманіна.

У 1911 році нафтовий промисловець барон Штейнгель купив у Рахманіної цю ділянку і доручив будівництво архітекторові В. С. Шервуду. Побудована у 1912 році оригінальна будівля в неготичному стилі «Ластівчине гніздо» нагадує середньовічний рицарський замок схожий на фортеці, що підносяться по берегах Рейну. Під час землетрусу (до 9-ти балів) 1927 частина опорної скелі Аврора звалилася в море, і оглядовий майданчик замку загрозливо навис над прірвою.

Але будівля продовжувала залишатися бібліотекою при будинку відпочинку ще до 50-х років. Тільки після появи тріщин по будівлі, доступ всередину будівлі і на оглядовий майданчик був закритий.

Після реставрації (1967-1981 рр..) Замок зберігався як архітектурний пам’ятник. Тут в 1987 році знімався трилер «Десять негренят», і фрагмент дитячого фільму «Міо мій Міо».

В даний час «Ластівчине гніздо» – дорогий ресторан з вишуканою кухнею. Ластівчине гніздо стало своєрідною емблемою Південного берега Криму .

Воронцовський палац. Справжнім шедевром архітектури, будівництва і паркового господарства XIX століття є Воронцовський палац. У минулому це літня резиденція графа М.С.Воронцова. Знаходиться замок біля підніжжя гори Ай-Петрі в місті Алупці.

Неприступний замок зведений з твердого за природою каменя діабазу, який добувався недалеко від місця споруди палацу. Будувався Воронцовський палац за новими архітектурними канонами. Гірський ландшафт додав йому особливу «родзинку». У палаці витає дух англійської архітектури, тут можна побачити стильові напрями різних епох. Так, наприклад, північний фасад близький до англійського тюдорівського стиля, південний фасад виконаний в мавританському стилі і має витончений вигляд, завдяки елементам східної архітектури. Палацовий комплекс складається з декількох корпусів, складових єдиний архітектурний ансамбль: центрального, столового, гостьового, бібліотечного і господарського.

Зеленою короною вінчає палац парк – пам'ятник садово-паркового мистецтва. Не один рік над його створенням працював знаменитий німецький садівник Карл Кебах. У парку зростає близько 200 екзотичних деревинно-чагарникових видів, різновидів і садових форм. Тут є пальми і лаври, кипариси і маслини, суничники дрібноплідний і великоплідний, араукарія чилійська і калина вічнозелена.

До Жовтневої революції Воронцовський палац належав трьом поколінням сім'ї Воронцових. За радянських часів замок був націоналізований і з 1921 року став діяти як музей. Під час Великої Вітчизняної війни замок-музей значно постраждав, багато художніх цінностей було загублено. Лише невелика їх частина пізніше повернулася у Воронцовський палац, який знов став функціонувати як музей в 1956 році.

Величність Воронцовського палацу викликає непідроблене захоплення. Не даремно тут знімалися такі відомі шедеври вітчизняного кінематографа, як «Небесні ластівки», «Безумний день, або Одруження Фігаро», «Сафо».