Ирина Эланс
Словотвір прикметників у сучасній англійській мові
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти і науки,
молоді та спорту України
29 березня 2012 року № 384
Форма № Н-6.01
УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ
Кафедра теорії і практики іноземних мов
КУРСОВА РОБОТА
з теоретичного курсу англійської мови
на тему: Словотвір прикметників у сучасній англійській мові
Студентаки _IV___ курсу __І____групи
напряму підготовки: 6.020303 Філологія. Мова і література (англійська)
Салій Аліни Миколаївни
Керівник:
Паладьєва А.Ф.
Національна шкала ________________________
Кількість балів: __________ Оцінка: ECTS _____
Умань – 2014 року
ЗМІСТ
ВСТУП
Останніми роками англійська мова характеризується тенденцією поповнення словникового складу лише за рахунок власних мовних ресурсів шляхом лексичної і семантичної деривації, іншими словами шляхом словотворення і зміни значення існуючих одиниць.
З точки зору доцільності було обрано тему «Словотвір прикметників в сучасній англійській мові», оскільки вона є досить актуальною з огляду на те, що англійська мова, надсучасна і не тільки, вона постійно розвивається, збагачується новими словами.
З метою поглиблення знань з теорії та практики англійської мови була обрана тема, яка стосується одного з найактуальніших питань будь-якої мови, а саме збагачення мови засобами словотвору. Дана курсова робота багатостороння, тому охоплює як теоретичні, так і практичні сторони питання: що таке словотвір як лінгвістична наука, що є предметом його досліджень, що таке засоби словотвору, види словотвору прикметників, їх класифікація за важливістю та актуальністю, розрізнення власних та запозичених афіксів та інших засобів словотвору, вживання новоутворених слів.
Як відомо, словотвір заключається у творенні похідних слів. До недавнього часу похідні слова досліджувались в основному з формальної точки зору, тобто в аспекті вираження, а зміст залишався малодослідженим. Але це є не зовсім правильно, адже специфіка словотвору у його різносторонності, у різноманітності його зв’язків і будь-який односторонній розгляд процесів словотвору не відображає повністю проблематику словотвору.
На даному етапі досить актуальною є проблема змістового аспекту мови, в тому числі й семантика похідних слів. Яскравим прикладом цього стали роботи І. Арнольд «Семантическая структура слов и методика её исследований», А. Уфімцевої «Слово в лексико-семантичній системі мови» [4, с. 12].
Не зважаючи на те, що науковці в достатній мірі опрацювали цю тему, але актуальність її полягає в тому, що у мові постійно з’являються нові слова, тому виникає потреба у їх дослідженні та детальному розгляді їх засобів утворення, особливої уваги потребує утворення прикметників. Ця тема буде актуальною до тих пір, доки буде існувати і розвиватися мова.
Тема цієї роботи стала цікавою для багатьох вчених-лінгвістів, тому існує вдосталь різних праць, статей, які її досліджують. Серед них наукові праці Є. Ботнічука та І. Василенка «Словообразование в современном английском языке», праця О. Мєшкова «Словообразование прилагательного в современном английском языке», праця П. Каращука «Словообразование английского язика». Багато цікавої інформації, що стосується словотвору в англійській мові міститься у праці М. Мостового «Лексикологія англійської мови», а також праці І. Арнольд «Лексикология современного английского языка» [6, с. 8].
Мета курсової роботи полягає у дослідженні характерних особливостей словотвору прикметників сучасної англійської мови.
Досягнення основної мети забезпечується розв’язанням таких завдань:
На підставі словників, енциклопедій та інших посібників визначити, що таке словотвір, які засоби словотвору існують у сучасній англійській мові.
Виявити вплив словотвору на розвиток та розширення лексичного запасу слів в англійській мові.
Визначити особливості словотвору прикметників у сучасній англійській мові.
Об’єктом дослідження курсової роботи є прикметники англійської мови та їх формотворчий потенціал.
Предметом дослідження обрано типи словотвору прикметників сучасної англійської мови.
Для досягнення поставлених завдань та мети у курсовій роботі застосовувався ряд методів:
описовий;
критичний аналіз теоретичної лінгвістичної літератури;
систематизація та узагальненн
я;
пошуковий метод.
Наукова новизна дослідження зумовлюється тим, що словотвір прикметників у сучасній англійській мові досліджується вперше на матеріалі роману «Театр» С. У. Моема.
Теоретичне значення визначається тим, що в ній розвивається вчення про словотвір прикметників у сучасній англійській мові. Результати роботи можуть знайти застосування у розв’язанні актуальних проблем лексикології пов’язаних з дослідженням прикметників.
Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що її можна буде використати в подальшій роботі над цією темою, на лекціях та практичних заняттях з граматики та лексикології англійської мови, для доповнення публікацій на задану тему, а також у зіставних термінознавчих дослідженнях у межах англійської мови або її певних особливостей у порівнянні з іншими мовами.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВОТВОРУ ПРИКМЕТНИКІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
1.1 Поняття про словотвір у сучасній англійській мові
Словотвір – це унікальне явище, воно притаманне для кожної мови, але проявляє себе в них по-різному. Він являє собою динамічну систему і є одним із важливих джерел поповнення і збагачення її словникового складу. Найголовнішим засобом збагачення лексики сучасної англійської мови є творення нових слів, тобто словотворення. Слова в мові не творяться з довільно взятих звуків – існує певна система, яка керує і управляє цим процесом, слова створюють, керуючись певними закономірностями. Таким чином, ми можемо визнати, що існують певні засоби для творення слів і використовуються певні способи словотворення.
Словотвір, або дериватологія (від лат. derivacio – відхилення, утворення), – це розділ мовознавства, який вивчає закони утворення похідних слів від інших спільнокореневих слів. Термін «словотвір» має два основних значення, які потрібно чітко розрізняти. В першому значенні він використовується для вираження постійного процесу творення нових слів у мові. Мова знаходиться в стані постійного розвитку, який складається з окремих мовних процесів, в тому числі і процес творення нових слів. Цей процес має назву «словотвір». В другому значенні, термін «словотвір» означає розділ мовознавчої науки, що вивчає процес творення нових лексичних одиниць [10, с. 25].
Загально відомий факт, що нові слова (так само, як і нові значення слів) з’являються тоді, коли виникає необхідність назвати нові предмети або висловити дещо інше ставлення до вже відомих предметів чи якось інакше охарактеризувати їх. Нові слова створюються з існуючих елементів мови (слів, основ, словотворчих афіксів) за існуючими моделями в результаті дії звичних способів словотворення. Наприклад, D - day (Decimal day) – слово, створене в період підготовки Англії до переходу на нову грошову систему, створено за зразком раніше існували в мові слів V - day (H - bomb, G - man). Порівняно недавно з’явилися абревіатури, які є досить необхідними, бо допомагають швидко та лаконічно висловлювати свою думку, наприклад абревіатури OPEC (Organisation of Petroleum Producing Countries), SALT (Strategic Arms Limitation Talks), VAT (value added tax) повторюють звичну модель типу USA і ВПС. Коли в розпал енергетичної кризи в капіталістичних країнах почали пропагувати велосипед, з’явилося нове скорочення АСВ (All Change to Bicycle). Скорочення утворене з початкових літер слів, складових пропозицію, так само як SOS (Save our souls - сигнал лиха на морі). Дієслово decolonise, що з’явився в період масового завоювання незалежності колишніми колоніями, повторює структуру дієслів decode, словникового складу, коли одні слова, що виражають застарілі поняття, відмирають, а інші слова на означення нових понять нашої дійсності з’являються, часто супроводиться зміною продуктивності певних засобів словотворення. Предметом дослідження словотвору є вивчення процесу творення нових лексичних одиниць та засобів, за допомогою яких цей процес відбувається (суфіксів, префіксів тощо).
У своїй сукупності слова складають лексичні підвалини мови. Слова змінюються у мовленні за граматичними законами. Визначень слова, як одиниці мови, багато – в залежності від критеріїв, підходу, точок зору. У лексичному розумінні воно визначається як одиниця називання, що має лексико-семантичне наповнення і може виражати сформульоване поняття. У цьому відношенні слово має широкий лексико-граматичний діапазон: частини слова можуть змінюватись, варіюючи при цьому значення самого слова, а окремі форми його це значення зберігають, напр.: rain – rainless (дощ – засушливий) [12, с. 53].
Процес словотворення безперервний, він відображає зміни в навколишньому світі, відповідаючи потребам носіїв мови. Тому велике значення має вивчення продуктивних способів словотворення, їх типів і моделей, по яких вони створюються, наскільки вони є активні.
Новоутворення можуть бути створені на базі будь-якого слова, яке сприймається як структурно-похідне і морфологічну будову якого може бути осмислений, хоча і не завжди правильно, з етимологічної точки зору, як зазначає Е. Ботчук. Не всі новоутворення входять у мову в якості нових словникових одиниць. Нові слова, вжиті окремими особами, але не є узуальними, тобто звичними для решти говорячих даною мовою людей і не зустрічаються в їхній мові, називають оказіональнимі словами. Оказіональні слова створюються за існуючими в мові моделями в результаті дії продуктивних способів словотворення [16, с. 170].
Оказіональні слова в словниках не фіксуються. Для розуміння їх слід встановити, яким способом і за якою структурною моделлю створене новоутворення, і перекладати його, виходячи із значення його основ і словотворчих афіксів, а в разі конверсії – із значення вихідного слова.
Неологізми – це новостворені слова, значення слів, словосполучення, що з’явилися в мові й ще не перейшли до розряду загальновживаних. Загальна причина появи неологізмів полягає в необхідності давати назви тим новим явищам і поняттям, які з’являються у процесі невпинного розвитку людського суспільства. Однак, оскільки час, протягом якого новоутворення вважається неологізмом, у лінгвістичній літературі ніде не уточнено, це поняття є досить невизначеним [4, с. 331].
Науковець В. Виноградов стверджує, що «творення нових слів відбувається за тими моделями, за тими словотворчими типами, які вже встановилися в мові або знов виникають у зв’язку з виокремленням нових основ і використанням нових елементів афіксації, у зв’язку з розвитком і удосконаленням системи словотворення» [20, с. 83].
Отже, як бачимо, словотвір займає важливе місце не тільки в граматиці англійської мови, а й у лексикології, фонетиці та інших лінгвістичних науках.
- Загальна характеристика засобів словотвору
Мова – живе
явище, що, прагнучи найповніше
Винятково важлива роль у вираженні найрізноманітніших лексичних значень, які властиві словам і багатьом сполученням слів, належить засобам словотвору, особливо афіксам (префіксам, суфіксам, частково і флексіям), основоскладанню. Кожен словотвірний афікс завжди вагомий і функціональний, бо надає кореневій частині слова із зовнішньою чи нульовою флексією або кореневій частині незмінного повнозначного слова чогось нового, якоїсь додаткової семантики, а з нею й певної експресивності, емоційності. Наприклад: pure – purer – the purest, fashion – fashionable – fashionista – fashioner – fashionably [5, с. 31].
Функції словотвірних засобів мовних одиниць практично реалізуються у мовленні всіх носіїв конкретної мови, отже, і тих, хто не обізнаний з мовознавчою теорією, а в її межах і з теорією словотвору.
Залежно від матеріальних засобів вираження розрізняють морфологічні і неморфологічні способи словотвору. До морфологічних належать усі способи творення простих слів за допомогою афіксальних морфем, а також творення складних і складноскорочених слів. Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні, основоскладання та абревіацію [9, с. 96].
Сучасна англійська мова має у своєму розпорядженні багато способів утворення нових слів, до числа яких відноситься слововивід, словоскладання, конверсія, скорочення, зворотний словотвір, лексично-семантичний спосіб, чергування звуків і перенесення наголосу в слові (фонологічний спосіб) та ін. Однак, не всі перераховані способи використовуються однаковою мірою, і питома вага кожного з них у словотворчому процесі неоднакова.
Тож розглянемо найбільш поширені засоби словотвору англійської мови.
Морфема
– це сполучення якогось
Розрізняють
морфеми кореневі й афіксальні.
Кореневі морфеми становлять
лексичне ядро слова; афіксальні
морфеми надають слову
Ще одна класифікація поділяє морфеми за формами на вільну та залежну. Морфема як частина слова частіше є залежною, ніж вільною. Це і зрозуміло, бо у цьому випадку частина має належати до цілого.
Вільна морфема регулярно відтворюється за моделями мови і може вживатися незалежно, не змінюючи свого значення. Дієслово stand, іменник stand є вільними морфемами, що зберігають відповідні лексико-семантичні значення. Такі морфеми можна назвати мінімальними вільними формами. Проте, корінь stand може входити до інших слів, напр.: withstand, standing. Морфологічний стан змінюється таким чином, що дієслово withstand фактично складається з двох вільних морфем – прийменника with і дієслова stand, а дієприкметник standing – з вільної та залежної морфем – суфікс ing окремо не вживається [16, с. 27].
Словниковий склад, що
споконвічно іменує поняття
Лексична морфема
може збігатись з коренем
Якщо розглядати дослідження
Е. Бенвеніста, то індоєвропейський корінь
завжди складається з трьох літер (приголосний
+ голосний «е» + приголосний), односкладовий
і має два стани: І – корінь з наголосом
та суфіксом у нульовому ступені і ІІ –
корінь у нульовому ступені з наголошеним
суфіксом. Якщо корінь має більше, ніж
три елементи, і елементи можуть наростати,
то він перетворюється в іменну основу.
Корінь разом з афіксами (префіксами і
суфіксами) утворює основу слова. Проста
основа – це, найчастіше, той же корінь
слова, що може вживатись відокремлено,
напр.: awe, change, note, seem. Основа, що
охоплює один або більше афіксів, є похідною
[7, с. 61].
Якщо основу позбавити афіксів, і вона не буде омонімічна жодному вільному слову того ж кореня, то така основа стане залежною. Так, у широко вживаному слові conduct і лексико-семантичному наборі, що його оточує – conductor, deduct, deduce, seduce, seductive та ін. – префікс con- може бути відокремлений лише формально. Корінь, що залишиться, запозичений з латинського ductio – «веду» і не утворює окремого слова. Таку основу і називаємо залежною. Явище це закономірне, бо основа запозиченого слова виникла і пройшла шлях історичного розвитку в іншій мові, напр.: cour-age, facul-ty, hon-est, mat-ure, royal-ty, senti-ment, un-cert-ain [20, с. 136].
Багато мовознавців вважають корінь головним складовим елементом, що після вилучення функціональних афіксів не підлягає подальшому словотворчому аналізу.
Дуже поширене явище в англійській мові, коли корінь дуже часто збігається з формою слова. Фонетично це явище дуже часто відбувається в односкладових словах, напр.: aim, cat, get, hat, pig, set. Збіг кореня з формою слова є наслідком історичного розвитку структури власне англійських слів – наприкінці середньовічного періоду відбулося зникнення закінчень. Як наслідок цього процесу англійські слова відтоді не мають формальних ознак (закінчень), які вказували б на приналежність до певної частини мови. Переважна частина односкладових слів – це продуктивні, словотворчі корені, за допомогою яких утворюються нові, похідні слова.
Тоді як корінь – до певної міри незалежна частина слова, афікси – завжди залежні елементи структури. І суфікс, і префікс мають семантичне навантаження, проте вони не вживаються у вигляді незалежних мовних одиниць.
Ще однією значимою складовою слова є суфікс. Суфікс – деривативний (похідний) елемент наприкінці слова (між коренем і закінченням), який є або був продуктивним елементом словотвору. Суфікс має лексико-семантичне значення, проте не вживається відокремлено, тобто не має ознак окремої частини мови. Однак, коли одне і те ж слово з різними суфіксами належить до однієї частини мови, то за допомогою суфікса розрізняються лексико-граматичні класи цих слів, наприклад: суфікси –er та –est для вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: bigg-er – the bigg-est, sweet-er – the sweet-est. Суто семантичні зміни відбуваються у слові при зміні суфікса і дозволяють відносити це слово до однієї частини мови: collect-able, collect-ible. Нарешті, різні суфікси можуть утворювати як просту, так і подвійну опозицію різних частин мови, наприклад: cold –cold-ish (прикм.) – cold-ly (прислівн.) – cold-ness (імен.) [9, с. 321].
Завдяки тому, що за суфіксом зберігається одне лексико-семантичне значення, вживання останнього з основою певних груп слів спонукає до утворення відповідних частин мови. Звідси суфіксація – важливий вид словотвору в англійській мові з типами, що склались історично.
Нових відтінків та значень словам часто надає префікс. Префікс – це морфема, що стоїть перед коренем слова і модифікує його значення. Префікси в сучасній англійській мові завжди деривативні. Префікс майже не допомагає розрізнювати частини мови за винятком тих випадків, коли він присутній у складі дієслова або слова категорії стану, напр.: a dress – to undress, dust – adust, float – afloat. Інколи за допомогою префікса можна розрізнити перехідні та неперехідні дієслова: cry – outcry, play – outplay [9, с. 181].
Інфікс – афікс, що зустрічається в середині основи. Інфіксація, як тип словотвору, не продуктивна. Інфікс – явище загально індоєвропейського характеру.
Комбінуюча форма – запозичене з грецької чи латинської мови слово, яке може набирати вигляду афікса. Оскільки слово типу cyclo-, poly-, stereo-, trans-, tele- вільно існувало у мові, з якої воно запозичене, його слід відрізняти від афікса. Комбінуючі форми мають інтернаціональний характер. Проте вони відрізняються від інших запозичень з тієї причини, що складні слова і деривативи, до структури яких входять комбінуючі форми, не існували в класичних мовах, а були утворені протягом новітнього часу.: cyclo-tron, poly-glot, stereo-type, tele-scope. Окремі комбінуючи форми тяжіють до самостійного вжитку у розмовній мові, наприклад: auto, stereo та ін. [12, с. 89].
Аломорфи – це різновидність або варіант морфеми, що характеризується зміною літери чи звука у своїй структурі. Звідси аломорфа може мати позиційні варіанти. Аломорфи префікса in-, наприклад, є il-, im-, ir-: il-liberal (перед приголосним l) ir-relevant (перед приголосним r), im-brute, im-mature (перед губними приголосними). Аломорфи зустрічаються при утворенні множини іменників за допомогою морфеми –s: boxes – cats, та форм дієслів минулого часу і дієприкметників, де спостерігається опозиція дзвінкого/глухого варіантів суфікса –ed: collected – passed [4, с. 117].
Слід звернути увагу на принципову різницю між закінченням та суфіксом, що в англійській мові часто виражається однією морфемою. У граматиці вони інколи називаються флективними суфіксами. Потрібно зазначити, що флективні суфікси – виразники граматичного значення, тоді як дериваційні суфікси – це носії значення лексичного і є лексичними морфемами. Граматичну форму, таким чином, складають слова з флективними суфіксами, а лексичну – з дериваційними. Звідси розрізняються і відповідні парадигми: флективною є парадигма illustrate – illustrates – illustrated, дериваційною – illustrate – illustrative – illustration.
Ще одним складовим елементом слова можуть виступати напівсуфікси. Існують випадки, коли провести чітку межу між коренем та афіксами досить важко. В англійській мові є корені з високо розвиненими комбінуючими властивостями. Вони вживають у функції другого елемента структури слова і за своїм загальним значенням нагадують суфікс. Узагальнення лексико-семантичного навантаження мало місце в тому, що поруч з функцією напівсуфікса ці форманти довгий час вживались як окремі слова – -man, -like, -proof, -worthy, напр.: policeman, childlike, waterproof, blameworthy. Інколи до напівсуфіксів відносять також форманти –wise, -way, -monger, напр.: clockwise, sideway, newsmonger [12, с. 59].
Багато мовознавців досліджують другорядні типи словотвору, такі як скорочення (усне і писемне), а також конверсія.
Скорочення – це
засіб словотвору, який базується
на втраті певної частини
Отож можна зробити висновок, що в сучасній англійській мові існує певна кількість засобів словотвору, одні з яких є досить поширеними та продуктивними (суфікси, префікси), а інші вживають набагато рідше і є складовими частинами інших засобів словотвору (інфікси, аломорфи). Крім того, слід не забувати, що існують в сучасній англійській мові також і другорядні засоби словотвору.