Сільське господарство Сумської області

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет імені  А.С. Макаренка

Кафедра загальної  та регіональної географії

Курсова робота

з географії  на тему:

 «Сільське господарство Сумської області»                                                   

                                                   Виконала: студентка 741групи      

  природничо-географічного факультету

                        Яковенко А.В

                                            Перевірила: Леонтьєва Г.Г.

Суми – 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1.Природні умови розвитку сільського господарства в Сумській області ………………………………………………………………………..4

1. Особливості природніх умов сільського господарства…………….4
2. Агроклиматический район…………………………………………...5

Розділ 2. Характеристика галузей сільського господарства……………...8

2.1 Рослинництво…………………………………………………………….8

2.2. Тваринтцтво……………………………………………………………..20

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку сільського господарства Сумської області………………………………………………………….…26

Висновки…………………………………………………………..…………28 
Список використаної літератури…………………………...………………34 
Додатки………………………………………………………………………35

Вступ

Актуальність  теми: Сільське господарство залишається одним із основних напрямків спеціалізації господарства та відіграє важливу роль в економіці Сумської області. Його значення полягає не лише в забезпеченні населення харчовими продуктами, але і в тому, що він впливає на зайнятість населення та ефективний розвиток регіону. Сільське господарство вимагає значних трудових витрат. Позитивним для Сумської області є досить високий рівень механізації у господарствах суспільного сектору. Так,всі цукрові буряки збираються комбайнами. Рівень комплексної механізації на фермах великої рогатої худоби становить 56%,у приміщеннях для корів – 68%, на свинарниках – 46%,на  пташниках – 91%. У цілому Сумська область має сприятливі умови для розвитку сільського господарства: родючі грунти,теплий клімат,а також значний рівень розвитку харчової промисловості.До того ж зручне економіко-географічне положення сприяє вивозу сільськогосподарської продукції на український і зовнішній ринки.  
Мета дослідження:

- вивчити природні умови розвитку сільського господарства в Сумській області.                                                                                                                              - дати загальну характеристику галузям сільського господарства.                                                               - дослідити проблеми  та перспективи розвитку сільського господарства .                            Обєкт: сільське господарство Сумської області.                                                               Предмет: особливості сільського господарства Сумської області. 
Завдання дослідження:                                                                                                               - Дати загальну характеристику природнім умовам розвитку сільського господарства в Сумській області.                                                                                                  - Розглянути галузі сільського господарства .                                                                              - Дослідити проблеми та перспективи сільського господарства..

Розділ 1. Природні умови розвитку сільського господарства в Сумській області

1. Особливості природніх умов сільського господарства.

  Сумська область розташована на північному сході України, в межах двох природних зон - лісостепової та поліської. Територія Сумщини досить рельєфна. В її північній частині виділяється Придеснянське плато, а в південній - Лівобережне плато. Територія області в південній частині простяглася зі сходу на захід приблизно на 170 км, а в західній відстань з півночі на південь дорівнює близько 200 км (по прямій лінії). Загальна площа території області 23,8 тис. кв. км. Територія області поділена на 18 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 2 внутрішньо-міських райони м. Суми, 384 сільські ради. Обласний центр - місто Суми. У 15 містах, 20 селищах міського типу, 1466 сільських населених пунктах станом на 01.01.2010 р. проживало 1172,3 тис. осіб. Відстань від обласного центра до столиці України м. Києва залізницею становить 350 км, шосейними шляхами - 359 км[10]. На півночі та сході область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями Російської Федерації, протяжність державного кордону, що проходить по території області, складає 498 км. На півдні, південному сході та заході Сумщина межує з Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Корисні копалини області не відзначаються особливою різноманітністю. Широкий розвиток осадових утворень і майже повна відсутність магматичних порід у межах території області зводять нанівець перспективи пошуків будь-яких крупних рудних родовищ, зате дає простір для виявлення проявів і родовищ різноманітної нерудної сировини. Серед нерудних корисних копалин на території області відомі родовища нафти, газу, торфу, вугілля, фосфоритів, гіпсу, кам'яної солі, крейди, кварцових піщаників, каолінових глин, тощо. Клімат в області помірно континентальний з посиленням континентальності в східному напрямку. За основними метеорологічними показниками (сума активних і ефективних температур, кількості опадів, гідротермічного коефіцієнта та ін) всю територію області можна розділити на два райони.

1.2. Агроклиматический район

Агроклиматический район I (Глухівський, Кролевецький, С-Будський, Шосткинський, Ямпільський район) - клімат помірно-теплий, вологий, характеризується показниками: сумами активних температур вище 10 ° 2300-2500 °, кількістю випадаючих за цей час опадів 310-320 мм і гідротермічним коефіцієнтом 1,2-1,3. Тривалість періоду з стійким сніговим покривом становить 110-115 днів, тривалість періоду з середньодобовою температурою повітря вище 0 ° - 230-235 днів, з температурою вище 5 ° - 190 днів, з температурою вище 10 ° - 145-150дней, з температурою вище 15 ° - 100-110 днів[12].Середня тривалість безморозного періоду становить 145-160 днів. Середня дата припинення весняних заморозків припадає на 28-30 квітня, а настання осінніх заморозків - з 3-4 жовтня.

Агроклиматический район II (Охтирський, Білопільський, Велико-Писаревський, Буринський, Конотопський, Краснопільський, Лебединський, Л-Долинський, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Сумський, Тростянецький) - клімат помірно-теплий, срежневлажний, характеризується такими показниками: сумами активних температур вище 10 ° - 2500-2650 °, кількістю опадів, що випадають за цей час 280-310 мм, гідротермічний коефіцієнт дорівнює 1,1-1,2. Тривалість періоду з стійким сніговим покривом становить 95-105 днів тривалість періоду з середньодобовою температурою вище 0 ° становить 235-240 днів, з температурою вище 5 ° - 195-200, з температурою вище 10 ° - 155-160, і з температурою вище 15 ° - 110-115 днів.    Середня тривалість безморозного періоду - 150-170 днів. Середня дата припинення весняних заморозків - 23-30 квітня, а настання осінніх заморозків - зі 2-8 жовтня. У гідрографічному відношенні річки області відносяться до лівобережжя р. Дніпро (Середнє та Нижнє Придніпров'я), де вони течуть із Середньоросійської височини та її відрогів, протікають по Придніпровській низовині. Завдяки тому, що територія Сумської області витягнута з півночі на південь більше, ніж на 200 км, і зміні кліматичних умов у цьому напрямку, густота річкової сітки в області варіює від 0,4 до 0,21 км/км². До найбільших річок області відносяться Десна, Сейм, Псел, Ворскла, Сула, Хорол. До складу земельного фонду входять   сільськогосподарські і не сільськогосподарські угіддя. Сільськогосподарські угіддя це рілля, сінокоси, пасовища і багаторічні насадження.   Сільськогосподарські угіддя займають 1700 тис. га, або 71,4% території області. Сумщина володіє великим арсеналом культурних рослин[4]. У сільськогосподарському виробництві культивуються різноманітні зернові, технічні, кормові, овочеві, плодоягідні рослини. Ґрунти області в основному представлені чорноземами типовими, темно-сірими лісовими ґрунтами та чорноземами опідзоленими, дерново-підзолистими, ясно-сірими та сірими лісовими та іншими.

Рис. Ґрунти, поширені на території Сумської області, %

Грунти визначаються за якісним складом,який виражається  в балах(від 100 до 1).

• Кращі грунти 100-70;
• Середні грунти 69-40;
• Погані грунти 39-1;

  Якісна оцінка грунтів ріллі України – 61 бал, в Сумській області-65 балів,поліській зони Сумської області – 38 балів, перехідна зона Сумської області – 54 бали, лісостеп Сумської області – 74 бали.

Загальна площа земель лісогосподарського призначення - 468 тис. гектарів або майже 18% від загальної площі області(додаток А). Тваринний світ області налічує 70 видів ссавців, 250 видів птахів, 41 вид риб, 11 видів земноводних, 7 видів плазунів.

Рис. Динаміка структури  сільськогосподарських угідь Сумської області, % 

Розділ 2. Характеристика галузей сільського господарства

  Сільське господарство - галузь матеріального виробництва, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур та розведенням сільськогосподарських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною. Воно включає дві взаємопов'язані великі галузі - рослинництво (його ще називають землеробством) і тваринництво, які поділяються на менші галузі, підгалузі, виробництва.

Серед соціально-економічних  передумов сільськогосподарського виробництва важливу роль відіграють трудові ресурси (сільські райони України  ними забезпечені достатньо), особливості землеволодіння, тобто відносини власності на землю, й аграрна політика держави.

1.2.Рослинництво

  Сумська область спеціалізується на виробництві зернових, технічних культур, а також картоплі і овочів(додаток Б). Під зерновими культурами у 2006 р. в області було зайнято 534,2 тис. га, що на 12,4 % менше, ніж у 1990 р. Валовий збір зерна у 2006 р. становив 1,2 млн т (найвищий показник був у 1990 р. — 1,9 млн т). Основні зернові культури, які вирощуються в Сумській області озима пшениця, яра пшениця, озиме жито,  ячмінь, овес, кукурудза,  на зерно; круп'яні культури: гречка, просо; зернобобові культури: горох, квасоля, соя[9]. Слід зважати, що область протягом тривалого часу спеціалізувалася лише на виробництві фуражного зерна, до того ж в області культивуються в основному сорти м'якої пшениці (як озимої, так і ярої) і лише подекуди - сорти твердої ярої пшениці. Можна очікувати, що переорієнтація зернового господарства області на продовольче зерно буде поєднуватися із вдосконаленням структури зернового господарства в цілому. Обсяги виробництва зерна в Сумській області впродовж 2000-2010 років варіювали у межах 807 – 2366 тис. тонн. Позитивним є те, що в останні роки намітилась тенденція до підвищення обсягів виробництва зерна(рис 1.)  
 
Рис.1.Динаміка вирощування зернових культур у всіх категоріях господарств.

  Зернове господарство області - важливе джерело підвищення продуктивності тваринництва, адже воно виробляє сировину для комбікормової промисловості[3]. Комбікормова промисловість представлена 3 державними комбікормовими заводами: Охтирським, Кролевецьким та Біловодським (Роменський район). Свого часу також працювало 15 міжгосподарських комбікормових заводів.

  Серед технічних культур в області набули поширення цукрові буряки, соняшник,льон-довгунець,коноплі. Провідною технічною культурою є цукровий буряк. Сумська область одна із 19 бурякосіючих областей України,яка входить до «старої» зони бурякосіяння разом із Вінницькою,Житомирською,Київською,Кіровоградською,Полтавською,Харківською,Хмельницькою,Черкаською та Чернігівською областями. На цукровий буряк припадає 51,7%посівних площ,які зайняті під технічними культурами. У 2006 році цукровим буряком було засіяно 34тис.га,тоді як у 1990 році – 119 тис.га.

  За підсумками 2010 року в Сумській області вироблено 335,6 тис. тонн цукрових буряків, що на 0,7% більше попереднього року(рис.3). Урожайність зменшилася з 38,9 т/га у 2009 році до 23,2 т/га у 2010 році. 
 
 
 
  Рис. 3. Динаміка вирощування цукрових буряків у всіх категоріях господарств 
  У 2010 році в Сумській області працювали такі цукрові заводи:  
ТОВ «УК.- АЗ.» «Дружба» Великожовтневий цукровий завод (виробничий цикл становив 50 діб), другий цукровий завод ТОВ «УК. –АЗ.» «Дружба» Угроїдський цукровий завод повністю підготовлений до роботи. На сьогодні обидва цукрові заводи мають змогу працювати на повну технологічну потужність із виробничим циклом до 90-100 діб. Також слід зазначити, що короткий період сокодобування обумовлює зниження рентабельності виробництва цукру[7].Чим довше працює завод, тим нижча собівартість кінцевої продукції. 

  В Україні й на Сумщині соя – перспективна економічно приваблива культура, унаслідок чого спостерігається тенденція до зростання посівних площ, урожайності та валового збору. Посівні площі в Сумській області збільшилися у 2010 році в порівнянні з 2005 роком на 42,5 тис. гектарів, валовий збір на 39,2 тис. тонн. 
 
 
 
  Рис. 19. Динаміка вирощування сої у всіх категоріях господарств 
  Аналіз виробництва сої по Сумській області в розрізі районів показав, що посівна площа під нею не перевищує 3-5 тис. гектарів, це не більше 3-5% в структурі ріллі, а урожайність у більшості знаходиться на рівні середньої по Україні.  
Основні переваги виробництва сої:

1.  
   Значний вміст повноцінного білка, що за складом амінокислот не поступається білкам тваринного походження.
2.  
   Урожай в 1 тонну повністю відшкодовує всі витрати на виробництво сої.
3.  
   Виробництво високоякісної харчової олії і борошна для приготування продуктів харчування та соєвого шроту для додавання в корми.
4.  
   Важлива технічна культура, олія якої використовується в миловарній, лакофарбовій промисловості та для виробництва соєвих кормів.
5.  
   при вирощуванні не потребує спецтехніки та агрегатів, збагачує грунт на азот і є цінним попередником для зернових та технічних культур.

  З появою безерукових низькоглюкозинолатних сортів ріпак став культурою з великими потенційними можливостями. Збільшення виробництва насіння дасть можливість збільшити ресурси рослинної олії на харчові цілі, а також забезпечити тваринництво кормовим білком. У насінні ріпаку міститься від 32 до 50% олії та до 23% білка. Олія використовується в харчовій, миловарній, поліграфічній та інших галузях промисловості. Ріпак є одним з основних видів сировини для біодизельного палива[6].Він містить багато жирів, що забезпечує високу теплоту згорання. Виробництво біодизелю на сьогодні доступне лише тим, хто самостійно вирощує ріпак і робить ріпакову олію на власних потужностях. На Сумщині резерв площ для ріпаку використаний менше, ніж на половину – 2,54% (при дозволеному насиченні на рівні - 6%). Площі посіву ріпаку озимого в 2010 році становили 14,3 тис. гектарів, ярого – 13,8 тис. гектарів, валовий збір ріпаку озимого 28,2 тис. тонн, ріпаку ярого – 18,3 тис. тонн. 
 
 
 
  Рис. 21. Динаміка вирощування ріпаку у всіх категоріях господарств

  Сумська область є одним із не багатьох регіонів України, який може збільшити виробництво олієнасіння соняшника при збереженні науково-обґрунтованого рівня насичення культурою. У традиційних регіонах України вирощування соняшнику спостерігається тенденція до скорочення посівних площ і валових зборів маслонасіння. Сумська область має відповідний науковий та виробничий потенціал (сорти соняшнику Сумського НАУ, державна наукова і селекційна Програма по соняшнику на базі Сумського інституту АПВ) для забезпечення необхідних обсягів виробництва власного насіння соняшнику(рис.2). На Сумщині, починаючи з 2005 року, спостерігається стійке зростання рівня врожайності соняшнику з 0,9 до 1,7 т/га, що є вищим, ніж в середньому по Україні[5].Така врожайність відповідає 50% рівню реалізації потенційної продуктивності ультра- та скоростиглих генотипів соняшнику. З 1995 по 2007 рік площі посіву під соняшником були в межах 35-40 тис. гектарів, а з 2007 року зросли до рівня 55-60 тис. гектарів.    У 2010 році посівні площі під соняшником становили 80,6 тис. гектарів, урожайність 1,6 т/га та валовий збір 129,0 тис. тонн. 
 
 
  Рис. 2. Динаміка вирощування соняшнику у всіх категоріях господарств

  Виробництво льону-довгунця зосереджене у північних районах: Глухівському, Конотопському,^ Кролевецькому, Путивльському, Середино-Будському, Шосткинському, Ямпільському, які розташовані у мі- шанолісовій і північно-лісостеповій зонах. У промисловому масштабі льон-довгунець вирощується в області з 1977 р. Льон-довгунець в області займає всього лише 2,8% посівних площ, зайнятих під технічними культурами (у 1990 р. - 4,4 %). Продовжується і скорочення валового збору льону (волокно). У 2006 р. було зібрано 1,4 тис. т., проти 5,3 тис. т. у 1990 р., що, крім скорочення посівних площ, пов'язано також зі зменшенням урожайності (5,5 ц/га замість 7,9 ц/га у 1990 р.). У Глухові працює науково-дослідний інститут луб'яних культур,який займається проблемами коноплярства і льонарства[7]. 
  Льон-довгунець та коноплі є традиційними технічними культурами Сумської області. Північний регіон Сумської області характеризується специфічними ґрунтово-кліматичними умовами: низькою природною родючістю та підвищеною кислотністю ґрунтів з несприятливими фізичними властивостями, пониженою сумою ефективних температур, достатньою, а часом надмірною зволоженістю. Але вказані ґрунтово-кліматичні умови є сприятливими для вирощування льону-довгунця та конопель.  
  Згідно з проведеним аналізом льонарства та коноплярства за останні  
10 років періодом найбільшого піднесення цих галузей в Сумській області був 2000 рік, коли виробництво волокна льону-довгунця становило 10,8 тис. центнерів, насіння – 5,7 тис. центнерів, волокна конопель – 3,6 тис. центнерів, насіння – 2,8 тис. центнерів. У 2010 році обсяги виробництва значно зменшилися та становили відповідно 4,4 тис. центнерів, 1,5 тис. центнерів,0,7 тис. центнерів та 0,5 тис. центнерів[4].

  Основною причиною падіння обсягів виробництва було скорочення посівних площ. Так, у 2010 році порівняно з 2000 роком посівні площі льону скоротилися у 4,6 раза, конопель – у 4,4 раза та становили 0,14 тис. гектарів та 0,58 тис. гектарів відповідно. У 2010 році в порівнянні з 2000 роком урожайність льону-волокна зросла на 33,3%, коноплі-волокна – на 37,3%, коноплі-насіння – на 17,5%. Виключенням є врожайність льону-насіння, що зменшилася на13,3%. 
 
 
 
 
 
  Рис. 6. Динаміка посівних площ льону та конопель, тис. га

  Овочівництво - одна з найважливіших галузей сільського господарства області. Сьогодні основну частину (95,9 %) валового збору овочів забезпечують господарства населення. У 2010 році виробництво овочів становило 153,7 тис.т, що майже на 20% менше попереднього року.     Урожайність знизилася з 20,4 т/га в 2009 році до 16,7 т/га в 2010 році. 
 
 
 
Рис.4. Динаміка вирощування овочів в усіх категоріях господарств 
 
  Для сталого розвитку овочівництва в регіоні, доведення обсягів споживання населенням області овочів до 100 % раціональних норм харчування передбачається: 
- підвищення урожайності овочів до 180 ц/га шляхом поступового розширення посівних площ вирощування овочів на промисловій основі з використанням інтенсивних ресурсозберігаючих технологій; 
- будівництво трьох овочесховищ потужністю 3 тис. тонн;  
- будівництво консервного заводу потужністю 10 млн. умовних банок на рік; 
- створення в кожному районі області кооперативів із заготівлі овочів в особистих селянських господарствах; 
- інформування товаровиробників про сучасні ресурсозберігаючі елементи і прийоми вирощування овочевих рослин, особливості високоврожайних сортів і гібридів, сучасні засоби захисту рослин та заходи раціонального їх використання шляхом щорічного проведення семінарів, майстер-класів не менше 1 разу на квартал;  
- створення оптових ринків овочів в обласному центрі, а також в оптово-роздрібних районних центрах: Глухів, Конотоп, Охтирка, Ромни, Шостка;  
- підвищення рентабельності промислового виробництва овочевих культур до 100%. 
  У 2015 році планується збільшити виробництво овочів до 171,4 тис. тонн,  
через розширення площі вирощування до 9,5 тис. гектарів, підвищення врожайності на 18% та повністю забезпечити потреби регіону в овочах.   Картоплярство. Картопля - досить поширена в області культура, але основна частина її посіві зосереджена на Поліссі. За валовим збором картоплі виділяються Глухівський, Серсдино-Будський, Ямпільський, Кролевецький і Шосткинський райони. У цілому посівні площі, зайняті під картоплю, відносно стабільні , і у 2006 р. становили 71,4 тис. га (7,7 % всіх посівних площ). Досить стабільний останніми роками і валовий, збір картоплі - понад 900 тис.т. Понад 99 % урожаю, цієї культури дають господарства населення[2].

  В області набули розвитку садівництво і ягідництво, які найбільш поширені у господарствах населення. Валовий збір фруктів і ягід - незначний і становить 7,9 тис. т. Насадження плодових і ягідних культур сьогодні займають 4,5 тис. га, що у 5 разів менше, ніж у 1990 р. У складі насаджень переважають кісточкові культури; поширені також яблуні, груші, сливи, вишні, черешні, абрикоси, малина, полуниця, смородина чорна та червона та інші культури, представлені численними сортами. У 2010 році виробництво плодів і ягід становило 13,7 тис. центнерів, що майже на 44% більше попереднього року(рис.5.) Врожайність знизилася з 30,2 ц/га у 2009 році до 19 ц/га у 2010 році. Населенням Сумської області за 2010 рік було спожито 38,4 тис. тонн, що з розрахунку на одну особу становить лише 32,6 кілограма плодів і ягід при науково-обгрунтованій нормі у 80 кілограм. Необхідно підкреслити, що із спожитих 38,4 тис. тонн в області вирощено лише 26%.  
 
 
 
Рис. 5. Динаміка вирощування плодів і ягід в усіх категоріях господарств 

  У структурі посівних площ також значне місце (23,4 %) займають кормові культури: кормові коренеплоди, кукурудза на силос і зелений корм, однорічні і багаторічні трави, зокрема лікарські. Виробництвом останніх займаються у Білопільському районі (с. Перемога), де вирощують м'яту, валеріану, подорожник та інші лікарські рослини. Також в області залишаються невеликі посіви махорки і хмелю. Якщо у 2000 році під кормовими культурами було засіяно 315,8 тис. гектарів, то у 2010 році – 110,5 тис. гектарів, що у 2,9 рази менше[5]. При цьому значні площі займали багаторічні злакові трави, що без достатнього внесення азотних добрив були низькопродуктивними.  
 
 
 
 
Рис. 36. Динаміка посівних площ кормових культур, тис. гектарів 
  Окрім цього, відбувалося зростання врожайності кормових буряків – на 85%, кормової кукурудзи – на 34%, однорічних трав на сіно – на 86%, багаторічних трав посіву минулих років на сіно й на зелений корм – на 48% та 41% відповідно. Для забезпечення галузі тваринництва збалансованими кормами, підвищення ефективності кормовиробництва передбачається: 
- упровадження інтенсивних енерго- і ресурсозберігаючих технологій вирощування кормових культур та заготівлі сіна, силосу, сінажу тощо; 
-збільшення площ під багаторічними бобовими травами з 45 тис. гектарів до 75 тис. гектарів (або з 37% до 52% у структурі посівних площ); 
-доведення площ посіву бобових трав та їх сумішей зі злаковими культурами в кормовій групі до 50-55%; 
-доведення в структурі посівів зернових і зернобобових культур частки зернобобових до 6-8%, ячменю кормового - до 10-20% та кормового тритикале до 60-70% від загальних площ його посіву; 
-застосування дво- і трикомпонентних сумішок однорічних кормових культур з часткою в структурі посівів не менше 65-70%. 

2.2.Тваринництво

  Основна галузь тваринництва - скотарство, яке спеціалізується на м'ясомолочному та молочному напрямку і має непогані умови для розвитку, пов'язані з наявністю достатньої кормової бази(додаток Г). В основному розводять лебединську та симентальську породи великої. У 2006 р. в області налічувалось 295,4 тис. голів ВРХ, у т. ч. 165,4 тис. голів корів, що становить відповідно 31,8 % і 47,1 % до рівня 1991 р. Значна частина (36,4 % ВРХ і 56 % корів) сьогодні знаходиться у господарствах  населення. У 2000 році чисельність корів в усіх категоріях господарств складала 206 тис. голів, в 2010 році – 98,1 тис. голів, або на 107,9 тис. голів. (47,6%) менше. При цьому чисельність корів у сільськогосподарських підприємствах за цей же період скоротилася у 2,1 раза, у господарствах населення – на 37%.  
 
 
 
Рис. 28. Динаміка поголів’я корів у розрізі окремих категорій господарств, тис.голів. 
  У більшості сільськогосподарських підприємств області (61%) утримується до 200 голів корів, у 23% - 20-400 гол., й лише у 16% - більше 400 голів.  
Продуктивність корів у сільськогосподарських підприємствах у 2010 році порівняно з 2000 роком збільшилася у 2 рази. 
 
 
 
Рис.9. Динаміка продуктивності корів у сільськогосподарських підприємствах,кілограмів 
  Надій молока від однієї корови у 2006 р— 2945 кг. У господарствах населення він виявився вищим і становив 3384 кг. У молочному тваринництві області традиційно виділяються Лебединський, Липоводолинський, Роменський і Сумський райони. Протягом останніх 10 років в області спостерігається зменшення обсягів виробництва молока. Так, якщо у 2000 році всіма категоріями господарств було вироблено молока 479,6 тис. тонн, то у 2010 році – 430,4 тис. тонн, що менше на 10,3%. 
 
 
Рис. 10. Динаміка виробництва молока в усіх категоріях господарств, тис.тонн.

  Свинарство - друга за значенням галузь тваринництва, на яку припадає 39 % загального виробництва м'яса. Галузь також має непогані умови для розвитку,чому сприяє спеціалізація сільського господарства області на виробництві зерна і картоплі. Основна порода  - українська біла. Сьогодні основна частина (70,4 %) поголів'я свиней припадає на господарства населення. Вони дають 87,9 % м'яса свинини,яке виробляється в області. Значення вівчарства постійно зменшується. Свого часу в деяких селах працювали спеціалізовані вівчарські господарства[10].Сьогодні основна частина (87,3 %) овець і кіз знаходяться в господарствах населення, але власне вівці становлять лише 11,6% цього поголів'я. Частка вівчарства у виробництві м'яса в області завжди була незначною, нині вона продовжує скорочуватися (менше 0,5 %).

  Козівництво. У Сумській області, крім овець, вирощують кіз. У господарствах населення їх 36,7 тис. голів,тобто у 7,6 раза більше, ніж овець.

  Птахівництво розвинене повсюдно. Розводять переважно курей, а також качок і гусей. Значна частина поголів'я птахів зосереджена в приватних господарствах. В області працює 12 спеціалізованих птахогосподарств.

Динаміка поголів’я  птиці також свідчить про наявність  досить стабільних тенденцій(додаток В). Чисельність птиці всіх видів у 2010 році становила 3726,2 тис. голів, що на 170,3 тис. голів (5%) більше, ніж у 2000 році. 
 
 
 
Рис. 33. Динаміка поголів’я птиці всіх видів (усі категорії господарств), тис. голів.

Виробництво яєць за останні  роки має стійку тенденцію до збільшення. При цьому більшу частину продукції (61 %) дають господарства населення. Крім яєць, птахівництво дає 11,1 % загального виробництва м'яса, однак це лише 63 % від рівня 1990 р. Частина продукції птахівництва надходить в область з інших регіонів України. Протягом останніх трьох років виробництво яєць птиці всіх видів в області суттєво не змінювалось та становило у 2010 році 267,9 млн. штук, що на 5,9% менше, ніж у 2000 році, але на 2,6 млн. штук більше, ніж у 2009 році. 
 
 
 
 
Рис. 13. Динаміка виробництва яєць птиці всіх видів (усі категорії господарств),млн.штук. 
  До складу сільського господарства входить також ставкове рибництво. В Сумській області розводять переважно дзеркального коропа і товстолобика.

Природні умови, наявність  великої кількості водних об’єктів на території області, забезпечення власними кормами – всі ці фактори сприяють розвитку рибного господарства. Значну частину в забезпеченні області рибою відіграють такі підприємства, як ВАТ „Сумирибгосп” (1750 тонн, 82,5 %) та Лебединська рибоводно-меліоративна станція (167 тонн, 7,8%). В області передані в оренду для риборозведення більше 400 ставків загальною площею 5417,5 гектара. Крім того, щорічно надаються до 40 водойомів в оренду, що надає змогу отримувати додатково рибної продукції. У 2010 році обсяг вилову риби становить 3550 тонн, що на 66% більше попереднього року.  
 
 
 
Рис. 11. Обсяг вилову риби, тонн 
  У 2010 році розмір зариблених об’єктів становив 6090,5 гектара, що майже на 5% більше 2009 року. 
 
 
 
Рис. 12. Розмір зариблених водних об’єктів, гектарів

  Бджільництво досить поширена галузь в області. 90% пасік знаходиться в господарствах населення. Щороку отримують від 1,2 до 2 тис.т. товарного меду,який реалізують переважно на місцевому ринку.

  Сільськогосподарські зони

На території області  виділяють такі сільськогосподарські зони:

• зона м'ясо молочного тваринництва,картоплярства,льонарства та зернового господарства,яка охоплює Полісся( Середино-Будський,Шостинський,Ямпільський,Глухівський,Кролевецький район);
• зона м'ясо- молочного скотарства,свинарства,бурякоцукрового виробництва,зернового господарства охоплює північну частину лісостепу( Конотопський,Путивльський район);
• зона м'ясо-молочного скотарства,свинарство, бурякоцукрового виробництва,зернового господарства з посівами кукурудзи та соняшнику займає більшу частину Сумського лісостепу( Охтирський,Білопільський,Буринський,Великописарівський,Краснопільський,Лебединський,Липоводолинський,Недригайлівський,Роменський,Сумський,Тростянецький райони).