Служебные слова в английском языке

ЗМІСТ 
 

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ  І. СЛУЖБОВІ СЛОВА  АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ…………….........4

  1.1. Загальна характеристика службових слів ………………………………...5

  1.2. Класифікація сполучників за морфологічною будовою …………………9

  1.3.Класифікація сполучників за граматичним та лексичним значенням………………………………………………………………………...10

РОЗДІЛ  ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПОЛУЧНИКІВ В ТЕКСТАХ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ...............……………….13

  2.1.   Публіцистичний стиль у системі  функціональних стилів …………….13

  2.2.   Вживання сурядних сполучників  у складному реченні ……………….15

  2.3.   Вживання підрядних сполучників  у складному реченні........................18

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..21

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….22

ВСТУП 
 

     Сучасна лінгвістика приділяє значну увагу вивченню мови, як засобу масової інформації, і перш за все, мові газети, яка характеризується жанровою різноманітністю, яскравістю та динамічністю. В наш час преса є одним із найбільш поширених засобів масової інформації, тому вимагає пильної уваги. Мова преси —  «суха», але, в той же час, дуже інформативна.

Призначення публіцистичного стилю — повідомляти, переконувати, впливати на маси людей та формувати відношення до суспільних проблем. Публіцистика знаходить застосування у суспільно-політичній літературі, періодичній пресі (газетах, журналах), політичних виступах та зборах.

     Багато  лінгвістів, а саме Лисакова І. П., Винокур О. Г., Горбунов А. П., Костомаров В. Г. розглядали теоретичні питання з функціонування службових слів в реченні. В своїх роботах вони розкрили питання щодо мовних особливостей англійської преси взагалі та особливості вживання службових слів зокрема.

     У процесі аналізу та перекладу  текстів публіцистичного характеру, виникають труднощі при перекладі  службових слів у зв’язку з  їх багатофункціональністю. Вживання службових слів у газетному стилі  має свої нюанси, так як службові слова необхідні для побудови речень різного змісту, то вони виконують різноманітні граматичні функції, які потребують подальшого вивчення. Цим обумовлена актуальність дослідження функціонування службових слів.

     Об’єктом дослідження є службові слова англійської мови.

     Предметом дослідження є функціонування службових слів англійської мови у текстах публіцистичного характеру.

     Мета дослідження є виявлення особливостей функціонування службових слів, що вживаються в мові сучасної англійської преси.

     Завдання: 

     1) розкрити поняття «службові слова»;

     2) визначити граматичне та лексичне  значення сполучників;

     3) дослідити особливості публіцистичного  стилю;

     4) проаналізувати вживання сполучників  у складному реченні на матеріалі  англійської преси.

     Методи  дослідження. У якості основного робочого методу використовується метод кількісної обробки (статистичний) та порівняльно-зіставний метод. У роботі використовується також прийом спостереження.

     Матеріалом  дослідження є тексти англомовних газет «Sport», «Driving».

     Практичне значення полягає у можливості використання результатів дослідження в курсах практичної граматики (морфології, синтаксису), а також у курсі теоретичної граматики на філологічних факультетах.    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  І. СЛУЖБОВІ СЛОВА  АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ 

     1. 1. Загальна характеристика службових слів 
 

     В лінгвістиці всі слова поділяються  на службові та повнозначні. Службові слова відрізняються від повнозначних за своїм значенням, за способом утворення та за синтаксичною функцією. Головною відмінністю службових слів від повнозначних є те, що службові слова не можуть виконувати функції членів речення. При вживанні в реченні, службові слова втрачають лексичне значення та виражають зв'язки між членами речення, які з’єднуються або уточнюються службовими словами.

       Існує певна єдність поглядів лінгвістів на те, що представляють собою службові слова. Так, Бархударова Л. С. службовими словами називає такі слова, що виконують у структурі мови граматичні функції і є одним із засобів побудови речень. На її думку, службові слова характеризуються тим, що вони мають послаблене лексичне значення, і тому виступають у мові не в якості самостійних одиниць, а поряд з іншими повнозначними словами, виконуючи службову функцію [2, с. 58].

     Іванова І. П., Бурлакова В. В. та Поченцов Г. Г. визначили службові слова, як класи слів, що передають відношення між членами речення, за морфологічними ознаками належать до повнозначних частин мови та виконують службову функцію [7].

     Сутність службових слів полягає у тому, що вони не вживаються в мові самостійно, і визначаються в якості окремих слів не самі по собі, а в результаті виділення повнозначних слів. Так, наприклад: For the United States, the Common Market has been part of its strategy for uniting the anti-socialist forces in the economic as well as the military sense — Для США загальний ринок був частиною їх стратегічних планів, направлених на об’єднання антисоціалістичних сил як з економічної так і з військової точки зору. В даному реченні одиниця for не може бути визначена сама по собі, так як вона не має необхідної оформленості, але являється самостійним словом, а не частиною будь-якого слова. Щодо граматичного вживання артикля, то в реченні артикль the являється лексично закріплений за словосполученням. Прийменники of, in виражають лексичне значення та передають відношення, яке відповідає цьому значенню.  

      В англійській мові виділяється сім  класів службових слів:

1. прийменники;
2. сполучники;
3. артиклі;
4. частки;
5. модальні дієслова;
6. вигуки.

  Поряд із зазначеними вище класами службових слів, деякі науковці називають також yes, no службовими словами, бо вони мають послаблене лексичне значення, та можуть не передавати повну інформацію, і тому часто поєднуються з іншими словами. Прихильники такої точки зору, наголошують, що значення таких слів є абстрактним та загальним, і тому вони являються службовими словами. Однак, академік Щерба Л. В. вказує на те, що ці слова не відносяться до будь-якої частини мови [7]. Смирницький А. І. називає вигуки yes, no словами-реченнями та не враховує їх до жодної частини мови [11, с. 367].

      У зв’язку з тим, що службові слова відносяться до граматичних засобів мови, вони характеризуються такими ознаками:

1. обов’язковість вживання, бо неможливо визначити синтаксичний зв’язок без вживання службових слів. Але існують випадки, коли вживання певного службового слова є необов’язковим, коли те саме граматичне відношення може бути виражене іншим граматичним засобом, наприклад: the portrait of John—John’s portrait. В даному словосполученні граматична категорія присвійного займенника виражена за допомогою ’s замість прийменника of;
2. обмеженість. Використання службових слів є обмеженим та зафіксованим у порівнянні з повнозначними словами, але воно не залежить від тематики, жанру або стилістичного характеру тексту;
3. вживання в реченні з повнозначними словами. Існують речення без службових слів, наприклад: Mary came home late last nigh. Але речення, яке буде складатися тільки зі службових слів не буде мати смислу. Самостійно, без супроводу повнозначних слів службові слова можуть вживатися тільки у випадках еліпсиса, наприклад: Have you seen him? I have. Однак, таке вживання переважно властиве службовим дієсловам, з прийменниками таке явище зустрічається рідко, а зі сполучниками та артиклями зовсім неможливе.      

     Службові  слова здатні виконувати різні функції. Смирницький А. І. виокремлює дві функції службових слів: граматичну та лексичну [11, с. 365]. Граматичне значення  пов’язане з граматичною функцією, яку виконує те чи інше слово, та властиве всім представникам даної групи службових слів. Щодо лексичного значення, воно специфічне для кожного слова і відрізняє його від інших груп слів. Граматична функція полягає у відношенні предмета до предмету, явища чи ситуації, яке існує у поєднанні зі специфічним значенням слова. Одна зі специфічних ознак граматичної функції — визначення дієслова-зв’язки. Нерідко в текстах публіцистичного характеру присутні дієслова -зв’язки, де граматична функція визначає зв'язок предмета з якою-небудь ознакою, наприклад: he is young; he is an impostor . Значення слова be – бути, коли воно виступає у якості зв’язки, завжди має певне лексичне значення, яке відрізняється від інших дієслів: become – ставати, remain – залишатися. Однак, відношення граматичного та лексичного значень в реченні може бети різним: при яскравому лексичному значенні граматичне значення відходить на задній план, а при послабленому лексичному значенні воно виступає на передньому плані. Але навіть при таких обставинах це дієслово не втрачає свого лексичного значення.

     В залежності від функції, яку виконують  службові слова, вони поділяються на сполучні та визначальні. Сполучні слова означають певні зв'язки та відношення між предметами, явищами та ситуаціями. Такі слова виконують функцію зв’язку між окремими словами, реченнями  і частинами речення. До них відносяться зв’язкові дієслова, прийменники та сполучники. Визначальні слова характеризують предмет чи явище, уточнюють значення слів, не виражаючи граматичного зв’язку цих слів з іншими словами. До визначальних слів відносять артиклі та частки.

     Серед лінгвістів не існує єдиної думки щодо кількості функцій службових слів. Бархударов Л. С. крім граматичної та лексичної функції виокремлює синтаксичну. Але синтаксичне використання різних службових слів характеризується по-різному. Так, наприклад, сполучники являються показником синтаксичного зв’язка між словами, словосполученнями та реченнями. Вони передають відношення сурядності та підрядності. Прийменник найчастіше вживається як показник підрядного зв’язку між словами, наприклад: sorry for you, the roof of the house. Але також може вживатися і «абсолютно», тобто не виражаючи підрядного відношення та не приєднуючи залежного слова чи групи слів, наприклад: he was laughed at.

     Таким чином, функції службових слів в  англійській мові різноманітні, але мають єдину рису — вони використовуються в якості граматичного засобу мови, що забезпечує можливість будови словосполучень, речень та груп речень з повнозначних слів мови. 

       Всі службові слова мають характерні риси, які проявляються в їхньому значенні, в морфологічній структурі та функціях.  

     1. 2. Класифікація сполучників за морфологічною будовою 
 

     Сполучники, як і всі інші службові слова, встановлюють зв'язок між словами, словосполученнями і частинами мови. Вони вживаються як для зв'язку окремих слів і груп слів у реченнях, так і для з'єднання простих речень у складі складносурядних та складнопідрядних.

     Сполучники  співвідносні з іншими частинами  мови і включають в себе чотири морфологічних типа:

1. прості (складаються з одного коріння та омонімічні прийменникам, займенникам, прислівникам, іменникам та дієсловам, наприклад: till, after, when, where);
2. похідні(мають в своєму складі суфікси або префікси, наприклад unless, until);
3. складні (сполучення, у якому бере участь прислівник  ever, наприклад however, або поєднання двох сполучників, наприклад, whereas);

4) складені (сполучення службових слів з повнозначним: as well as, as long as, іn case, або сполучення двох службових слів чи двох повнозначних слова: as though, as іf, every tіme).

     За  вживанням сполучники поділяються на:

     1)  одиничні:   so as, іf, that;

     2) повторювальні: as... as, now ... now;

     3) парні: both … and, eіther ... or, neіther ... nor, not only ... but also, whether..or.  

     Окрім сполучників існують також сполучникові слова, що, подібно займенникам, сполучають повнозначну функцію зі службової. До цієї групи відносяться відносні займенники та прислівники. Займенники виконують у підрядному реченні функцію підмета, додатка, означення або обставини, а прислівники — тільки роль обставини; одночасно ці слова відносяться до будь - якого члена головного речення. Так, питальні займенники who, what і whіch використовуються для підпорядкування підрядних речень підметів, предикативних членів, додатків. Відносні займенники who, whіch і that підпорядковують означальні речення. Прислівника when, where, why виступають в якості  сполучникових слів, а сполучникові прислівники besіdes, moreover, nevertheless, вживаються переважно для встановлення змістових зв'язків (сполучних, протиставних та слідчих) між самостійними реченнями. 

     1. 3. Класифікація сполучників за граматичним та лексичним значенням 
 

     Поділ сполучників на групи за значенням відповідає основним різновидам складних речень. Так, серед сурядних сполучників виділяють наступні:

     1) єднальні: and, both ... and, as well as, neіther ... nor, not only…but also…, nor;

     2) розділові: or, eіther ... or…;

     3) протиставні: but, whіle, whereas;

     4) причинно-наслідкові: for, so.

     У системі підпорядкування виділяються  два класи сполучників:

     1) з'ясувальні: that, whether, іf;

     2) сполучники, які виражають відносини обставинного характеру : місця, часу, причини, наслідку, умови, допустові, мети, способу дії, порівняння.

      Крім  перерахованих вище груп, коло сурядних сполучників не залишається незмінним, їх кількість завжди збільшується, а значення сполучників становиться різноманітнішим. Як зазначає Скребнев Ю. М., розширення складу сурядних сполучників відбувається у зв’язку з тим, що вони вживаються зі змішаними, гібридними словами, які часто зустрічаються в газетно-журнальному стилі [10, c. 123]. 

     В перерахованих вище групах не всі сполучники являються однорідними за значенням і, відповідно, за характером переданих ними відносин. У кожній групі виділяється один головний сполучник, що передає в самій загальній формі визначене відношення. Інші сполучники цієї групи виражають більш окремі відтінки того відношення, яке зазначене головним сполучником. Так, у групі єднальних сполучників and виражає сполучний зв'язок у найбільш загальній формі, тоді як сполучники nor і neіther передають ті ж відносини в негативній формі, both ... and представляють сукупність двох предметів або ознак, as well as служить для порівняння змісту одного члена речення змісту іншого.

     Серед лінгвістів виникає дискусія щодо граматичного та лексичного значення сполучника for. Жельвіс В. І. дійшов висновку, що сполучник for сурядний, так як він бере участь у з’єднані частини, яка виражає обґрунтування якого-небудь положення на матеріалі слідства з нього. Але існує думка, що сполучник for не можна вважатися сурядним, так як друга частина складного речення з for обслуговує першу, тому вони як не правомірні так і не сурядні [4 с. 84]. 

     У групі тимчасових сполучників when передає тимчасові відносини, виражаючи одночасність, і передування однієї дії іншій. Окремі варіанти тимчасових відносин (наприклад, вказівка на проміжок часу, у який відбувається дія,) передаються за допомогою сполучників — the іnstant, the moment, by the tіme, наприклад: Why dіd you leave the moment they arrіved?

     У зв'язку з тим, що головний сполучник кожної групи відіграє роль основного виразника відносини, він передає ряд відтінків відносин у реченні. Так, сполучник and поєднує речення, що знаходяться у відносинах тимчасової, причинно-наслідковій послідовності або протиставлення. When вказує на дію яка відбувається одночасно з дією головного речення, або відбувається перед нею, або відбувається за нею.

     Особливістю сполучників є те, що вони використовуються для підпорядкування різних типів підрядних речень. Наприклад, сполучник that уводить підрядні речення підметникові, речення предикатні, додаткові, обставинні цілі і наслідку; сполучник іf уводить додаткові й умовні речення; сполучник or уводить розділові протиставні речення. Інші сполучники в межах одного типу відносин (обставинних) уводять декілька різновидів. Наприклад, as уводить речення тимчасові, причинні, способи дій, порівняння; sіnce – тимчасові і причинні. У зв'язку із зазначеною особливістю прийнято говорити про багатозначність союзів. В деяких випадках ми зустрічаємося не стільки з багатозначністю, скільки з функціональністю сполучників,  зі здатністю сполучника вводити різні типи підрядних речень та встановлювати різні відносини між частинами сурядного речення. Але оскільки значення сполучника невіддільне від його вживання, сполучники, які використовуються в декількох функціях, набувають різне значення, стають лексично багатозначними.                                                                 

     Явище синонімії, так само як і явище  багатозначності в розряді сполучників, відрізняється своєрідними рисами. Кількість абсолютних синонімів-сполучників, що мають те саме значення невелике: це етимологічно родинні tіll і untіl, though і although, сполучники whether та іf. У більшості випадків можна говорити про функціональну синонімію, що полягає в тому, що ряд сполучників вживається для вираження одного і того відношення. Так, для вираження причинних відношень використовуються сполучники because, as, sіnce, seeіng, сурядний сполучник for; але кожний з них має свої особливі риси: наприклад, because вказує на причину дії або явища, a as виражає обумовленість, мотивування дії.

     Таким чином, в основу поділу сполучників на складносурядні та складнопідрядні є різниця в смислових відношеннях речень та в граматичному та лексичному значенні. 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПОЛУЧНИКІВ В ТЕКСТАХ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ 

     2. 1. Публіцистичний  стиль у системі  функціональних стилів 
 

     В наш час з усіх функціональних стилів, виділених і досліджуваних  сучасною лінгвістикою, прямим нащадком риторики є публіцистичний стиль. Але публіцистичний стиль трактується різними лінгвістами неоднаково. Так, Арнольд І. В.  ототожнює його з газетним стилем [1], Скребнєв Ю. М. розглядає його як один із різновидів газетного стилів [10], Гальперін І. Г. поєднує в це поняття стиль газетних статей, стиль ораторський і стиль есе[3].

     Очевидно, що остання точка зору найбільш правомірна. При такому підході, поняття «публіцистичний  стиль» охоплює мовні добутки  різних жанрів, об’єднаних комунікативною задачею. Аргументація тієї чи іншої точки зору, як правило, по соціально-політичній проблематиці, що має на меті схилити адресата до прийняття цієї точки зору, переконати його в правильності висунутих положень, викликати в ньому бажану реакцію на сказане. Адже головне призначення публіцистичного стилю — це не тільки повідомляти інформацію, але й переконувати та впливати на громадську думку людей.

     Публіцистичний  стиль використовується в газетах, журнальних статтях, у передачах  по радіо і телебаченню. Він реалізує мовну функцію впливу (агітація і пропаганда), з яким сполучається інформативна функція (повідомлення новин). У публіцистичних здобутках зачіпаються актуальні питання сучасності, що представляють інтерес для суспільства: політичні, економічні, моральні, філософські, питання культури, виховання.

     Таким чином, прикладами публіцистичного  стилю можуть виступати тексти різних жанрів, як монологічні так і діалогічні за формою. Публіцистика знаходить  широке застосування у суспільно-політичній літературі, періодичній пресі, політичних виступах, мовах і зборах. У рамках публіцистичного стилю широке поширення одержав його газетно-журнальний різновид.

     До  основних рис публіцистичного газетно-журнального  стилю відносяться:

     1) економія мовних засобів, лаконічність  викладу при інформативній насиченості; наявність суспільно-політичної лексики і фразеології, переосмислення лексики інших стилів, що підпорядковано цілям публіцистики;

     2) використання характерних для  даного стилю мовних стереотипів,  кліше;

     3) жанрове різноманіття і зв’язане  з цим різноманіття стилістичного використання багатозначності слова, ресурсів словотвору (авторські неологізми), емоційно-експресивної лексики; використання зображувально-виразних засобів мови, зокрема засобів стилістичного синтаксису (риторичні питання і вигуки, паралелізм побудови, повтори і т. д.).

     Граматична  своєрідність мови газети в інформаційному стилі досліджена професором Наером В. Л. Він відзначає своєрідність у використанні використання часів та станів, численність складних атрибутивних утворень, особливі форми введення прямої  мови та перетворення прямої мови на непряму, особливості складнопідрядних та складносурядних речень, а також часте вживання службових слів.

     Реалізуючи  задачі даної роботи, ми намагалися з’ясувати частотність вживання сполучників, які становлять невід’ємну частину газетно-журнального різновиду публіцистичного стилю, їх граматичне та лексичне значення та особливості вживання у складному реченні. 
 
 
 

     2. 2. Вживання сурядних  сполучників у  складному реченні 
 

     Сурядні сполучники вживаються всередині речення для з’єднання його членів і між частинами складних речень щоб утворити складносурядні речення. Як зазначають лінгвісти, своєрідність вживання сурядних сполучників полягає в тому, що у складному реченні вони виражають всі відтінки відношень та виконують різні функції.

     Так як службові слова мають не тільки граматичне значення, а ще й лексичне значення, для повного розуміння змісту речень, в яких вони зустрічаються, необхідно ретельно розглянути якомога більше фактичного матеріалу.

       В ході дослідження нами було проаналізовано 87 складносурядних речень, з яких 20 з’єднані протиставним сполучником but; 23 — причинно-наслідковим сполучником for; 10 речень поєднані протиставним сполучником while; 14 — єднальним well (as well as); 15 — єднальним сполучником and та 5 — причинно-наслідковим neither…nor.

     Проаналізувавши речення ми дійшли висновку, що сполучники являють собою невід’ємну частину  речень і відіграють важливу роль. Найбільш розповсюдженим єднальним сполучником є сполучник and. З’єднуючи однорідні підмети, додатки, обставини, предикативні члени, and відносить їх до іншого члена речення (підмет до присудка). Так, наприклад:

     1) she is now at the stage when most actresses are already playing supporting roles as mums and fierce career women. Сполучник and передає з’єднувально – розповсюджуване значення.

     2) they spoke little, and much of what they said was in the Welsh tongue. Такі речення мають неоднорідний склад, в який друга предикативна частина розповсюджує першу. Додатковим засобом зв’язку є анаморфічний підмет другої частини речення, який виконую функцію теми висловлювання.

     3) he loved his work and he counted himself fortunate to have such an opportunity so early in his career. Сполучник and являється носієм власно - з’єднувального значення та виражає зв'язок між однотипними ситуаціями. Додатковими засобами зв’язку являється однотипність лексичного наповнення предикативних частин, співвідносність тимчасових форм присудків.

     4) he adored his mother and it was his first travel. Сполучник and передає безпосередньо з’єднувально – результативне значення. Друга частина речення виражає результат, висновок із змісту першої частини.  

     Засобом актуалізації власно з’єднувальних  відношень являється багатомісний сполучник neither…nor з заперечним значенням. Цей сполучник оформлює семантичні однотипні частини складного речення. Сполучник neither…nor поєднує єднальну функцію з функцією посилюваної частки. Так, наприклад:   There was neither fire nor candle was lit; she died in the dark. В складному реченні, одиночний сполучник nor являється складеною частиною контексту, яка вимагає мотивування чи роз’яснення: But it had not been in Tess`s power - nor it is in anybody`s power - to feel the whole truth of golden opinions while it`s possible to profit by them

  Досліджуючи роль причинно-наслідкового сполучника for, ми з’ясували, що він може виконувати різноманітні синтаксичні функції. А саме, сполучник for може бути частиною підмета в конструкціях з формальним підметом, який виражений іменником it. Так, наприклад: The crowds were so enormous that it was all too easy for the claustrophobic to fall into an apposite mood. Окрім того, для уточнення чи підкреслення тієї чи іншої особливості в реченні сполучник for виступає в функції доповнення: I realized that the subject is sufficiently obscure for your guess to be as good as anybody's.