Соціальна робота з молодими сім ями в умовах безробіття
ВСТУП
Досягнення високого рівня зайнятості - одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи своїх виробничих можливостей.
Актуальність обраної теми курсової роботи зумовлена тим, що молодь – це основа майбутнього трудового потенціалу країни. Молодь впливає на суспільні процеси, визначаючи майбутнє держави, використовуючи свою мобільність, гнучкість та інтелектуальний потенціал. Залучення молоді в суспільні процеси країни є одним з перспективних напрямів забезпечення повної зайнятості. Початок XXI століття ознаменований різким загостренням соціальних проблем молоді в різних країнах світу в тому числі і в Україну. Однією з найважливіших проблем стало безробіття серед молоді. Рівень безробіття серед молоді зріс з 7,7% в докризовий період до 20% (2011-й рік). Кожен другий, хто звертається в Державну службу зайнятості, молодше 35 років. Торік 56 тисяч випускників ВНЗ і 36 тисяч випускників профтехучилищ не змогли знайти роботу. У цілому 20% молоді в Україні зараз безробітні. Експерти відзначають поліпшення ситуації з працевлаштуванням молоді з 2010-го по 2011-й рік. Зокрема, чисельність безробітних у 2011-му році в порівнянні з 2010-м роком, скоротилася на 3% і склала 1732,7 тисяч осіб. Безробіття – важливий соціальний, психологічний і моральний феномен,який безпосередньо пов'язаний з політикою держави, а в умовах глобалізації – з політикою міжнародних організацій.
Об’єктом дослідження курсової роботи є молодь в умовах безробіття.
Предметом дослідження є особливості соціальної роботи з молоддю, що потребують підтримки з боку соціальних служб і служби зайнятості.
Мета: розглянути молоду сім’ю та проблеми, що виникають в ній як об’єкт соціальної роботи.
Основні завдання курсової роботи:
- дати визначення тенденції розвитку молодої сім’ї;
- охарактеризувати проблеми молодої сім’ї;
- виявлення основних тенденцій і проблем працевлаштування молоді;
- розглянути особливості соціальної роботи з молодою сім’єю в умовах безробіття;
- роль Державної служби зайнятості у працевлаштуванні молоді.
РОЗДІЛ 1. Молода сім’я в умовах безробіття
- Соціально-економічне становище молодих сімей в Україні на сучасному етапі
Сім'я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Відповідно до Сімейного кодексу України:
- Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
- Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
- Права члена сім'ї має одинока особа.
- Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Молода сім'я – це сім'я в перші три роки після укладення шлюбу (у разі народження дітей – без обмеження тривалості шлюбу) за умови, що жоден з подружжя не досяг 30-річного віку. Молодою вважається сім'я з моменту укладення шлюбу або початку спільного проживання і до народження першої дитини[25].
Головне завдання цього періоду - перехід від стану особистої незалежності до стану взаємозалежності подружжя. У цей час вирішується також завдання диференціації від батьківської сім'ї, якщо це не сталося раніше. Встановлюються нові кордони спілкування з друзями і родичами, вирішуються конфлікти між особистими і сімейними потребами.
Специфіка молодої сім'ї визначається тим, що вона знаходиться в процесі свого становлення, інтенсивного розвитку, нестабільності відносин між її членами, освоєння ними соціальних ролей, а також соціалізації сім'ї в суспільстві як самостійного соціального суб'єкта і виконання функцій як соціального інституту.
Першим кроком до створення
нової сім’ї є шлюб. Від рівня
шлюбності населення
У складі населення України переважають прості (нуклеарні) сім’ї, їх розподіл за кількістю членів визначається переважно наявністю чи відсутністю дітей та їх кількістю. Ситуація станом на 2010 р. свідчить про посилення тенденцій збільшення частки шлюбних пар без дітей, з однією дитиною та сімей з нереалізованими орієнтаціями на дводітну сім’ю, особливо у містах.
Україна характеризується доволі високими показниками рівня розлучуваності, стабільність шлюбу залежить від різноманітних чинників, в основному таких, як вік одруження, термін знайомства до шлюбу, соціальний статус тощо[21].
Сім'я є одним з головних об'єктів соціальної роботи. Сучасна сім'я переживає складний етап в еволюції - перехід традиційної моделі до нової, і багато вчених характеризують нинішні умови сім'ї як кризові, що спричинило за собою падіння народжуваності, зростання кількості розлучень і збільшення числа самотніх людей.
У молодих сімей існує безліч проблем:
- Матеріально-побутові проблеми;
Бюджет молодої сім'ї складається із заробітної плати (заробітна плата молодого фахівця, стипендії), допомоги на дитину; вторинні заробітки - непостійні і мінімальні; допомога батьків. Неповнолітні матері цілком перебувають на утриманні своїх батьків. В основному молода сім'я має низький дохід, а багато з них перебувають за межею бідності.
- Житлова проблема;
Житлова проблема одна з найактуальніших для молодих сімей. Це викликано скороченням житлового будівництва, згортанням практики надання безкоштовного житла державою та недоступне через високі ціни житло на вільному ринку.
Можливі кілька варіантів проживання - державна, кооперативна, приватна квартира, гуртожиток. Лише невелика кількість молодих сімей має окрему квартиру. Лише 13-14% молодих людей відокремлюються від батьків ще до весілля. У більшості випадків найкращий варіант - проживання з батьками. Це покращує матеріальне становище сім'ї, допомагає вихованню дітей, батьки мають час для вторинного заробітку, навчання, дозвілля. Таким чином, проблеми матеріальної та житлової забезпеченості стоять на першому місці зміцнення сім'ї. Тенденція молодих сімей - окреме проживання, і лише невеликий відсоток з них хотіли б жити з батьками.
- Проблема працевлаштування;
Проблема працевлаштування молодого фахівця, низька зарплата, особливо в бюджетній сфері, незадоволеність вторинними заробітками штовхає молодих фахівців шукати роботу в іншому місті і навіть виїжджати за кордон. Робота, пов'язана з тривалою відсутністю вдома, не сприяє зміцненню сім'ї, створенню в ній атмосфери любові, взаєморозуміння, доброзичливості.
Ситуація на вітчизняному ринку праці в останні роки є досить напруженою. Зростають масштаби безробіття серед молодих людей, збільшується його тривалість. Можливості молоді обмежені низькою конкурентоспроможністю порівняно з іншими категоріями населення. Державна служба зайнятості України свідчить, що станом на 1 листопада 2011 р. на її обліку перебувало 211,5 тис. – це 40,2% від загальної чисельності зареєстрованих безробітних. Частка випускників навчальних закладів серед осіб, що стають на облік, в останні чотири роки є стабільною. Освіта підвищує шанси молодих людей на працевлаштування в Україні, в той час як вік, якість освіти, стать і сімейний стан можуть знижувати їх конкурентоспроможність на ринку праці. Молодь, яка не має спеціальної освіти, є вагомою часткою серед усіх безробітних в країні. Такі працівники найбільш страждають у випадку скорочення штату на підприємстві.
- Психологічні проблеми;
До психологічних проблем можна віднести спільні емоційні відносини, психологічну сумісність, звикання подружжя до зміни способу життя, нестабільність відносин в молодій сім'ї. Подружжю доводиться звикати до захоплень, проявам характеру один одного. У перші роки шлюбу проходить процес адаптації подружжя один до одного, причому протиріччя або неадекватний хід цього процесу можуть призвести сім'ю до розпаду, настільки частого в перші 5 років шлюбу. Тому стійко високим є рівень розлучень в молодих сім'ях, так що розпадається приблизно половина всіх шлюбів, а на кожні три знову укладаються шлюбу припадають в середньому два розлучення. Кожна щойно створена сім'я піддається серйозним випробуванням і часто не витримує навантажень
- Медичні проблеми.
Непідготовленість молодих сімей до шлюбу, недостатнє статеве виховання проявляється несформованістю культури інтимних відносин, неусвідомленим ставленням молодих людей до репродуктивного поведінки. Охорона здоров'я сім'ї в репродуктивному віці відіграє велике значення, так як його рівень визначає ефективність виконання функції дітонародження. Жінки, які не перебувають у шлюбі, страждають хронічними захворюваннями більше, ніж заміжні жінки з повних сімей. Сімейна невлаштованість, відсутність чоловічої опори істотно впливають на виникнення у чоловіків хронічних захворювань. Виявлено зв'язок між неблагополучним сімейно-психологічним кліматом і ризиком виникнення хронічних захворювань.
Слід також враховувати ту обставину, що більшість порушень в репродуктивній системі починає накопичуватися з дитячого віку. Потенційні можливості майбутньої матері і батька закладається в дитинстві. В останні роки кожен 10-й новонароджений, народжується матір’ю, вік якої менше 20 років. У юних матерів частіше розвивається анемія, токсикози, передчасні пологи. Стан здоров'я жінок, у тому числі репродуктивного віку, характеризується наступними особливостями. У структурі захворюваності переважають захворювання органів дихання (18-19%), системи кровообігу (19%), органів травлення (14-17%). За останні 3 роки відзначається зростання гінекологічних захворювань, не покращується здоров'я вагітних жінок. Материнська смертність в 2,5 рази перевищує середньоєвропейський рівень. Особливо небезпечна для здоров'я жінок і дітей - вагітність жінок, які не досягли 20 років. Юні матері недостатньо фізіологічно підготовлені і у них в 2 рази частіше спостерігаються передчасні пологи, мертвонародження. 66,7% неповнолітніх матерів вживають невдалі спроби перервати вагітність на 2-му місяці або в більш ранні терміни. Зовсім не зверталися в жіночі консультації під час вагітності 27,3% юних матерів і вагітність у них протікала без медичного контролю. У 36,9% всіх неповнолітніх матерів були серйозні ускладнення під час вагітності. Особливо небезпечно для репродуктивного здоров'я жінки - штучне переривання першої вагітності, яке в ряді випадків може привести навіть до летального результату, до безпліддя[1].
Серед безлічі проблем, що з’являються у молодих сімей, особливо у перші роки подружнього життя, найбільш актуальною є відсутність власного житла. Як показує ряд досліджень, житло сьогодні є найбільш дефіцитним благом. Задоволення багатьох потреб людини, рівень, форми й способи організації споживання багато в чому залежать від житлових умов. А багато хто не наважується створити сім’ю саме через відсутність власної квартири [27].
За радянських часів існувала практика безкоштовного надання житла державою, що враховувала демографічний склад сімей, але не їхні доходи. Так, і високозабезпечені (за радянськими поняттями) і малозабезпечені сім’ї найчастіше отримували житло за формулою: кількість кімнат дорівнює кількості членів сім’ї мінус одиниця. У пострадянський час практика безкоштовного надання житла була сильно скорочена, а черги на це житло стали ще більш довгими. Дотепер не можуть одержати житло сотні тисяч сімей, багато яких «стали в чергу» ще в радянські часи.
Проблема забезпеченості сімей житлом набула гостроти у зв’язку з його приватизацією та розвитком ринкових відносин. Актуальність цієї проблеми пов’язана, насамперед, зі значним скороченням будівництва нового житла за державні кошти і його безкоштовним наданням; надмірною вартістю житла, яке будується приватними компаніями, що в свою чергу є недоступним для основної маси сімей з низьким рівнем доходів; ростом тарифів на житло й житлово - комунальні послуги; необхідністю капітального ремонту старих будівель тощо. Ринок житла в Україні, на відміну від західного, орієнтований не на те, щоб забезпечити всіх або майже всіх громадян власним або орендованим житлом різної якості й розміру у відповідності до їхніх доходів, а на те, щоб надати дороге житло невеликій багатій частині населення. Ринок не дозволяє купити житло не лише бідним, але й людям із середнім статком. У перші роки подружнього життя молоді сім’ї мають чимало проблем через вимушене спільне проживання з батьками, що часто призводить до конфліктів, а часом і до розлучень.
На кінець 2009 р. в Україні на обліку на отримання житла та поліпшення житлових умов у державному фонді перебувало 1174 тис. сімей та одинаків, протягом року отримали житло лише 11 тис. сімей, що більш, ніж у 20 разів менше, ніж у 1990 р. (235 тис.). Основною причиною зниження темпів надання житла є зменшення обсягів будівництва житла державної форми власності, а причиною зменшення кількості перебуваючих на квартирному обліку – ліквідація її на підприємствах у зв’язку із відсутністю коштів на будівництво житла, звільненнями працівників тощо[18].
Динаміка надання житла населенню у 1990-2009 рр. за даними Держкомстату
Але житлова проблема має не тільки кількісний аспект, а й якісний, її вирішення не може бути зведено тільки до збільшення обсягів житлового будівництва та зростання житлового фонду. Структура житла повинна максимально відповідати об’єктивним потребам населення, пов’язаним із соціально-демографічним складом сімей, їх розміром і типом, рівнем освіти й характером праці членів сімей тощо. Поряд з цим стрімко збільшується плата за житлово-комунальні послуги. У кожному регіоні діють свої, затверджені на місцевому рівні тарифи. Наскільки вони економічно обґрунтовані, визначає місцева влада, так само, як і приймає рішення про їхній перегляд, зазвичай про їх збільшення. Єдине, що поєднує, мабуть, усі без винятку регіони, так це низька якість надання цих послуг, а іноді навіть їхня повна відсутність.
В 2002 р. була прийнята програма забезпечення молоді житлом на
2002–2012 р. Вона дає можливість одержати квартиру в кредит на тридцять років на максимально вигідних пільгових умовах. Умови цієї програми досить привабливі – при народженні першої дитини, сім’я одержує пільгу безпроцентного кредиту, після появи другої дитини держава погашає 25% вартості житла, а при народженні третьої – 50%.
Розглянувши соціально-економічне становище сімей можна сказати, що в Україні останнім часом спостерігається зростання показників доходів та показників споживання, але незважаючи на це, відмічається незадоволення своїм рівнем життя серед сімей з дітьми, їх матеріальне становище залишає бажати кращого. На сьогодні утримання і розвиток дитини в основному залежить від сімейного бюджету, який формує переважно заробітна плата. Поряд з ростом заробітної палати паралельно зростають ціни на продукти споживання, непродовольчі товари та послуги тощо[27].
- Причини та наслідки безробіття серед молоді
Безробіття є невід'ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону — попиту і пропозиції.
Зайнятість - це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його участь в суспільно корисній діяльності, що приносить заробіток чи прибуток.
За Закон України «Про зайнятість населення»:
Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи[13].
Безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід'ємною, а з другого, — неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості.
Виділяють наступні види безробіття:
- Фрикційне безробіття показує плинність кадрів, зв'язану зі зміною робочих місць, місця проживання.
Серед сукупної робочої сили якась частина постійно знаходиться в русі, переходячи на нові робочі місця. Цей тип безробіття включає в собі людей, що не зайняті в зв'язку з переходом з однієї роботи на іншу і протягом тижня розраховують приступити до роботи на новому місці, а також працівників у тих галузях, де тимчасові звільнення є нормою без впливу на загальний рівень доходу людей, наприклад, у будівництві. У період впровадження нових досягнень технічного прогресу, такий рух стає не тільки неминучим , але і більш інтенсивним. Якоюсь мірою це безробіття є бажаним тому що багато робітників переходять з низькопродуктивної, малооплачуваної роботи на більш високооплачувану і більш продуктивну роботу. Це означає більш високі доходи для робітників і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже, і більший реальний об’єм реального національного продукту.
- Структурне (технологічне) безробіття власне кажучи є розширенням фрикційного.
З часом у структурі споживчого попиту та у технології відбуваються важливі зміни, що , у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі види професій зменшується або зовсім припиняється. Попит на інші професії, включаючи нові, збільшується. Виникає безробіття, тому що робоча сила реагує на цю зміну повільно і її структура не відповідає новій структурі робочих місць. Різниця між структурним і фрикційним безробіттям дуже невизначена. Істотне розходження полягає в тому, що в “фрикційних” безробітних є навички, що вони можуть продати, а структурні безробітні не можуть відразу одержати роботу без перепідготовки. Фрикційне безробіття носить більш короткостроковий характер, а структурна більш довгострокова і тому вважається більш серйозною проблемою.
- Циклічне безробіття. Таке безробіття викликане спадом виробництва, тобто тією фазою, яку називають кризою надвиробництва.
Під час цієї фази багато підприємств припиняють свою роботу, їхні працівники поповнюють армію безробітних. Якщо сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту. Причому цей дефіцит поширюється не тільки на попит товарів і послуг, а й на саму робочу силу. Припинення цього безробіття пов'язане із закінченням фази кризи і переходом до фаз пожвавлення і піднесення виробництва. Особливістю такого безробіття є те, що воно знаходиться у циклічному розвитку: через певні проміжки часу періодично повторюються його спади і піднесення.
- Застійне (добровільне) безробіття. Цей вид безробіття породжується досить значним часом при відсутності роботи.
Це призводить до того, що
деякі люди, по суті, втрачають кваліфікацію
і навіть бажання регулярно працювати.
Вони живуть за рахунок випадкових
заробітків чи подаянь інших людей
або благодійних організацій. Деяка
частина представників
- Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна.
Наприклад, неповна інформація
про вакантні робочі місця. Рівень безробіття
був би нижче при налагодженій
роботі системи інформації. У
цьому випадку зростає
Приховане безробіття. Причиною такого безробіття є, по-перше, низька конкурентоспроможність невеликих підприємств порівняно з великими; по-друге, кризові явища в країнах, що переходять до ринкової економіки.
Приховане безробіття особливо виявляється серед сільського населення. Безробіття тут називають прихованим тому, що воно приховується ілюзорною зайнятістю в сільському господарстві. Клаптик землі, малопродуктивне, майже натуральне господарство не забезпечують людині засобів існування впродовж року. Селянин змушений шукати роботу на стороні: найматися до заможних господарів, працювати в сезонних будівельних бригадах, займатися дрібним кустарним промислом, здійснювати різноманітні послуги, що мають, як правило, нерегулярний характер. Приховане безробіття виявляється і у містах. Воно приховується тим, що працівники переміщуються в межах підприємств, але мають неповний робочий день або перебувають в неоплачуваній відпустці[15].
Молодий працівник - громадянин України віком до 35 років, випускник професійно-технічного або вищого навчального закладу, який у шестимісячний строк після закінчення навчання працевлаштувався самостійно або за направленням навчального закладу чи територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та продовжує працювати протягом трьох років за кваліфікацією, яку він набув під час навчання, в тому числі незалежно від місця першого працевлаштування[13].
В умовах ринкової економіки проблема зайнятості молоді стає особливо гострою. Найбільше труднощів з працевлаштуванням зазнають представники наймолодшої вікової групи (15 – 24 роки). Молодь складає лише ¼ частину від загальної кількості населення працездатного віку, ймовірність безробіття для молодих людей втричі вище, ніж для дорослих. Ця проблема актуальна і для України. Слід зауважити, що загальна чисельність безробітних в нашій країні у віці від 15 до 70 років за методологією МОП (Міністерство організації праці) зросла з 1417,6 тис. чол. в 2007 р. до 1785,6 чол. в 2010 р., тобто з 6,4 до 8,1% від економічно активного населення. В той же час потреба в робочій силі на кінець року скоротилася з 169,7 тис. чол. у 2007 р. до 63,9 тис. чол. в 2010 р. Незважаючи на таку негативну тенденцію, рівень зайнятості серед людей у віці 25 - 49 років у 2010 р. досяг 75% від загальної чисельності населення відповідної вікової групи, однак серед молодих людей від 15 до 24 років він склав усього 34,5 %. В Україні рівень безробіття у віковій групі 15 – 24 роки є найвищим і майже в 2 рази перевищував у 2011 р. рівень безробіття у віковій групі 25 – 29 років. Це пояснюється відсутністю досвіду роботи у молодих людей у цьому віці[21].
Молодь - специфічна соціально-економічна група населення, яка потребує додаткових заходів підтримки ринку праці, це підтверджується також аналізом причин молодіжного безробіття.
Причини безробіття серед молоді:
- Недостатня профорієнтація (проінформованість щодо працевлаштування);
- Невдалий початок трудового життя. Молоді люди часто обирають роботу заради грошей, яка не відповідає їхнім потребам і професійній підготовці;
- Недостатня мобільність (переїзд заради роботи);
- Потреба додаткових прямих або непрямих витрат на спеціальну підготовку молодих спеціалістів до роботи на новому робочому місці для роботодавця, що пов’язане з неефективною професійною підготовкою в період навчання;
- Низькі зарплати для молодих працівників у наявних робочих вакансіях;
- Корупція при працевлаштуванні як у державних органах (правоохоронні органи), так і на підприємствах.
Основними факторами, які впливають на роботу і включеність молоді в трудову діяльність є:
- особистий потенціал і самооцінка;
- мотиви і ціннісні орієнтації;
- ступінь професійного самовизначення;
- рівень і якість освіти;
- місце проживання;
- ступінь поінформованості;
- наявність трудової біографії;
- соціальна захищеність;
- діяльність Державної служби зайнятості і т.д[5].
Як свідчать результати опитувань, майже 70% випускників шкіл орієнтовані на навчання у вузах, що є наслідком відсутності системного підходу до формування усвідомленого вибору професій необхідних на ринку праці. На жаль підприємства і організації практично не займаються профорієнтацією в загальноосвітніх школах, не приділяють уваги цим питанням і засоби масової інформації. Професійна підготовка багатьох молодих спеціалістів, які закінчили вищі навчальні заклади практично не відповідає вимогам сучасних роботодавців. Система професійної освіти повністю орієнтується не на потреби роботодавців, а на платоспроможний попит. Більшість навчальних закладів прагнуть готувати фахівців з бухгалтерського обліку, юристів, економістів. Навіть коледжі та технікуми, традиційно випускають кваліфікованих робітників, отримують ліцензії на право готувати таких фахівців. Насиченість ринку праці даними спеціальностями призвела до того, що молоді люди з дипломом, але без досвіду роботи не можуть знайти роботу за фахом. Про це свідчить те, що в 2009 р. в нашій країні частка не працевлаштованих після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації становила 260,8 тис. чол., або 18,3% від всього безробітного населення. Крім цього більше 60% випускників шкіл головною умовою свого працевлаштування вважають високу заробітну плату. Така переорієнтація призвела до того, що в Україні на одного випускника - майбутнього працівника, який навчався в системі професійно технічної освіти доводиться до чотирьох фахівців з вищою освітою.
Масове безробіття серед молоді, в силу специфіки, не усталеною ще психіки, надмірних амбіцій новоспечених фахівців, юнацького максималізму і реактивності, є ще більш глибокою проблемою. Молоді спеціалісти – це гордість і надія будь-якої розвиненої держави, а якщо ця «надія» не має відповідної соціальної захищеності, «не пристроєність» молоді перетворюється в одну з найбільш значущих загроз економічній безпеці та соціальної стабільності країни[7].
Безробіття серед молодого населення веде:
• до поглиблення бідності та зубожіння бюджетів молодих сімей (як наслідок – збільшення розлучень, абортів, зниження народжуваності, збільшення кількості безпритульних і покинутих дітей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів);
• зниження соціальної захищеності і неадекватна оцінка молодіжного праці сприяє падіння національного патріотизму, призводить до відтоку молодих фахівців в розвинуті капіталістичні країни, прищеплює інтерес до пошуку альтернативних форм заробітку у сфері неформальної економіки і тіньового бізнесу, підриває інтерес до освіти;
• посилюється криміногенна ситуація в країні: збільшується кількість економічних і кримінальних злочинів, розцвітає алкоголізм і наркоманія, збільшується кількість венеричних та інших захворювань, скорочується рівень тривалості життя, збільшується смертність – все це сприяє природному виродження нації[5].
РОЗДІЛ 2. Особливості соціальної роботи з молодими сім'ями в умовах безробіття
- Соціальна робота, спрямована на боротьбу з безробіттям серед молоді
Особливе місце в регулюванні ринку праці займає проблема співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. В умовах зростання безробіття її вирішення може досягатися не тільки на основі заходів, що забезпечують збільшення економічних робочих місць, але і за допомогою реалізації активних дій по покращенню структури зайнятості.
З погляду оптимізації
зайнятості можна виділити боротьбу
з молодіжним безробіттям як напрямок
удосконалення структури