План

Вступ

     Хоч як бездоганно не працювали б ринкові  механізми, вони не можуть забезпечити  повної зайнятості навіть за наявності  вільних робочих місць. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід’ємним атрибутом ринкової економіки.

     Безробіття  – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

     Якщо  розглядати безробіття в контексті  об’єктно-суб’єктних відносин, то безробіття означає виробничі відносини  між протилежними класами та державою з приводу економічного відчуження частини працездатного населення від власності робочої сили та її відтворення на звуженій основі. У даному випадку виникають явища і процеси, протилежні за економічним змістом тим, які мали місце при взаємодії сукупної робочої сили і повної зайнятості.

     У контексті світової економічної  кризи проблема безробіття стала  ще гострішою, зайняла одну з ключових позицій для характеристики  не тільки ринку праці певної країни, а й її економічної ситуації загалом. Зараз показники безробіття у багатьох країн світу виросли у багато разів і така ситуація  потребує негайного втручання державної влади.

     Влада має знайти не тільки дієві способи  запобіганню зростанню безробіття, а стимулювати рівень зайнятості населення, створювати нові робочі місця, підвищити заробітну плату, має забезпечити не тільки новими технічними засобами виробництва, а й забезпечити якісну перекваліфікацію чи перепідготовку відповідних кадрів. Також досить важливим є соціальний захист тих людей, які є в пошуках роботи, надання їм певних компенсацій, але водночас розумне спонукання їх знаходити нові робочі місця.

     Всі перечисленні пункти більш повною мірою  будуть розкриті у подальшому матеріалі  цього реферату.

1. Безробіття як соціально-економічне явище

     Безробіття  є невід’ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону — попиту і пропозиції. Безробіття — незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, суперечливий характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін. [11, с. 78].

     У безробітті, як у соціально-економічного явища, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу можна виділити економічну і соціальну сутність. Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян, суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Соціальна сутність безробіття — в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості.

     Є такі основні види безробіття:

     – фрикційне;

     – структурне;

     – циклічне.

     Фрикційне безробіття стосується тієї категорії  людей, які шукають роботу чи сподіваються її знайти в недалекому майбутньому. Слід зазначити, що фрикційне деякі  економісти називають «пошуковим безробіттям». Воно відбиває суть наступного явища: ринок праці функціонує неефективно і не приводить у відповідність кількість робітників і робочих місць.

     Фрикційне безробіття вважається неминучим і  певною мірою бажаним тому, що частина  працівників, тимчасово втративши  роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і більш продуктивну роботу. А це призводить до підвищення доходів для працівників і більш раціонального розподілу трудових ресурсів, а отже і до більш оптимального обсягу національного продукту.

     Структурне  безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді коли в результаті науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу. Внаслідок цих змін попит на деякі професії зменшується, або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає. Іншими словами, структура робочих місць і професійна структура працівників не збігається. Виникає категорія працівників, у яких навички та практичний досвід застарілі й нікому не потрібні, а отже їх неможливо продати. Щоб знайти роботу «структурні» безробітні мають пройти через відповідну перепідготовку, додаткове навчання і навіть зміни місця проживання.

     Циклічне  безробіття зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Циклічне безробіття негативно впливає на економіку. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє.

     При дослідженні ринку праці економісти повну зайнятість не розглядають  як абсолютну відсутність безробіття. Фрикційне та структурне безробіття вважається як неминуче, отже, «повна зайнятість»  не означає стопроцентну зайнятість робочої сили. Іншими словами, рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Цей показник називають також природним рівнем безробіття; він відповідає потенційному ВВП.

     Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.

     Ряд економістів вважають неприйнятним використання терміна «природний»  стосовно безробіття, спричиненого структурними зрушеннями. Ось чому в макроекономічній літературі використовують як синонім  ще й інший термін — NAIRU, котрий зосереджує увагу на тому, що рівень природного безробіття відповідає станові макроекономічної рівноваги, при якому фактична інфляція дорівнює очікуваній.

     Крім  цього відокремлюється ще добровільне  та вимушене, приховане, тривале та тимчасове безробіття.

     Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник  звільняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рівнем оплати праці, умовами роботи: через  психологічний клімат у колективі  або з інших причин усупереч бажанню  адміністрації. Закономірність цього виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно покинути робоче місце.

     Вимушене  безробіття виникає тоді, коли працівник  не бажає звільнитися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Отже, лише частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними через перевищення пропозиції праці над попитом на неї. Такий стан ринку праці характерний, як правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушені скорочувати розміри виробництва і чисельність персоналу через несприятливу ділову кон'юнктуру.

     Приховане безробіття — це неповна зайнятість у вигляді надання робочим  адміністративних відпусток, установлення неповного робочого дня.

     Приховане безробіття можна поділити на:

     – вимушену неповну зайнятість, коли людина працює неповний робочий день або тиждень;

     – кваліфікаційне безробіття — людина працює не за своїм рівнем майстерності, розрядом чи спеціальністю;

     – функціональне безробіття, яке виникає, якщо працівник, який навіть зарахований на ту чи іншу посаду за фахом, зайнятий цілий робочий день,

але не виконує своїх обов'язків, а є  лише присутнім на роботі.

     За  тривалістю розрізняють також постійне (тривале) та тимчасове безробіття. Зокрема, в США термін перебування в стані безробітного понад 15 тижнів вважається тривалим.

     При визначенні ймовірності того, чи стануть  працівники безробітними і, якщо так, то чи довго вони ними лишатимуться, вчені  розраховують коефіцієнт зміни. Він визначається співвідношенням доходу людини за умови, що вона безробітна, і доходу (після сплати податків), коли ця людина працює.

     Працівники  Луганського центру профорієнтації громадян проведеними дослідженнями  встановили, що найнебезпечніша фаза у тих, хто залишився без роботи, настає після шести місяців її пошуку. В цій фазі починають з’являтись ознаки деструктивних змін особистості, а надалі — безпорадності й примирення із ситуацією. Людина починає звикати до бездіяльності, не говорячи вже про те, що вона втрачає професіоналізм і здобуті навички. Такого ж висновку дійшли і зарубіжні вчені. Так, на рис.1 подана залежність вірогідності працевлаштування від тривалості безробіття. [15, с. 45]

     Рис. 1

     Після шести місяців не тільки безробітні втрачають віру, кваліфікацію і навички, а й роботодавці з пересторогою відносяться до таких громадян. Ось чому суспільству дешевше обійдеться безробіття, наприклад, в 2 млн. осіб із середнім терміном два-три місяці, ніж в 1 млн. терміном понад шість місяців.

     Для суспільства безробіття може мати двоякі суперечливі наслідки: як благо і  як втрати. [13, с. 103]

     Безробіття  як благо:

     – безробіття — це резерв незайнятої робочої сили, який можна задіяти  при

розширенні виробництва  чи при структурних перебудовах;

     – наявність безробіття обмежує агресію профспілок, їх вимоги до підвищення заробітної плати і тим самим посилює стимули до підприємництва;

     – страх втратити роботу і стати  безробітним — найкращий організатор дисципліни праці.

     Безробіття  як втрати суспільства:

     1. При безробітті недостатньо використовується економічний потенціал суспільства.

     2. При тривалому безробітті втрачається  кваліфікація вивільнених робітників.

     3. Зростання безробіття підриває психічне здоров'я нації.

     4. Зростання безробіття — фактор зростання злочинності.

     5. Безробіття викликає:

     – зниження купівельної спроможності;

     – скорочення заощаджень;

     – зниження інвестиційного попиту;

     – скорочення пропозиції, спад виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 

2. Показники рівня безробіття по Україні і в світі

     Не  дивлячись на те, що за висновками експертів Конференції Об’єднаних націй з торгівлі та розвитку про економічну ситуацію в світі, Україна зайняла лідерські позиції серед найбільш постраждалих від кризи країн світу, за даними Держкомстату, криза ніяк не позначилася на рівні безробіття у країні, а показники зайнятості населення одні з найкращих у світі (таблиця 1). [7]

Зареєстроване безробіття у 2009 році

(на кінець  звітного періоду)

Таблиця 1.

     Так, у березні 2009 року за офіційною статистикою в Україні зареєстровано 879,0 тисяч безробітних. Це всього лише 3,1% від всієї кількості працездатного населення. Водночас, набагато гірше йдуть справи у сусідів України. Для порівняння: у Польщі офіційний рівень безробіття майже у чотири рази вищий.

     За  даними Держкомстату, на 1 вересня 2009 року в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,542 млн. безробітних, що становить 1,9% працездатного населення. Але за тими ж даними на 1 жовтня в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,600 млн. безробітних, що свідчить про деяке підвищення рівня безробіття. Проте, спостерігається відносно стабільний рівень безробіття - в середньому 2%

     Однак, експерти ринку праці беруть під сумнів і нові підрахунки Держкомстату. Вони стверджують, що реальний рівень безробіття в Україні значно вищий ніж заявлені 2%. За даними інформаційно-аналітичного центру «Forex Club» кількість безробітних більше від заявленого на майже 1 млн. 278 тис. людей. [5] Крім того, відносно низький у порівнянні з країнами ЄС рівень безробіття пояснюється більш вимогливим ставленням європейців до умов і оплати праці.

     Самий високий рівень безробіття за офіційними даними зафіксований у Рівненській області (3,9%), а найнижчий – у Києві (0,3%). Проте інформаційно-аналітичного центр «Forex Club» надає зовсім інші дані: найвищий рівень безробіття, зафіксований у Рівненській області, дорівнює 13,1%, за ним Тернопільська (11,7%), Сумська (11,6%), Чернігівська (11,5%) області, а найнижчий рівень безробіття, зафіксований Держкомстатом в Києві, становить 6,6%. Така різниця у підрахунках виникає, оскільки Держкомстат використовує застарілу методику підрахування рівня безробіття, яка ґрунтується на кількості людей, що встали на облік у центрі зайнятості. А ось за методологією МОП, яку використовують в ЄС і яка полягає у тому, що з усієї кількості працездатних мінусують працюючих і деякі категорії людей (що працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутні на роботі), рівень безробіття по Україні становить 7,5%, а до кінця року може вирости до 8,6% або ж 1 млн. 746 тис. осіб.

     Одночасно, найвищий рівень безробіття зафіксовано в Іспанії, де він склав у серпні 2009 року 17,4%.

     У Польщі цей показник тримається на рівні 11,2%, або 1,75 млн. чоловік. [2] У польському Мінпраці такий високий рівень безробіття пояснюють сезонністю ряду робіт, у яких зайняті поляки. Також безробіття поповнили і трудові мігранти. З нового року поляки стали масово повертатися на батьківщину з країн Західної Європи, ринок праці у яких також потрапив під скорочення. На думку польських експертів, така тенденція може вилитися для Польщі у 17% безробіття за підсумками 2009 року.

     Не  кращі справи і в Ірландії, де число громадян країни, які втратили роботу, досягло максимального значення за останні 40 років - 11%.

     На  четверте місце серед країн з найвищим рівнем безробіття вийшла Австралія. За минулий місяць робочі місця там втратило 52,9 тисяч осіб. Таким чином, зараз на континенті 650 тисяч людей без конкретного заробітку, що складає 10,9% від працездатного населення.

     Згідно  з інформацією статистичного  агентства «Insee», рівень безробіття у Франції досягнув у першому кварталі 8,7%. У річному обчисленні цей показник збільшився на 1,5%. Найменше безробітних у Голландії - рівень безробіття - 3%.

     Проте найвищими темпами зростає безробіття у Сполучених Штатах. Кількість безробітних у США перевищила показник 13 мільйонів (9,8%) - максимальної позначки з 1983 р. [5]

3. Соціальний захист безробітних і методи боротьби з безробіттям

3.1. Соціальний захист  безробітних

     Оскільки  людина залишається без роботи через  об’єктивні причини розвитку ринкової економіки, то суспільство зобов’язане  турбуватися про неї. Турбота  суспільства реалізується державою у вигляді системи соціального захисту безробітних та членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Така система визначається законодавством кожної країни. В Україні її визначають Конституція України (ст. 46) і Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».Законодавством мають визначатися такі аспекти соціального захисту безробітних: джерело, за рахунок якого здійснюється соціальний захист. В Україні — це Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

     Принципи виплати допомоги, передбачають: умови виплати; терміни виплати; розміри виплати; умови невиплати; компенсації і гарантії у разі втрати роботи для тих прошарків населення, які не спроможні на рівних конкурувати на ринку праці.

     Умовами виплати допомоги по безробіттю є  обов’язкова реєстрація в органах  державної служби зайнятості особи  як безробітної з восьмого дня  після подання і реєстрації письмової  заяви та заведення картки персонального  обліку. На допомогу по безробіттю мають право особи залежно від страхового стажу, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.

     Розмір  допомоги застрахованим особам визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу: до 2 років — 50 %; від 2 до 6 років — 55 %; від 6 до 10 років — 60 %; понад 10 років — 70 %.

     Допомога  по безробіттю виплачується залежно  від тривалості безробіття до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 %; протягом наступних 90 календарних днів — 80 %; у подальшому — 70 %. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на пенсію) — 720 календарних днів.

     Виплата допомоги припиняється у разі працевлаштування або поновлення на роботі безробітного за рішенням суду. Тривалість виплати  допомоги по безробіттю може скорочуватися на строк до 90 днів при звільненні з останнього місця роботи за власним бажанням, відмові від двох пропозицій підходящої роботи або професійної підготовки, приховуванні відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу, при порушенні умов і строку реєстрації та перереєстрації.

     Умовами надання допомоги по частковому безробіттю є: простій, який має невідворотній та тимчасовий характер, що триває не менше місяця, але не перевищує шести місяців і не залежить від працівника і роботодавця; простій протягом місяця, який охопив не менше 30 % чисельності працівників, у яких простої становлять 20 % і більше робочого часу. У разі сезонного характеру простою та якщо працівник відмовився від підходящої роботи або працює на другому підприємстві за сумісництвом чи проходить альтернативну службу, допомога по частковому безробіттю не сплачується.

3.2. Основні напрями  щодо запобігання  розширенню безробіття  та зростання зайнятості

     Оскільки  безробіття є неприйнятною альтернативою  зайнятості, кожна держава розробляє заходи боротьби з ним. Це передбачається і міжнародними трудовими нормами. Існує два принципово різних підходи до скорочення безробіття або упередження його розвитку — американський («жорсткий») і шведський («протекціоністський»). [11, с. 85]

     Американський підхід відображає сутність ліберального ринку праці. Він будується на субсидарному ставленні до людини, тобто спрямований зберігати  намагання людини на самовідповідальність і самореалізацію з мінімальною  відповідальністю суспільства за особу. Тому допомога по безробіттю при «жорсткому» підході сплачується не більше півроку, що спонукає особу шукати роботу. Ті, хто не знаходять роботи за цей період, переходять до групи бідних громадян, які проживають на державну допомогу.

     Шведський підхід до державного регулювання зайнятості віддає перевагу активним заходам. Безробітних перенавчають новим професіям, створюють нові робочі місця, підтримують самозайнятість, мале підприємництво, здійснюють інші заходи щодо розширення сфери докладання праці. Такий підхід називається «протекціоністським» і є основою соціал-демократичного ринку праці. Саме він найбільш прийнятний для України.

     Виходячи  з цих позицій, визначимо основні  напрями боротьби з безробіттям, які вже впроваджуються та можуть бути впроваджені в Україні.

     Якщо  надане робоче місце є найнадійнішим  захистом безробітного, то основним напрямом державної політики щодо запобігання  розвитку безробіття та його зниження слід вважати розширення сфери докладання праці всіма заходами державного управління, включаючи раціональну інвестиційну структурну, фінансову, промислову, торгівельну і податкову політику.

     Враховуючи  реалії нашої економіки, одним з  основних напрямів боротьби з безробіттям  мають стати заходи щодо підвищення продуктивності праці. Це, по-перше, знизить собівартість, а відповідно і ціни товарів та послуг, зробивши їх доступними більшості громадян і конкурентоспроможними на зовнішньому ринку; по-друге, дасть можливість підвищити заробітну плату, пенсії, стипендії, збільшити інші трансферти. Підвищена таким чином купівельна спроможність вимагає збільшення товарів і послуг, а це сприятиме підвищенню виробництва, що, в свою чергу, потребує залучення додаткової робочої сили і збільшення зайнятості. Такі напрями боротьби з безробіттям мають забезпечуватися підвищенням конкурентоспроможності робочої сили за рахунок підвищення її якості, а саме: зростання рівня загальної освіти, підвищення кваліфікації, розширення діапазону оволодіння працівниками професій і спеціальностей, розвитку таких необхідних складових відтворення якісної робочої сили, як медицина, культура, спорт. Конкурентоспроможність і висока кваліфікація робочої сили дадуть можливість, по-перше, виробляти конкурентоздатну на світовому ринку продукцію і за рахунок високої продуктивності забезпечити подальше економічне зростання; по-друге, досягти позитивних наслідків у трудовій міграції і відкрити шлях до широкого рівноправного входження у світовий ринок праці.

     До  основних напрямів боротьби з безробіттям  слід віднести також постійне вдосконалення  соціально-трудових відносин і колективних переговорів. Для України це має велике значення тому, що соціально-трудові відносини поки не мають достатнього розвитку, а колективні переговори почали проводитися лише з 1992 р. і потенціал їх удосконалення досить значний.

     Деякі економістів України вважають дієвим заходом щодо боротьби з безробіттям активну регіональну політику, передусім державні асигнування на розвиток відсталих регіонів. Серед опосередкованих важелів впливу мають місце надання податкових пільг і дотацій підприємствам та компаніям за створення робочих місць, компенсації витрат, пов’язаних з пошуком роботи та працевлаштуванням, прямі виплати підприємцям за кожного працевлаштованого, тобто широке впровадження економічно-заохочувальних заходів.

     Все перелічене вимагає постійного вдосконалення діючих законодавчих актів з огляду як на негативний, так і на позитивний вплив глобалізації на розвиток національної економіки і соціальної політики, максимального врахування виникаючих під її впливом тенденцій. 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: безробіття ми  розглядаємо  як явище, що засвідчує порушення  рівноваги, тобто  як  результат  певних макроекономічних коливань. Щоправда не всяке безробіття є порушенням  або відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах  ринкової економіки і в різні часи, то його можна  певною  мірою  також вважати своєрідною нормою. Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує  завжди. Покладаючись на цей безперечний  факт,  можна  висловити припущення, що певний  рівень  безробіття  є  нормою,  певною мірою природним явищем.

     Є такі основні види безробіття: фрикційне, структурне, що є неминучими і разом становлять природний рівень безробіття, і циклічне, що зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає і негативно впливає на економіку.

     Крім  того існує ще добровільне та вимушене, приховане, тривале та тимчасове безробіття.

     Проте, для суспільства безробіття може бути як і благом (резерв незайнятої робочої сили, організатор дисципліни праці і т.п.), так і втратами (недостатнє використання економічного потенціалу суспільства, втрата кваліфікації робітників, зростання злочинності і т.п.)

     Як  бачимо, рівень безробіття в Україні вимірюється не так, як прийнято в усьому світі і тому істотно відрізняються показники Держстандарту і виміри за системою МОП. Але не дивлячись на суттєві відмінності, ці показники стабільно тримаються на одному рівні, незмінні за період літо-осінь.