Соціально-економічні гарантії держави населенню

Мета дослідження  полягає у визначенні напрямків вдосконалення системи соціальних гарантій на основі теоретичних та практичних аспектів обраної проблематики.

Для досягнення вказаної мети потрібно визначити такі завдання:

- дослідити та поглибити теоретичні  основи поняття “соціальні гарантії”; 

- охарактеризувати показники ефективності  соціальних гарантій;

- виявити та проаналізувати  вплив економічної системи держави  на забезпечення соціальних гарантій  населення; проаналізувати процеси  становлення та розвитку системи  соціальних гарантій населення  в Україні;

- оцінити основні соціально-економічні  гарантії в Україні;

- визначити ефективність забезпечення  населення соціально-економічними  гарантіями в Україні;

- проаналізувати споживчий кошик  провідних країн світу;

- визначити основні джерела  фінансового забезпечення соціальних  гарантій населення; 

- розробити пропозиції щодо  покращання їх фінансування соціальних  гарантій.

Об’єктом дослідження  є система соціально-економічних гарантій населення України і шляхи її вдосконалення.

Предметом - є особливості функціонування соціально-економічних гарантій  держави населенню в Україні.

У процесі дослідження  були використанні такі методи: аналітичний, статистичний, порівняння, монографічний, узагальнення, табличний, графічний.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНИХ ГАРАНТІЙ ДЕРЖАВИ

1.  Поняття соціальних гарантій та їх необхідність.

Конституцією України  нашу державу проголошено суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою. Проголошення України соціальною державою – великий крок у розвитку української державності, однак  це не означає, що держава дійсно є  соціальною, а лише свідчить про  наміри держави та спрямування її політики на соціальний захист населення.

Державу, що забезпечує своїм  громадянам і особам, що знаходяться  на її території на законних підставах, достойний рівень життя і вільний  розвиток, називають соціальною. Така держава створює систему соціального  захисту, що охоплює систему соціального  страхування, соціальні гарантії, соціальну  допомогу, систему фінансування пенсій, допомог, компенсацій, медичних і інших  соціальних послуг. Окремі функції  держава в соціальній сфері делеговані окремим юридичним особам: Пенсійний  фонд, Фонд соціального страхування  населення, Фонд соціального розвитку, Фонд зайнятості, фонди створені при  підприємствах, тощо.

В Україні 5 жовтня 2000 р. було прийнято Закон  “Про державні соціальні  стандарти та державні соціальні  гарантії”,  який визначає правові  засади формування та застосування державних  соціальних стандартів і нормативів,  спрямованих на реалізацію закріплених  Конституцією України та законами

України основних соціальних гарантій.

Закон оперує і пояснює  такі найважливіші поняття:

–  державні соціальні  стандарти –  встановлені законами,  іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи  або їх комплекс,  на базі яких

визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;

–  прожитковий мінімум  – вартісна величина достатнього  для забезпечення нормального функціонування організму людини,  збереження її здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг,  необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості;

–  соціальні норми  та нормативи –  показники необхідного  споживання продуктів харчування,  непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними,  соціально-культурними послугами;

–  нормативи витрат –  показники поточних і капітальних  витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб в обсязі, не меншому від державних соціальних стандартів і нормативів [1].

Відповідність українських  стандартів міжнародним є запорукою  інтеграції нашої держави у світовий економічний простір та європейську  спільноту. 

На думку фахівців,  сьогодні одне з основних завдань  – це прискорення стандартизації, тобто приведення у відповідність стандартів країни з міжнародними.  Особливо це стосується соціальної сфери, зокрема рівня добробуту населення. Це зумовлено тим,  що саме в соціальній сфері спостерігається найбільше відставання України,  що є серйозною перешкодою для реалізації плану дій щодо вступу її до Євросоюзу [2].

Головна мета розробки соціальних стандартів –  забезпечити в країні стабільність і мінімізацію соціального  ризику, що в цілому дасть змогу  знизити соціальне напруження.

У світі перша група  соціальних стандартів була розроблена в 1961 р.  і ввійшла до Європейської соціальної хартії, яка повністю присвячена формуванню і захисту соціальних прав [3].

Друга група соціальних стандартів пов’язана із стандартизацією рівня  життя в країні.  Ці стандарти,  у першу чергу,  мають характеризувати мінімальні соціальні норми, які гарантують гідний рівень життя.

Отже, формування соціальних стандартів є одним із базисних елементів  соціальної політики держави та провідним  чинником успіху держави у сфері  соціального забезпечення. Стандарти  необхідні: державі –  як інструмент управління; постачальникам – для підвищення конкурентоспроможності; споживачам –  для визначення якості послуг,  що їм надаються.

2. Види соціально-економічних гарантій держави населенню.

Соціально-економічні гарантії є методом забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Соціально-економічні гарантії громадянам - це об'єктивна необхідність для будь-якої правової держави, зміст і доцільність її існування. Обсяг і рівні таких гарантій показує рівень розвиненості країни.

Економічні гарантії формуються у процесі функціонування економічної  системи суспільства шляхом створення  матеріальних умов реалізації правових приписів. Умовами, що забезпечують законність, є рівень розвиненості економічних  відносин, стабільність діяльності суб’єктів  господарювання,підвищення рівня економічного достатку населення, підвищення продуктивності праці, зростання обсягу виробництва, ефективна грошова система та економічна політика держави.

Соціальні гарантії передбачають наявність стабільного суспільства  з високим рівнем життя та соціальної захищеності населення. Вони відображають суспільне значення людини, реальні  можливості усвідомленого функціонування як суб’єкта суспільних відносин. Звичайно ж  незахищеність населення, падіння  життєвого рівня, зростання безробіття та вартості соціальних послуг не дозволяє державі у повній мірі реалізувати  свої загально-соціальні функції. І тут важливо пам’ятати, що стабільне процвітання держави можливе лише за умови соціальної стабільності та впевненості населення не лише у завтрашньому дні, а й в гарантованості наданих прав і свобод.

Отже, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою  забезпечення  конституційного  права  громадян на достатній життєвий рівень.  
     До числа основних державних соціальних гарантій належить: 

- мінімальний розмір  заробітної плати;  
- мінімальний розмір пенсії за віком;  
- неоподатковуваний мінімум доходів громадян; 

- розміри державної соціальної  допомоги  та  інших  соціальних  виплат[4].   

 Основні державні соціальні гарантії,  які є основним джерелом існування,  не можуть  бути  нижчими  від  прожиткового  мінімуму, встановленого законом.

Законами України   з   метою   надання  соціальної  підтримки населенню  України  в  цілому  та  окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:

- рівня життя  населення,  що  постраждало  в аварії на Чорнобильській АЕС;

- стипендій учням  професійно-технічних  та   студентам   вищих державних навчальних закладів;

-  індексації доходів   населення з метою підтримання  достатнього життєвого рівня  громадян та купівельної спроможності  їх  грошових  доходів в умовах  зростання цін; 

- надання гарантованих  обсягів  соціально-культурного, житлово-комунального,  транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;  
- забезпечення пільгових умов задоволення потреб у  товарах  та  
послугах  окремим  категоріям громадян,  які потребують соціальної  
підтримки.

3. Характеристика показників ефективності соціальних гарантій.

Основними способами реалізації соціальних гарантій є:

- визначення стандартів  малозабезпеченості та мінімальних  рівнів доходів;

- соціальне страхування;

- трансфертні платежі;

- державне фінансування  соціальної сфери;

- регулювання відносин  зайнятості.

Складовою частиною соціальних гарантій є визначення і вимір  малозабезпеченості населення, що як соціально-економічне явище має кілька рівнів і характеризується набором соціальних стандартів.

Державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого  визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів  населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти. Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 р. № 966-XIV визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум у  середньому на одну особу на місяць визначається як сума добутків обсягів  прожиткових мінімумів кожної  соціально-демографічної групи населення  та питомої ваги чисельності відповідної  групи в загальній чисельності  населення України  (регіону).

Крім того, прожитковий мінімум  визначається диференційовано залежно  від вікового критерію або ж залежно від соціальної та демографічної групи особи:

• для дітей віком до 6 років;
• для дітей віком від 6 до 18 років;
• для працездатних осіб;
• для осіб, які втратили рацездатність.

Такий поділ зумовлений особливостями  людського організму, у його потребах в залежності від віку та фізичних можливостей.

Основними державними соціальними  гарантіями є мінімальна заробітна  плата та мінімальна пенсія за віком, неоподатковуваний мінімум доходів  громадян, розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:  
- вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;  
- загального рівня середньої заробітної плати;  
- продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.  
                 Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. 

Особливістю мінімальної  заробітної плати є її швидке  «старіння», що зумовлює необхідність регулярного коригування її розмірів. Це пов'язано зі змінами в обсягах  виробництва і структурі економіки,  тенденцій на ринку праці,  доходів  та цін на споживчі товари, з процесами  глобалізації. У зв'язку з цим  важливого значення для практичного  втілення мінімальної заробітної плати  у господарську діяльність країни

набувають проблеми визначення термінів, критеріїв, методів, важелів  та інструментів коригування.

Мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів і послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.  
          Споживчий кошик  - асортимент товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім'ї. Такий набір використовується для розрахунку мінімального споживчого бюджету, виходячи з вартості споживчого кошика у діючих цінах. Споживчий кошик служить також базою порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання.  
          Формуванням споживчого кошика займається Кабінет Міністрів України.  
          На основі даних по споживчому кошику та споживчому бюджеті розраховуються такі показники, як уже вищезазначені мінімальна зарплата і прожитковий мінімум. 

Якість життя населення  в основному залежить від його сукупних доходів, що формуються з грошових та натуральних надходжень до сімейного  бюджету: оплати праці, доходів від  підприємницької діяльності, доходів  від особистого господарства, пенсій, стипендій, різних допомог тощо. Від  рівня доходів населення безпосередньо залежить рівень його забезпечення матеріальними та культурними благами, стан здоров'я і відтворення робочої сили. Останнім часом відбувається різка зміна структури доходів, було прийнято цілий ряд нових законів та указів, що прямо або опосередковано впливають на номінальні та реальні доходи населення, тому вивчення цієї проблеми на сьогодні є актуальним.

При низький рівень життя  населення, а отже і про низькій  рівень доходів свідчать опубліковані у вересні 2010 р. ірландським журналом «International Living» рейтинги рівня життя країн світу. Індекс «International Living» враховує, номінальні та реальні доходи населення, вартість проживання, рівень заощаджень, інфраструктуру, стан навколишнього середовища, охорону здоров'я, рівень культури, економічні показники, свободу слова, ризик та безпеку, а також кліматичні умови. Максимальний бал за кожним критерієм 100. Україна зайняла 68-ме місце [4, 55].

  Науково обґрунтована реалізація соціальних гарантій вимагає дотримання основних співвідношень між розглянутими показниками (рис.1).

Рис. 1 Взаємозв’язок показників малозабезпеченості:

МСБ – мінімальний  споживчий бюджет; 

ПМ – прожитковий мінімум;

ЗП_min – мінімальна заробітна плата;

          Д_н– доходи населення.

У науково-практичному аспекті  чіткого теоретичного осмислення вимагає  ідеологія мінімальної заробітної плати, що являє собою одночасно  і соціальну категорію, і категорію  ринку робочої сили. Варто зазначити, що мінімальний розмір оплати праці  повинний відповідати рівню прожиткового мінімуму. І на даному етапі становлення  ринкових відносин прожитковий мінімум  доцільно розраховувати на основі статистичного, ресурсного, комбінованого методів, що забезпечує, на нашу думку, поетапне збільшення мінімальних розмірів заробітної плати, пенсії, допомоги по безробіттю й інших соціальних виплат до величини розглянутого стандарту.

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА  СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ГАРАНТІЙ ДЕРЖАВОЮ НАСЕЛЕННЮ В УКРАЇНІ У 2009-2011 РР.

2.1 Оцінка основних  соціально-економічних  гарантій  України.

Як уже зазначалось, прожитковий  мінімум є базовим державним  соціальним стандартом. На сьогоднішній день показник прожиткового мінімуму залишається одним з ключових при характеристиці рівня життя  населення.

 Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України згідно Закону про Державний бюджет України на відповідний рік.  Статтею 24 проекту Закону України „Про Державний бюджет на 2011 рік” установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з  1 січня – 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня -  953 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Зміну рівня прожиткового мінімуму протягом останніх 3 років можна проаналізувати за даними таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Розмір прожиткового мінімуму на одну особу у 2009-2011рр в Україні,грн.

Як ми можемо проаналізувати, з 2009-2011 рік спостерігався зріст  рівня прожиткового мінімуму. Найбільш великий темп росту спостерігається  в період 2010-2009р, він складав 31% в  розрахунку на одну особу.  Також  ми можемо спостерігати хоч і не стабільний, але все ж таки зріст  рівня прожиткового мінімуму усім соціальним верствам.

Незважаючи на тенденцію  збільшення темпів росту базового соціального  стандарту протягом останніх років, продовжує залишатися значною частка населення, яка має рівень споживання, що не набагато перевищує прожитковий  мінімум. Тому, щоб повною мірою охарактеризувати доцільність такого зростання прожиткового мінімуму, необхідно проаналізувати рівень споживання в Україні протягом 2009-2011рр.

Для встановлення прожиткового мінімуму застосовують такий головний принцип: мінімальний споживчий кошик, який можна придбати на цю суму, повинен забезпечувати не лише харчування згідно з фізіологічними нормами, а й достатню кількість сезонного одягу, соціальний і духовний розвиток особистості. Основою розрахунку прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп  населення є мінімальний споживчий кошик, головну частину якого складає набір продуктів  харчування в розрахунку на одну особу на місяць.

Склад споживчого кошика України  був затверджений у 1992 році й відтоді  суттєво не переглядався. Цілком очевидно, що методика  створення споживчого кошика застаріла. Чимало  експертів  причину недостатнього рівня  прожиткового мінімуму вбачають у тому, що теперішні його розрахунки здійснювалися  відповідно до Методики визначення прожиткового мінімуму  на одну особу та для  осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, затвердженої Наказом Мінпраці, Мінекономіки та Держкомстату України (№ 109/95/157 від 17.05.2000 р.), виходячи з наборів продуктів харчування, мінімальних наборів непродовольчих товарів та послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 656 від 14 квітня 2000 року. Згідно із Законом України «Про  прожитковий мінімум» набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг  для основних соціальних і демографічних груп  населення мають переглядатися не рідше одного  разу на п’ять років. У липні 2006 року Кабмін відклав затвердження нового набору продуктів, товарів і послуг для споживчого кошика до встановлення методики визначення вартості такого кошика. (І це при тому, що Верховна Рада тричі на рік встановлює прожитковий мінімум для працюючих та пенсіонерів). Таким чином, набір продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг, що складає теперішній споживчий кошик, можна вважати нелегітимним.

За Європейськими стандартами  раціональний споживчий кошик повинен  виглядати наступним чином (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Структура раціонального споживчого кошика за Європейськими стандартами, %., станом 2009 рік.

За данними рисунку, можна  сказати що в ідеалі найбільша  частка споживчого кошику має використовуватись  на непродовольчі товари- 47%, на продукти харчування 30%, та на послуги відповідно 23%.

Перегляди споживчого набору товарів (послуг) в Україні, представлених для розрахунку індексу споживчих цін, мали місце у 2005 та 2007 роках, причому тільки внаслідок останнього перегляду товарів та послуг у споживчому кошику з’явилися послуги мобільного зв’язку, кабельного телебачення, Інтернету тощо. Це призводить до того, що структура споживання, що відображається в індексі інфляції, не встигає за змінами уявлень про мінімально необхідні стандарти витрат на життя. У 2009 році структура споживчого кошика мала такий вигляд (рис.2.2).

Рис.2.2 Структура споживчого кошика в Україні у 2009р., % (за даними Держкомстату)

З рисунку 2.2 можемо зробити  що найбільшу частку споживчого кошика займають продукти харчування - 64,3%, а  найменшу – непродовольчі товари – 15,5%

У 2010 році структура споживчого кошика в Україні була такою: (рис.2.3)

Рис. 2.3. Структура споживчого кошика в Україні у 2010р., % (за даними Держкомстату)

Одже,за даними діаграм ми можемо побачити що у структурі споживчого кошика країн на харчові продукти припадає близько 20 %, а в Україні  – близько 60%. Це є досить високим показником ідалеким від оптимального значення.

Найбільший вплив на вартість споживчого кошика має не стабільна  ціна на продукти харчування. Протягом останнього року суттєво подорожчали  продукти харчування і в розвинених країнах, проте там подорожчання харчів не відобразилось на інфляції. Величина прожиткового мінімуму також  не враховує низку життєво необхідних витрат: на будівництво чи купівлю житла або його наймання, оренду, на освіту, оздоровлення, утримання дітей у дошкільних навчальних закладах, на платні медичні послуги тощо. Включення цих витрат у прожитковий мінімум відповідало б принципам його формування, закріпленим в Законі України «Про прожитковий мінімум», а також міжнародним стандартам, визначеним Конвенцією МОП № 117 про основні цілі та норми соціальної політики. На думку експертів, реальний зміст споживчого кошика вимагає принаймні потрійного підвищення витратної частини бюджету.

На методику обрахування  прожиткового мінімуму та споживчого кошика впливає індекс споживчих  цін (табл.2.2.).  

Таблиця 2.2.

Динаміка індексу інфляції в Україні за січень 2009-2011рр

За даними Держкомстату індекс інфляції за січень 2009 - 2011 років мав  тенденцію до зменшення. У 2009 році він  становив – 102,9%, у 2010 році – 101,8%,  а у 2011 році він зменшився до 101,0% . При порівнянні даних за січень 2009 – 2011 років можна зробити висновок, що зменшення інфляції відображає позитивні тенденції щодо зміни рівня цін на споживчі товари.

Варто зауважити, що  майбутня динаміка інфляції залишається непевною. З одного боку, зберігається невизначеність щодо динаміки світових цін на харчові та сировинні продукти, а за існуючої політичної ситуації ризик розкручування інфляції через випереджаюче зростання цін і заробітних плат також залишається досить значним.

Отже ще одним головним показником є рівень мінімальної  заробітної плати. Проаналізуємо рівень мінімальної заробітної плати в Україні в період  2009 -2011р (таб.2.3.).

Таблиця 2.3

Динаміка зміни рівня  мінімальної заробітної плати в  Україні за 2009-2011р

За даними таблиці можна  зробити висновок що мінімальна заробітна  плата в Україні зростає. Темп росту у 2010р становив 244грн, що у  відсотковому відношені становить 39,04% у порівнянні до 2009року. У 2011 році ми теж спостерігаємо зріст рівня  заробітної плати але на 172грн  менше ніж у 2010 році. Він становить 72грн, що у відсотковому відношенні є 8,29% до 2010року.

Зростання мінімальної заробітної плати є позитивною тенденцією але  стверджувати що це покращує рівень життя  населення неможна, адже з ростом заробітної плати ми спостерігаємо падіння купівельної спроможності. За словами науковців, за європейськими нормами мінімальна зарплата повинна бути 2,5 рази більше прожиткового мінімуму.

 Проаналізуємо наявний  в Україні зв'язок між мінімальної  зарплатою та прожитковим мінімумом  (табл.2.4.).

Таблиця 2.4.

Порівняльна таблиця мінімальної  заробітної плати і прожиткового мінімуму (станом на 1 січня відповідного року) в Україні в 2009-2011 рр