Соціально-економічний розвиток Ірану

     ЗМІСТ 

     ВСТУП 

     У соціально-економічному плані Південно-Західна Азія є слаборозвиненою частиною земної кулі. Її частка в населенні світу становить 3,9%, а у світовому ВНП – 2,7%.

     Південно-Західна  Азія охоплює Передньоазіатські  нагір'я, Сирійсько-Палестинські гори, Аравійський півострів і Месопотамію. Тут розташовано 16 незалежних держав. Разом із сусідніми країнами Африки Південно-Західну Азію називають Близьким і Середнім Сходом чи просто «Перехрестям». Тут, на стику Європи, Азії і Африки розпочалась історія людства, виникло зрошуване землеробство, утворилися перші держави, винайдено алфавіт, зародилися релігії іудаїзму, християнства та ісламу. Близький Схід завжди був бажаним здобутком для іноземних завойовників і об'єктом боротьби великих держав. Після розпаду СРСР найбільший вплив на країни Близького Сходу мають США. Це дуже неспокійний у політичному та релігійному відношенні регіон і найбільший у світі імпортер зброї [2].

     Сучасне значення Південно-Західної Азії в  світі визначається не тільки її стратегічним положенням, а й величезними покладами  нафти в цьому районі.

     Актуальність. Найбільші та найпотужніші держави світу намагаються "готувати свої страви" на цій "політичній кухні", ще більше ускладнюючи та загострюючи ситуацію. Нині ключовою країною регіону, регіональним лідером усе більше стає Іран.

     Об’єкт  дослідження – народногосподарський комплекс Ірану.

     Предмет дослідження – вплив природних та соціально-економічних чинників на формування та розвиток господарства країни.

     Завдання:

1. Дати характеристику природних та соціально-економічних чинників формування та розвитку господарського комплексу країни.
2. Проаналізувати та прослідкувати вплив охарактеризованих чинників на основні галузі економіки Ірану.
1. ПРИРОДНІ ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ІРАНУ

1.  Географічне положення

     Держава Іран розміщена в північній і  східній частинах регіону (ДОДАТОК А). На північному заході межує з Вірменією та Азербайджаном, на півночі та північному сході − з Туркменістаном. Східний кордон відділяє Іран від Афганістану та Пакистану. На заході межує з Туреччиною та Іраком. На півдні має широкий вихід до Перської затоки та Аравійського моря. Північний кордон частково пролягає узбережжям Каспійського моря, де Іран має свій акваторіальний сектор. У цілому географічне положення країни має як позитивні, так і негативні аспекти. Вихід до багатих на нафту Перської затоки та Каспійського моря дуже сприятливий для Ірану. Нестабільні ж кризові сусіди не сприяють налагодженню взаємовигідного співробітництва [1]. 

2. Природні  умови

     Іран  − переважно гірська країна. Більшу її частину займає Іранське нагір'я з середньою висотою 1200 м над рівнем моря. На узбережжі Каспійського моря здіймається хребет Ельбурс з найвищою точкою Ірану (г. Демавенд − 5670 м.). Південний захід країни займають гори Загрос. Іран страждає від частих руйнівних землетрусів.

     Більшість території Ірану знаходиться  в зоні сухих субтропіків. Улітку середні температури піднімаються до +27 °С, +29 °С, взимку -1-2 °С, +4 °С. Річна кількість опадів незначна і не перевищує 250 мм. На півдні, де територія країни омивається Індійським океаном, клімат тропічний, жаркий і вологий. У липні середні температури - близько +32 °С, взимку - до +19 °С. На північних схилах Ельбурсу завдяки близькості Каспійського моря випадає до 2000 мм опадів на рік.

     В Ірані немає великих річок. Посушливий клімат сприяє тому, що багато з них  улітку взагалі пересихають. Тому забезпечення людей і господарства прісною  водою − одна з найбільших проблема країни.

     Рослинний і тваринний світ здебільшого  доволі бідний. Найбільшою мірою це стосується великих соляних пустель, яких тут декілька [4]. 

3. Природні  ресурси

     Іран  володіє багатими мінеральними ресурсами (ДОДАТОК Б). Надра Ірану багаті на нафту, природний газ, вугілля, відомі також родовища руд заліза, хрому, міді, свинцю, цинку, золота, марганцю, сірки, гіпсу, кам. солі, бариту, целестину, флюориту, бірюзи, нерудних буд. матеріалів (табл. 1.3.1.).

     Табл. 1.3.1.

     Основні корисні копалини Ірану станом на 2009-2010 рр. [6]

     Іран  займає 4-е місце в світі за доведеними запасами нафти (2010). Іран займає 2-е місце в світі за доведеними запасами природного газу − 22.4 трлн. куб.м (15% світових, 2009). Переважна частина доведених запасів газу припадає на вільний газ; запаси попутного газу приблизно 3.4 трлн м³. Загальні запаси вуглеводнів в Ірані на 2010 р. становлять 264 млрд бар. нафтового еквівалента, вартість яких перевищує 2890 млрд дол. Протягом 2005-2010 рр. розвідані родовища вуглеводнів із загальним обсягом запасів в 9500 млн бар. Розвідку нових родовищ веде Національна нафтова компанія Ірану і ряд зарубіжних нафтових компаній.

     На  території Ірану відомо близько 100 родовищ кам'яного коксівного та енергетичного вугілля (прогнозні запаси бл. 40 млрд т), які зосереджені в Тебеському (Керманському) і Ельбурському вугільних басейнах.

     Іран має близько 40 родовищ залізняку (загальні запаси бл. 10 млрд т. руди, вміст Fe 36-60%): найбільші родовища − в районах Бафк (Бафк-Сагендський залізорудний район) і Сирджан.

     Запаси  хромових руд − близько 30 млн т. (вміст к.к. - 48%). Найважливіші родовища розташовані в районах Мінаб і Себзевар.

     За  даними Міністерства промисловості  і корисних копалин Ірану у 2005-2008 на сході країни відкрито 14 нових родовищ міді і хрому. Промислова експлуатація першого родовища міді в провінції Сістан і Белуджистан в околицях міста Захедан почнеться у 2003 році. В околицях Іраншахру розташоване найбільше в Ірані родовище хрому. Схід країни (провінції Сістан і Белуджистан, Хорасан і Керман) має в своєму розпорядженні значний потенціал родовищ корисних копалин.

     Запаси  руд золота − 3 млн т. (вміст к.к. 8 г/т). Одне з найбільших родовищ руд золота − Муте (р-н Сенендедж) приурочене до метаморфічних утворень докембрію. Золото тонкодисперсне, асоціює з піритом, вкраплене в кварц.

     В Ірані знаходяться родовища кращої в світі блакитної бірюзи.

     Надра Ірану багаті кам’яною сіллю, баритом, гіпсом, сіркою, мармуром, вулканічним туфом. Найважливіші родовища нерудної сировини для чорної металургії − вогнетривкі глини, вапняки, доломіт, флюорит, кварцити [6]. 

2. ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ  ЧИННИКІВ

     Однією  з найбільших проблем Ірану є  та, що в країні лише трохи більше половини населення письменні. Це дуже обмежує соціально-економічний прогрес  країни. Низький доступ населення  до питної води. Високою є смертність дітей до 1 року.

     Іран  − багатонаціональна держава. Перси складають більшість населення країни. Понад 70% населення належать до іранських народів − представників іранської групи. У країні проживають, за різними даними від 25 тис. до 65 тис. таджиків. Більшість населення крім офіційної мови (перської) володіє ще хоча б однією з іранських мов. Перси становлять 50% населення, азербайджанці і близькі їм тюркомовні народності − 25%, курди − 7%, араби − 3%; талиші, гілянці, мазендаранці, лури і бахтіяри − 10%, белуджі та туркмени − по 2%. Крім того, присутні національні меншини (1%) вірмен, черкесів, ассірійців і грузинів [5].

     Політичні, промислові, сільськогосподарські і  соціальні аспекти країни цілком реорганізовані. Засудження Іраку як агресора відкрило шлях Ірану на міжнародну арену. У 1989 р. почалося виконання першого  п'ятирічного плану економічного, соціального  і культурного розвитку Ісламської Республіки Іран, яке успішно завершилося  в 1993 році. Внаслідок виконання другого  п'ятирічного плану досягнуто значне збільшення виробництва сировини, продукції  легкої промисловості, експорту індустріальних товарів і ремісничих виробів, продукції  важкої промисловості. Іран збільшив продаж промислових товарів в Азії, Африці і на інших міжнародних ринках. Незважаючи на те, що населення країни зросло за останні 15 років майже  в два рази, Іран постійно експортує  велику кількість сільськогосподарської  продукції, у той час як імпорт деяких товарів першої необхідності постійно зменшується.

     Спад, викликаний нав'язаною ірано-іракською  війною, подвоїв зусилля народу в  досягненні значних успіхів у  важкій індустрії, машинобудуванні, металургії і хімічній промисловості. Більшість  державних заводів були продані  приватним акціонерам. Таким чином, з'явився динамізм в системі вільного підприємництва в країні. Допомога виявлялася в формі податкових послаблень і навіть повного звільнення від них, виплати кредитів, субсидій і високих імпортних тарифів на конкурентні іноземні товари.

     В Ірані мешкає близько мільйона кочівників, які розсіяні на великій території  від кордонів Туркестану до теплих вод Перської затоки. Більшість з  цих племен − курди, лури, бахтіари, гілаки (на Каспійському узбережжі), белуджі, осіли в різних частинах Іранського нагір'я. Більшість племен центрального Ірану мають арійське походження. Інші племена, такі як араби Хузестану і Хорасану, турецькі племена Кучан, кашкайські племена, шахсевенські і афшарські племена Азербайджану, а також туркмени є залишками народів, які проходили через Іран у різні періоди історії.

     На  доповнення до етнічного різноманіття в Ірані існують різні релігії. Більшість іранців − мусульмани. Мандрівник може бути здивований рівнем терпимості до іновірців у цій ісламській країні, де понад 89 % населення − шиїти (державна релігія). Разом з Іраком і Бахрейном Іран є однією з держав, де шиїти складають більше половини населення. Одне те, що будь-який немусульманин може подорожувати країною, свідчить про терпимість поглядів: церкви і храми, що належать до різних світових цивілізацій, вільно функціонують. Мечеті доступні кожному, за виключенням п'ятниці, і, звичайно, годин, присвячених щоденним молитвам. Лише незначна кількість святилищ у містах Кум, Мешхед і Рей не дотримуються цих обмежень для відвідувачів-немусульман.

     Сунніти складають близько 9 % населення. До інших 2 % належать бахаї, мандеї, індуси, езіди, зороастрійці, іудеї і християни. 3 останніх визнані офіційно і захищені конституцією. Для представників  цих релігій зарезервовані місця  в Меджлісі, тоді як навіть сунніти  не мають подібного привілею. В  той же час, бахаї (найбільша релігійна  меншина) піддаються переслідуванням.

     Близько 40 % населення проживають за межею  бідності [2].

     До 1979 року Іран був у цілому прозахідною  державою. Ісламська революція 1979 року, яка відбулася на хвилі антиамериканізму, радикально змінила зовнішню політику країни. Перемога Ісламської революції ознаменувалася міжнародним скандалом з захопленням заручників в американському посольстві в Тегерані. Ця криза спричинила погіршення відносин з усіма західними країнами, а також послужила приводом до розриву дипломатичних відносин з США, які не відновлені до цих пір.

     Революція зіпсувала відносини не тільки з  Заходом, але і з арабським світом. У 1980 році Ірак вторгся в багатий нафтою Хузестан, поклавши початок ірано-іракській війні. Вибивши іракські війська з Ірану, керівництво країни планувало з допомогою контрнаступу «експортувати» ісламську революцію в Ірак. Однак через швидке виснаження військ і застосування іракською армією хімічної зброї ці плани не увінчалися успіхом. Тим часом ірано-американські відносини ускладнилися ще більше після того, як американський ракетний крейсер, який перебував у Перській затоці, збив іранський пасажирський літак.

     Після закінчення ірано-іракської війни  і зі смертю Хомейні відносини  Ірану з Європою стали поступово  налагоджуватися, цьому багато в  чому сприяла прагматична політика Рафсанджані. Були налагоджені нові відносини з незалежними республіками СРСР. Зокрема, Іран засудив чеченський сепаратизм, надавши тим самим негласну підтримку Росії у цьому питанні. Сьогодні Іран бере участь у відновленні економіки Чечні. Багато в чому завдяки дипломатичним зусиллям Ірану Росія отримала можливість частково відновити втрачений вплив на Близькому Сході і в Центральній Азії. Росія погодилася продовжувати розпочате ще за Пехлеві будівництво атомної електростанції в Бушері.

     Тим не менше, відносини Ірану зі Сполученими  Штатами, як і раніше залишаються  напруженими. Цьому багато в чому сприяла перемога на президентських виборах в Ірані в 2005 році ультраконсерватора Махмуда Ахмадінежада. Його різкі заяви у відношенні Ізраїлю зіпсували відносини і з цією державою. США звинувачують Іран у спонсоруванні терористичних організацій (у США, Ізраїлі та ЄС Хезболла, зокрема, вважається терористичною організацією) і розробці ядерної зброї. За непідтвердженими відомостями Сполучені Штати готують ракетний удар по ядерних об'єктах Ірану.

     Іран  має дипломатичні представництва в  більшості країн світу. У той  же час, як і багато інших ісламських держав, Іран не визнає Ізраїль. В офіційних  заявах іранського МЗС Ізраїль іменується «сіоністським режимом». Немає дипломатичних  відносин і з США. Іран − член ООН (з 1945 року), ОІК, ОПЕК, SAARC, а також є спостерігачем при ШОС.

     Існують територіальні суперечки між  Іраном і Об'єднаними Арабськими Еміратами відносно трьох островів в Ормузькій протоці, контролюючих вхід в Перську затоку. У кінці 1940-х островами поперемінно володіли шейхи Абу-Дабі і Дубая, що знаходилися під британським протекторатом. У 1971 році, після відходу Великобританії з регіону, острови повинні були дістатися ОАЕ, до складу яких увійшли обидва цих емірати, але їх захопив Іран. На островах донині розташований значний військовий контингент.

     Санкції накладені на Іран з 1979 року, обмежують  контакти з Іраном і доступ до технологій. Високе безробіття (12%) та інфляція (в 2004 році - 11,3%; у 2009 році - 28,2%) [6]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСТВА ІРАНУ

1. Нафтова і газодобувна  промисловість

     Розвідані запаси сирої нафти Ірану складають 90 мільярдів барелів, що робить його однією з найбільших нафтовидобувних  країн світу. Для всіх нафтових родовищ  характерні висока продуктивність і  низька собівартість видобутку. Іран стоїть на другому місці за обсягом виробництва  нафти серед країн ОПЕК. Дотримуючись квот для цих країн, Іран нині добуває 3,6 мільйони барелів нафти у день (1 барель = 159 літрів). 65 діючих родовищ  знаходяться на суші, 70 - у морі. Пробурено  в цілому дві тисячі свердловин.

     Іран  займає друге місце у світі (після  Росії) за запасами газу. В даний  час його розвідані і готові до розробки резерви складають 21 трильйон кубометрів, що перевищує 14% світових запасів.

     В останні роки Іран намагається залучити до освоєння своїх нафтових родовищ  нові іноземні фірми. Освоєнням родовища Сирри займається французька компанія "Тоталь". В Ірані діють малайзійська компанія "Петронас", італійська компанія "Аджип", інші.

     Найбільший  у світі нафтопереробний завод  в Абадані був сильно зруйнований  після початку бойових операцій у Перській затоці, однак у 1990-х  роках були відновлені ушкоджені  нафтопереробні заводи в Абадані, Ісфахані, Ширазі і введені в дію нові підприємства галузі в Ераці, Бендер-Аббасі і Бендер-Тахері.  

2. Інші  галузі гірничодобувної  промисловості

     Видобуток кам'яного вугілля проводиться  в горах Ельбурса й у Зеренді (недалеко від Кермана), звідти його поставляють на металургійний комбінат у Ісфахані. Залізна руда для цього  підприємства надходить з родовищ  у районі Бафка (неподалік Йезда). Проект освоєння великого родовища (450 млн. т зі вмістом металу 1,2%) у Серчешмі (західніше Кермана) був практично готовий до початку революції, але видобуток мідної руди почався тільки у 1982. Аж до 1989 масштаби експлуатації були значно меншими від потенційних, які оцінювалися у 150 тис. т мідного концентрату на рік. Родовища в Серчешмі, Белуджистані та Йезде можуть перетворити Іран на один з провідних виробників міді у світі.

     Розробляються численні родовища свинцевих і цинкових руд. Ці руди, а також хроміти (у  районі Бендер-Аббаса) і барит (добувається  недалеко від Кума) формують найважливіші статті вивозу. Протягом 2000 року уряд зосередив  зусилля на розвитку видобувної промисловості, створивши нові робочі місця і  збільшивши частку в експорті не зв'язаних з нафтою галузей.  

3. Обробна промисловість

     Обробна промисловість включала випуск обмеженого асортименту споживчих товарів, головним чином харчових продуктів, текстилю і будівельних матеріалів. Відзначався її зростання у середньому на 14% на рік. З'явилися багато нових  підприємств, що самостійно випускали  різноманітний асортимент виробів (медикаменти, продукти нафтохімія, легкові  автомобілі, автобуси, металовироби, алюміній і шини). Здійснюється промислове будівництво, наприклад гігантський нафтохімічний  комплекс у Хомейні, металургійний  комбінат в Ахвазі й завод з  виробництва поліакрилового волокна  в Ісфахані. Важливе місце в  економіці Ірану займають традиційні кустарні промисли і ремесла, зокрема  килимарство. Однак це виробництво  стикається з труднощами через державний  контроль за експортом та інфляцію. Експорт килимів істотно скоротився через припинення їхнього збуту  в США і конкуренції виробників інших країн [3].  
 
 

4. Аграрна галузь

     За  даними міністерства сільського господарства Ірану, в агровиробництві (від зайнятості в якому усе ще цілком або частково залежить третина населення країни) було створено 26% ВНП і 29,2% ВВП. Несприятливі природні фактори, зокрема суворий  клімат і гірський рельєф, дозволяють використовувати в землеробстві лише близько 10% території. Приблизно 40% посівних площ складають зрошувані  угіддя, з яких одержують основну  частку сільськогосподарської продукції. Вода для поливу надходить з різних джерел, включаючи глибокі колодязі, водоймища, створені на річках Карачай, Сефидруд, Диз і Карун, струмки, а  також традиційні іранські системи "кяризів" - підземних галерей, що збирають ґрунтові води з підніж гір.

     Велика  частина посівних площ відведена  під зернові - пшеницю, ячмінь і рис. Пшениця і ячмінь вирощуються  головним чином на богарних (неполивних) землях у західних і північних  областях країни, а рис - на зрошуваних полях на узбережжі Каспійського моря. До ведучих товарних культур  відносяться бавовник, цукровий буряк, олійні культури і тютюн. У Хузистані  створені дві державні плантації  цукрового очерету. У зв'язку з  ростом потреб міського населення, важливе  значення набули фрукти, горіхи, овочі (картопля, цибуля й ін.), дині й інші культури. В Ірані виробляється багато пряностей (шафран, кмин), культивуються  коренеплоди (лакричник), лікарські  і камеденосні (трагакант, ферула смердюча і камеденосна) рослини, що йдуть  в основному на експорт.

     Скотарством займаються як хлібороби, так і кочівники, для яких воно є основним джерелом існування. Велику частину поголів'я  овець утримують кочівники, які  переганяють череди залежно від  сезону з гірських пасовищ на рівнинні і назад. Поруч з великими містами  побудовані сучасні птахофабрики і  молочні ферми. Уряд провів аграрну  реформу. Більшість колишніх маєтків  були поділені на частини. Проте розходження  в розмірах земельної власності  збереглися, тому що за рамки реформи  були виведені великі механізовані ферми, до того ж влада заохочувала створення міцних товарних господарств на меліорованих масивах. Після революції проводилася активна агітація за подальший перерозподіл земель, і багато маєтків були захоплені селянами і сільськогосподарськими робітниками. Проте майже 1 млн. га площ, зайнятих селянами залишилися в їхніх руках. До середини 90-х років у 2,65 млн. господарств, розміром менше 50 га кожне, було зосереджено майже 85% усієї землі. Майже половину з них складали дрібні (до 2 га) господарства, у розпорядженні яких знаходилося лише 7% оброблюваних угідь. В оренду здавалося тільки 10% земель [4].  

5. Туризм

     Володіючи однією з найбільш древніх світових цивілізацій, різноманітними кліматичними умовами і природною красою, Іран є одним з основних туристичних  центрів світу. З 12 пам'ятників спадщини світової цивілізації, визначених ЮНЕСКО, три знаходяться в Ірані. У 2009 р. Іран відвідали 1.402.160 туристів. Прибуток від туризму в іноземній валюті склав порядка 1,122 млрд. доларів, що на 9% більше планового показника.  
З 1987 р. по 2009 р. щорічний приріст іноземних туристів, що відвідали Іран, становив 50%. Проведення політики розрядки напруженості в останні роки в поєднанні з туристичними визначними пам'ятками стали чинниками розвитку туристичного сектора в Ірані [6]. 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 

     Основні природні ресурси − нафта, руда, вугілля й ін.  По покладах нафти Іран входить у першу десятку країн у світі. Могутні поклади знаходяться в Південно-Західному Ірану, де по сусідству з кочовищами височіють бурові установки, нафтопереробні заводи. Основні галузі промисловості нафтохімічне, текстильна, виробництво цементу і будівельних матеріалів, харчова, металургійна.

     Сільське  господарство в Ірану розвито  слабко, він не цілком забезпечує себе продовольством. Переважаючі культури − пшениця, рис , інші зернові культури , цукровий буряк, фрукти, горіхи, бавовна, дріб'язкові продукти, вовна, ікра. Іран є незаконним виробником опіуму як для внутрішнього, так і для міжнародного ринку.