Соціально-педагогічні технології у діяльності соціального педагога

 

 

 

КОНСТАНТИНОВА ЛЕСЯ МИКОЛАЇВНА

 

 

Соціально-педагогічні  технології  у діяльності

соціального педагога

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….…3

Розділ 1. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……….

1.1.Зміст та завдання технологій соціально-педагогічної діяльності……...7

1.2.Специфіка технологій соціально-педагогічної діяльності.………….....9

1.3.Класифікація технологій соціально-педагогічної роботи…………….12

Висновки до першого  розділу……………………………………………15  Розділ 2. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПРОЕТУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА………………………………………………………..

2.1.Технологія розробки та впровадження соціальних проектів…………16

2.2.Соціально-педагогічні технології формування відповідального

ставлення до здоров'я в учнівської молоді………………………………...18

2.3.Практичне застосування технології проектування у роботі соціального 

   педагога у загальноосвітній школі …………………………..…………..22

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………………27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….29

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2010

ВСТУП

Однією з форм швидкого реагування на кризові ситуації, інструментом впровадження соціальної політики виступає професійна соціально-педагогічна  діяльність. Змістом її є надання  допомоги людям, що потрапили у складну  життєву ситуацію, шляхом діагностування їхніх проблем, прогнозування, посередництва, інформаційно-консультативної діяльності, прямої педагогічної і психологічної  підтримки, яка стимулює власні сили клієнтів. Комплексність проблем  соціально-педагогічної роботи, складність об’єктів і суб’єктів соціальних перетворень, необхідність при обмеженому об’ємі соціальних ресурсів одержання  максимально значимого і ефективного  результату – все це вимагає технологізації соціально-педагогічної роботи, а специфіка  цього виду діяльності визначає характер тих технологій, які використовуються соціальними педагогами.

Беручи до уваги  основні  аспекти соціальних технологій, вважаємо за доцільне навести деякі її визначення, що підтверджують нашу позицію щодо її розуміння як способу здійснення діяльності.

Соціальні технології –  це спосіб реалізації конкретного складного  процесу шляхом розчленовування  його на систему послідовних взаємозалежних процедур і операцій, що виконуються  однозначно; стандартний комплекс методично  описаних і практично впроваджених дій і/чи процедур, які об'єднанні  у певній послідовності або сполученні і дають вимірюваний або інший  відчутний соціальний результат  у соціальній сфері.

Щодо педагогічної технології, то слід зазначити, що сьогодні відсутнє єдине визначення цього поняття. Більше 300 формулювань поняття „педагогічна технологія" і його варіанти („технологія навчання ", „освітні технології ", „технології в навчанні ", „технології в освіті ") використовується в педагогічній літературі. Узагальнення позицій науковців дало змогу вичленувати положення, які, на наш погляд, розкривають специфіку педагогічної технології.

Педагогічна технологія –  це система, у якій цілеспрямоване використання комплексно чи окремо способів навчання підвищує ефективність освітнього процесу. В ній здійснюється навчальний процес, що конструюється від заданих початкових установок (цілі та зміст навчання) і гарантує досягнення поставлених цілей. Цілі формулюються через результати навчання, виражені в діях суб'єктів научіння. Постійно проводиться оцінювання поточних результатів, оперативний зворотний зв'язок, корекція навчання, обов'язкове завершальне оцінювання отриманого результату. Реалізація педагогічних технологій базується на принципах, що є найбільш загальними правилами їх здійснення і слугують методологічною основою досягнення визначених результатів.

Наразі теорія соціально-педагогічної технології проходить етап свого  становлення, тому поки що не існує  єдиного визначення.

На сучасному етапі  розвиток соціально – педагогічних технологій вивчали: Алєксєєнко Т.Ф. [1. С.19-24]  у статті «Технології соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді», Фірсов М.В. [2] у монографії «Анталогия социальной работы» Завенко Н.В. [4. С.80-86] у статті «Теоретичні засади соціально-педагогічних технологій» висвітлюють принципи та сутність соціально-педагогічної технології.  Загрекова Л.В. [6], посібник «Теория и технология обучения»  Лукашевич М.П., Мигович І.І. [9], посібник «Технології соціальної роботи», Липський І.А. [8],  стаття «Технологический потенціал соціально- педагогической деятельности» -  визначають соціально-педагогічні технології як майстерність, мистецтво практичної діяльності, трактують її як сукупність знань про найбільш оптимальні методи, засоби і прийоми для вирішення соціально-педагогічних проблем. Лютий В.П. [10] «Технологія соціальної роботи: конспект лекцій», розкриває суть соціальних технологій. У фахових виданнях навчальної літератури «Методи та технології роботи соціального педагога» автори-укладачі Архипова С.П., Майборода Г.Я., Тютюнник [11], «Соціально-педагогічні технології» Харченко С.Я., Краснова Л.П. [16],  «Технології соціально-педагогічної роботи» за редакцією Капської А.Й. [15], Нікітін В. А. «Социальная работа: проблемы теории и подготовки специалистов» [12], «Соціальна педагогіка: теорія і технології»  Звєрєвої І.Д. [13. С. 147–160].  «Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах)» Панов А.М. [14],   висвітлені теоретичні та практичні аспекти соціально-педагогічних технологій. Зимівець Н.В. [5]  у статті «Сутність, принципи та структура соціально – педагогічних технологій формування відповідального ставлення до здоров’я в учнівської молоді» розкриває сутнісні та структурні характеристики соціально-педагогічних технологій формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді. Журавель Т.В. [3] стаття «Проблеми здійснення профілактики ВІЛ-інфекції серед дітей та підлітків груп найвищого ризику» та Комітет протидії ВІЛ-інфекції та іншим соціально небезпечним хворобам [7], висвітлюють актуальні питання впровадження соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітні заклади, що спирається на розуміння технології як практики алгоритмічного застосування оптимальних способів вирішення соціально-педагогічних проблем,  як спосіб здійснення соціально-педагогічної діяльності.

Актуальність проблеми визначила  тему нашого дослідження «Соціально-педагогічні  технології у діяльності соціального  педагога».

В ході нашої роботи ми використовували  такі методи дослідження:

  1. Аналіз педагогічної,   фахової соціально-педагогічної літератури.
  2. Аналіз наукових статей періодичних видань.
  3. Розробка соціального проекту
  4. Анкетування
  5. Бесіда

        Об’єктом дослідження є:  технології соціальних проектів у діяльності соціального педагога.

Предметом дослідження  є: виявлення позитивних чинників впровадження технології соціальних проектів у діяльність соціального педагога загальноосвітньої школи.

Мета полягає у залучення учнівської молоді до соціальних проектів для формування вмінь та навичок адекватного ставлення до соціальних проблем.

Для вирішення поставленої  мети необхідно вирішити такі завдання:

    1. Розкрити зміст, завдання,  специфіку та класифікувати технології соціально-педагогічної роботи.
    2. Розглянути технології розробки та впровадження соціальних проектів та впровадження проектних технологій у роботі соціального педагога.
    3. Проаналізувати соціально-педагогічні технології формування відповідального ставлення до здорового способу життя в учнівської молоді.
    4. Практично застосувати  технологію проектування у роботі соціального педагога.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що вона робить внесок у систему соціально-педагогічної роботи з дітьми у загальноосвітній школі.

Практичне значення роботи полягає у тому, що її результати можуть бути використані у процесі вивчення курсу «Соціальна педагогіка» та для практичного використання соціальними педагогами загальноосвітніх шкіл.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел.

У вступі розглядається питання актуальності теми роботи, формується мета та завдання, визначається об’єкт та предмет дослідження, з’ясовується теоретичне та практичне значення роботи.

У першому розділі досліджуються зміст, завдання, специфіка та класифікація технологій соціально-педагогічної діяльності.

У другому розділі висвітлюються технології соціального проектування в діяльності соціального педагога.

У загальних висновках підсумовується результат роботи.

Загальний обсяг  роботи 30 сторінок

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1.Зміст та  завдання технологій соціально-педагогічної  діяльності

Розвиток соціальної педагогіки відзначається становленням нових  понять і категорій, що становлять її фундамент і науковий апарат. Серед  таких понять виокремлюється поняття  «соціально-педагогічна технологія» [13, С.147]

Соціально-педагогічні технології, як вважають науковці, – це механізм забезпечення мотиваційної, інформаційної  й операційної культури людини; інструмент, що стимулює вільний індивідуальний вибір на рівні сучасної культури, за якого змінюється поведінка суб'єктів  виховання у процесі освоєння нової цінності або покращення свого  стану, спонуки до доброчесності  внутрішніми потребами та переконаннями [5].

На сьогоднішній день існують  два аспекти розуміння соціально-педагогічних технологій: по-перше, їх можна розуміти як способи застосування теоретичних  висновків тієї чи іншої науки  у розв’язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними  технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які  застосовуються для досягнення поставлених  цілей в процесі соціального  розвитку, для розв’язання тих  чи інших соціальних проблем.

Розрізняють дві основні  форми застосування соціально-педагогічних технологій:

1) створення програм, які  містять засоби і способи діяльності;

2) здійснення діяльності, побудованої на основі таких  програм. 

Виходячи з сказаного  вище, можна дати таке визначення поняття  “соціально-педагогічні технології”:

Соціально-педагогічні технології – це способи діяльності соціального  педагога на основі раціонального розподілу  на прийоми і операції з їх наступною  координацією, а також визначенням  оптимальних засобів та методів  їх виконання [4, С.81].

Іншими словами, соціально-педагогічна  технологія – сукупність прийомів, методів та впливів, що використовуються соціальними педагогами з метою досягнення успіху у вирішенні соціальних проблем та забезпечення ефективності надання соціально-педагогічної допомоги населенню.

Термін “соціально-педагогічна технологія” з’явився порівняно недавно. Однак, це зовсім не означає, що соціально-педагогічні технології взагалі в країні не використовувались. В даному випадку можна відмітити той же феномен, що і в соціальній роботі: соціальною роботою, як професійною, так і непрофесійною займались, але називалась вона іншими термінами.

Технології, які застосовуються в соціально-педагогічній роботі, виступають у формі:

– знань (наука);

– знань та умінь (навчання);

– знань, умінь, досвіду і  практики (діяльність).

Діяльнісний підхід до трактування соціально-педагогічних технологій передбачає застосування їх у таких видах соціально-педагогічної роботи, як: вплив на процес соціалізації особистості, здійснення соціально-педагогічного контролю, соціально-педагогічна профілактика, терапія, реабілітація, соціально-педагогічне опікунство та посередництво.

Активною формою соціально-педагогічних технологій є створення об'єднань самоврядування — клубів, асоціацій, груп самодопомоги і взаємодопомоги. Зазвичай така організація створюється  рішенням зборів ініціаторів, що висувають  цілі діяльності, залучають прихильників, розробляють проект статуту клуба, обговорюють його і затверджують на зборах. Але фахівці із соціальної роботи мають знати, що це один із найбільш плідних шляхів поліпшення соціального  обслуговування населення і розвитку соціальних навичок і якостей. Тому вони повинні виступати організаторами таких груп або надавати допомогу в їх створенні й діяльності[8, С.36].

Упродовж життя кожен  індивід неодноразово зустрічається  з необхідністю адаптуватися до якогось  соціального середовища. Особливо гостро постає це питання, коли індивід із певних причин виявився поза нормальним суспільним оточенням — у результаті тривалої хвороби, тюремного ув'язнення  тощо. Нарешті, у періоди масштабних соціальних перетворень цілі соціальні верстви і групи перебувають в процесі адаптації до умов, що радикально змінилися.

Варто зазначити  що, для  того щоб технологія соціально-педагогічної підтримки була ефективною, необхідно  обрати адекватні форми, методи і  засоби соціально-педагогічної діяльності стосовно технологій. «Соціально-педагогічна  робота постійно еволюціонує і варто  навчитися не лише сприймати, а й  передбачати можливі зміни у  змісті роботи, бути спроможним їх сприймати  і сприяти позитивному результату». Отже, основним моментом реалізації технологій соціально-педагогічної є підбір методів  і засобів [16].

 

2.Специфіка технологій  соціально-педагогічної діяльності

Розробка та впровадження соціально-педагогічних технологій у  роботу соціального педагога ґрунтується  на наступних принципах:

    • Індивідуально-особистісний підхід до клієнта;
    • Опора на позитивні сторони особистості;
    • Конфіденційність;
    • Командна робота різних фахівців у ході вирішення проблеми[13,С.155].

Соціально-педагогічні технології  містять навчання насамперед новим  професіям, засобам забезпечення власного існування і життя своєї сім'ї  за допомогою засобів, адекватних умовам, що змінилися. Це бізнес-інкубатори, школи  лідерів, виборців тощо.

Рядовою функцією соціальної педагогіки є сприяння сім'ям у подоланні  шкільних труднощів їхніх дітей. Це здійснюється за допомогою особистісної діагностики й аналізу шкільних труднощів, а також організації  груп і класів вирівнювання із застосуваннями інноваційних авторських навчальних методик, що уможливлюють переборювання ускладнення.

Важливі складові такої роботи — супервізорство, професіональне наставництво досвідчених спеціалістів соціальної роботи і соціальної педагогіки над колегами, що тільки починають працювати.

Іншою важливою частиною такої  роботи є взаємодія із сім'єю важкої дитини, виявлення її проблем, надання  допомоги дитині та її близьким. Можливо, дорослі члени сім'ї не мають  потрібної компетенції, щоб зауважити  й оцінити негативні процеси, що відбуваються з дитиною, вони не знають, як поводитися в такій ситуації, чим допомогти дитині. Іноді причина  кризової ситуації в сімейних стосунках  полягає в малозабезпеченності або бідності. Такі сім'ї потребують матеріальної допомоги. Крім того, сім'ї дуже мало поінформовані про свої права у взаємовідносинах із освітньою системою, про джерела соціальних ресурсів, спроможні їх підтримати. Нарешті, члени сім'ї можуть бути асоціальними суб'єктами, які нехтують виконання своїх батьківських обов'язків. Якщо соціально-виховна робота з ними не дає результатів або неможлива, необхідно порушувати питання про вилучення дитини (дітей) із сім'ї і про подальший устрій її долі[14].

Аналіз літератури з теорії і практики соціальної педагогіки дозволяє виділити наступні етапи використання соціальних технологій:

1) теоретичний, який передбачає  обґрунтування мети і об’єкту  технологічного впливу, виділення  складових компонентів соціального  процесу та з’ясування зв’язків  між ними;

2) методичний, який пов’язаний  з підбором методів та засобів  впливу, збором та аналізом інформації, визначенням принципів перетворення  результатів аналізу у висновки  та рекомендації;

3) процедурний, що пов’язаний  з практичною діяльністю по  апробації розробленого алгоритму  використання методів і засобів. 

Таким чином, структура будь-якої технології в соціально-педагогічній роботі визначається наявністю:

а) науково-обгрунтованої програми, згідно якої розв’язується дана проблема;

б) заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;

в) певного стандарту діяльності як критерію успішності.

Соціально-педагогічні технології є дуже різноманітними, оскільки різноманітним  є увесь світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її оточенням (навколишнім середовищем) [15, С.423]

Варто зазначити, що технології соціально-педагогічної роботи виконують  ряд функцій:

– діагностична, яка полягає  в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх причин, дослідженні проблемного  простору соціальної ситуації конкретних клієнтів;

– прогностична, що передбачає виявлення і облік окремих  громадян чи спільнот, які відносяться  до груп соціального ризику і прогнозування  можливих змін;

– системно-моделююча, яка  сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів  соціально-педагогічної допомоги людям  і групам, що опинилися у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню  системи надання допомоги на різних рівнях;

– організаційна, що полягає  в розробці, ресурсному забезпеченні, реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії  клієнтів;

– активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних  можливостей індивіда, сім’ї, групи  а також організацію само- і взаємодопомоги;

– практична, яка полягає  у наданні різноманітних видів  допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів  для покращення стосунків між  людьми, сприянні в оформленні документів та інше;

– розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності державних і недержавних організацій  і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а  також менеджмент органів соціального  управління;

– евристична, яка сприяє поглибленню розуміння соціальних проблем, покращенню освітньої і  загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації [1,С.22].

 

 

3. Класифікація  технологій соціально-педагогічної  роботи

Класифікація технологій соціально-педагогічної діяльності здійснюється на основі: видів, рівнів, сфер застосування; способів та методів, що використовуються; диференціації об’єктів.

Розрізняють технології:

1) глобальні – пов’язані  з вирішенням загальнолюдських  проблем. Ґрунтуються на знаннях,  методах, засобах, які сприяють  розв’язанню не лише внутрішніх  але й світових тенденцій розвитку, з’ясуванню зв’язків суспільства  і природи. Їх впровадження  прямо або опосередковано стосується  життя людей, їх діяльності  та соціальної захищеності ( наприклад,  проблема збереження миру);

2) інноваційні технології  являють собою такі методи  і прийоми інноваційної діяльності, які спрямовані на впровадження  інновацій та нововведень у  суспільстві, на реалізацію ініціатив,  що викликають якісні зміни  в різних сферах соціального  життя і призводять до раціонального  використання матеріальних і  інших ресурсів у суспільстві  (наприклад, професійне навчання  безробітних);

3) рутинні технології  виділяються малою наукоємністю; відображають вчорашній день  соціально-педагогічного впливу  і мало стимулюють соціальний  об’єкт, соціальну систему до  змін;

4) регіональні технології: спрямовані на вивчення і реалізацію  закономірностей соціально-педагогічних  аспектів устрою даної території,  а також їх планомірні зміни; 

5) однією із різновидів  універсальних технологій є технологія  глобального моделювання; 

6) інтелектуальні технології  спрямовані на розвиток і стимулювання  мислительної діяльності людей, розвиток їх творчих здібностей;

7) історичні технології  передбачають осмислення історичного  досвіду на основі політичного,  економічного, духовного і соціального  діагностування (наприклад, створення  сучасних дитячих будинків сімейного  типу за прикладом українських  сільських сімей ХVІІ – ХІХ  ст.);

8) демографічні технології  націлені на вивчення механізму  відтворення населення і розроблення  способів зміни його чисельності,  складу, розміщення і т.д.;

9) технології згоди полягають  у застосуванні шляхів і методів  досягнення згоди більшості населення  у вирішенні найбільш актуальних  питань громадського життя, його  взаємодії; 

10) технології розв’язання  конфліктів;

11) адміністративно-управлінські  технології – методи безпосереднього  оперативного впливу на об’єкт  управління;

12) психологічні технології  – способи впливу на психологічні  процеси, явища та відносини,  методи впливу на установки,  характер, реакції, волю особистості,  міжособистісну взаємодію; 

13) психофізіологічні технології  – спрямовані на зміну параметрів  тих процесів, що відбуваються  у людині. Дані технології використовуються  при наданні медично-соціальних  послуг. [10, С.65]

Враховуючи інтегрований універсальний характер соціально-педагогічної діяльності, можна виділити власне соціальні технології, соціально-психологічні, соціально-медичні та ін.

Також технології соціально-педагогічної діяльності класифікуються за рівнями  складності:

а) прості, доступні неспеціалістам;

б) складні, що вимагають  кваліфікації одного спеціаліста;

в) складні, що вимагають  кваліфікації спеціалістів в різних галузях [8, С.40]

Також розрізняють технології роботи з людьми, що проживають на території  даної країни і з людьми, групами, які опинились, в силу тих чи інших  причин, за її межами (україномовне населення, українці в країнах близького  та далекого зарубіжжя).

Технології соціально-педагогічної діяльності можна умовно розділити  також на три групи:

  • технології діагностики (побудовані на основі вивчення соціальних проектів і можливого прогнозування їхнього розвитку);
  • технології конструювання і проектування розвитку тих чи інших соціальних об’єктів;
  • технології реалізації соціальних проектів, програм та впровадження соціальних інновацій.

Також можна виділити такі типи технологій, які мають за мету повернення індивідам здатності до соціального функціонування – технології соціальної реабілітації і адаптації. Кожна з цих технологій може використовуватись в роботі з певною категорією клієнтів – військовослужбовці, сім’ї, дезадаптовані діти і ін.). Існує і багато інших ознак, за якими класифікують технології соціально-педагогічної діяльності [15, С.424].

Цілком очевидно, що ці функції  реалізуються повністю лише в комплексі.

Застосування тих чи інших  технологій в соціально-педагогічній роботі визначає її подальшу ефективність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

Аналіз фахової літератури у першому розділі дозволяє зробити  висновки, що соціально-педагогічні  технології можна розглядати як:

1)систему знань про  оптимальні способи перетворення  та регулювання соціальних відносин  і процесів у життєдіяльності  людей;

2) спосіб здійснення діяльності;

3) метод управління соціальними  процесами, який забезпечує систему  їх відтворення в певних параметрах, таких як якість, властивості,  обсяг, цілісність діяльності  тощо.

Передусім зазначимо, що дослідники вважають соціально-педагогічну технологію інтегративним різновидом соціальної і педагогічної технологій, тому для  пояснення розуміння нами досліджуваного поняття представимо сутнісні і  структурні характеристики соціальної та педагогічної технологій.

Сутність цих технологій є алгоритмована діяльність зі створення і використання умов, які забезпечують задоволення актуальних потреб, мобілізацію і розвиток ресурсів індивідуума і, таким чином впливають на його вільний особистий вибір.

Специфічними рисами цих, як і інших соціально-педагогічних технологій є: концептуальність (спирання на наукову концепцію); складність, яка полягає в стандартизації та визначенні ефективності впливу; ієрархічність  – соціально-педагогічні технології передбачають використання в ролі методів  технології нижчого порядку.

Для визначення сутності технологій формування відповідального ставлення  до соціальних проблем ми будемо спиратися  на визначення соціально-педагогічної технології як цілеспрямованої, найбільш оптимальної послідовності соціально-педагогічної діяльності (впорядкована сукупність дій, операцій і процедур) із реалізації фахівцем (фахівцями) методів (сукупності методів), засобів і прийомів, що забезпечують досягнення прогнозованої  мети в роботі з людиною, групою в  певних умовах середовища.

 

Розділ 2. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПРОЕТУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

2.1.Технологія  розробки та впровадження соціальних  проектів

У  соціально-педагогічні  практиці багато проблем вирішується  шляхом створення та впровадження інновацій, які є процесом і результатом  проектної діяльності.

Проект дозволяє рухатись від ідеї до ідеї, певним чином структуруючи етапи цього процесу. Він завжди реалізується  в певному соціальному, територіальному та часовому просторах, тому сприяє змінам у соціальному  середовищі як результату колективної  діяльності [13, С.216].

Тому, ми з впевненістю  можемо сказати, що проект має кілька характерних особливостей:

  1.   Проект завжди має мету (оскільки чітко визначені цілі є запорукою отримання конкретних результатів);
  2. Проект завжди обмежений у часі та просторі (оскільки у проекту завжди є початок і кінець);
  3. Проект завжди реалізується в певному місці (соціальному інституті, громаді, регіоні тощо);
  4. Кожен проект є по-своєму унікальний  (оскільки виникає з нових ідей, які мають на меті специфічне вирішення проблеми на певному рівні).

Будь-який соціальний проект чи програма повинні також передбачати  формування різних груп навичок: емоційні навички, пізнавальні навички, поведінкові  навички.