Соціально-психологічні чинники управлінської діяльності

Міністерство  освіти і науки України

Національний  авіаційний університет

Інститут  повітряного і космічного права  та масових комунікацій

Кафедра українознавства 
 
 
 
 
 

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ 

УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 
 
 
 

                             Курсова робота

                                                       студента 305 групи  ІПІКП МК

                                                                  Друкаренка Олексія Володимировича 

                                       Науковий керівник:

                                                             доцент кафедри українознавства

                                                     Марченко Ганна Валеріївна 
 
 
 
 

Київ 2010

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП………………………………………...………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.........................................................................................................5

1.1 Українське суспільство як об’єкт управлінського впливу: соціально -

психологічний вимір……………………………………………………...............5

1.2 Психологічна  складова обміну інформацією……………………………….8

1.3 Психологічні  характеристики індивіда

та інформаційна діяльність...................................................................................12

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………..14

2.1 Настанови………………………………………………………………….…14

2.2. Принцип  соціального доказу…………………………………………….…15

2.3 Стереотипи……………………………………………………..………….…17

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….….24

Список  використаних джерел…………………………………….26 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      Норми, правила і вимоги в організації  породжують особливі  психологічні відносини між людьми — управлінські відносини, що утворюють спільну  діяльність. Саме тому до сфери психології управління належить вивчення психологічних особливостей діяльності керівника, групи керівників, формування програми діяльності підлеглих, спрямованої на необхідну зміну станів керованого об'єкта.

     Соціально-психологічна функція — це  систематизація знань з проблем ділового спілкування і взаємодії учасників управлінського процесу. Як вже зазначалося, особливість психології управління полягає в тому, що її об'єктом є організована (індивідуальна і спільна) діяльність людей, що об'єднані загальними інтересами і цілями, нормами, правилами і вимогами.

      Актуальність  теми полягає в потребі є всебічного осмислення психологією управління даних про умови і чинники, рушійні сили і детермінанти розвитку особистості як суб'єкта управління, а також специфіки мотиваційної сфери керівників, розвиток якої є одним із стрижнів становлення особистості.

      Не  менш значущими є завдання, пов'язані  з аналізом стартових умов

розвитку  особистості керівника, адаптивних процесів у мікросоціумі, типів керівників, стилів керівництва. В цьому контексті виокремлюють завдання, спрямовані на вивчення особистості як об'єкта управління, зосереджуючись на психологічній культурі управління персоналом, пріоритеті особистості в управлінні. Таку значущість мають і дослідження соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності: психологія ділового спілкування, психологічні механізми переконуючого впливу під час ділової взаємодії; міжособистісні конфлікти та шляхи їх подолання, психологічні бар'єри спілкування, етнопсихологічні особливості суб'єктів взаємодії. У зв'язку з інтенсифікацією міжнародних контактів, динамізацією ділових відносин як усередині однієї етнічної групи, так і на міжнаціональному рівні дослідження етнопсихологічних особливостей суб'єктів взаємодії стають все перспективнішими. Не менш важливе вміння керівників орієнтуватися у психології людей, що, будучи одним із найважливіших показників їх професіоналізму, забезпечує створення в організаціях здорового морально-психологічного клімату, атмосфери творчого пошуку, корпоративної єдності, а також психологізацію функціонального змісту управлінської діяльності, ефективне розв'язання управлінських завдань.

     Соціально-психологічні особливості управлінської діяльності - розділ, в якому розглядаються  проблеми спілкування в міжособистісних  стосунках системи управління, особливості ведення ділових переговорів, етнопсихологічна специфіка суб'єктів ділової взаємодії, причини ділових та емоційних конфліктів в управлінській діяльності, шляхи та методи їх розв'язання.

      Об’єктом  дослідження є дослідження психологічних особливостей суб'єкта управління — керівника (прийоми та методи здійснення управлінської діяльності, характеристики його особистості тощо) та об'єкта управління (персоналу організацій), які мають бути враховані в процесі реалізації управлінських відносин.

      Предметом дослідження є соціально-психологічні чинники управлінської діяльності.

      Метою роботи є ознайомлення з психологічними основами управління, дослідження суспільства як об’єкту управлінського впливу та видів соціально-психологічних чинників.

      Завданнями дослідження є:

  1. з’ясувати психологічні основи управлінської діяльності;
  2. дізнатися про соціально-психологічні чинники інформаційної діяльності та їх види.

     Робота  складається зі вступу, двох розділів з підпунктами, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

1.1 Українське суспільство як об’єкт управлінського впливу: соціально-психологічний вимір

    Формування  ефективних взаємовідносин у державно-управлінській  діяльності, яка передбачає постійні контакти у сфері “людина – людина”, “людина – колектив”, значною мірою залежить від урахування психологічних закономірностей, які діють у системі суспільних відносин і володіння державними службовцями психологічними засобами управлінського спілкування та впливу. Це є важливою складовою культури державного управління.

    Для того, щоб бути результативною або, у крайньому разі, розраховувати  на успіх, управлінська діяльність має  виходити з усвідомлення реальних соціально-психологічних явищ, які супроводжують економічні, політичні, духовно-ідеологічні процеси суспільного розвитку. Тільки на основі врахування співвідношення управлінських зусиль влади і внутрішніх тенденцій розвитку суспільства, у тому числі й соціально-психологічних, можна уникнути такого небажаного для соціального середовища “конструювання”, яке не відповідає його сутності. Ф.Гегель у “Філософії історії” писав про “хитрість розуму”, що проявляється у виявленні загального за частковим, індивідуальним. На його глибоке переконання, у всесвітній історії внаслідок діяльності людей інколи отримуємо дещо інші результати, ніж ті, на які розраховували. У цьому полягає “іронія історії”, яка немовби глузує з тих, хто хоче нав’язати соціальному середовищу шляхи перетворень без урахування притаманних йому внутрішніх закономірностей і тенденцій.

    Результативна діяльність у сфері державного управління – це діяльність, побудована на усвідомленні реальних соціально-психологічних  явищ, які супроводжують процеси  суспільного розвитку, знаннях психологічних  особливостей індивідуальної і групової поведінки, психологічних основ управлінського спілкування та здійснення управлінського впливу. Організована на таких засадах управлінська діяльність сприятиме налагодженню ефективних взаємовідносин державних службовців з громадянами, формуванню позитивного іміджу влади та її представників.

    Процес  управління, діяльність управлінської  еліти з позиції соціальної психології розглядаються як взаємодія управлінської  еліти й народу, спрямована на забезпечення активної та скоординованої участі народних мас у досягненні визначених елітою стратегічних цілей [3;c.45].

   Сучасне українське суспільство являє собою  комплекс складних соціально-психологічних  процесів і явищ. Вони зумовлені  як позитивними, так і негативними  наслідками тих радикальних змін, які розпочалися в Україні наприкінці 80-х рр. минулого століття і продовжуються донині, а саме:

    ·   економічними та політичними реформами, які неоднозначно позначилися на розвитку українського суспільства в цілому і становищі більшості груп населення зокрема, кризовими соціально-економічними та політичними явищами;

    ·   розвитком демократії, гласності та як наслідок, політико-ідеологічної багатоманітності та невизначеності;

    ·   руйнацією усталених стереотипів, установок суспільної свідомості, норм і традицій, суспільної моралі, що насаджувалися попереднім політичним режимом;

    ·   відходом держави від патерналістської опіки громадян і непідготовленістю більшості з них діяти самостійно, ініціативно, підприємливо, ризикувати і нести відповідальність за результати власної діяльності й вибору;

    ·   поширенням корупції, злочинності та їх негативними впливами на морально-психологічний клімат суспільства;

    ·   кризовими явищами у сфері культури, духовності тощо. 

      Серед факторів, які суттєво  впливають на соціально-психологічну атмосферу українського суспільства на етапі його трансформації, виділяють такі:

    -     Відсутність чітко визначеної орієнтації соціально-політичних інститутів і населення в цілому на спільну мету – соціально-політичну трансформацію суспільства. Дотепер у середовищі політичної еліти України точаться дискусії навколо того, куди прямує українське суспільство, що ми будуємо, у чому полягає зміст національно-державницької ідеї тощо. “Не знаючи кінцевої мети, – каже стародавня мудрість, – не можна наважитись; не наважившись, не можна мати твердий дух; не володіючи твердим духом, не можна бути спокійним”.

    -      Несформованість системи життєвих цінностей, які визнаються переважною більшістю населення як моральні основи життєдіяльності й виступають водночас регуляторами соціальних дій людей. Виходячи з домінування в поведінці індивідів певної системи цінностей зарубіжні науковці виділяють такі умовні групи людей: “ретрогради” (песимістичні, розчаровані, пасивні, соціально неорієнтовані громадяни, переважно патерналісти); “переможці” (так звані “вовки в суспільстві”, які беруть від нього все, що можуть, амбітні, покладаються лише на себе); “традиціоналісти” (дещо подібні до перших, однак вірять у певну систему цінностей, реалісти, схильні до соціальної активності); “новатори” (активні, відкриті до інновацій, цінують свободу, індивідуальність, ініціативність, орієнтовані на перспективу); “істеблішмент” (оптимісти, орієнтовані на прогрес, толерантні, наділені високою відповідальністю). Основу суспільної трансформації становить чисельне переважання трьох останніх названих груп (в Угорщині, наприклад, вони становлять близько 80%, у Польщі – понад 60% усього дорослого населення). Виходячи з даних моніторингу українського суспільства, який здійснюється Інститутом соціології НАН України починаючи з 1994 р., можна зробити висновок, що такі соціально активні, прогресивно орієнтовані, не патерналістські групи поки що в українському суспільстві не є визначальними.

    -    Роз’єднаність (економічна, регіональна, партійна, ідеологічна) національної еліти України і, як наслідок, низька суспільно корисна дієздатність, неспроможність до об’єднання на основі єдиних цілей, загального суспільного блага. Звідси – внутрішня конфліктність еліти, відсутність налагоджених міжелітних зв’язків, домовленостей, неузгодженість у діях, міжелітна конфронтація.

    -      Слабкість і суперечливість функціонування соціально-економічних і політичних інститутів, що позначається на характері й спрямованості процесів соціально-економічної трансформації українського суспільства (як приклад, протиріччя і постійні конфлікти між різними гілками влади, неефективність законодавчо-правової бази тощо). У наявності також розходження між декларованими цінностями реформування суспільства та реальною практикою їх здійснення.

    -      Руйнування ідеологічних підвалин попередньої суспільної системи, усталених моделей життєдіяльності та формування нових ідеологічних цінностей, моделей поведінки, що не могло не позначитися на загальному стані масової суспільної свідомості.  

1.2 Психологічна складова обміну інформацією

      Процесу обміну інформацією в соціальних системах притаманний психологічний чинник. Це обумовлює можливість неадекватного сприйняття інформації, її викривлення у процесі комунікації. Викривлення повідомлень набуває форми шумів і бар’єрів (семантичних і прагматичних), що, в свою чергу, потребує застосування відповідних фільтрів. Викривлення інформації в соціальних системах під впливом психологічних чинників можливе на всіх етапах процесу обміну інформацією: відправник → кодування → канал зв’язку →декодування → отримувач.

     Психологічні  причини викривлення інформації поділяються на свідомі та несвідомі. У свідомому викривленні інформації зацікавлений відправник, який подає її адресату (аудиторії) у вигляді правдивої та (або) повної інформації. Відомий досить широкий спектр форм свідомого викривлення інформації від її фальсифікації до неповного подання. Фальсифікація інформації — це свідоме приховування правдивої та подання неправдивої інформації. Фальсифікація нерідко відбувається з порушенням закону і набуває форми шахрайства, особливо в бізнесі та політиці. Прикладом масштабних шахрайств в економіці України, коли його організатори вдавалися до широкої фальсифікації інформації, може слугувати так звана “трастова епопея” 1993–1994 рр.

     Свідоме змішування істинної та помилкової інформації відоме як напівправда. Особливо сильний ефект може бути досягнутий за умов великого обсягу повідомлень, що містять багато інформаційного шуму. У цьому випадку інформаційний шум або навіть несуттєва інформація ніби маскує від адресата (аудиторії) інформацію суттєву.

     Неповне подання інформації полягає у  частковому її приховуванні. Синонім  — замовчування інформації. У цьому  випадку адресант просто не повідомляє адресату (аудиторії) деякі фрагменти цілісного блоку інформації, в результаті в останнього формується неправильне уявлення про ситуацію. Вигода для відправника повідомлення у даному випадку полягає в тому, що в разі виявлення факту викривлення інформації її отримувачем у відправника є шанс зберегти в цілому свій позитивний імідж, посилаючись на якісь обставини (наприклад, забудькуватість) або вдаючи, що інформація не була надана через її несуттєвий характер. Неповне подання (приховування) інформації в межах чинного законодавства може мати місце, коли відправник просто не зобов’язаний, згідно із законом, подавати всю інформацію. Наприклад, у комерційній та політичній рекламі, на різноманітних презентаціях, виставках тощо. А прикладом неповного подання інформації поза межами чинного законодавства, а іноді і її фальсифікації може слугувати розповсюдження фармацевтичних препаратів через мережу багаторівневого маркетингу в Україні скажімо, із пропозицією швидко схуднути.

     Але значно більшу загрозу ефективній інформаційній  діяльності порівняно зі свідомим, завдає несвідоме викривлення інформації. Це пов’язано з тим, що принаймні одна, а іноді й обидві сторони комунікаційного процесу не помічають своїх помилок і сприймають недостовірну інформацію як достовірну. А як відомо, на підставі неправильної інформації не можуть бути зроблені правильні висновки. Можна назвати ряд причин несвідомого викривлення інформації:

· недостатній  професіоналізм, некомпетентність суб’єктів  інформаційної діяльності;

· характер ситуації: стандартний чи нестандартний;

· неправильне розуміння інформаційних потреб та (чи) некоректне формулювання запитів суб’єктів;

· використання джерел інформації, що мають занадто  загальний характер для вирішення поставленого завдання, або джерел інформації, що не повною мірою відповідають потребам користувачів.

     Випадки недостатнього професіоналізму  можна знайти на всіх рівнях управління, а отже, й інформаційної діяльності. Прикладом роботи з інформацією у нестандартній ситуації може слугувати суттєва розбіжність оцінок нафтових запасів Каспію, а отже, і загальних перспектив економічного розвитку цього регіону. Із неправильним розумінням інформаційних потреб та (чи) некоректним формулюванням запитів клієнтів досить часто доводиться стикатись фахівцям з консалтингу та паблік рилейшнз, бібліотекарям тощо. Що ж стосується використання джерел інформації, які мають занадто загальний характер для вирішення поставленого перед виконавцем завдання, то для цього досить порівняти потенційні можливості для підготовки огляду про поточну фінансову ситуацію на підставі ділових/аналітичних (“Бизнес”, “Галицькі Контракти”, “Компаньон”, “Украинская Инвестиционная Газета”) та громадсько політичних періодичних видань (“Факты и комментарии”, “Україна молода”, “Сегодня” тощо). По суті, рівень професіоналізму суб’єктів інформаційної діяльності та характер ситуації (стандартний чи нестандартний) можна розглядати як прояв закону єдності й боротьби протилежностей. Адже навіть найкваліфікованіший фахівець може опинитись у надзвичайно складній і до того ж новій для нього ситуації, яка поставить під сумнів рівень його професіоналізму.

     Отже, як зазначалось вище, якщо у свідомому  викривленні інформації зацікавлений відправник, то поведінка отримувача (аудиторії) нерідко призводить до несвідомого викривлення інформації. Хоча, звичайно, винуватцем несвідомого викривлення інформації може бути і її відправник. Тому для визначення ймовірності викривлення інформації, її причин і механізмів треба аналізувати менталітет і мотивацію дій суб’єктів інформаційної діяльності.

     Розглянемо  взаємозв’язок свідомого та несвідомого викривлення інформації на прикладі “трастової епопеї” 1993–1994 рр. Ініціатори створення довірчих і страхових товариств, які діяли за принципом фінансової піраміди, займалися фальсифікацією інформації з урахуванням соціальної психології і менталітету своїх клієнтів. Отримувачі ж інформації про можливість швидкого збагачення, з одного боку, не мали досвіду відповідних фінансових операцій, а з іншого — вочевидь відзначалися певними психологічними рисами, як-то вразлива уява, емоційність, схильність до ризику тощо. Все це обумовило той факт, що ця аудиторія некритично ставилася до поданої відправниками-фальсифікаторами інформації, сприймаючи її як правдиву [8; c.34].

     Отже, в практиці управління необхідно  враховувати ймовірний позитивний і особливо негативний вплив психологічних чинників на інформаційну діяльність, а це, в свою чергу, вимагає від менеджера

знань у сфері індивідуальної і соціальної психології. 

1.3 Психологічні характеристики індивіда та інформаційна діяльність 

     Хід процесу та результати індивідуальної інформаційної діяльності багато в чому залежать саме від персональних особливостей протікання психологічних процесів (сприйняття, пам’ять, мислення, уява), психологічного стану (увага, емоції, почуття, воля) та психологічних особливостей індивіда (темперамент, здібності, характер).

     Причому специфіка психології інформаційної  діяльності полягає в тому, що перелічені характеристики кумулятивно впливають на цей вид діяльності. Так, отримання повідомлення людиною починається з відчуття носія інформації. Але це тільки початкова стадія єдиного по суті процесу, оскільки суть відчуття полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ. А повідомлення, як більш-менш складний і цілісний образ, може бути результатом лише складнішого процесу — сприйняття. Останній, у свою чергу, поділяється на процес відчуття, в результаті якого індивід виділяє певний сигнал із множини інших, і процес розпізнання символу, що передбачає залучення до цього процесу пам’яті індивіда як на рівні свідомості, так і на рівні підсвідомості [6, c. 58–70].

     Поштовхом до появи напряму психології особистості — гуманістичної психології — треба вважати запити соціального управління. Цим запитам і відповідає сформульована американським психологом Абрахамом Маслоу ієрархія потреб. Він вважав, що людські потреби організовані в ієрархічну систему пріоритету, або домінування і розташовуються, таким чином, у порядку зростання:

· фізіологічні потреби (голод, спрага та ін.);

· потреби  безпеки та захисту (довготермінове виживання і стабільність);

· потреби  в любові, належності до певної соціальної групи;

· потреби  в самоповазі (значимість суб’єкта, компетентність);

· потреби  в самоактуалізації (реалізація особистого потенціалу).

     В основі схеми лежить припущення, що для того щоб як чинники мотивації змогли діяти потреби вищого рівня ієрархії, треба спочатку задовольнити, принаймні певною мірою, потреби нижчого рівня.

     Послідовне  розміщення основних потреб в ієрархії є головним принципом, що лежить в  основі організації мотивації людини. За А. Маслоу, людські потреби ніколи не бувають задоволені за принципом “все або нічого”. Одночасно індивід може бути вмотивований на двох і більше рівнях потреб. Хоча якщо потреби нижчого рівня не задовольняються належним чином, то це перешкоджає задоволенню потреб вищого рівня. А. Маслоу припускав, що середня людина задовольняє свої потреби приблизно так: фізіологічні потреби — 85 % задоволення; безпека та захист — 70 %; потреба в любові, належності до групи — 50 %; самоповага — 40 %; самоактуалізація — 10 %. Однак можуть бути й винятки з правил. Наприклад, творчі особи можуть розвивати свій талант, незважаючи на серйозні труднощі та соціальні проблеми.

     Найімовірніші напрями застосування досягнень  психології особистості у сфері  інформаційної діяльності:

· внутрішня  організація інформаційної служби (мотивація, стосунки між співробітниками  та ін.);

· здійснення зовнішніх контактів (безпосереднє спілкування, переговори тощо).

Водночас  генеза означених напрямів розвитку психології особистості певною мірою впливає на можливості використання їхніх досягнень на різних рівнях організації інформаційної діяльності [8; c.43].

     Поряд з цим конкретний прояв психологічних  рис особистості залежить від  соціальних факторів. Адже матеріальна  реалізація одних і тих самих потреб, особливо на вищому рівні ієрархії (за А. Маслоу),буде різною для різних соціальних груп. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ 

2.1 Настанови

      Оскільки  людина — істота суспільна, то цілком закономірно, що не лише психологічні характеристики індивіда, а й соціально-психологічні чинники впливають на інформаційну діяльність окремого індивіда й цілих  груп. А своєрідним містком між психологією особистості та соціальною психологією є настанови. Настанова — це оціночна реакція на що-небудь, яка виражається в думках, поглядах, почуттях і цілеспрямованій поведінці. Вони формуються протягом певного періоду життя кожного індивіда, задаються його попереднім досвідом [16;с.34]. А оскільки цей досвід сам по собі представляє індивідуальну реакцію на ті чи інші події суспільного життя, що закріпилась у свідомості та (чи) підсвідомості кожного конкретного індивіда, то взаємозв’язок між індивідуальним і груповим (суспільним) тут цілком наочний.

     Як  зазначають психологи, настанови особливо сильно впливають на висновки та поведінку  людей тоді, коли можлива різна  інтерпретація інформації, на підставі якої приймається рішення. Причому  такі ситуації можуть траплятись у  найрізноманітніших сферах професійної діяльності — у бізнесі, державному та місцевому управлінні, політиці. А остання з них через її публічний характер дає більше наочного матеріалу, ніж інші сфери діяльності. У цьому плані можна згадати різноманітні прогнози щодо майбутніх результатів виборів до Верховної Ради, перш за все за партійними списками. Звичайно, в цьому випадку можна говорити і про певні PR-акції, але, як свідчить ретроспективний аналіз, сформовані протягом життя уподобання тих чи інших експертів певним чином впливають на параметри їхніх прогнозів. У цьому ж плані можна згадати і про діаметрально протилежні оцінки діяльності уряду, очолюваного В. Ющенком. Цікаво, що і майбутні результати економічного розвитку України у 2001 р. вітчизняні та іноземні експерти ще в середині цього ж року оцінювали по-різному. І це цілком закономірно, оскільки професійні настанови і тих і інших формувалися за різних умов і багато в чому різні.

     Взагалі спеціальними дослідженнями психологів встановлено, що люди менш критично ставляться до інформації, яка підтримує їхні уподобання, і навпаки. Особливо наочно цей механізм проявляється в діяльності прихильників, ентузіастів якоїсь ідеї, новаторів. Це можуть бути винахідники і раціоналізатори в науці та підприємництві, споживачі-новатори тощо. Водночас некритичне сприйняття інформації під впливом уподобань може мати і негативні наслідки. Особливо наочно ця властивість людської психіки проявляється в історії фінансових пірамід і різних спекулятивних операцій, починаючи від Дж. Ло і до сьогодні.