Соціфльно-психологічний клімат в колективі та шляхи його вдосконалення

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

 

з дисципліни «Менеджмент»

 

на тему «Соціфльно-психологічний клімат в колективі та шляхи його вдосконалення»

                  

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студентка 3 курсу

Групи НОВ - 101

Вакуленко Ольга Дмитрівна

 

 

Перевірив:

Ас.


 

 

 

 

 

Одеса 2012

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ  В КОЛЕКТИВІ……………………………………5

1.1 Суть поняття «психологічний клімат»…………………………………………….5

1.2 Структура соціально-психологічного клімату в колективі………………………7

1.3 Культура в організації………………………………………………………………14

1.4 Особливості процесу формування сприятливого психологічного клімату в організації……………………………………………………………………………….20

1.5 Форми прояву соціально-психологічного клімату в колективі…………………21

1.6 Види соціально-психологічного клімату в колективі та фактори які впливають на його формування…………………………………………………………………………23

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ  ВДОСКОНАЛЕННЯ  СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КОЛЕКТИВІ…………………………………………………………….27

2.1 Оптимізація соціально–психологічного  клімату в колективі…………………..27

2.2 Вдосконалення соціально-психологічного клімату за рахунок підвищення психологічної культури апарату управління засобами консультування…………..31

2.3 Вдосконалення соціально-психологічного клімату за рахунок діяльності психологічної служби на підприємстві……………………………………………….33

РОЗДІЛ 3. ПЛАНУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ З ПОСЛІДОВНИМ ОПИСОМ ДІЙ………………………………………………………………………………………..37

3.1 Визначення цілей…………………………………………………………………….37

3.2 Характеристика послуг……………………………………………………………...38

3.3 Ціноутворення………………………………………………………………………39

3.4 Реклама …………………………………………………………………………….41

3.5 Характеристика клієнтури…………………………………………………………42

3.6 Клієнти-підприємства………………………………………………………………42

3.8 Прогноз на майбутнє……………………………………………………………….44

3.9 Тенденції в вашій галузі та їх вплив………………………………………………45

Висновки………………………………………………………………………………..46

Список Використаної літератури……………………………………………………..47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми дослідження.

Одним з найважливіших  завдань психолога чи то керівництва  тієї чи іншої організації є створення  позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.

У наш час стрімкого  наукового прогресу і величезного  обсягу інформації, яку ми переробляємо щогодини, важливо зберегти себе,свій людський вигляд, не стати "машиною", додатком, простим виконавцем робочих функцій.

Створити такі умови  для процвітання того або іншого підприємства, фірми, установи, необхідно, щоб люди, службовці в цій установі відчували себе "командою". Однією з ознак команди є згуртованість, взаємовиручка, підтримка і одночасно вимогливість до себе і інших. Одним з найважливіших показників, що колектив це "команда" - є хорошій соціально-психологічний клімат, тобто такий стан в колективі, коли кожному його члену надаються оптимальні умови для реалізації його здібностей і схильностей.

Таким чином, наявність  позитивного соціально-психологічного клімату в колективі - один з показників його зрілості, результат великої і копіткої праці керівництва.

Соціально-психологічний  клімат це не тільки проблема сьогоднішніх соціально-психологічних складнощів соціального і науково-технічного прогресу, але й водночас і проблема рішення завтрашніх перспективних задач, пов’язаних з моделюванням нових, більш досконалих, ніж раніше людських відношень і спільнот.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ  ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КОЛЕКТИВІ

 

 

1.1 Суть поняття «психологічний  клімат»

 

Проблемі соціально-психологічного клімату в колективі присвячено багато робіт як у вітчизняній  так і зарубіжній психології. Інтерес  до цієї теми, перш за все, пов'язаний з результатами Хоторнських досліджень,що виявили наявність тісного зв’язку між продуктивністю праці групи і особливостями її психологічного клімату.

У зв’язку з цим  з’являється потреба з’ясувати  поняття соціально-психологічного клімату. Треба відмітити, що до цього часу в психології не має однакової дефініції, але все ж таки більшість дослідників розуміють цей термін схожим.

Соціально-психологічний  клімат колективу - це притаманний певному  колективу стійкий психічний  настрій, який здійснює значний вплив  на взаємини людей, їх ставлення до праці та навколишнього середовища. Психічний настрій може бути предметним (спрямованість психіки на процес діяльності) та емоційним, тональним (переживанням задоволеності діяльністю, її результатами).

Соціально-психологічний  клімат - це результат сумісної діяльності людей, їх міжособистісні відносини. Він виявляється в таких групових ефектах, як настрій та колективна думка, індивідуальне самопочуття в колективі. Ці ефекти мають відображення у взаємовідносинах, пов'язаних з процесом праці та рішеннями загальних завдань колективу.

Групові ефекти, як соціально-психологічні явища спільної діяльності, вивчаються з моменту виникнення експериментальної  психології та проведення прикладних досліджень багатьма зарубіжними та вітчизняними психологами.

Однак поняття "соціально-психологічний клімат" з'явилось в науковому словнику нещодавно поряд з такими поняттями, що характеризують групові ефекти спільних форм життєдіяльності людей, як "психологічна атмосфера", "психологічний клімат", "морально-психологічний клімат".

Спільна діяльність поступово набуває для членів групи все більш важливий і усвідомлений характер, і стає основою подальшого розвитку, що спонукає до більш чіткої мотивації міжгрупових відношень, основаною не тільки на досвіді спілкування, а й на результатах спільної діяльності кожного члена групи. Ці параметри, на думку багатьох вітчизняних і зарубіжних психологів, і характеризують соціально-психологічний клімат в групі.

Розглянемо логічний зв'язок предмету соціальної психології зі значенням понять "психологічний  клімат" та "соціально-психологічний клімат".

Слід помітити, що від  того, як розуміють та визначають предмет  соціальної психології, залежить змістовна  характеристика соціально-психологічного клімату. Тут мають місце значні розбіжності, які відобразились, наприклад, в ще недостатньо чіткому розмежування понять "психологічний клімат" та "соціально-психологічний клімат". Трапляється, що об'єм першого поняття розширюється до об'єму другого. А інколи перше підмінюється другим.

Будь-яке психічне явище  ідеальне, тобто виступає як форма психічного відображення світу речей та людей, як функція взаємодії органів чуття та мозку людини з матеріальними об'єктами. Воно ідеальне і тому, що належить окремому суб'єкту як образ сприйнятого ним об'єкту та існує в такій формі до тих пір, коли людина не виразить його в матеріальній формі. Як тільки це відбувається, результат відображення включається в життєдіяльність інших людей, тобто набуває соціального змісту і разом з тим роль фактора, що зумовлює взаємодію людей. Для визначення психічного стану членів колективу більш підходить поняття "психологічний клімат".

Змістова характеристика психологічного клімату пов'язана, як правило, з самопочуттям людини в  колективі (настроєм, задоволенням, психологічним  комфортом); коли самопочуття людей переноситься на їх відношення до праці та інших членів колективу, на між особистісні відносини, на загальні відносини. Тоді складається соціально-психологічний клімат.

Отже, змістовна характеристика соціально-психологічного клімату відображає відносини між членами колективу. В свою чергу, ці відносини відображаються в свідомості людини та стають джерелом її настрою, самопочуття.

Психічні відносини, що виникають при взаємодії людини з людиною, мають двосторонній взаємний характер та виступають як взаємовідносини двох суб'єктів. Категорія "взаємовідносини" є тією категорією, котра найбільш відповідає специфіці предмету соціальної психології як науки про різні форми людських взаємовідносин. З цього виходить, що змістовна характеристика визначається станом взаємовідносин його членів.

Отже, через аналогію соціально-психологічних явищ з  кліматом, по-перше, розкривається значення групових ефектів, як умови міжособистісної взаємодії в колективі, що визначає зворотній вплив міжособистісних відносин на спільну предметно-практичну діяльність людей.

По-друге. За допомогою  цієї аналогії соціально-психологічний  клімат характеризується, як стан міжособистісних відносин, що передбачує їх здатність мінятися. Динаміка змін соціально-психологічного клімату зумовлена в першу чергу детермінантами зовнішнього порядку (матеріально-технічними та організаційно-управлінськими умовами предметно-практичної діяльності людей) і вдруге - відображенням та розумінням міжособистісних відносин як взаємовідносин.

 

 

1.2 Структура соціально-психологічного клімату в колективі

 

Структура соціально-психологічного клімату визначається системою відносин, що склалися в колективі між його членами та може характеризуватися  елементами, що являють собою синтез суспільних та міжособистісних відносин.

Психологічний клімат - багатогранне явище, яке має різноманітні вияви, або структурні елементи, що можуть бути класифіковані за кількома критеріями.

Одним із критеріїв, що його можна покласти в основу такої  класифікації і відповідно – в основу побудови структури психологічного клімату, є такий показник, як ставлення членів колективу до об’єктів навколишнього світу. Виходячи з цього критерію, можна виокремити чотири структурних елементи психологічного клімату, які відображають ставлення членів колективу до:

  • загальної справи;
  • один до одного;
  • світу в цілому ;
  • самих до себе.

Слід зазначити при  цьому, що перші дві групи є  первинними, тобто найпоказовішими  і найбільш безпосередніми виявами  психологічного клімату. Наступні дві  групи вторинні, більш опосередковані, оскільки вони зумовлюються не лише життєдіяльністю конкретного колективу, а й іншими факторами (соціальними та власне особистісними).

В свою чергу, всі вияви  психологічного клімату мають два  основних параметри :

а) предметний (спрямованість  уваги та характер сприйняття працівниками організації тих чи інших сторін їхньої діяльності );

б) емоційний (задоволення  або незадоволення цією діяльністю).

Крім названого, основні  структурні елементи психологічного клімату  можуть бути виділені і на підставі іншого критерію - міри репрезентації в ньому психологічних, соціальних і соціально-психологічних виявів. Відповідно структурі соціально-психологічного клімату, можна виокремити такі основні аспекти (елементи ) :

  • психологічний
  • соціальний
  • соціально-психологічний.

Психологічний аспект знаходить відображення в інтелектуальних, емоційних та вольових станах і властивостях колективів організаторських установ. Так, можна говорити про те, одним колективам притаманна атмосфера інтелектуальної активності і творчого пошуку, цілеспрямованості, оптимізму, а іншим – інтелектуальна і творча інертність, відсутність нових підходів до організації тієї чи іншої діяльності відсутність вольових дій та бажань долати труднощі, які виникають при досягненні поставлених перед колективом цілей.

Соціальний аспект відображає міру репрезентованості у кліматі соціальних вимог, які висуває суспільство в даний конкретний період його розвитку. Відповідно у структурі клімату можна виокремлювати політичний, моральний, діловий, естетичний та інші його види. У кожному із них психологічний аспект може мати свій специфічний зміст.

Соціально-психологічний  аспект знаходить відображення в  інтегративних показниках групової психології, що є значущими для  збереження цілісності колективу та його функціонування як відносно самостійного об’єднання людей. Ідеться про такі характеристики колективу, як єдність згуртованість, міра взаємодопомоги, близькості членів колективу, подібність їхніх думок, оцінок настановлень, спрацьованості.

Коли йдеться про  зміст та природу соціально-психологічного клімату, завжди треба брати до уваги те, що це суб’єктивне утворення (те, що відображається), одне з психологічних масоподібних явищ, що виникають в групах та колективах. Об’єктивною реальністю, яка знаходить відображення у психологічному кліматі в колективі, є його реальна життєдіяльність – конкретні види діяльності, які здійснюються членами колективу, способи їх взаємодії між собою, організаційна культура.

Психологічний клімат, як суб’єктивне утворення може по різному  усвідомлюватись членами колективу. Від міри розуміння керівником ролі психологічного клімату в процесі діяльності освітніх установ, від уміння керівників діагностувати особливості різних видів клімату, виявити фактори, що впливають на його розвиток.

Через суспільні відносини  розкривається соціальний зміст особистісних відносин людей в колективах. Це - виробничі, економічні, політичні, правові, етичні, естетичні, відносини.

Думка про практичну  єдність суспільних та міжособистісних  відносин означає, що їх розділення з  метою вивчення не повинно розривати реального взаємозв'язку між ними.

Через міжособистісні відносини  розкриваються соціально-психологічні форми, в котрих виражений зміст  суспільних відносин в процесах спілкування  людей. Це - організаційно-технологічні взаємодії, статутно-рольовий взаємозв'язок, адміністративно-психологічний взаємовплив, емоційно-логічне взаєморозуміння. Вони виникають на основі предметно-практичної діяльності колективу. Задаються матеріально-технічними, організаційно-управлінськими та іншими умовами його життєдіяльності.

Єдність змісту суспільних відносин та соціально-психологічних  форм міжособистісних відносин людей (співпраці, змагання, згуртованості, сумісництва, дружби, згоди та ін.), а також у  вигляді якостей особистості, від  яких залежать психологічні особливості спілкування людей в колективі (відкритість, замкнутість, самостійність, відповідальність, принциповість, справедливість, здатність до емпатії). Взаємовідносини є безпосередніми відносинами людини до людини, в котрих усі види суспільних відносин людей зливаються в соціально-психологічні форми спілкування.

Спеціальне виділення  взаємовідносин в структурі соціально-психологічного клімату дозволяє пояснити, чому в  одному випадку соціально-психологічний  клімат вивчається як продукт (результат) усіх умов спільної діяльності людей в колективі, а в іншому в якості системи психологічних факторів, що активно впливають на ефективність суспільно-трудової діяльності.

Діалектика розвитку соціально-психологічного клімату  як системи взаємовідносин виражається в тому, що він виникає під дією матеріальних та організаційно-управлінських факторів, що являються основними детермінантами міжособистісних відносин. Останні, відображаючись у свідомості членів колективу визначають їх особисті взаємовідносини, котрі в силу активності людської свідомості та регулятивної функції психічного виступають в якості вторинних соціально-психологічних умов взаємодії людей в колективах.

Зміст та форми взаємовідносин більш безпосередньо характеризують соціально-психологічний клімат. Вони виявляються в групових ефектах та якостях особистості. Взаємовідносини як форми вияву соціально-психологічного клімату служать показником зрілості колективу та можуть бути виміряні при емпіричному аналізі.

В структурі суспільних відносин важливішими детермінантами соціально-психологічного клімату є економічні, правові, політичні принципи організації сумісної життєдіяльності людей в первинних колективах. Економічні принципи організації праці мають відношення спочатку до раціонального використання робочої сили в колективній виробничій діяльності. Досвід свідчить, що командні форми організації праці на сучасному рівні розвитку виробничих відносин є найбільш ефективними. Така організація праці виправдовує себе там, де виробничі відносини будуються на основі участі усіх членів команди в розподілі та врахуванні праці на принципах самоврядування та добровільного членства справедливої оцінки роботи кожного. При такій організації праці розширюються можливості колективної творчості в процесі роботи, зростає вплив виробничого колективу на економічні відносини в сфері споживання, а також посилюється його соціально-педагогічна функція, формується відчуття спільності у членів колективу та разом з тим реальне розуміння кожним з них своєї суспільної цінності, покращується настрій, загальне психологічне самопочуття, життя в ньому стає більш цікавим.

Зв'язок економічних та правових відносин в сфері праці  та споживання з соціально-психологічним  кліматом постійно підтверджується  практикою. Важливу роль в формуванні соціально-психологічного клімату відіграють загальнокультурні умови діяльності людини в первинному колективі. Тут мова може йти не тільки про естетику промислового та побутового інтер'єру, а й художню культуру людини, котра в процесах міжособистісного спілкування неофіційного рівня може піднімати її авторитет в колективі.

Суспільні відносини  виявляються в статутно-рольовому  взаємозв'язку членів первинних колективів, з допомогою спілкування реалізуються в міжособистісних відносинах людей. В рольових характеристиках особистості закріплені первинні функції людини в колективі та суспільстві. Чим різноманітніша діяльність людини, тим більше ролей їй треба виконувати. На роботі вона здійснює виробничі функції, і в залежності від них їй доводиться виступати, наприклад, в ролі директора, замісника, менеджера по персоналу та ін. Кожна з ролей має той чи інший рівень суспільного визначення (престижність) в суспільстві та колективі, що визначає у взаємовідносинах людей авторитет особистості. В первинних групах здійснюється переформування суспільних відносин в міжособистісні.

Такий елемент структури  соціально-психологічного клімату, як міжособистісні відносини можуть бути безпосередніми та опосередкованими. Безпосередні міжособистісні відносини складаються на основі персональних контактів, конкретно-чуттєвого сприйняття людьми один одного, їх реальної взаємодії. Опосередковані міжособистісні відносини виникають в результаті такого спілкування, при котрому людей пов'язують продукти їх діяльності, інструментальні засоби спілкування, суспільна думка. Характер міжособистісних відносин визначається умовами та функціями спільної діяльності людей на виробництві, в сім'ї, в побуті, на відпочинку. При цьому "жорсткість" зовнішньої детермінації міжособистісних відносин в різних сферах діяльності людей різна. Вона зумовлюється вибором партнера для сумісної діяльності згідно критеріям суб'єктивної значущості однієї людини для другої.

Міжособистісні відносини  проявляються в різноманітних нормах взаємодії, взаємозв'язку, взаємопізнанні та взаємовпливу людей.

Об'єктивне положення  учасників спільної діяльності вимагає  від них того чи іншого ступеню  активності та обумовлює психологічний  зв'язок між ними.

З офіційними рольовими  взаємовідносинами тісно пов'язані  правові взаємовідносини. Цей тип  взаємовідносин виникає в результаті синтезу суспільно-правових відносин та адміністративно-психологічно-правових форм взаємозалежності та взаємовпливу. Та в більш загальному вигляді це - взаємовідносини обов'язку. Вони регламентуються спеціальними законами, інструкціями, розпорядженнями. Ці відносини впливають на якості особистості, котрі конкретизують психологічну сторону правових взаємовідносин людей.

В структурі взаємовідносин слід відмітити моральні взаємовідносини. Вони відображають психологічні установки, що мають відношення до етичної сторони поведінки людей в колективі. Вони залежать від таких якостей особистості, як доброта, вміння співчувати, проявляти турботу та інші. Прояв моральних відносин більш довільний, ніж правових. В моральних відносинах індивідуально-психологічні особливості виявляються сильніше, ніж в виробничих та правових.

Комунікативні взаємовідносини  відображають активність психологічних  взаємозв'язків членів колективу, характеризуючи особистісну опосередкованість  процесів спілкування. Комунікативні взаємовідносини складаються завдяки таким якостям особистості, як відкритість до спілкування, безпосередність, простота та ін. Недостатність в прояві комунікативної активності пов'язана з сором'язливістю, закритістю, боязливістю.

В процесі спілкування відбувається взаємопізнання людей, що породжує когнітивні взаємовідносини. Вони характеризуються розумінням та нерозумінням людьми одне одного в процесі праці та спілкування. Тут мова може йти про співчуття, співучасть та інші форми психологічного взаємопізнання.

Пізнання людини людиною  завжди має емоційний відтінок. Емоційні взаємовідносини виникають в  результаті синтезу естетичних норм та відносин, що існують в суспільстві, з формами психологічного впливу людей один на одного.

На соціально-психологічному рівні емоційні взаємовідносини відображають взаємну привабливість членів колективу. В структурі цих взаємовідносин виділяються фізична, психічна та ділова привабливість. Тут з'являються почуття любові чи ненависті, симпатії, антипатії та інші, котрі пов'язані з характеристикою настрою як загального емоційного фону діяльності колективу. Позитивний емоційний фон сприяє вольовому настрою колективу.

Вольові взаємовідносини  є синтезом суспільно-політичних та правових відносин з психологічними взаємовпливами. Вони характеризуються мірою автономності (або залежності) індивідуальних дій, вчинків та поведінки особистості. Вольові відношення формуються на основі таких якостей особистості, як самостійність, цілеспрямованість та інші. На їхньому тлі виявляються і інші якості - невпевненість, нерішучість та інші, котрі також входять до змісту вольових взаємовідносин.

Отже, взаємовідносини - це завжди зустрічні міжособистісні відносини, в котрих синтезується вся  сукупність суспільних відносин з реальними  формами взаємодії, взаємозв'язку, взаємопізнання, взаємовиявлення, взаємовпливу та взаємоприйняття.

В них чітко вимальовуються різноманітні соціально-психологічні феномени: співпраця - суперництво, симпатії - антипатії, згода - незгода, любов - ненависть (неприязнь), конформізм - нонконформізм та інші, що характеризують стан особистісних взаємовідносин в колективі.

Отже сукупність взаємовідносин, що переживають в колективі, утворюють  структуру його соціально-психологічного клімату.

 

 

1.3 Культура в організації

 

Сьогодні організаційна культура виступає могутнім засобом в організації, основою життєвого шляху кожної організації, підприємства чи корпорації. Будучи широкогранним поняттям, організаційна культура не підлягає чіткому визначенню та конкретним ознакам.

Культура організації — це поєднання цінностей, які дають змогу зрозуміти, що обстоює організація, як вона проводить свою діяльність, що вважає пріоритетним." Здебільшого, організаційна культура трактується та сприймається більшістю членів організації як філософія та ідеологія управління, загальні припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, розмірковування і норми, що лежать в основі стосунків більшості працівників як всередині організації, так і за її межами.

Культура організації  формується протягом тривалого часу і започатковує її засновник фірми. З розширенням організації її культура модифікується, формується і обростає символами, лозунгами, звичаями. Культуру також створює успіх фірми та її досвід. Організація набуває досвіду протягом свого розвитку, що акумулюється в колективній підсвідомості.

В межах теорії менеджменту  організаційну культуру розглядають  як потужний стратегічний інструмент, що дає змогу орієнтувати всі  підрозділи організації і окремих  осіб на спільні цілі; мобілізувати ініціативу співробітників, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації. Організаційна культура визначає межі, в яких можливе виважене прийняття рішень на будь-якому ієрархічному рівні, можливості використання ресурсів організації в цілому, відповідальність, напрямки розвитку, регламентує управлінську діяльність, сприяє ідентифікації членів з організацією. Крім формування загальних поглядів, культура організації забезпечує гармонізацію колективних та ділових інтересів працівників. У рамках організаційної культури кожен працівник підприємства усвідомлює свою роль у загальній системі управління, те, що від нього чекають. Компанії, які можуть розвивати свою організаційну культуру працюють ефективніше, ніж компанії, які мають із цим проблеми.

Провідну роль організаційної культури відіграють цінності, спрямовані на задоволення потреб членів організації, що визначаються більшістю її членів. Такими цінностями є:

  • кінцева мета, що формує обличчя фірми;
  • стабільність партнерів - кожній організації потрібні стабільність

функціонування, визначені  гарантії її потреби на ринку в  майбутньому;

  • економічна ефективність - за рахунок яких витрат досягаються результати її

діяльності;

  • кадрова політика - увага повинна приділятися не тільки інтелектуальним

можливостям працівників, їх технічній компетентності, але і їх комунікації, здатності пристосуватися до конкретної моделі організаційної культури;

  • соціальні заходи - якість робочої сили, її відтворення пов'язане з піклуванням

про людей, із задоволенням різноманітних соціальних потреб працюючих;

  • організація праці і дисципліна - пунктуальність, старанність, застосування

табельного часу;