Социальная педагогика

ВСТУП 

     Одна  з актуальніших проблем сьогодення – поширення вживання наркотичних речовин підлітками. Це соціальне явище має свою динаміку і закономірності розвитку.

     Найпоширенішими наркотичними речовинами є алкоголь і тютюн. Серед споживачів тютюну 6-8% - діти молодших класів і навіть дошкільнята. Курить кожний п’ятий п’ятикласник, майже половина восьмикласників і майже 60% випускників шкіл. У великих містах третина підлітків піддаються ранній алкоголізації.

     Така  сумна статистика свідчить про відсутність  мотивованої спрямованості підлітків на формування та збереження свого здоров’я. Водночас це також наслідок відсутності в суспільстві пріоритету здорового способу життя [1; с. 5].

     Вживання  тютюну та алкоголю поширено в більшості  країн протягом багатьох століть. Молодь починає вживати алкоголь у різному  віці залежно від країни, хоча найчастіше це підлітковий період або період «ранньої дорослості», коли зростає  період вживання ще й інших психоактивних  речовин. Протягом багатьох років вживання алкоголю та тютюну досліджувалися такими вченими різних країн як: О.М. Балакірєв,

О.О  Яременко, А.Й Капська, Н.Максимова., А. Маюров, Н. Анісімов,

О.І. Пилипенко, С.Л. Гарницький та багато інших [1; 5; 10; 14].

     На  сьогоднішній день, на жаль, помолодшала  вікова група дітей, котрі пробують палити цигарки і вживати алкогольні напої. Проблема підліткового куріння та алкоголізму стає рік від року все гострішою. Все більше неповнолітніх виявляються втягненими в ці звички з шкільної лави. Встановлено, що люди, котрі почали палити до 15-річного віку, помирають від раку легень в 5 раз частіше, ніж ті, котрі почали курити після 25 років.

     В нашій роботі ми детальніше зупинимося на тютюнопаління та алкоголізмі  як звичках, котрі не переслідуються законом, офіційно дозволені, проте провокують негативні наслідки у здоров’ї та поведінці, викликаючи залежну поведінку від нікотину та алкоголю, і можуть перерости, при появі сприятливих умов, у інші види адиктивної поведінки.

     Негативний  вплив тютюнопаління та алкоголізму  на осіб молодого віку та необхідність розробки відповідних профілактичних і корекційних програм розглядається  на державному рівні, що відображено  в „Концепції реалізації державної  політики в сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2002-2010 роки”, в Міжгалузевій комплексній  програмі „Здоров’я нації” на 2002-2011 рр. (постанові Кабінету Міністрів  №14 від 10.01.2002 р.), наказах Міністерства освіти і науки України №57 від 12.02.2001р. “Про заборону тютюнокуріння в навчальних закладах та установах Міністерства освіти і науки України”, і №148 від 27.02.2002 р. „Про підвищення рівня профілактичної роботи серед дітей та молоді по запобіганню незаконному вживанню наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів[3].

                 У дослідженнях А.Й. Капської ,О.М.Балакірєва, О.О. Яременка,

Б.С. Братусь з питань профілактики девіантної (відхилення від норми) поведінки школярів у навчально-виховному процесі, зазначено, що існує реальна проблема формування адиктивної поведінки (від англійського слова аddiction – „шкідлива звичка”) дітей шкільного віку, виявами якої є тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотичних речовин [1; 5; 6].

             Необхідно звернути увагу на той факт, що поява негативних звичок є тільки наслідками, а причини, як зауважують фахівці Н. Максимова,

С. Толстоухова, А. Маюров, Н. Анісімов, Л.М. Завацька та ін., пов'язані з труднощами саморегуляції (відчуття, самооцінка, відношення, турбота про себе) й адаптації. Медичні обстеження довели, що такі залежності не передаються генетично, передається лише схильність до них, яка формується під дією негативних чинників соціального середовища [9; 10].

       Отже, мета нашої роботи полягає у здійсненні аналізу соціально-педагогічної діяльності по попередженню тютюнопаління та алкоголізму у дітей та підлітків, розробці профілактичного заняття та пропозицій, що допоможуть покращити ситуацію вживання психотропних речовин у середовищі старшокласників.

     Предметом нашої курсової роботи є соціально-педагогічна технологія по попередженню тютюнопаління та алкоголізму у старшокласників.

     Об’єктом курсової роботи є старшокласники (16-17 років).

     Суб’єктом курсової роботи є соціальний педагог, волонтери та педагогічний колектив школи.

     Методи, які присутні в нашій курсовій роботі:

     1)Аналіз  наукової та методичної літератури

     2)Метод  соціальної діагностики (анкетування)

     3)Методи  профілактичної інтервенції (бесіда, диспут, створення ситуації морального  вибору, вправляння)

     4)Методи  соціально-педагогічної організації 

     4)Соціально-педагогічний  тренінг 

     Відповідно  до мети були поставленні такі завдання:

1. Дослідити історичний аспект виникнення шкідливих звичок серед підлітків.
2. З’ясувати причини та наслідки до яких призводять поширення тютюнопаління та алкоголізму серед старшокласників.
3. Визначити форми та методи профілактики попередження негативних звичок у підлітків.
4. Розробити заняття по профілактиці тютюнопаління та алкоголізму засобами інтерактивних технік.
5. Визначити та сформулювати методичні рекомендації, щодо підвищення ефективності діяльності соціального педагога з попередження шкідливих звичок у підлітків.

РОЗДІЛ  І.  ТЕОРЕТИКО –  МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ  ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТЮТЮНОПАЛІННЯ  ТА АЛКОГОЛІЗМУ У  СТАРШОКЛАСНИКІВ. 

1. Загальні  характеристики соціально-педагогічної технології.

     Термін  “соціально–педагогічна технологія”  з’явився порівняно недавно. Однак, це зовсім не означає, що соціально-педагогічні  технології взагалі в країні не використовувались. В даному випадку можна відмітити  той же феномен, що і в соціальній роботі: соціальною роботою, як професійною, так і непрофесійною займались, але називалась вона іншими термінами.

     Технологія  соціально – педагогічної діяльності – це практична діяльність соціального  педагога, яка характеризується раціональною послідовністю використання найрізноманітніших засобів, методів для досягнення результатів. Будь-яка технологія передбачає існування програми або алгоритму  дій.

     Основними ознаками технології є:

          1) розділення, розчленовування процесу на внутрішньо пов'язані між собою етапи, фази, операції;

     2) координованість і поетапність  дій, направлених на досягнення  очікуваного результату;

     3) однозначність виконання процедур  й операцій (вирішальна, неодмінна  умова досягнення результатів,  адекватних поставленій меті).

Впровадження  технології в соціально-педагогічну  діяльність дозволяє:

     а) з’економити сили і засоби;

     б) будувати соціально-педагогічну діяльність на науковій основі;

     в) підвищити ефективність вирішення  проблеми;

     г) вирішити питання діагностики, профілактики, адаптації та               реабілітації особистості (тобто соціалізувати  особистість).

     Соціально-педагогічні  технології, як вважають науковці, –  це механізм забезпечення мотиваційної, інформаційної й операційної  культури людини; інструмент, що стимулює вільний індивідуальний вибір на рівні сучасної культури, за якого змінюється поведінка суб'єктів виховання у процесі освоєння нової цінності або покращення свого стану, спонуки до доброчесності внутрішніми потребами та переконаннями.

     Розрізняють дві основні форми застосування соціально-педагогічних технологій:

              1) створення програм, які містять засоби і способи діяльності;

              2) здійснення діяльності, побудованої на основі таких програм.

     Крім  того, соціально-педагогічна технологія має свої принципи:

• Індивідуально-особистісний підхід до клієнта;
• Опора на позитивні сторони особистості;
• Конфіденційність;
• Командна робота різних фахівців у ході вирішення проблеми.

Соціально-педагогічні  технології є дуже різноманітними, оскільки різноманітним є увесь  світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її оточенням (навколишнім  середовищем).

     Аналіз  літератури з теорії і практики соціальної педагогіки дозволяє виділити наступні етапи використання соціальних технологій:

     1) теоретичний, який передбачає  обґрунтування мети і об’єкту  технологічного впливу, виділення  складових компонентів соціального  процесу та з’ясування зв’язків  між ними;

     2) методичний, який пов’язаний з  підбором методів та засобів  впливу, збором та аналізом інформації, визначенням принципів перетворення  результатів аналізу у висновки  та рекомендації;

     3) процедурний, що пов’язаний з  практичною діяльністю по апробації  розробленого алгоритму використання  методів і засобів. 

Також, упроваджуючи соціально-педагогічну  технологію, варто знати, що вони мають  ряд функцій:

– діагностична, яка полягає в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх причин, дослідженні  проблемного простору соціальної ситуації конкретних клієнтів;

– прогностична, що передбачає виявлення і облік  окремих громадян чи спільнот, які  відносяться до груп соціального  ризику і прогнозування можливих змін;

– системно-моделююча, яка сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися  у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню  системи надання допомоги на різних рівнях;

– організаційна, що полягає в розробці, ресурсному забезпеченні, реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії  клієнтів;

– активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних можливостей індивіда, сім’ї, групи а також організацію  само- і взаємодопомоги;

– практична, яка полягає у наданні різноманітних  видів допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів для покращення стосунків  між людьми, сприянні в оформленні документів та інше;

– розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності державних і недержавних організацій  і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а  також менеджмент органів соціального  управління;

– евристична, яка сприяє поглибленню розуміння  соціальних проблем, покращенню освітньої  і загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації.

Отже, соціально-педагогічна  технологія є невід’ємною частиною соціально-педагогічної діяльності справжнього фахівця. 
 
 
 
 
 

2. Історичний  аспект виникнення шкідливих  звичок у старшокласників.

     Міцні алкогольні напої та тютюн швидко поширилися по всьому світу, насамперед за рахунок постійного зростання  промислового виробництва. Вони так  швидко увійшли у побут, що практично  жоден художник чи поет не обходив  цю тему. Сцени пияцтва зображені  на давніх картинах голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Злу силу шкідливих звичок розуміло багато передових людей свого  часу.

       Куріння тютюну має майже 500-річну  історію. Відкриття Христофором  Колумбом в 1492 році Америки  пов’язано з відкриттям європейцями  багатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи  на заборону великого мореплавця, деякі з його моряків таємно  привезли листя та насіння  тютюну в Європу. Особливо популярним  тютюн став в XVII –XVIII столітті.

     «Викрадач розуму» - так називають алкоголь з давніх часів. Про п’янкі властивості  спиртних напоїв люди довідалися не менш як за 8000 років до нашої ери –  з появою керамічного посуду, завдяки  якому стало можливим виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикоростучого винограду. Першу пляшку горілки виготовив  араб Рагез у 860 р. Перегонка вина для отримання спирту різко посилила пияцтво [1; с. 32].

     На  сьогодні споживання спиртних напоїв тютюнових виробів на земній кулі характеризується колосальними цифрами.

     Здоров’я  молодої нації в наш час  розглядається як показник цивілізованості  держави, що відбиває соціально-економічне становище суспільства. Здоров’я саме дітей і молоді особливо важливе, тому що за оцінками фахівців близько 75% хвороб у дорослих є наслідком  умов життя у дитячі та підліткові роки.

     Для України проблема поширення шкідливих  звичок у молодіжному середовищі є особливо актуальною ще й тому, що вона посилена соціально-економічного та соціоекологічного походження, що спостерігаються протягом останніх 10-15 років, внаслідок чого суттєво погіршилися показники здоров’я населення, зокрема захворюваності, інвалідизації та смертності [1; с. 32].

       В останні десятиліття світова  наука прирахувала проблему здоров’я  в широкому розумінні до кола  глобальних проблем, вирішення  яких обумовлює не тільки кількісні  та якісні характеристики майбутнього  розвитку людства, а й навіть  сам той факт його подальшого  існування як біологічного виду.

     Дуже  багато таких даних свідчить про  те, що поширення шкідливих звичок серед дітей та підлітків є  гострою проблемою, що впливає на їх здоров’я. При вивченні цього  питання важливо проаналізувати особливості первинного вживання психоактивних  речовин, мотиви систематичного вживання, поінформованість молоді про негативні  наслідки систематичного вживання психоактивних  речовин. Йдеться як про дозволені  законом (тютюн, алкоголь), так і про  заборонені (наркотики, токсичні речовини) психоактивні субстанції.

     Виходячи  з результатів соціологічних  досліджень, проведених серед підлітків, можна стверджувати, що тютюн, слабо- та середньо алкогольні напої (пиво, вино) уперше в житті вживають у віці 11-13 років. Перше вживання міцних алкогольних  напоїв ( горілка, коньяк, лікери) припадає на вік 12-15 років з максимальними  показниками у 14-річному віці. Дані щодо наявного досвіду тяжких ступенів сп’яніння та спроб «похмелитися»  віддзеркалюють високу інтенсивність  алкоголізації у дитячому середовищі. Таким чином, у віці 15-16 років переважній більшості респондентів вже відома дія багатьох незаборонених психоактивних  речовин. Проте кількість тих, хто  вживає їх регулярно та систематично, значно менша. Так, порівнюючи кількісні  показники за умовними розділами  «спробував запалити» та «палю регулярно», можна побачити, що для значної  кількості респондентів паління  не є систематичним і залишилось на рівні спорадичних спроб.

     Історично так склалося, що вік першого контакту дітей з наркотичними та токсичними речовинами приблизно 13-15 років. Однак  більшість підлітків зупиняється  на перших спробах. Кількість тих, хто вживає такі речовини епізодично чи регулярно, становить від 1,5 до 4,0% для різних речовин.

     Стосовно  мотивів першого споживання тютюну та алкоголю, то більшість опитаних дітей на перше місце висувають  мотив «було цікаво». Друге місце  посідає пасивність підлітка, невміння його організувати свій час, побоювання «не бути як усі» в компанії. Отже, можна зробити висновок, що значний  вплив щодо залучення молоді до вживання психотропних речовин має негативне  оточення.

     Поінформованість  молоді про негативний вплив систематичного вживання психоактивних речовин  досить висока на рівні висловлювання  згоди чи незгоди із запропонованими  твердженнями: серед різних груп опитаних від 65 до 95% впевнені, що систематичне вживання психоактивних речовин шкодить  здоров’ю.

     Для більшості підлітків досить легко  дістати, придбати тютюн та алкогольні напої. Доступні навіть токсичні речовини та наркотики. Серед місць, де окрім  як у торговців можна придбати токсичні речовини, підлітки називають  дискотеки та бари (близько 8%), «на  вулиці або в парку» (5 - 6%) та навіть навчальні заклади ( до 3%) [1; 5; 13]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3 Причини та наслідки, до яких призводить  поширення тютюнопаління  та алкоголізму  у старшокласників.

     Шкідливі  звички, що формуються у підростаючого  покоління в шкільному віці, катастрофічно  впливають на подальше особисте життя  людини, соціальний та економічний  стан суспільства, моральне та фізичне  здоров'я нації. Однією з причин появи  негативних звичок в учнів є відсутність  нахилів до змістовної діяльності. Поведінка таких учнів стає все  більше ситуативною такі школярі  легко піддаються випадковим впливам, спокусам.

     Відомо, що найбільш поширеною шкідливою  звичкою серед старшокласників є паління.

     Вони часто беруть до рук цигарки як забавку, наслідуючи когось, і не замислюються про тяжкі наслідки. Крім того, школярам, які вже мають таку звичку, важко навчатися в школі, адже вони не можуть зосередитись на навчальному матеріалі, мають погану пам'ять. Паління надзвичайно шкідливе для дівчат. Порушуючи живлення органів і тканин, воно призводить до суттєвих змін в організмі. Голос стає грубим, неприємним, шкіра втрачає свіжість і елегантність, з'являються зморшки [4;, 9].

     На  розвиток пияцтва серед молоді (підлітків  та юнаків) значною мірою впливають  художні фільми, в яких досить часто  демонструються ситуації вживання спиртного. Поступово ці «сцени» формують позитивне  ставлення молоді до вживання алкогольних  напоїв.

     Діти  нині прилучаються до алкоголю в середньому в 11,5 років, а до повноліття спиртні  напої практично відомі всій молоді. Цей факт не може позначитися на їхній поведінці. За різними даними, 40-70% злочинів підлітки скоюють у  стані сп'яніння, при цьому 8 із 10 порушень, як правило, припадає на протиправні  дії, вчинені після пиятики в  компанії старших. 
 
 

       Поширенню вказаних соціальних  проявів сприяють:

     - відсутність у частини дітей та підлітків основ світогляду здорового способу життя;

     - послаблення виховного впливу сім'ї та педагогічного впливу на їх свідомість і поведінку;

     - недоступні можливості займатися у вільний час тими видами діяльності, які могли би зацікавити підлітків - внаслідок комерціалізації спортивних, розважальних, навчальних видів діяльності,

     - легкої можливості придбання неповнолітніми тютюнових виробів, алкоголю, інших шкідливих речовин;

     - вплив масової реклами тютюну і алкоголю на свідомість підлітків і молоді та вплив теле-, відео-, кінопродукції масової культури, де виживання шкідливих речовин висвітлюється у престижному вигляді - як частина “красивого” способу життя;

     - правовий нігілізм підлітків і батьків, відсутність інформації про кримінальну відповідальність за вживання і поширення наркотичних речовин;

     - відсутність у педагогів та батьків інформації про проблему та про ефективні підходи до боротьби з нею;

     - активне прагнення тіньового нелегального ринку наркотиків до проникнення у підліткове та молодіжне середовище.

     Отже, основною рисою проблеми є й комплексний  характер, що вимагає і комплексного програмного підходу до її вирішення.

     Паління та алкоголізм серед дітей і молоді здебільшого зумовлене намаганням стати схожим на дорослих чи кіно героїв, що палять.

     Шкідливі  звички та їх вплив на організм людини стають сьогодні соціальною і медичною проблемами.

       Паління — соціальне лихо. Через  нерозуміння, сліпе наслідування  моди, дорослих, ровесників підліток  починає курити — спочатку  робить одну затяжку, викурює  одну сигарету, а потім тягнеться  до лиховісної пачки знову  і знову. І так куріння стає звичкою. А почати куріння набагато легше, ніж покинути. Отож, краще не починати [13; 15; 21].

     Результати  аналізу основних причин, що зумовлюють вживання алкоголю неповнолітніми, свідчать, що для більшості підлітків це є прагнення до незалежності та самоутвердження, наслідування прикладу старших ( у тому числі батьків). Напружена психологічна атмосфера і часті конфлікти у сім’ї. Характерно, що більшість старшокласників пізнало смак алкоголю в сім’ї, а далі місцем вживання спиртного стала компанія.

     Вживання  і зловживання алкогольними напоями  особливо небезпечне в дитячому, підлітковому віці, коли ще не завершилося формування організму, у цей період у печінці  відсутній спеціальний фермент  – алкоголь - дрідногеназа, який розщеплює  етиловий спирт на прості нетоксичні сполуки. Ось чому вживання дитиною  навіть незначної кількості алкоголю може призвести до дуже небезпечних наслідків [10; 13; 14].

     В організмі людини, яка вживає алкоголь змалку, набагато швидше формується алкогольна залежність. Вчені вивчивши біографії  декількох сотень хворих, які перебували на лікування з приводу алкоголізму та виявили, що більшість із них почали вживати спиртні напої у віці – 12 - 18 років. На лікування вони потрапили тільки у 25-35 р., маючи тяжкі ураження центральної нервової системи та внутрішніх органів, порушення психічної діяльності, в стані вираженої соціальної деградації. Вкрай небезпечні є гострі отруєння алкоголем. Вживання великої дози алкоголю спочатку спричиняє глибокий алкогольний сон, а кожен може зумовити розвиток серцевої слабкості, навіть паралічу серцевого м’яза і дихання. Випадки раптової смерті серед алкоголіків дуже поширене явище.

     Таким чином, основна небезпеки вживання і зловживання спиртними напоями, особливо у дитячому та підлітковому віці, полягає у виникненні алкогольної  залежності, яка поступово переходить у тяжке захворювання – алкоголізм – і проявляється у необоротному ураження УНС та всіх органів і систем [ 14; 16].

     Отже, дитина чи підліток, які не здатні сказати  “ні” зловживанню алкогольними напоями  та тютюну, стають на шлях, що може призвести  її до деградації фізичної, моральної, духовної, соціальної і врешті-решт, до загибелі.

     Можна прослідкувати таку залежність, що кількаразове чи постійне вживання алкоголю справляє буквально спустошливий вплив на психіку підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення, засвоєння етичних і моральних категорій естетичних понять, а й втрачаються вже розвинені здібності.

     Також здійснюється вплив на репродуктивну функцію. Легко звикають до алкоголю підлітки та юнаки. Ендокринні залози, особливо статева і нервова системи в них у стадії формування, тому вони швидко п’яніють, втрачають здоров’я і психічно деградують.

     Молодим людям, які вечорами в під’їзді розпивають вино просто з пляшки, загрожує пияцтво  та алкоголізм. Такі юнаки порушують  норми поведінки, перестають займатись  спортом.

     Стають  замкнутими втрачають інтерес до навчання, удосконалення професійних  навичок, паразитують за рахунок  батьків. Виходячи на вулицю п’яними, вони більше за дорослих схильні до агресивності, яка часом призводить до кримінальних злочинів.

     При вживанні безалкогольних напоїв міцністю 20% і більше, виникає відчуття опіку  в стравоході та шлунку. Коли міцні  алкогольні напої вступають в  контакт з клітинами слизової оболонки, у них порушується перебіг  нормальних життєвих процесів. Настає коагуляція (згортання) білків протоплазми, клітини втрачають воду.

     До 20% випитого винного спирту всмоктується через слизову оболонку шлунка, і  уже через 10-15 хв. він потрапляє  у кров. Решта алкоголю розбавляється  шлунковим соком, до 5% концентрації. Надлишок спирту залишає шлунок через 15 хвилин і надходить у тонку  кишку, де і всмоктується (до 80%). Максимальна  концентрація алкоголю в крові досягається через 1-2 години, що виявляється гострим сп’янінням. Повністю спирт всмоктується з кишечника через 2 години [19; 21].

     Особливо  шкідливе паління для дітей і  підлітків. Підраховано, що тютюнові компанії щорічно продають дітям сигарети на суму понад 1 мільярда доларів. Біда в тому, що на ще не сформований організм нікотин впливає більш шкідливо, ніж на організм дорослої людини, і  особливо це стосується дівчаток. Якщо дівчинка починає палити у віці від 12 до 14 років, порушується її статеве  дозрівання, а це, звичайно, позначиться  в майбутньому на її вагітності [9; 16].

     Соціальні наслідки алкоголізації підлітків  проявляються передусім у прогулах за місцем навчання або роботи.