Соціометрія як метод соціологічних досліджень

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Телеуніверситет

Навчання через Internet

Спеціальність -  практична  психологія

Курсова робота на тему:

                         « Соціометрія як метод соціологічних досліджень»

Виконала студентка  групи 12-10   Гайденко Наталя

м. Київ

2011 р.

                                                         Зміст

  1. Соціометрія: історія виникнення,  її завдання, актуальність.

  2.Вимоги до соціометричного опитування.

  3.Структура соціометричного дослідження – загальна схема дій..

  4.Соціометричний критерій: обрання, класифікація, вимоги.

  5.Методика опитування.

  6.Обробка результатів соціометрії, ссціоматриця, соціограма, соціометричні індекси.

  7.Приклад соціометричного групового дослідження серед учнів середнього та старшого шкільного віку

  8.Надійність соціометричного виміру.

  9.Висновок

10.Перелік літератури.

              Соціометрія: історія виникнення,  її завдання, актуальність

   Метод соціометрії  було розроблено американським психіатром і соціальним психологом Джекобом Морено в 30-ті роки минулого сторіччя. Згідно теорії Морено психологічне благополуччя особистості можна з’ясувати, якщо визначити  її місто в структурі міжособистісних відносин, які, в свою чергу, визначаються емоційними обставинами, взаємними симпатіями і антипатіями проміж членів групи. З метою визначення цих зв’язків і було розроблено метод соціометрії. Тобто, соціометрія  вивчає міжособистісні відносини. Впровадження цього методу в дослідженнях радянських психологів пов’язано з іменами Е.С.Кузьміна, Я.Л.Коломинського, В.О.Ядова, І.П.Волкова та інших. Термін “социометрия” походить від латинських слів “socius” – друг, товариш та “metrum” – вимірювання, міра. Соціометрична техніка застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин в цілях їх вимірів, поліпшення і досконалості. За допомогою соціометрії можливо вивчати типологію соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, стверджувати про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп. Найбільш загальною задачею соціометрії є вивчення неофіційного структурного аспекту соціальної групи і наявної в ній психологічної атмосфери. Разом з офіційною або формальною структурою спілкування, що відображає раціональну, нормативну, обов’язкову сторону людських взаємовідносин, в будь-якій соціальній групі завжди існує психологічна структура неофіційного чи неформального порядку, що формується як система міжособистісних відносин, симпатій і антипатій. Особливості такої структури багато у чому залежать від ціннісних орієнтацій учасників, їх сприйняття і розуміння один одного, взаємооцінок і самооцінок. Велика кількість соціологічних завдань пов’язана з вивченням процесів, які відбуваються в малих групах, наприклад, у виробничих бригадах, малих підприємствах, в родинах, класах у школі, студентських групах, різноманітних гуртках за інтересами, неформальних групах та ін. Як правило, в групі виникає декілька неформальних структур, наприклад, структури взаємопідтримки, взаємовпливу, популярності, престижу, лідерства і т.д. Для соціометричного дослідження важливо, щоб будь-яка структура неформального характеру незалежно від нашого бажання завжди в тих чи інших відносинах проектувалася на формальну структуру, тобто на систему ділових і офіційних відносин, і тим самим впливала на згуртованість колективу, його продуктивність. Інакше кажучи, неформальна структура залежить від формальної структури групи у тій мірі, в якій індивіди підпорядковують свою поведінку цілям і задачам сумісної діяльності, правилам рольової взаємодії. Ці положення перевірені експериментом і практикою. Саме метод соціометрії допомагає оцінити цей вплив. Звичайно під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистісних відносин в малій соціальній групі шляхом аналізу даних, які обрані  членами групи по тих чи інших соціометричних критеріях. Істотним для соціометричного опитування є те, що вибір чи відхилення одним індивідом іншого відбувається по відношенню до певної змістовної діяльності. В залежності від мети дослідження можна вимірювати згуртованість групи, що вкрай важно, наприклад, в спільної діяльності .  Тобто, слід підкреслити, що в ході соціометричного дослідження у людини запитують не про взаємовідносини, але про бажання приймати участь в визначеній діяльності разом з іншими. Інакше кажучи, в соціометричному дослідженні результатом виміру є не характеристика досліджуваного, але відносини між досліджуваними. Таким чином, можна сказати, що метод соціометрії спрямований на те, щоб:

• по-перше,  вимірювати ступень з’єднання - роз’єднання у групі;
• по-друге, виявляти соціометричні позиції, тобто визначати по признакам симпатії – антипатії авторитет членів групи, коли на крайніх полюсах виявляється «лідер» та «знедолений»;
• по-третє, виявляти згуртовуванні підсистеми в середині групи зі своїми неформальними лідерами.

Соціометричні методи дозволяють визначити внутрішньо групові відносини у вигляді числових величин і графіків, і, таким чином, отримати важливу інформацію про стан групи. Соціометрія поєднує опитувальні методики та алгоритми спеціальної обробки первинних вимірів, які спрямовано на обчислення різноманітних персональних і групових індексів. Як вже було сказано, за допомогою соціометричних методів проводиться кількісний аналіз структури міжособистісних відносин у групі, тобто зміст кількісного аналізу - в обчисленні коефіцієнтів правильного розв’язання завдань, частоти повторення спостережуваного психічного явища. причому, за основу береться кількість і характер взаємних виборів членів групи за визначеним соціометричним критерієм.

Питання вивчення відносин в малих групах за допомогою соціометрії  є  актуальним для сучасної соціології та соціальної психології. З одного боку, людина живе в суспільстві та будує з ним визначені відносини.  З іншого – суспільство складається з множини великих та малих груп, усередині яких формується та розвивається психика людей, з яких вони складаються. Соціометрична процедура потрібна для виміру ступеню згуртованості або ні в групі та виявлення “соціометричних позицій”, тобто  визначення того, яке ієрархічне місце у групі займають учасники дослідження, та  з’ясування внутрішньо групових «сполучень». Вже в середній групі дитячого садку у дітей формуються достатньо міцні виборчі відносини один до одного. В силу цього діти починають займати різне положення серед однолітків: одні більш віддані для більшості своїх товаришів, інші – менше. Ступінь популярності дитини у групі однолітків має велике значення. Від того, як складаються дитячі відносини, залежить майбутній шлях особистісного і соціального розвитку людини. Соціометрія, яка дозволяє отримати дані про те, як члени колективу відносяться один до одного на основі взаємних симпатій і антипатій, допомагає в створенні такого згуртованого колективу, який буде успішно справлятись з суспільною діяльністю, розвивати не тільки її, але й взаємні відносини.

                      Вимоги до соціометричного опитування

        Соціометричне дослідження не вимагає багато часу (приблизно 15 хвилин) і може проводитися прямо у групі, але його проведення повинно задовольняти деяким вимогам:

 - опитування можна проводити лише в групах, які мають певний досвід спільної діяльності ( особисте знайомство  учасників, знання один одного);

- розмір групи повинен давати її членам можливість активного безпосереднього спілкування;

- .запитання, що задаються, повинні являти собою критерії;

 - зміст обраного критерію повинний бути ясним та зрозумілим для всіх членів групи, яка досліджується;

 - необхідно вказати можливу кількість виборів( при потребі  отримати повну картину взаємовідносин між членами даної групи, дозволяється робити необмежене число виборів);

 - члени групи повинні ясно уявляти собі її границі; процедура обрання проводиться лише проміж членами колективу;

- опитування повинне проводитись сторонньою для даної групи особою;

 - кожний член групи повинен робити вибори самостійно, не радячись з іншими.

     Соціометричне опитування суттєво відрізняється від інших видів соціологічного опитування за характером початкових даних, засобам їх надання, процедурою опитування і методам аналізу отриманої інформації. Надійність соціометричного методу залежить від правильного відбору критеріїв соціометрії, що, в свою чергу, визначається програмою дослідження та передчасним знайомством із специфікою групи.

   Соціометрична процедура  має дві форми.

     1) Непараметрична процедура,  коли досліджуваному пропонується  відповісти на питання соціометричної  картки без обмеження кількості выборів досліджуваного, тобто, наприклад, якщо в групі 5 досліджуваних, то кожний з них може вибрати чотирьох, крім себе, тобто n-1. Ця величина при непараметричній процедурі є однаковою, як для досліджуваного, який обирає, так і для тих, кого обирають, тобто об’єкту вибору. Перевагою непараметричної процедури є те, що вона допомагає виявити так звану емоційну експансивність кожного члену групи та зробити зріз різноманіття міжособистісних зв’язків в структурі групи. Але непараметрична процедура має свої недоліки:: труднощі аналізу призбільшенні кількості членів групи, оскільки це збільшує кількість зв’язків, а також велика ймовірність отримання випадкового вибору, оскільки відповідь «обираю всіх» може мати різне тлумачення: або вибір зроблено свідомо помилково, або дійсно він невизначений.

2) Параметрична процедура, коли  досліджуваним пропонують обирати суворо фіксоване число із всіх членів групи («ліміт виборів»). При цьому соціометрична константа (n-1) зберігається тільки для системи одержуваних виборів. Ця процедура допомагає збільшити надійність, полегшити статистичну обробку, знижує ймовірність випадкових виборів та дозволяє стандартизувати умови виборів. Зараз оптимальним лімітом для групи в 22-25 учасників вважається 4-6 виборів. Але при цьому неможливо розкрити різноманітність взаємовідносин у групі, можливо виявити лише тільки найбільш суттєво значимі зв’язки.

    Процедура соціометричного опитування складається з кількох етапів:

• підготовча фаза, в якої дослідник визначає проблему, вибирає об'єкт дослідження, знайомиться з розміром та різноманітними соціально-демографічними характеристиками групи;
• перша фаза, в якої дослідник входить в прямий контакт з членами групи, прагне викликати довіру до себе; встановлюється зміст соціометричних критеріїв;

     - друга фаза, коли проводиться опитування, інструктаж досліджуваних, видання карток з питаннями, їх заповнення та збір ;

      - фаза обробки, яка складається з обробки інформації, подання її в стислому вигляді, перевірка надійності отриманих даних;

       - завершуючи фаза,  коли отримуються висновки та рекомендації.  

         Соціометричний критерій: обрання, класифікація, вимоги

  Конкретна змістовна ситуація, що характеризується контактом і представлена в якості основи вибору чи відхилення називається соціометричним критерієм. Він формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підставою для встановлення структури відносин. Ці критерії, звичайно, є питаннями соціометричної анкети (тесту).

      Оскільки надійність соціометричного методу залежить від обрання, створення соціометричного критерію, тобто питання, яке буде задаватись всім членам досліджуваної групи з метою виявлення взаємовідносин проміж ними, це дуже важливий етап проведення соціометричної процедури. Тому розглянемо його докладніше. Внаслідок того, що взаємовідносини проміж людьми завжди бувають складними, суперечливими, змінливими, вибір критеріїв є досить не простим завданням, яке потребує не тільки знань загальних законів функціонування малих груп, але і розуміння, врахування конкретних особливостей поведінки, життєдіяльності групи,  володіння технікою вимірювання. Тобто критерій повинен бути індикатором взаємовідносин. Наприклад, всім членам групи, яка вивчається, надається одне або два питання: «З ким із членів вашої групи Ви б порадились стосовно інтимного питання?», або “З ким під час спортивної естафети ви бажали би опинитись в одній команді?”,  або “З ким би ви не хотіли піти в сумісний похід?”. При цьому пропонується зробити один або декілька виборів з членів досліджуваної групи в порядку переваги, після чого дослідник фіксує структуру міжособистісних відносин та будує соціограми.

За своєю побудовою  і формою соціометричний критерій, як один з питань анкети або інтерв’ю, повинен задовольняти загальним вимогам до питань соціологічних анкет, але крім цього, він повинен:

• спрямовувати досліджуваного на обрання чи відкидання іншого члена групи на основі наданого завдання сумісної діяльності;
• не допускати обмежень на обрання або відкидання будь – якого члена групи, межі якої досліджуваному відомі;
• бути зрозумілим всім членам групи та цікавим щодо більшості;
• складатися з конкретної інформації, яка зроміла, близька для членів групи;
• складатися з речень за вибором або відкиданням, які сформульовані таким чином, щоб викликати у досліджуваних прояву емоційно-психологічного відношення;
• переконувати людину в практичній спрямованості опитування, в можливості участі її в створенні , реорганізації групи.

Можна показати на прикладі різницю між слабким та сильним критерієм. Так, питання «Кого б Ви обрали старостою групи?» буде слабким, оскільки воно не конкретизоване. Сильним буде питання «Віднині ви самі, кожен з вас, керівники групи. Кого б в цій , новій, ситуації Ви обрали б першим старостою групи?» Така постановка питання надає можливість досліджуваним більш чітко розглядати оточуючих з точки зору очолити студентський колектив в нових умовах.

Виділяють різні види соціометричних критеріїв: комунікативні, гностичні, подвійні й одинарні, рольові, офіційні та неофіційні, діхотомичний критерій, критерії ранжування.

 Ккомунікативні -  критерії спілкування (соціометричні тести), виявляють реальні відносини. Призначені для опису, вимірювання реальних або уявлених відносин у групі, для виявлення того, як кожен член групи бачить своє безпосереднє оточення.

    Гностичні - познавальні критерії (тести соціальної перцепції ), визначають ступінь усвідомленості реальних відносин. Призначені для відображення уявлень людини про те, як він бачить свою роль, позицію в групі, хто, на його думку, може його обрати для сумісного вирішення групових завдань, хто, навпаки, відкине. Гностичні критерії допомагають визначити розуміння людиною закономірностей функціонування групи, процесів спілкування проміж її членами.    Гностичним офіційним критерієм буде питання « Хто з членів Вашої групи обрал би Вас в якості старости?». Гностичним неофіційним критерієм буде питання «Хто з Ваших колег довірив би Вам  свої переживання щодо конфліктів в його родині?». Крім наведених позитивних критеріїв, які спрямовано на визначення системи переваг, існують від’ємні критерії, які фіксують негативне ставлення однієї людини до іншої, яка відкинута.

   Офіційні критерії вимірюють міжособистісні відносини на рівні формальної структури групи, виробничих відносин, суто службових обов’язків. Наприклад, питання «Кого б з членів Вашої групи Ви бажали би бачити в якості старости?» буде прикладом комунікативного офіційного критерію. Неофіційні досліджують неформальні відносини. Так, питання «Кому з Ваших  колег Ви могли б довірити особистісні переживання щодо розладу в родині?» буде прикладом комунікативного неофіційного критерію.

     Діхотомичний критерій дозволяє більш точніше визначити взаємовідносини в малій групі.  Прикладом комунікативного офіційного діхотомичного критерію може бути питання: «Кого з членів Вашої групи Ви б хотіли бачити в якості старости?» (позитивна частина критерію), «Кого з членів Вашої групи Ви б не хотіли бачити  в якості старости? (негативна частина критерію)»

     Критерії ранжування надають можливість людині ранжувати свої відносини до членів групи. Критерієм ранжування є, наприклад, питання

 « Вкажіть за порядком, з  ким би Ви  бажали сумісно  створити малу підприємницьку  групу(в першу чергу, в другу, в третю…) ».

   Обґрунтовану картину міжособистісних  відносин в групі неможливо  надати на основі одного соціометричного  критерію. Але тут треба знати міру, тому що велика кількість питань-критеріїв може привести до втоми досліджуваного і, як наслідок,  вплинути на первинну інформацію. Тому питання щодо кількості соціометричних критеріїв досить важливе.

Практичні соціометричні дослідження показали, що:

• кількість критеріїв залежить від організації взаємовідносин у групі, тобто чим менше вони організовані, тим менша кількість критеріїв повинна використовуватись, особливо це стосується груп з серйозними міжособистісними конфліктами;
• кількість критеріїв, які застосовуються, залежить від того, наскільки давно члени групи знають один одного, та від досвіду спілкування. 

Таким чином, з вибором критеріїв зв'язана проблема визначення їхнього числа й спеціалізації в соціометричному опитувальнику. Рекомендується робити спеціалізацію й вибір критеріїв з урахуванням попереднього аналізу життєдіяльності групи, виділяючи ситуації, особливо значимі для групи, тобто опосередковані завданнями й цілями, що  стають перед групою, використати загальний, фундаментальний критерій для виявлення "глибинного" зв'язку членів групи. А це припускає використання питань, що стосуються оцінки загального емоційного стану випробуваних за умови розпаду групи в майбутньому, наприклад, у випадку реорганізації колективу, його переміщення, переформувань. І тоді питання може бути наступним:

"З ким із членів вашого колективу ви хотіли б залишитися в тому випадку, якщо він буде реорганізований?".

                      Методика соціометричного опитування

       Звичайно, після  обрання критерію,  соціометричне  опитування проводиться таким  чином: обрані критерії соціометрії заносять на спеціальну картку або пропонують усно, як у інтерв’ю. Після чого кожного члена групи просять відповісти на них, обираючи тих або інших членів групи в залежності від більшої або меншої схильності до них, відданості в порівнянні з іншими, в залежності від симпатій або, навпаки, антипатій, довіри або недовіри та ін. Всіх членів групи просять під цифрою 1 написати прізвище члена групи, якого б вони обрали в першу чергу, під цифрою 2 – кого б обрали з-за відсутності першого, під цифрою 3 – кого б обрали з-за відсутності першого і другого.  Наступним йде питання про особисті відносини. З метою отримання достовірних відповідей, дослідження проводиться декілька разів, але з іншими питаннями.

                    Обробка результатів соціометрії, соціоматриця, соціограма,  соціометричні індекси

   Коли соціометричні картки заповнені та зібрані, починається їх математична обробка. Найпростішими засобами кількісної обробки є табличний, графічний і індексологічний. Тобто, результати дослідження можуть бути представлені у вигляді:

     - соціометричної матриці (таблиці), куди включені всі вибори й (або) відхилення, зроблені або передбачувані членами групи;

     - соціограми, що графічно зображує отримані результати;

     - різноманітних соціометричних індексів, що дають кількісне подання про положення індивіда в групі, а також оцінку групи в цілому.

Інакше кажучи, обробка інформації включає в себе побудову соціоматриць, соціограм, підрахування соціометричних індексів.

Соціоматриця(таблиця) являє собою матрицю зв'язків, за допомогою якої аналізуються внутрішньо групові стосунки. Будується зведенням всіх результатів опитування з індивідуальних соціометричних карток в загальну таблицю, коли результати виборів розносяться по матриці за допомогою умовних позначок. Для різних критеріїв виборів заповнюються різні таблиці результатів. По вертикалі записуються призвища досліджуваних, по горизонталі - тільки їх номери. На перетинах помічаються цифрами +1,+2,+3 ті, кого вибрав кожен випробуваний у першу, другу та третю чергу. Цифрами -1, -2, - 3, відповідно ті, кого досліджуваний не обрав в першу, другу та третю чергу. Після цього підраховується по вертикалі алгебраїчна сума отриманих кожним членом групи виборів. Далі підраховується сума балів для кожного, виходячи з того, що вибір у першу чергу дорівнює 3-м(-3) балам, в другу-

2-м(-2), в третю- 1-му(-1) балу. Пітім підраховується загальна алгебраїчна сума, яка і вказує на статус у групі. Аналіз соціоматриці дає досить наочну картину взаємин у групі. Можуть бути побудовані сумарні матриці по декількох критеріях, за даними між групових виборів.

     Графічний аналіз даних здійснюється шляхом побудови соціограм. Соціограма будується на основі соціоматриці. Це карта соціометричних виборів, тобто графічне зображення зв'язків всередині колективу, які встановлюються на підставі вибору. Соціограма дозволяє зробити порівняльний аналіз в структурі взаємин у групі за допомогою спеціальних знаків, які наносяться на деяку площину. Розрізняють соціограми: колективну й індивідуальну, вільну(довільне розміщення членів групи)  та концентричну(члени групи розміщуються в межах круга у відповідності до їх соціометричного статусу). Найбільше часто для відображення структури відносин у групі застосовують соціограму-мішень(концентричну). Вона являє собою кілька концентричних кіл, у центр яких поміщають "популярних індивідів, у зовнішнє кільце - "відкинутих", у внутрішнє кільце - "середньо популярних".), тобто, чим вище статус - тим ближче до центру круга. Ще існує локограма, коли відтворюється реальне розміщення досліджуваних у приміщенні. Індивідуальні соціограми дозволяють зробити більш тонкий аналіз положення конкретного члена в групі: відрізнити позицію лідера від позиції "популярних" членів групи. Чітка лідерська позиція часто визначається по тому, кому зі складу групи переважно віддають перевагу у своїх виборах "популярні" її члени. Аналіз соціограми полягає у визначенні центральних, найбільш впливових членів, взаємних пар і угрупувань. Угрупування складаються з осіб, які прагнуть обирати один одного. Приклад схеми соціограми наведено нижче:

Тобто, соціограма доповнює табличний підхід в аналізі соціометричного матеріалу, дозволяє наочно виділити в складі досліджуваного колективу підгрупи (угруповування), позитивні, конфліктні або напружені "ділянки" усередині групових відносин, "популярних" його членів (індивіди, що мають максимальну кількість виборів) або "відкиду" (індивіди, що одержали максимальну кількість відхилень), визначити лідера групи.  

      Для порівняння результатів досліджень з різною кількістю завдань або різним кількісним складом групи користуються не абсолютними, а відносними, здебільшого відсотковими показниками, інакше, індексами.

Індекс соціометричного статусу i – го члена групи можна знайти за формулою:

де Сі – соціометричний статус і – члена (учень)

 - кількість позитивних виборів, які отримав і – член (учень).

N- кількість учнів у класі.

Наприклад, для визначення згуртованості в групі визначається індекс згуртованості за формулою:

,

    де  Xij  - загальна сума взаємних виборів, які зроблено членами групи,

         Xijmax - максимально можливе число  взаємних виборів, яке обчислюється за формулою:              

    ,

де n - число членів в досліджуваної  групі. Величина (n-1) є основною кількісною константою, це величина отриманих виборів.

Соціометричні індекси ділять на дві  групи: індивідуальні й групові. До індивідуальних показників відносять: соціометричний статус - величина позитивності або негативності відносини групи до окремого її члена, що визначається відношенням кількості виборів і відхилень, які одержав індивід, до їх максимально можливого числа. Індивідуальні характеризують індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості в ролі члену групи. Групові дають числові характеристики соціометричній конфігурації виборів у групі, описують властивості групових структур спілкування.

    До найбільш популярних групових індексів відносять: показники групової експансивності (інтенсивність групової взаємодії), інтегрованості групи (ступінь увімкненості в спілкування членів групи в конкретному виді діяльності або ситуації), згуртованості й ряд інших.

Індекс емоційної (психологічної) експансивності - ступень активності індивіда у взаємодії з іншими членами групи, потреба в здійсненні контактів з ними. Він розраховується як відношення кількості зроблених індивідом виборів і відхилень щодо членів групи до їх максимально можливого числа. Індекс позитивної експансивності характерізує роль особистості в групі, як джерела передачі соціальної і психологічної інформації.

    Індекс соціального статусу, його числове значення, визначає місце або ранг індивіда в колективі.

   Індекс концентрації взаємодії показує здатність особистості, як члена групи, зосереджувати потоки психологічної и соціальної інформації на себе.

Індекс позитивного(негативного) взаємозв’язку індивіда з іншими членами колективу показує роль індивіда в утворенні взаємних позитивних (негативних) зв’язків в колективі.

Індекс згуртованості  виражається в відсотках  від теоретично можливої згуртованості, яка дорівнює 100 відсоткам.

 Індекс конфліктності показує вираженість негативних явищ у взаємовідносинах між членами колективу.

Індекс зв’язності виражає частоту потоку соціальних зв’язків між членами колективу.

Індекс референтності - це співвідношення позитивних взаємних зв’язків з числом односторонніх виборів. Він характеризує ступінь зв’язку членів с ядром колективу.  

  Для характеристики позиції індивіда в групі обчислюють і інші індекси, наприклад, "запропонована роль", прийнятність індивіда групою. Однак головна складність складається в їхній інтерпретації, зіставленні їх з відомими соціально-психологічними поняттями.

    Обчислення соціометричних індексів є недостатнім для глибинного вивчення структури відношень, його необхідно доповнювати аналізом підструктур структури взаємовідносин. Підструктура - деяка множина членів групи, що складається з однієї або декількох осіб, що видокремлені за ступенем вираження в них певних якостей. Такими підструктурами є: лідер, ізольовані члени групи, підгрупи, ядро групи та ін.

Приклад соціометричного групового дослідження серед учнів середнього та старшого шкільного віку

Метою цього дослідження було визначення структури неформальних стосунків малої соціальної групи за критерієм симпатії – антипатії, встановлення ступеню психологічної сумісності окремих членів групи, виявлення внутрішньо групових підсистем (мікрогруп) та їх неформальних лідерів та визначення напрямків подальшої групової психодіагностичної та корекційної роботи. Це групове дослідження із стимульним матеріалом у вигляді індивідуальної соціометричної картки, яка є засобом отримання інформації від досліджуваного. На картці фіксується основна інформація про досліджуваного, а також проводиться реєстрація його індивідуальних виборів. Для цього картка містить і відповідні критерії вибору, сформульовані у вигляді питань. Щоб отримати повну інформацію про характер міжособистісних стосунків у групі, треба визначити ступінь взаємної симпатії – антипатії її членів. Зважаючи на це, критеріями вибору повинні бути питання, як позитивні (спрямовані на виявлення симпатії між людьми), так і негативні (спрямовані на виявлення антипатії).

Звичайно міжособистісні стосунки розгортаються у групі на двох рівнях – формальному та неформальному. Тому досліджуваний повинен здійснити вибір стосовно як сфери спільної діяльності, так і сфери дозвілля.

Отже, індивідуальна  соціометрична картка містить 4 питання  і може мати такий вигляд:

Альтернативними критеріями вибору можуть бути такі питання::

Процедура проведення соціологічного дослідження складається  з наступного:

1. Інструктаж  досліджуваних. Важливою умовою проведення соціометрії є налагодження контакту дослідника з досліджуваними. Ефективність дослідження покращується, якщо експериментатор тримається впевнено і поводиться доброзичливо. Інструкція дається у популярній формі. Досліджуваних не посвячують у всі тонкощі проведення процедури та