Спеціальні економічні зони. Економічна зона "Закарпаття"

Вступ

      За  весь період новітньої історії незалежної України проблема залучення інвестицій у розвиток її економіки була і залишається актуальною. Реалізація інвестиційних проектів за участі провідних світових компаній – це ефективне знаряддя інтеграції України в Європейське співтовариство і світову виробничу кооперацію. Україна завдяки своєму вигідному геополітичному розташуванню в центрі Європи, наявності дешевої кваліфікованої робочої сили, потужному ресурсному потенціалу і широкому ринку збуту обєктивно мала б стати привабливою для іноземних інвесторів. Особливо це стосується західних прикордонних регіонів, зокрема, Закарпатської області.

      Успішна трансформація економічних відносин в Україні вимагає скоординованих зусиль усіх гілок державної влади. Проте низький рівень заощаджень і доходів населення, слабка конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, міграція працездатного населення за кордон свідчать про брак внутрішніх джерел інвестицій. Тому необхідним є залучення передового світового досвіду з оптимальної організації різних аспектів господарювання в рамках вітчизняної економіки. Це, в свою чергу, повинно супроводжуватися збільшенням відкритості економіки, її лібералізацією та інтеграцією у світову економічну систему, налагодженням тісних ділових зв’язків між вітчизняними підприємствами та іноземними партнерами, розвитком транскордонної співпраці на рівні окремих громад та регіонів, передусім, у сфері економіки.

     Україна прагне утвердитися як активний і відповідальний учасник європейського і міжнародного співробітництва, який виконує важливу роль у забезпеченні стабільності, безпеки і економічного розвитку європейського регіону.

     Важливу роль у цих процесах відіграють прямі  іноземні інвестиції. Їх залучення  в Україну на сучасному етапі пов’язане з багатьма перешкодами (нестабільність законодавства, корупція, нерозвинена інфраструктура тощо).з метою подолання цих перешкод світова практика виробила систему компенсаційних заходів(пільги з оподаткування, розмитнення товарів, спрощена процедура реєстрації підприємств та ін.), комплексне впровадження яких передбачається особливими режимами інвестування або ж спеціальними (вільними) економічними зонами (СВЕЗ).

  В Україні створюються законодавчі основи вільного підприємництва, прийняті закони про зовнішньоекономічну діяльність, про режим іноземного інвестування, про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон, про заснування окремих СВЕЗ та інші.  
 Але в умовах обмеженості державного бюджету України в найближчий час неможливо у повній мірі реалізувати великомасштабну інвестиційну програму розвитку ринкової інфраструктури. А тому актуальними є регіональні програми розвитку відкритої економіки і створення вільних економічних зон з метою поетапної інтеграції України у світове господарство.

     У цілому ряді регіонів України існують  необхідні передумови для успішної діяльності вільних економічних  зон. Однією з таких передумов  є підготовка кадрів економістів  відповідної кваліфікації, яка є  необхідною ланкою в системі сучасної економічної освіти, формує фахівця в галузі міжнародних економічних відносин,

      Подальша  структура даної курсової роботи має наступний вигляд. У розділі «Сутність спеціальних (вільних) економічних зон (СВЕЗ)» розглядаються поняття, завдання та класифікація СВЕЗ. Акцентується увага на міжнародному досвіді створення СВЕЗ. Наступний розділ «Спеціальні (вільні) економічні зони (СВЕЗ) в Україні» присвячений дослідженню передумов та історичного досвіду створення СВЕЗ в Україні. Розділ «спеціальна (вільна) економічна зона (СВЕЗ) «Закарпаття» дає загальну характеристику СВЕЗ «Закарпаття», описує її нормативно-правову базу, її переваги та завдання, пріоритетні для області галузі господарювання. В даному розділі доводиться, що інвестиційне середовище Закарпатської області є найкращим серед усіх регіонів України. А також дана курсова робота містить висновки, список використаної літератури та додатки.

 

1.Сутність спеціальних (вільних) економічних зон (СВЕЗ)

       Особливості формування політики відкритої економіки в України і створення вільних економічних зон складаються виходячи з безпрецедентних умов, які виникли на перехідному етапі трансформації економічних відносин. В Україні, як і в інших державах, які виникли на території колишнього СРСР, ці процеси за багатьма параметрами значно відрізняються від процесів, які відбуваються в інших країнах, де механізми ринкових відносин е звичайними у соціально-економічному розвитку (наприклад, США, Західна Європа), або де державна політика «відкритих дверей» сприяла глибокому залученню національної економіки у процес створення спеціальних (вільних) економічних зон (СВЕЗ) (наприклад, Китай).  
        Разом з тим, світовий досвід функціонування таких зон свідчить про те, що до їх формування треба підходити виключно зважено, всебічно і об’єктивно оцінивши всі позитивні і негативні наслідки їх діяльності. В економічній літературі зустрічаються різні формулювання сутності поняття спеціальна (вільна) економічна зона .

        Експерти ООН дали таке визначення СВЕЗ - це обмежені регіони, які характеризуються такими основними рисами:

• в  них відсутнє мито (або воно фіксується на мінімальному рівні) на ввіз та вивіз устаткування, вихідних і проміжних матеріалів, а також готової продукції на експорт при максимальному спрощенні всіх процедур, обумовлених експортно-імпортними операціями;

• існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг конвертованої валюти в умовах загальної свободи міждержавних фінансових трансакцій;

• держава  надає загальні гарантії від конфіскації іноземної власності і надає зареєстрованим у зоні фірмам широке коло пільг та привілеїв[7;с.10-11].  
        У Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» наводиться таке визначення: «Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, у якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони впроваджуються пільгові, митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних та фізичних осіб»[5,с.676].

     Разом з тим, визначається, що статус, строк і територія спеціальної економічної зони встановлюються Верховною Радою України, шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

     Спеціальна (вільна) економічна зона (СВЕЗ) – частина території держави, на якій встановлено вільний режим для чужоземних інвестицій та пільгові економічні умови (сприятливий валютний режим, податкові пільги, низькі митні ставки, особливості законодавства, тощо) для підприємств. Метою створення СВЕЗ є активізація спільної інвестиційної діяльності, залучення чужоземних технологій і іноземних коштів, пришвидшення соціально-економічного розвитку окремого, переймання світового досвіду організації виробництва[4,с.163].

         Відповідно до документів Кіотської конвенції (1978 р.) під СВЕЗ (або «зоною – франко») розуміють частину території країни, на якій товари розглядаються як об’єкти, що знаходяться за межами національної митної території (принцип митної екс – територіальності ) і тому не підлягають звичайному контролю й оподаткуванню.

      Однак найбільш характерним для західної економічної літератури сучасного періоду  визначення СВЕЗ, яке дає відомий японський економіст Т.Сімадзакі: «Райони, в яких припинено дію окремих статей національного законодавства з метою сприяння прискореному розвитку, збереженню або підвищенню існуючого рівня зайнятості.»

      Іншими словами, СВЕЗ — це частина території країни з особливим режимом функціонування. СВЕЗ — специфічне регіональне утворення, що формується на основі детального вивчення умов країни впровадження і має забезпечити більш повну реалізацію її конкурентоспроможності, залучення іноземних інвестицій та прискорення входження до міжнародного поділу праці [15,с.46].

     Будь  – яка держава, що йде на утворення  СВЕЗ на своїй території визначає законом порядок створення і ліквідації, а також механізм функціонування СВЕЗ.

       При цьому переслідуються, перш  за все загальнонаціональні, макроекономічні цілі: економічні, науково-технічні і соціальні. Це особливо характерно для країн, що розвиваються, у яких СВЕЗ покликані сприяти прискоренню темпів економічного зростання, освоєнню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісними товарами, тощо.

     Економічні  цілі створення СВЕЗ:

     — залучення іноземного та національного капіталу завдяки спеціальним пільговим економічним механізмам, стабільній законодавчій базі та спрощенню різних організаційних процедур;

     — використання переваг міжнародного географічного розподілу праці і міжнародного експорту готових виробів, раціонального імпорту та створення імпортозамінного механізму виробництва;

     — ліквідація монополії зовнішньої торгівлі через надання доступу до різних форм зовнішньоекономічної діяльності всім підприємствам і організаціям СВЕЗ;

     — зростання валютних надходжень в бюджет країни і регіонів[7,с.14-15].

     ― узгодження і захист інтересів регіону  в межах країни і за кордоном.

     Сприйнятною політикою регіонального розвитку можна вважати таку систему намірів і дій, яка реалізує не тільки інтереси держави щодо регіонів, але й інтереси самих регіонів. Це означає прийняття владними структурами практичних рішень, які б забезпечували створення умов для того, щоб кожний суб’єкт країни максимально використовував свій внутрішній потенціал і менше претендував на постійну державну допомогу;

       — посилення конкурентних позицій регіону науковою підготовкою територій з метою залучення інвесторів та удосконалення економічної структури. У цьому випадку йдеться про техніко-економічне обґрунтування та інфраструктурне забезпечення для створення нових робочих місць;

          — створення умов, що сприяли б розвитку в регіоні малого і середнього бізнесу, а також стабілізації і розширенню виробничих можливостей державної та муніципальної власності;

           — створення системи регіональних пільг і гарантій для діяльності підприємницьких, комерційних структур та інвесторів;

       — нарощування зовнішньоекономічного потенціалу і розширення торгово-економічних зв’язків регіонів [15.с.47].

     Постановою  Верховної Ради України від 13 липня 1999 р. було затверджено «Концепцію науково-технічного й інноваційного розвитку України». Цим документом передбачено такі науково-технічні цілі створення СВЕЗ:

     — збереження в умовах переходу до ринкової економіки науково-технічного потенціалу України, здатного вирішити актуальні проблеми промислового виробництва і сільського господарства для подолання кризових явищ у соціально-економічному становищі країни: сприяння переходу вітчизняної промисловості на інноваційний шлях розвитку;

          — розробка і випуск високотехнологічної наукомісткої продукції, конкурентоспроможної на світовому та внутрішньому ринках, що збільшить експортний потенціал України і зменшить залежність від імпорту;  
          —  залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій в науково-технічну сферу;

  • залучення передових зарубіжних та вітчизняних технологій;
  • прискорення інноваційних та запроваджуваних процесів;
  • залучення зарубіжних вчених і спеціалістів;

          ― підвищення ефективності використання потужностей та інфраструктури конверсійних комплексів [1.с.43].

      До  соціальних завдань створення СВЕЗ належать:

      — прискорення розвитку інших регіонів за рахунок концентрації у межах зон обмежених національних ресурсів;

      — підвищення зайнятості населення, створення нових робочих місць, боротьба з безробіттям;

  — задоволення потреб населення у високоякісних товарах народного      

споживання, насичення внутрішнього ринку;

      — створення прошарку висококваліфікованої робочої сили за рахунок вивчення і впровадження на практиці світового досвіду у сфері організації, управління, фінансів;

      — виховання культури менеджменту, яка орієнтується на світові стандарти щодо технології управління.

      Роль  СВЕЗ у східноєвропейських країнах виявляється в таких сферах:

• перехід від високо централізованої економіки, що базується на централізованому розподілі вкладень та розподілі результатів діяльності до економіки, більше орієнтованої на ринок;

• підвищення незалежності економічних суб’єктів країни, які у довгостроковому плані перетворяться на підприємницькі організації, що самостійно приймають рішення ( на відміну від їхньої нинішньої функції агентів державної бюрократичної машини);

• урізноманітнення форм власності підприємств, а також видів організаційних структур;

• поступова  ліквідація монополії зовнішньої торгівлі у міру надання доступу до зовнішньоторговельних операцій всім господарським організаціям країни;

• більш повне задоволення потреб споживачів у високоякісних товарах та промислових потреб у новій техніці і більш якісних товарах виробничого призначення;

• активніше  входження самостійних країн  у світову економіку та міжнародний  розподіл праці. В цьому плані СВЕЗ можна розглядати як сполучний механізм чи засіб полегшення переходу до конвертованості грошової одиниці. [10,с.17].

Рішення про доцільність створення і функціонування СВЕЗ може бути прийнято в тому випадку, якщо за техніко-економічними розрахунками витрати будуть перекриті доходами від її діяльності, а також досягатиметься позитивний  соціально - економічний ефект для держави, території розташування, суб’єктів зони і населення. [15.с.48]

     У міжнародній практиці нараховується понад трьох десятків різновидностей вільних економічних зон. За матеріалами ООН зустрічаються такі Їх види: митна, безмитна, зовнішньоторговельна, торговельна, безмитна торговельна, особлива економічна, спеціальна, вільна, відкрита, промислово-торговельна, виробнича, промислова, промислово-експортно-виробнича, експортно-виробнича, експортна, привілейована підприємницька, сприяння інвестиціям, спільного підприємництва, спільна, «Макьюладорас» (мексиканський термін зони), економічного і науково-технічного розвитку, техніко-впроваджувалъна, науково-технічна, страхових і банківських послуг та інші. [10.с.19]

     Усі СВЕЗ можна класифікувати за [3.с.178]:

― місцем розташування зон відповідно до географії  розміщення щодо державного кордону: внутрішні (у внутрішніх районах країни) і  зовнішні ( безпосередньо поблизу  державного кордону);

― характером об’єктів зонування: локальні (точкові), створені на основі невеликих територій окремих підприємств, транспортних вузлів, і комплексні, значні за розміром територіальні утворення, адміністративно територіальні одиниці, які виконують різноманітні функції;

― взаємовідносинами з національною економікою країни: інтеграційні, у механізм яких закладено принцип тісної взаємодії із суб’єктами господарської діяльності поза зоною, розвиток горизонтальних зв’язків, і анклавні, що створюються переважно з метою збільшення припливу вільно конвертованої валюти і локалізуються на великій території при незначній взаємодії з рештою галузей економіки;

― функціональною орієнтацією, коли зони розрізняють  за критерієм виконання певних функцій: зовнішньоторговельні, торговельно-виробничі, туристичні рекреаційно-туристичні, банківсько-страхові, офшорні та інформаційні тощо.

Досить  поширеною є класифікація СВЕЗ за функціональною орієнтацією[15.с.52]:

      ∙ зовнішньоторговельні зони (ЗТЗ). Це СВЕЗ, де товари іноземного походження можуть зберігатись, обслуговуватись без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Традиційно вони локалізуються на обмеженій території, що має необхідну транспортно-складську інфраструктуру та сучасні системи комунікацій. Зазвичай вони є анклавними.

      ∙ торговельно-виробничі зони (ТВЗ). Зони, які створюються з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв’язків і забезпечення зайнятості населення. Їх характерною рисою є розташування багато серійного та трудомісткого виробництва, орієнтованого передусім на експорт.

      ∙ науково-технічні зони(НТЗ) спрямовані на розвиток наукового і виробничого потенціалу через стимулювання фундаментальних та прикладних досліджень з подальшим впровадженням їх у виробництво. Вони орієнтовані на наукомістке виробництво, високі технології, комерціалізацію наукової діяльності. Вона здійснюється організацією відповідних виробництв та міжнародною торгівлею ліцензіями, патентами та ноу-хау.

      ∙ туристичні рекреаційно-туристичні зони (РТЗ). Це зони, які створюються на основі значного природно рекреаційного  та історико-культурного потенціалу з метою його ефективного використання і збереження. Головна мета створення  РТЗ визначається їх суттєвими характеристиками та передбачає: максимально ефективне використання природно-ресурсного потенціалу; його прибуткову експлуатацію; зберігання та облаштування; стимулювання зростання доходів від туризму та рекреації; прискорення соціально-економічного розвитку території; зміну структури регіонального господарства;створення нових робочих місць.

      ∙ банківсько-страхові зони(БСЗ) . Це зони, в яких запроваджується сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті. Основними елементами БСЗ є такі: пільговий податковий режим визначення відсотків прибутку, доданої вартості за послуги, на капітал; дерегламентація (відміна або значні обмеження на використання) низки норм щодо порядку здійснення страхової діяльності – відмова від норм контролю руху капіталу, валютного обміну тощо; розширення меж дискретності (надання більшої свободи дії) для страхового покриття особливих (нетрадиційних) типів ризику.

      ∙ офшорні зони – території, де створюються  особливо сприятливі умови для реєстрації нерезиденських компаній, яких нині налічується близько 3 млн. Офшорні зони забезпечують господарським суб’єктам, що використовують їх, такі переваги: податкові пільги; значні пільги у сфері валютного регулювання або навіть відсутність валютного контролю; можливість проведення операцій з резидентами у будь-якій іноземній валюті; можливість списання витрат на місці; анонімність, конфіденційність фінансових операцій.

      ∙ інформаційні зони – відносно новий  вид СВЕЗ, що характеризується орієнтацію на концентрацію в межах зон високих інформаційних технологій, розвиток інформаційно-комунікаційних систем, обслуговування, розробку і продаж програмного забезпечення та спеціалізується на наданні телемаркетингових послуг, здаванні в оренду соціальної та бізнесової інфраструктури.

 

      

2. Спеціальні (вільні) економічні зони (СВЕЗ) в Україні

     Успішна інтеграція України в Європейське співтовариство можлива за умови проведення виваженої політики регіонального розвитку з урахуванням територіальної специфіки і геополітичних переваг кожного регіону, зокрема через засади функціонування СВЕЗ. Міжнародне регіональне співробітництво стає одним із важливих чинників інтеграції України у світове співробітництво. Водночас інтенсивний розвиток транскордонних взаємовигідних відносин, успішне функціонування СВЕЗ дають додаткові імпульси для більш ефективного функціонування і розвитку регіональних народногосподарських комплексів, стимулюють реалізацію економічних інтересів регіону. [7.65]     Для розв’язання проблем створення СВЕЗ в Україні необхідні знання історії створення і розвитку СВЕЗ у різних країнах світу.        Праобразами СВЕЗ були стародавні центри вільної торгівлі з часів Римської Імперії, вільні міста Середньовіччя й так звані «Вільні порти», які створювалися з метою інтенсивного розвитку місцевого ринку, а також для прискорення розвитку міжнародної торгівлі. В Україні першим «вільним портом» у 1817 році стала Одеса. Головна особливість «вільних портів» полягала в тому,  що товарина їх територіях складалися безмитно. З розвитком ринкових відносин «вільні порти» переростали у вільні економічні зони, де товари не тільки складувалися безмитно, але й могли піддаватися  безподатковій, безмитній подальшій переробці, підготовці до реалізації з метою підвищення їх якості і поліпшення зовнішнього товарного вигляду, реекспорту.[8.с.35]             Початок розвитку СВЕЗ пов'язаний з прийняттям у 1992 р. Закону України «Про загальні засади створення та функціонування СВЕЗ», який встановив рамкові умови функціонування СВЕЗ. Подальше посилення нормативної та правової бази функціонування спеціальних режимів інвестиційної діяльності супроводжувалося  схваленням Кабінетом Міністрів України постанови від 14 березня 1994 р. №167, а саме Державної концепції  створення СВЕЗ. Вищезгадані документи визначають процедурні питання формування і діяльності СВЕЗ на території України, уточнюють понятійні категорії, принципи, умови, правові особливості створення і функціонування, їх класифікацію і загальну характеристику. У результаті цього до Кабінету Міністрів, Верховної ради і президенту особисто почали надходити заявки і пропозиції  по створенню СВЕЗ в окремих регіонах України. Їхніми ініціаторами виступили обласні і районні ради народних депутатів, у тому числі Закарпатської, Одеської, Львівської, Чернівецької, Чернігівської, Донецької, Дніпропетровської, Харківської і Волинської областей, а також Севастополя і Керчі. Перша українська СВЕЗ була створена на основі Указу Президента України «Про Північнокримську експериментальну економічну зону «Сиваш» від 30 червня 1995 року.[2.с.30-31]  
  У 1998 році розпочався процес створення СВЕЗ в інших регіонах країни. В цьому році були створені СВЕЗ «Донецьк» і «Азов» та запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій і Луганській областях.  
Строк дії СВЕЗ «Донецьк» і «Азов» 60 років, а спеціального режиму інвестиційної діяльності — 30 років. У СВЕЗ «Азов» та «Донецьк» запроваджується режим спеціальної митної зони та встановлюється спеціальний пільговий режим оподаткування. СВЕЗ «Славутич» створюється з метою залучення інвестицій для створення нових робочих місць у м. Славутич та забезпечення працевлаштування працівників ЧАЕС, які вивільняються у зв’язку з достроковим виводом  її енергоблоків з експлуатації. СВЕЗ «Яворів» поєднує в собі функції комплексної виробничої зони, вільної митної зони та технологічного парку. Особливість цієї зони в тому, що на її території створюється автопорт «Краковець» у районі пункту пропуску через державний кордон України, встановлюється спеціальний митний режим. Мета створення СВЕЗ «Курортополіс Трускавець» — стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, спрямованої на збереження і ефективне використання природних лікувальних ресурсів курорту Трускавець, прискорення економічних реформ у лікувально-оздоровчій галузі та розвиток туризму. У Закарпатській області, починаючи з грудня 1998 року, строком на 15 років запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для вирішення виниклих проблем у зв’язку з спустошливими повенями останніх років. Згідно з Законом України від 22 березня 2001 року на території Закарпатської області, крім запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності, також утворюється СВЕЗ «Закарпаття» на строк 30 років. Створення в Одеському регіоні СВЕЗ «Порто-франко» обумовлено: вигідним економіко-географічним положенням; наявністю розвинутої інфраструктури; сприятливими умовами для розміщення спільних підприємств; можливістю використати місцевий науково-виробничий потенціал; передумовами для міжнародного співробітництва у розвитку курортно-рекреаційного господарства; розвинутою системою підготовки кадрів; сприятливими природнокліматичними умовами. Створення в Придунайському регіоні СВЕЗ «Рені» обумовлено вигідним економікогеографічним положенням; достатньо розвинутою транспортною інфраструктурою; практичним досвідом зовнішньоекономічної діяльності Українського Дунайського пароплавства; наявністю поблизу крупних портів земельних ділянок для промислового будівництва; сприятливими умовами та можливостями розвитку міжнародного та вітчизняного туризму та відпочинку у гирлі Дунаю. У м. Миколаєві з 1 січня 2000 року на 30 років на території суднобудівних підприємств і прилеглій до них території утворюється спеціальна економічна зона «Миколаїв». 3 1 січня 2000 року запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності на території м. Шостка Сумської області, на території м. Харкова, на територіях пріоритетного розвитку в Автономній республіці Крим, у Волинській, Житомирській та Чернігівській областях.            Всі ці сприятливі передумови складають основу для успішного вирішення таких завдань: залучення передової зарубіжної технології, управлінського досвіду, додаткових фінансових та матеріальних ресурсів; розвитку соціальної та виробничої інфраструктури; задоволення потреб внутрішнього ринку у високоякісній продукції; залучення іноземних інвестицій для створення спільних підприємств; створення наукоємких виробництв; посилення експортоорієнтованих та імпортозамінюючих виробництв; розширення прикордонного співробітництва.[7.с.224-227]    У 1996 р. Асамблея регіонів Європи прийняла «Декларацію про регіоналізм», у якій регіоналізація визначена як один з головних напрямів розвитку державного устрою. Значна роль у цьому належить поетапному створенню СВЕЗ різного функціонального спрямування.           Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року було значно змінено законодавство про спеціальні (вільні) економічні зони (СВЕЗ). Суть внесених змін полягає у скасуванні пільгових митних і податкових режимів підприємницької діяльності на території СВЕЗ. Іншими словами, було скасовано ті пільги, які, власне, і становили зміст цих зон та робили їх привабливими для інвесторів. При цьому з формально-юридичної точки зору спеціальні економічні зони як такі ліквідовані не були. Зі спеціальних законів про зони було вилучено положення, згідно з якими держава гарантувала стабільність спеціальних режимів діяльності на території СВЕЗ на весь законодавчо визначений строк існування СВЕЗ та надавала їх суб’єктам право, у разі зміни законодавством України спеціального режиму діяльності на території таких зон, вимагати застосування умов, що діяли або на момент державної реєстрації суб’єкта СВЕЗ, або на момент укладення ним договору щодо реалізації інвестиційного проекту.

     Законодавством  України дозволено створювати: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні, виробничі, рекреаційно-туристичні, страхові, банківські зони тощо. Нині в Україні діють СВЕЗ зовнішньоторговельного, торговельновиробничого, науково-технічного, рекреаційно-туристичного спрямування. Це СВЕЗ «Курортополіс Трускавець», «Яворів» (Львівська область), «Донецьк», «Азов» (Донецька область), «Порто-франко», «Рені» (Одеська область), «Закарпаття»(Закарпатська область), «Миколаїв» (Миколаївська область), «Інтерпорт Ковель» (Волинська область), «Порт Крим» (Керч), «Сиваш» (АР Крим), «Славутич» (Славутич, Кійвська область).   
 СВЕЗ можуть займати різну територію та охоплювати будь-яку кількість об’єктів підприємництва. На незаселеній території площею до 500га, де СВЕЗ мають лише об’єкти забезпечення життєдіяльності, їх відносять до локальних, або точкових, зон .            На території СВЕЗ можуть функціонувати будь-які суб’єкти економічної діяльності. Вони мають право самостійно обирати види, форми і методи своєї діяльності , що не суперечать законодавству України.   
 Створення СВЕЗ в Україні зумовлене необхідністю:  
прискорення соціально-економічного розвитку регіонів; залучення зовнішніх інвестицій; створення нових робочих місць та вирішення проблем використання незайнятого працездатного населення; активізації підприємницької діяльності;  
стимулювання експортоорієнтованого (або імпортоорієнтованого) виробництва;  
залучення і впровадження новітніх технологій, покращення ефективності використання місцевих природних ресурсів. 

     Оскільки СВЕЗ є територіальним утворенням, слід ураховувати дію найважливіших типових чинників розміщення. Вихідною передумовою прийняття рішення про формування СВЕЗ є наявність ресурсного потенціалу, зокрема сприятливих природнокліматичних умов, мінерально-сировинних, земельних, водних і лісових ресурсів, трудових ресурсів необхідної кваліфікації.  
Приймаючи рішення про заснування СВЕЗ, потрібно брати до уваги рівень виробничого потенціалу та сформовану галузеву структуру. Не менш важливе значення має рівень розвитку соціальної інфраструктури на території можливого розташування СВЕЗ. Ідеться про створення заздалегідь  або розбудову в процесі утворення СВЕЗ спеціальної інфраструктури у необхідному наповненні, включаючи торгівлю, побутове обслуговування населення, освіту, туризм, відпочинок, культуру, житлово-комунальне господарство, охорону здоров’я та інше відповідно до міжнародних стандартів.